top of page

Психологічна енкциклопедія

Повторні переїзди через війну: стрес і втрата стабільності

3 дні тому
Читати 10 хв

Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Повторні переїзди через війну змушують людину знову і знову облаштовувати повсякденне життя: шукати безпечне житло, організовувати роботу, навчання, лікування, транспорт і соціальні контакти. Коли вже знайдену оселю доводиться залишати через небезпеку, руйнування чи нестачу коштів, відчуття тимчасовості може ставати тривалим. Втома від чергових рішень, напруження, сум за залишеними місцями та занепокоєння майбутнім зрозумілі в такому контексті.


Всесвітня організація охорони здоров’я наголошує: психічне здоров’я людей, які переміщуються, залежить від досвіду до від’їзду, під час дороги й після прибуття. Важливими є безпека, житло, родинні зв’язки, дохід, доступ до допомоги та ставлення громади. Тому психологічна підтримка під час повторних переїздів має враховувати реальні умови життя.


Що означають повторні переїзди під час війни

Повторні переїзди — це послідовні зміни місця проживання під впливом воєнних обставин, коли людина або родина кілька разів залишає попередню оселю чи громаду. Переїзди можуть відбуватися всередині України, між країнами або між різними тимчасовими місцями перебування. Цей вислів описує життєву ситуацію й сам по собі не є медичним або психіатричним діагнозом.


Причини відрізняються. Родина може евакуюватися з небезпечного міста, переїхати з прихистку до орендованої квартири, потім змінити громаду через роботу або школу. Інша людина повертається у рідне місто, але за нового загострення бойових дій змушена виїхати повторно. Кожен маршрут поєднує різні рівні ризику, вимушеності й можливостей самостійного вибору.


Повторні переїзди слід відрізняти від тривалого вимушеного переміщення: людина може багато років жити в одному тимчасовому місці або за короткий час змінити кілька адрес. Загальну психологію вимушеної міграції, адаптації та ідентичності розглянуто в центральній статті кластера.


Що відомо про багаторазове переміщення в Україні

Міжнародна організація з міграції у плані реагування на кризу в Україні на 2026 рік наводить дані моніторингу станом на грудень 2025 року: близько 40% внутрішньо переміщених людей, охоплених відповідною оцінкою, пережили неодноразові переміщення, зокрема через повторні атаки на цивільні райони. Це характеристика визначеної сукупності та періоду, а не частка всіх українців або незмінний показник.


Кількість переїздів є лише одним із параметрів досвіду. Для психологічних наслідків важливі також бойова небезпека, втрати, родинна розлука, якість житла, тривалість невизначеності та доступність допомоги. Два екстрені виїзди з небезпечних місць і кілька поступових переїздів між безпечними оселями можуть створювати різне навантаження.


Чому зміна адреси знову і знову виснажує

Втрата передбачуваності й можливості планувати

Відчуття стабільності підтримують щоденні орієнтири: знайома дорога, зрозумілі правила проживання, звичний час сну, робоче місце, лікар, школа й люди поруч. Кожний вимушений переїзд змінює частину цих орієнтирів. Якщо нова адреса також сприймається як тимчасова, людина постійно оцінює ризик наступного виїзду й відкладає рішення, які потребують тривалих зобов’язань.


Систематичний огляд Nowak та співавторів показує зв’язки між постміграційними умовами життя дорослих біженців у Європі та симптомами поширених психічних розладів. Житлова, правова й соціальна невизначеність розглядалися поряд із фінансовими труднощами та підтримкою. Дослідження переважно спостережні, тому вони допомагають визначати важливі чинники, але не встановлюють єдиний причинний ефект кожного переїзду.


Накопичення житлових і фінансових труднощів

Наступна зміна житла може вимагати повторної оплати дороги, застави за оренду, перевезення речей, пошуку підробітку, школи й медичних послуг. Коли до цього додається страх нових обстрілів, сили витрачаються на кілька життєво важливих завдань одночасно. Особливо вразливими стають люди з обмеженим доходом, інвалідністю, хронічними хворобами або потребою у постійному догляді.


Систематичний огляд Spira та співавторів (2025) виявив зв’язок несприятливих житлових умов шукачів притулку з гіршими показниками психічного здоров’я; важливими були безпека, самостійність у житлових рішеннях та підтримка. Ці результати безпосередньо стосуються шукачів притулку і не визначають величину такого зв’язку саме серед українських ВПО, проте підтверджують важливість умов проживання.


Переривання стосунків і відчуття належності

Новий переїзд іноді означає повторне прощання з друзями, сусідами, колегами й людьми, з якими щойно виникла довіра. Дехто уникає нових знайомств, очікуючи чергового від’їзду; хтось активно шукає контакти, але втомлюється від постійного представлення себе в новому середовищі. Потреба в належності зберігається незалежно від тимчасового характеру житла.


Огляд Tamming та співавторів (2026) аналізує зв’язки між умовами житла, характеристиками громади та добробутом батьків і дітей з досвідом біженства у країнах з високими доходами. Доступ до підтримувального середовища є важливим предметом досліджень, хоча результати різняться залежно від країни й методів. Про відновлення контактів і належності докладніше — у статті про самотність після вимушеного переїзду.


Повторне переживання втрати дому

Місце проживання пов’язане зі спогадами, особистими речами, родинними ритуалами й відчуттям «свого» простору. Якщо доводиться полишати навіть тимчасову оселю, яка вже стала знайомою, виникає нова втрата. Туга, смуток, гнів або небажання розпаковувати валізи можуть відображати спробу пристосуватися до невизначеності. Психологічну прив’язаність до місця та втрату дому розкрито в окремому матеріалі.


Як можуть реагувати дорослі

Серед можливих реакцій — проблеми зі сном, втома, дратівливість, складність зосередження, відчуття перенасиченості завданнями, тривога перед новою зміною адреси, пригніченість і відчуття відірваності від власного життя. Інтенсивність переживань може змінюватися залежно від реальних загроз, новин, житлових умов та підтримки. Після переїзду до безпечнішого місця людина також може відчути полегшення.


Важливо розрізняти короткочасний стрес, тривалий дистрес, окремі симптоми й діагностовані психічні розлади. Депресивний розлад, тривожні розлади та посттравматичний стресовий розлад мають конкретні клінічні критерії. Кількість переїздів, переживання нестабільності чи результат короткого опитувальника не встановлюють діагноз. ВООЗ наголошує на різноманітності реакцій і значенні належної професійної оцінки.


Чому після прибуття в безпечне місце може стати важче

Під час термінової евакуації увага часто спрямована на негайні рішення. Після прибуття стають помітними виснаження, горе, розлука, організаційні труднощі й страх наступного переїзду. Додаються нові завдання, пов’язані з житлом, школою, роботою та послугами. Тому фізична безпека та психологічне самопочуття можуть поліпшуватися з різною швидкістю.


Чому досвід людей відрізняється

На наслідки впливають характер загроз, обсяг втрат, попереднє здоров’я, матеріальні ресурси, доступність транспорту, правова й житлова визначеність, сімейна ситуація, дискримінація, мова, ставлення приймаючої громади та можливість брати участь у рішеннях. Огляд Santambrogio та співавторів (2024) систематизує труднощі після міграції, зокрема бідність, розлуку, мовні бар’єри й соціальну ізоляцію.


Для однієї людини переїзд до іншої громади відкриває доступ до безпеки, роботи й підтримки. Для іншої екстрена евакуація означає розрив необхідного лікування та втрату доходу. Психологічний зміст події визначають реальні умови і доступні можливості, а також досвід конкретної людини.


Діти після кількох переїздів

Для маленьких дітей важливі сталі стосунки з дорослими, регулярний догляд, гра й звичні ритуали. Повторне переміщення може супроводжуватися підвищеною потребою в близькості, змінами сну, тривожністю під час розлуки та труднощами поведінки. Для школярів значущими стають зміни класу, прогалини в навчанні, розрив дружби та відчуття, що знову доводиться пристосовуватися.


Систематичний огляд Bernhardt та співавторів (2024) охопив 32 дослідження за участю 6 878 дітей віком до шести років, які пережили вимушене переміщення. Дослідники описали значення повторних несприятливих подій, розлуки з батьками, батьківського дистресу й тривалості та якості умов переселення. Огляд підкреслює потребу в безпечному стабільному середовищі та доступі до медичних і освітніх послуг.


Що допомагає дитині під час чергового переїзду

Дорослі можуть пояснювати причини зміни місця словами, зрозумілими для віку, і називати найближчі конкретні кроки. Підтримують звичні вечірні ритуали, улюблені речі, зв’язок зі значущими людьми, передбачуваний час відпочинку та участь дитини у посильних рішеннях. Після прибуття важливо допомогти знайти контакт з учителями й однолітками без вимоги негайно «добре адаптуватися».


Дітям із порушеннями розвитку, інвалідністю, хронічними захворюваннями чи додатковими освітніми потребами особливо важлива безперервність лікування, реабілітації та навчання. Самі батьки можуть потребувати підтримки, адже їхня втома й невизначеність впливають на можливість підтримувати щоденний порядок. Ширший аналіз вікових потреб — у статті «Діти після вимушеного переміщення».


Родина, близькі стосунки й різні рішення про переїзд

Кожна зміна місця може вимагати перегляду сімейних обов’язків. Одні члени родини відповідають за документи та житло, інші — за доходи, догляд за дітьми або літніми родичами. На тлі втоми люди можуть по-різному оцінювати ризики, бажання залишитися чи потребу їхати знову. Допомагає обговорення конкретних потреб, доступних варіантів і меж можливостей кожного.


Якщо родина розділена між містами чи країнами, варто домовлятися про регулярні, реалістичні способи зв’язку, обмін важливою інформацією та участь у рішеннях. Діти мають право ставити запитання і висловлювати переживання, але відповідальність за дорослі рішення залишається на дорослих.


Як відновлювати стабільність за нестабільних обставин

Безпека, житло і базові потреби

Перший рівень підтримки — оцінка безпеки, доступ до води, харчування, житла, ліків, документів і зв’язку. В умовах безпосередньої загрози першочерговими є захисні дії. Міжвідомчі рекомендації IASC розглядають базові послуги, безпеку, ресурси громади, сімейну підтримку й доступ до спеціалізованої допомоги як рівні єдиної системи психосоціального реагування.


Корисно розподілити практичні завдання за терміновістю: де спати сьогодні, як дістати необхідні ліки, де оформити документи, як забезпечити навчання, які витрати є першочерговими. Частину завдань можна виконувати разом із близькими або соціальними службами. Налагодження матеріальних умов є частиною відновлення опори.


Збереження переносних звичок і ритму дня

Навіть коли житло тимчасове, окремі елементи життя можуть залишатися сталими: час сну, прогулянка, звична їжа, розмова з близькою людиною, вечірній ритуал дитини, місце для особистих речей. Такі дії дають можливість організувати день та зменшити кількість дрібних рішень. Вони мають пристосовуватися до реальних можливостей сім’ї.


Повернення впливу на посильні рішення

Коли є можливість вибору, варто визначити найважливіші умови нового житла, порівняти доступні маршрути, домовитися про запасний план та розподіл сімейних обов’язків. Планування корисне настільки, наскільки допомагає діяти в конкретних ситуаціях. Постійне перевіряння всіх можливих сценаріїв може додатково виснажувати.


Соціальні зв’язки і нова громада

Для відновлення належності достатньо поступових кроків: зберігати контакт зі старими друзями, познайомитися з сусідами, знайти місцеві освітні або громадські ініціативи, дізнатися про доступні послуги. Відносини потребують часу й взаємності. Особливості взаємодії переселенців і місцевих жителів розглянуто у статті про ВПО та приймаючу громаду.


Навички самодопомоги під час стресу

Коли людина відчуває хвилю тривоги або перенавантаження, можуть допомагати короткі вправи на повернення уваги до теперішнього моменту, помічання дихання, тілесних відчуттів та конкретних доступних дій. Ілюстрований посібник ВООЗ «Doing What Matters in Times of Stress» пропонує структуровані вправи для життя в складних обставинах. Самодопомога доповнює, а не замінює безпеку, соціальну підтримку та професійне лікування за потреби.


Якщо доведеться переїжджати знову

Коли обставини дозволяють підготовку, корисно зібрати документи й доступні копії, список необхідних ліків, контакти близьких і фахівців, домовитися про зв’язок на випадок його перебоїв. Особливі потреби дітей, людей з інвалідністю, літніх родичів і тих, хто залежить від регулярного лікування, варто врахувати у плані маршруту.


Після прибуття до нового місця пріоритетами є фізична безпека, відпочинок, зв’язок з близькими, доступ до основних послуг і поступове відновлення ритму життя. Дітям доцільно повідомляти, що вже відомо, а які питання ще вирішуються. Рішення щодо евакуації мають ґрунтуватися на актуальній інформації про безпеку та офіційних вказівках.


Коли потрібна професійна психологічна або медична допомога

Звернутися до психолога, сімейного лікаря або іншого фахівця з психічного здоров’я доцільно, якщо проблеми зі сном, тривога, пригніченість, виснаження, болісні спогади, панічні симптоми чи інші переживання тривають, посилюються або суттєво заважають працювати, навчатися, спілкуватися чи доглядати за собою. Підставою для консультації може бути саме відчуття потреби у підтримці, навіть за відсутності діагнозу.


Для дитини особливу увагу слід звертати на стійкі зміни сну, навчання, поведінки, спілкування, виражені страхи або втрату звичних навичок. Фахівець оцінює симптоми з урахуванням віку, життєвих обставин та здоров’я. Якщо є безпосередня загроза життю, суїцидальні дії або небезпечний стан із втратою контакту з реальністю, потрібна невідкладна медична допомога.


Психологічні реакції та юридичні статуси слід розглядати окремо. ВПО, біженець і отримувач тимчасового захисту — різні правові категорії. Доступні програми житлової, соціальної та медичної допомоги змінюються; їхні чинні умови треба уточнювати в офіційних державних і місцевих службах за місцем перебування.


Що можуть зробити школи, громади та організації підтримки

Підтримка людей після повторних переїздів потребує доступного безпечного житла, зрозумілої інформації, можливості брати участь у рішеннях, безперервності освіти та лікування, захисту від дискримінації, соціальних зв’язків і доступу до спеціалізованої допомоги. Рекомендації IASC підтримують багаторівневий підхід, у якому матеріальні потреби та психічне здоров’я розглядаються разом.


Для школи практичними кроками є підтримка переходу до нового класу, передавання навчальної інформації, знайомство з однолітками і повага до темпу адаптації. Для громад — зрозумілі маршрути послуг, доступні спільні простори та участь переселенців. Для медичних служб — забезпечення безперервності лікування незалежно від зміни адреси.


Наукові докази та їхні межі

Систематичні огляди підтверджують значущість умов житла, соціальної підтримки, безпеки й труднощів після переселення. Водночас досліджень, які відокремлюють психологічний вплив саме числа переїздів від бойової експозиції, доходів, родинної розлуки й інших подій, значно менше. Більшість згаданих оглядів зосереджена на біженцях та шукачах притулку, часто в країнах із високими доходами; перенесення результатів на українських ВПО потребує обережної оцінки умов і вибірок.


Переважання спостережних досліджень означає, що знайдені зв’язки не завжди пояснюють напрям причинності. Високий рівень симптомів в умовах нестабільного житла може відображати водночас небезпеку, втрати й обмежений доступ до допомоги. Науково обґрунтована практика враховує весь контекст та індивідуальні потреби людини.


Поширені запитання

Чи кожен новий переїзд погіршує психічне здоров’я?

Наслідки залежать від обставин. Переїзд у безпечніше та доступніше житло може полегшити стан, тоді як раптовий виїзд через обстріли або виселення здатний додати навантаження. Кількість переїздів не дозволяє передбачити реакцію окремої людини.


Чому важко розпаковувати речі й облаштовувати нову оселю?

Людина може берегти час, кошти й сили на випадок наступної зміни адреси або переживати нову втрату місця, до якого вже встигла прив’язатися. Невеликі, доступні для перенесення елементи затишку допомагають створювати порядок без великих витрат.


Як говорити з дитиною про третій або четвертий переїзд?

Називайте реальну причину зрозумілою мовою, пояснюйте найближчі кроки та хто буде поруч. Допоможіть підтримувати контакт із важливими людьми, збережіть знайомі речі й ритуали. Дайте дитині можливість ставити запитання та висловлювати почуття.


Що робити, коли члени родини мають різні погляди на переїзд?

Важливо обговорити окремо безпеку, житло, роботу, навчання, лікування й доступні ресурси, а потім оцінити реальні варіанти. За безпосередньої загрози першочерговими є дії для захисту життя. За затяжних сімейних конфліктів може допомогти консультація.


Як відрізнити втому після переїздів від депресії чи ПТСР?

За окремими переживаннями встановити діагноз неможливо. Значення мають тривалість, характер і вираженість симптомів та вплив на повсякденне життя. Якщо труднощі стійкі або посилюються, доречна професійна оцінка.


Чи може людина відновлюватися, якщо стабільне житло поки недоступне?

Так, підтримку можна будувати навколо реальної безпеки, доступних послуг, сталих контактів, посильного порядку дня та конкретних планів. Водночас поліпшення житлових умов і соціальної підтримки залишається важливою частиною відновлення.


Пов’язані статті

Вимушена міграція: психологічна адаптація, ідентичність і підтримка — загальний контекст вимушеного переміщення.








Джерела

Bernhardt, K., та співавтори. (2024). Young children’s development after forced displacement: A systematic review. Child and Adolescent Psychiatry and Mental Health. https://doi.org/10.1186/s13034-024-00711-5


Inter-Agency Standing Committee. (2007). Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings. https://www.refworld.org/reference/manuals/iasc/2007/41074


International Organization for Migration. (2026). Ukraine Crisis Response Plan 2026. https://crisisresponse.iom.int/response/ukraine-crisis-response-plan-2026


Nowak, A. C., та співавтори. (2023). Associations between postmigration living situation and symptoms of common mental disorders in adult refugees in Europe: Updating systematic review from 2015 onwards. BMC Public Health. https://doi.org/10.1186/s12889-023-15931-1


Santambrogio, J., та співавтори. (2024). Influence of post-migration living difficulties on mental health among refugees and asylum seekers: A scoping-review on clinical tools. International Journal of Social Psychiatry. https://doi.org/10.1177/00207640241251748


Spira, J., Katsampa, D., Wright, H., & Komolafe, K. (2025). The relationship between housing and asylum seekers’ mental health: A systematic review. Social Science & Medicine. https://doi.org/10.1016/j.socscimed.2025.117814


Tamming, T., Hume, I., Said, G., & Albert, I. (2026). Link between housing and community factors and mental health and psychological well-being of refugee parents and children in high-income countries: A systematic review. Global Public Health. https://doi.org/10.1080/17441692.2026.2649068


World Health Organization. (2020). Doing What Matters in Times of Stress: An Illustrated Guide. https://www.who.int/westernpacific/publications/i/item/9789240003927


World Health Organization. (2025). Refugee and migrant mental health. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/refugee-and-migrant-mental-health


 
 
bottom of page