Розлади харчової поведінки під час вагітності та після пологів
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Розлади харчової поведінки (РХП) під час вагітності та після пологів охоплюють нервову анорексію, нервову булімію, розлад із нападами переїдання й інші порушення харчування, які виникають, тривають або повертаються в перинатальний період. Симптоми можуть включати обмеження їжі, страх збільшення ваги, напади втрати контролю, самовикликане блювання, виснажливі тренування та болісне ставлення до власного тіла. Для допомоги важливо одночасно оцінювати психічний стан, фізичне здоров’я, харчування й перебіг вагітності. NICE NG69
Вагітність не гарантує одужання від РХП. У частини людей симптоми послаблюються, у частини зберігаються або загострюються, а після пологів іноді повертаються. Попередній діагноз варто обговорити з лікарем навіть за тривалої ремісії. Настанова NICE рекомендує спільний акушерський та психіатричний нагляд, зокрема за вагітними з нинішньою чи перенесеною анорексією. NICE NG69, розділ 1.9
Матеріал пояснює, як розпізнати можливий РХП, відрізнити його від фізіологічних змін апетиту, які акушерські ризики описані в дослідженнях і як організувати лікування без стигми. Загальні діагностичні поняття розглянуто в статті «Розлади харчової поведінки: види, ознаки і куди звертатися по допомогу».
Які розлади харчової поведінки трапляються в перинатальний період
Нервова анорексія
Анорексія пов’язана зі стійким обмеженням харчування, порушенням харчового статусу, страхом збільшення ваги та специфічними переживаннями щодо ваги або форми тіла. Вагітність передбачає закономірні зміни тіла, які можуть посилювати тривогу, сором і прагнення обмежувати їжу. За наявності анорексії лікар визначає індивідуальні потреби в харчовій підтримці та спостереженні за ростом плода. NICE NG69
Нервова булімія
Булімія характеризується повторюваними нападами переїдання з відчуттям втрати контролю та регулярними компенсаторними діями: самовикликаним блюванням, використанням проносних, іноді надмірними фізичними вправами. Зневоднення й порушення електролітного балансу можуть впливати на серцевий ритм. Сам факт блювання під час вагітності не свідчить про булімію: медичне оцінювання має розрізняти фізіологічну нудоту, гіперемезис та навмисні дії. NICE NG69, розділ 1.10
Розлад із нападами переїдання
Ключовими проявами є повторюване споживання значної кількості їжі з відчуттям втрати контролю, вираженим дистресом і без регулярного компенсаторного очищення, характерного для булімії. Посилення голоду, зміна смаків або нерегулярний режим харчування під час вагітності самі по собі не означають розладу. Фахівець оцінює повторюваність епізодів, переживання та їхній вплив на життя. NICE NG69
Інші клінічні форми та неофіційні назви
У вагітних можуть бути інші уточнені розлади харчової поведінки, а також уникальний або обмежувальний розлад споживання їжі (ARFID), при якому харчування звужується не обов’язково через страх набору ваги. Сенсорна чутливість, сильна нудота, харчові відрази й медично обґрунтовані обмеження потребують диференційної оцінки.
Словом «прегорексія» в медіа іноді позначають страх збільшення ваги й надмірні обмеження харчування в період вагітності. Це популярний термін, а не окремий діагноз у міжнародних класифікаціях. У клінічній практиці визначають конкретні симптоми, ризики та наявність визнаного розладу.
Наскільки поширені РХП під час вагітності
Метааналіз Çiçekoğlu Öztürk і Taştekin Ouyaba, опублікований 2024 року, узагальнив 11 досліджень із 2 369 520 вагітними. Зведена оцінка поширеності становила 4,3% (95% довірчий інтервал 2–9%), а результати окремих досліджень — від 0,5% до 10,6%. Гетерогенність була надзвичайно високою (I² = 99,5%), тому загальний відсоток не слід переносити на конкретну українську популяцію чи окрему пацієнтку. Метааналіз поширеності
Показники відрізняються за способом визначення розладу: клінічне інтерв’ю, медичні записи та самозвітні опитувальники вимірюють не зовсім те саме. Значення мають також попередні епізоди, термін вагітності й доступ до лікування. Епідеміологічні цифри допомагають планувати виявлення, але вони не визначають діагноз конкретної людини.
Чому вагітність і період після пологів можуть впливати на РХП
Міняються форма тіла, апетит, енергетичні потреби, сон, соціальні ролі, частота медичних оглядів та доступність допомоги. Регулярне зважування або коментарі про набір ваги можуть ставати сильними психологічними подразниками. Після пологів до них додаються очікування швидкого відновлення фігури, брак часу на їжу й виснаження від догляду за немовлям. Клінічні рекомендації закликають спостерігати за станом упродовж усього перинатального періоду. NICE CG192
Перебіг індивідуальний. Деяким людям вагітність допомагає зосередитися на лікуванні й регулярному харчуванні. Для інших тілесні зміни та відчуття втрати контролю стають додатковим навантаженням. Сімейна підтримка, попередній перебіг РХП, депресія, тривога й доступ до спеціалізованої допомоги впливають на потреби людини. Причини розладу багатофакторні, а проста формула «винні гормони» науково недостатня.
Образ тіла, сором і тиск оточення
Сором через набір ваги або невдоволення зовнішністю не обов’язково означає РХП. Значення мають нав’язливість переживань, небезпечні обмеження, компенсаторні дії та порушення функціонування. Коментарі родичів, порівняння з фотографіями в соціальних мережах і вимоги «повернути форму» можуть посилювати страждання. Докладніше про цей психологічний вимір — «Образ тіла: чому ми бачимо себе не лише очима».
Депресія, тривога й інші супутні стани
РХП часто співіснують із тривожними та депресивними симптомами. Під час консультації доцільно запитати про настрій, сон, самоушкодження, суїцидальні думки, обсесивні прояви та попереднє психіатричне лікування. За потреби ці стани лікують паралельно. Зокрема, дивіться «Післяпологова депресія: ознаки, фактори ризику і коли звертатися по допомогу» та «Післяпологова тривога: коли страх за дитину стає виснажливим».
Ознаки, які можуть свідчити про потребу в оцінюванні
Підставами для звернення можуть бути суворі правила харчування, часті пропуски прийомів їжі, сильний страх змін маси тіла, епізоди переїдання з втратою контролю, навмисне блювання, проносні або сечогінні без показань, надмірні навантаження для «компенсації», приховування поведінки, непритомність, постійне запаморочення та виражений дистрес. Жодна окрема ознака не встановлює діагнозу. NICE NG69, оцінювання
Людина може мати нормальний або підвищений індекс маси тіла й водночас тяжко хворіти на РХП. За рекомендаціями NICE не можна вирішувати питання доступу до спеціалізованої допомоги тільки за ІМТ чи тривалістю симптомів. Важливі зміни стану, фізичні ускладнення й психологічний ризик. NICE NG69
Що відрізняє РХП від змін апетиту вагітної
Нудота, раннє насичення, зміна смаків, харчові відрази та періодичний сильний голод можуть бути частиною вагітності. Після пологів нерегулярне харчування іноді пояснюється доглядом за дитиною. Клінічна оцінка враховує причину обмеження їжі, напади втрати контролю, цілеспрямовані компенсаторні дії, харчовий статус і ступінь страждання. Медичні причини теж можуть вимагати лікування.
Блювання вагітних та гіперемезис
Тривале або сильне блювання може призводити до зневоднення й порушення харчування незалежно від причини. Гіперемезис потребує медичного ведення; навмисне блювання при булімії потребує також психіатричного й психотерапевтичного оцінювання. Ці стани можуть співіснувати. Визначення причини не слід зводити до припущень про силу волі чи ставлення до ваги.
Гестаційний діабет і медичні харчові обмеження
План харчування при гестаційному діабеті, харчовій алергії або іншому захворюванні може бути необхідною частиною лікування. Сам по собі він не є РХП. Якщо суворі правила починають провокувати напади переїдання, страх їжі або компульсивні обмеження, спеціалісти мають узгодити медичні та психотерапевтичні рекомендації.
Ризики для вагітної, плода та новонародженої дитини
Більшість даних щодо акушерських наслідків отримано зі спостережних досліджень. Вони демонструють статистичні зв’язки й не доводять, що конкретний РХП безпосередньо спричинив кожне ускладнення. На результати можуть впливати тяжкість симптомів, харчування, супутні захворювання та соціальні умови.
Метааналіз Milembamane та співавт. (2024) охопив 18 досліджень. Для анорексії виявлено асоціацію з низькою масою тіла при народженні (відношення шансів 1,74) та малою масою для гестаційного віку (1,39), для булімії — із передчасними пологами (1,19), для розладу з нападами переїдання — із великою масою для гестаційного віку (1,43). Це групові відношення шансів, а не прогноз для конкретної сім’ї. Milembamane та співавт., 2024
Інші огляди також описують зв’язки РХП із перинатальними ускладненнями, але якість первинних досліджень неоднорідна. Тому рішення про додатковий акушерський нагляд ухвалюють за індивідуальними ризиками, а не на основі самого факту діагнозу. NICE CG192
Фізичні наслідки для вагітної
Виражене недоїдання, багаторазове блювання та застосування проносних або сечогінних можуть призводити до зневоднення, дефіциту поживних речовин, електролітних порушень, слабкості, порушень серцевого ритму. Медична команда за показаннями перевіряє фізичний стан, лабораторні показники й роботу серця. Тяжке зневоднення, серйозні електролітні порушення та ознаки органної недостатності вимагають невідкладної допомоги. NICE NG69, розділ 1.10
Ріст плода та акушерське спостереження
За активного РХП і за анамнезу анорексії спеціаліст може призначити інтенсивніший допологовий нагляд та ультразвукове оцінювання росту плода. Йдеться про раннє виявлення можливих відхилень і підтримку харчового стану, а не про припущення, що будь-яка вагітність із РХП завершиться несприятливо. NICE NG69, пункт 1.9.5
Годування немовляти й раннє батьківство
Систематичні огляди описують деякі труднощі з годуванням немовлят і переживаннями матерів, які мають РХП. Дані різнорідні, тому не дозволяють виводити неминучі наслідки для прив’язаності або розвитку дитини. Значення мають індивідуальні потреби сім’ї, підтримка годування, стан матері й спостереження за немовлям. Огляд щодо грудного вигодовування, 2021
Як лікарі розпізнають РХП та проводять діагностику
Оцінювання охоплює нинішні симптоми й анамнез: попередні діагнози, лікування, ремісії, ставлення до ваги, регулярність харчування, напади переїдання, компенсаторні дії та зміни після зачаття. Медик має з’ясувати фізичний стан, акушерські показники й потребу в додаткових обстеженнях. Опитувальники можуть допомагати поставити запитання, але клінічний діагноз ґрунтується на ширшій оцінці. NICE NG69
Залежно від проявів можуть знадобитися оцінка пульсу й тиску, ознак зневоднення, харчового статусу, електролітів і функції серця. Паралельно варто оцінити ризик самоушкодження, депресію та тривогу. Універсального балу опитувальника, який надійно встановлює всі РХП під час вагітності, немає. Розділ про перевірку супутніх перинатальних станів: «Скринінг психічного здоров’я під час вагітності та після пологів».
Як обговорювати вагу з повагою до людини
Вага й її зміни іноді мають клінічне значення для акушерського нагляду. Людина може попросити, щоб лікар пояснював мету вимірювань, обговорював результати делікатно, а за можливості не озвучував цифри без потреби. Настанова NICE щодо харчування під час вагітності наголошує на індивідуальній, неосудливій комунікації та уникненні стигматизації. NICE NG247
Лікування розладів харчової поведінки під час вагітності
Лікування поєднує спеціалізовану психотерапію, фізичний і акушерський нагляд, допомогу з харчуванням та роботу із супутніми станами. NICE рекомендує вагітним і людям у післяпологовий період психологічні втручання відповідно до конкретного РХП із постійним спостереженням за станом і, за потреби, ростом плода. NICE CG192
Психотерапія
Для булімії та розладу з нападами переїдання використовують спеціалізовані психологічні втручання, зокрема когнітивно-поведінкові підходи. За анорексії лікування спрямоване також на безпечне відновлення харчування та роботу з переживаннями, які підтримують розлад. Тип і тривалість терапії визначають за діагнозом, тяжкістю й уподобаннями пацієнтки. Доказів щодо окремих терапевтичних програм саме у вагітних менше, ніж у загальній дорослій популяції. NICE NG69, лікування
Харчова й акушерська підтримка
Спеціаліст із клінічного харчування допомагає організувати посильні регулярні прийоми їжі, оцінити дефіцити й адаптувати план до змін апетиту або нудоти. Під час вагітності навмисне схуднення не рекомендується; суворі самостійні дієти особливо ризиковані при РХП. Кількість їжі, потребу в добавках та частоту контролю визначають індивідуально. NICE NG247, 2025
Корисно призначити одного фахівця, який координує спілкування акушера-гінеколога, сімейного лікаря, психіатра, психотерапевта й дієтолога. Спільний план дає змогу узгодити рекомендації, не перевантажувати людину суперечливими настановами та продовжити спостереження після пологів. NICE NG69, пункт 1.9.2
Ліки й супутні психічні стани
За наявності депресії, тривоги або іншого стану лікар оцінює показання до лікування, попередню відповідь на препарати, користь і ризики для вагітної та дитини. Ліки не є універсальним лікуванням усіх РХП. Не слід самостійно починати, припиняти або змінювати дози препаратів у зв’язку з вагітністю чи грудним вигодовуванням. Докладніше: «Психіатричні ліки під час вагітності та грудного вигодовування: як обговорюють ризики».
Коли потрібна стаціонарна допомога
Коли безпечне харчування неможливе, розвивається тяжке зневоднення, значне порушення електролітного балансу, серцеві ускладнення чи високий суїцидальний ризик, може знадобитися інтенсивне лікування або госпіталізація. Медичний ризик оцінюють комплексно, а не лише за цифрою на вагах. NICE NG69, медичне ведення
Підтримка на різних етапах
Планування зачаття
За активного РХП або попереднього діагнозу варто до зачаття обговорити харчовий і фізичний стан, поточну терапію, майбутній акушерський супровід і план на випадок повернення симптомів. Рекомендації NICE підкреслюють важливість достатнього харчування й припинення небезпечних компенсаторних дій. NICE NG69, зачаття й вагітність
Перший триместр
Нудота, блювання, відраза до їжі та зміни апетиту можуть ускладнювати виявлення симптомів РХП. На першій консультації важливо розповісти про попередні епізоди й нинішні труднощі, домовитися про безпечне спостереження та визначити, з ким зв’язуватися в разі погіршення.
Другий і третій триместри
Збільшення маси тіла та зміна силуету можуть активувати тривогу. Команда регулярно переглядає харчовий стан, фізичні симптоми та психологічні потреби; за показаннями оцінює ріст плода. Мета — підтримка вагітної й своєчасне лікування конкретних проблем.
Перший рік після народження дитини
Після пологів можуть повертатися харчові обмеження, напади переїдання та компенсаторні дії. Виснаження, порушення сну, турбота про немовля й тиск щодо зовнішності ускладнюють відновлення. Навіть за покращення під час вагітності варто залишити заплановані контакти з лікарем і психотерапевтом. Зміни настрою слід оцінювати окремо; післяпологова меланхолія й депресія потребують різного клінічного підходу.
Грудне вигодовування і розлади харчової поведінки
Годування грудьми може бути значущим вибором і водночас складним періодом за активного РХП. Систематичний огляд Kaß та співавт. (2021) включив 13 досліджень і описав більше негативних переживань щодо вигодовування у матерів із РХП, але результати щодо початку та тривалості годування були неоднорідними. Вони не дозволяють робити висновок, що кожна мати з РХП матиме порушення лактації. Kaß та співавт., 2021
Спосіб годування слід обирати разом із сім’єю та медичною командою з урахуванням стану матері, достатності харчування немовляти, лікування й побажань батьків. Якщо годування викликає сильний дистрес, потрібна підтримка, а не тиск. Можуть знадобитися консультації з лактації, педіатричне спостереження й індивідуальне рішення щодо альтернативного вигодовування.
Як партнер і близькі можуть допомогти
Найкорисніша підтримка — практична й узгоджена: допомогти людині поїсти та відпочити, взяти частину догляду за немовлям, організувати візит до лікаря, вислухати без оцінювання зовнішності й їжі. Краще запитати, які висловлювання викликають сором або тривогу, і уникати контролю порцій, покарань і коментарів про «правильну фігуру».
За згодою людини близькі можуть долучатися до лікувального плану та допомагати помічати повернення симптомів. Якщо виникають непритомність, виражене зневоднення, загроза самоушкодження або інші гострі стани, потрібні швидкі медичні дії, а не лише домашня підтримка.
Куди звертатися по допомогу в Україні
Першим контактом може бути акушер-гінеколог, сімейний лікар або психіатр. Варто прямо сказати про обмеження їжі, епізоди переїдання, навмисне блювання, вживання проносних, попередній діагноз і нинішню психотерапію. Лікар оцінить фізичний та акушерський ризик і допоможе організувати спеціалізовану допомогу. Про психологічний маршрут у післяпологовий період дивіться «Психолог після пологів: з якими станами звертаються і як проходить допомога».
Коли допомога потрібна негайно
Непритомність, судоми, сильна слабкість із різким погіршенням, ознаки тяжкого зневоднення, порушення свідомості, біль у грудях, серйозна кровотеча або інші гострі акушерські симптоми потребують невідкладної медичної оцінки. В Україні для екстреної допомоги телефонуйте 103 або 112. За безпосередньої загрози самоушкодження чи наявності суїцидального плану не залишайте людину саму та викликайте допомогу. МОЗ України про виклик 103
Про суїцидальні думки необхідно повідомити лікаря того ж дня, а за наміру чи плану діяти — негайно звертатися по екстрену допомогу. Онлайн-опитувальник, самостійна дієта або очікування чергової консультації не замінюють оцінювання гострого фізичного чи психіатричного стану. NICE NG69
Практичний план перед консультацією
Корисно коротко описати лікарю, коли з’являються страх їжі або ваги, які дії повторюються, чи є напади втрати контролю, блювання, непритомність, труднощі зі сном або доглядом за немовлям. Для цього не потрібні самостійне щоденне зважування, суворий підрахунок калорій чи інші ритуали, які можуть посилювати симптоми.
Попросіть узгодити координатора допомоги, план харчової та психологічної підтримки, спосіб відстеження медичних ризиків і конкретні дії при погіршенні. Якщо різні фахівці беруть участь у лікуванні, обмін інформацією відбувається зі згоди пацієнтки. Метою є безпечне лікування протягом вагітності й після пологів.
Поширені запитання
Чи може розлад харчової поведінки вперше виникнути під час вагітності?
Так. Симптоми можуть з’явитися вперше або повернутися після ремісії. Необхідно відрізнити РХП від фізіологічних змін апетиту, медичних причин обмеженого харчування й інших психічних станів.
Чи означає страх набрати вагу, що в мене анорексія?
Ні. Окреме переживання не встановлює клінічний діагноз. Фахівець оцінює поведінкові прояви, харчовий статус, супутні симптоми та діагностичні критерії.
Чи виключає нормальний ІМТ розлад харчової поведінки?
Ні. РХП і пов’язані фізичні ризики можливі за різних показників маси тіла. NICE не рекомендує використовувати лише ІМТ як критерій направлення на лікування. NICE NG69
Чи потрібно припиняти грудне вигодовування через РХП?
Рішення індивідуальне. Медична команда оцінює стан матері й дитини, потребу в лікуванні, можливість забезпечити харчування і побажання сім’ї. Категоричної відповіді для всіх ситуацій немає.
Чи може психотерапія проводитися під час вагітності?
Так. Настанови NICE рекомендують психологічне лікування РХП під час вагітності та в післяпологовий період з відповідним медичним і акушерським супроводом. NICE CG192
Чи означає діагноз, що дитина обов’язково постраждає?
Ні. Наукові огляди описують статистичні асоціації в групах, а не неминучі наслідки для конкретної вагітності. Своєчасна медична й психологічна підтримка спрямована на зменшення наявних ризиків і допомогу всій родині. Milembamane та співавт., 2024
Висновки
Розлади харчової поведінки під час вагітності та після пологів потребують уважного, безпечного й міждисциплінарного лікування. Розмова без осуду, раннє виявлення фізичних ускладнень, спеціалізована психотерапія, харчова підтримка й післяпологове спостереження допомагають людині отримати належний догляд. Історію РХП важливо враховувати навіть тоді, коли нинішні симптоми слабкі.
Пов’язані статті
Джерела
Çiçekoğlu Öztürk, P., & Taştekin Ouyaba, A. (2024). Prevalence and related factors of eating disorders in pregnancy: a systematic review and meta-analysis. Archives of Gynecology and Obstetrics, 309, 397–411. Дослідження
Kaß, A., Dörsam, A. F., Weiß, M., Zipfel, S., & Giel, K. E. (2021). The impact of maternal eating disorders on breastfeeding practices: a systematic review. Archives of Women’s Mental Health, 24, 693–708. Дослідження
Milembamane, M., Moussa, N. M., Twynstra, J., & Seabrook, J. A. (2024). Maternal Eating Disorders and Adverse Birth Outcomes: A Systematic Review and Meta-Analysis. Canadian Journal of Dietetic Practice and Research, 85, 45–53. Дослідження
National Institute for Health and Care Excellence (NICE). (2014; оновлено 2020). Antenatal and postnatal mental health: clinical management and service guidance. CG192. Рекомендації
National Institute for Health and Care Excellence (NICE). (2017; оновлено 2020). Eating disorders: recognition and treatment. NG69. Рекомендації
National Institute for Health and Care Excellence (NICE). (2025). Maternal and child nutrition: nutrition and weight management in pregnancy, and nutrition in children up to 5 years. NG247. Рекомендації
Міністерство охорони здоров’я України. Коли варто телефонувати на номер «103»? Офіційний матеріал