Острівцева кора та інтероцепція: роль insula у представленні сигналів тіла та емоцій

22 вер.

Читати 15 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 р. · Редакційна політика

Острівцева кора — одна з ключових ділянок мозку для представлення внутрішнього стану організму, але називати її «центром інтероцепції» або «центром емоцій» було б надто грубим спрощенням. Insula працює всередині розподілених мереж: отримує й інтегрує інформацію про стан тіла, взаємодіє з автономними, сенсорними, мотиваційними та когнітивними системами і бере участь у формуванні того, що людина переживає як тілесно забарвлений стан. Сучасні огляди описують її радше як багатофункціональний інтерфейс між відчуттям, емоцією і пізнанням, ніж як модуль з однією функцією (Zhang, Deng & Xiao, 2024).

Для розуміння ролі insula важливо відрізняти саму інтероцепцію — сприймання, обробку та інтеграцію сигналів із внутрішнього середовища організму — від окремих способів її вимірювання. Інтероцептивна точність, самооцінювана чутливість і метакогнітивна усвідомленість описують різні рівні цього процесу і не зводяться до активності однієї коркової ділянки.

Коротко: яку роль острівцева кора відіграє в інтероцепції та емоціях

Найстійкіший висновок сучасної нейронауки такий: острівцева кора є важливим вузлом мереж, які представляють стан тіла та пов’язують цю інформацію з увагою, мотивацією, контекстом і суб’єктивним переживанням. Задні відділи insula сильніше пов’язані із сенсорними й соматосенсорними системами, тоді як передні відділи мають ширші зв’язки з лобовими, поясними та іншими асоціативними мережами. Проте це градієнт і система перекривних підрегіонів, а не жорстка схема «задня частина відчуває тіло — передня створює емоцію» (Uddin et al., 2017).

Острівцева кора не працює сама. Висхідні сигнали від серцево-судинної, дихальної, шлунково-кишкової, терморегуляторної та інших систем проходять через периферичні нерви, спинний мозок і стовбур мозку; далі інформація розподіляється між таламусом, гіпоталамусом, парабрахіальним комплексом, мигдалиною, поясною корою, соматосенсорними та префронтальними ділянками, включно з insula. Саме тому інтероцепція є мережею взаємодії «тіло — мозок», а не функцією однієї точки (Wang & Chang, 2024).

Так само й емоції не мають простого нейроанатомічного словника, де кожному переживанню відповідає окремий «центр». Метааналітичні дані показують значне перекриття нейронних систем між різними емоційними категоріями, а сучасні огляди інтероцепції розглядають тілесні сигнали як один із компонентів емоційного процесу поряд із контекстом, оцінюванням, пам’яттю, мотивацією та дією (Lindquist et al., 2012); Greenwood & Garfinkel, 2025.

Що таке insula: анатомія без міфу про «один центр»

Insula — це ділянка кори великого мозку, розташована глибоко в бічній, або Сільвієвій, борозні. Зовні її прикривають покришкові частини лобової, тім’яної та скроневої часток. В українській анатомічній термінології вживають назви «острівець» і «острівцева частка»; у нейронаукових текстах, коли йдеться саме про коркову тканину та її функції, природним є словосполучення «острівцева кора».

Навіть анатомічно insula неоднорідна. Її можна ділити за борознами, звивинами, цитоархітектонікою, мієлоархітектонікою, структурними зв’язками або функціональними профілями. Залежно від методу парцеляції дослідники отримують різну кількість підділянок. Огляд структури й функції людської insula підкреслює, що її організація не зводиться до простого поділу на «передню» і «задню» частину (Uddin et al., 2017).

Це важливо для психологічних пояснень. Фраза «активувалася острівцева кора» приховує питання: яка саме ділянка, у якій півкулі, у якому завданні, разом із якими мережами, за якої фізіологічної зміни та що саме порівнювали в експерименті. Одна й та сама широка анатомічна назва охоплює системи, пов’язані зі смаком, болем, температурою, вісцеральними відчуттями, увагою до значущих подій, когнітивним контролем, мотивацією, емоційним і соціальним опрацюванням.

Як сигнали тіла доходять до мозку

Інтероцептивна інформація починається не в insula. Організм має спеціалізовані клітини й нервові закінчення, чутливі до механічних, хімічних, осмотичних, термічних, запальних та інших змін. Частина сигналів передається через блукаючий нерв, частина — через спінальні аферентні шляхи; окремі гуморальні сигнали можуть впливати на мозок через інші механізми. Сучасний огляд кодування інтероцепції показує, наскільки різними є ці канали і наскільки багато ще залишається невідомого про їхню інтеграцію (Wang & Chang, 2024).

Важливим стовбуровим вузлом є ядро одиночного шляху — nucleus tractus solitarius, NTS, яке отримує значну частину вісцеральної аферентації. Інформація далі взаємодіє з парабрахіальним ядром, гіпоталамусом, періакведуктальною сірою речовиною, таламусом та іншими структурами. Паралельні спінальні шляхи передають сигнали, пов’язані з температурою, болем, тканинним станом і частиною вісцеральної інформації. Огляд нейронних контурів інтероцепції наголошує: це не одна «лінія від органа до кори», а розгалужена система з висхідними й низхідними контурами регуляції (Chen et al., 2021).

На корковому рівні insula взаємодіє із соматосенсорною корою, передньою поясною корою, орбітофронтальною і медіальною префронтальною корою, а також із підкірковими структурами. Через ці взаємодії тілесна інформація стає частиною ширшого представлення стану організму, потреб, загроз, ресурсів і можливих дій. Саме тому відчуття прискореного серцебиття не несе готової етикетки «страх», «радість» чи «фізичне навантаження»: значення залежить від контексту і від того, як система інтерпретує сигнал.

Цей процес тісно пов’язаний із роботою вегетативної нервової системи. Мозок не лише приймає інформацію про серце, дихання чи шлунок, а й постійно змінює роботу тіла через автономні, ендокринні та поведінкові механізми. Інтероцепція тому є частиною замкнених регуляторних петель, а не пасивним «зчитуванням датчиків».

Задня, середня і передня insula: що насправді означає цей поділ

Один із найвідоміших способів описати острівцеву кору — як задньо-передній градієнт. У класичній моделі А. Д. Крейга більш первинне коркове представлення фізіологічного стану пов’язували із задніми острівцевими ділянками, а передню insula — з повторним представленням та інтеграцією цих сигналів у суб’єктивне усвідомлення (Craig, 2002); Craig, 2009. Ця модель надзвичайно вплинула на подальші дослідження інтероцепції.

Сучасні дані підтримують наявність функціональних градієнтів, але роблять картину складнішою. Великий метааналіз 1 768 нейровізуалізаційних експериментів виділив відносно різні інсулярні зони, пов’язані із сенсомоторними, соціально-емоційними, нюхово-смаковими та когнітивними завданнями. Водночас передня дорсальна insula демонструвала значне перекриття між кількома доменами, що узгоджується з її інтегративною роллю (Kurth et al., 2010).

Структурні дослідження також показують і унікальні, і спільні зв’язки різних підвідділів. Тому коректніше говорити про поступові зміни цитоархітектоніки, зв’язності та функціонального профілю вздовж insula, а не про три ізольовані модулі. Задні ділянки в середньому ближчі до сенсомоторного й тілесно-сенсорного полюса, вентральна передня insula частіше взаємодіє з афективними й лімбічними системами, а дорсальна передня — з увагою та когнітивним контролем. Межі між цими функціями перекриваються.

Чому схема «задня = тіло, передня = почуття» корисна лише як перше наближення

Вона добре передає загальну ідею інтеграції, але легко перетворюється на псевдоточну карту. В експериментах задні ділянки insula можуть брати участь не лише у внутрішньотілесних сигналах, а передні — не лише в емоціях. Крім того, активність передньої insula виникає в багатьох неемоційних завданнях, коли подія є значущою, потребує перемикання уваги або зміни поведінки. Функція мозкової ділянки визначається її положенням у мережі й поточним режимом взаємодії, а не одним психологічним ярликом.

Острівцева кора та свідоме відчуття сигналів тіла

Одна з класичних робіт у цій галузі використала завдання на визначення часу власного серцебиття під час fMRI. Учасники, які краще виконували завдання, демонстрували сильніший зв’язок між точністю та активністю правої передньої острівцевої/оперкулярної ділянки. Дослідники також спостерігали залучення поясної та соматомоторної кори (Critchley et al., 2004). Це стало важливим аргументом на користь участі insula у свідомій інтероцепції.

Але з цього результату не випливає, що передня insula є універсальним «вимірювачем точності тіла». По-перше, завдання на серцебиття вимірює конкретний канал і конкретний спосіб відповіді. По-друге, пізніша методологія розділила щонайменше об’єктивне виконання завдання, самооцінку власної інтероцептивної здатності та метакогнітивну відповідність між точністю й упевненістю (Garfinkel et al., 2015).

У ХАБі ці виміри винесені в окремі канонічні сторінки: інтероцептивна точність описує результати поведінкових завдань; інтероцептивна чутливість — переважно самооцінюваний вимір; інтероцептивна усвідомленість — поняття, яке в різних традиціях може означати свідоме відчуття або метакогнітивне знання про власну точність. Нейронна активність і психологічна шкала не є взаємозамінними показниками.

Як insula пов’язана з емоціями

Емоційний епізод часто супроводжується змінами серцебиття, дихання, напруження, температури, роботи шлунка, рівня активації та інших тілесних параметрів. Інтероцептивні сигнали несуть інформацію про ці зміни, а insula бере участь у їхній нейронній репрезентації. Саме цей міст між фізіологією та переживанням зробив острівцеву кору центральною для сучасних досліджень тілесної складової емоцій.

Водночас сучасний огляд Greenwood і Garfinkel показує, що емоційна роль інтероцепції не обмежується «силою сигналу». Важливими є сам аферентний потік, точність розрізнення, нейронне опрацювання, увага, оцінювання та вища інтерпретація в контексті. Тілесна зміна може впливати на емоційний стан, але її психологічне значення формується в ширшій системі (Greenwood & Garfinkel, 2025).

Огляд 2025 року про інтероцептивну модуляцію емоцій також описує двобічні петлі «мозок — тіло»: фізіологія впливає на емоційні стани, а емоційні та мотиваційні процеси змінюють фізіологію. Автори розглядають, зокрема, голод, огиду і страх та підкреслюють роль insula як одного з вузлів цієї взаємодії (Zsembik, Oldroyd & Chen, 2025).

Огида: найвідоміший приклад і небезпечне спрощення

Insula особливо часто згадується у зв’язку з огидою. Дійсно, нейровізуалізаційні й клінічні роботи багаторазово знаходили її залучення під час переживання або розпізнавання огиди, а пошкодження insula може супроводжуватися порушеннями частини емоційного опрацювання. Проте твердження «insula — центр огиди» перебільшує специфічність. Острівцева кора активна в багатьох сенсорних, емоційних і когнітивних станах, а огиду підтримує розподілена система.

Ширший метааналіз нейровізуалізації емоцій не знайшов достатньої підтримки простій ідеї, що кожна дискретна емоція стабільно й специфічно локалізується в окремій ділянці мозку. Інші метааналізи отримували частково відмінні патерни, тому питання про ступінь специфічності нейронних конфігурацій емоцій залишається теоретично дискусійним. Безпечний висновок для insula такий: її залучення до огиди надійне як частина мережевого патерна, але не дає права ототожнювати одну ділянку з однією емоцією (Lindquist et al., 2012).

Страх, тривога, біль і тілесна значущість

Insula також часто залучається у станах загрози, тривожного очікування, болю та інших переживаннях із вираженою тілесною компонентою. Це не означає, що вона «виробляє тривогу». Один із правдоподібних механізмів полягає в тому, що система оцінює значущі зміни внутрішнього стану, допомагає спрямувати на них увагу та інтегрує їх із контекстом, очікуваннями й готовністю діяти.

Клінічний огляд Critchley і Patchitt пов’язує insula з інтеграцією інтероцептивної та автономної інформації й розглядає, як зміни цих процесів можуть бути релевантними для психіатричних симптомів. Автори водночас описують інтероцепцію як багаторівневий механізм, а не як специфічний біомаркер одного розладу (Critchley & Patchitt, 2025).

Передня insula і мережа значущості

Передня insula, особливо її дорсальні відділи, часто розглядається як один із ключових вузлів мережі значущості — salience network, поряд із передньою/середньою поясною корою. У впливовій мережевій моделі її функція полягає не в розпізнаванні конкретної емоції, а у виявленні подій, які в поточному контексті варті додаткової обробки, та в координації перемикання між іншими великомасштабними мережами (Menon & Uddin, 2010).

«Значущість» тут не означає лише небезпеку або сильну емоцію. Значущим може бути біль, помилка, новий стимул, сигнал із тіла, потреба, винагорода, соціальна інформація або задача, що вимагає контролю. Тому активність передньої insula в емоційному експерименті може відображати кілька взаємопов’язаних операцій: тілесне представлення, суб’єктивну інтенсивність, увагу, невизначеність, мотиваційну важливість або необхідність змінити поточну дію.

Це одна з причин, чому нейровізуалізаційний результат не можна читати у зворотному напрямку: «якщо активувалася insula, людина відчуває X». Одна ділянка бере участь у багатьох процесах, а один психологічний стан реалізується через багато ділянок. Така помилка називається зворотним висновуванням і є однією з типових пасток популярної нейропсихології.

Предиктивне опрацювання та інтероцептивні висновування: впливова рамка, а не завершений консенсус

У частині сучасних моделей мозок описують як систему, що не лише реагує на сенсорні сигнали, а постійно формує прогнози щодо причин і майбутнього стану тіла. Висхідна інформація порівнюється з очікуваннями, а невідповідності можуть оновлювати модель або запускати регуляторні дії. У цій традиції insula часто розглядають як важливу частину ієрархії інтероцептивних прогнозів та помилок прогнозування.

Embodied Predictive Interoception Coding — модель Barrett і Simmons — припускає, що інтероцептивний досвід значною мірою формується низхідними передбаченнями про очікуваний стан організму, які обмежуються висхідною вісцеральною інформацією (Barrett & Simmons, 2015). Сучасні нейробіологічні огляди продовжують використовувати predictive-processing підходи для пояснення того, як внутрішні сигнали стискаються, інтегруються та набувають значення.

Науковий статус тут принциповий. Predictive processing, active inference та interoceptive inference — впливова сім’я теоретичних рамок із великою дослідницькою програмою. Вони пропонують механістичні гіпотези, але не є єдиним остаточним поясненням інтероцепції чи емоцій. Багато конкретних тверджень про те, які нейрони кодують «прогноз», «помилку» або «точність» на кожному рівні людського мозку, залишаються предметом емпіричної перевірки.

Острівцева кора, гомеостаз та алостаз

Інтероцептивне представлення потрібне організму не заради споглядання власних відчуттів. Його головна біологічна функція пов’язана з регуляцією: підтримувати температуру, енергетичний баланс, газообмін, водний стан, кровообіг та інші параметри в межах, сумісних із життям і поточними цілями. Частина цієї регуляції відбувається без свідомого переживання.

Поняття гомеостазу описує підтримання внутрішніх змінних у функціональних межах. Алостаз підкреслює випереджувальну регуляцію: організм може змінювати стан до того, як дефіцит або навантаження вже настали, спираючись на контекст і очікування. Insula, поясна кора, гіпоталамічні та стовбурові системи входять у ширші мережі, що поєднують сенсорне представлення внутрішнього стану з регуляторними відповідями.

Це допомагає зрозуміти, чому interoception і emotion так тісно переплітаються. Емоційні стани готують організм до дії, змінюють розподіл уваги й ресурсів та одночасно супроводжуються змінами внутрішньої фізіології. Відчуття тіла є частиною цієї динаміки, але не повним поясненням емоції.

Що нам дають нейровізуалізація, стимуляція та дослідження уражень

Більшість популярних тверджень про insula походить із fMRI. Функціональна МРТ показує зміни BOLD-сигналу, опосередковано пов’язані з локальною нейронною активністю. Вона дозволяє побачити, які ділянки сильніше залучені в певному контрасті завдань, але сама по собі не доводить, що ця ділянка необхідна для процесу, що вона є його джерелом або що BOLD-сигнал тотожний психологічному переживанню.

Дослідження електричної стимуляції та уражень дають інший тип доказів. Стимуляція різних частин insula може викликати вісцеральні, соматосенсорні, смакові, больові, автономні й інші ефекти. Після уражень описують порушення смаку, тілесного усвідомлення, автономної регуляції, емоційного й соціального опрацювання. Це посилює висновок про причинну участь острівцевої кори в низці функцій.

Проте й дані досліджень уражень мають межі. Інсульти рідко поважають анатомічні кордони однієї функціональної підділянки; вибірки часто невеликі; у дослідженнях емоційного опрацювання є перевага пацієнтів із правобічними ураженнями; методи та завдання відрізняються. Систематичний огляд 2024 року 23 групових досліджень після інсулярного інсульту дійшов висновку, що для остаточного картування специфічних функцій різних підвідділів потрібні більші багатоцентрові дослідження (Lotze, 2024).

Чи є права insula важливішою за ліву

У частині класичних робіт особливу увагу отримала права передня insula, зокрема через зв’язки з точністю серцевої інтероцепції та емоційним усвідомленням. Це породило популярну тезу про «праву insula як центр внутрішнього Я». Сучасні дані не підтримують таку просту латералізацію. Обидві півкулі беруть участь в інтероцептивному, автономному, сенсорному, емоційному та когнітивному опрацюванні, а патерн залежить від конкретного завдання, каналу тіла і підділянки.

Навіть для автономної регуляції повідомляли асиметрії, але вони не утворюють універсального правила, за яким одна insula відповідає за симпатичні, а друга — за парасимпатичні процеси. Клінічні вибірки, індивідуальні відмінності й мережевий контекст роблять реальну картину значно складнішою.

Острівцева кора і психічне здоров’я: що можна стверджувати, а що — ні

Зміни структури, активації або функціональної зв’язності insula описані при тривожних і депресивних розладах, залежностях, розладах харчової поведінки, психозі, посттравматичних станах та інших клінічних групах. Інтероцептивні відмінності теж спостерігаються в багатьох діагностичних категоріях. Це робить insula важливим об’єктом трансдіагностичних досліджень (Khalsa et al., 2018); Critchley & Patchitt, 2025.

Водночас «інша активність insula» не є психіатричним діагнозом. Групові відмінності в нейровізуалізації не означають, що за сканом окремої людини можна надійно визначити тривожний розлад, депресію, аутизм чи інший стан. Одна й та сама ділянка залучена до багатьох функцій, а різні розлади можуть давати частково перекривні патерни. Нейровізуалізаційні маркери в цій сфері переважно є дослідницькими, а не самостійними клінічними тестами.

Так само інтероцептивні труднощі не означають автоматично психічний розлад. Людина може мати високу увагу до тілесних сигналів, але інтерпретувати їх катастрофічно; може мати слабку точність у конкретному лабораторному завданні без помітних проблем у повсякденному житті; може мати тілесний симптом із соматичною причиною. Результат опитувальника або експериментальної задачі не підміняє медичну чи психологічну діагностику.

Чому «краще відчувати тіло» не завжди означає «краще регулювати емоції»

Популярна психологія іноді перетворює інтероцепцію на просту чесноту: що більше людина помічає тіло, то нібито краще вона розуміє емоції й регулює себе. Дослідження не дають підстав для такого універсального правила. Значення має не лише інтенсивність уваги, а її гнучкість, точність, контекст, інтерпретація сигналу та здатність перемикатися між внутрішньою і зовнішньою інформацією.

Наприклад, постійне сканування серцебиття або дихання в людини, яка очікує небезпеки, може підтримувати тривогу. В іншому контексті своєчасне помічання втоми, болю, голоду чи зростання напруження допомагає адаптивній дії. Тому мета — не максимальна інтероцепція як така, а адекватна взаємодія між сигналом, його значенням і поведінкою.

Це також пояснює, чому тілесне відчуття не слід автоматично психологізувати. Новий або сильний біль у грудях, виражена задишка, втрата свідомості, раптовий неврологічний симптом чи інша потенційно небезпечна зміна потребує відповідної медичної оцінки. Те, що тривога здатна змінювати тілесні відчуття, не робить кожен тілесний симптом «просто тривогою».

Типові помилки про insula

«Острівцева кора — центр емоцій». Коректніше: це один із багатьох вузлів розподілених систем, які поєднують тілесну, афективну, мотиваційну та когнітивну інформацію.
«Задня insula відчуває тіло, передня створює свідомість». Коректніше: існує корисний задньо-передній градієнт, але функції підділянок перекриваються і залежать від мережевого контексту.
«Якщо insula активна, людина відчуває огиду або тривогу». Активність однієї ділянки не дозволяє однозначно визначити психічний стан.
«Сильніша активність означає сильнішу або кращу інтероцепцію». BOLD-сигнал залежить від завдання, контрасту, фізіології та аналізу; він не є прямою шкалою психологічної здатності.
«Один heartbeat-тест вимірює всю інтероцепцію». Інтероцепція охоплює різні тілесні канали та різні виміри, а кардіальні завдання мають методологічні обмеження.
«Зміни insula можна використати як готовий тест на психічний розлад». Для більшості психіатричних застосувань такі знахідки є груповими дослідницькими результатами, а не індивідуальною діагностикою.

Як читати дослідження про острівцеву кору критично

Коли ви бачите твердження «дослідники знайшли центр X в insula», варто перевірити щонайменше кілька речей. Чи це кореляційне fMRI-дослідження, причинна стимуляція або дослідження уражень? Яка саме підділянка insula? Яке завдання виконували учасники? З чим порівнювали активність? Чи вимірювали фізіологічний сигнал окремо? Чи було підтвердження в незалежній вибірці? Чи специфічний результат для заявленої емоції або виникає в багатьох інших станах?

Особливо обережно слід ставитися до картинок мозку без опису контрасту. fMRI не показує «місце, де живе переживання». Воно показує статистичну різницю сигналу за певних умов. Одне й те саме дослідження можна неправильно переказати, якщо пропустити контрольну умову, підмінити асоціацію причинністю або зробити з групового середнього висновок про окрему людину.

Найсильніша аргументація виникає, коли сходяться різні методи: анатомічна зв’язність, нейровізуалізація, фізіологія, стимуляція, ураження, поведінкові вимірювання та відтворення результату. Навіть тоді функцію доцільно описувати на рівні мереж і механізмів, а не одним психологічним ярликом.

Що сьогодні можна вважати добре підтриманим

По-перше, insula є анатомічно та функціонально неоднорідною корковою ділянкою з широкими зв’язками. По-друге, вона бере участь у представленні внутрішнього фізіологічного стану й у взаємодії цих представлень із сенсорними, автономними, емоційними та когнітивними процесами. По-третє, між задніми й передніми підвідділами існують градієнти зв’язності та функціонального профілю. По-четверте, передня insula є важливим вузлом систем значущості й контролю уваги. По-п’яте, тілесні сигнали реально беруть участь у формуванні емоційного досвіду.

Менш певними є сильні локалізаційні твердження: що певна інсулярна підділянка є «місцем свідомості», що права insula універсально важливіша для всіх внутрішніх почуттів, що кожній емоції відповідає специфічна інсулярна зона або що predictive-coding опис є остаточно встановленим механізмом. У цих питаннях існують впливові моделі й переконливі дані, але теоретична інтерпретація залишається відкритою.

FAQ

Чи є insula окремою часткою мозку?

Так. В анатомічному описі говорять про острівцеву частку або острівець. Вона лежить глибоко в бічній борозні та прикрита сусідніми частками. Коли акцент роблять на корковій тканині й функції, часто вживають «острівцева кора».

Чи insula відповідає за інтероцепцію?

Вона є одним із ключових коркових вузлів інтероцепції, але інтероцептивна система значно ширша. До неї входять периферичні рецептори, вагальні та спінальні аференти, стовбур мозку, таламічні, гіпоталамічні, поясні, соматосенсорні та інші коркові й підкіркові системи.

Чи передня insula створює емоції?

Таке формулювання надто сильне. Передня insula бере участь в інтеграції тілесної, мотиваційної, контекстної та когнітивної інформації й часто активується під час емоційних переживань. Емоції виникають у розподілених системах і не мають одного анатомічного «генератора».

Чи можна за активністю insula визначити, що людина відчуває?

Надійно визначити конкретну емоцію лише за активністю insula не можна. Та сама ділянка активується в різних сенсорних, когнітивних, мотиваційних та емоційних завданнях, а конкретний стан відображається патерном взаємодії багатьох систем.

Чи пов’язана insula з огидою?

Так, зв’язок із переживанням і розпізнаванням огиди добре представлений у нейровізуалізаційній та клінічній літературі. Але insula не є специфічним «центром огиди»: вона залучена до багатьох інших функцій, а сама огида має розподілену нейронну основу.

Чи медитація або тренування уваги змінюють insula?

Деякі дослідження описують функціональні або структурні відмінності, пов’язані з медитативними практиками та тілесною увагою, але причинність, специфічність і клінічне значення таких змін залежать від дизайну дослідження. Немає підстав обіцяти, що певна практика «збільшить insula» і через це автоматично покращить емоційну регуляцію.

Чи пошкодження insula завжди спричиняє втрату емоцій або відчуттів тіла?

Ні. Наслідки залежать від локалізації й обсягу ураження, боку, сусідніх структур, пластичності та конкретної функції. Дослідження уражень показують широкий спектр можливих порушень, але не підтримують модель, за якою пошкодження однієї ділянки вимикає «всі емоції» чи «всю інтероцепцію».

Висновок

Острівцева кора є одним із найважливіших коркових вузлів, через які стан тіла стає частиною роботи мозку, але її роль точніше описувати як інтегративну й мережеву. Insula бере участь у представленні внутрішніх сигналів, автономній регуляції, увазі до значущого, мотивації, суб’єктивному відчутті та емоційному опрацюванні. Різні її підвідділи мають відмінні профілі зв’язності й функцій, які переходять один в один градієнтно та перекриваються.

Для психології головний наслідок простий: тіло є реальним компонентом емоційного процесу, але тілесний сигнал не є готовою емоцією. Мозок інтегрує фізіологію з контекстом, пам’яттю, очікуванням, увагою та дією. Саме тому однакове серцебиття може бути частиною страху, радості, фізичного навантаження або нейтральної адаптації — і саме тому insula важлива для емоцій, не будучи їхнім єдиним центром.

Психологічна енкциклопедія