Психологія краси: як формуються естетичні судження і відчуття прекрасного
Оновлено: 8 жовт.
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 7 жовтня 2026 · Редакційна політика
Психологія краси досліджує, як люди формують естетичні судження — наприклад, оцінюють щось як красиве, виразне, гармонійне, приємне для споглядання або, навпаки, естетично непривабливе. У сучасній психології краса розглядається як результат взаємодії властивостей об’єкта, способу його опрацювання, емоційної оцінки, знань, очікувань, попереднього досвіду, культурного середовища та конкретної ситуації. Новий огляд Cardillo і Chatterjee 2026 року описує естетичні переживання як динамічні стани, що виникають у повторній взаємодії перцептивних, афективних і когнітивних процесів та характеризуються значною індивідуальною варіативністю.
Тому відчуття прекрасного не зводиться до однієї ознаки на кшталт симетрії, до «правильної» пропорції або до автоматичної реакції мозку. Водночас воно не є випадковим і цілком довільним: для багатьох класів стимулів виявляються статистично відтворювані тенденції, але їхня сила змінюється залежно від людини, досвіду, культури, завдання та контексту. Саме поєднання спільних закономірностей і персональної варіативності є центральним предметом сучасних досліджень краси.
Ця стаття розглядає красу як естетичне оцінювання мистецтва, образів, форм, звуків і культурних об’єктів у межах психології мистецтва. Фізична привабливість людей є окремою дослідницькою темою й тут не розглядається.
Що таке естетичне судження про красу
Естетичне судження — це оцінка того, яким є естетичний досвід взаємодії з об’єктом. У дослідженнях людину можуть просити оцінити красу, приємність, вподобання, цікавість, гармонійність, виразність або бажання продовжити взаємодію. Ці показники пов’язані між собою, але вони не тотожні. Красиве може не бути особисто улюбленим, цікаве — не обов’язково легке чи приємне, а висока художня цінність не визначається однією суб’єктивною шкалою.
Це розрізнення важливе для психології. У великому дослідженні 598 учасників оцінки краси та вподобання картин частково розходилися, причому характер розходження залежав від того, чи були картини абстрактними або репрезентативними. Суб’єктивні характеристики виявилися кращими предикторами оцінок, ніж набір об’єктивних параметрів зображення. Sidhu та співавт., 2018 показали, що «краса» і «подобається» не варто автоматично використовувати як синоніми.
Окремо дослідники розрізняють естетичне задоволення та естетичний інтерес. Модель Graf і Landwehr припускає, що легке опрацювання може підтримувати відчуття задоволення, тоді як складніший стимул здатен викликати інтерес, коли людина мотивована його досліджувати і поступово знаходить у ньому структуру або сенс. Теоретична модель 2015 року і експериментальна перевірка 2017 року допомагають пояснити, чому складний твір іноді стає естетично цінним саме після уважного розглядання.
Естетичне судження є частиною ширшого естетичного досвіду. Воно фіксує момент оцінювання, тоді як естетичний досвід охоплює також сприймання, увагу, емоції, інтерпретацію, пам’ять, тілесну реакцію, особистий сенс і подальшу взаємодію з твором.
Як формується відчуття прекрасного
Сучасні моделі дедалі рідше шукають одну причину краси. Впливова модель Leder і Nadal описує естетичний епізод як взаємопов’язаний процес, у якому беруть участь перцептивний аналіз, пам’ять і знання, класифікація, інтерпретація, емоційна оцінка та формування естетичного судження. Автори наголошують на ролі контексту, індивідуальних відмінностей і естетичних емоцій. Огляд Leder і Nadal корисний саме як багатокомпонентна модель, а не як універсальна покрокова формула для кожного виду мистецтва.
1. Сприймання організовує матеріал
Перший рівень естетичного оцінювання спирається на те, як сенсорна система виділяє контури, кольорові відношення, ритм, баланс, просторову організацію, повтори, контрасти та інші властивості стимулу. Ці процеси належать до загальної психології сприймання, але в естетичній ситуації вони стають матеріалом для оцінки форми. Детальніше цей рівень розкрито у статті про естетичне сприймання. Огляд Wagemans 2026 року підкреслює, що саме сприймання з’єднує три компоненти — стимул, людину і контекст — та інтегрує низькорівневі властивості з досвідом і соціокультурним тлом. Wagemans, 2026.
2. Легкість опрацювання може давати позитивний сигнал
Одна з найвідоміших гіпотез емпіричної естетики — теорія легкості опрацювання. Вона стверджує, що об’єкти, які система сприймання й мислення опрацьовує легше, за певних умов викликають більш позитивну реакцію. До чинників, здатних підвищувати таку легкість, належать чіткість фігури, контраст, повторення, знайомість, симетрія й типовість. Класичний огляд Reber, Schwarz і Winkielman показав, як ці різні ефекти можна частково пояснювати через переживання легкості опрацювання.
Сучасна картина складніша. Легкість сама по собі не гарантує краси, а складність не прирікає об’єкт на негативну оцінку. Огляд Yoo, Jasko і Winkielman 2024 року пов’язує естетичне судження з очікуваннями, внутрішніми моделями світу та пізнавальними цілями людини. Те, що легко опрацьовується для експерта, може бути складним для новачка; те, що спершу здається незрозумілим, може стати цікавим після появи структури й сенсу.
3. Очікування, новизна і складність змінюють оцінку
Естетичний досвід залежить від співвідношення між передбачуваністю та новизною. Повністю знайома форма може бути легкою й приємною, але водночас втрачати пізнавальну новизну. Незвичний твір може спершу створювати труднощі, а згодом — інтерес, коли глядач або слухач знаходить закономірність. Тому твердження «чим простіше, тим красивіше» і «чим складніше, тим цікавіше» однаково грубі. Відповідь залежить від динаміки опрацювання, мотивації, очікувань і часу взаємодії. Цю багатоваріантність описують Graf і Landwehr та сучасний predictive-processing підхід Yoo та співавт..
4. Емоційна оцінка надає досвіду цінності
Краса переживається не лише як розпізнавання структури, а й як оцінка значущості. Позитивний афект, задоволення, інтерес, зворушення або захоплення можуть посилювати естетичну цінність об’єкта; в мистецтві можливі й складні поєднання приємних та неприємних переживань. Саме тому естетичну красу не можна прирівнювати до простої сенсорної приємності. Сучасна нейроестетика розглядає естетичний досвід як взаємодію сенсорно-моторних, емоційно-оцінних і смислово-знаннєвих систем. Chatterjee і Vartanian, 2014. Про специфіку таких реакцій див. також естетичні емоції.
5. Значення, знання і пам’ять перебудовують те, що ми бачимо
Той самий формальний об’єкт може оцінюватися інакше після того, як людина дізнається його походження, жанр, авторський задум або культурний контекст. У класичному експерименті однакові твори випадково позначали як такі, що походять із галереї, або як комп’ютерно створені; «галерейний» контекст підвищував естетичні оцінки. Kirk та співавт., 2009. Це не означає, що будь-яка етикетка автоматично створює красу. Експеримент показує ширший принцип: знання про об’єкт входить у систему оцінювання й може змінювати його переживану цінність.
Які властивості об’єкта справді впливають на красу
Емпірична естетика знаходить регулярні зв’язки між оцінками й певними властивостями стимулів, особливо у візуальній сфері. Великий огляд Palmer, Schloss і Sammartino систематизував дані про колір, просторову структуру, форму, композицію, знайомість, типові прототипи, легкість опрацювання та індивідуальні відмінності. Його ключовий висновок полягає в тому, що естетичні переваги можна досліджувати науково, але їх краще пояснюють багатокомпонентні моделі, ніж одна універсальна властивість. Palmer та співавт., 2013.
Симетрія, порядок і типовість
Симетрія та впорядкованість часто пов’язані з більш позитивними оцінками простих візуальних стимулів. Один можливий механізм — вони полегшують перцептивну організацію та передбачення структури. Проте ефект не є правилом для всіх творів: асиметрія може бути навмисним композиційним засобом, а висока передбачуваність — зменшувати інтерес. Саме тому результати на простих геометричних фігурах не слід безпосередньо переносити на живопис, кіно, музику або складне сучасне мистецтво.
Кривизна і плавність контурів
Перевага плавних контурів є одним із найкраще досліджених прикладів спільної тенденції, яка водночас має межі. Систематичний огляд і трирівневий метааналіз 61 дослідження з 309 ефектами виявив помірну загальну перевагу кривизни, але її величина змінювалася залежно від типу стимулу, часу показу, експертності та завдання. Автори прямо роблять висновок, що перевага кривизни є надійною, але не універсальною. Chuquichambi та співавт., 2022.
Статистичні властивості зображення
Деякі параметри кольору й просторової структури дозволяють частково передбачати середні оцінки. Проте їхня пояснювальна сила обмежена. У дослідженні західного живопису статистичні характеристики зображень пояснювали приблизно 6–15% варіації оцінок краси, залежно від моделі. Swartz та співавт., 2024. Це хороший приклад того, чому виявлений візуальний предиктор не можна перетворювати на «формулу краси»: значна частина варіативності залишається пов’язаною з іншими властивостями, людиною, значенням і контекстом.
Чому знайомі речі часто подобаються більше — і чому не завжди
Повторний контакт із об’єктом іноді підвищує його привабливість — це відомий ефект простого пред’явлення. Метааналіз Montoya та співавт. охопив 268 кривих з 81 публікації й показав, що зв’язок між повторенням і вподобанням часто має форму перевернутої U: початкове повторення може підвищувати оцінку, але подальше багаторазове пред’явлення не гарантує постійного зростання. Ефект також залежав від типу стимулу й умов експерименту. Montoya та співавт., 2017.
Для естетичного досвіду це означає дві речі. По-перше, незнайомий стиль не варто оцінювати так, ніби перша реакція є остаточною: після кількох зустрічей структура може стати легшою для опрацювання. По-друге, знайомість сама по собі не робить об’єкт красивим. Повторення взаємодіє з увагою, насиченням, очікуваннями, інтересом та особистим значенням.
Чому люди погоджуються щодо однієї краси і сперечаються щодо іншої
Наукові дані не підтримують просту відповідь «краса об’єктивна» або «краса цілком суб’єктивна». Дослідження знаходять і спільні тенденції, і велику індивідуальну варіативність. У роботі Vessel і Rubin учасники демонстрували стабільні власні вподобання, але між людьми згода була набагато нижчою для абстрактних зображень, ніж для сцен реального світу. Автори показали, що спільний семантичний зміст може збільшувати узгодженість оцінок. Vessel і Rubin, 2010.
Сучасне дослідження «Consensus and contention in beauty judgment» спеціально аналізувало неоднорідність оцінок краси й продемонструвало, що одна й та сама середня оцінка може приховувати дуже різний рівень згоди або суперечності між людьми. Середнього бала недостатньо, щоб зрозуміти структуру естетичного судження. Pombo, Igdalova і Pelli, 2024.
Індивідуальні відмінності при цьому не є суцільним шумом. У дослідженні 2025 року моделі, що групували людей за схожістю попередніх оцінок, краще передбачали персональні вподобання нових зображень, ніж проста середня оцінка групи; серед перевірених характеристик учасників значущим чинником виявився мистецький досвід. Celikors і Field, 2025. Це підтримує уявлення про структуровані, відносно стійкі патерни індивідуального смаку.
Як культура й експертність змінюють естетичні судження
Культурний досвід формує те, які стилі, символи, композиційні правила й способи вираження стають знайомими та зрозумілими. У двох пререєстрованих експериментах із індійськими та західними учасниками оцінювання картин і танцю залежало від культурного походження й мистецької експертності, а деякі ефекти відрізнялися між видами мистецтва. Автори застерігають від перенесення моделей, побудованих переважно на західних вибірках, на всі культури. Darda і Cross, 2022.
Експертність також змінює спосіб дивитися на твір. У дослідженні representational та abstract art експерти в середньому давали вищі оцінки краси й бажання мати контакт із творами, тоді як коротке навчання новачків дало лише невеликий зсув у вподобаннях. van Paasschen, Bacci і Melcher, 2015. Це не означає, що експерт має «правильний смак». Експертність перебудовує знання, категорії, увагу та способи інтерпретації, а отже змінює сам процес оцінювання.
З цієї причини естетичне навчання найкраще розуміти як розширення репертуару сприймання й інтерпретації. Людина вчиться помічати більше відношень, розрізняти стилі, бачити композиційні рішення, розуміти історичні та жанрові конвенції. Її судження можуть змінюватися, але наука не дає підстави вважати, що всі навчені люди мають зрештою дійти однакового смаку.
Контекст може змінити красу того самого об’єкта
Естетичне судження завжди виникає в ситуації. На оцінку впливають місце перегляду, рамка «це мистецтво», інформація про походження, попередні стимули, соціальні очікування, мета людини й навіть те, з чим об’єкт порівнюється. Експеримент Kirk та співавт. показав, що семантичний контекст здатен систематично змінювати оцінки тих самих зображень. Kirk та співавт., 2009.
Контекстуальність пояснює, чому естетичний досвід у музеї, вулиці, телефоні або знайомому домашньому просторі може відрізнятися, навіть якщо зображення формально те саме. Вона також нагадує про межі лабораторних досліджень: коротка оцінка картинки на екрані відтворює лише частину реального досвіду мистецтва.
Що відбувається в мозку, коли щось здається красивим
Нейронаукові дослідження виявляють участь мереж, пов’язаних із сенсорним аналізом, увагою, винагородою, емоційною оцінкою, пам’яттю та смисловим опрацюванням. Огляд Chatterjee і Vartanian описує естетичний досвід як взаємодію сенсорно-моторних, емоційно-оцінних і смислово-знаннєвих систем. Новіша концептуальна робота пропонує багатовимірну нейроестетику, що відстежує перехід від сенсорного сигналу до перцептивних, семантичних та афективних процесів і враховує медіум, експертність та індивідуальні відмінності. Lin, Wagemans і Op de Beeck, 2026.
Дані не підтверджують популярну ідею про єдиний «центр краси». Метааналіз 49 нейровізуалізаційних досліджень краси візуального мистецтва та облич виявив різні конвергентні ділянки для цих двох доменів, а спільного кластера для обох типів краси не знайшов. Hu та співавт., 2020. Порівняння з обличчями в цьому метааналізі важливе саме як тест універсальності нейронного «центру», а не як підміна психології мистецтва дослідженням фізичної привабливості.
Нейронна активація є корелятом процесу, а не автоматичним причинним поясненням. Якщо певна мережа активніша під час високих оцінок краси, з цього самого факту не випливає, що вона «створює красу», що реакція є універсальною або що за скануванням мозку можна визначити художню цінність твору. Детальніше про методологічні межі таких висновків — у статті Нейроестетика: як мозок бере участь у переживанні мистецтва і краси.
Краса, вподобання, смак і художня цінність — різні поняття
У повсякденній мові ці слова часто змішуються, але для психологічного аналізу їх варто розрізняти. Оцінка краси відповідає на питання, наскільки об’єкт переживається як прекрасний. Вподобання описує особисту позитивну перевагу. Естетичний смак — ширший і відносно стійкий патерн таких переваг у різних об’єктах та стилях. Художня цінність є нормативним і культурним поняттям, яке не вичерпується психологічною реакцією одного глядача.
Докладніше про те, як формуються відносно стійкі переваги щодо стилів і форм та як на них впливають знайомість, досвід, культура й індивідуальні відмінності, — у статті Естетичні вподобання і смак: чому нам подобаються різні твори, стилі та форми.
Звідси випливає важлива межа наукового висновку: психологія може досліджувати, які властивості й умови передбачають оцінки краси, як вони змінюються після навчання та чому люди погоджуються або не погоджуються. Вона не перетворює середній рейтинг учасників на універсальний вирок про те, «хороший» чи «поганий» твір. Саме розходження краси й вподобання емпірично показано, зокрема, у роботі Sidhu та співавт..
Чи існує універсальна краса
Найточніша відповідь сучасної психології така: існують спільні статистичні тенденції, але вони не складаються в універсальну формулу, яка однаково визначає красу для всіх людей і всіх видів мистецтва. Частина стимульних властивостей має відтворюваний зв’язок із оцінкою; частина суджень узгоджується між людьми; водночас велика частка варіативності залишається індивідуальною, культурно модульованою і контекстно залежною.
Це добре видно при зіставленні різних рівнів доказів. Метааналіз кривизни знаходить середній ефект, але водночас чіткі модератори. Chuquichambi та співавт.. Дослідження абстрактних і реалістичних сцен демонструє різну міжособистісну узгодженість. Vessel і Rubin. Кроскультурні експерименти показують взаємодію культури, медіуму та експертності. Darda і Cross. Сучасні дані про індивідуальні когорти показують, що персональні відмінності можуть мати структуру й бути прогнозованими. Celikors і Field.
Отже, наукове питання продуктивніше формулювати не як пошук однієї властивості «справжньої краси», а як дослідження того, які регулярності виникають у певному класі об’єктів, за яких умов вони повторюються, для яких людей і наскільки змінюються із досвідом.
Поширені спрощення про психологію краси
«Якщо об’єкт симетричний, він обов’язково красивий»
Симетрія може підвищувати оцінки в багатьох експериментальних умовах, але вона є лише одним із чинників. Складні твори оцінюються через взаємодію форми, сенсу, контексту, знайомості, емоцій та очікувань. Асиметрія сама по собі не означає низької естетичної цінності.
«Плавні форми подобаються всім»
Метааналіз підтверджує середню перевагу кривизни, але одночасно показує, що ефект залежить від типу стимулу, експертності, часу експозиції та завдання. Тому «надійна тенденція» і «універсальне правило» — різні висновки. Chuquichambi та співавт., 2022.
«Чим легше сприймається, тим красивіше»
Легкість опрацювання часто сприяє позитивній реакції, але сучасні моделі враховують очікування й мотивацію. Складність може підтримувати інтерес, якщо людина має ресурси та мотивацію для подальшого опрацювання. Yoo та співавт., 2024 і Graf та Landwehr, 2015.
«Якщо часто бачити твір, він неминуче сподобається»
Повторне пред’явлення може підвищувати вподобання, але метааналіз виявив нелінійну динаміку та залежність від умов. Знайомість є одним із чинників, а не механізмом гарантованої симпатії. Montoya та співавт., 2017.
«У мозку є точка, яка визначає красу»
Сучасні нейронаукові моделі описують розподілену взаємодію кількох систем, а метааналіз не виявив спільного «центру» для різних доменів візуальної краси. Hu та співавт., 2020. Естетичне судження виникає з роботи мереж у конкретному завданні та контексті.
«Якщо мені не подобається твір, він поганий»
Особисте вподобання є психологічним фактом про реакцію конкретної людини, але воно не дорівнює універсальній оцінці художньої якості. Психологія пояснює формування реакції; історія мистецтва, критика та естетика використовують інші критерії й інші типи аргументації.
Чи можна розвивати здатність бачити красу
Досвід і навчання здатні змінювати естетичне оцінювання. Знайомство зі стилями, розвиток візуальної грамотності, знання контексту та практика уважного розглядання збільшують кількість ознак і відношень, які людина може помітити. Дослідження експертності показують відмінності між фахівцями й новачками, а короткі навчальні втручання можуть давати невеликі зрушення в оцінках. van Paasschen, Bacci і Melcher, 2015.
Розвиток естетичного сприймання не означає вироблення єдиного «правильного» смаку. Практичніше говорити про розширення здатності помічати, порівнювати, описувати й інтерпретувати. Корисно розрізняти першу реакцію та оцінку після уважного розглядання; окремо називати красу, вподобання й інтерес; помічати, що саме привернуло увагу — форма, колір, ритм, сюжет, техніка, асоціація або контекст; повертатися до складного твору після паузи; порівнювати реакцію в різних умовах.
Таке спостереження не має на меті змусити себе полюбити певне мистецтво. Воно робить власне естетичне судження більш диференційованим: людина краще бачить, з яких компонентів складається її реакція і чому вона може змінюватися.
Що в цій галузі встановлено достатньо надійно
Достатньо стійким є висновок, що естетичні судження формуються у взаємодії стимулу, людини та контексту. Перцептивні властивості справді мають значення; легкість опрацювання й знайомість можуть підтримувати позитивну оцінку; емоційні та смислові процеси входять до естетичного переживання; культурний досвід і експертність модулюють оцінки; між людьми існують як зони згоди, так і великі індивідуальні відмінності. Цю багатокомпонентність послідовно підтримують огляди Palmer та співавт., Leder і Nadal, Cardillo і Chatterjee та Wagemans.
Що залишається обмеженим або спірним
Наука значно краще описує окремі предиктори та механізми, ніж створює універсальну теорію краси. Частина класичних результатів отримана на простих візуальних стимулах або західних вибірках; способи вимірювання різняться між лабораторіями; «краса», «вподобання», «привабливість», «інтерес» і «естетична цінність» не завжди операціоналізуються однаково. Кроскультурні роботи показують, що узагальнення потребують перевірки в різних популяціях. Darda і Cross, 2022.
Екологічна валідність також залишається важливою проблемою. Оцінювання маленького цифрового зображення протягом кількох секунд не тотожне зустрічі з оригінальним твором у просторі музею, вистави або концерту. Огляд 2026 року прямо відзначає зростання інтересу до культурно різноманітних стимулів, реалістичних контекстів і виходу за межі простих шкал краси та задоволення. Cardillo і Chatterjee, 2026.
Нейронаукові дані особливо потребують обережного тлумачення: кореляція між активністю мережі та оцінкою не встановлює односторонньої причинності. Сучасні автори пропонують багатовимірні моделі, які враховують час, медіум, індивідуальні відмінності та експертність, замість пошуку однієї нейронної формули. Lin та співавт., 2026.
Коротко: як психологія пояснює красу
Відчуття прекрасного формується тоді, коли властивості об’єкта входять у взаємодію з системою сприймання, очікуваннями, знаннями, емоційною оцінкою, пам’яттю, особистим досвідом, культурними нормами й поточною ситуацією. Частина закономірностей є спільною для багатьох людей, частина — залежить від групового досвіду, а частина — виразно індивідуальна.
Саме тому психологія краси вивчає не одну відповідь на питання «що є прекрасним», а механізми, за допомогою яких люди приходять до естетичних суджень. Наукова модель стає сильнішою, коли вона одночасно пояснює зони згоди, відмінності між людьми та зміну оцінки в часі й контексті.
Поширені запитання
Чому один і той самий твір комусь здається красивим, а комусь — ні?
Тому що естетична оцінка залежить не лише від властивостей твору. На неї впливають знайомість зі стилем, особисті асоціації, знання, культурний досвід, експертність, очікування й ситуація перегляду. Дослідження показують одночасно спільні тенденції та значні індивідуальні відмінності.
Чи існують універсальні ознаки краси?
Для деяких ознак є надійні середні тенденції — наприклад, метааналіз підтверджує помірну перевагу кривизни. Проте такі ефекти модулюються типом стимулу, досвідом і завданням. Сукупність доказів не дає універсальної формули, що однаково передбачає красу в усіх людей і всіх видах мистецтва.
Чи завжди симетрія робить об’єкт красивішим?
Ні. Симетрія часто полегшує перцептивну організацію й може підвищувати оцінки, особливо для простих стимулів. У мистецтві ж асиметрія, напруження і порушення очікувань можуть бути функціональними частинами композиції та підтримувати інтерес.
Чи правда, що знайоме завжди подобається більше?
Ні. Повторення часто підвищує вподобання на початкових етапах, але метааналіз ефекту простого пред’явлення показує нелінійну динаміку. Надмірне повторення, тип стимулу та умови експерименту змінюють результат.
Чи можна навчитися краще розуміти красу в мистецтві?
Можна розширити естетичну компетентність: навчитися помічати більше формальних і смислових відношень, розрізняти стилі, краще розуміти контекст. Експертність справді пов’язана з іншими патернами оцінювання, але вона не створює одного обов’язкового смаку для всіх.
Чи є в мозку центр краси?
Сучасні дані не підтримують модель одного універсального центру. Естетичні оцінки пов’язані з розподіленою роботою сенсорних, емоційно-оцінних і смислових систем, а патерни активності залежать від типу стимулу та завдання.
Чим краса відрізняється від естетичного смаку?
Краса — це оцінка конкретного об’єкта або досвіду як прекрасного. Естетичний смак — ширший патерн відносно стійких переваг людини щодо форм, стилів і жанрів. Окреме судження може змінитися після нового досвіду, а смак формується через велику кількість таких взаємодій.
Якщо мені не подобається відомий твір, це означає, що я «не розумію мистецтво»?
Ні. Вподобання, оцінка краси, інтерес, розуміння й культурна значущість — різні виміри. Знання може змінити реакцію, але не зобов’язує людину полюбити твір. Психологічно важливіше розрізняти, що саме ви оцінюєте і які чинники формують цю оцінку.
Пов’язані статті
Джерела
Cardillo, E. R., & Chatterjee, A. (2026). Aesthetic experience: Foundations, tensions, and new directions. Current Opinion in Psychology, 73, 102402. PubMed.
Celikors, E., & Field, D. J. (2025). Beauty is in the eye of your cohort: Structured individual differences allow predictions of individualized aesthetic ratings of images. Cognition, 256, 106036. PubMed.
Chatterjee, A., & Vartanian, O. (2014). Neuroaesthetics. Trends in Cognitive Sciences, 18(7), 370–375. PubMed.
Chuquichambi, E. G., Vartanian, O., Skov, M., Corradi, G. B., Nadal, M., Silvia, P. J., & Munar, E. (2022). How universal is preference for visual curvature? A systematic review and meta-analysis. Annals of the New York Academy of Sciences, 1518(1), 151–165. PubMed.
Darda, K. M., & Cross, E. S. (2022). The role of expertise and culture in visual art appreciation. Scientific Reports, 12, 10666. PubMed.
Graf, L. K. M., & Landwehr, J. R. (2015). A dual-process perspective on fluency-based aesthetics: The pleasure-interest model of aesthetic liking. Personality and Social Psychology Review, 19(4), 395–410. PubMed.
Graf, L. K. M., & Landwehr, J. R. (2017). Aesthetic pleasure versus aesthetic interest: The two routes to aesthetic liking. Frontiers in Psychology, 8, 15. PubMed.
Hu, C.-P., Huang, Y., Eickhoff, S. B., Peng, K., & Sui, J. (2020). Seeking the “Beauty Center” in the Brain: A meta-analysis of fMRI studies of beautiful human faces and visual art. Cognitive, Affective, & Behavioral Neuroscience, 20(6), 1200–1215. PubMed.
Kirk, U., Skov, M., Hulme, O., Christensen, M. S., & Zeki, S. (2009). Modulation of aesthetic value by semantic context: An fMRI study. NeuroImage, 44(3), 1125–1132. PubMed.
Leder, H., & Nadal, M. (2014). Ten years of a model of aesthetic appreciation and aesthetic judgments: The aesthetic episode—Developments and challenges in empirical aesthetics. British Journal of Psychology, 105(4), 443–464. PubMed.
Lin, Y., Wagemans, J., & Op de Beeck, H. (2026). Rethinking neuroaesthetics: Toward a multidimensional and integrative science of aesthetic experience. Neuron, 114(8), 1338–1342. PubMed.
Montoya, R. M., Horton, R. S., Vevea, J. L., Citkowicz, M., & Lauber, E. A. (2017). A re-examination of the mere exposure effect: The influence of repeated exposure on recognition, familiarity, and liking. Psychological Bulletin, 143(5), 459–498. PubMed.
Palmer, S. E., Schloss, K. B., & Sammartino, J. (2013). Visual aesthetics and human preference. Annual Review of Psychology, 64, 77–107. Annual Reviews.
Pombo, M., Igdalova, A., & Pelli, D. G. (2024). Consensus and contention in beauty judgment. iScience, 27(7), 110213. PubMed.
Reber, R., Schwarz, N., & Winkielman, P. (2004). Processing fluency and aesthetic pleasure: Is beauty in the perceiver’s processing experience? Personality and Social Psychology Review, 8(4), 364–382. PubMed.
Sidhu, D. M., McDougall, K. H., Jalava, S. T., & Bodner, G. E. (2018). Prediction of beauty and liking ratings for abstract and representational paintings using subjective and objective measures. PLOS ONE, 13(7), e0200431. PubMed.
Swartz, A., et al. (2024). The perceived beauty of art is not strongly calibrated to the statistical regularities of real-world scenes. Scientific Reports, 14, 19368. PubMed.
van Paasschen, J., Bacci, F., & Melcher, D. P. (2015). The influence of art expertise and training on emotion and preference ratings for representational and abstract artworks. PLOS ONE, 10(8), e0134241. PubMed.
Vessel, E. A., & Rubin, N. (2010). Beauty and the beholder: Highly individual taste for abstract, but not real-world images. Journal of Vision, 10(2), 18. PubMed.
Wagemans, J. (2026). On the role of perception in the psychology of art: More than meets the eye of the beholder. Current Opinion in Psychology, 73, 102418. PubMed.
Yoo, J., Jasko, K., & Winkielman, P. (2024). Fluency, prediction and motivation: How processing dynamics, expectations and epistemic goals shape aesthetic judgements. Philosophical Transactions of the Royal Society B, 379, 20230326. PubMed.