Психологічна готовність населення до надзвичайних ситуацій
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Психологічна готовність населення до надзвичайних ситуацій — це сукупність знань, навичок, доступних ресурсів і соціальних домовленостей, які допомагають людині розпізнавати загрозу, обирати безпечні дії, орієнтуватися під час сильного стресу та вчасно отримувати підтримку. Для родини вона набуває конкретної форми: зрозумілий план, перевірене укриття, порядок зв’язку, розподіл обов’язків і запасні рішення.
В умовах України ця підготовка стосується повітряних тривог, обстрілів, евакуації, пожеж, повеней, техногенних аварій, перебоїв зв’язку та інших місцевих загроз. Важливо розрізняти загальні психологічні принципи та спеціальні правила цивільного захисту для кожної події. Пріоритет завжди належить фізичній безпеці й актуальним інструкціям відповідальних служб.
Що входить до психологічної готовності
Психологічна готовність охоплює п’ять взаємопов’язаних складників: розуміння ризику, віру в доцільність захисних заходів, засвоєні способи дій, здатність помічати власні стресові реакції та підтримувальні зв’язки. Це робоче визначення для практичного планування, а не окремий клінічний діагноз чи встановлений універсальний набір психологічних рис.
Людина може відчувати страх і бути підготовленою. Вона знає, де укриття, має погоджений маршрут, орієнтується на офіційний сигнал і звертається по допомогу, коли потрібно. Відсутність хвилювання сама по собі не свідчить про готовність; помітне хвилювання не означає нездатності діяти.
Матеріальні й соціальні умови становлять основу виконання психологічного плану. Якщо укриття недоступне людині на кріслі колісному, родина не має коштів на необхідні ліки або транспорт, а інструкції суперечливі, навчання саморегуляції не вирішить цих перешкод. Відповідальність за доступність належить також громадам, службам і установам.
Наукові дані: що пов’язане з підготовленістю
У систематичному огляді Джессіки Бойлан і Кармен Лоуренс було знайдено 27 різних визначень психологічної підготовленості до катастроф і сім способів її вимірювання. Авторки визнали лише два з цих інструментів психометрично належними, причому жоден не був широко впроваджений. Тому короткі опитувальники «рівня психологічної готовності» потребують перевірки якості, сфери застосування та інтерпретації. Boylan і Lawrence, 2020.
Систематичний огляд 35 емпіричних досліджень підготовки домогосподарств встановив, що захисні дії часто пов’язані зі сприйняттям небезпеки, вірою у власні можливості, очікуваною ефективністю заходів і ресурсами громади. Вплив довіри, соціальних норм та прив’язаності до місця проживання залежить від контексту. Наприклад, прив’язаність до оселі може сприяти її захисту й водночас ускладнювати рішення про переміщення. Ni та співавтори, 2025.
Модель Дугласа Пейтона описує шлях від розуміння загрози через формування наміру до конкретних дій. Її важливе практичне положення: інформація має супроводжуватися зрозумілими рішеннями, ресурсами й упевненістю у можливості їх виконати. Paton, 2003.
Більшість досліджень цієї теми присвячена природним катастрофам, самооцінкам готовності та взаємозв’язкам між чинниками. Перенесення висновків на тривалі обстріли або складні гуманітарні кризи потребує врахування інших загроз і нерівного доступу до ресурсів. Дані не дають підстав обіцяти, що будь-який загальний курс підготовки гарантовано запобігатиме посттравматичному стресовому розладу, депресії чи іншим психічним наслідкам.
Чому знання про небезпеку не завжди переходить у дію
Знання ризику саме по собі не вирішує питання «Що я роблю зараз?». Людина може розуміти серйозність повітряної тривоги й не знати місця доступного укриття; боятися пожежі й не мати узгодженого маршруту евакуації. Коли інформація не пов’язана з конкретним планом, вона може залишатися абстрактною.
Надмірний потік повідомлень створює інформаційне перевантаження. Частина людей постійно перевіряє новини, інші починають уникати будь-якого нагадування про загрозу. У тривалій кризі обидва способи реагування можуть виникати на тлі виснаження. Допомагають визначені офіційні джерела, практичний план і посильна частота його перевірки.
Рекомендації ВООЗ щодо комунікації ризиків підкреслюють значення достовірних і доступних повідомлень, співпраці з громадами, вивчення потреб населення та запобігання поширенню дезінформації. Настанова ВООЗ із комунікації ризиків і психосоціальної підтримки.
Як скласти план психологічної та практичної готовності родини
Визначте реальні загрози та джерела сповіщення
Оберіть небезпеки, актуальні для конкретного житла, місцевості, роботи та звичних маршрутів. Для кожної запишіть офіційне джерело повідомлення, першу захисну дію та резервний варіант. План на випадок повітряної тривоги, пожежі, повені або небезпечного хімічного викиду відрізнятиметься; орієнтуйтеся на правила профільних служб, а не на загальні психологічні пам’ятки.
Для повітряної тривоги заздалегідь визначте доступне укриття і перевірте шлях до нього. ДСНС пояснює, що поширене «правило двох стін» не гарантує захисту від прямого влучання; за можливості пріоритетом є перехід до належного укриття відповідно до офіційних вказівок. ДСНС: як обрати укриття.
Розподіліть ролі й домовтеся про зв’язок
Обговоріть, хто допомагає дитині, старшому родичу або людині з порушенням мобільності, хто відповідає за документи й необхідні ліки, хто перевіряє повідомлення та хто підтримує контакт із родичами. Обов’язки мають відповідати можливостям учасників і не створювати небезпечного ризику для того, хто допомагає.
Погодьте основний і резервний способи зв’язку, контактну людину поза домогосподарством та місце зустрічі на випадок роз’єднання, якщо рух до нього безпечний. Збережіть номери, адреси та важливі домовленості в телефоні й на папері. Коротке повідомлення про власну безпеку та місцеперебування спрощує координацію родини.
Подбайте про ресурси та індивідуальні потреби
Підготуйте відповідно до офіційних рекомендацій документи та їхні захищені копії, воду, освітлення, засоби заряджання й комунікації, необхідні особисті речі та ліки за чинними призначеннями. Для людей, залежних від медичного обладнання, електроживлення або догляду, узгодьте окремі резервні рішення з близькими й відповідними службами.
Побутове планування доречно поєднувати з психологічним: коли необхідні речі та контакти вже відомі, у небезпечний момент менше організаційних рішень доведеться ухвалювати вперше. Водночас готовий набір не замінить укриття, медичної допомоги чи реальних умов для евакуації. Ready.gov: план, сповіщення та комплект готовності.
Перевірте план невеликим тренуванням
Разом із родиною пройдіть маршрут, перевірте доступність виходів, спробуйте зв’язатися погодженим способом та з’ясуйте, чи кожен розуміє свою роль. ДСНС рекомендує завчасно складати сімейний план евакуації, визначати місце зустрічі й практикувати дії на випадок пожежі. ДСНС: правила евакуації під час пожежі.
Про навчальні вправи попереджають завчасно. Їхній рівень складності узгоджують із віком, станом здоров’я та попереднім досвідом учасників. Ефективність перевіряють доступністю маршруту, ясністю інструкцій та можливістю виконати дії. Раптові лячні інсценування й примушування до емоційного занурення не потрібні.
Які психологічні навички корисно опанувати
Перша навичка — впізнавати достовірний сигнал небезпеки й швидко обирати відповідну захисну дію. Під час раптової події короткий відомий алгоритм практичніший за безліч неперевірених варіантів. Формулювання мають бути конкретними: «Почули сигнал — прямуємо до визначеного укриття», «Побачили дим — виконуємо пожежний порядок дій», «Втратили зв’язок — застосовуємо резервну домовленість».
Друга навичка — розпізнавати власну реакцію на страх. Прискорене серцебиття, тремтіння, плач, напруження або тимчасова розгубленість можуть виникати під час загрози. Корисно знати, що ці реакції можливі, звернути увагу на наступний посильний крок та попросити конкретної допомоги в іншої людини.
Третя навичка — відновлювати орієнтацію після досягнення безпечного місця. Деяким людям допомагають повільніше дихання, усвідомлення опори під ногами, контакт із близькими або коротка зрозуміла дія. Це способи підтримки поточного стану, а не доведена універсальна профілактика ПТСР. Не відкладайте вихід із небезпечної зони чи перехід до укриття заради вправ на заспокоєння.
Четверта навичка — гнучко змінювати план, якщо початковий маршрут, засіб зв’язку або помічник недоступні. Корисно завчасно продумати кілька реалістичних запитань: «Що робимо, якщо вихід перекритий?», «Куди звертаємося, якщо немає мережі?», «Хто допоможе, якщо ми в різних місцях?». Мета вправляння — освоєння рішень, а не створення великої кількості лячних уявних сценаріїв.
Як підготувати дітей та підлітків
Дітям потрібні прості пояснення, знайомий порядок дій та надійні дорослі поруч. Малечі можна показати маршрут до безпечного місця, пояснити значення сигналу й домовитися, за чию руку триматися. Школярів варто навчити повідомляти про небезпеку, знати контактні дані та звертатися по допомогу до визначених дорослих. Підлітків доцільно залучати до обговорення плану й перевірки доступних джерел інформації.
ЮНІСЕФ рекомендує спочатку створити простий план самим дорослим, а потім поділитися ним із дитиною. Для закладів освіти ДСНС і ЮНІСЕФ підготували наочні матеріали щодо різних надзвичайних ситуацій. ЮНІСЕФ: підтримка дітей у часи невизначеності; інструкції для дітей.
Пояснюйте, які дії дорослі та служби можуть виконати для захисту. Уникайте обіцянок повної безпеки, яких ніхто не може гарантувати. Коли дитина засмучується під час навчання, зупиніть вправу, вислухайте її й поверніться до теми спокійнішим способом. Демонстрація страшних відео, імітація насильства або навмисне залякування не становлять необхідної частини готовності.
Шкільний і сімейний плани мають бути узгоджені: кому дитина підпорядковується під час тривоги, як відбувається передача батькам, що робити, якщо дорослі тимчасово недоступні. Відповідальність за організацію безпеки дітей залишається за дорослими та установами.
Інвалідність, старший вік та потреба у тривалому лікуванні
Підготовка має бути доступною для кожної людини. Перевіряйте реальну можливість потрапити до укриття людям із порушеннями мобільності, наявність доступних сигналів і повідомлень для людей із порушеннями слуху чи зору та способи комунікації, зрозумілі людині з інтелектуальними або мовленнєвими труднощами.
Для тих, хто залежить від регулярних препаратів, спеціального обладнання, електроживлення чи постійної допомоги, потрібен індивідуальний план з урахуванням медичних призначень. Перевірте контакти лікарів, можливість продовження лікування та резервні способи забезпечення необхідного догляду. Рішення про зміни лікування приймають разом із медичним фахівцем.
ЮНІСЕФ рекомендує батькам дітей з інвалідністю адаптувати вміст набору безпеки та способи підтримки до індивідуальних потреб дитини. Поради ЮНІСЕФ.
Старшим людям іноді потрібна допомога з цифровими сповіщеннями, пересуванням, документами або доступом до ліків, проте вік сам по собі не визначає спроможності людини. План складають за участю самої людини, враховуючи її досвід, побажання та необхідну підтримку.
Готовність громад, закладів освіти та роботодавців
Індивідуальний план працює в межах реальної інфраструктури. Громада має забезпечити доступні попередження, зрозумілі маршрути, безпечні місця, інформування про допомогу, підтримку людей із підвищеними потребами та способи відновлення контакту між членами сімей.
Школам і роботодавцям потрібні перевірені інструкції, навчання персоналу, відповідальні особи, безпекові процедури й плани для людей з інвалідністю. Перевірка готовності має з’ясовувати, що реально працює: чи відчинено вихід, чи доступне укриття, чи може людина отримати інформацію та підтримку.
Рекомендації Міжвідомчого постійного комітету IASC розглядають захист психічного здоров’я у надзвичайних ситуаціях як спільне завдання служб охорони здоров’я, освіти, захисту, інформування та підтримки громади. Підготовка має також враховувати людей із тяжкими психічними станами, для яких переривання лікування може створити додатковий ризик.
Особливості підготовки за тривалої та повторної загрози
За багатомісячних або багаторічних загроз зростає значення простоти плану. Утома, порушений сон, матеріальні втрати, часті тривоги й вимушені переїзди можуть утруднювати виконання навіть добре відомих інструкцій. Оновлюйте план після зміни місця проживання, доступності укриття, складу сім’ї або медичних потреб.
Корисно визначити окремий час для перегляду готовності та не перетворювати щоденне життя на безкінечне обговорення загроз. Зберігайте наскільки можливо посильні звичні справи, відпочинок, контакти та взаємодопомогу. Підтримка повсякденного функціонування доповнює фізичну безпеку й допомогу служб.
Пов’язана з цим система психічного здоров’я та психосоціальної підтримки має діяти до, під час і після надзвичайних подій. Психологічна готовність населення — один із практичних елементів ширшої готовності громади й системи цивільного захисту.
Самоперевірка готовності: шість питань
Чи знаю я, які небезпеки актуальні саме тут і звідки надходять офіційні сигнали?
Чи перевірені основне безпечне місце, маршрут і запасний варіант?
Чи домовилися ми про ролі, контакти та зв’язок на випадок роз’єднання?
Чи враховані потреби дітей, старших людей, людей з інвалідністю та тих, хто приймає ліки?
Чи є необхідні речі та чи знаємо ми, де вони лежать?
Чи випробували ми план безпечним тренуванням і оновили його після останніх змін?
Це практичні запитання, а не стандартизована психологічна шкала. Кількість відповідей «так» не визначає діагноз, психічну стійкість і ймовірність пережити катастрофу.
Коли потрібна додаткова підтримка
Страх, плач, напруження та короткочасна розгубленість під час загрози можуть бути очікуваними реакціями. Навіть добре підготовлена людина після події може потребувати відпочинку, контакту з близькими, практичної допомоги або консультації. Якщо дистрес тривалий, посилюється чи істотно заважає повсякденному життю, доречно звернутися по професійну оцінку.
Невідкладна медична оцінка потрібна за безпосередньої загрози життю, вираженого порушення свідомості, судом, ознак гострого неврологічного стану, тяжкої дезорієнтації або безпосереднього ризику самопошкодження. Насамперед забезпечують безпеку, звернення до відповідних екстрених служб і медичну допомогу. Психіатричний діагноз не встановлюють за одиничною реакцією після катастрофи.
Перша психологічна допомога — це гуманна практична підтримка, орієнтація на потреби та зв’язок із ресурсами. Вона не є доведеним універсальним лікуванням або гарантованою профілактикою ПТСР. Про підтримку на різних етапах надзвичайної ситуації розповідає ВООЗ.
Поширені запитання
Чи можна підготуватися до катастрофи так, щоб зовсім не боятися?
Готовність визначають корисні знання, ресурси й дії, а не відсутність страху. Під час небезпеки емоції можуть бути сильними. Головне — мати реалістичний план і можливість виконати його за підтримки інших.
Чи корисно навмисно уявляти найстрашніші сценарії?
Для підготовки достатньо обговорити реалістичні небезпеки та конкретні дії. Детальні лячні образи можуть посилювати напруження і не є обов’язковими. Почніть із запитань про укриття, контакти, маршрути й допомогу.
Як часто потрібно тренувати сімейний план?
Загальної науково встановленої частоти немає. Повертайтеся до нього після переїзду, зміни доступності маршрутів, складу родини чи медичних потреб. Повторюйте вправи настільки, щоб порядок дій залишався знайомим і практично здійсненним.
Чи допоможуть дихальні вправи під час повітряної тривоги?
Уже в безпечному місці деяким людям допомагають прості способи саморегуляції. Вони не замінюють переходу в укриття та виконання офіційних інструкцій. Якщо вправа погіршує самопочуття, припиніть її.
Що робити, якщо близька людина уникає розмови про загрозу?
Почніть із короткого конкретного питання: де зустрінемося, кому зателефонуємо, як допоможемо дітям. Дізнайтеся, які перешкоди є для підготовки. Спільне вирішення доступної задачі зазвичай продуктивніше за докори або залякування.
Пов’язані статті
Джерела
Boylan, J. L., & Lawrence, C. (2020). What does it mean to psychologically prepare for a disaster? A systematic review. International Journal of Disaster Risk Reduction, 45, 101480. DOI.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Як обрати укриття у разі повітряної тривоги. Офіційний матеріал.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Шляхи та правила евакуації під час пожежі. Офіційний матеріал.
Inter-Agency Standing Committee. (2007). Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings. Публікація.
Ni, M., Xia, L., Wang, X., Wei, Y., Han, X., Liu, Y., & Pan, S. (2025). Psychological influences and implications for household disaster preparedness: a systematic review. Frontiers in Public Health, 13, 1457406. DOI.
Paton, D. (2003). Disaster preparedness: A social-cognitive perspective. Disaster Prevention and Management, 12(3), 210–216. DOI.
Ready.gov. Plan Ahead for Disasters. Офіційні матеріали.
UNICEF. (2022). Як підтримати дітей у часи невизначеності та стресу. Матеріал.
UNICEF. (2024). Поради для батьків дітей з інвалідністю в екстреній ситуації. Матеріал.
UNICEF і ДСНС України. Інструкції для дітей як діяти у надзвичайних ситуаціях. Матеріали.
World Health Organization. MHPSS Interventions. Огляд.
World Health Organization, Regional Office for the Eastern Mediterranean. Supporting mental health and psychosocial well-being in emergencies: RCCE-IM guidance for preparedness and response. Рекомендації.