top of page

Психологічна енкциклопедія

Перші психологічні журнали й наукові товариства

5 днів тому
Читати 16 хв

Перші психологічні журнали й наукові товариства виникли в другій половині XIX — на початку XX століття, коли дослідження психіки поступово здобували власні канали публікації, процедури обговорення результатів і сталі професійні спільноти. Серед визначальних видань — британський Mind і французький Revue philosophique de la France et de l’étranger (обидва засновані 1876 року), лейпцизький Philosophische Studien Вільгельма Вундта (перші випуски від 1881 року), американський The American Journal of Psychology (1887), німецький Zeitschrift für Psychologie und Physiologie der Sinnesorgane (1890), французький L’Année psychologique (відлік тому з 1894 року) й американський Psychological Review (1894). Серед ранніх фахових об’єднань особливо важливі American Psychological Association (1892), Société de Psychologie у Франції (1901), The Psychological Society у Великій Британії (1901) та Gesellschaft für experimentelle Psychologie в Німеччині (1904).

Ця історія пояснює, як розрізнені досліди, університетські курси, філософські дискусії й фізіологічні вимірювання перетворилися на міжнародну систему виробництва, перевірки та передавання психологічного знання. Для розуміння послідовності подій важливо відокремлювати дату заснування видання від року виходу його першого тому, первісну назву товариства від пізнішої, а міжнародний науковий конгрес від постійної професійної організації.

Чому журнали й товариства стали необхідними для психології

У XIX столітті праці про сприймання, пам’ять, емоції, волю та поведінку з’являлися у філософських, медичних, фізіологічних і педагогічних виданнях. Така міждисциплінарність відповідала тогочасному статусу психології: дослідники часто працювали на кафедрах філософії, у фізіологічних лабораторіях або медичних установах. Власний фаховий журнал давав змогу регулярно друкувати експериментальні протоколи, зіставляти результати й закріплювати певну тему як предмет тривалої наукової програми.

Наукове товариство виконувало взаємодоповнювальну функцію. Воно збирало людей із різних університетів, організовувало доповіді й конгреси, формувало комітети, підтримувало професійні контакти й нерідко сприяло створенню видань. Саме взаємодія лабораторії, журналу, товариства, університетського навчання та міжнародного листування зробила психологію впізнаваною дисципліною. Загальну історію цього переходу розкривають матеріали про становлення психологічної науки та перші психологічні лабораторії Європи та США.

Поняття «перший психологічний журнал» залежить від критерію. За найширшого підходу до історії психологічної думки враховують видання з філософії та наук про людину, які систематично друкували психологічні статті. За вужчого — спеціалізовані періодичні видання, безпосередньо присвячені психологічному експерименту. За географічного критерію визначають перші журнали певної країни. Саме тому Mind 1876 року, Philosophische Studien 1881/1883 років і The American Journal of Psychology 1887 року можуть бути історично значущими «першими» в різних, точно сформульованих значеннях.

Передумови: наукові періодичні видання та культура експерименту

Розвиток друкованих наукових журналів значно передував інституціоналізації психології. З XVII століття європейські академії та вчені товариства розвивали способи публічного повідомлення про спостереження, експерименти та їх перевірку. У XIX столітті цей механізм набув особливого значення для фізіології органів чуття, психофізики та досліджень нервової системи — сфер, у яких формувалися методичні передумови експериментальної психології.

Праця Ґустава Теодора Фехнера Elemente der Psychophysik (1860) запропонувала кількісну програму вивчення зв’язку між фізичною інтенсивністю подразників та відчуттями. Дослідження швидкості нервового проведення, часу реакції, сенсорних порогів і уваги поступово виробляли процедури вимірювання. Коли ці процедури почали застосовуватися в постійних лабораторіях, виникла потреба у виданнях, здатних публікувати методику досліду, результати, помилки вимірювання та дискусії навколо них. Історію цього інституційного зв’язку висвітлює огляд становлення психологічних лабораторій Крістофера Ґріна.

Водночас учені XIX століття ще не мали єдиного сучасного стандарту рецензування або статистичної звітності. Редакційні процедури істотно відрізнялися між журналами. Відповідно, сам факт друку у відомому виданні свідчить про історичний вплив публікації, але її сучасну емпіричну обґрунтованість потрібно оцінювати окремо.

1876 рік: Mind і Revue philosophique

Журнали 1876 року мали попередників. Психологічні та психіатричні теми вже обговорювалися, зокрема, в Annales médico-psychologiques, заснованому 1843 року, та в інших медичних і філософських виданнях. Цю ранню періодику потрібно враховувати під час визначення історичної «першості»: спеціалізоване психологічне видання, міждисциплінарний журнал і психіатричний часопис мають різні видавничі програми. Див. бібліографічний історичний огляд Дімітрі Вуцінаса.

Mind: психологія на перетині філософії та науки

Британський журнал Mind почав виходити 1876 року. Його заснування пов’язують з Александером Бейном, а першим редактором був Джордж Крум Робертсон. Видання від самого початку розміщувало психологічні питання в ширшій філософській дискусії: про свідомість, досвід, пізнання, еволюцію та відношення психічних явищ до фізіології. Історичний опис видавництва Oxford University Press підтверджує дату заснування та ранню редакційну місію журналу.

З погляду розвитку психології Mind важливий тим, що показує стан дисципліни до остаточного розмежування філософської психології та спеціалізованого лабораторного дослідження. На його сторінках питання про предмет і метод психології обговорювалися разом із питаннями логіки, метафізики та теорії пізнання. Отже, заснування Mind є важливою віхою історії наукової комунікації, хоча називати його журналом винятково експериментальної психології було б історично неточно.

Revue philosophique: французька мережа досліджень психіки

Того самого 1876 року Теодюль Рібо заснував Revue philosophique de la France et de l’étranger. У французькому академічному середовищі це видання стало майданчиком обговорення психології, філософії, психопатології, фізіології та нових експериментальних підходів. Назва підкреслювала міжнародну орієнтацію: журнал прагнув ознайомлювати читачів із працями, що з’являлися за межами Франції.

Рібо сприяв входженню до французької науки емпіричних напрямів психології, а журнал допомагав переносити концепції між національними дослідницькими традиціями. Історіографічні матеріали про становлення французької психологічної періодики дають можливість простежити його роль у ширшому інтелектуальному контексті. Як і Mind, Revue philosophique не можна цілком ототожнити з пізнішими суто психологічними журналами: його наукова сила полягала саме в міждисциплінарності.

Philosophische Studien: журнал лейпцизької експериментальної програми

Назва Philosophische Studien («Філософські дослідження») може ввести сучасного читача в оману. Видання, пов’язане з Вільгельмом Вундтом і його лейпцизьким дослідницьким середовищем, стало одним із головних каналів публікації експериментальних праць із психології наприкінці XIX століття. Тут друкували дослідження часу реакції, психофізики, відчуттів, уваги, сприймання та експериментальної методології.

Хронологія цього журналу потребує особливої точності. Перші випуски Philosophische Studien виходили від 1881 року, тоді як перший зведений том часто бібліографічно позначений 1883 роком. Рецензія, опублікована в Nature у лютому 1882 року, вже описувала перший випуск із датою 1881; первинне бібліографічне свідчення підтверджує цю ранню появу. Історико-бібліографічний каталог Віртуальної лабораторії Інституту історії науки Макса Планка фіксує відповідні видання й томи. Тому формули «журнал заснований 1881 року» та «перший том 1883 року» можуть співіснувати, якщо названо об’єкт датування.

Цей випадок показує, як друк окремими зошитами та пізніше формування річного або багаторічного тому впливають на історичні описи. Він також демонструє зв’язок наукового журналу з лабораторією та підготовкою молодих дослідників: публікація була продовженням експериментальної програми, а не лише способом повідомити про окремий результат.

1887 рік: The American Journal of Psychology

Американський журнал The American Journal of Psychology започаткував Ґренвілл Стенлі Голл 1887 року. Він став однією з ранніх і найвпливовіших постійних платформ для спеціалізованих досліджень психології у США. Його програма охоплювала експериментальні студії, теоретичні дискусії, огляди книжок і новини науки, відображаючи ще досить широке розуміння психологічного предмета.

Мережеве дослідження Крістофера Ґріна та Інґо Файнерера The Evolution of The American Journal of Psychology, 1887–1903: A Network Investigation показує, що історію журналу можна вивчати через структуру авторства та взаємозв’язків, а не тільки через імена редакторів. Журнал одночасно відбивав наявну структуру американської психології та впливав на неї: визначав місце публікації, видимість дослідників і циркуляцію наукових ідей. Бібліографічну спадкоємність видання засвідчує його архівний запис у JSTOR.

Заснування цього журналу не означає, що до 1887 року в Америці психологічні результати не друкувалися. Раніше вони виходили в інших галузевих виданнях, а сама психологічна спільнота лише формувала власні університетські кафедри й лабораторії. Історично значущою є поява стійкого спеціалізованого видавничого майданчика.

1890–1904 роки: спеціалізація психологічної періодики

Zeitschrift für Psychologie und Physiologie der Sinnesorgane

1890 року з’явився Zeitschrift für Psychologie und Physiologie der Sinnesorgane — журнал, серед засновників якого були Герман Еббінгауз та Артур Кеніґ. Його первісна назва дослівно пов’язувала психологію з фізіологією органів чуття. Це точно відображало тогочасний інтелектуальний стан дисципліни: дослідження сенсорних процесів і психологічних закономірностей розвивалися в тісній методичній взаємодії. Первісні томи 1890–1906 років наведено в історичному каталозі Інституту Макса Планка.

Пізніша назва Zeitschrift für Psychologie звична сучасному читачеві, проте для бібліографії публікацій 1890-х років слід використовувати історичну назву, зазначену в першоджерелі. Історія цього часопису показує, як спеціалізація видавничих майданчиків поступово оформлювала предметні межі наукових напрямів.

L’Année psychologique: від лабораторії до щорічника

Французьке L’Année psychologique пов’язане з Альфредом Біне та Анрі Бонісом (Henry Beaunis). Початок видання відносять до 1894 року, але дата на титулі першого тому й фактичний рік його друку потребують розрізнення: перший том охоплює 1894 рік, а вийшов друком 1895-го. Оцифрований перший том на Persée дозволяє перевірити бібліографічну форму видання.

На відміну від загальнофілософських журналів, L’Année psychologique зосереджувався на дослідженнях і систематичному огляді психологічної науки, поєднуючи власні експериментальні матеріали з повідомленнями про міжнародну літературу. Ґрунтовна історична реконструкція заснування щорічника належить Сержу Ніколя, Хуану Сеґі та Людовіку Феррану: історико-психологічне дослідження 2000 року.

Цей приклад особливо важливий для розуміння історичної ролі оглядових видань. Психологія розвивалася не лише через нові експерименти, а й через впорядкування вже опублікованого, переклад термінів, порівняння дослідницьких шкіл і формування міжнародної бібліографії.

Psychological Review і формування американського поля журналів

У 1894 році Джеймс Маккін Кеттелл і Джеймс Марк Болдвін заснували Psychological Review. Видання розширило можливості обговорення теорії, методів і загальних проблем психологічної науки в американському середовищі. Його історія належить до процесу швидкого зростання психологічної періодики після створення перших лабораторій і навчальних програм. Початкові томи зберігаються в історичних бібліотечних каталогах.

Окрему функцію згодом отримав Psychological Bulletin, заснований 1904 року. Він посилив напрям огляду й критичного впорядкування наукової літератури; його офіційна історія й видавнича інформація доступні в American Psychological Association. Необхідно враховувати, що ранні оглядові рубрики та пізніші стандартизовані систематичні огляди й метааналізи є різними історичними формами синтезу наукових даних.

Як читати хронологію ранніх журналів

1876 — початок британського Mind та французького Revue philosophique de la France et de l’étranger: психологія інтенсивно обговорюється в міжнародному філософському й міждисциплінарному друці.

1881 — поява ранніх випусків лейпцизького Philosophische Studien; 1883 — бібліографічний рік першого зведеного тому. Обидві дати стосуються різних матеріальних форм того самого видання.

1887 — заснування The American Journal of Psychology, одного з ключових спеціалізованих журналів психології у США.

1890 — вихід Zeitschrift für Psychologie und Physiologie der Sinnesorgane, що в назві поєднав психологію та фізіологію сенсорних процесів.

1894 — початок L’Année psychologique та заснування Psychological Review; перший том французького щорічника з позначкою 1894 був надрукований наступного року.

1904 — заснування Psychological Bulletin, який згодом став помітним майданчиком для оглядів психологічних досліджень.

Ця послідовність є історичною картою видавничої інфраструктури. Вона відображає лише частину періодики, що формувала психологічну науку, і не встановлює одномоментної події «народження психології». Ширшу шкалу подій подано в хронології історії психології.

Наукові товариства: від локальних гуртків до національних асоціацій

Найраніші спільноти людей, які обговорювали психологічні питання, часто діяли в межах філософських, медичних, фізіологічних, антропологічних та освітніх товариств. Їхня діяльність була важливою для психології, хоча в офіційній назві могло не бути слова «психологія». На рубежі XIX–XX століть з’явилися постійні об’єднання, для яких психологічна наука стала центральною метою.

Розрізняють принаймні чотири історичні форми спільнот: університетський дослідницький гурток або семінар; міждисциплінарне вчене товариство; національну психологічну асоціацію; міжнародний конгрес або союз. Вони могли існувати одночасно й впливати одне на одного. Через це перелік «перших психологічних товариств» залежить від того, чи йдеться про самоназву організації, її статут, регулярність засідань, державне визнання або міжнародну діяльність.

American Psychological Association: 1892 рік

American Psychological Association (APA) була створена 1892 року. За офіційною історією APA, у липні 1892 року було обрано 31 члена, а перше щорічне зібрання відбулося в грудні у Філадельфії. Першим президентом став Ґренвілл Стенлі Голл, який також відіграв важливу роль в історії американських психологічних журналів.

Первісна APA являла собою відносно невелике наукове об’єднання. Його ранні функції — зустрічі дослідників, представлення доповідей, обговорення дисциплінарних питань та консолідація університетської мережі. Сучасний масштаб APA і її професійна, освітня, видавнича та громадська діяльність склалися впродовж наступних десятиліть. Тому характеристики організації 2020-х років не можна автоматично переносити на її стан 1892 року.

Важливо також розрізняти заснування APA й появу конкретних американських журналів. The American Journal of Psychology розпочався ще до створення асоціації, а окремі часописи переходили під її видавничу опіку в різні роки. Цей розвиток демонструє, що інституціоналізація психології відбувалася через декілька взаємопов’язаних, але самостійних процесів.

Французьке Société de Psychologie: 1901 рік

Французьке Société de Psychologie створене 1901 року. За історичним нарисом Société Française de Psychologie, перше засідання відбулося 29 березня 1901 року; помітну роль у становленні товариства відігравав П’єр Жане. Організація мала на меті об’єднувати дослідників різних психологічних напрямів та підтримувати наукове обговорення.

Пізніша назва Société Française de Psychologie закріпилася в іншому історичному контексті, тому для подій 1901 року коректно подавати первинну назву. Французька історія показує, що розвиток фахового товариства може бути пов’язаний водночас із дослідницькими лабораторіями, клінічним спостереженням, філософською традицією та психологічною освітою.

Британське The Psychological Society: 1901 рік

У Великій Британії The Psychological Society виникло 24 жовтня 1901 року на зустрічі в University College London. Згодом, 1906 року, воно отримало назву The British Psychological Society. В офіційних історичних матеріалах та архівних зібраннях Wellcome Collection зберігаються свідчення цієї інституційної еволюції.

Серед ранніх учасників організації була Софі Браянт — дослідниця, освітянка та одна з жінок, які виборювали місце в академічній психології тієї доби. Її присутність є нагадуванням, що історія наукових товариств охоплює також питання доступу до вищої освіти, наукового членства та визнання. Рання участь окремих жінок співіснувала зі значними інституційними перешкодами, характерними для університетів кінця XIX — початку XX століття.

Точність назви має джерелознавче значення: називати організацію «British Psychological Society» вже в момент створення 1901 року зручно для сучасної навігації, але історичний документ може містити саме The Psychological Society. Обидві форми слід співвідносити з відповідним періодом.

Gesellschaft für experimentelle Psychologie: 1904 рік

Німецька Gesellschaft für experimentelle Psychologie була заснована 20 квітня 1904 року в Гіссені під час конгресу з експериментальної психології. Першим головою став Георг Еліас Мюллер. За офіційною історією Deutsche Gesellschaft für Psychologie, назву Deutsche Gesellschaft für Psychologie організація отримала у 1929 році.

Первісна назва чітко позначала наголос на експериментальному дослідженні. Водночас національне товариство виникло після кількох десятиліть розвитку психофізики, лабораторних досліджень та наукових журналів. Отже, 1904 рік означає формальне створення певної асоціації, а не початок експериментальної психології в німецькомовному просторі.

1889 рік і перші міжнародні психологічні конгреси

Міжнародні конгреси дали психологам можливість безпосередньо обмінюватися результатами та погоджувати спільні наукові проблеми. Особливе місце посідає паризька зустріч 1889 року, відома за первинною назвою Congrès international de psychologie physiologique. Її матеріали зберігає цифрова бібліотека Conservatoire national des arts et métiers.

Конгрес 1889 року став важливим початком традиції міжнародних психологічних зібрань. За історією International Union of Psychological Science, наступні конгреси відбулися в Лондоні 1892 року, Мюнхені 1896-го та Парижі 1900-го. Такі зустрічі допомагали зіставляти теорії та методи, об’єднувати дослідницькі центри й надавати психології міжнародну видимість.

Перший конгрес і постійна міжнародна спілка — окремі інституційні явища. Конгрес є подією, організованою конкретним комітетом; спілка має сталі органи, членство, правила представництва та інституційну неперервність. Історичні описи, які ведуть родовід сучасних міжнародних федерацій від 1889 року, зазвичай зазначають традицію конгресів, а не тотожність правових та організаційних структур упродовж усього періоду.

У XX столітті з’явилися також міжнародні об’єднання прикладної психології. Попередницею International Association of Applied Psychology стала Association Internationale de Psychotechnique, заснована 1920 року; історія IAAP описує її розвиток. Цей сюжет належить до наступного етапу професійної інституціоналізації й допомагає зрозуміти поступовий перехід від академічних конгресів до різноманітних міжнародних організацій.

Як журнали та товариства взаємодіяли з університетами

Рання психологічна мережа функціонувала через постійний обмін людьми та публікаціями. Дослідник навчався в лабораторії одного університету, повертався до іншого закладу, створював місцевий семінар і надсилав результати до міжнародного журналу. Редактор міг одночасно очолювати лабораторію, бути викладачем, організатором конгресу та членом професійної асоціації. Такі перетини пояснюють швидке поширення експериментальних методів у другій половині XIX століття.

Проте наукова комунікація була нерівномірною. Міжнародні мережі легше охоплювали університети з фінансуванням, технічними приладами, бібліотеками та можливостями друку німецькою, французькою або англійською мовами. Дослідження, опубліковані іншими мовами, роботи периферійних центрів і внесок людей поза привілейованими установами часто отримували меншу видимість. Така асиметрія важлива для інтерпретації історичних бібліографій: кількість цитувань чи присутність у відомому журналі не тотожні повному масштабу інтелектуального внеску.

Журнал також був інструментом дисциплінарних суперечок. Конкуренція між інтроспективними, фізіологічними, експериментальними, функціоналістськими та іншими підходами розгорталася через статті, критичні відповіді, редакційні рішення й конгресні дискусії. Відтак ранні періодичні видання є одночасно джерелами психологічної теорії та документами її інституційного становлення.

Українські землі в міжнародній науковій мережі

Історію психологічних видань і товариств на українських землях потрібно реконструювати з огляду на тодішні політичні, мовні та університетські обставини. Наприкінці XIX — на початку XX століття українські території входили до різних державних утворень, тому академічні установи, назви наукових праць, мови публікації та маршрути професійного листування визначалися відповідними історичними адміністративними системами. Сучасна національна географія не замінює перевірки тодішніх університетських документів.

Університетські осередки Києва, Харкова, Одеси та Львова були включені в ширші європейські мережі філософії, фізіології, педагогіки й психології. Показовою є діяльність Миколи Ланге в Одесі та розвиток університетського експериментального дослідження наприкінці XIX століття. Історичні матеріали Одеського національного університету пов’язують цей розвиток із заснуванням психологічної лабораторії 1896 року. Вивчення локального інституційного контексту дозволяє бачити психологію на українських землях як частину тогочасного світового наукового процесу.

Паралельно існували загальнонаукові товариства, що розвивали українську академічну комунікацію. Наукове товариство імені Шевченка, історія якого починається 1873 року у Львові, та Українське наукове товариство, засноване 1907 року в Києві, були багатодисциплінарними установами. Енциклопедія України про наукові товариства і окрема довідка про Українське наукове товариство дають історичні орієнтири. Називати ці організації спеціалізованими психологічними товариствами було б неточно: їхня роль полягала у формуванні ширшої наукової інфраструктури, потрібної й для наук про людину.

Для встановлення історії власне психологічної української періодики необхідно зіставляти фонди університетських бібліотек, журнальні покажчики, статути товариств, архіви видавців і праці істориків освіти. Зафіксована в каталозі стаття з психології в педагогічному або філософському часописі ще не доводить існування окремого спеціалізованого психологічного журналу. Тому пошук «першого українського психологічного журналу» вимагає попереднього визначення мови видання, місця друку, профілю журналу й безперервності випусків.

У XX столітті українська психологічна наука розвивалася через нові дослідницькі установи, педагогічні інститути, фахові видання й університетські програми. Її інституційні траєкторії змінювалися під впливом політичних режимів, воєн та ідеологічного контролю. Пізніші академічні архіви й публікації наукових установ потрібні для встановлення точної хронології окремих товариств і журналів, які виходять за межі розгляду перших міжнародних видань XIX століття. Ширший контекст містить історія психології в Україні.

Вплив ранніх журналів на формування психологічних методів

Психологічні журнали сприяли поширенню експериментальних інструкцій і створювали умови для критичного обговорення отриманих результатів. Коли автор повідомляв параметри стимулу, умови досліду, характеристику учасників і правила вимірювання, інші лабораторії могли порівняти підходи та виявити обмеження. Ця практика поступово розвивалася в напрямі докладнішої методологічної звітності.

Разом із тим рання психологія часто працювала на малих, специфічно сформованих вибірках, іноді досліджувала самих експериментаторів та їхніх студентів і використовувала процедури, які сьогодні потребували б суттєвої етичної або методологічної ревізії. Сучасні висновки про надійність історичних закономірностей слід спирати на подальші незалежні дослідження, а не на авторитет журналу чи засновника.

Наукові товариства впливали й на визначення кордонів дисципліни. Через назви секцій, теми конгресів, вимоги до членства та підтримку видань поступово оформлювалися експериментальна, педагогічна, соціальна, прикладна й клінічна психологія. Цей поділ не виник за єдиним рішенням; його історія включає співробітництво, суперечки й перегляд наукових пріоритетів.

Наукові суперечки, редакційна влада та соціальні бар’єри

Фахові журнали забезпечували поширення психологічних ідей, але редакційні колегії одночасно визначали, які проблеми та дослідницькі стилі отримують публічне представлення. На ранніх етапах журнал нерідко був тісно пов’язаний з однією лабораторією чи університетською групою. Тому історію психологічної науки варто реконструювати не лише за успішними публікаціями, а й за відхиленими програмами, полеміками, змінами редакторів та інституційними конфліктами.

Питання доступу до участі стосувалися жінок, представників колонізованих спільнот, дослідників поза великими університетами та авторів, які працювали мовами з обмеженою міжнародною видавничою інфраструктурою. Історична поява жінок у складі деяких ранніх товариств засвідчує важливі особисті здобутки, але сама по собі не доводить рівності професійних можливостей. Вивчення списків членів, архівів листування та редакційних документів допомагає відновлювати реальний розподіл академічної влади.

Періодичні видання також поширювали теорії, що пізніше зазнали істотної критики: расові ієрархії, євгенічні програми, надмірно узагальнені тлумачення індивідуальних відмінностей і необґрунтовані висновки про соціальні групи. Історична впливовість таких текстів є предметом дослідження, а їхня сучасна наукова й етична оцінка визначається актуальними даними та правами людини.

Як історики перевіряють дати, засновників і назви

Для дослідження історії психологічної періодики першочергове значення мають титульні аркуші, редакційні звернення, перші номери, видавничі каталоги, повідомлення про підписку та тогочасні рецензії. Дата на палітурці зведеного тому може відрізнятися від дати фактичного випуску окремого зошита. Тому дата створення журналу, календарний рік його випуску та рік бібліотечного каталогування потребують розрізнення.

Для наукових товариств корисно зіставляти протокол установчих зборів, затвердження статуту, реєстрацію організації, перший публічний конгрес і наступні перейменування. Саме ці документи пояснюють відмінність між британською датою 1901 року й назвою 1906 року, а також між німецьким товариством 1904 року та його пізнішою сучасною назвою.

Особливу обережність потрібно виявляти щодо формули «перший у світі». Вона має дослідницький сенс лише за чітко визначених ознак: перший відомий спеціалізований журнал, перший регулярний випуск, перше національне товариство зі словом «психологія» у назві, перший міжнародний конгрес тощо. Без установленого критерію така формула відтворює звичну історіографічну легенду.

Що залишилося від перших психологічних видань і товариств

Рання видавнича інфраструктура заклала основу сучасного циклу дослідження: формулювання запитання, опис методу, опублікування результатів, їх фахове обговорення, подальша перевірка та накопичення знання. Водночас сучасна наукова практика має розвиненіші вимоги до дослідницької етики, доступності даних, відтворюваності й прозорості редакційних процедур. Саме історичний розвиток, а не одна дата заснування журналу, пояснює появу цих стандартів.

Сьогодні ранні номери Mind, Philosophische Studien, The American Journal of Psychology, L’Année psychologique та інших видань мають подвійну цінність. Їх читають як свідчення народження конкретних дослідницьких підходів і як документи наукової культури своєї епохи. Установчі протоколи APA, французького, британського та німецького товариств так само показують, як дослідницькі мережі поступово перетворювалися на сталі інституції.

Поширені запитання

Який психологічний журнал був першим у світі?

Однієї беззаперечної відповіді без визначення критерію немає. Mind і Revue philosophique започатковані 1876 року та регулярно публікували психологічні теми в міждисциплінарному середовищі. Philosophische Studien почав виходити окремими випусками від 1881 року й став ключовим виданням експериментальної психології лейпцизької школи. The American Journal of Psychology заснований 1887 року як ранній спеціалізований американський журнал. Різниця між цими твердженнями полягає в профілі, географії та формі видання.

Чому для Philosophische Studien називають і 1881, і 1883 роки?

1881 рік стосується перших надрукованих випусків, тоді як 1883 часто стоїть у бібліографічному описі першого зведеного тому. Перевірка тогочасної рецензії в Nature допомагає підтвердити, що журнал існував до 1883 року.

Коли створено перше велике психологічне товариство США?

American Psychological Association засновано 1892 року. Членів первісної організації обрали в липні, а перше річне засідання відбулося в грудні. Тодішня APA була невеликою академічною спільнотою, діяльність якої згодом істотно розширилася.

Чи були міжнародні психологічні конгреси до створення сучасних міжнародних асоціацій?

Так. Перший міжнародний конгрес фізіологічної психології відбувся в Парижі 1889 року. Традиція конгресів передувала більшості сучасних постійних міжнародних федерацій та спілок.

Коли виникло Британське психологічне товариство?

Організацію засновано 1901 року під назвою The Psychological Society. Назву The British Psychological Society вона отримала 1906 року. У науковому історичному тексті доречно вказувати обидві назви з відповідними роками.

Чи існували ранні психологічні товариства на українських землях?

Психологічні дослідження розвивалися в університетах і в межах ширших наукових спільнот. Наприклад, психологічна лабораторія Миколи Ланге діяла в Одесі наприкінці XIX століття. Загальнонаукові українські товариства, серед них Наукове товариство імені Шевченка, підтримували академічну інфраструктуру, однак їх не слід автоматично відносити до спеціалізованих психологічних асоціацій. Конкретні претензії на історичну першість потребують документального підтвердження профілю, статуту й дати заснування.

Пов’язані статті

Історія психології: етапи, школи та розвиток науки — загальна карта наукових шкіл, дослідницьких програм та інституцій.

Хронологія історії психології: основні дати, події та відкриття — розвиток психології в послідовності ключових історичних подій.

Перші психологічні лабораторії Європи та США — університетські та експериментальні центри, пов’язані з появою спеціалізованої періодики.

Історія психології в Україні: школи, інституції та головні етапи — українські університетські традиції та розвиток дослідницьких інституцій.

Джерела

American Psychological Association. (б. р.). APA history. Архівна історія організації.

American Psychological Association. (б. р.). Psychological Bulletin: About the journal. Інформація про видання.

Conservatoire national des arts et métiers. (1889). Congrès international de psychologie physiologique: Comptes rendus. Оцифроване історичне видання.

Deutsche Gesellschaft für Psychologie. (б. р.). Geschichte der DGPs. Офіційна історія товариства.

Green, C. D. (б. р.). The establishment of psychological laboratories. Classics in the History of Psychology. Історичний огляд.

Green, C. D., & Feinerer, I. (2015). The evolution of The American Journal of Psychology, 1887–1903: A network investigation. The American Journal of Psychology, 128(3), 387–401. Наукова стаття.

International Association of Applied Psychology. (б. р.). IAAP history. Історія міжнародної асоціації.

International Union of Psychological Science. (б. р.). IUPsyS history. Хронологія міжнародних конгресів.

JSTOR. (б. р.). The American Journal of Psychology. Бібліографічний архів журналу.

Max Planck Institute for the History of Science, Virtual Laboratory. (б. р.). Philosophische Studien: бібліографічний запис. Історико-бібліографічний каталог.

Max Planck Institute for the History of Science, Virtual Laboratory. (б. р.). Zeitschrift für Psychologie und Physiologie der Sinnesorgane, 1890–1906. Історичні оцифровані томи.

Nature. (1882). Philosophische Studien: рецензія на перший випуск. Nature, 25, 336. Історична публікація.

Nicolas, S., Segui, J., & Ferrand, L. (2000). L’Année psychologique: History of the founding of a 100-year-old. History of Psychology, 3(1), 44–61. Історіографічне дослідження.

Oxford University Press. (б. р.). About Mind. Історія та профіль журналу.

Persée. (1894/1895). L’Année psychologique: том 1. Цифровий архів першого тому.

Société Française de Psychologie. (б. р.). Histoire de la SFP. Офіційна історія французького товариства.

University of Toronto Press / Encyclopedia of Ukraine. (б. р.). Scholarly societies. Енциклопедичний довідник.

University of Toronto Press / Encyclopedia of Ukraine. (б. р.). Ukrainian Scientific Society. Енциклопедичний довідник.

Voutsinas, D. (1977). Centenaire de la Revue philosophique. Bulletin de psychologie, 30(327), 424–425. Історичне дослідження.

Wellcome Collection. (б. р.). British Psychological Society: archival collection. Архівні матеріали.

Wellcome Collection. (б. р.). Psychological Review. Бібліотечний запис.

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. (б. р.). Інституційна історія наукових досліджень. Офіційний університетський матеріал.

 
 
bottom of page