Розлади, пов’язані зі стресом: які вони бувають і чим відрізняються
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика
Розлади, пов’язані зі стресом, — це група клінічних станів, у яких певна стресова, травматична подія, втрата або тяжко несприятливе середовище є суттєвою частиною діагностичної картини. До цієї групи належать різні за механізмом, часовим перебігом і симптомами стани. Сам факт пережитого стресу не визначає діагноз, а одна й та сама подія в різних людей може завершитися відновленням, короткочасною реакцією або різними психічними розладами.
Основне розрізнення для всієї теми звучить так: потенційно травматична подія ≠ психологічна травма ≠ посттравматичний стресовий розлад. Психологічна травма є широким психологічним поняттям про наслідки досвіду, тоді як ПТСР — конкретний клінічний діагноз із визначеними вимогами. У міжнародних класифікаціях немає правила, за яким кожна важка подія автоматично стає травмою, а кожна травма автоматично переходить у ПТСР.
Ця стаття є клінічним маршрутизатором: вона пояснює, які саме розлади стоять поруч у класифікаціях, де проходять їхні межі та за якими ознаками фахівець вирішує, про який стан ідеться. Детальні критерії, лікування та окремі форми розглядаються на власних канонічних сторінках.
Коротко: які розлади пов’язані зі стресом
У МКХ-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я є окрема група «розлади, специфічно пов’язані зі стресом». До неї входять посттравматичний стресовий розлад, комплексний посттравматичний стресовий розлад, пролонгований розлад горювання, розлад адаптації, реактивний розлад прив’язаності та розлад розгальмованої соціальної взаємодії, а також категорії для інших уточнених і неуточнених розладів цієї групи.
У DSM-5-TR Американської психіатричної асоціації є розділ «розлади, пов’язані з травмою та стресорами». Він охоплює ПТСР, гострий стресовий розлад, розлади адаптації, реактивний розлад прив’язаності, розлад розгальмованої соціальної взаємодії та пролонгований розлад горювання. DSM-5-TR є діагностичною системою для професійного клінічного використання, тому окремий симптом або самостійно заповнений опитувальник не дорівнює діагнозу.
Найважливіша відмінність між системами для ранніх реакцій після травми така: гостра реакція на стрес у МКХ-11 і гострий стресовий розлад у DSM-5-TR — різні поняття. У МКХ-11 гостра реакція на стрес розміщена поза групою психічних розладів як реакція, що може бути підставою для звернення по допомогу. У DSM гострий стресовий розлад є окремим психічним розладом із власними критеріями.
Чому назва групи легко вводить в оману
Слово «стрес» у побуті означає майже будь-яке навантаження: конфлікт, дедлайн, недосипання, фінансові труднощі, невизначеність, переїзд або небезпеку. У психіатричній класифікації назва групи має вужчий сенс. Вона вказує на стани, де зв’язок із певним стресором або специфічним типом досвіду є частиною визначення розладу.
Тому стрес як загальний психофізіологічний процес не слід ототожнювати з розладом, пов’язаним зі стресом. Людина може переживати сильний стрес і не мати психічного розладу. І навпаки, після тяжкого стресора можуть виникати депресивні, тривожні, дисоціативні, соматичні або інші клінічні стани, які мають власні діагностичні правила і належать до інших кластерів.
Для практичного розуміння корисно розділити три рівні. Перший — подія або умови: війна, насильство, аварія, втрата, тяжка хвороба, розрив стосунків, вимушене переселення, нестабільне чи депривуюче середовище. Другий — психологічна відповідь: страх, заціпеніння, безсоння, нав’язливі спогади, дратівливість, сум, уникання або труднощі з концентрацією. Третій — клінічний розлад, який встановлюють лише тоді, коли виконуються вимоги конкретної діагностичної категорії.
МКХ-11 і DSM-5-TR: дві карти одного клінічного поля
Що важливо знати про МКХ-11
МКХ-11 створює компактну групу розладів, специфічно пов’язаних зі стресом, і виразно відділяє ПТСР від комплексного ПТСР. ВООЗ опублікувала у 2024 році Clinical Descriptions and Diagnostic Requirements for ICD-11 — клінічний посібник, що описує діагностичні вимоги та диференціацію психічних розладів. Для українського читача це важливе джерело, оскільки МКХ є міжнародною системою класифікації хвороб, на яку орієнтуються системи охорони здоров’я.
МКХ-11 також проводить принципову межу між гострою реакцією на стрес і психічним розладом. Людина відразу після надзвичайно загрозливої події може мати виражені реакції і потребувати підтримки, спостереження або медичної допомоги, але сам факт такої короткочасної реакції не означає, що в неї сформувався психічний розлад.
Що важливо знати про DSM-5-TR
DSM-5-TR використовує іншу архітектуру. ПТСР тут є єдиним посттравматичним діагнозом такого типу; окремого діагнозу «комплексний ПТСР» DSM-5-TR не запроваджує. Водночас DSM має гострий стресовий розлад, який можна діагностувати в обмежений період після травматичної події, і групу розладів адаптації після значущих стресорів.
Відмінності між МКХ-11 і DSM не означають, що одна система «правильна», а інша «помилкова». Це різні діагностичні моделі з різною структурою категорій. Дослідницький огляд Brewin та співавторів описує емпіричні підстави для розмежування ПТСР і комплексного ПТСР у МКХ-11, тоді як DSM зберігає ширшу модель ПТСР.
Посттравматичний стресовий розлад
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає після контакту з подією надзвичайно загрозливого або жахливого характеру за МКХ-11 або після події, що відповідає критерію травматичного стресора в DSM. ПТСР визначається не самим фактом події, а специфічною конфігурацією симптомів, їхньою тривалістю та клінічно значущим впливом на життя.
У МКХ-11 ядро ПТСР утворюють повторне переживання травматичної події в теперішньому, навмисне уникання нагадувань і стійке відчуття поточної загрози. DSM-5-TR описує ширшу симптомну структуру з групами вторгнення, уникання, негативних змін у думках і настрої та змін збудження й реактивності. За DSM симптоми мають тривати понад місяць і спричиняти клінічно значущий дистрес або порушення функціонування; це узагальнено в матеріалах National Center for PTSD.
Після обстрілу, ДТП, нападу або іншої потенційно травматичної події людина може певний час погано спати, здригатися від звуків, повертатися думками до події або уникати нагадувань. Ці реакції потребують уваги, але не дозволяють автоматично назвати стан ПТСР. Діагноз залежить від повної картини, часової динаміки, функціонального порушення й виключення інших пояснень.
Комплексний ПТСР
Комплексний ПТСР у МКХ-11 є окремим діагнозом, спорідненим із ПТСР. Він включає ядро ПТСР та додаткові стійкі порушення самоорганізації: труднощі регуляції емоцій, стійко негативне уявлення про себе і тривалі труднощі у стосунках.
Комплексний ПТСР не слід визначати просто за тим, що травма була «дуже важкою», тривалою або повторюваною. Тривалий, повторний чи міжособистісний травматичний досвід підвищує релевантність цієї діагностичної гіпотези, але діагноз встановлюють за симптомною структурою, а не за біографією події. Огляд емпіричних даних підтримує розмежування двох профілів у МКХ-11, але клінічна оцінка все одно має враховувати перекриття з іншими розладами.
Так само комплексна травма і комплексний ПТСР — різні поняття. «Комплексна травма» описує тип або історію травматичного досвіду й сама по собі не є окремим діагнозом. Комплексний ПТСР є визначеною діагностичною категорією МКХ-11.
Гостра реакція на стрес і гострий стресовий розлад
Ці два терміни особливо часто змішують. Їх потрібно розводити за діагностичною системою і статусом.
Гостра реакція на стрес у МКХ-11
Гостра реакція на стрес у МКХ-11 описує короткочасну реакцію після надзвичайно загрозливої або жахливої події. Вона може включати сильне емоційне й фізіологічне збудження, тривогу, звуження уваги, дезорієнтацію, відстороненість, нав’язливі образи, уникання та інші гострі прояви. У сучасній МКХ-11 її не віднесено до психічних розладів у групі розладів, специфічно пов’язаних зі стресом.
Це має практичне значення: сильна реакція у перші години або дні після катастрофи, насильства, обстрілу чи іншої надзвичайної події може бути зрозумілою відповіддю організму на екстремальний досвід. Інтенсивність переживання важлива для допомоги, але клінічний ярлик не повинен випереджати часову динаміку.
Гострий стресовий розлад у DSM-5-TR
Гострий стресовий розлад — окремий діагноз DSM. Він стосується клінічно значущих симптомів після травматичної події в період від трьох днів до одного місяця. DSM вимагає певної кількості симптомів із груп вторгнення, негативного настрою, дисоціації, уникання та збудження. Після одного місяця, якщо симптоми зберігаються, оцінка зміщується у бік ПТСР та інших можливих діагнозів. Цю часову межу й структуру критеріїв детально пояснює National Center for PTSD.
Гострий стресовий розлад не є обов’язковою «першою стадією» ПТСР. Частина людей із вираженими гострими симптомами надалі відновлюється, а ПТСР може сформуватися і в людини, яка раніше не відповідала всім критеріям гострого стресового розладу. Тому рання оцінка потрібна насамперед для допомоги й спостереження, а не для прогнозу майбутнього діагнозу.
Розлад адаптації
Розлад адаптації виникає у зв’язку з ідентифікованим психосоціальним стресором, який не обов’язково має бути травматичною подією. Це може бути розлучення, втрата роботи, переїзд, серйозний конфлікт, фінансова криза, хвороба, зміна соціальної ролі або інша подія, що вимагає значної перебудови життя.
У МКХ-11 центральними рисами є надмірна зосередженість на стресорі або його наслідках і труднощі адаптації, що помітно порушують повсякденне функціонування. Огляд досліджень МКХ-11, виконаний Kazlauskas та співавторами, показує, як саме ці ознаки стали ядром сучасної концепції розладу адаптації, водночас підкреслюючи історичну обмеженість і неоднорідність частини доказової бази.
Головна межа з ПТСР полягає не в тому, що розлад адаптації «легший». Для ПТСР потрібен специфічний тип травматичної події та характерний посттравматичний симптомний профіль. Для розладу адаптації достатньо значущого стресора іншого типу, якщо реакція набуває клінічної форми і суттєво порушує життя.
Пролонгований розлад горювання
Пролонгований розлад горювання входить до групи розладів, пов’язаних зі стресом, у МКХ-11 і до розділу розладів, пов’язаних із травмою та стресорами, у DSM-5-TR. Його пусковою подією є смерть близької людини, а клінічна картина визначається стійким, інтенсивним горюванням, яке триває довше очікуваного для культурного та соціального контексту і суттєво порушує функціонування.
DSM-5-TR офіційно додав цей діагноз як окрему категорію; Американська психіатрична асоціація пояснює його статус у матеріалі про prolonged grief disorder. Часові критерії та формулювання МКХ-11 і DSM-5-TR відрізняються, тому їх не варто змішувати в одному самостійному «тесті».
Горе як людська реакція на втрату не є психічним розладом саме по собі. Діагностичне питання виникає тоді, коли інтенсивність, тривалість і вплив на життя формують специфічну клінічну картину. Детально цей шлях розглядає матеріал «Тривале горювання: коли горе не слабшає і потрібна допомога», який належить до окремого кластера горя та втрати.
Реактивний розлад прив’язаності
Реактивний розлад прив’язаності — дитячий клінічний діагноз, пов’язаний із серйозно недостатньою опікою та специфічними порушеннями поведінки дитини у взаємодії з дорослими, які мають забезпечувати турботу. Це не синонім «ненадійної прив’язаності», складного характеру, сором’язливості або наслідків будь-якого сімейного конфлікту.
Професійні рекомендації Американської академії дитячої та підліткової психіатрії наголошують, що оцінювання потребує прямого спостереження за дитиною в контексті її стосунків із основними доглядальниками та аналізу історії опіки. Practice Parameter Zeanah та співавторів окремо розглядає реактивний розлад прив’язаності й розлад розгальмованої соціальної взаємодії.
Розлад розгальмованої соціальної взаємодії
Розлад розгальмованої соціальної взаємодії також є дитячим діагнозом, пов’язаним із досвідом тяжко недостатньої опіки. Його центральна ознака — стійко надмірно фамільярна або недостатньо стримана поведінка з незнайомими дорослими, яка не пояснюється просто товариськістю, темпераментом або імпульсивністю.
Реактивний розлад прив’язаності та розлад розгальмованої соціальної взаємодії мають спільний контекст недостатньої опіки, але різні поведінкові профілі. Сучасні огляди й метааналізи показують, що їхня оцінка складна, залежить від методів вимірювання і потребує уважної диференціації з іншими дитячими психічними та нейророзвитковими станами; це відображено, зокрема, у метааналізі Archambault, Monette і Cyr 2026 року.
Що не є окремим діагнозом у цій групі
Психологічна травма не є універсальним окремим психіатричним діагнозом. Це поняття використовується для опису психологічного впливу подій і досвіду. Клінічний діагноз формулюють на рівні конкретного розладу, якщо його критерії справді виконуються.
Комплексна травма також не дорівнює комплексному ПТСР. Перше поняття описує характер досвіду — часто повторного, тривалого, міжособистісного або такого, з якого важко втекти. Друге є конкретним діагнозом МКХ-11 з визначеною симптомною структурою.
Емоційний шок, провина вцілілого, синдром річниці, вторинний травматичний стрес і вікарна травма можуть бути клінічно або дослідницьки корисними термінами, але самі по собі вони не утворюють автоматично окремих діагнозів МКХ-11 чи DSM-5-TR. Їхній зміст потрібно оцінювати в контексті симптомів, професійного середовища, пережитого досвіду та можливого основного розладу.
Дисоціація може бути симптомом у посттравматичній картині, а DSM передбачає дисоціативний підтип ПТСР, проте дисоціативні розлади мають власну класифікацію. Так само депресія, панічні атаки, генералізована тривога, проблемне вживання речовин або порушення сну можуть співіснувати з посттравматичними симптомами, але не стають через це «видами травми».
Як відрізнити ці стани: п’ять діагностичних запитань
1. Який саме стресор або досвід передував симптомам
Для ПТСР і гострого стресового розладу принциповим є травматичний стресор певного типу. Для розладу адаптації достатньо значущого психосоціального стресора, який може не містити загрози життю або фізичній недоторканності. Для пролонгованого розладу горювання центральною подією є смерть близької людини. Для реактивного розладу прив’язаності та розладу розгальмованої соціальної взаємодії ключовим є контекст серйозно недостатньої ранньої опіки.
2. Скільки часу минуло
Час не є декоративним критерієм. У DSM гострий стресовий розлад обмежений періодом від трьох днів до одного місяця після травми, а ПТСР передбачає тривалість симптомів понад місяць. Для розладу адаптації важливий часовий зв’язок зі стресором і перебіг після його завершення. Для пролонгованого горювання діагностичні системи використовують значно довші часові рамки, причому конкретні пороги МКХ-11 і DSM-5-TR відрізняються.
3. Яка структура симптомів
Клініцист оцінює не просто кількість неприємних переживань, а їхню конфігурацію. Повторне переживання травми, уникання і відчуття поточної загрози спрямовують оцінку до ПТСР. До цього ядра за комплексного ПТСР додаються стійкі труднощі регуляції емоцій, негативне уявлення про себе та порушення стосунків. За розладу адаптації центральними стають зосередженість на стресорі та труднощі адаптації. За пролонгованого горювання — специфічно стійкий зв’язок симптомів із втратою померлої людини.
4. Наскільки порушене повсякденне функціонування
Сильний смуток, страх, безсоння чи дратівливість після тяжкої події можуть бути дуже болісними і водночас не відповідати критеріям психічного розладу. Для більшості діагнозів принципово важливі клінічно значущий дистрес, порушення роботи, навчання, догляду за собою, стосунків або інших ключових сфер життя.
5. Чи є краще пояснення
Діагностика включає диференціацію з депресивними, тривожними, дисоціативними, психотичними, нейророзвитковими й іншими станами, а також оцінку впливу речовин, ліків, фізичних травм і медичних причин. Після ДТП, вибуху або бойової травми, наприклад, проблеми з пам’яттю, концентрацією, сном чи дратівливістю можуть мати кілька одночасних пояснень, тому самоназва «це ПТСР» недостатня.
Чи може одна людина мати кілька розладів одночасно
Так. Діагностичні категорії не є взаємовиключними в усіх випадках. ПТСР може співіснувати з депресивним розладом, тривожним розладом, розладом, пов’язаним із вживанням речовин, порушенням сну або іншими станами. Комплексний ПТСР також потребує диференціації з розладами особистості та дисоціативними розладами.
Водночас подвійне кодування не повинно бути механічним. Якщо одна діагностична категорія краще пояснює симптоми, а критерії іншої не виконуються, додатковий ярлик лише створює плутанину. Саме тому професійна оцінка будується навколо повної історії, структури симптомів і функціонування, а не навколо списку назв, з якими людина себе впізнала.
Як проходить професійна діагностика
Якісна діагностика починається з уточнення подій і стресорів, часу появи симптомів, їхньої динаміки та того, як вони впливають на життя. Далі фахівець перевіряє критерії відповідної системи, можливі супутні розлади, медичні чинники й диференційні діагнози.
Стандартизовані опитувальники можуть допомагати скринінгу або вимірюванню тяжкості симптомів, але не замінюють клінічного рішення. Американська психіатрична асоціація прямо наголошує, що діагностичні критерії DSM призначені для використання підготовленими фахівцями з клінічним судженням, а не як самотест для широкої публіки.
Для ПТСР існують структуровані інтерв’ю та валідовані шкали. Їхній результат потрібно інтерпретувати разом із відповідністю травматичної події критеріям, тривалістю, функціональним порушенням і диференційною діагностикою. Позитивний скринінг означає підставу для подальшої оцінки, а не готовий діагноз.
Коли звертатися по професійну допомогу
Професійна оцінка доречна, коли симптоми після події не слабшають, посилюються або помітно заважають сну, роботі, навчанню, стосункам і повсякденному функціонуванню. Також варто звернутися, якщо повторні спогади, нічні кошмари, уникання, відчуття постійної небезпеки, виражене емоційне оніміння, дисоціативні епізоди або сильні зміни поведінки стають стійкими.
Після недавньої травматичної події допомога може бути потрібною ще до того, як минув час для встановлення ПТСР. Мета раннього звернення — оцінити безпеку, гострі потреби, фізичний стан, сон, рівень дистресу, наявність гострого стресового розладу за DSM або інших станів і визначити, чи потрібне активне спостереження або лікування.
Для ПТСР існують доказові психотерапевтичні підходи. Клінічна настанова NICE рекомендує травма-фокусовані психологічні втручання залежно від віку, часу після події та клінічної картини. Вибір конкретного методу належить до окремої теми лікування ПТСР; сам факт пережитої травми не означає, що кожній людині потрібна однакова терапія.
В Україні у 2024 році затверджено уніфікований клінічний протокол щодо гострої реакції на стрес, ПТСР і порушення адаптації; Міністерство охорони здоров’я України описує його як основу для первинної та спеціалізованої медичної допомоги. Термінологію конкретного національного протоколу варто читати разом із тією класифікаційною системою, на якій він побудований, і не переносити автоматично на сучасні категорії МКХ-11 або DSM.
Що робити після важкої події, якщо діагнозу ще немає
Першим завданням є не пошук правильного ярлика, а відновлення максимально можливої безпеки й базового функціонування. Важливі сон, фізичне відновлення, доступ до їжі й житла, медична допомога після травм, підтримка близьких, зменшення повторного впливу небезпеки та можливість поступово повернути контроль над повсякденними справами.
Необхідність говорити про подію одразу і детально не є універсальною вимогою. Люди відновлюються різними темпами. Психологічна підтримка має враховувати готовність людини, її безпеку, культурний контекст, наявність дітей, фізичні ушкодження, поточну загрозу та ресурси середовища.
Якщо симптоми стають інтенсивнішими, з’являється суттєва втрата функціонування або людина не може підтримувати базову безпеку, потрібна професійна оцінка без очікування «достатнього» строку для певного діагнозу. Клінічна допомога надається людям із реальним дистресом і потребами, а не лише після того, як стан отримав остаточну назву.
Поширені запитання
Чи всі розлади після стресу є ПТСР
Ні. ПТСР — лише один із можливих діагнозів. Після стресора можуть виникнути розлад адаптації, гострий стресовий розлад за DSM, депресивний або тривожний розлад, дисоціативні симптоми, проблеми зі сном чи інші стани. Частина людей не розвиває психічного розладу взагалі.
Чи може ПТСР виникнути після звичайного життєвого стресу
Для ПТСР потрібен травматичний стресор, що відповідає вимогам конкретної класифікації. Труднощі на роботі, конфлікт, переїзд або розрив стосунків можуть спричинити сильний дистрес і навіть розлад адаптації, але самі по собі не обов’язково відповідають критерію травматичної події для ПТСР.
Чи є гостра реакція на стрес психічним розладом
У МКХ-11 гостра реакція на стрес не входить до групи психічних розладів, специфічно пов’язаних зі стресом. Її статус відрізняється від гострого стресового розладу DSM-5-TR, який є окремим психічним розладом. Саме тому ці назви не слід використовувати як взаємозамінні.
Чим комплексний ПТСР відрізняється від «комплексної травми»
Комплексний ПТСР — клінічний діагноз МКХ-11. Комплексна травма — описовий термін для певного типу травматичного досвіду. Людина може мати історію тривалої або повторної травматизації і не відповідати критеріям комплексного ПТСР.
Чи можна визначити свій діагноз за онлайн-тестом
Онлайн-опитувальник може бути скринінговим інструментом і показати, що симптоми варто обговорити з фахівцем. Він не встановлює діагноз, оскільки не оцінює повністю тип стресора, диференційні стани, медичні чинники, часовий перебіг, клінічну значущість і весь контекст.
До кого звертатися
Початкову оцінку може проводити лікар первинної ланки, лікар-психіатр, клінічний психолог або інший належно підготовлений фахівець у сфері психічного здоров’я залежно від симптомів і системи допомоги. Якщо є фізичні наслідки травми, черепно-мозкова травма, виражені неврологічні симптоми, тяжкі порушення сну або інші медичні ознаки, психічне здоров’я потрібно оцінювати разом із соматичним станом.
Головний висновок
«Розлади, пов’язані зі стресом» — це не одна хвороба і не синонім ПТСР. Це клінічне поле, у якому діагноз залежить від типу події або стресора, часу, структури симптомів, функціонального порушення та диференційної оцінки. ПТСР, комплексний ПТСР, розлад адаптації, гострий стресовий розлад, пролонгований розлад горювання та дитячі розлади прив’язаності мають різну логіку й не повинні зливатися в одну нечітку категорію «травми».
Найкорисніше правило для читача: спочатку назвати, що сталося; потім описати, що саме відбувається зараз і як довго; далі оцінити, наскільки це порушує життя. Уже після цього має сенс вирішувати, яка діагностична категорія найкраще описує стан.
Пов’язані статті
Джерела
American Psychiatric Association. DSM-5-TR and DSM resources. DSM.
American Psychiatric Association. Prolonged Grief Disorder. 2022. DSM-5-TR fact sheet.
American Psychiatric Association. What Is Posttraumatic Stress Disorder (PTSD)? Psychiatry.org.
Archambault, M., Monette, S., & Cyr, C. Reactive Attachment Disorder and Disinhibited Social Engagement Disorder: Meta-Analyses of Proportions. Trauma, Violence, & Abuse. 2026. PubMed.
Brewin, C. R., Cloitre, M., Hyland, P., et al. A review of current evidence regarding the ICD-11 proposals for diagnosing PTSD and complex PTSD. Clinical Psychology Review. 2017. PubMed.
Kazlauskas, E., Zelviene, P., Lorenz, L., Quero, S., & Maercker, A. A scoping review of ICD-11 adjustment disorder research. European Journal of Psychotraumatology. 2018. PubMed.
Ministry of Health of Ukraine. Медична допомога пацієнтам із гострою реакцією на стрес та ПТСР: уніфікований клінічний протокол. 2024. МОЗ України.
National Center for PTSD. Acute Stress Disorder. U.S. Department of Veterans Affairs. Clinical overview.
National Center for PTSD. PTSD and DSM-5. U.S. Department of Veterans Affairs. Clinical overview.
National Institute for Health and Care Excellence. Post-traumatic stress disorder: NICE guideline NG116. NICE.
World Health Organization. Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. 2024. WHO.
Zeanah, C. H., Chesher, T., & Boris, N. W. Practice Parameter for the Assessment and Treatment of Children and Adolescents With Reactive Attachment Disorder and Disinhibited Social Engagement Disorder. Journal of the American Academy of Child & Adolescent Psychiatry. 2016. PubMed.