Паліативна допомога при тяжкій деменції: комфорт, рішення і підтримка
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 12 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Паліативна допомога при тяжкій деменції — це комплексна медична, психологічна, соціальна й практична підтримка людини та її близьких, спрямована на полегшення страждання, збереження комфорту, повагу до особистості й ухвалення рішень відповідно до її потреб та цінностей. Вона охоплює контроль болю й інших симптомів, допомогу з їжею та питтям, гігієну, спілкування, підтримку родини й заздалегідь узгоджений план дій у разі погіршення стану.
Паліативний підхід до деменції доцільний уже від моменту встановлення діагнозу, а на тяжкій стадії його значення зростає через залежність від доглядальників, порушення мовлення та ковтання, можливі інфекції, обмежену рухливість і труднощі з повідомленням про біль. Таку безперервну, орієнтовану на потреби модель прямо рекомендує NICE у настанові щодо деменції.
Паліативна допомога не означає припинення медичного лікування. Лікарі продовжують оцінювати причини нового дискомфорту, лікувати ті стани, для яких очікувана користь відповідає цілям людини, і полегшувати симптоми навіть тоді, коли повернути втрачені когнітивні функції неможливо. Питання про антибіотики, госпіталізацію, штучне харчування чи інтенсивні втручання розв’язують окремо, з огляду на ймовірну користь, тягар процедури та відомі побажання людини.
Що означає паліативна допомога при деменції
Деменція — клінічний синдром набутого зниження когнітивних функцій, що істотно впливає на повсякденну самостійність. Причинами можуть бути різні захворювання, зокрема хвороба Альцгеймера, судинні ураження головного мозку, хвороба з тільцями Леві та інші процеси. Паліативний маршрут визначають за потребами й перебігом хвороби, а не лише за її назвою.
Мета допомоги — виявляти те, що завдає людині страждання, передбачати можливі ускладнення й підтримувати доступні їй способи взаємодії зі світом. Комфорт включає полегшення болю, безпечне положення тіла, догляд за ротовою порожниною, приємні дотики за згодою, звичні звуки й присутність близьких. Водночас збереження гідності означає звертатися безпосередньо до людини, пояснювати кожну процедуру та надавати їй можливість брати участь у рішеннях настільки, наскільки дозволяє стан.
Міжнародна консенсусна рамка Європейської асоціації паліативної допомоги описує паліативний догляд при деменції через орієнтацію на особистість, спільне планування, контроль симптомів, безперервність допомоги та підтримку сім’ї. Консенсус формує клінічні принципи; ефективність окремих втручань потрібно оцінювати за окремими дослідженнями.
Чим паліативна допомога відрізняється від допомоги в останні дні життя
Паліативна допомога може тривати місяці й роки та поєднуватися з лікуванням інфекцій, супутніх захворювань і реабілітаційними заходами, якщо вони корисні конкретній людині. Догляд в останні дні життя — вужча ситуація, коли медична команда оцінює ознаки наближення смерті, частіше переглядає ліки, харчування, гідратацію й організовує доступне полегшення симптомів.
Перехід до паліативного підходу не визначають одним тестом пам’яті, віком, одним епізодом госпіталізації чи самим фактом проживання в закладі догляду. Так само вислів «тяжка деменція» не дає змоги точно передбачити, скільки часу людина проживе.
Як розпізнають тяжку деменцію і зростання потреб у допомозі
На тяжкій стадії людина часто не може самостійно вдягатися, купатися, користуватися туалетом, готувати їжу або контролювати приймання ліків. Мовлення може обмежуватися короткими словами або зникати, а розуміння складних пояснень знижуватися. Можливі нестійкість під час ходьби, втрата здатності пересуватися, нетримання, порушення жування та ковтання. Ступінь цих змін варіює між людьми і залежить від причини захворювання та інших станів.
Визначити обсяг допомоги важливіше, ніж прив’язати людину до жорсткої часової схеми. Практичні питання: чи може вона безпечно змінити положення тіла; показати, де болить; прийняти їжу з підтримкою; висловити згоду або відмову; впізнавати звичні голоси; повідомити про задишку чи спрагу невербально? Залежно від відповідей складають план догляду.
Детальніше зміни функціонування описано в матеріалі «Стадії деменції: як змінюються функції та потреби в допомозі».
Чому прогноз залишається невизначеним
Деменція має різні траєкторії прогресування. Після інфекції чи іншого гострого захворювання людина може частково відновитися; іноді погіршення триває попри належне лікування. Повторні інфекції, суттєве зменшення споживання їжі, значна втрата ваги та нездатність пересуватися можуть сигналізувати про високі потреби й погіршення прогнозу, але жодна окрема ознака не встановлює точну дату смерті.
Під час розмови з сім’єю корисніше описувати можливі сценарії, ніж називати певний термін без достатніх підстав: що робити, якщо людина знову захворіє на пневмонію; якщо перестане ковтати таблетки; якщо виникне нестерпний біль; кого викликати вночі; де їй бажано отримувати допомогу.
Коли потрібна невідкладна медична оцінка
Раптова зміна свідомості, уваги, поведінки або рухливості у людини з деменцією потребує термінового медичного оцінювання. За кілька годин чи днів може розвинутися делірій через інфекцію, зневоднення, побічну дію ліків, метаболічні порушення, біль чи інший гострий стан. Делірій може співіснувати з деменцією, а його малопомітна форма проявляється незвичною сонливістю й мовчазністю.
Негайно звертайтеся по екстрену допомогу за наявності раптової втрати або різкого порушення свідомості, ознак інсульту, вираженої задишки, судом, значної кровотечі, тяжкої травми чи іншого стану, що безпосередньо загрожує життю. В Україні доступні номери 103 і 112. Паліативний статус сам по собі не пояснює гострих симптомів і не скасовує необхідності оцінки.
Якщо команда вже погодила індивідуальний план дій у разі очікуваного погіршення наприкінці життя, родина дотримується цього плану й одночасно повідомляє медичним працівникам про нові симптоми. Докладніше про відмінність гострого стану — «Делірій на тлі деменції» та «Раптова сплутаність свідомості».
Хто ухвалює медичні рішення
За можливості медичний працівник звертається до самої людини з деменцією і з’ясовує її побажання. Когнітивні порушення мають різний вплив на здатність ухвалювати конкретні рішення: людина може не розуміти складної операції, але спроможна висловити вибір щодо їжі, місця перебування або способу догляду. Оцінювання здатності до ухвалення рішень пов’язують із конкретною ситуацією, а спілкування адаптують до її можливостей.
Сім’я може допомогти відтворити давні цінності й переваги людини, зокрема ставлення до госпіталізацій, інвазивних процедур, релігійних практик і важливих стосунків. Водночас право на медичну згоду чи представництво визначається чинним законодавством і конкретним правовим статусом. Сам факт спорідненості або догляду не слід автоматично прирівнювати до повноваження ухвалювати будь-яке медичне рішення від імені дорослої людини.
Лікар пояснює діагноз, прогноз, можливі втручання, їхні цілі, невизначеність, побічні ефекти та альтернативи. Якщо в сім’ї виникає незгода, доцільні повторна спільна розмова, залучення керівника лікувальної команди або консультація з медичної етики відповідно до можливостей закладу. План має бути зафіксований у медичній документації й переглядатися після істотної зміни стану.
Що варто зафіксувати в плані допомоги
План містить відомі побажання людини, основні захворювання, перелік ліків та алергій, способи повідомлення про біль, особливості ковтання, контакт лікаря, маршрут паліативної допомоги й алгоритм дій у випадку інфекції, задишки або різкої зміни свідомості. Окремо обговорюють, за яких умов госпіталізація може полегшити стан і які втручання людина раніше вважала прийнятними.
Реанімаційні заходи, штучна вентиляція, антибіотики, внутрішньовенне введення рідини, зондове харчування та госпіталізація мають різну мету й різний тягар. Рішення щодо кожного втручання потребує окремого обговорення й належного юридичного оформлення. Узгоджене прагнення комфорту не означає автоматичної відмови від будь-якого лікування.
Розпізнавання болю, коли людина вже мало говорить
Людина з тяжкою деменцією може відчувати біль навіть тоді, коли не може його назвати. Підказками стають гримаса, напруження м’язів, стогін, захисні рухи, незвична дратівливість, зміни дихання, опір перевдяганню чи перевертанню, порушення сну, зменшення апетиту. Однак кожен із цих проявів має кілька можливих причин і потребує клінічного тлумачення.
Оцінювання включає огляд шкіри й ротової порожнини, перевірку можливих травм, закрепу, затримки сечі, інфекцій, незручного положення та побічних ефектів ліків. Фахівці можуть використовувати структуровані інструменти спостереження за болем, зокрема шкали для людей із порушеним мовленням. Результат шкали допомагає стежити за змінами, але не замінює огляду й не встановлює причину болю.
За рекомендаціями NICE щодо деменції, біль потрібно оцінювати регулярно, використовуючи самооцінку, якщо вона можлива, а за її відсутності — належні спостережні інструменти. Призначення знеболювальних, вибір дози, перегляд взаємодій та оцінка побічних ефектів належать до лікарської компетенції.
Що родина може зробити для полегшення дискомфорту
Корисні м’яка зміна положення тіла, підтримка кінцівок подушками, спокійна температура приміщення, догляд за шкірою й зубами, чистий одяг, акуратне перевдягання та пояснення дій короткими словами. Якщо дотики викликають страх, їхній спосіб змінюють. Сім’я може вести короткі нотатки про час появи неспокою, рухи, приймання їжі, випорожнення, ліки та реакцію на допомогу; ці спостереження полегшують медичне оцінювання.
При стійкому болю необхідний план із лікарем: як вводити призначене знеболювальне, що робити, коли ковтання утруднюється, які побічні явища контролювати й кого викликати, якщо симптоми не минають. Самостійне додавання седативних або опіоїдних засобів небезпечне.
Харчування й ковтання при тяжкій деменції
Проблеми з їжею можуть виникати через порушення уваги, втрату навичок користування посудом, стоматологічний біль, депресивні симптоми, побічні дії препаратів, порушення жування, дисфагію чи загальне погіршення стану. Відмова від їжі сама по собі не дозволяє зробити висновок про останні дні життя.
Медична оцінка потрібна, якщо людина часто кашляє під час їжі, відчуває задуху, затримує їжу в роті, має вологий голос після ковтання, повторні інфекції грудної клітки, значно втрачає вагу або не може проковтнути ліки. Фахівець оцінює ковтання й безпечну консистенцію їжі, а також ризик аспірації.
Допомога з прийманням їжі передбачає зручну вертикальну позу, повільний темп, невеликі порції, підказки, знайомі смаки, достатній час та спокійне оточення. Людині пропонують вибір, спостерігають за втомою й зупиняються, якщо з’являються кашель, виражений дистрес або ознаки небезпечного ковтання. Зміну текстури страв і загущення рідин доцільно узгоджувати після оцінки дисфагії, оскільки вони можуть впливати на задоволення від їжі та споживання рідини.
Оновлена настанова ESPEN 2024 року рекомендує індивідуально підтримувати пероральне харчування, оцінювати ризик недостатнього споживання їжі й води, поліпшувати умови приймання їжі та навчати доглядальників. Харчові добавки можуть поліпшувати нутритивний стан за певних показань, але їх не слід представляти як лікування когнітивного зниження.
Чи потрібен зонд або гастростома
Питання про назогастральний зонд чи гастростому є одним із найскладніших для родини. При тяжкій деменції дослідження не підтвердили надійної переваги ентерального годування щодо тривалості життя, якості життя або зменшення страждання. Кокранівський огляд 2021 року включив 14 нерандомізованих досліджень загалом із 49 714 учасниками; дані щодо виживання мали низьку або дуже низьку визначеність, а для гастростоми було виявлено підвищений ризик пролежнів. Якість життя в цих дослідженнях узагалі не оцінювали.
NICE радить не застосовувати ентеральне харчування регулярно при тяжкій деменції, якщо немає потенційно зворотного супутнього стану. ESPEN 2024 розглядає штучне харчування й гідратацію як тимчасовий варіант за певних умов при легкій чи помірній деменції, але не рекомендує їх при тяжкій деменції або в термінальній фазі.
Ці висновки не замінюють індивідуального рішення. Якщо виник стан, який може зворотно порушувати ковтання, команда оцінює його причину, очікувану тривалість, користь і ризики тимчасової підтримки. Обговорюють також ускладнення самої процедури, потребу в обмеженні рухів, ризик видалення трубки, аспірації й дискомфорту. Сім’я має отримати пояснення, що допоміжне годування з рук із дотриманням безпеки — це повноцінна активна форма догляду.
Рідина, сухість у роті та медична гідратація
Сухість у роті може бути наслідком дихання через рот, медикаментів, зневоднення чи недостатнього догляду. Регулярне зволоження губ, очищення зубів і слизової, догляд за протезами та невеликі безпечні ковтки за бажанням людини часто суттєво впливають на комфорт. Рідину пропонують лише за умови, що ковтання залишається достатньо безпечним; оцінку цього питання проводить медичний фахівець.
Підшкірне чи внутрішньовенне введення рідини має свої показання і ризики. У людини з потенційно зворотним зневодненням відновлення рідини може бути частиною лікування. В останні дні життя воно інколи полегшує симптоми, але може спричинити набряки, перевантаження рідиною або біль у місці введення. Залишається невизначеним, чи подовжує така гідратація життя або процес помирання.
NICE у настанові про останні дні життя рекомендує індивідуальну оцінку, обговорення користі та ризиків і, за відповідних симптомів, пробне лікування з регулярною переоцінкою. Важливо розрізняти звичайну підтримку пиття, допомогу з гігієною рота та медичне введення рідини: це різні втручання.
Задишка, кашель, інфекції й рішення щодо антибіотиків
Задишка може бути пов’язана з пневмонією, серцевою недостатністю, тромбоемболічними ускладненнями, аспірацією або іншими причинами. Новий чи виражений симптом потребує лікарського оцінювання. Комфорт можуть покращувати безпечна зміна положення, спокійне оточення та лікування встановленої причини; за показаннями лікар призначає засоби для контролю задишки й оцінює результат.
Антибіотики при інфекції іноді продовжують життя або полегшують симптоми, але можуть додавати навантаження через ін’єкції, госпіталізацію, побічні реакції й необхідність контролю. В обсерваційному дослідженні пневмонії при пізній деменції застосування протимікробних засобів було пов’язане з довшим виживанням, але меншою комфортністю порівняно з відсутністю такого лікування. Це спостереження, а не рандомізований доказ універсальної стратегії.
Під час ухвалення рішення запитують: чи лікування зменшить гарячку, біль, задишку або інший симптом; чи є реалістична можливість повернутися до попереднього стану; чи потрібне переведення до лікарні; як людина раніше ставилася до таких втручань? Медичні працівники можуть поєднувати лікування причини з підтримкою комфорту.
Ажитація, тривога та зміни поведінки
Крик, повторювані рухи, опір догляду, плач, агресивні реакції або незвична пасивність можуть свідчити про біль, страх, порушення сну, голод, закреп, потребу в туалеті, інфекцію чи невідповідний спосіб спілкування. Спершу з’ясовують контекст і потенційно усувні причини, адаптують середовище й змінюють спосіб догляду.
Корисні передбачуваний розпорядок, тиха кімната, знайомий доглядальник, короткі пояснення, м’яка невербальна підтримка та відмова від поспіху під час процедур. Якщо ситуація пов’язана з гострою зміною уваги або свідомості, необхідно оцінити можливий делірій.
Психотропні препарати розглядає лікар, коли є чіткі показання й тяжке страждання або ризик шкоди, з урахуванням побічних ефектів, можливого посилення сплутаності, падінь та інших небезпек. Заходи без ліків описані у статті «Немедикаментозна допомога при поведінкових симптомах деменції».
Догляд за шкірою, рухом і виділеннями
У малорухомої людини зростає ризик ушкодження шкіри, болю, контрактур, закрепів та інфекцій. План може включати регулярну оцінку шкіри, підтримку зручного положення, відповідну поверхню ліжка, акуратні переміщення, гігієну після нетримання, догляд за стопами й індивідуальні рухи в доступному обсязі.
Частота зміни положення та спосіб переміщення залежать від стану шкіри, болю, переносимості процедур і порад медичної команди. Якщо перевертання завдає вираженого страждання, план переглядають. Профілактика пролежнів має залишатися реально переносимою для людини.
Закреп, затримка сечі, подразнення шкіри й болісні ураження слизових можуть проявлятися як тривога чи раптова зміна поведінки. Медична сестра або лікар оцінюють симптоми, визначають доцільні ліки й процедури. Катетеризація заради зручності персоналу може створювати додаткові ризики; її потребу оцінюють окремо.
Ліки: користь, навантаження й перегляд призначень
На пізніх стадіях людина нерідко одночасно отримує багато препаратів. Паліативний перегляд призначень відповідає на питання, чи приносить кожний засіб відчутну або важливу очікувану користь з огляду на теперішній прогноз і цілі допомоги. Особливо важливі лікарські взаємодії, антихолінергічний тягар, сонливість, падіння, здатність ковтати таблетки та можливі синдроми відміни.
Знеболювальні, засоби для лікування задишки, закрепу, нудоти або інших симптомів можуть бути потрібними. Профілактичні ліки з очікуваним ефектом через багато років інколи втрачають практичну користь на тлі значного погіршення, однак це рішення потребує індивідуального лікарського аналізу. Самостійно припиняти протисудомні, психотропні, серцево-судинні чи інші препарати не слід.
Для останніх днів життя NICE рекомендує переглядати медикаменти й припиняти ті, що не дають симптоматичної користі або можуть шкодити, з відповідним обговоренням. Особливості загальної терапії деменції наведено в статті «Лікування деменції: медикаменти, підтримка і межі можливостей». Антиамілоїдна терапія, призначена лише визначеним групам пацієнтів із ранньою симптоматичною хворобою Альцгеймера за спеціальними критеріями, не є лікуванням тяжкої деменції.
Чи потрібна госпіталізація
Лікарня може бути необхідною, коли обстеження чи лікування обіцяють істотну користь, яку неможливо безпечно забезпечити вдома. Водночас госпіталізація при тяжкій деменції може посилити дезорієнтацію, підвищити ризик делірію, порушити сон і роз’єднати людину зі звичним оточенням.
NICE рекомендує оцінювати реальні медичні потреби разом із можливими шкодами від перебування в лікарні та враховувати попередній план догляду. Для родини корисно заздалегідь узгодити, які симптоми можна контролювати силами виїзної паліативної команди, а за яких станів потрібна стаціонарна допомога.
Під час переведення між закладами передають план догляду, список препаратів, відомості про ковтання, способи спілкування, алергії, контактні дані й відомі побажання людини. Безперервність інформації зменшує ризик повторних непотрібних процедур та суперечливих рішень.
Що змінюється в останні дні життя
У деяких людей в останні дні зменшується потреба в їжі й питті, наростає сонливість, знижується фізична активність, змінюється дихання, стає важче проковтнути ліки. Такі ознаки можуть траплятися також при гострих станах, які піддаються лікуванню. Тому висновок про наближення смерті робить медична команда після оцінки загального стану, з урахуванням невизначеності прогнозу.
У цей період важливі частіша оцінка болю та задишки, доступність призначених засобів полегшення симптомів, гігієна рота, комфортне положення тіла, чутливе спілкування і можливість близьким бути поруч. Рутинні обстеження та процедури переглядають за їхнім впливом на добробут людини. NICE NG31 наполягає на індивідуальному плані, повторній оцінці стану та обговоренні прогнозу з родиною.
Шумне дихання, новий неспокій чи зміна кольору шкіри можуть лякати близьких. Медичний працівник пояснює, що означає конкретний прояв, чи супроводжується він стражданням і які заходи потрібні. Важливо уникати висновків про біль або задуху тільки за зовнішнім звуком дихання без оцінки людини.
Спілкування та збереження гідності
Можливість мовлення може зникати раніше, ніж здатність реагувати на тон голосу, дотик або знайомий ритуал. Звертайтеся до людини на ім’я, говоріть повільно й просто, пояснюйте дії перед дотиком, давайте час на реакцію. Якщо вона відвертається, напружується або проявляє тривогу, змінюйте спосіб взаємодії.
Не потрібно вимагати правильної відповіді, перевіряти пам’ять чи наполегливо виправляти кожне висловлювання. Спільне слухання музики, знайомі фотографії, спокійне перебування поруч або коротка розмова про близькі теми можуть підтримувати контакт. Важливі індивідуальні вподобання: те, що заспокоює одну людину, іншій може бути неприємним.
Повага до гідності проявляється у приватності під час гігієни, охайному одязі, уважності до болю, збереженні звичних звертань і розмові з людиною навіть тоді, коли відповідь невизначена.
Підтримка родини й доглядальників
Догляд за людиною з тяжкою деменцією вимагає фізичних зусиль, часу та складних емоційних рішень. Родичі можуть переживати виснаження, порушення сну, тривогу, провину, сум через поступові втрати й розбіжності в оцінці потрібного лікування. Такі переживання потребують практичної та психологічної підтримки.
План підтримки родини має містити навчання безпечному переміщенню, годуванню й догляду за шкірою, доступні контакти на випадок погіршення, розподіл чергувань, можливості короткочасного перепочинку та зрозумілий порядок медичної консультації. Якщо один доглядальник змушений виконувати всю роботу без сну, стійкість навіть добре складеного плану знижується.
Передчуття втрати може з’являтися задовго до смерті людини. Для близьких важливо мати простір для розмови про страх, виснаження та неоднозначні рішення. Після смерті можуть бути потрібні підтримка в горюванні й допомога з практичними питаннями. Окремий матеріал — «Догляд за людиною з деменцією: виснаження, підтримка й ресурси сім’ї».
Як отримати паліативну допомогу в Україні
В Україні паліативну медичну допомогу можна організовувати через заклади, що мають договори з Національною службою здоров’я України, залежно від стану людини та маршруту пацієнта. За роз’ясненням НСЗУ від 25 травня 2026 року, у Програмі медичних гарантій передбачені безоплатні послуги стаціонарної та мобільної паліативної допомоги за відповідними пакетами. Конкретний обсяг визначається умовами пакета, медичними показаннями й можливостями закладу.
Розпочати можна з сімейного або лікуючого лікаря: попросити оцінити паліативні потреби, можливість направлення до мобільної команди чи стаціонару, контроль симптомів удома, забезпечення ліками та навчання родини. Для інформації про заклади з договорами НСЗУ доступний контакт-центр 16-77. За потреби уточнюють маршрут і необхідні документи безпосередньо в лікаря й НСЗУ.
Підходи до оцінювання та лікування когнітивних розладів в Україні викладено в чинних стандарті медичної допомоги і клінічній настанові «Деменції та легкі когнітивні розлади», затверджених наказом МОЗ № 1663 від 3 листопада 2025 року. Ці документи є основою медичного маршруту деменції, а організація конкретної паліативної послуги додатково регулюється відповідними українськими правилами.
Що запитати на першій розмові з паліативною командою
Які симптоми найбільше знижують комфорт саме зараз? Чи є причини погіршення, які варто лікувати? Як оцінюватимуть біль, якщо людина не говорить? Хто перегляне ліки? Як перевірити ковтання і організувати годування? Кому телефонувати вночі або на вихідних? Які втручання можна забезпечити вдома? Що робити при повторній пневмонії або відмові від пиття? Як фіксуються побажання людини й рішення команди? Яку підтримку можуть отримати доглядальники?
Відповіді варто записати зрозумілою мовою та залишити біля переліку ліків і контактів. План переглядають при новій інфекції, зміні ковтання, повторних падіннях, наростанні болю чи іншій суттєвій зміні потреб.
Обмеження наукових даних
Доказова база паліативної допомоги при тяжкій деменції неоднорідна. Частина рекомендацій ґрунтується на систематичних оглядах, частина — на спостережних дослідженнях і професійному консенсусі. Рандомізовані дослідження в цій популяції обмежені етичними й методологічними складнощами: тяжкістю захворювання, неоднаковими цілями догляду та проблемою вимірювання суб’єктивного комфорту.
Висновки щодо зондового харчування походять переважно з нерандомізованих даних, тому необхідно одночасно враховувати обмеження оцінки виживання та виявлені ризики. Вибір антибіотиків, рідини, госпіталізації та симптоматичних втручань потребує співвіднесення конкретних клінічних обставин з особистими цілями допомоги. Показники тривалості життя чи кількість госпіталізацій самі по собі не вимірюють повноти комфорту та гідності.
Поширені запитання
Чи означає тяжка деменція, що людині залишилися лічені дні?
Ні. Тяжка стадія описує значні когнітивні й функціональні порушення. Тривалість життя та прогноз залежать від причини деменції, супутніх хвороб, інфекцій, стану харчування й індивідуального перебігу. Ознаки можливого наближення смерті оцінює медична команда в конкретній ситуації.
Коли потрібно звертатися по паліативну допомогу?
Паліативні потреби можна оцінювати від часу діагнозу. Практично важливо звернутися, коли виникають невирішений біль, задишка, труднощі з ковтанням, часті інфекції, значна залежність від догляду чи потреба в складних рішеннях. Необхідність підтримки сім’ї також є вагомою підставою.
Чи можна годувати людину, якщо вона їсть дуже мало?
Можна пропонувати безпечну пероральну їжу за бажанням людини й результатами оцінки ковтання. Спосіб допомоги змінюють відповідно до стану. Примусове годування, поспіх або годування під час вираженого кашлю створюють небезпеку. Потрібна консультація медичного фахівця.
Чи подовжує гастростома життя при тяжкій деменції?
Наявні дані не показали переконливої користі для виживання, якості життя або комфорту. Є дані про збільшення ризику пролежнів, а визначеність частини інших оцінок низька. Рішення залежить від конкретної причини порушення ковтання та очікуваних наслідків, про що йдеться в огляді Cochrane.
Чи означає відсутність крапельниці, що людина страждатиме від спраги?
Відчуття спраги й сухості в роті оцінюють окремо. Догляд за ротовою порожниною та безпечне пиття часто є центральними заходами. Медичну гідратацію розглядають індивідуально, з урахуванням можливого полегшення й ризику перевантаження рідиною. Універсального рішення немає.
Чи потрібно лікувати пневмонію антибіотиками?
Рішення залежить від тяжкості інфекції, прогнозу, ймовірності полегшення симптомів, можливих побічних наслідків, місця лікування та побажань людини. Антибіотики можуть бути доцільними в одній ситуації й давати неприйнятне навантаження в іншій. Паліативна команда має пояснити очікувану користь і альтернативи.
Чи може людина з тяжкою деменцією відчувати біль?
Так. Втрата мовлення не означає відсутності болю. Його оцінюють за доступними відповідями, поведінкою, рухами, мімікою й медичним оглядом; за потреби застосовують спеціальні шкали спостереження. Нові поведінкові прояви спонукають шукати фізичний дискомфорт.
Чи обов’язково перевозити людину до хоспісу?
Ні. Місце допомоги обирають за потребами, медичною безпекою, доступністю команд і побажаннями людини. Частину паліативних послуг можна надавати вдома за участю мобільної команди, інші ситуації потребують стаціонару. В Україні доступні обидва маршрути в межах відповідних пакетів НСЗУ.
Чи можна припинити частину ліків?
Лікар може переглянути препарати з урахуванням поточних цілей лікування, ризиків, здатності ковтати й очікуваної користі. Самостійне скасування ліків може спричинити погіршення або синдром відміни. План змін обговорюють із медичною командою.
Як діяти, якщо родичі мають різні думки про лікування?
Попросіть команду організувати спільне обговорення діагнозу, прогнозу, очікуваних результатів втручань і відомих побажань людини. Корисно письмово зафіксувати, у чому саме полягає розбіжність, та уточнити юридичні повноваження представників. За потреби залучають додаткову клінічну або етичну консультацію.
Що є головним результатом належної паліативної допомоги?
Результат оцінюють за тим, наскільки людині вдається полегшити біль та інші симптоми, зберегти звичний і гідний догляд, реалізувати її побажання, зменшити непотрібні обтяжливі процедури та підтримати близьких. План коригують відповідно до реальних потреб, а не за наперед установленою формулою.
Пов’язані статті
Джерела
Davies, N., et al. (2021). Enteral tube feeding for people with severe dementia. Cochrane Database of Systematic Reviews, CD013503. Оригінальне дослідження.
Державний експертний центр МОЗ України. (2025). Деменції та легкі когнітивні розлади: стандарт медичної допомоги та клінічна настанова, наказ МОЗ № 1663 від 03.11.2025. Офіційні документи.
Givens, J. L., et al. (2010). Survival and comfort after treatment of pneumonia in advanced dementia. Archives of Internal Medicine. Повний текст.
National Institute for Health and Care Excellence. (2015). Care of dying adults in the last days of life. NICE guideline NG31. Рекомендації.
National Institute for Health and Care Excellence. (2018). Dementia: assessment, management and support for people living with dementia and their carers. NICE guideline NG97. Рекомендації.
Національна служба здоров’я України. (2026). Паліативна допомога у ПМГ: про що важливо знати пацієнтам і родинам, 25.05.2026. Офіційне роз’яснення.
van der Steen, J. T., et al. (2014). White paper defining optimal palliative care in older people with dementia: a Delphi study and recommendations from the European Association for Palliative Care. Palliative Medicine. PubMed.
Volkert, D., et al. (2024). ESPEN guideline on nutrition and hydration in dementia – Update 2024. Clinical Nutrition, 43, 1599–1626. PubMed.