Політична тривога: ризик, увага та оцінювання інформації
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Політична тривога — це переживання занепокоєння, напруження й невизначеності, яке людина пов’язує з політичними подіями, рішеннями влади, суспільними конфліктами, виборами, безпекою або майбутнім своєї спільноти. Вона виникає, коли значущі суспільні обставини сприймаються як непередбачувані та потенційно небезпечні. Її психологічні прояви охоплюють очікування небажаних наслідків, посилену увагу до сигналів загрози, пошук пояснень, сумніви щодо надійності повідомлень і коливання між залученням до новин та бажанням від них відсторонитися.
У політичній психології це поняття описує емоційну реакцію на політичний контекст. Воно не є назвою окремого психіатричного діагнозу. Дослідження Вайншенка і Сміта 2024 року та їхня нова перевірка 2026 року підтримують розрізнення тривоги, пов’язаної саме з політикою, і загального рівня тривожності, водночас межі цього розрізнення залежать від вибірок, шкал та соціальних обставин.
Ключове наукове питання полягає в тому, як тривога змінює оцінювання ризику, розподіл уваги й роботу з інформацією. Рання теорія афективного інтелекту передбачала, що тривога спонукає виборців уважніше вивчати нові обставини. Подальші метааналізи уточнили цю картину: для повідомленого людьми пошуку інформації зв’язки є невеликими, а для об’єктивно зафіксованого пошуку вони виявляються непослідовними або відсутніми. Метааналіз Фанк і Лау є принциповим для правильної інтерпретації цих результатів.
Що таке політична тривога
Політична тривога має конкретний предмет. Людина може хвилюватися через можливу зміну правил, ризик насильства, загрозу правам, непрозорість інституцій, майбутнє економіки, перспективи виборів або суспільне протистояння. За однакової події інтенсивність переживання залежить від значущості наслідків, попереднього досвіду, відчуття контролю, довіри до джерел інформації та доступності дієвих способів реагування.
Її слід відрізняти від загальної політичної зацікавленості, незгоди з владою, ідеологічної позиції та активної громадянської участі. Глибока увага до суспільного життя може поєднуватися як зі спокоєм, так і з тривогою. Саме переживання тривоги нічого не говорить про правильність переконань чи про психічне здоров’я людини.
Емоція, тривожне очікування і триваліший стан
Короткочасне занепокоєння виникає після певного повідомлення або події. Триваліший стан формується, коли політичні питання щодня сприймаються як непередбачувані, а можливі втрати залишаються важливими. Людина може чергувати тривогу, страх, гнів, смуток і надію; у дослідженнях ці переживання варто вимірювати окремо, оскільки вони пов’язані з різними оцінками контролю, відповідальності та перспектив дії. Узагальнення досліджень політичних емоцій подано в огляді Гадеріан і Брейдера.
Приклади політичної тривоги
Перший приклад — людина дізнається про можливу зміну важливої державної політики й протягом дня переглядає численні повідомлення, намагаючись з’ясувати, що рішення означатиме для її родини. Другий — громадянин очікує суспільного конфлікту, однак не може оцінити, наскільки ймовірним є погіршення ситуації. Третій — виборець хвилюється, що наявних знань недостатньо для відповідального рішення, тому шукає пояснення від різних експертів.
У цих прикладах головне — суб’єктивна невизначеність, значущість наслідків і спосіб реагування. Інформаційний пошук може розширювати розуміння обставин, але може також ставати повторюваною спробою отримати абсолютну певність там, де її немає.
Як наука почала досліджувати політичну тривогу
Теорія афективного інтелекту
У дослідженні Маркуса і Макк’юена, присвяченому виборчим кампаніям, тривогу розглядали як сигнал порушення звичного перебігу подій: людина стає уважнішою до нового, менше покладається на усталені партійні підказки й потенційно активніше вчиться. Ентузіазм, за цією теорією, радше підтримує звичні прихильності та залученість. Пізніша теоретична розробка Маркуса, Макк’юена і Ньюмана описує перемикання між звичними рішеннями й уважнішим оцінюванням незнайомих обставин.
Теорія сформулювала перевірювані припущення й започаткувала масштабний емпіричний напрям. Її твердження про автоматичне підвищення якості політичних суджень вимагають окремого доказу: збільшення відчуття зацікавленості ще не означає ширшого інформаційного пошуку, точнішого запам’ятовування або кращого рішення.
Що змінили сучасні метааналізи
Фанк і Лау об’єднали результати досліджень емоцій, політичного інформаційного пошуку та способів ухвалення рішень. Вони виявили невеликі, статистично надійні зв’язки тривоги, гніву та ентузіазму із самозвітами про пошук інформації; коли ж пошук вимірювали безпосередньо, зв’язок тривоги та ентузіазму не підтвердився. Переконливих узагальнених доказів того, що окремі емоції систематично змінюють залежність від евристик, також виявилося мало.
Інший систематичний огляд і багаторівневий метааналіз Граф та співавторів охопив 66 публікацій, 486 оцінок ефекту й понад 100 тисяч учасників. Автори дослідили зв’язки емоцій з увагою до політики, інформаційним пошуком, обговореннями, знаннями та приростом знань. Підсумок залежав від виду емоції, показника навчання й дослідницького дизайну. Отже, твердження «тривога робить людей обізнанішими» слід замінити точним запитанням: про який вид уваги, яку інформацію та який результат навчання йдеться.
Чому політичні події викликають тривогу
Значущість можливих втрат
Тривожну реакцію можуть запускати загрози фізичній безпеці, економічній стабільності, політичним правам, добробуту близьких або майбутньому соціальної групи. Важить оцінка не лише величини можливої шкоди, а й імовірності події та здатності підготуватися до неї. Події, що мають однаковий об’єктивний масштаб, можуть сприйматися неоднаково через різну близькість наслідків до повсякденного життя.
Невизначеність і нестача контролю
Непередбачуваність рішень та суперечливі повідомлення ускладнюють побудову цілісної картини майбутнього. Коли людина не розуміє, від чого залежать наслідки, їй складніше визначити корисні дії. Виникає бажання продовжувати перевірки й порівнювати джерела. Цей механізм допомагає пояснювати поведінку на індивідуальному рівні, однак його зв’язок із конкретними політичними діями залежить від інституційних умов і доступних можливостей участі.
Особистий досвід, ідентичність та довіра
У політичній тривозі переплітаються пережиті події, сімейна історія, групова належність, ставлення до інституцій та очікування щодо державних рішень. Упевненість у спроможності інституцій пояснювати дії та виконувати зобов’язання може зменшувати частину невизначеності. Натомість брак прозорої інформації залишає більше простору для тривожних припущень. Групова ідентифікація впливає на те, чиї ризики здаються першочерговими, але не визначає наперед емоцій конкретної людини.
Політична тривога та оцінювання ризику
Імовірність і тяжкість наслідків
Оцінюючи ризик, людина міркує про ймовірність події, масштаб можливої шкоди, власну вразливість і способи її зменшення. Тривога може посилювати увагу до негативних сценаріїв, особливо коли інформація неоднозначна. Проте реальна небезпека та емоційний стан можуть змінюватися незалежно. Важливо розрізняти оцінку об’єктивних даних, особисту тривожну реакцію і поведінкове рішення.
Чому тривога і гнів мають різні наслідки
Експериментальні та кореляційні дослідження Лернер і Келтнера показали, що страх частіше пов’язаний із песимістичними оцінками ризику та обережнішим вибором, а гнів — з оптимістичнішими оцінками й більшою готовністю ризикувати. Ці ефекти пояснювалися, зокрема, відмінностями у сприйнятті визначеності та контролю. Пізніший польовий експеримент щодо терористичних ризиків також виявив протилежні впливи страху і гніву на оцінки небезпеки серед американських учасників.
Політична тривога містить ознаки очікування загрози, близькі до страху, проте вимірювання різних емоцій не можна автоматично ототожнювати. Дослідження ризику в одній країні, щодо однієї події чи одного набору повідомлень дають підстави для обмежених висновків про цей контекст.
Коли уважність до ризику є корисною
Сигнал тривоги може спонукати перевірити офіційне повідомлення, підготувати документи, з’ясувати правила безпеки або обговорити рішення з близькими. Корисність визначається точністю отриманих даних і пропорційністю дії. Якщо загроза є реальною, належна увага до неї підтримує адаптацію. Якщо тривога змушує безперервно повторювати перевірки без появи нових фактів, інформаційний процес може втрачати практичну результативність.
Як політична тривога змінює увагу
Увага до загрозливих повідомлень
У досліді Гадеріан і Альбертсон тривогу щодо імміграції експериментально викликали перед можливістю переглядати матеріали змодельованого новинного сайту. Учасники з тривожною реакцією частіше зосереджувалися на загрозливій інформації, краще її запам’ятовували та більше з нею погоджувалися. Це важливе уточнення: збільшення уваги до теми може супроводжуватися вибірковістю щодо її негативних аспектів.
Така увага не є автоматичним доказом дезінформації чи слабкого мислення. Загрозливий матеріал іноді містить істотні й достовірні відомості. Для наукового висновку потрібно окремо оцінити правдивість матеріалів, частоту контакту з ними та ефект на переконання.
Помітність, пам’ять і відбір новин
Повідомлення з виразними сигналами небезпеки часто легше привертають увагу, ніж нейтральні пояснення. У тривожному стані людина може швидше помічати слова, образи й прогнози, пов’язані з об’єктом занепокоєння. Водночас частота згадувань у стрічці не є мірою ймовірності події. Алгоритмічний порядок повідомлень, редакційний відбір та активність користувачів впливають на те, що людина бачить найчастіше.
Самозвіт і фактична поведінка
Людина може щиро говорити, що «стала уважніше стежити за політикою», хоча час перегляду, різноманітність джерел або перевірка фактів змінилися мало. Власна оцінка уваги та цифрові сліди поведінки відповідають на різні дослідницькі запитання. Метааналіз Фанк і Лау засвідчив, наскільки сильно загальний висновок залежить від способу вимірювання пошуку інформації.
Політична тривога та пошук інформації
Пошук пояснень і перевірка невідомого
Коли звичні орієнтири стають менш надійними, людина може порівнювати прогнози, читати пояснювальні матеріали, розмовляти з фахівцями та звертатися до першоджерел. Зміст пошуку має значення: інформація може стосуватися причин події, практичних наслідків, наявних варіантів дій або позицій політичних сторін. Обсяг пошуку сам собою не гарантує точного знання.
Вибіркове звернення до підтверджувальної інформації
Тривога може співіснувати з уже сформованою політичною ідентичністю. Людина іноді обирає джерела, які пропонують знайоме пояснення, тому що так легше підтримувати відчуття передбачуваності. В інших ситуаціях невизначеність стимулює розгляд альтернатив. Для оцінювання причин необхідно зважати на попередні переконання, цілі пошуку, доступність джерел та дизайн дослідження.
Уникання новин
Частина людей тимчасово відмовляється від політичних повідомлень, коли вони стають емоційно виснажливими або здаються безрезультатними. Інформаційне уникання може мати різні причини: захист уваги, брак часу, низьку довіру, небажання переживати загрозу чи свідому відмову від певних джерел. Експериментальна робота Момзен і Ондорфа показує, що вибіркове незнання може мати різні мотиваційні підстави, хоча саме дослідження стосувалося рішень у період пандемії, а не універсального впливу політичної тривоги.
Уникання за своєю функцією відрізняється від свідомо встановлених меж споживання новин. Обмеження часу читання за збереження доступу до важливих офіційних повідомлень може бути практичним способом організації уваги.
Якість суджень і прийняття політичних рішень
Чи допомагає тривога критично мислити
Теорія афективного інтелекту пропонує механізм, за якого невизначеність перериває автоматичне використання звичних підказок. Проте результатом можуть стати як обдумування нових відомостей, так і підвищена чутливість до тривожного змісту. Систематичні результати Фанк і Лау не підтримують загального правила, що тривога завжди переводить виборців на більш аналітичну стратегію.
Критичність оцінювання передбачає перевірку походження факту, умов отримання даних, невизначеності прогнозу та альтернативних пояснень. Емоційне збудження може привернути увагу до питання, але якість висновку залежить від доступних навичок і ресурсів, а також від структури інформаційного середовища.
Довіра до експертів та інституцій
За високої невизначеності можуть зростати потреба в зрозумілих поясненнях і значення людей або інституцій, яким довіряють. Важливо розрізняти довіру до компетентності джерела, згоду з політичною позицією та реальну перевіреність тверджень. Фаховість у конкретній галузі має свої межі; належна оцінка висновку враховує метод, дані та можливі суперечності інтересів.
Політична участь і рішення діяти
Занепокоєння іноді мотивує шукати способи впливу: отримувати інформацію про процедури, брати участь у громадських обговореннях, підтримувати спільні ініціативи. За інших умов воно поєднується з виснаженням, розгубленістю або відкладанням рішень. Зв’язок між емоцією і поведінкою залежить від відчуття дієвості, наявних прав, ресурсів та соціальної підтримки. Він не дає підстав прогнозувати конкретний голос чи партійний вибір за самим рівнем тривоги.
Як вимірюють політичну тривогу
Питання про політичні джерела занепокоєння
Дослідники запитують, наскільки людину непокоять політична поляризація, якість лідерства, недостатня поінформованість громадян, конфліктність політичних дискусій або наслідки небажаного виборчого результату. У дослідженні Вайншенка і Сміта 2024 року використано вісім пунктів політичної тривоги та окремі показники загальної тривожності у вибірці 436 респондентів США. Вони не утворили одного спільного психологічного чинника, що підтримало концептуальне розрізнення.
Повторне дослідження 2026 року з даними американського опитування 2025 року та докладнішим вимірюванням загальної тривожності надало додаткові свідчення відмінності цих конструктів. Водночас деякі чинники політичної тривоги виявилися менш стабільними між вибірками, ніж чинники загальної тривожності. Отже, політична тривога має власну дослідницьку цінність, але її вимірювання потребує подальшої міжкультурної перевірки.
Експерименти, спостереження та поведінкові показники
Дослідницький набір методів охоплює опитування, щоденникові записи, експериментальні повідомлення, завдання вибору новин, вимірювання часу читання, перевірки пам’яті й знань. Експеримент дозволяє краще перевіряти вплив короткочасно викликаної емоції на конкретну реакцію, але не завжди відображає тривалий досвід життя в політичній невизначеності. Спостережні дослідження краще фіксують звичайний контекст, проте часто мають труднощі з відокремленням причини від наслідку.
Чому шкала політичної тривоги не є клінічним тестом
Опитувальники для політичної психології вимірюють переживання, що стосуються політики, і допомагають порівнювати дослідницькі групи. Їхні бали не встановлюють психіатричного діагнозу. Для клінічного оцінювання потрібні інші критерії: тривалість і вираженість симптомів, дистрес, порушення повсякденного функціонування, медичний та особистий контекст. Ці вимоги описано в клінічних рекомендаціях ВООЗ для МКХ-11.
Політична тривога і тривожний розлад: у чому різниця
Політична тривога позначає джерело переживання та його зв’язок із суспільним життям. Тривожні розлади є клінічними категоріями, які визначаються за сукупністю симптомів, тривалістю, інтенсивністю та впливом на життя. Занепокоєння через вибори, дії уряду або безпекову ситуацію саме по собі не підтверджує наявності розладу. І навпаки, людина може переживати політичну тривогу й водночас мати тривожний розлад; одне поняття не виключає іншого.
ВООЗ описує тривожні розлади як стани, за яких страх і занепокоєння супроводжуються значним дистресом або порушенням функціонування. Офіційні клінічні описи МКХ-11 допомагають відокремити клінічні критерії від повсякденних емоційних реакцій. Клінічний висновок роблять у межах фахового оцінювання, з урахуванням стану здоров’я та конкретних життєвих обставин.
Коли варто звернутися по допомогу
До психолога, психотерапевта або лікаря доцільно звернутися, коли тривога тривало порушує сон, працездатність, стосунки чи здатність займатися необхідними справами, а спроби самостійно впоратися не дають результату. Особливої уваги потребують стійке виснаження, часті панічні напади або помітне звуження повсякденного життя. Конкретний політичний погляд чи рівень громадянської активності не використовується як підстава для клінічного висновку.
Політична тривога в українському контексті
В Україні політичні події можуть безпосередньо перетинатися з питаннями фізичної безпеки, вимушеного переміщення, втрат, економічних умов та довіри до державних інституцій. Під час війни ці явища мають реальний життєвий вимір. У науковому аналізі необхідно розрізняти обґрунтоване реагування на небезпеку, загальні наслідки стресу й специфічну тривогу щодо політичних процесів. Сам факт життя у воєнних умовах не дозволяє робити висновки про психологічний стан окремої людини.
Більшість класичних експериментів із політичною тривогою виконано у США, часто на матеріалі виборів та партійних конфліктів. Для перенесення цих моделей на Україну потрібні дослідження з україномовними валідованими інструментами, відповідними вибірками, урахуванням регіонального досвіду, часових змін і різних типів загроз. Особливо важливо перевіряти, чи збігається значення пунктів шкали для людей з різним досвідом війни, переміщення або участі в громадському житті.
Практичний аналіз варто починати з питання про конкретну подію й доступне достовірне повідомлення. Наприклад, під час безпекових ризиків орієнтиром є актуальні офіційні інструкції відповідальних органів. Психологічні поради щодо керування інформаційним навантаженням доповнюють такі інструкції, не підміняючи їх.
Що допомагає працювати з політичною тривогою та інформацією
Відділяти перевірені факти від припущень
Корисно формулювати три окремі запитання: що вже відомо, що ще залишається невизначеним і яку дію можна здійснити на підставі наявних даних. Якщо повідомлення містить прогноз, слід з’ясувати, на яких фактах і припущеннях він побудований. Якщо джерела суперечать одне одному, значення мають їхня компетентність, дата та повнота первинних матеріалів. Такий підхід організовує судження, хоча сам собою не є лікуванням тривожного розладу.
Визначати мету перевірки новин
Перед черговим переглядом інформації можна назвати практичну мету: дізнатися про зміну правила, перевірити безпекове повідомлення, знайти пояснення документа або підготувати запитання для громадського обговорення. Коли мета досягнута, додаткове повторювання тих самих повідомлень зазвичай додає мало нових відомостей. Час і частоту читання можна пристосовувати до важливості теми та власного стану, зберігаючи доступ до необхідних сповіщень.
Порівнювати різні види джерел
Для фактичних правових чи адміністративних тверджень доречні офіційні документи й повідомлення компетентних установ. Для наукових питань — систематичні огляди, дослідження та методичні пояснення. Для оцінювання політичних аргументів корисно розглядати самі твердження, їхні підстави й альтернативні інтерпретації. Різноманітність джерел є цінною тоді, коли супроводжується перевіркою їхньої доказовості.
Повернути увагу до реальних можливостей дії
Занепокоєння часто пов’язане з питанням «що буде далі?». Практичне уточнення — «яка дія доступна зараз?» — допомагає розділити глобальні процеси й власні обов’язки. Для однієї людини корисною дією буде уточнення важливої інформації, для іншої — розмова з близькими, участь у громадській ініціативі або звернення по фахову підтримку. Вибір залежить від конкретних обставин, прав, безпеки та ресурсу людини.
Поширені помилки в інтерпретації досліджень
Перша помилка — вважати будь-яке занепокоєння патологією. Політична тривога може бути зрозумілою реакцією на справді значущу невизначеність. Друга — робити висновок, що тривожний виборець обов’язково шукає більше якісної інформації: сучасні метааналізи вимагають розрізняти самооцінку уваги та вимірювану поведінку. Третя — вважати, що висока тривога автоматично означає підтримку певної ідеології або політичного лідера; ці зв’язки залежать від питань, контексту та інших змінних.
Четверта помилка — переносити результати американських виборчих досліджень на все населення України без перевірки вимірювальних інструментів і політичного середовища. П’ята — плутати залежність між двома показниками з причинним впливом. Шоста — оцінювати інформаційне здоров’я лише за кількістю прочитаних новин, ігноруючи якість джерел, отримані знання та добробут людини.
Відкриті наукові питання
Потрібні дослідження, які простежують політичну тривогу впродовж часу й пов’язують її з фактичними інформаційними діями, а не лише зі спогадами респондентів про них. Залишається з’ясувати, за яких умов тривога сприяє перевірці альтернативних пояснень, а за яких посилює увагу до загрозливих повідомлень. Окремим напрямом є вплив швидких цифрових потоків, автоматизованого добору новин та систем рекомендацій.
Важливо також встановити, як співвідносяться політична тривога, загальний психологічний стан, довіра до інституцій і доступні форми громадянської участі в різних культурах. Дослідження для України мають розглядати специфіку воєнного контексту й порівнювати різні групи без припущення про однорідну реакцію суспільства.
Поширені запитання
Чи є політична тривога психічним розладом?
Політична тривога є дослідницьким поняттям для занепокоєння політичними процесами. Вона не входить до переліку окремих діагнозів МКХ-11. Для оцінювання тривожного розладу важливі клінічні симптоми, їхня тривалість, тяжкість і вплив на життя, а не тема занепокоєння.
Чому після політичних новин хочеться читати ще більше?
Важлива та невизначена подія породжує потребу уточнити ризики й наслідки. Додатковий пошук іноді допомагає, але повторне переглядання однотипних повідомлень може підтримувати цикл занепокоєння. Варто визначити, яку саме нову інформацію потрібно отримати.
Чи робить тривога людину більш поінформованою?
Зв’язок залежить від того, як вимірювали інформаційну поведінку та знання. Метааналізи виявляють обмежені й неоднорідні результати; об’єктивно виміряний пошук не завжди збільшується разом із тривогою.
Як політична тривога відрізняється від страху?
Страх частіше стосується більш визначеної небезпеки, тоді як тривога охоплює очікування невизначених наслідків. У реальних подіях ці переживання часто змішуються. Політичні дослідження мають уточнювати, яку саме емоцію було виміряно.
Чи може політична тривога спонукати до участі?
Вона може сприяти отриманню інформації й пошуку доступних способів дії, але також поєднуватися з відстороненням. Важать відчуття впливу, безпека, довіра, ресурси, підтримка та інституційні умови.
Коли обмеження новин є доречним?
Коли безцільне повторне переглядання повідомлень заважає сну, роботі чи відновленню, корисно впорядкувати час інформаційного споживання. Важливі безпекові та офіційні повідомлення мають залишатися доступними.
Чи можна оцінити рівень політичної тривоги за партійними поглядами?
Партійна належність не дає надійної індивідуальної оцінки переживань і не є діагностичною ознакою. Наукові опитування вимірюють тривогу через конкретні запитання, а отримані результати залежать від контексту.
Висновок
Політична тривога — значуща складова психологічного переживання суспільних ризиків, змін і невизначеності. Вона спрямовує увагу на потенційні загрози, впливає на вибір повідомлень і може супроводжувати як інформаційний пошук, так і уникання. Сучасна доказова база встановлює межі простих узагальнень: відчуття підвищеної уваги не гарантує збільшення фактичного пошуку чи точності політичного судження. Найточніший науковий аналіз поєднує вимірювання конкретної емоції, реальної поведінки, якості інформації та обставин, у яких людина ухвалює рішення.
Пов’язані статті
Політичні емоції: страх, гнів, надія та ентузіазм — батьківський огляд емоційних механізмів політичного життя, до яких належить і тривога.
Політичне пізнання: як люди сприймають політичну реальність — увага, інтерпретація повідомлень і мисленнєві процеси.
Політична участь: голосування, активізм та інші способи впливу — як інформація, мотиви й можливості пов’язані з реальною громадянською дією.
Політична довіра: що визначає довіру до держави та інституцій — роль очікувань, легітимності й довіри в оцінці суспільних подій.
Політична психологія України: контекст війни, демократії та дослідницькі обмеження — українські умови та межі перенесення міжнародних моделей.
Політичне розчарування: втрачені очікування та зміна участі — як невиконані очікування змінюють політичну довіру, емоції та громадянські дії.
Джерела
Funck, A. S., & Lau, R. R. (2024). A meta-analytic assessment of the effects of emotions on political information search and decision-making. American Journal of Political Science, 68(3), 891–906. https://doi.org/10.1111/ajps.12819.
Gadarian, S. K., & Albertson, B. (2014). Anxiety, immigration, and the search for information. Political Psychology, 35(2), 133–164. https://doi.org/10.1111/pops.12034.
Gadarian, S. K., & Brader, T. (2023). Emotion and political psychology. In The Oxford Handbook of Political Psychology (3rd ed., pp. 191–247). Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780197541302.013.5.
Graf, E., Donath, J. L., Botes, E., Voracek, M., & Goetz, T. (2024). The associations between discrete emotions and political learning: A cross-disciplinary systematic review and meta-analysis. Educational Psychology Review, 36, 77. https://doi.org/10.1007/s10648-024-09893-y.
Lerner, J. S., & Keltner, D. (2001). Fear, anger, and risk. Journal of Personality and Social Psychology, 81(1), 146–159. https://doi.org/10.1037/0022-3514.81.1.146.
Lerner, J. S., Gonzalez, R. M., Small, D. A., & Fischhoff, B. (2003). Effects of fear and anger on perceived risks of terrorism: A national field experiment. Psychological Science, 14(2), 144–150. https://doi.org/10.1111/1467-9280.01433.
Marcus, G. E., & MacKuen, M. B. (1993). Anxiety, enthusiasm, and the vote: The emotional underpinnings of learning and involvement during presidential campaigns. American Political Science Review, 87(3), 672–685. https://doi.org/10.2307/2938743.
Marcus, G. E., MacKuen, M., & Neuman, W. R. (2011). Parsimony and complexity: Developing and testing theories of affective intelligence. Political Psychology, 32(2), 323–336. https://doi.org/10.1111/j.1467-9221.2010.00806.x.
Momsen, K., & Ohndorf, M. (2023). Information avoidance: Self-image concerns, inattention, and ideology. Journal of Economic Behavior & Organization, 211, 386–400. https://doi.org/10.1016/j.jebo.2023.04.032.
Webster, S. W., & Albertson, B. (2022). Emotion and politics: Noncognitive psychological biases in public opinion. Annual Review of Political Science, 25. https://doi.org/10.1146/annurev-polisci-051120-105353.
Weinschenk, A., & Smith, K. (2024). Is political anxiety different than general anxiety? Politics and the Life Sciences, 43(2), 226–234. https://doi.org/10.1017/pls.2024.6.
Weinschenk, A., & Smith, K. (2026). When politics causes panic: Political anxiety as a unique form of distress. Social Science Quarterly, 107(3), e70165. https://doi.org/10.1111/ssqu.70165.
World Health Organization. (2024). Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. https://www.who.int/publications-detail-redirect/9789240077263.