top of page

Психологічна енкциклопедія

Бойова стресова реакція: ознаки, гострі прояви і перша психологічна допомога

3 дні тому
Читати 12 хв

Оновлено: 2 дні тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 4 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Бойова стресова реакція — гостра психофізіологічна відповідь на надмірний вплив бойової загрози, яка може на короткий час різко змінити увагу, орієнтацію, мовлення, рухи, емоції та здатність виконувати цілеспрямовані дії. У сучасній військовій медицині такі реакції розглядають передусім через функціонування: людина може завмерти, розгубитися, діяти хаотично, втратити здатність послідовно виконувати прості команди або, навпаки, перейти у стан різкого збудження. Defense Health Agency підкреслює, що бойові та операційні стресові реакції самі по собі не є психічними розладами або автоматично встановлюваними медичними діагнозами.


В українському нормативному полі чинний Порядок організації психологічної допомоги в системі Міністерства оборони України, затверджений наказом № 768 від 11 листопада 2025 року, визначає бойовий стрес як фізіологічні та психічні реакції на бойову обстановку, що можуть мати адаптивний або дезадаптивний характер. Сам термін «бойова стресова реакція» зручно використовувати для гострого реактивного стану в бойовому контексті, але його не слід механічно прирівнювати до гострого стресового розладу, ПТСР або «бойової психічної травми».


Коротко: що важливо знати


  • Бойова стресова реакція може виникнути під час бою або невдовзі після надзвичайно інтенсивного бойового впливу.

  • Її ключова ознака — тимчасове порушення здатності діяти цілеспрямовано й безпечно, а не наявність певної емоції.

  • Прояви можуть бути дуже різними: від панічного збудження та хаотичної активності до заціпеніння, мовчання, сповільнення або дисоціації.

  • Бойова стресова реакція не дорівнює ПТСР і не дорівнює гострому стресовому розладу.

  • Після вибуху, удару по голові, втрати свідомості або іншої травми спочатку потрібно виключити фізичне ушкодження, зокрема черепно-мозкову травму.

  • Перша допомога спрямована на безпеку, контакт, орієнтацію та повернення до простих цілеспрямованих дій; вона не потребує примусового детального переказу травматичної події.

  • Якщо людина не відновлює функціонування, стан погіршується або є ризик для життя й безпеки, потрібна медична або спеціалізована психічна допомога.


Що таке бойова стресова реакція


Бойова стресова реакція виникає тоді, коли система реагування на загрозу стає настільки інтенсивною, що тимчасово погіршує організовану поведінку. У бойовій ситуації мобілізація сама по собі потрібна: прискорюється реакція, звужується увага до небезпеки, підвищується готовність рухатися, захищатися або виконувати команду. Проблема починається тоді, коли автоматична оборонна реакція перекриває здатність оцінювати обстановку й діяти відповідно до неї.


Сучасні військово-медичні описи використовують модель оборонного каскаду: на одному полюсі можливе різке підвищення збудження — паніка, метушливість, гнів, імпульсивні дії; на іншому — різке зниження активності, заціпеніння, відстороненість, сповільнення або «відключення». Огляд Defense Health Agency описує бойові стресові реакції як інтенсивні, але зазвичай відносно короткочасні зміни фізіологічних, поведінкових, емоційних, когнітивних, мовленнєвих і сенсомоторних функцій.


Такий стан не є моральною характеристикою людини і не вимірює її «сміливість». Він показує, що в конкретний момент навантаження перевищило доступну здатність нервової системи підтримувати організовану дію. Саме тому військовий підхід до гострої реакції має бути функціональним: спочатку відновити безпеку й контакт, потім оцінити здатність діяти, а за потреби передати людину медичній або психологічній службі.


Коли бойове навантаження може перейти в гостру реакцію


Одного універсального «порога» немає. Бойова стресова реакція може виникнути після прямої загрози життю, поранення, близького вибуху, загибелі або тяжкого поранення побратима, масованого обстрілу, тривалого перебування під вогнем, раптової зміни тактичної ситуації, контакту з тяжкими наслідками бойових дій або поєднання кількох чинників.


Ризик залежить не тільки від сили одного епізоду. Значення мають накопичене недосипання, фізичне виснаження, біль, холод або перегрівання, тривала невизначеність, повторні втрати, відсутність відновлення між епізодами, попередній травматичний досвід і наявність підтримки. У сучасному огляді Matson та співавторів гострі стресові реакції в операційному середовищі розглядаються як проблема безпеки й функціонування, для якої доказова база втручань ще залишається обмеженою.


Ознаки бойової стресової реакції


Окрема ознака не встановлює стан. Важлива комбінація різкої зміни поведінки після сильного бойового стресора і помітного погіршення здатності орієнтуватися, взаємодіяти або виконувати необхідні дії.


Різке збудження


  • панічна метушливість або безцільні повторювані рухи;

  • раптовий сильний страх, крик, плач або виражене тремтіння;

  • різка дратівливість, гнів або агресивні реакції, яких раніше не було в цій ситуації;

  • серцебиття, відчуття нестачі повітря, пітливість, нудота або інші виражені вегетативні прояви;

  • звуження уваги: людина ніби бачить тільки один фрагмент ситуації й не сприймає ширший контекст.


Когнітивна дезорганізація


  • розгубленість і неможливість зрозуміти, що відбувається;

  • труднощі з відповіддю на дуже прості запитання;

  • порушення послідовності дій, коли знайоме завдання раптом «розсипається»;

  • тимчасові провали пам’яті або повторювання одного й того самого питання;

  • нездатність обрати пріоритет, навіть коли він очевидний для оточення.


Завмирання, сповільнення і дисоціативні прояви


  • завмирання з поглядом в одну точку та слабкою реакцією на звертання;

  • різке сповільнення рухів і мовлення;

  • відчуття нереальності того, що відбувається, або відстороненості від себе;

  • емоційне «оніміння» після надзвичайно сильного впливу;

  • тимчасова нездатність почати просту дію без зовнішньої структурованої підказки.


У міжнародному військовому огляді Adler та співавторів гостра стресова реакція описується як мінлива й тимчасова відповідь, що може включати як активні прояви — тахікардію, гнів, збудження, — так і неактивні прояви на кшталт заціпеніння та дисоціації. Спільним знаменником є порушення продуктивної й безпечної дії.


Найважливіше розрізнення: реакція не дорівнює діагнозу


У перші хвилини й години після сильного бойового впливу важливо не поспішати з психіатричним ярликом. Гостра реакція описує те, що відбувається зараз; клінічний діагноз встановлюють за конкретними критеріями, часовими межами, стійкістю симптомів, функціональним порушенням і виключенням інших причин.


Бойова стресова реакція і бойовий стрес


Бойовий стрес — ширше поняття. За чинним наказом Міноборони № 768 він охоплює фізіологічні й психічні реакції на бойову обстановку, які можуть бути адаптивними або дезадаптивними. Бойова стресова реакція — гострий функціональний прояв усередині цього ширшого поля, коли реакція на загрозу помітно порушує здатність діяти.


Бойова стресова реакція і гостра реакція на стрес


Поняття частково перекриваються, але контекст різний. Гостра реакція на стрес у сучасній МКХ-11 розміщена серед чинників, що впливають на стан здоров’я або контакт із медичними службами, а не серед психічних розладів. Клінічні описи МКХ-11 ВООЗ відрізняють її від діагностичних категорій, пов’язаних зі стресом. Бойова стресова реакція конкретизує військово-операційний контекст і насамперед значення для функціонування під час або відразу після бойового впливу.


Бойова стресова реакція і гострий стресовий розлад


Гострий стресовий розлад — клінічна категорія DSM, яка потребує певного набору симптомів, клінічно значущого дистресу або порушення функціонування та тривалості від 3 днів до 1 місяця після травматичної події. National Center for PTSD прямо підкреслює ці часові й клінічні критерії. Людина з короткою бойовою стресовою реакцією під час бою не отримує автоматично діагноз гострого стресового розладу.


Докладне клінічне розрізнення дивіться у матеріалі «Гостра реакція на стрес і гострий стресовий розлад: у чому різниця».


Бойова стресова реакція і ПТСР


ПТСР — окремий психічний розлад із визначеними діагностичними вимогами та часовою структурою. Гостра реакція під час бойової події не дозволяє передбачити, чи сформується ПТСР. Частина людей швидко відновлюється; в інших можуть з’явитися стійкі посттравматичні симптоми або інші проблеми. Тому правильна логіка — спостерігати за динамікою і функціонуванням, а не оголошувати ранню реакцію «початком ПТСР».


Військовий контекст ПТСР, чинники ризику, симптоми й доказову допомогу окремо розглянуто у статті «ПТСР у військових і ветеранів: симптоми, ризики та допомога».


Бойова стресова реакція і бойова психічна травма


Чинний порядок Міноборони використовує термін «бойова психічна травма» як окремий військово-нормативний концепт і визначає його як патологічний стан центральної нервової системи, спричинений чинниками бойового стресу та пов’язаний із дезорганізацією поведінки. Це формулювання не створює окремого діагнозу DSM або МКХ. Тому гостру реакцію не слід автоматично перейменовувати на «бойову психічну травму», так само як сам термін з нормативного документа не слід переносити в клінічну діагностику без оцінювання.


Спочатку виключити фізичне ушкодження


Після вибуху, удару, падіння або поранення розгубленість, сповільнення, агресивність, порушення пам’яті й орієнтації можуть бути пов’язані не тільки зі стресом. Traumatic Brain Injury Center of Excellence наголошує, що після вибухового впливу можливі головний біль, запаморочення, проблеми з концентрацією, пам’яттю та швидкістю мислення. Тому «це просто нерви» — небезпечне припущення в ситуації, де є підозра на фізичну травму.


Після удару по голові або сильного механічного впливу негайного медичного оцінювання потребують, зокрема, втрата свідомості, судоми, повторне блювання, наростаючий головний біль, незвична поведінка з посиленням сплутаності, порушення мовлення, слабкість або різке порушення координації. Ці ознаки наведені серед небезпечних симптомів черепно-мозкової травми CDC. У бойових умовах медична й тактична безпека завжди мають пріоритет над психологічним поясненням стану.


Перша психологічна допомога: що робити в перші хвилини


Перша психологічна допомога не є психотерапією і не передбачає глибокого опрацювання травми на місці події. Її завдання — підтримати безпеку, контакт, базову орієнтацію, практичні потреби й доступ до наступного рівня допомоги. Такий підхід узгоджується з керівництвом ВООЗ з першої психологічної допомоги та з військовими моделями раннього реагування.


1. Перевірити безпеку і можливу фізичну травму


Допомога починається з питання: чи безпечно залишатися тут і чи немає ознак поранення, контузії, отруєння, перегрівання, переохолодження або іншого медичного стану. Якщо триває безпосередня небезпека, психологічні дії підпорядковуються тактичній і медичній логіці підрозділу.


2. Встановити простий прямий контакт


Зверніться до людини по імені або позивному, представтеся, якщо це потрібно, і використовуйте короткі речення. Один голос і одна проста інструкція працюють краще, ніж кілька людей, які одночасно ставлять запитання. Якщо фізичний контакт доречний, безпечний і не викликає опору, короткий дотик може допомогти привернути увагу; він не є обов’язковим.


3. Повернути орієнтацію у фактах


Запропонуйте відповісти на два-три прості фактичні запитання: де ми зараз, хто поруч, яке найближче завдання. Не перевіряйте «правильність емоцій» і не вимагайте пояснення, чому людина так реагує. Мета — відновити послідовну обробку інформації.


4. Стисло відновити послідовність подій


Скажіть кілька конкретних речень: що щойно сталося, що відбувається зараз і що треба зробити наступним. Уникайте довгих пояснень. Коротка часово-причинна рамка допомагає людині перейти від фрагментарного сприйняття до організованої дії.


5. Дати одну просту цілеспрямовану дію


Попросіть виконати конкретне завдання, яке відповідає поточній ситуації й безпечне: сісти в зазначене місце, передати предмет, зробити кілька кроків разом, випити води за відсутності медичних протипоказань, назвати потрібний предмет або виконати іншу просту дію. Здатність відповісти дією часто краще показує відновлення функціонування, ніж фраза «зі мною все нормально».


6. Не залишати людину без спостереження, якщо функціонування ще порушене


Якщо людина залишається дезорієнтованою, не може виконувати прості інструкції, повторно «випадає» з контакту, стає небезпечно імпульсивною або стан погіршується, потрібна передача медикам, військовому психологу або іншому фахівцю відповідно до ситуації. Defense Health Agency рекомендує направлення до ліцензованого фахівця з психічного здоров’я, якщо первинні підтримувальні заходи не дають достатньої відповіді.


iCOVER: короткий протокол відновлення функціонування


Одним із сучасних військових протоколів є iCOVER — шестикрокова модель допомоги побратиму під час гострої стресової реакції. Вона включає розпізнавання реакції, встановлення контакту, повідомлення про підтримку, перевірку простих фактів, відновлення послідовності подій і прохання виконати конкретну дію.


У пілотному рандомізованому дослідженні за участю 66 військовослужбовців навчання iCOVER покращило знання та виконання кроків протоколу у тренувальному сценарії; очне практичне відпрацювання дало кращі результати, ніж комп’ютерна симуляція. Adler та співавтори, 2020. Подальший міжнародний огляд показав адаптацію споріднених peer-to-peer протоколів у кількох збройних силах. Adler та співавтори, 2024.


Доказову силу iCOVER важливо описувати точно: наявні дослідження добре підтримують можливість навчити військові команди короткому алгоритму й показують прийнятність такого навчання, але ще не доводять, що протокол запобігає ПТСР або покращує довгострокові клінічні результати. Саме потребу в подальших дослідженнях довгострокових наслідків підкреслює міжнародний огляд 2024 року.


Чого не варто робити під час гострої реакції


  • Не соромити, не називати реакцію слабкістю, боягузтвом або «істерикою».

  • Не кричати одночасно кільком людям і не перевантажувати людину складними інструкціями.

  • Не вимагати негайно детально переказувати травматичний епізод або «виговоритися до кінця».

  • Не змушувати людину переживати подію заново заради нібито профілактики ПТСР.

  • Не давати алкоголь, чужі заспокійливі препарати або інші психоактивні речовини «щоб відпустило».

  • Не пояснювати всі зміни поведінки психологічним стресом, якщо можливе поранення, черепно-мозкова травма, інтоксикація або інший медичний стан.

  • Не вважати коротке зовнішнє заспокоєння автоматичним доказом повного відновлення працездатності.


Особливо важливе правило стосується психологічного дебрифінгу. Примусове одноразове детальне проговорювання травматичної події не є доказовою профілактикою ПТСР. Cochrane-огляд Rose та співавторів не виявив профілактичної користі одноразового індивідуального дебрифінгу, а NICE прямо не рекомендує psychologically-focused debriefing для профілактики або лікування ПТСР. Це окреме питання від військових організаційних форм розбору подій або психологічної підтримки; змішувати їх не слід.


Коли потрібна термінова ескалація допомоги


Бойова стресова реакція може бути короткочасною, але перша допомога має постійно враховувати ризик. Негайне медичне або екстрене реагування потрібне, коли є підозра на поранення чи черепно-мозкову травму, втрата свідомості, судоми, наростаюче порушення свідомості, повторне блювання, тяжке утруднення дихання, сильний біль у грудях, значна кровотеча або інші ознаки невідкладного фізичного стану.


Термінове залучення фахівців із психічного здоров’я або відповідної медичної служби також потрібне, якщо людина висловлює намір завдати шкоди собі чи іншим, має психотичні прояви, не відновлює базової орієнтації та безпечної поведінки після первинної підтримки, або її стан швидко погіршується. Такі ситуації виходять за межі звичайної допомоги побратима.


Що відбувається після гострої реакції


Після відновлення контакту й базового функціонування важливі сон, їжа, вода, фізичне відновлення, зниження непотрібного сенсорного навантаження і доступ до підтримки настільки, наскільки це дозволяє операційна ситуація. Не кожна гостра реакція потребує психотерапії. Багато ранніх реакцій після надзвичайної події слабшають у міру відновлення безпеки та фізіологічних ресурсів.


Водночас короткочасність не означає, що епізод треба ігнорувати. Важливо спостерігати за сном, концентрацією, дратівливістю, повторними епізодами дезорієнтації, нав’язливими спогадами, униканням, дисоціативними проявами, уживанням алкоголю або інших речовин і загальною здатністю функціонувати. Якщо симптоми зберігаються, посилюються або суттєво заважають службі та повсякденному життю, потрібне професійне оцінювання.


В Україні клінічний маршрут гострих стресових станів визначає чинний Уніфікований клінічний протокол МОЗ України 2024 року «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації». Він стосується медичної допомоги й не підміняє військові процедури психологічної підтримки, але задає доказову клінічну рамку для ситуацій, коли реакція переходить у сферу медичної оцінки.


Чи можна після реакції одразу повертатися до бойового завдання


Відновлення контакту ще не тотожне відновленню повної працездатності. Людина може знову відповідати на запитання, але залишатися виснаженою, дезорієнтованою, мати порушення уваги або приховані наслідки фізичної травми. Рішення про подальше виконання завдань повинно враховувати реальне функціонування, медичну безпеку, характер роботи, ризик для самої людини й підрозділу та чинні військові процедури.


Саме тому iCOVER та подібні протоколи варто розуміти як інструменти раннього відновлення цілеспрямованої дії, а не як «тест придатності» й не як заміну медичному огляду. Огляд Matson та співавторів пропонує ступінчасту модель: розпізнавання й оцінювання, поведінкове втручання, а далі — вищий рівень допомоги за показаннями.


Як говорити з людиною після епізоду


  • Описуйте факти без оцінок: «ти на кілька хвилин перестав реагувати на команди», а не «ти зламався».

  • Запитайте про фізичний стан, біль, вибуховий вплив, удар по голові, сон і можливість виконувати звичні дії.

  • Не змушуйте переказувати весь епізод, якщо людина не хоче або якщо це не потрібно для медичної чи операційної оцінки.

  • Поясніть, що гострі реакції на екстремальну загрозу можуть бути тимчасовими й не дорівнюють ПТСР.

  • Домовтеся, хто спостерігатиме за станом і куди звернутися, якщо симптоми повторяться або посиляться.

  • Якщо потрібна клінічна оцінка, допоможіть перейти від загальної фрази «потрібен психолог» до конкретного маршруту: медик, військовий психолог, лікар-психіатр або інший відповідний фахівець.


Якщо виникає питання про психіатричне оцінювання, корисно окремо прочитати матеріал «Військова психіатрія: що це, чим займається військовий психіатр і коли звертатися».


Чому одна й та сама подія не дає однакової реакції у всіх


Нервова система реагує не за єдиним шаблоном. Для одного військовослужбовця сильна мобілізація допомагає діяти, для іншого в той самий момент виникає завмирання або дезорганізація. На реакцію впливають попередній досвід, рівень втоми, кількість повторних загроз, фізичний стан, роль у події, відчуття контролю, соціальна підтримка та інші чинники.


Тому сама наявність бойового епізоду не означає автоматичної «психологічної травми», а сила першої реакції не дозволяє надійно прогнозувати довгостроковий результат. Ширше розрізнення події, гострої реакції, стійких наслідків і психічного розладу розглянуто у статті «Психологічна травма: що це таке і чому не кожна важка подія стає травмою».


Моральний шок, провина і бойова стресова реакція


Після бойової події людина може одночасно переживати гостру фізіологічну реакцію і сильні моральні переживання — провину, сором, гнів, відчуття зради або конфлікт із власними цінностями. Це різні рівні опису. Бойова стресова реакція стосується гострого порушення функціонування під впливом загрози; моральна травма — змісту пережитого і його зв’язку з глибокими моральними переконаннями.


Коли центральними стають провина, сором, моральний конфлікт або переживання зради, дивіться окремий матеріал «Моральна травма у військових і ветеранів».


Поширені запитання


Скільки триває бойова стресова реакція?


У військово-медичних описах гострі бойові реакції зазвичай розглядають як короткочасні — від хвилин і годин до кількох днів. Точний строк не є універсальним діагностичним критерієм. Якщо виражене порушення функціонування зберігається або симптоми набувають стійкої клінічної структури, потрібне окреме оцінювання.


Чи є бойова стресова реакція психічним розладом?


Не автоматично. У сучасних міжнародних військових джерелах combat stress reaction описується як гостра психофізіологічна реакція на екстремальний бойовий стрес, а не як окремий психіатричний діагноз. Клінічний розлад встановлюють лише за відповідними діагностичними критеріями.


Чи означає бойова стресова реакція, що в людини буде ПТСР?


Ні. Рання реакція не дає такого прогнозу. ПТСР має власні діагностичні вимоги, а ранні симптоми можуть зменшитися. Водночас сильний або стійкий дистрес є підставою для спостереження й своєчасної професійної оцінки.


Чи треба змушувати людину розповісти все, що сталося?


Ні. Для першої психологічної допомоги достатньо інформації, необхідної для безпеки, орієнтації та практичної підтримки. Рутинне примусове детальне перепроживання травматичної події одразу після неї не є доказовим способом профілактики ПТСР.


Чи можна дати заспокійливе?


Самостійно давати чужі рецептурні препарати або алкоголь не слід. Різка зміна поведінки може бути пов’язана з фізичною травмою, інтоксикацією або іншим станом, а медикаментозні рішення належать до медичної оцінки. Огляд гострих стресових реакцій у військовому середовищі підкреслює обмеженість доказів фармакологічних втручань і потребу в ступінчастому підході.


Що робити, якщо людина завмерла і майже не реагує?


Спочатку оцініть фізичну безпеку й можливу травму. Потім встановіть контакт коротким звертанням, назвіть людину по імені або позивному, поставте просте фактичне запитання, стисло зорієнтуйте в тому, що відбувається, і попросіть виконати одну конкретну безпечну дію. Якщо контакт не відновлюється або стан погіршується, потрібна медична чи спеціалізована допомога.


Чи повинен побратим сам вирішувати, чи це стрес, ПТСР або гострий стресовий розлад?


Ні. Завдання побратима — помітити небезпечну зміну функціонування, підтримати безпеку, виконати доступний алгоритм першої допомоги й передати людину далі, якщо стан не відновлюється. Діагностика психічних розладів належить до клінічного оцінювання.


Пов’язані статті










Джерела


Adler, A. B., Start, A. R., Milham, L., Allard, Y. S., Riddle, D., Townsend, L., & Svetlitzky, V. (2020). Rapid response to acute stress reaction: Pilot test of iCOVER training for military units. Psychological Trauma, 12(4), 431–435. https://doi.org/10.1037/tra0000487.


Adler, A. B., Gutierrez, I. A., McCuaig Edge, H., Nordstrand, A. E., Simms, A., & Willmund, G. D. (2024). Peer-based intervention for acute stress reaction: adaptations by five militaries. BMJ Military Health, 170(5), 425–429. https://doi.org/10.1136/military-2022-002344.


Defense Health Agency. (2026). Combat and Operational Stress Reactions. Psychological Health Center of Excellence.


Matson, L. M., et al. (2022). Management of Acute Stress Reactions in the Military: A Stepped Care Approach. Current Psychiatry Reports, 24(12), 799–808. https://doi.org/10.1007/s11920-022-01388-3.




National Center for PTSD. Acute Stress Disorder. U.S. Department of Veterans Affairs.


National Institute for Health and Care Excellence. (2018, чинна рекомендація). Post-traumatic stress disorder: NG116 — Recommendations.


Rose, S. C., Bisson, J., Churchill, R., & Wessely, S. (2002). Psychological debriefing for preventing post traumatic stress disorder (PTSD). Cochrane Database of Systematic Reviews, Issue 2, CD000560. https://doi.org/10.1002/14651858.CD000560.


World Health Organization. (2011). Psychological first aid: Guide for field workers. Geneva: WHO.


 
 
bottom of page