Когнітивні порушення після інсульту: пам’ять, увага, виконавчі функції та відновлення
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 5 жовтня 2026 · Редакційна політика
Когнітивні порушення після інсульту — це зміни пам’яті, уваги, швидкості обробки інформації, виконавчих функцій, мовлення, просторової обробки або інших пізнавальних процесів, які з’являються чи стають помітнішими після інсульту. Вони можуть бути легкими й майже непомітними в короткій розмові, а можуть істотно впливати на самостійність, безпеку, повернення до роботи, керування побутом і здатність навчатися нових способів дії.
Післяінсультна когнітивна зміна не є автоматично деменцією і не встановлюється за однією скаргою або одним тестом. Важливо з’ясувати, які саме функції постраждали, як вони впливають на повсякденне життя, що було до інсульту і які чинники зараз можуть тимчасово погіршувати результат — від делірію, інфекції чи порушень обміну до депресії, втоми, розладів сну, болю, проблем із зором або слухом. Саме такий багатовимірний підхід підтримує наукова заява Американської асоціації серця та Американської асоціації інсульту.
В Україні це також окремий предмет медичного стандарту. Стандарт МОЗ України «Когнітивні та психологічні розлади після інсульту» передбачає оцінювання когнітивного стану після інсульту або транзиторної ішемічної атаки на різних етапах допомоги, а за наявності ознак порушень — поглиблену оцінку функціонування, безпеки та потреб людини.
Що означають когнітивні порушення після інсульту
Когнітивні функції — це процеси, завдяки яким людина помічає інформацію, утримує її в увазі, запам’ятовує, пригадує, розуміє мовлення, орієнтується у просторі, планує дії, перемикається між завданнями, контролює помилки та приймає рішення. Після інсульту може змінитися одна функція, кілька функцій або загальна ефективність розумової діяльності.
Термін «післяінсультні когнітивні порушення» описує зв’язок у часі та клінічному контексті між інсультом і когнітивним зниженням. Він охоплює широкий спектр тяжкості: від суб’єктивних труднощів і легкого об’єктивного дефіциту до значного порушення, яке обмежує самостійне життя. Для клінічного висновку недостатньо просто сказати «погана пам’ять після інсульту»: потрібне зіставлення історії, когнітивного профілю, функціональних наслідків, неврологічних даних і можливих альтернативних причин.
Поняття також відрізняється від судинної деменції. Деменція передбачає значний когнітивний і функціональний спад, тоді як після інсульту часто виникають порушення, які не досягають такого рівня. Окремо існують мовні, рухово-програмувальні та просторові синдроми — наприклад, афазія або апраксія — які можуть співіснувати з когнітивними труднощами, але мають власну клінічну структуру.
Наскільки це поширено
Оцінки поширеності суттєво різняться, бо дослідження використовують різні критерії, тести, строки після інсульту та склад вибірок. AHA/ASA зазначає, що протягом першого року когнітивні порушення можуть виявлятися у до 60% людей, які пережили інсульт, причому в гострому періоді частота вища. Систематичний огляд і метааналіз 2025 року оцінив об’єднану поширеність приблизно в діапазоні 39–47%. Ці цифри не суперечать одна одній: вони показують, наскільки результат залежить від моменту оцінки та способу визначення порушення.
Практичний висновок простий: когнітивний стан після інсульту варто оцінювати системно навіть тоді, коли рухове відновлення виглядає добрим. Людина може ходити, говорити короткими фразами й справляти враження цілком відновленої, але водночас втрачати нитку складної розмови, забувати домовленості, не помічати помилок у рахунках або не справлятися з кількома послідовними діями.
Чому після інсульту змінюється мислення
Інсульт ушкоджує не лише окрему ділянку тканини, а й роботу мереж, які пов’язують різні відділи мозку. Когнітивний результат залежить від типу інсульту, розміру та розташування ураження, стану білої речовини, попередніх судинних змін, резерву мозку та супутніх неврологічних і соматичних чинників. Тому однаковий за зовнішньою тяжкістю інсульт у двох людей може дати різний когнітивний профіль.
Водночас небезпечно пояснювати все одним осередком на знімку. Пам’ять, увага й виконавчі функції підтримуються розподіленими системами. Нейровізуалізація допомагає зрозуміти судинне ураження, але сама по собі не показує, як людина планує покупки, засвоює нову інструкцію або стежить за розмовою. Тут потрібне зіставлення медичних даних із поведінкою та нейропсихологічним підходом.
На когнітивний стан також впливають чинники, які існували до інсульту або виникли після нього: попереднє когнітивне зниження, повторні судинні події, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, фібриляція передсердь, інші серцево-судинні захворювання, депресивні симптоми, порушення сну та загальний стан здоров’я. Систематичний огляд факторів ризику підтверджує багатофакторний характер післяінсультного когнітивного зниження, тому прогноз не можна будувати лише за віком або локалізацією інсульту. Огляд факторів ризику підкреслює роль як судинних, так і передінсультних характеристик.
Які когнітивні функції можуть постраждати
Увага і швидкість обробки інформації
Після інсульту людині може бути складніше довго підтримувати фокус, відбирати потрібну інформацію серед відволікань, одночасно стежити за двома джерелами інформації або швидко перемикатися. Інколи проблема відчувається як «голова стала повільнішою»: відповідь потребує більше часу, складна інструкція перевантажує, а в шумному приміщенні продуктивність різко падає.
Це не тотожне звичайній неуважності. Увага має кілька компонентів, і після ураження мозку їх треба оцінювати окремо. Важлива також швидкість обробки інформації: повільніше виконання завдання може створювати враження поганої пам’яті, хоча основна проблема полягає в тому, що інформація не встигає бути достатньо опрацьована.
Пам’ять і навчання
Проблеми пам’яті після інсульту можуть стосуватися запам’ятовування нової інформації, її збереження, самостійного відтворення або пригадування потрібної дії у потрібний момент. Людина може повторно ставити те саме запитання, пропускати прийом ліків, забувати зміст нещодавньої розмови або потребувати набагато більше повторень, щоб засвоїти нову процедуру.
Водночас скарга «я все забуваю» не пояснює механізм. Якщо увага нестійка, інформація може погано кодуватися з самого початку. Якщо порушене самостійне відтворення, підказка іноді істотно покращує результат. Якщо проблема стосується зберігання інформації, підказки допомагають менше. Саме тому повноцінна оцінка пам’яті аналізує не тільки кількість відтворених слів, а спосіб навчання, помилки та реакцію на підказки. Докладніше про базову структуру процесу — у матеріалі «Пам’ять: що це, як працює та які види пам’яті існують».
Робоча пам’ять
Робоча пам’ять потрібна, коли інформацію треба коротко утримати й одночасно з нею щось зробити: запам’ятати кілька кроків інструкції, порахувати решту, порівняти варіанти або продовжити розмову, не втративши попередню думку. Після інсульту її труднощі часто переплітаються з увагою та виконавчим контролем. Базове поняття окремо розкрито у статті «Робоча пам’ять: що це, як працює та чим відрізняється від короткочасної».
Виконавчі функції
Виконавчі функції організовують цілеспрямовану поведінку: допомагають сформувати план, розпочати дію, утримувати мету, гальмувати недоречну реакцію, змінювати стратегію, перевіряти результат і виправляти помилки. Після інсульту людина може знати, що саме треба зробити, але губитися в послідовності, застрягати на одному способі, починати кілька справ і не завершувати жодної або не помічати очевидної помилки.
Такі труднощі особливо помітні не в простих тестах, а у відкритих життєвих ситуаціях, де немає готової структури. Приготувати знайому страву за чіткою схемою може бути легко, а самостійно спланувати закупівлю продуктів, розрахувати час і одночасно відповідати на дзвінок — значно складніше. Виконавчі функції не слід зводити до характеру, сили волі або загальної «самодисципліни».
Мова і комунікація
Після інсульту труднощі розуміння або продукування мовлення можуть бути наслідком афазії. Це окремий мовний синдром, а не просто «погана пам’ять на слова». Афазія може ускладнити когнітивне тестування: людина здатна розуміти завдання або мати збережене невербальне мислення, але не може відповісти у звичній словесній формі. Тому результати вербальних тестів треба інтерпретувати з урахуванням мовного порушення. Докладніше: «Афазія: що це, причини, прояви, види та відновлення мовлення».
Просторові та перцептивні труднощі
Інсульт може змінювати здатність орієнтуватися в просторі, помічати частину простору, співвідносити об’єкти та власне тіло або правильно організовувати зорово-просторову дію. Просторовий неглект, наприклад, є синдромом порушеної уваги до частини простору, а агнозія стосується розпізнавання при відносно збереженій чутливості. Ці стани потребують різного пояснення й оцінювання.
Праксис і складні навчені дії
Іноді проблема полягає не в силі м’язів і не в розумінні команди, а в організації навченого руху. Апраксія може ускладнювати користування предметами, жестами або послідовними діями. Її важливо відрізняти від слабкості, атаксії, порушення чутливості та апраксії мовлення.
Як когнітивні порушення проявляються у повсякденному житті
Найважливіша клінічна інформація часто з’являється не під час запитання «яка у вас пам’ять?», а в описі конкретних справ. Людина може забувати вимкнути плиту, плутати час прийому препаратів, губитися у банківських платежах, не стежити за кількома етапами рецепта, повертатися до вже виконаного пункту, пропускати повороти на знайомому маршруті або виснажуватися після короткого розумового навантаження.
Рівень труднощів залежить від контексту. У тихій кімнаті одна інструкція може виконуватися без проблем, а в магазині з шумом, поспіхом і потребою одночасно рахувати гроші та стежити за чергою — виникати збій. Це одна з причин, чому оцінка повинна включати не лише тестовий бал, а й функціональні задачі, спостереження та інформацію від самої людини й близьких.
Когнітивні труднощі можуть впливати на повернення до професійної діяльності, навчання та керування транспортом. Рішення про безпечність конкретної діяльності не роблять за одним загальним тестом. Воно залежить від потрібних для цієї діяльності функцій, тяжкості дефіциту, супутніх рухових і сенсорних порушень, поведінки в реальних або стандартизованих задачах та медичних обмежень.
Що може маскуватися під когнітивне погіршення
Після інсульту результат когнітивного тесту може погіршуватися з причин, які не дорівнюють стійкому нейропсихологічному дефіциту. Гостра сплутаність і коливання уваги можуть бути проявом делірію; виражена сонливість, інфекція, порушення електролітів, біль, побічна дія препаратів, недосипання, депресивні симптоми, тривога або сильна втома також впливають на виконання завдань. Український стандарт прямо вимагає враховувати делірій, комунікативні та сенсомоторні розлади, нейропсихіатричні симптоми й інші захворювання, які тимчасово змінюють когнітивні здібності. Текст стандарту.
Особливе значення має передінсультний рівень функціонування. Якщо ще до інсульту людина поступово втрачала пам’ять, перестала справлятися з фінансами або повторювала запитання, післяінсультний профіль не можна пояснювати лише новим судинним ураженням. І навпаки, різке погіршення одразу після інсульту не означає автоматично прогресивне нейродегенеративне захворювання.
Коли потрібна термінова медична оцінка
Раптове нове погіршення мовлення, слабкість або оніміння з одного боку, асиметрія обличчя, раптове порушення зору, координації чи свідомості після вже перенесеного інсульту потребує невідкладної медичної допомоги, оскільки може свідчити про нову судинну подію. Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує на необхідності швидкого розпізнавання ознак інсульту й термінового звернення по допомогу.
Так само гостра або швидко наростаюча сплутаність, різкі коливання уваги, дезорієнтація чи незвична сонливість не мають автоматично списуватися на «наслідки старого інсульту». Це може бути делірій або інше гостре медичне ускладнення, яке потребує оцінки причини. Особливо важливо реагувати, якщо зміна з’явилася протягом годин або днів.
Як оцінюють когнітивний стан після інсульту
Якісне оцінювання починається з питання про зміни від попереднього рівня: що людина вміла до інсульту, які справи виконувала самостійно, що стало складним після події та чи є зміни стабільними, поступово кращими або хвилеподібними. Важливі медична історія, тип інсульту, нейровізуалізація, перелік препаратів, сон, настрій, слух, зір, мовлення, рухові обмеження та побутова безпека.
Скринінг
Скринінг — це швидкий спосіб виявити людей, яким потрібне детальніше обстеження. Він не дорівнює діагнозу. Стандарт МОЗ України № 1163 передбачає скринінг судинних когнітивних порушень за допомогою Монреальського когнітивного тесту (MoCA) та повторне оцінювання на різних етапах після інсульту.
Бал MoCA треба читати в контексті. На результат можуть впливати афазія, порушення зору, слабкість руки, рівень освіти, мовні та культурні особливості, делірій, втома й настрій. Тому низький бал означає сигнал для подальшої клінічної оцінки, а не готовий висновок про деменцію. Високий бал також не виключає вузького дефіциту, який стає помітним у складній професійній або побутовій діяльності.
Поглиблена нейропсихологічна оцінка
Коли скарги зберігаються, профіль складний або результат має значення для важливого рішення — наприклад, самостійного проживання, повернення до роботи чи вибору реабілітаційних цілей — потрібне детальніше оцінювання. Воно аналізує окремі домени, типи помилок, темп роботи, здатність користуватися підказками, витривалість і поведінку під час завдань. Нейропсихологія дає саме такий функціональний рівень опису.
Міжнародні спільні настанови Європейської організації інсульту та Європейської академії неврології підкреслюють, що післяінсультні когнітивні порушення є складною клінічною проблемою, а доказова база для частини рішень усе ще обмежена. Тому важливо уникати універсальних схем і підбирати оцінювання під конкретне питання.
Як відрізнити пам’ять, увагу, виконавчі функції та мовлення
Одна й та сама побутова помилка може мати різні механізми. Людина пропустила прийом ліків: вона могла не запам’ятати нову схему; могла пам’ятати її, але не втримати увагу на потрібному моменті; могла не організувати послідовність дій; могла не зрозуміти письмову інструкцію через афазію. Реабілітаційне рішення буде різним, тому назва симптому без аналізу механізму мало корисна.
Той самий принцип стосується розмови. Часте перепитування може бути наслідком порушення пам’яті, але також виникати, коли людина не почула запитання, не втримала увагу, не зрозуміла складну граматичну конструкцію або швидко виснажилася. Розмежування доменів — одна з центральних задач клінічної оцінки.
Чи відновлюються когнітивні функції після інсульту
Когнітивний профіль після інсульту не є статичним. У частини людей показники поліпшуються протягом перших місяців, коли минають гострі фізіологічні наслідки, відновлюється загальний стан і людина навчається ефективніше використовувати збережені можливості. В інших порушення зберігаються, а в частини з часом може з’являтися подальше зниження через повторні судинні події, прогресування судинного ураження або поєднання з нейродегенеративним процесом.
AHA/ASA описує найбільшу динаміку в перші місяці та можливість повного відновлення у частини людей із легкими порушеннями, але жоден календар не дозволяє заздалегідь передбачити індивідуальний результат. Відсутність повного відновлення за три або шість місяців не означає, що подальші функціональні поліпшення неможливі; водночас обіцянка «повністю повернути пам’ять» не має наукового підґрунтя. Наукова заява AHA/ASA.
Прогноз оцінюють за динамікою конкретної людини: повторними вимірюваннями, рівнем самостійності, можливістю засвоювати стратегії та стабільністю медичного стану. Саме зміна в реальному житті — здатність безпечніше готувати їжу, самостійно користуватися календарем, повертатися до частини робочих завдань — часто важливіша за невелику зміну одного тестового бала.
Що допомагає: маршрут підтримки без універсальних обіцянок
Післяінсультна допомога починається з медичного контролю причин і факторів ризику повторного інсульту, оцінки супутніх станів та визначення реабілітаційних цілей. Когнітивна проблема не існує окремо від моторики, мовлення, настрою, сну та життєвого середовища, тому оптимальна допомога зазвичай мультидисциплінарна.
Когнітивна реабілітація може поєднувати відновлювальні, компенсаторні й адаптаційні підходи. Відновлювальні завдання тренують конкретні процеси; компенсаторні стратегії допомагають обходити стійкий дефіцит за допомогою зовнішніх засобів або нових правил; адаптація змінює середовище й спосіб виконання задачі. Для цієї статті важливо саме розуміти принцип: втручання підбирають за профілем порушень і функціональними цілями, а не за загальною етикеткою «погана пам’ять».
Рекомендації NICE щодо реабілітації після інсульту радять оцінювати пам’ять разом з іншими релевантними когнітивними функціями, зокрема виконавчими, і будувати втручання навколо значущих функціональних завдань. Серед практичних інструментів для пам’яті описані щоденники, списки, календарі, нагадування, сталі рутини та зовнішні підказки; для уваги — зменшення відволікань, підказки й тренування, пов’язані з конкретною діяльністю.
Докази для окремих методів нерівномірні. Кокранівський огляд реабілітації пам’яті після інсульту виявив короткочасне поліпшення суб’єктивно оцінюваних проблем пам’яті, але не підтвердив стійкого ефекту на повсякденну незалежність, настрій або якість життя. Кокранівський огляд реабілітації уваги припустив можливе короткочасне поліпшення окремих показників розподіленої уваги, але не дав переконливих доказів стійкого перенесення ефекту на повсякденне функціонування. Це причина формулювати цілі конкретно й регулярно перевіряти, чи зміни справді переходять у життя.
Комп’ютерні вправи, головоломки або застосунки можуть бути частиною програми, але сам факт тренування в програмі ще не означає відновлення побутової функції. Практична цінність зростає, коли завдання пов’язане з конкретною метою, а результат оцінюють не лише всередині програми, а й у потрібній діяльності.
Що можна змінити вдома
Домашнє середовище може або зменшувати, або посилювати когнітивне навантаження. Просте правило — зробити важливу інформацію видимою й стабільною: одне постійне місце для ключів і документів, календар або дошка з планом дня, сигнал-нагадування для визначених подій, зрозуміла схема препаратів, мінімум одночасних інструкцій. Такі засоби не «лікують мозок», але можуть підвищувати безпеку й самостійність.
Для уваги корисно прибирати зайві відволікання під час важливої справи, давати час на відповідь і не вимагати одночасно слухати, запам’ятовувати та виконувати кілька нових дій. Для виконавчих труднощів складне завдання можна перетворити на послідовність видимих кроків і перевіряти завершення кожного кроку. Для пам’яті важливо, щоб зовнішній засіб використовувався системно, а не існував як ще один предмет, про який треба пам’ятати.
Близьким варто уникати постійного «екзаменування» людини запитаннями на кшталт «ну згадай, що я казав п’ять хвилин тому». Значно корисніше спостерігати, за яких умов виникає помилка, і допомагати вибудувати стратегію. Підтримка має зберігати максимально можливу автономію: робити замість людини все підряд так само невдало, як і залишати її сам на сам із небезпечно складною задачею.
Психічне здоров’я, втома і когніція після інсульту
Депресія, тривога, емоційні зміни та післяінсультна втома можуть посилювати відчуття когнітивної неспроможності й реально погіршувати продуктивність. Водночас когнітивний дефіцит не слід автоматично пояснювати настроєм. Обидва напрями можуть потребувати оцінки паралельно. Про психологічні наслідки та адаптацію після інсульту докладніше: «Інсульт і психічне здоров’я: емоційні наслідки, адаптація та реабілітація».
Сон також має значення для концентрації, швидкості обробки та запам’ятовування. Якщо людина різко хропе, має зупинки дихання уві сні, надмірну денну сонливість або стійке безсоння, це варто обговорити з лікарем. Корекція супутніх станів є частиною реального маршруту відновлення, а не другорядним додатком до «вправ для мозку».
Чого не можна визначити за одним тестом
Один скринінговий бал не встановлює причину порушень, не визначає автоматично працездатність, не відповідає сам по собі на питання про керування автомобілем і не відрізняє всі типи нейрокогнітивних розладів. Він також не дає точного прогнозу на рік уперед. Його роль — показати, що потрібне детальніше з’ясування.
Так само нормальний результат короткого скринінгу не гарантує відсутності проблем. Вузькі порушення виконавчих функцій, швидкості обробки, складної уваги або соціальної когніції можуть не проявитися в простому загальному тесті, але ставати критичними в роботі, навчанні чи складному побуті.
Поширені запитання
Чи відновлюється пам’ять після інсульту?
Так, у частини людей пам’ять та інші когнітивні функції помітно поліпшуються, особливо в перші місяці, але ступінь і темп відновлення індивідуальні. Навіть коли тестові показники не повертаються до попереднього рівня, компенсаторні стратегії та зміна середовища можуть значно покращити повсякденне функціонування.
Скільки тривають когнітивні порушення після інсульту?
Єдиного строку немає. Частина гострих труднощів зменшується протягом тижнів і місяців, частина зберігається довше, а в окремих людей когнітивний стан може погіршуватися через повторні судинні події або інші захворювання. Саме тому український стандарт передбачає оцінювання не один раз, а на різних етапах після інсульту.
Чи означають проблеми пам’яті після інсульту деменцію?
Ні. Деменція — це тяжчий клінічний стан із суттєвим когнітивним зниженням і втратою незалежності у повсякденному житті. Після інсульту поширені легші порушення, а причину скарг потрібно встановлювати в контексті функціонування, неврологічних даних і динаміки.
Який тест використовують після інсульту?
В українському стандарті для скринінгу судинних когнітивних порушень зазначений MoCA. Це скринінговий інструмент, а не самодостатня діагностика. За наявності скарг, функціональних проблем або складного профілю можуть бути потрібні додаткові нейропсихологічні тести та функціональна оцінка.
Чим афазія відрізняється від порушення пам’яті?
Афазія передусім порушує мовну систему: розуміння, добір слів, називання, побудову або повторення мовлення, читання чи письмо. Порушення пам’яті стосується кодування, збереження та відтворення інформації. Вони можуть співіснувати, а афазія може штучно знижувати результат вербального тесту пам’яті, тому потрібна коректна інтерпретація.
Чи достатньо «тренувати мозок» головоломками?
Ні. Головоломки можуть тренувати конкретну задачу і бути приємною активністю, але реабілітація має бути пов’язана з конкретними дефіцитами та життєвими цілями. Якщо головна проблема — безпечне приготування їжі або дотримання плану ліків, програма повинна працювати саме з цими функціональними задачами і стратегіями.
Коли потрібне повторне обстеження?
Повторна оцінка доцільна, коли зміни впливають на безпеку чи самостійність, коли планується повернення до складної діяльності, коли попередній скринінг виявив проблему або коли стан змінився. Раптове погіршення потребує не планового тестування, а медичної оцінки гострої причини.
Чи можна повернутися до роботи після когнітивних порушень?
У багатьох випадках — так, але рішення залежить від конкретної професії та когнітивного профілю. Іноді потрібне поетапне повернення, зменшення багатозадачності, письмові інструкції, додатковий час або інші адаптації. Для професій із високими вимогами до безпеки потрібна спеціалізована оцінка придатності.
Пов’язані статті
Джерела
das Nair, R., Cogger, H., Worthington, E., & Lincoln, N. B. (2016). Cognitive rehabilitation for memory deficits after stroke. Cochrane Database of Systematic Reviews, 2016(9), CD002293. https://doi.org/10.1002/14651858.CD002293.pub3
El Husseini, N., Katzan, I. L., Rost, N. S., et al. (2023). Cognitive Impairment After Ischemic and Hemorrhagic Stroke: A Scientific Statement From the American Heart Association/American Stroke Association. Stroke, 54(6), e272–e291. https://doi.org/10.1161/STR.0000000000000430
Filler, J., Georgakis, M. K., & Dichgans, M. (2024). Risk factors for cognitive impairment and dementia after stroke: a systematic review and meta-analysis. The Lancet Healthy Longevity, 5(1), e31–e44. https://doi.org/10.1016/S2666-7568(23)00217-9
Loetscher, T., Potter, K.-J., Wong, D., & das Nair, R. (2019). Cognitive rehabilitation for attention deficits following stroke. Cochrane Database of Systematic Reviews, 2019(11), CD002842. https://doi.org/10.1002/14651858.CD002842.pub3
Ma, Y., Yang, Y., Wang, X., et al. (2025). Prevalence and Risk Factors of Poststroke Cognitive Impairment: A Systematic Review and Meta-Analysis. Public Health Nursing, 42(2), 1047–1059. https://doi.org/10.1111/phn.13503
Міністерство охорони здоров’я України. (2023). Стандарт медичної допомоги «Когнітивні та психологічні розлади після інсульту». Наказ від 27.06.2023 № 1163.
National Institute for Health and Care Excellence. (2023). Stroke rehabilitation in adults (NG236).
Quinn, T. J., Richard, E., Teuschl, Y., et al. (2021). European Stroke Organisation and European Academy of Neurology joint guidelines on post-stroke cognitive impairment. European Stroke Journal, 6(3), I–XXXVIII. https://doi.org/10.1177/23969873211042192
World Health Organization. Stroke: fact sheet.