Первинні розумові здібності Терстоуна: сім факторів, тести PMA та зв’язок із g

3 вер.

Читати 8 хв

Оновлено: 3 дні тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 вересня 2026 · Редакційна політика

Первинні розумові здібності — це класична психометрична модель, пов’язана з дослідженнями американського психолога Луїса Леона Терстоуна у 1930-х роках. Її найвідоміша версія описує сім відносно окремих компонентів інтелекту: словесне розуміння, словесну плинність, числову здатність, просторову здатність, пам’ять, швидкість сприймання та міркування.

Однак популярна формула «Терстоун відкрив сім незалежних інтелектів» неточна. По-перше, у різних факторно-аналітичних дослідженнях Терстоун отримував більше факторів, ніж сім. По-друге, подальші роботи показали, що первинні здібності корелюють між собою. Уже в дослідженнях Луїса й Тельми Терстоун ці кореляції можна було описати загальним фактором другого порядку — тим самим повертаючи до дискусії загальний фактор інтелекту g.

Тому історичне значення моделі полягає не в «перемозі» над теорією Чарльза Спірмена, а в переході від простого вибору «один фактор чи багато факторів» до багаторівневого бачення когнітивних здібностей.

Чому Терстоун шукав не один інтелект, а профіль здібностей

На початку XX століття одним із центральних питань психометрії було пояснення так званої позитивної множинності — тенденції до позитивних кореляцій між різними когнітивними тестами: люди, які краще виконують один тип когнітивних завдань, у середньому мають тенденцію краще виконувати й інші. Чарльз Спірмен пояснював цю закономірність загальним фактором g і специфічними факторами окремих завдань.

Терстоун вважав, що така модель може надто сильно стискати структуру інтелекту до одного показника. Його цікавило, чи можна за кореляціями між великою кількістю тестів виявити кілька змістовно відмінних груп здібностей. Для цього він розвивав багатофакторний аналіз і принцип простої структури — спосіб обертання факторного простору, за якого кожен тест має сильні навантаження на обмежену кількість факторів, а самі фактори стають психологічно зрозумілішими.

Цей підхід змінив саму постановку питання. Замість «наскільки людина розумна загалом?» можна було запитати: «який профіль когнітивних сильних і слабких сторін показує її виконання різних завдань?»

Чому говорять саме про сім здібностей, якщо Терстоун знаходив і більше факторів

Це одна з найчастіше спрощених деталей історії.

У статті «Факторне виокремлення первинних здібностей» (The Factorial Isolation of Primary Abilities, 1936) Терстоун описав дослідження батареї з 56 тестів, виконаних 240 студентами. Факторний аналіз дав 12 попередньо інтерпретованих ортогональних факторів. Отже, число «сім» не було єдиним числом факторів у всій його дослідницькій програмі.

У наступних аналізах частина факторів виявлялася стабільнішою й психологічно зрозумілішою. У праці «Перцептивний фактор» (The Perceptual Factor, 1938) Терстоун прямо перевіряв, чи з’являться ті самі сім первинних факторів в іншій вибірці та з іншою батареєю тестів. Саме цей набір найкраще закріпився в психометричній традиції й пізніше увійшов до словників і підручників як сім первинних розумових здібностей.

Тому коректніше говорити так: Терстоунова дослідницька програма виявляла більше ніж сім факторів, але сім здібностей стали її найвідомішим і найстійкішим канонічним ядром.

Сім первинних розумових здібностей

Здібність	Що вона означала в класичній моделі	Типові завдання
Словесне розуміння	Розуміння значень слів, речень і тексту	Словникові завдання, аналогії, розуміння речень
Словесна плинність	Швидке породження слів за формальною умовою	Назвати слова на певну літеру, римування, словотворення
Числова здатність	Швидкість і точність простих обчислень	Арифметичні дії, нескладні числові задачі
Просторова здатність	Уявне перетворення та співвіднесення просторових форм	Ментальне обертання, просторові співвідношення
Пам’ять	Запам’ятовування і відтворення матеріалу, часто парних асоціацій	Пари слів або символів, механічне запам’ятовування
Швидкість сприймання	Швидке помічання деталей, подібностей і відмінностей	Порівняння символів, форм, візуальних елементів
Міркування	Виявлення правил і закономірностей	Числові, буквені або фігурні послідовності, індуктивні задачі

Ці назви не слід сприймати як сім повністю ізольованих «модулів мозку». Вони були статистичними факторами — прихованими вимірами, які Терстоун інтерпретував за тим, які тести мали на них найбільші навантаження.

Навіть самі назви змінювалися залежно від дослідження. Наприклад, фактор міркування в різних роботах описувався як індуктивне, дедуктивне або загальніше міркування. Пам’ять у класичних батареях часто була близькою до механічного чи асоціативного запам’ятовування, а не до всього різноманіття сучасних понять про пам’ять.

Первинні здібності — не те саме, що «типи інтелекту»

Модель Терстоуна іноді ставлять поруч із пізнішою теорією множинних інтелектів Говарда Гарднера. Історичний зв’язок між прагненням відійти від одного глобального показника справді можна побачити, але це різні теоретичні конструкції.

Первинні розумові здібності Терстоуна були отримані факторним аналізом результатів когнітивних тестів. Їхня структура залежала від кореляцій між вимірюваними завданнями й могла статистично перевірятися на інших вибірках.

Теорія множинних інтелектів Гарднера виходила з ширшої аргументації — нейропсихологічної, культурної, освітньої та біографічної — і включала домени, які не є прямими аналогами терстоунівських факторів. Тому словесну плинність Терстоуна не можна автоматично прирівнювати до «лінгвістичного інтелекту» Гарднера, а просторову здібність — до «просторового інтелекту» в іншій теорії.

Як виникли тести PMA

Теорія швидко перетворилася на програму вимірювання. Для первинних здібностей створювали батареї завдань, які мали давати не один сумарний бал, а профіль за кількома когнітивними вимірами.

Важливо розділяти авторство теоретичної моделі й історію тестів. Луїс Терстоун був автором монографії «Первинні розумові здібності» (Primary Mental Abilities, 1938). Водночас подальша розробка й застосування тестових батарей PMA були тісно пов’язані з Тельмою Ґвінн Терстоун — психологинею й психометристкою, чий внесок не варто зводити до ролі дружини відомого дослідника.

Архів Центру історії психології Ніколаса і Дороті Каммінгс при Університеті Акрона каталогізує «Чиказькі тести первинних розумових здібностей» (The Chicago Tests of Primary Mental Abilities, 1941) з двома творцями: L. L. Thurstone і Thelma Gwinn Thurstone. Тельма Терстоун того ж року опублікувала окрему статтю «Первинні розумові здібності дітей» (Primary Mental Abilities of Children, 1941), присвячену структурі здібностей у дітей. Луїс і Тельма також були співавторами монографії «Факторні дослідження інтелекту» (Factorial Studies of Intelligence, 1941).

Отже, коли йдеться про PMA-тести та їх застосування до дитячих вибірок, історично точна атрибуція має включати Тельму Терстоун.

Що сталося із суперечкою Терстоун—Спірмен

У спрощеній історії психології часто пишуть: Спірмен запропонував один загальний інтелект, Терстоун довів існування семи незалежних здібностей, і на цьому суперечка завершилася.

Насправді історія цікавіша.

Початкові факторні рішення Терстоуна прагнули виділити первинні здібності як окремі осі. Але коли дослідники почали аналізувати більш різнорідні вибірки, стало очевидно, що самі первинні фактори корелюють між собою.

У монографії «Факторні дослідження інтелекту» (Factorial Studies of Intelligence, 1941) Луїс і Тельма Терстоун показали, що кореляції між первинними здібностями добре описуються одним загальним фактором другого порядку. Вони прямо зазначали, що підтвердження такого фактора в подальших дослідженнях підтримало б тезу Спірмена про загальний інтелектуальний фактор.

Це не означало повернення до найпростішої однофакторної моделі. Радше виникала ієрархія: на одному рівні — кілька відносно спеціалізованих здібностей, а над ними — спільна загальна складова.

Саме тому сучасна історія психометрії часто розглядає Спірмена й Терстоуна не як дві взаємовиключні кінцеві відповіді, а як важливі кроки до багаторівневої моделі когнітивних здібностей.

Що з моделі Терстоуна збереглося в сучасній науці

Сучасна психометрія не використовує класичні сім PMA як єдину універсальну карту інтелекту. За десятиліття факторно-аналітичних досліджень було запропоновано складніші ієрархічні моделі.

Одна з найвпливовіших сучасних рамок — модель Кеттелла—Горна—Керролла. Вона описує когнітивні здібності на кількох рівнях: вузькі здібності групуються в ширші, а над ними може розташовуватися загальний фактор. До широких здібностей відносять, зокрема, плинне міркування, набуті знання, візуальну обробку, короткочасну пам’ять і швидкість обробки інформації.

Деякі з цих сучасних широких здібностей нагадують проблеми, які Терстоун намагався розкласти на окремі компоненти. Але прямої таблиці «одна PMA = один сучасний фактор» не існує. Сучасні конструкції визначені іншими наборами даних, іншими тестами та іншими статистичними моделями.

Головне спадкоємство Терстоуна полягає в іншому: інтелект не обов’язково описувати лише одним балом. Профіль групових здібностей може містити психологічно значущу інформацію, а сама структура когнітивних відмінностей має кілька рівнів узагальнення.

Чи означає профіль здібностей, що загальний IQ не має значення

Ні. Це ще одне популярне перебільшення.

Різні когнітивні тести зазвичай позитивно корелюють між собою, і загальна складова цих кореляцій залишається важливим фактом психометрії. Водночас загальний бал не вичерпує всієї інформації про когнітивне функціонування: люди з подібним загальним результатом можуть мати різні профілі сильніших і слабших здібностей.

Тому сучасні ієрархічні моделі дозволяють одночасно говорити про загальну когнітивну здатність і про ширші чи вужчі групові здібності. Саме така рамка значно точніша за старе протиставлення «або g, або сім незалежних факторів».

Чи можна сьогодні пройти «тест Терстоуна» й визначити свій інтелект

Історичні тестові батареї PMA мають велике значення для історії психометрії, але їх не слід використовувати як самодіагностичний інструмент із сучасними висновками про інтелект.

Психологічний тест залежить не лише від набору завдань. Важливі актуальні норми, стандартизація, надійність, валідність, мовна й культурна адаптація, умови проведення та правила інтерпретації. Норми, отримані багато десятиліть тому в іншій популяції, не можна механічно переносити на сучасну людину.

Тому старі PMA-бланки цікаві як історичне джерело. Для індивідуального психологічного оцінювання потрібні сучасні валідовані інструменти та професійна інтерпретація відповідно до мети обстеження.

Чому модель Терстоуна була важливою

Її вплив виходить далеко за межі списку семи здібностей.

По-перше, вона показала силу багатофакторного аналізу для дослідження структури психологічних властивостей. По-друге, вона закріпила ідею профілю здібностей замість обов’язкового зведення всіх результатів до одного числа. По-третє, дослідження Терстоуна допомогли сформувати історичний міст від ранньої суперечки про g до ієрархічних моделей, де загальна та групові здібності можуть співіснувати.

Саме тому первинні розумові здібності залишаються важливою сторінкою історії психології навіть тоді, коли сучасний дослідник не приймає класичну модель із сімома факторами буквально.

Коротко

Первинні розумові здібності Терстоуна — це не сім незалежних «типів людини» і не альтернатива всій сучасній теорії інтелекту. Це історично важлива факторно-аналітична модель, яка навчила психологію бачити в когнітивних результатах не лише загальний бал, а й структуру відносно специфічних здібностей.

Класичне ядро складають сім факторів: словесне розуміння, словесна плинність, числова здатність, просторова здатність, пам’ять, швидкість сприймання та міркування. Проте дослідницька програма Терстоуна виявляла й інші фактори, а подальші роботи показали кореляції між самими первинними здібностями та загальний фактор другого порядку.

У сучасній психометриці ця історія продовжується в ієрархічних моделях когнітивних здібностей, де загальна здатність і спеціалізовані компоненти не виключають одне одного.

Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу

Часті запитання

Скільки первинних розумових здібностей виділяв Терстоун?

Найвідоміша класична модель містить сім здібностей. Проте в окремих факторних дослідженнях Терстоун отримував більше факторів; у роботі 1936 року було описано 12 попередніх первинних факторів. Сім — це найбільш усталене й повторюване ядро моделі, а не єдине число в усій його дослідницькій програмі.

Які сім здібностей входять до моделі Терстоуна?

Словесне розуміння, словесна плинність, числова здатність, просторова здатність, пам’ять, швидкість сприймання та міркування.

Чи спростував Терстоун загальний фактор g?

Ні. Він критикував надто просте зведення інтелекту до одного фактора й розробив багатофакторний підхід. Подальші дослідження показали, що первинні здібності корелюють, а їхні кореляції можна описувати загальним фактором другого порядку. Це стало одним із кроків до ієрархічних моделей інтелекту.

Чи тотожні здібності Терстоуна множинним інтелектам Гарднера?

Ні. PMA Терстоуна — фактори, отримані з кореляцій між когнітивними тестами. Теорія Гарднера має іншу логіку обґрунтування й інший набір доменів. Історично обидва підходи виступали проти надмірного спрощення інтелекту, але це не одна й та сама теорія.