top of page

Психологічна енкциклопедія

Просторовий неглект (синдром ігнорування): що це, ознаки, причини та реабілітація

1 день тому
Читати 15 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 5 жовтня 2026 · Редакційна політика


Просторовий неглект, або синдром просторового ігнорування, — це набутий нейропсихологічний синдром, за якого людина систематично недостатньо помічає, досліджує або використовує інформацію з одного боку простору чи власного тіла. Найчастіше йдеться про лівий бік після ураження правої півкулі мозку. Це не просто «неуважність» і не те саме, що втрата половини поля зору: при неглекті центральною є порушена просторово спрямована увага та пов’язана з нею поведінка.


Синдром особливо важливий після інсульту. Систематичний огляд 52 досліджень оцінив загальну частоту просторового неглекту після інсульту приблизно у 29%, причому після правопівкульного ураження він виявлявся частіше, ніж після лівопівкульного. Частота сильно залежала від часу обстеження і способу оцінювання: функціональні та багатокомпонентні методи виявляли більше випадків, ніж один короткий тест.


Неглект може істотно впливати на безпеку й самостійність: людина стикається з дверною рамою з одного боку, залишає їжу на половині тарілки, не знаходить предмети, пропускає частину рядка під час читання або не обробляє один бік тіла. Водночас прояви дуже різняться. Сучасна нейропсихологія розглядає просторовий неглект як неоднорідний синдром, а не як один універсальний дефіцит.


Що таке просторовий неглект


Класичне клінічне визначення описує неглект як недостатню здатність повідомляти про подразники, відповідати на них або орієнтуватися до стимулів з боку, протилежного ураженню мозку, якщо це не пояснюється первинним сенсорним чи руховим дефіцитом. Сучасні огляди уточнюють цю картину: синдром може охоплювати сприймання, спрямування уваги, пошукову поведінку, просторове представлення, рухові наміри та усвідомлення власних труднощів.


Систематичний огляд нейроанатомії неглекту показує, що його не можна прив’язати до однієї «точки неглекту» в мозку. Різні клінічні форми пов’язані з різними ділянками та мережами, а картина залежить від локалізації, розміру й часу після ураження. Це відповідає сучасному розумінню просторової уваги як функції розподілених мозкових систем.


Слово «ігнорування» іноді створює хибне враження, ніби людина свідомо вирішує не дивитися в один бік. Насправді неглект виникає через порушення мозкових механізмів просторової орієнтації та уваги. Людина може щиро не помічати проблему, помічати її лише частково або добре усвідомлювати труднощі, але все одно пропускати значну частину простору.


Як просторовий неглект виглядає у повсякденному житті


Найважливіші прояви часто видно не за письмовим столом, а в реальних діях. Людина може:


  • з’їдати їжу лише з правої або лівої половини тарілки;

  • голити, вмивати, фарбувати або одягати переважно один бік тіла;

  • наштовхуватися на меблі, двері чи людей з одного боку;

  • не помічати предмети на частині столу або кімнати;

  • залишати одну руку поза рукавом чи не поправляти одну половину одягу;

  • пропускати початок або кінець рядка під час читання;

  • пропускати цифри чи елементи на одному боці сторінки;

  • копіювати лише частину малюнка;

  • систематично повертати голову, очі або тулуб у бік, який краще досліджується;

  • недооцінювати небезпеку під час ходьби, пересаджування, користування кріслом колісним або переходу через простір із перешкодами.


Ці ознаки не є специфічними лише для неглекту. Наприклад, зіткнення з предметами можуть виникати при порушенні поля зору, слабкості, порушенні рівноваги або інших неврологічних проблемах. Саме тому поведінковий приклад є приводом для оцінювання, а не домашнім діагнозом.


Неглект буває різним


Просторовий неглект має кілька вимірів. Вони можуть поєднуватися в однієї людини або проявлятися відносно незалежно.


Особистий, близький і далекий простір


Особистий неглект стосується власного тіла. Людина може недостатньо доглядати за однією його половиною або не залучати її у звичні дії.


Неглект близького, або периперсонального, простору проявляється в зоні досяжності рук: на столі, сторінці, екрані, підносі чи під час одягання.


Неглект далекого, або екстраперсонального, простору стосується кімнати, коридору, вулиці та інших віддалених ділянок. Саме тут синдром особливо впливає на навігацію і безпеку пересування.


Наявність неглекту в одному просторі не означає автоматично таку саму вираженість в іншому.


Егоцентричний і об’єктно-центричний неглект


При егоцентричному неглекті простір кодується відносно самої людини: наприклад, недостатньо досліджується все, що лежить ліворуч від середини тіла.


При об’єктно-центричному, або аллоцентричному, варіанті проблема може стосуватися певного боку самих об’єктів незалежно від того, де вони розташовані. Наприклад, людина може пропускати ліву частину предмета навіть тоді, коли весь предмет лежить у правій половині простору.


Це розрізнення має практичне значення для оцінювання. Систематичний огляд досліджень уражень підтверджує, що егоцентричні та об’єктно-центричні прояви можуть мати різні нейроанатомічні зв’язки.


Зорові, соматосенсорні, рухові й репрезентаційні компоненти


Неглект часто помічають через зорову поведінку, проте синдром не обмежується зором. У різних людей можуть переважати труднощі з просторовим дослідженням дотиком, використанням кінцівки, спрямуванням дії або внутрішнім уявленням простору.


Тому вислів «він не бачить ліву сторону» часто надто спрощує клінічну картину. Людина може мати збережений первинний зір у частині простору, але не спрямовувати туди достатньо уваги або не використовувати цю інформацію в поведінці.


Чому неглект частіше буває лівобічним


Найвідоміша картина — лівобічний неглект після ураження правої півкулі. Це пов’язують з асиметричною організацією мереж просторової уваги й із тим, що правопівкульні ураження частіше спричиняють тяжке та стійке ігнорування протилежного боку.


Сучасний огляд ліво- і правобічного неглекту підтверджує: лівобічний неглект після правопівкульного ураження загалом частіший і вираженіший, але правобічний неглект після ураження лівої півкулі теж існує. Отже, правило «неглект завжди зліва» неправильне.


Водночас просторовий неглект не зводиться до роботи однієї півкулі чи однієї ділянки кори. Огляд механізмів від’єднання уваги описує участь розподіленої мережі, до якої входять тім’яні, скронево-тім’яні, острівцеві, премоторні й префронтальні компоненти та їхні зв’язки.


Причини просторового неглекту


Найбільше доказів стосується неглекту після інсульту, особливо після правопівкульного ураження. Синдром також може виникати після інших набутих осередкових уражень мозку, зокрема черепно-мозкової травми, пухлини або інших структурних пошкоджень. Конкретна причина встановлюється медично.


Важлива практична межа: раптово виниклий неглект у людини, яка до цього нормально орієнтувалася у просторі, треба розглядати як новий осередковий неврологічний симптом, доки лікар не визначив причину.


В Україні діагностика й лікування гострого ішемічного інсульту регламентуються Стандартом медичної допомоги «Ішемічний інсульт», затвердженим наказом МОЗ України №1070 від 20 червня 2024 року.


Просторовий неглект після інсульту: наскільки це поширено


Одна цифра не описує частоту неглекту коректно, тому що результат залежить від боку інсульту, часу після події та способу оцінювання.


У систематичному огляді 52 досліджень із 6324 учасниками узагальнена частота становила приблизно 29%. Після ураження правої півкулі неглект виявляли приблизно у 38%, після лівопівкульного — приблизно у 18%. Екологічні, тобто наближені до реального функціонування, методи виявляли значно більше випадків, ніж суто паперово-олівцеві тести.


Ці числа є груповими оцінками, а не прогнозом для конкретної людини. Різні відділення мають різні профілі пацієнтів, а ранній тяжкий інсульт і пізній амбулаторний етап не можна порівнювати як одну й ту саму клінічну ситуацію.


Чим неглект відрізняється від геміанопсії


Геміанопсія — це випадіння половини поля зору через ураження зорових шляхів. Просторовий неглект — порушення просторової уваги, орієнтації та використання інформації. Ці стани можуть існувати окремо або одночасно.


При геміанопсії проблема насамперед стосується доступності зорової інформації в частині поля зору. При неглекті людина може не досліджувати, не усвідомлювати або не використовувати інформацію з певного боку навіть тоді, коли первинні сенсорні механізми самі по собі не пояснюють поведінку.


Клінічно розрізнення іноді складне. Оцінюють не одну ознаку, а сукупність: поле зору, рухи очей і голови, пошукову стратегію, реакцію на підказки, виконання просторових тестів і поведінку в реальних завданнях. Класичний огляд диференційної діагностики підкреслює, що геміанопсія та неглект можуть як дисоціювати, так і поєднуватися: Kerkhoff, 1997.


Саме тому висновок «людина не помічає ліворуч, отже вона осліпла на ліве око» є помилковим. Геміанопсія зазвичай стосується однойменної половини поля зору обох очей, а неглект має інший механізм.


Чим неглект відрізняється від агнозії


Агнозія — це порушення розпізнавання або ідентифікації інформації за умови достатньої первинної чутливості для її сприймання. При просторовому неглекті центральною проблемою є асиметричне дослідження й обробка простору.


Наприклад, людина з агнозією може бачити предмет, але не впізнавати його. Людина з неглектом може взагалі не спрямувати достатню увагу на предмет, що лежить у занедбаній частині простору. Окремі об’єктно-центричні форми неглекту можуть феноменологічно наближатися до деяких перцептивних розладів, тому межу встановлюють за повним нейропсихологічним профілем, а не за одним прикладом.


Чим неглект відрізняється від звичайної неуважності


Побутова неуважність змінюється залежно від втоми, мотивації, навантаження й контексту. Просторовий неглект має систематичну просторову асиметрію, пов’язану з набутим ураженням мозку.


Людина з неглектом може бути досить зосередженою на завданні, але її пошук буде стабільно зміщений в один бік. Навпаки, людина із загальним порушенням концентрації може втрачати фокус у всьому просторі без такої сталої латералізації.


Для розуміння базових механізмів відбору інформації дивіться окрему статтю «Селективна увага: що це і як мозок відбирає важливу інформацію».


Чим неглект відрізняється від анозогнозії


Анозогнозія — це порушення усвідомлення власного неврологічного дефіциту. Вона може супроводжувати неглект, особливо після правопівкульного ураження, але це окреме клінічне явище.


Людина може мати виражений неглект і частково розуміти, що пропускає один бік простору. Інша людина може не усвідомлювати геміпарез, але не мати вираженого просторового неглекту. Саме тому «не визнає проблему» не є достатнім критерієм для діагностики неглекту.


Як оцінюють просторовий неглект


Якісне оцінювання поєднує стандартизовані завдання та спостереження за реальною діяльністю. Один тест не охоплює весь синдром.


Європейські рекомендації з швидкого скринінгу неглекту після інсульту радять, якщо часу дуже мало, використовувати добре стандартизоване завдання на викреслювання, а за можливості доповнювати його іншими інструментами. Для оцінки функціонального впливу важливо застосовувати шкалу, що відображає поведінку в повсякденних діях, зокрема Catherine Bergego Scale.


Завдання на викреслювання


На аркуші розміщують багато символів, серед яких треба знайти й позначити цільові. При неглекті людина може систематично пропускати цілі з одного боку.


Такі завдання корисні, але результат залежить від структури стимулів, стратегії пошуку, моторики, зору, розуміння інструкції та часу після ураження.


Бісекція лінії


Людину просять позначити середину горизонтальної лінії. При лівобічному неглекті позначка часто зміщується праворуч від геометричного центру.


Це простий інструмент, але нормальна бісекція не виключає інших форм неглекту.


Копіювання, малювання і читання


Під час копіювання малюнка або малювання годинника людина може пропускати елементи з одного боку. Під час читання можливі просторово асиметричні пропуски букв, слів або частин рядка.


Такі завдання показують інший зріз функції, ніж викреслювання, тому різні тести можуть давати різні результати в однієї людини.


Спостереження за повсякденними діями


Неглект може бути слабко помітним у короткому кабінетному тесті й водночас значно впливати на одягання, їжу, пересування або користування предметами. Тому клінічна команда спостерігає, як людина виконує функціональні завдання.


У систематичному огляді психометричних властивостей інструментів проаналізовано майже 300 різних засобів оцінювання. Автори не знайшли одного інструмента з високоякісними доказами надійності й валідності для всіх цілей, що додатково підтримує багатометодний підхід.


Результат одного тесту не встановлює діагноз


Пропуски в завданні на викреслювання можуть виникнути через погане розуміння інструкції, втомленість, слабкість руки, порушення зору, загальне зниження уваги або інші когнітивні труднощі. Так само нормальний результат одного тесту не виключає неглект у реальному житті.


Оцінювання має відповідати конкретному клінічному запитанню: чи є просторово асиметрична проблема, у яких системах вона проявляється, наскільки впливає на функціонування і які супутні порушення потрібно врахувати.


Коли потрібна невідкладна медична допомога


Якщо просторове ігнорування виникло раптово, особливо разом із раптовою слабкістю або онімінням з одного боку, асиметрією обличчя, порушенням мовлення, зору, рівноваги чи координації, це потребує невідкладної медичної оцінки.


В Україні при підозрі на гострий інсульт слід викликати екстрену медичну допомогу за номером 103. Не варто чекати, чи «увага повернеться сама», або намагатися спочатку перевірити синдром домашніми тестами. Час до спеціалізованої допомоги має значення для лікування інсульту. Офіційний клінічний маршрут визначає Стандарт медичної допомоги «Ішемічний інсульт» МОЗ України.


Якщо неглект уже діагностований після відомого ураження мозку, нове різке погіршення, поява нових неврологічних симптомів, судом, порушення свідомості або повторної травми також потребують медичної оцінки.


Як неглект впливає на відновлення після інсульту


Неглект змінює не лише результати тестів. Він впливає на сам спосіб взаємодії людини з середовищем.


Під час ходьби або пересаджування людина може недостатньо перевіряти один бік і частіше потрапляти в небезпечні ситуації. Під час одягання вона може пропускати одну частину тіла. Під час їжі — не знаходити частину їжі чи посуду. Під час читання, письма та користування телефоном — втрачати частину інформації.


Через це одна й та сама сила м’язів або здатність стояти можуть мати різний функціональний результат залежно від того, наскільки людина досліджує простір. Реабілітаційна команда має оцінювати не лише «чи може людина виконати рух», а й «чи знаходить вона потрібний об’єкт, чи перевіряє небезпечний бік і чи переносить навичку в реальне середовище».


Про ширший емоційний і психологічний контекст відновлення дивіться матеріал «Інсульт і психічне здоров’я: емоційні наслідки, адаптація та реабілітація».


Чи минає просторовий неглект


У значної частини людей симптоми зменшуються протягом перших місяців, однак стійкий неглект є поширеним і може залишатися функціонально значущим.


Метааналіз природного відновлення за стандартного лікування охопив 27 досліджень і 839 учасників. Орієнтовна частка відновлення становила 42% у проміжку 0–3 місяці, 53% у 3–6 місяців і 56% після 6 місяців. Автори підкреслили значну неоднорідність досліджень і те, що понад 40% людей могли мати стійкі прояви.


Ці відсотки не дозволяють передбачити перебіг у конкретної людини. На нього впливають локалізація й обсяг ураження, тяжкість початкового неглекту, супутні порушення, загальний стан, можливість брати участь у реабілітації та спосіб оцінювання.


Важливо також розрізняти покращення тестового показника й функціональне відновлення. Людина може навчитися краще виконувати певне завдання на папері, але все ще потребувати стратегій безпеки в кімнаті, на вулиці або під час самообслуговування.


Реабілітація просторового неглекту


Реабілітація має дві паралельні цілі: зменшити вираженість просторової асиметрії там, де це можливо, і допомогти людині безпечніше та самостійніше функціонувати попри залишковий дефіцит.


NICE у рекомендаціях з реабілітації після інсульту радить оцінювати зорову неуважність стандартизованими методами й через поведінку в повсякденних завданнях, а втручання пов’язувати з функціонально значущими діями: скануванням занедбаного боку, використанням підказок, практикою одягання та іншими задачами, які потрібні конкретній людині.


В Україні реабілітація після інсульту починається тоді, коли медичний стан дозволяє безпечно працювати над відновленням. МОЗ України у матеріалі про реабілітацію після інсульту окремо зазначає, що наслідки можуть стосуватися уваги, пам’яті та інших функцій і потребують індивідуального плану.


Відновлювальні підходи


Відновлювальні підходи намагаються безпосередньо покращити порушений процес через систематичні вправи та повторювану практику. Для неглекту це може бути тренування орієнтації, пошуку, сканування простору та використання занедбаного боку в задачах.


Їхня цінність залежить не лише від того, чи покращився тест, а й від перенесення навички в одягання, їжу, читання, переміщення та інші реальні дії.


Компенсаторні стратегії


Компенсація навчає людину свідомо використовувати додаткову стратегію, щоб зменшити наслідки дефіциту. Приклад — систематичне сканування простору за визначеним алгоритмом, контрольна зупинка перед переходом чи перенесення частини інформації у зовнішні підказки.


Такі стратегії особливо важливі, якщо частина неглекту зберігається. Вони не означають, що мозок «не відновлюється»; це інший рівень реабілітаційної мети.


Адаптація середовища


Адаптаційні рішення змінюють середовище, щоб зменшити ризик і когнітивне навантаження: прибирають зайві перешкоди, роблять маршрути передбачуваними, покращують контрастність важливих об’єктів, організовують простір для безпечного самообслуговування.


Є важливе розрізнення. Для негайної безпеки ключовий предмет іноді розміщують там, де людина його надійно помітить. Для тренування уваги, навпаки, реабілітаційна задача може спеціально вимагати пошуку в занедбаному боці. Тому універсальне правило «все ставити тільки з хорошого боку» може суперечити меті відновлення; план має бути індивідуальним.


Тренування зорового сканування


Тренування сканування вчить послідовно досліджувати простір, у тому числі занедбаний бік. Для цього можуть використовувати візуальні орієнтири, словесні або звукові підказки, контрольні точки на сторінці чи в кімнаті й повторювані функціональні завдання.


Це один із найпоширеніших підходів, але його не слід подавати як просту вправу «водіть очима ліворуч». Якість програми визначається тим, чи відповідає вона типу неглекту, чи враховує поле зору, рухові можливості та рівень усвідомлення, і чи переноситься на повсякденні дії.


Призматична адаптація


Під час призматичної адаптації оптичні призми тимчасово зміщують зорову картину, а людина виконує повторювані рухи, поступово адаптуючись до зміщення. Після зняття призм може виникати післяефект, який теоретично сприяє перерозподілу просторової орієнтації.


Докази тут неоднозначні. Метааналіз 2025 року знайшов невеликий короткостроковий ефект на сукупні показники тяжкості неглекту, але не продемонстрував переконливого загального покращення за функціональною Catherine Bergego Scale. Інший метааналіз контрольованих досліджень не знайшов переконливої загальної переваги призматичної адаптації.


Отже, призматичні втручання можуть бути частиною програми для окремих пацієнтів, але доказова база не підтримує обіцянку універсального або гарантованого ефекту.


Неінвазивна стимуляція мозку


Транскраніальна магнітна й електрична стимуляція досліджуються як додаткові методи. Метааналіз 2026 року виявив покращення за частиною тестових і функціональних показників для деяких протоколів, але дослідження були невеликими, а протоколи суттєво відрізнялися.


Ці методи доцільно розглядати як спеціалізовані втручання з доказовою базою, що продовжує формуватися, а не як стандартну домашню технологію чи заміну повноцінної реабілітації.


Віртуальна реальність і цифрові тренування


Віртуальна реальність, інтерактивні системи та комп’ютеризовані тренування дозволяють багаторазово відпрацьовувати пошук, орієнтацію та функціональні сценарії. Це перспективний напрям, особливо коли система дає дозовані підказки й об’єктивно реєструє поведінку.


Втім, «цифровий» не означає автоматично «доказовий». Сучасний систематичний огляд рандомізованих досліджень реабілітації неглекту нарахував 123 випробування і 44 типи втручань, що показує величезну різноманітність методів, але також потребу у більших дослідженнях, комбінованих програмах і довготривалому спостереженні.


Наскільки переконлива доказова база реабілітації


Найважливіший висновок звучить стримано: специфічні втручання активно досліджуються, але немає одного методу, який можна оголосити безумовно найкращим для всіх людей із просторовим неглектом.


Кокранівський огляд 65 рандомізованих досліджень за участю 1951 людини оцінив якість доказів щодо багатьох нефармакологічних втручань як дуже низьку. Це означає, що впевнено стверджувати покращення незалежності у повсякденному житті для конкретного методу поки що складно. Це також не означає, що реабілітація «не працює»: клінічна практика орієнтується на функціональні цілі, безпеку, повторну оцінку й комбінування стратегій відповідно до профілю людини.


Ключовий критерій — не видовищність технології, а здатність програми покращувати важливі для людини дії та зменшувати ризик у реальному середовищі.


Що можна робити вдома як частину реабілітаційного плану


Домашня практика має продовжувати індивідуальний план, а не замінювати оцінювання. Корисними можуть бути такі принципи:


  • перед дією робити коротку контрольну паузу й свідомо перевіряти обидва боки простору;

  • використовувати послідовний маршрут сканування сторінки, столу або кімнати, якщо його навчив фахівець;

  • виконувати реальні дії повільніше, доки стратегія не стане стабільнішою;

  • прибирати зайві предмети з маршруту пересування;

  • забезпечувати достатнє освітлення та контраст важливих орієнтирів;

  • перевіряти, чи всі частини одягу, посуду або робочого місця були оглянуті;

  • практикувати занедбаний бік у безпечних умовах відповідно до реабілітаційного завдання;

  • фіксувати конкретні ситуації, де проблема все ще проявляється, щоб обговорити їх із командою.


Вправи мають змінюватися разом із функціональним рівнем. Те, що було потрібне в ранньому стаціонарному етапі, може бути надто простим або навіть недоречним через кілька місяців.


Як близьким допомагати людині з неглектом


Найкорисніша позиція — сприймати асиметричну поведінку як прояв неврологічного синдрому, а не як впертість, лінощі чи «небажання старатися».


Підказка має бути конкретною. Замість «дивись уважніше» корисніше сказати «перевір лівий край тарілки» або «зупинися й подивися ліворуч перед тим, як їхати далі».


Не варто постійно виконувати все за людину, якщо вона може зробити завдання безпечно з підказкою. Реабілітація потребує активної участі. Водночас у ситуаціях з ризиком падіння, опіку, дорожнього руху або небезпечного обладнання безпека має пріоритет над тренувальною самостійністю.


Якщо людина не усвідомлює проблему, суперечка «ти ж бачиш, що не помічаєш» часто мало допомагає. Ефективніше прив’язувати підказки до конкретного завдання та повторюваного алгоритму.


Чого не варто робити


Не варто встановлювати неглект за одним домашнім тестом або фотографією малюнка.


Не варто пояснювати раптове просторове ігнорування «втомою» без медичної оцінки, якщо воно з’явилося вперше.


Не варто вважати, що нормальний зір автоматично виключає неглект.


Не варто зводити весь синдром до «лівобічної сліпоти».


Не варто обіцяти повне відновлення за конкретною вправою, приладом, курсом віртуальної реальності, призматичними окулярами чи стимуляцією мозку.


Не варто оцінювати успіх лише за одним паперовим тестом. Головний результат — безпечніше й самостійніше повсякденне функціонування.


Хто і як планує допомогу


Просторовий неглект після інсульту або іншого ураження мозку оцінюють у контексті загального неврологічного й реабілітаційного стану. До роботи можуть бути залучені лікарі, фахівці з фізичної та реабілітаційної медицини, ерготерапевти, фізичні терапевти, психологи або нейропсихологи та інші члени мультидисциплінарної команди відповідно до клінічної потреби й організації допомоги.


План має містити конкретні функціональні цілі: безпечно пройти коридором; знайти всі предмети під час одягання; прочитати рядок без просторових пропусків; користуватися телефоном; самостійно їсти; орієнтуватися в кімнаті.


Якщо стратегія покращує тест, але не допомагає жодній реальній задачі, її функціональну цінність потрібно переоцінити.


Часті запитання


Просторовий неглект — це психічний розлад?


Ні. Це набутий нейропсихологічний синдром, пов’язаний із ураженням мозкових систем просторової уваги й орієнтації. Він може впливати на поведінку та усвідомлення, але його не класифікують як самостійний психіатричний діагноз.


Просторовий неглект — це сліпота?


Ні. Неглект не тотожний первинній втраті зору або геміанопсії. Людина може мати збережену сенсорну інформацію, але недостатньо спрямовувати увагу на певний бік. Водночас неглект і порушення поля зору можуть співіснувати.


Чи буває неглект праворуч?


Так. Правобічний неглект може виникати після ураження лівої півкулі. Лівобічний після правопівкульного ураження загалом трапляється частіше й часто є вираженішим.


Чи усвідомлює людина, що ігнорує частину простору?


По-різному. Дехто добре помічає проблему, дехто усвідомлює її частково, а в частини людей може бути супутнє порушення усвідомлення дефіциту. Відсутність скарг тому не виключає неглект.


Який тест найкраще виявляє неглект?


Універсального єдиного тесту немає. Рекомендований підхід поєднує стандартизовані завдання й оцінювання поведінки у функціональних ситуаціях. Один негативний тест не завжди виключає синдром.


Чи можна повністю відновитися?


Таке відновлення можливе, особливо в перші місяці, але перебіг дуже індивідуальний. У частини людей зберігаються стійкі прояви, тому прогноз краще формулювати після повторних оцінювань, а не за середнім відсотком із дослідження.


Чи можна лікувати неглект лише вправами вдома?


Домашня практика може бути важливою частиною реабілітації, але вона має відповідати конкретному типу дефіциту, функціональним цілям і ризикам. Для нового або вираженого синдрому потрібне професійне медичне й реабілітаційне оцінювання.


Головне


Просторовий неглект — це синдром асиметричної просторової уваги та поведінки після ураження мозку. Найчастіше він проявляється ігноруванням лівого боку після правопівкульного інсульту, але клінічні форми значно ширші.


Його не можна надійно визначити за однією ознакою чи одним тестом. Оцінювання має поєднувати стандартизовані завдання з реальним функціонуванням і відрізняти неглект від геміанопсії, агнозії, первинних сенсорних і рухових порушень та інших причин просторових помилок.


Реабілітація будується навколо безпеки, функціональних цілей, тренування просторового пошуку, компенсаторних стратегій та адаптації середовища. Докази щодо окремих спеціалізованих методів залишаються неоднорідними, тому сильний план не спирається на одну «чарівну» технологію і регулярно перевіряє, чи переноситься результат у повсякденне життя.


Пов’язані статті










Джерела


Esposito, E., Shekhtman, G., & Chen, P. (2021). Prevalence of spatial neglect post-stroke: A systematic review. Annals of Physical and Rehabilitation Medicine, 64(5), 101459. https://doi.org/10.1016/j.rehab.2020.10.010


Kerkhoff, G. (1997). Hemi-neglect versus hemianopia. Differential diagnosis. Fortschritte der Neurologie-Psychiatrie, 65(6), 278–289.


Longley, V., Hazelton, C., Heal, C., Pollock, A., Woodward-Nutt, K., Mitchell, C., Pobric, G., Vail, A., & Bowen, A. (2021). Non-pharmacological interventions for spatial neglect or inattention following stroke or other non-progressive brain injury. Cochrane Database of Systematic Reviews, 7, CD003586. https://doi.org/10.1002/14651858.CD003586.pub4


Mehrabi, S., Safaei-Qomi, M. R., Flores-Sandoval, C., Fleet, J. L., Viana, R., Dukelow, S., & Teasell, R. (2026). Characteristics and trends of randomized controlled trials on post-stroke unilateral spatial neglect rehabilitation: A systematic review. NeuroRehabilitation, 58(3), 371–380. https://doi.org/10.1177/10538135261420360




Moore, M., Milosevich, E., Beisteiner, R., Bowen, A., Checketts, M., Demeyere, N., Fordell, H., Godefroy, O., Laczó, J., Rich, T., Williams, L., Woodward-Nutt, K., & Husain, M. (2022). Rapid screening for neglect following stroke: A systematic search and European Academy of Neurology recommendations. European Journal of Neurology, 29(9), 2596–2606. https://doi.org/10.1111/ene.15381


Moore, M. J., Milosevich, E. T., Mattingley, J. B., & Demeyere, N. (2023). The neuroanatomy of visuospatial neglect: A systematic review and analysis of lesion-mapping methodology. Neuropsychologia, 180, 108470. https://doi.org/10.1016/j.neuropsychologia.2023.108470


Naito, Y., Koshino, Y., Ota, H., Piano, M., Watanabe, A., Inagaki, Y., Tokikuni, Y., & Sawamura, D. (2025). Short-term effect of prism adaptation treatment on severity of unilateral spatial neglect following right hemispheric stroke: A systematic review and meta-analysis. Journal of Rehabilitation Medicine, 57, jrm42542. https://doi.org/10.2340/jrm.v57.42542


National Institute for Health and Care Excellence. (2023). Stroke rehabilitation in adults. NICE guideline NG236.


Overman, M. J., Binns, E., Milosevich, E. T., & Demeyere, N. (2024). Recovery of visuospatial neglect with standard treatment: A systematic review and meta-analysis. Stroke, 55(9), 2325–2339. https://doi.org/10.1161/STROKEAHA.124.046760


Ptak, R., & Bourgeois, A. (2024). Disengagement of attention with spatial neglect: A systematic review of behavioral and anatomical findings. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 160, 105622. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2024.105622



Williams, L. J., Loetscher, T., Hillier, S., Hreha, K., Jones, J., Bowen, A., & Kernot, J. (2025). Identifying spatial neglect — an updated systematic review of the psychometric properties of assessment tools in adults post-stroke. Neuropsychological Rehabilitation, 35(3), 628–667. https://doi.org/10.1080/09602011.2024.2346212


Zhao, R., Hao, T., Wang, C., & Wu, L. (2026). Effect of noninvasive brain stimulation for unilateral spatial neglect after stroke: A systematic review and meta-analysis. Journal of Neurology, 273(4), 232. https://doi.org/10.1007/s00415-026-13690-8

 
 
bottom of page