Психічні процеси: що це, основні види та як вони взаємодіють
Оновлено: 6 днів тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 15 жовтня 2023 · Редакційна політика
Психічні процеси — це динамічні форми психічної діяльності, завдяки яким людина сприймає й опрацьовує інформацію, зберігає досвід, мислить, переживає значущість подій, формує наміри та регулює дії. Вони є одним зі способів опису того, як працює психіка в часі: не як застигла властивість, а як перебіг сприймання, уваги, пригадування, оцінювання, вибору або іншої діяльності.
У навчальних текстах часто використовують множину «психічні процеси». Формулювання «психологічний процес» теж можна зустріти, однак воно менш точне для назви загального класу: психологічним може бути дослідження, метод або пояснення, тоді як самі процеси описують перебіг психічної діяльності.
Важливо й інше: єдиного універсального списку психічних процесів не існує. Різні психологічні традиції групують функції по-різному, а сучасні дослідницькі системи дедалі частіше описують не «коробки» психіки, а взаємодіючі функціональні системи.
Що таке психічні процеси
Найпростіше уявити психічний процес як зміну, що має перебіг і результат. Ви помічаєте звук, спрямовуєте на нього увагу, розпізнаєте джерело, пригадуєте схожу ситуацію, оцінюєте її значення і вирішуєте, що робити. Це не один процес, а короткий ланцюг кількох процесів, які частково відбуваються одночасно.
Поняття «психічні процеси» входить до ширшої категорії психічних явищ. У традиційній українській навчальній схемі поряд із процесами розрізняють психічні стани та психічні властивості. Така схема корисна для навчання, якщо сприймати її як спосіб упорядкування знань, а не як остаточний поділ психіки на незалежні частини.
Психічний процес, стан і властивість: у чому різниця
Процес описує те, що відбувається: наприклад, сприймання об’єкта, утримання інформації в пам’яті, розв’язування задачі або емоційне оцінювання події. Для процесу важливі перебіг, умови запуску, зміни в часі та результат.
Стан описує відносно цілісну конфігурацію психічного функціонування протягом певного періоду — наприклад, збудження, втомленість або зосередженість. Властивість описує більш стійку характеристику людини. Межі між цими категоріями залежать від теорії та завдання дослідження: одна й та сама психологічна характеристика може розглядатися на різних рівнях.
Основні види психічних процесів у традиційній класифікації
В українській навчальній психології поширена тричленна схема: пізнавальні, емоційні та вольові процеси. Вона зручна як карта для першого знайомства з предметом, але сучасні дослідження показують значне перекриття між цими сферами.
Пізнавальні процеси
До пізнавальних традиційно відносять відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, увагу, уяву та мовлення. Їхня спільна функція — отримання, відбір, збереження, перетворення та використання інформації. На сайті цю групу окремо описує канонічна стаття про когнітивні процеси.
Наприклад, сприймання організує й інтерпретує сенсорну інформацію; увага регулює доступ інформації до обмежених ресурсів опрацювання; пам’ять забезпечує збереження і відновлення досвіду; мислення дає змогу формувати судження, встановлювати зв’язки й розв’язувати задачі.
Емоційні процеси
У традиційній схемі до емоційних процесів відносять емоції та почуття. Сучасна наука розглядає емоції як багатокомпонентні процеси, пов’язані з оцінкою значущості події, суб’єктивним переживанням, фізіологічними змінами, тенденціями до дії та вираженням.
Емоція не «вмикається» після того, як мислення вже завершило роботу. Емоційні, когнітивні й мотиваційні процеси впливають один на одного: очікування змінює сприймання, емоційна значущість спрямовує увагу, мотивація впливає на вибір цілей, а когнітивний контроль може змінювати спосіб реагування.
Вольові та регуляторні процеси
Класична навчальна традиція об’єднує цілеспрямовану саморегуляцію під поняттям волі. У сучасних дослідженнях частіше вимірюють конкретні механізми: постановку й утримання мети, вибір відповіді, гальмування автоматичної реакції, моніторинг помилок, планування, оцінку винагороди та зусилля.
Тому «вольові процеси» корисно розуміти як історично сформований широкий термін, а не як назву одного-єдиного механізму в мозку.
Чому сучасна психологія не має одного остаточного списку
Класифікація залежить від того, що саме дослідник хоче пояснити або виміряти. Навчальний курс може групувати процеси за традиційними розділами. Експериментальна психологія може виділяти увагу, робочу пам’ять, навчання, оцінювання винагороди чи контроль відповіді. Нейронаука додає рівень нервових систем і мереж.
Показовий приклад — дослідницька система RDoC Національного інституту психічного здоров’я США. Вона описує шість великих доменів функціонування: негативної та позитивної валентності, когнітивні системи, соціальні процеси, системи збудження/регуляції та сенсомоторні системи. Сам NIMH наголошує, що домени перекриваються і взаємодіють, а матриця змінюється разом із накопиченням досліджень.
RDoC не є універсальною класифікацією всіх психічних процесів і не призначена для заміни діагностичних систем. Вона добре показує іншу логіку: сучасна психологічна наука може описувати функціонування через вимірювані системи та конструкції, а не лише через традиційні навчальні рубрики.
Як психічні процеси взаємодіють
У реальному житті окремий психічний процес майже ніколи не працює ізольовано. Уявімо, що водій помічає попереджувальний знак. Сприймання розпізнає візуальний об’єкт, увага виділяє його серед інших стимулів, пам’ять активує значення знака, емоційна оцінка додає терміновості, а контроль дії допомагає змінити швидкість або маршрут.
Дослідницькі огляди взаємодії cognition, emotion і motivation показують, що межі між ними функціонально проникні. Саме тому твердження на кшталт «спочатку ми думаємо, а потім відчуваємо» або «емоції вимикають мислення» надто грубо описують реальні механізми.
Психічні та когнітивні процеси — це не повні синоніми
В англомовній літературі терміни mental process і cognitive process іноді використовують майже як синоніми. APA Dictionary визначає cognitive process через функції набуття, зберігання, інтерпретації, перетворення та використання знання.
Для структури Українського психологічного ХАБу корисніше розводити ці рівні. «Психічні процеси» — ширша зонтична категорія, до якої входять не лише процеси опрацювання інформації, а й емоційні, мотиваційні та регуляторні аспекти. «Когнітивні процеси» — вужчий клас, зосереджений передусім на роботі з інформацією та знанням.
Психічні процеси і робота мозку
Психічний процес не варто ототожнювати з однією ділянкою мозку. «Увага», «пам’ять» або «емоція» — це функціональні поняття, які дослідники пов’язують із поведінковими показниками, фізіологічними реакціями та роботою нервових систем. Один процес може залучати кілька взаємодіючих систем, а одна система — брати участь у різних процесах.
Саме тому фраза «ця зона мозку відповідає за пам’ять» зазвичай надто спрощує картину. Коректніше говорити про мережі, компоненти процесу та умови, за яких певні нейронні механізми роблять внесок у виконання конкретного завдання.
Чи всі психічні процеси усвідомлюються
Ні. Частина опрацювання інформації відбувається без явного усвідомлення і без довільного контролю. Людина може автоматично орієнтувати увагу на різкий звук, розпізнавати знайомі патерни або демонструвати вплив попереднього досвіду, не відтворюючи весь ланцюг обробки у свідомості.
Отже, «психічний» не означає «обов’язково свідомий». Свідоме переживання — важлива частина психічного життя, але не межа всіх процесів, які вивчає психологія.
Не плутати з первинним процесом у психоаналізі
Термін «первинний процес» має окреме історико-теоретичне значення у психоаналізі Фройда. Він стосується особливого способу несвідомої психічної діяльності, пов’язаного з логікою сновидіння, згущенням, зміщенням і принципом задоволення. Це не назва «перших» або «основних» психічних процесів сучасної психології.
Докладніше це розведення пояснює окрема стаття про первинний процес у Фройда.
Як психологія досліджує психічні процеси
Психічний процес не можна просто побачити безпосередньо. Його вивчають через спостережувані показники та моделі. В експериментах це можуть бути точність відповіді, час реакції, помилки, рухи очей, зміни поведінки після навчання, фізіологічні сигнали або активність нервових систем.
Для різних процесів використовують різні методи. Увагу досліджують через конкуренцію стимулів і швидкість реакції; пам’ять — через відтворення, впізнавання і помилки; рішення — через вибір між альтернативами; емоційні процеси — через поєднання поведінкових, суб’єктивних і фізіологічних показників. Жоден окремий показник не є самим психічним процесом — це спосіб перевірити модель про нього.
Навіщо розуміти психічні процеси
Поняття психічних процесів дає мову для опису того, як людина отримує інформацію, формує досвід, реагує на значущі події й керує поведінкою. Воно допомагає розрізняти, що саме змінюється в конкретній ситуації: сприймання, увага, пам’ять, емоційна оцінка, мотивація чи регуляція дії.
У повсякденному житті коливання цих процесів нормальні: увага змінюється залежно від втоми й навантаження, пам’ять — від умов кодування та відтворення, емоційні реакції — від контексту й значущості події. Окремий епізод забудькуватості або неуважності сам по собі не визначає психологічний чи медичний розлад.
Якщо нові або стійкі зміни пам’яті, уваги, емоційної регуляції чи поведінки помітно заважають навчанню, роботі, стосункам або повсякденній самостійності, варто обговорити це з кваліфікованим фахівцем. Знайти психолога можна в каталозі Українського психологічного ХАБу.
Коротко
Психічні процеси — це не один механізм, а загальна назва для динамічних форм психічної діяльності. Традиційна психологія часто групує їх на пізнавальні, емоційні та вольові; сучасні дослідження детальніше описують окремі функціональні системи й підкреслюють їхню взаємодію. Когнітивні процеси є важливою, але не вичерпною частиною цієї ширшої картини.
Поширені запитання
Що таке психічні процеси простими словами?
Це процеси, завдяки яким психіка щось робить: помічає, сприймає, запам’ятовує, думає, оцінює значущість події, формує намір і регулює дію.
Які основні види психічних процесів?
У традиційній навчальній класифікації виділяють пізнавальні, емоційні та вольові процеси. У сучасній науці використовують і інші системи класифікації, залежно від дослідницького завдання.
Чим психічні процеси відрізняються від когнітивних?
Когнітивні процеси описують передусім роботу з інформацією і знанням: увагу, сприймання, пам’ять, мислення, навчання та інші функції. У цій статті «психічні процеси» використано як ширшу категорію, що охоплює також емоційні, мотиваційні й регуляторні процеси.
Чи є емоції психічними процесами?
У традиційній психологічній класифікації — так, емоції відносять до емоційних психічних процесів. Сучасні моделі також розглядають емоції як динамічні багатокомпонентні процеси, тісно пов’язані з cognition і motivation.
Чи всі психічні процеси свідомі?
Ні. Частина психічного опрацювання відбувається без явного усвідомлення. Автоматичні й несвідомі процеси є окремим предметом дослідження психології.
Первинний процес Фройда — це те саме, що психічні процеси?
Ні. «Первинний процес» — спеціальний психоаналітичний термін. Він описує запропонований Фройдом спосіб несвідомої психічної діяльності й не є загальною назвою психічних процесів.