Парафазія: що це і чому при афазії виникають заміни слів та звуків
Оновлено: 2 години тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 18 вересня 2026 · Редакційна політика
Парафазія — це ненавмисна помилка мовленнєвого породження, за якої замість запланованого слова або звукової форми з’являється інше слово, змінена звукова послідовність чи новоутворена форма. American Speech-Language-Hearing Association (ASHA) описує, зокрема, фонемні парафазії як заміни звуків, а семантичні — як заміни слів. Парафазія часто трапляється при афазії, але сама по собі не є окремим діагнозом: це характеристика мовленнєвої помилки, яку оцінюють у контексті всієї мовної системи людини.
Окрема випадкова заміна слова ще не означає неврологічного розладу. Здорові люди також роблять обмовки, особливо за втоми, поспіху, стресу або високого мовленнєвого навантаження. Клінічне значення має стійкий або новий патерн помилок, його частота, тип, зв’язок з іншими порушеннями мови та обставини появи.
Раптові нові заміни слів, «плутанина в словах», незрозуміле мовлення або труднощі з розумінням можуть бути ознакою інсульту. Міністерство охорони здоров’я України радить при раптовому порушенні мовлення, особливо разом з асиметрією обличчя, слабкістю руки, порушенням зору чи координації, терміново викликати екстрену медичну допомогу.
Що відбувається при парафазії
Щоб вимовити слово, мозок має пройти кілька взаємопов’язаних етапів: сформувати задум, активувати потрібне значення, вибрати лексичну одиницю, відновити її фонологічну форму, упорядкувати звуки та передати підготовлену послідовність системам моторного мовлення. Парафазична відповідь виникає, коли на одному або кількох із цих етапів цільова форма замінюється конкурентною.
Наприклад, людина хоче сказати «кіт», але вимовляє «собака». Обидва слова належать до близької семантичної області, тому така відповідь може відображати помилку вибору слова. В іншому випадку задум і слово можуть бути вибрані правильно, але під час фонологічного кодування частина звуків замінюється, переставляється, додається або випадає.
Це важливе розрізнення. Парафазія не є просто «неправильною вимовою». Частина парафазій виникає на рівні значення і лексичного добору, частина — на рівні фонологічного кодування, а реальний мовленнєвий профіль може поєднувати кілька механізмів. Дослідження мовлення після інсульту також показують, що тип помилки залежить від завдання: картина під час називання окремих предметів не повністю збігається з помилками у зв’язному мовленні. Stark та співавтори продемонстрували це на даних 120 людей із хронічними наслідками лівопівкульного інсульту.
Які бувають парафазії
Єдиної універсальної класифікації парафазій для всіх дослідницьких і клінічних завдань немає. У клінічному описі найчастіше розрізняють семантичні та фонемні парафазії, а в детальніших психолінгвістичних схемах окремо виділяють формальні, змішані, неспоріднені та неологістичні помилки. Дослідження Fergadiotis, Gorman і Bedrick, у якому аналізували 7 111 парафазій, використовувало п’ять категорій: formal, semantic, mixed, neologistic та unrelated.
Семантична парафазія
Семантична парафазія — заміна цільового слова іншим реальним словом, пов’язаним із ним за значенням. Замість «виделка» людина може сказати «ложка», замість «собака» — «кіт», замість «стілець» — «стіл». Зазвичай помилка зберігає частину смислового поля, але обирає неправильний елемент.
Такі помилки можуть виникати через порушення семантичної обробки, лексичного вибору або взаємодії між ними. Тому сама наявність семантичної парафазії не дозволяє визначити одну точну ділянку мозку чи конкретний тип афазії.
Фонемна, фонематична або фонологічна парафазія
Фонемна парафазія змінює звукову структуру цільового слова. В українських навчальних і клінічних текстах також трапляється назва «фонематична парафазія»; в англомовній науковій літературі поширені терміни phonemic і phonological paraphasia. Частина фонем може замінюватися, випадати, додаватися або мінятися місцями, при цьому відповідь часто залишається впізнавано схожою на задумане слово. У старішій клінічній літературі можна також зустріти термін «літеральна парафазія».
Звукова подібність до цілі має значення для класифікації. Якщо утворена форма настільки віддалена від цільового слова, що її вже не можна надійно пов’язати з ним фонологічно, дослідники можуть віднести її до неологістичної помилки, а не до фонемної парафазії. Межа залежить від конкретної системи кодування.
Формальна парафазія
Формальна парафазія — це заміна цільового слова іншим реальним словом, яке схоже за звучанням, але не має близького значення. Така категорія корисна для дослідження того, як лексична й фонологічна системи взаємодіють під час добору слова.
Змішана парафазія
Змішана парафазія одночасно має і смислову, і фонологічну близькість до цільового слова. Вона особливо цікава для моделей мовленнєвого породження, тому що показує: семантична та фонологічна інформація не працюють як ізольовані послідовні «коробки», а взаємодіють під час добору відповіді.
Неспоріднена вербальна парафазія
Іноді замість цілі з’являється реальне слово без очевидної семантичної або фонологічної близькості. У дослідницьких схемах такі відповіді можуть кодуватися як unrelated verbal paraphasias. Для їх інтерпретації особливо важливий контекст, адже у зв’язному мовленні не завжди можна абсолютно впевнено відновити слово, яке людина мала намір сказати.
Неологістична парафазія
Неологістична парафазія — поява неіснуючої або нерозпізнаваної словоформи, яку не вдається достатньо близько співвіднести з цільовим словом. При тяжких мовних порушеннях численні неологізми можуть входити до складу жаргонного мовлення. Водночас клінічний неологізм у цьому контексті не слід плутати зі свідомим творенням нового слова в повсякденній мові, літературі чи професійній термінології.
Чому парафазія виникає при афазії
Афазія — набутий нейрогенний розлад мови, який може порушувати усне мовлення, розуміння, читання та письмо. За даними NIDCD, найчастішою причиною афазії є інсульт; вона також може виникати після травми голови, операції, при пухлинах, інфекціях мозку та прогресивних неврологічних захворюваннях.
Парафазії є одним із можливих проявів афазії. Вони виникають тому, що ураження мовної мережі може порушити доступ до значення, вибір слова, відновлення фонологічної форми або контроль уже підготовленої відповіді. Який саме тип помилки переважає, залежить від індивідуального профілю ураження та збережених мовних функцій.
Важливо не зводити парафазію до схеми «один тип помилки — одна зона мозку». Велике lesion-symptom mapping дослідження Mirman та співавторів показало частково відмінні нейронні системи для семантичних і фонологічних компонентів мовлення. Метааналіз Na та співавторів 2022 року, що охопив 25 досліджень і 2 007 людей з афазією, також підтримав модель розподілених мовних шляхів, а не уявлення про один ізольований центр кожної функції. Дані про конкретні парафазії додатково пов’язують вербальні помилки переважно з вентральними, а звукові — з дорсальними компонентами лівопівкульної мовної мережі, хоча індивідуальні профілі суттєво перекриваються.
Чи бувають парафазії тільки при афазії Верніке
Ні. Парафазії можуть траплятися при різних формах і профілях афазії. При флюентному мовленні, зокрема в історично описаному синдромі Верніке, вони можуть бути дуже помітними через велику кількість мовленнєвої продукції, семантичні заміни, неологізми та інколи слабке усвідомлення помилок. Але це не робить парафазію ознакою лише афазії Верніке.
При нефлюентних профілях, включно з афазією Брока, теж можливі помилки добору або звукового кодування. Сучасна клінічна оцінка тому не встановлює тип афазії за одним словом чи одним видом парафазії. ASHA прямо застерігає, що реальний профіль людини може не вкладатися в одну класичну підтипову категорію і здатен змінюватися під час відновлення.
Парафазія і аномія — у чому різниця
Аномія мовлення означає труднощі з добором і називанням потрібного слова. Людина може знати предмет, розуміти його функцію і мати чіткий задум, але не знаходити назву або знаходити її із затримкою.
Парафазія описує інший результат: замість цільової форми фактично продукується неправильне слово або звукова послідовність. Обидва явища часто співіснують. Невдалий лексичний пошук може завершитися семантичною заміною, а порушення фонологічного кодування — звуковою парафазією. Але пауза без відповіді, циркумлокуція чи жест замість слова не є автоматично парафазією.
Це розрізнення корисне для оцінювання. Воно допомагає встановити, чи головна проблема полягає в доступі до слова, виборі між конкурентами, відновленні звукової форми або в іншому компоненті мовної системи.
Парафазія і звичайна мовленнєва помилка
Мовленнєві помилки трапляються і в людей без неврологічного ураження. Мова породжується швидко, кілька слів можуть одночасно конкурувати за вибір, а планування наступних звуків починається ще до завершення попередніх. Через це можливі обмовки, перестановки та випадкові заміни.
Різницю створює не саме існування одиничної помилки, а її патерн. У клінічній ситуації важливі частота, повторюваність, типи замін, наявність інших мовних труднощів, зміна порівняно з попереднім рівнем і причина появи. Саме тому пошук в інтернеті за одним прикладом не може замінити комплексної мовної та медичної оцінки.
Парафазія, апраксія мовлення і дизартрія
Парафазія стосується насамперед мовного добору або фонологічного кодування. Апраксія мовлення — це неврологічний розлад планування або програмування рухів, потрібних для мовлення. ASHA визначає набуту апраксію мовлення як порушення планування або програмування фонетичних і просодичних процесів.
На слух межа іноді буває складною. Звукові помилки при афазії та артикуляційні помилки при апраксії можуть співіснувати в однієї людини, особливо після інсульту. Фахівець аналізує не одну заміну, а цілий набір ознак: стабільність помилок, спотворення звуків, пошукові артикуляційні рухи, просодію, мовні помилки в інших завданнях, читання та письмо.
Дизартрія пов’язана з моторним виконанням мовлення — силою, тонусом, координацією, швидкістю та точністю роботи мовленнєвих м’язів. При дизартрії людина може вибрати правильне слово й правильну послідовність фонем, але вимова буде нечіткою через порушення моторного контролю. Афазія, апраксія мовлення і дизартрія можуть співіснувати, тому диференціальна оцінка має клінічне значення.
Що парафазії показують про роботу мовної системи
Парафазії стали одним із найінформативніших «вікон» у процес породження слова. Якщо замість цільового слова регулярно з’являються семантично споріднені слова, це свідчить, що значення активуються не поодинці: пов’язані концепти утворюють конкурентне поле. Якщо відповідь зберігає значну частину звукової структури, але змінює окремі фонеми, це показує окрему вразливість фонологічного рівня.
Дані після інсульту добре узгоджуються з цим функціональним розрізненням. У дослідженні Halai, Woollams і Lambon Ralph профілі помилок називання були пов’язані з різними мовно-когнітивними компонентами та різними патернами ураження. Це не означає, що кожен тип помилки має одну анатомічну адресу. Навпаки, помилки виникають із порушення взаємодії розподілених систем.
Парафазії також залежать від контексту. У завданні називання малюнка дослідник знає цільове слово наперед і легко визначає тип помилки. У природній розмові можливих формулювань багато, тому реконструкція задуманої цілі складніша. Саме через це оцінювання поєднує стандартизовані завдання зі зразками спонтанного або зв’язного мовлення.
Як оцінюють парафазії
Парафазію не діагностують за одним словом. Логопед або фахівець із мовлення та мови оцінює ширший профіль комунікації: спонтанне мовлення, називання, повторення, розуміння усного мовлення, читання і письмо. ASHA саме ці домени включає до комплексної оцінки афазії.
Під час аналізу помилок важливо встановити передбачуване цільове слово, визначити, чи відповідь є реальним словом, оцінити семантичну та фонологічну близькість, врахувати самокорекцію і те, чи допомагають підказки. Одна й та сама людина може демонструвати різні типи парафазій у різних завданнях.
Клініцист також з’ясовує час появи симптомів і медичний контекст. Якщо порушення виникло раптово, пріоритетом стає невідкладна медична оцінка причин. Якщо зміни розвиваються поступово, потрібне медичне обстеження для виключення прогресивного неврологічного процесу. За підозри на афазію NIDCD рекомендує комплексне обстеження комунікативних здібностей фахівцем після медичної оцінки.
Чи можна визначити причину парафазії за її типом
Тип парафазії дає важливу інформацію про мовний механізм, але не є самодостатнім маркером етіології. Семантична заміна не означає автоматично конкретний діагноз, а фонемна заміна не доводить ураження однієї визначеної ділянки.
Це особливо важливо через перекриття синдромів. Після інсульту люди з різною локалізацією та обсягом ураження можуть мати схожі мовні помилки, а один і той самий пацієнт — кілька типів помилок. При прогресивних мовних синдромах профіль також може змінюватися з перебігом захворювання. Тому нейропсихологічна або мовна інтерпретація завжди поєднується з анамнезом, неврологічним оглядом та, коли це показано, нейровізуалізацією.
Як лікують парафазії
Не існує окремого універсального «лікування парафазії» як ізольованого симптому. Терапія спрямована на основний мовний розлад, функціональні потреби людини та конкретний механізм помилок. При постінсультній афазії центральне місце займає мовленнєва терапія.
Для труднощів називання застосовують семантичні й фонологічні підказки, Semantic Feature Analysis, Phonological Components Analysis та інші підходи до лексичного відновлення. ASHA описує ці методи як частини індивідуалізованої терапії афазії. Систематичний огляд Nunn, Vallila-Rohter і Middleton показує, що дослідження навчання назв використовують різні комбінації безпомилкового навчання, навчання з помилками та retrieval practice; механізми й оптимальні компоненти лікування залишаються предметом активного дослідження.
Для постінсультної афазії сучасна настанова European Stroke Organisation 2025 року базується на систематичному пошуку рандомізованих досліджень і підтримує достатню дозу мовленнєвої терапії, водночас підкреслюючи якість доказів та потребу індивідуалізації. Це рекомендації для реабілітації афазії загалом, а не гарантія усунення конкретного типу парафазії.
Ефективність оцінюють не лише за зменшенням кількості помилок у тесті. Важливо, чи людина краще передає задум у реальному житті, підтримує розмову, користується письмом, жестами або допоміжними засобами, повертається до значущих соціальних ролей і може самостійно компенсувати труднощі.
Відновлення після інсульту
Після інсульту мовний профіль може суттєво змінюватися протягом перших місяців і продовжувати покращуватися пізніше. NIDCD зазначає, що найбільші зміни часто відбуваються на ранніх етапах, однак мовні й комунікативні здібності можуть покращуватися протягом багатьох років.
Прогноз не визначається самою наявністю парафазії. Важливі причина ураження, початкова тяжкість афазії, розмір і локалізація ураження, супутні порушення, загальний стан здоров’я, доступ до реабілітації та комунікативне середовище. Зміна структури помилок у часі також може бути частиною відновлення.
Як спілкуватися з людиною, яка робить парафазичні помилки
Найкорисніше зберігати дорослий природний стиль розмови й допомагати передати зміст, а не перетворювати кожну фразу на тест. NIDCD радить давати людині достатньо часу, зменшувати відволікання, використовувати короткі зрозумілі речення, за потреби записувати ключові слова та підтримувати різні способи комунікації — мовлення, жест, вказування, малювання.
Постійне виправлення кожної помилки часто руйнує темп і впевненість розмови. Натомість можна уточнити задум: «Ти маєш на увазі чашку?» — і дати можливість підтвердити або виправити відповідь. Якщо слово не знаходиться, корисними можуть бути вибір із кількох варіантів, перша літера або звук, опис функції предмета чи письмова підказка — але спосіб допомоги варто узгоджувати з фахівцем, який знає індивідуальний мовний профіль.
Коли потрібна термінова допомога
Якщо заміни слів або звуків з’явилися раптово у людини, яка раніше говорила звично, це не ситуація для домашнього спостереження. Особливо небезпечним є поєднання з асиметрією обличчя, слабкістю або онімінням з одного боку, раптовим порушенням зору, рівноваги, координації чи сильним незвичним головним болем. МОЗ України відносить раптову проблему з розумінням мови, мовленням і «плутанину в словах» до симптомів інсульту та наголошує на терміновості допомоги.
Навіть якщо мовні порушення минули через кілька хвилин, медичне обстеження залишається необхідним. Тимчасове зникнення симптомів не дає підстав вважати епізод безпечним.
Поширені запитання
Парафазія — це діагноз
Ні. Парафазія — опис типу мовленнєвої помилки. Вона може входити до клінічної картини афазії та інших неврологічних мовних порушень. Діагноз встановлюють за сукупністю симптомів, історією їх появи, мовним обстеженням і медичними даними.
Чи може здорова людина інколи замінити слово або звук
Так. Одиничні обмовки й помилки добору трапляються у звичайному мовленні. Клінічне значення має новий, частий або систематичний патерн, особливо якщо він поєднується з труднощами розуміння, називання, читання, письма чи іншими неврологічними симптомами.
Чим семантична парафазія відрізняється від фонемної
При семантичній парафазії людина вимовляє інше реальне слово, пов’язане зі значенням цілі. При фонемній змінюється звукова структура цільового слова. На практиці можливі також змішані та інші типи помилок.
Чи означає семантична парафазія афазію Верніке
Ні. Семантичні парафазії можуть бути помітними при флюентних афазіях, але один тип помилки не встановлює підтип афазії. Сучасна оцінка враховує зв’язне мовлення, розуміння, повторення, називання, читання, письмо та загальний неврологічний контекст.
Чи є фонемна парафазія тим самим, що апраксія мовлення
Ні. Фонемна парафазія описує помилку у звуковій формі слова в межах мовної системи. Апраксія мовлення стосується планування й програмування мовленнєвих рухів. Вони можуть співіснувати, а їх розрізнення іноді потребує детального клінічного аналізу.
Чи можна позбутися парафазій після інсульту
Частота й характер парафазій можуть суттєво змінюватися в процесі спонтанного відновлення та реабілітації. Результат залежить від загального профілю афазії та причини ураження. Терапія спрямовується на відновлення мовних функцій і ефективної комунікації, а не лише на механічне усунення окремих помилок.
До кого звертатися
При раптовій появі мовних порушень потрібна екстрена медична оцінка. При стійких або поступових труднощах варто звернутися до лікаря для з’ясування причини та до фахівця з мовлення і мови для комплексної оцінки комунікативних функцій.
Пов’язані статті
References
American Speech-Language-Hearing Association. (n.d.). Aphasia. Practice Portal. https://www.asha.org/practice-portal/clinical-topics/aphasia/
Brady, M. C., Mills, C., Øra, H. P., et al. (2025). European Stroke Organisation (ESO) guideline on aphasia rehabilitation. European Stroke Journal, 10(4), 1189–1220. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/40401776/
Fergadiotis, G., Gorman, K., & Bedrick, S. (2016). Algorithmic Classification of Five Characteristic Types of Paraphasias. American Journal of Speech-Language Pathology, 25(4S), S776–S787. https://pubs.asha.org/doi/10.1044/2016_AJSLP-15-0147
Halai, A. D., Woollams, A. M., & Lambon Ralph, M. A. (2018). Triangulation of language-cognitive impairments, naming errors and their neural bases post-stroke. NeuroImage: Clinical, 17, 465–473. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/29159059/
Міністерство охорони здоров’я України. (2024). Що таке інсульт та як його розпізнати? https://moz.gov.ua/uk/scho-take-insult-ta-jak-jogo-rozpiznati
Mirman, D., Chen, Q., Zhang, Y., et al. (2015). Neural Organization of Spoken Language Revealed by Lesion-Symptom Mapping. Nature Communications, 6, 6762. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4400840/
Na, Y., Jung, J., Tench, C. R., Auer, D. P., & Pyun, S.-B. (2022). Language systems from lesion-symptom mapping in aphasia: A meta-analysis of voxel-based lesion mapping studies. NeuroImage: Clinical, 35, 103038. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC9112051/
National Institute on Deafness and Other Communication Disorders. (2025). Aphasia. https://www.nidcd.nih.gov/health/aphasia
Nunn, K., Vallila-Rohter, S., & Middleton, E. L. (2023). Errorless, Errorful, and Retrieval Practice for Naming Treatment in Aphasia: A Scoping Review of Learning Mechanisms and Treatment Ingredients. Journal of Speech, Language, and Hearing Research, 66(2), 668–687. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10023178/
Stark, B. C., Basilakos, A., Hickok, G., Rorden, C., Bonilha, L., & Fridriksson, J. (2019). Neural organization of speech production: A lesion-based study of error patterns in connected speech. Cortex, 117, 228–246. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6650360/