Інтероцептивна усвідомленість: точність, впевненість і метакогніція тілесних сигналів
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 р. · Редакційна політика
Людина може дуже добре помічати, що серце б’ється швидше, живіт стискається або дихання змінюється, але це ще не означає, що вона точно сприймає фізіологічний сигнал. Вона може бути цілком упевнена у власному відчутті й водночас помилятися. А може, навпаки, виконувати лабораторне завдання доволі точно, але майже не довіряти своїм відповідям. Саме ці розходження роблять інтероцептивну усвідомленість складнішим поняттям, ніж звичне «вміння слухати тіло».
У сучасній науці про інтероцепцію важливо розділяти принаймні три речі: точність сприймання внутрішнього сигналу, суб’єктивну впевненість або самозвіт про власну інтероцепцію та метакогнітивне розуміння того, наскільки власній відповіді можна довіряти. Впливова модель Гарфінкел та співавторів описала їх як interoceptive accuracy, interoceptive sensibility та interoceptive awareness. Подальші дослідження підтвердили корисність такого розрізнення, але водночас показали, що сама термінологія й способи вимірювання залишаються дискусійними.
Тому головне питання цієї статті звучить не «наскільки добре людина відчуває тіло», а точніше: що саме ми називаємо інтероцептивною усвідомленістю, як відрізнити точність від впевненості, як вимірюють метакогніцію тілесних сигналів і чому один тест або опитувальник не дає універсального «рівня інтероцепції».
Коротко: що таке інтероцептивна усвідомленість
Інтероцептивна усвідомленість — термін, який у науковій літературі використовується у кількох близьких, але не тотожних значеннях. У вузькому метакогнітивному значенні це здатність оцінювати власну точність під час сприймання внутрішніх сигналів: людина не лише дає відповідь, а й більш-менш адекватно розуміє, коли її відповідь надійна, а коли — ні.
У ширшій традиції, пов’язаній із самозвітними шкалами на кшталт MAIA-2, «interoceptive awareness» означає багатовимірний суб’єктивний досвід тілесних сигналів: помічання відчуттів, способи спрямування уваги, ставлення до неприємних відчуттів, використання тіла в саморегуляції та довіру до тілесних сигналів. Оригінальна публікація MAIA-2 прямо визначає цей інструмент як самозвітне вимірювання кількох вимірів свідомої інтероцепції.
Ці два значення не варто змішувати. Метакогнітивна усвідомленість потребує співвіднесення суб’єктивної впевненості з фактичною результативністю завдання. Самозвітна усвідомленість описує те, як людина переживає, оцінює та використовує тілесні сигнали. Вона не є прямим тестом об’єктивної точності.
Чому термін «інтероцептивна усвідомленість» неоднозначний
Проблема починається з того, що interoceptive awareness стало парасольковим словосполученням для різних рівнів інтероцепції. В одних роботах воно означає свідоме помічання тілесного стану. В інших — метакогнітивну відповідність між впевненістю та точністю. У дослідженнях MAIA воно охоплює цілий профіль самозвітних тілесних навичок і ставлень. Через це дві статті можуть повідомляти про «інтероцептивну усвідомленість», але фактично вимірювати різні конструкти.
У 2025 році Десмедт та співавтори у великій концептуальній роботі зазначили, що визначення інтероцепції та її вимірювання часто розходяться, а популярні показники можуть відображати лише слабко пов’язані явища. Автори закликали точніше описувати, який саме процес і яким саме методом вимірюється. Огляд у Perspectives on Psychological Science особливо важливий для читання результатів досліджень: назва шкали або завдання ще не гарантує, що воно охоплює весь заявлений конструкт.
В українській науковій мові зустрічається і форма «інтероцептивне усвідомлення». Саме її використано в українській роботі з адаптації MAIA-2 серед студентів Київського університету імені Бориса Грінченка. Українська публікація 2023 року є важливим термінологічним і психометричним орієнтиром, але дослідження стосувалося конкретної однорідної вибірки молодих студентів, тому його результати не слід автоматично переносити на всі вікові або клінічні групи.
У цій статті «інтероцептивна усвідомленість» використовується як назва окремого наукового питання про співвідношення тілесної точності, суб’єктивної впевненості та метакогніції. Коли йдеться про MAIA-2 або інший самозвіт, це позначено окремо.
Інтероцептивна точність: наскільки добре людина розрізняє сигнал
Інтероцептивна точність, або interoceptive accuracy, у класичному значенні — це результативність у поведінковому завданні, де відповідь людини можна зіставити з фізіологічним або експериментально заданим критерієм. Наприклад, у кардіальній інтероцепції досліджують, наскільки людина може розрізняти або оцінювати сигнали, пов’язані із серцебиттям.
Звучить просто, але виміряти «чисту» точність складно. На відміну від зору, де експериментатор може точно контролювати зовнішній стимул, внутрішній сигнал виникає в організмі, змінюється разом із фізіологічним станом і не завжди доступний прямій експериментальній маніпуляції. Систематичний огляд нових методів вимірювання інтероцептивної точності показав, що сучасні завдання охоплюють кардіальну, дихальну й гастроінтестинальну сфери, але кожен метод має власні обмеження. Desmedt та співавтори, 2023 наголошують, що пошук високовалідного універсального показника залишається складним.
Тому точність у завданні на серцебиття означає насамперед результат у конкретному кардіальному завданні за конкретних умов. Вона не доводить, що людина так само точно відчуває голод, дихальне навантаження, наповнення шлунка, втому, температуру або біль.
Чому «добре рахую серцебиття» не дорівнює «маю високу інтероцепцію»
Одним із найвідоміших методів став heartbeat counting task — завдання, у якому людина рахує власні удари серця без прямого вимірювання пульсу руками. Проте його валідність давно обговорюється. Результат може залежати не лише від доступу до внутрішнього сигналу, а й від попередніх знань про типовий пульс, припущень, способу рахунку, частоти серцевих скорочень і самої формули обчислення.
Метааналіз 22 досліджень порівняв heartbeat counting і heartbeat discrimination та виявив лише невеликий зв’язок між показниками точності двох завдань; для метакогнітивної «усвідомленості» зв’язку між ними не було. Hickman та співавтори, 2020 дійшли висновку, що ці методи не варто вважати взаємозамінними.
Це важливе правило читання досліджень: інтероцептивна точність завжди прив’язана до операціоналізації. Питання «яка у людини інтероцептивна точність?» без уточнення тілесного домену й завдання часто занадто широке.
Самозвітна інтероцепція (interoceptive sensibility) і впевненість: що людина думає про власне відчуття
Interoceptive sensibility традиційно описує суб’єктивну сторону інтероцепції: як людина оцінює власну здатність помічати внутрішні сигнали або наскільки схильна звертати на них увагу. Це може вимірюватися загальними опитувальниками, інтерв’ю або оцінкою впевненості після окремої відповіді.
Саме тут легко зробити помилковий крок і прирівняти високу суб’єктивну впевненість до високої точності. Людина може бути дуже впевнена, що відчуває серцебиття правильно, але поведінкове завдання показує інше. Інша людина може відповідати правильно й оцінювати себе невпевнено. Упевненість є даними про оцінку власної відповіді, а не автоматичним підтвердженням її правильності.
Крім того, самозвітні опитувальники інтероцепції вимірюють не один спільний фактор. Систематичний огляд і велике факторно-мережеве дослідження 2022 року показали низьку загальну конвергенцію між популярними шкалами: вони частково відображають різні конструкти. Desmedt та співавтори, 2022 радять добирати інструмент відповідно до конкретного теоретичного питання, а не використовувати будь-який «опитувальник інтероцепції» як взаємозамінний.
Увага до тіла і віра у власну точність — різні речі
Людина може часто звертати увагу на тіло, але не бути точною. Вона може рідко спрямовувати увагу всередину, але в конкретному завданні добре розрізняти сигнал. Вона може вважати себе «дуже тілесно чутливою» через часті й інтенсивні відчуття, хоча це нічого не говорить про їхню точну інтерпретацію.
Саме тому Мерфі, Кетмур і Берд запропонували розрізняти не лише спосіб вимірювання — об’єктивне завдання чи самозвіт, — а й те, що вимірюється: точність чи увага. Їхня теоретична модель 2019 року уточнює, що «самозвітна інтероцепція» може означати переконання про власну точність або схильність звертати увагу на тіло, а це різні характеристики.
Метакогнітивна інтероцептивна усвідомленість: чи знаю я, коли маю рацію
Метакогніція — це оцінювання власних пізнавальних процесів. В інтероцепції ключове питання можна сформулювати так: чи відповідає моя впевненість тому, наскільки насправді точними є мої рішення про внутрішній сигнал?
Якщо людина зазвичай впевненіша саме в тих відповідях, які виявляються правильними, і менш упевнена у помилкових або невизначених відповідях, її метакогнітивна чутливість у цьому завданні вища. Якщо впевненість майже не розрізняє правильні й помилкові рішення, вона нижча. Важливий не сам рівень упевненості, а те, наскільки він інформативний щодо точності.
Саме таке розуміння було одним із центральних у роботі Гарфінкел та співавторів: interoceptive awareness визначалась як метакогнітивна відповідність між об’єктивною результативністю й суб’єктивною оцінкою. У їхній вибірці точність, sensibility і awareness виявилися розрізнюваними вимірами.
Подальше дослідження Forkmann та співавторів також показало, що взаємозв’язки між цими вимірами залежать від того, яке саме кардіальне завдання використовується. Це ще раз підкреслює: метакогнітивний показник не існує у вакуумі — він прив’язаний до якості базового перцептивного завдання.
Впевненість, калібрування і метакогнітивна чутливість
У повсякденній мові «я впевнений» звучить як оцінка знання. У дослідженні цього недостатньо. Середня впевненість може бути високою в людини, яка однаково впевнена і в правильних, і в неправильних відповідях. Тоді вона самовпевнена, але її впевненість погано відстежує точність.
Калібрування описує, наскільки загальний рівень упевненості відповідає фактичній результативності. Метакогнітивна чутливість описує, чи вміє людина на рівні окремих рішень відрізняти власні кращі відповіді від гірших. У сучасних психофізичних підходах можуть застосовуватися показники signal detection theory та метакогнітивної ефективності, але їхня інтерпретація знову залежить від валідності основного завдання.
Тому фраза «я дуже добре відчуваю своє тіло» може означати високу впевненість, часту увагу до тіла, велику інтенсивність відчуттів, справді високу точність або вдалу метакогнітивну оцінку — і ці варіанти треба розрізняти.
Інтероцепція не є однією сенсорною шкалою
Внутрішній стан організму представлений багатьма сигналами: серцево-судинними, дихальними, шлунково-кишковими, терморегуляторними, больовими, енергетичними та іншими. Наукова зручність кардіальних завдань історично зробила серцебиття найпопулярнішою моделлю, але воно не може автоматично представляти всю інтероцепцію.
Систематичний огляд нових вимірювальних методів показує, що різні тілесні домени потребують різних задач і мають різні джерела похибок. Desmedt та співавтори окремо розглядають кардіальні, дихальні та гастроінтестинальні тести. Це підтримує багатовимірне розуміння інтероцептивної точності.
Отже, коректніше говорити «точність у завданні на кардіальну інтероцепцію», ніж робити висновок про глобальну «точність відчуття тіла». Аналогічно, низький результат в одному тесті не означає загальну відсутність контакту з тілом.
MAIA-2: що вимірює популярний опитувальник
Multidimensional Assessment of Interoceptive Awareness, Version 2 — це 37-пунктовий самозвітний інструмент із вісьмома шкалами. Він створений для багатовимірної оцінки свідомого суб’єктивного ставлення до тілесних сигналів і включає аспекти помічання відчуттів, реакції на неприємні відчуття, регулювання уваги, усвідомлення зв’язку емоцій і тіла, використання тілесної уваги для саморегуляції, звернення до тіла як джерела інформації та довіри до нього. Опис і психометричне оновлення MAIA-2 опубліковані Mehling та співавторами у 2018 році.
MAIA-2 важлива тим, що не зводить суб’єктивну інтероцепцію до питання «як часто ви відчуваєте тіло». У попередній концептуальній роботі Мелінг наголошував, що стилі тілесної уваги можуть відрізнятися: тривожне сканування й уважне, некатастрофізуюче спостереження не є психологічно однаковими. Огляд 2016 року став одним із важливих аргументів на користь багатовимірного самозвіту.
Але MAIA-2 не є тестом об’єктивної інтероцептивної точності. Людина відповідає на запитання про власний досвід і звички, а не розрізняє фізіологічний сигнал із незалежним критерієм правильності. Тому високий бал за окремими шкалами MAIA-2 не доводить, що людина точніше за інших відчуває серцебиття чи інші внутрішні сигнали.
Систематичний огляд 2025 року за методологією COSMIN оцінив інструменти самозвітної тілесної усвідомленості й виявив, що MAIA-2 має відносно сильні психометричні результати серед досліджених опитувальників, але конструктивна валідність залишалась варіативною, а дані щодо надійності — не ідеальними. Bravo та співавтори, 2025 прямо описують MAIA-2 як корисний, але не бездоганний інструмент.
Українська версія MAIA-2
В Україні опубліковано дослідження адаптації MAIA-2 серед 400 студентів першого курсу віком 17–18 років. Автор повідомив прийнятні показники внутрішньої узгодженості шкал і факторні характеристики на цій вибірці. Волощенко, 2023 використовує термін «інтероцептивне усвідомлення» й становить важливу українську психометричну роботу.
Для практичного читання це означає дві речі. По-перше, українська термінологія й адаптований інструмент мають локальну наукову опору. По-друге, результати однієї студентської вибірки не створюють універсальних клінічних норм для всього населення. MAIA-2 не призначений для самодіагностики психічного розладу.
Чим інтероцептивна усвідомленість відрізняється від тілесної усвідомленості
«Тілесна усвідомленість» — ширше поняття. Воно може охоплювати внутрішні сигнали організму, пропріоцепцію, положення тіла, м’язове напруження, рух, дотик, образ тіла й увагу до зовнішньо доступних тілесних відчуттів. Інтероцепція стосується передусім сприймання й обробки внутрішнього фізіологічного стану.
На практиці межа не завжди чиста, і частина опитувальників тілесної усвідомленості включає компоненти, близькі до інтероцепції. Саме тому назва інструмента не повинна замінювати аналіз його змісту. Систематичні огляди сучасних шкал показують суттєву варіативність того, що саме вони охоплюють.
Як інтероцептивна усвідомленість пов’язана з емоціями
Емоції включають тілесні зміни, але тілесний сигнал не є готовою етикеткою емоції. Пришвидшене серцебиття може виникати під час страху, фізичного навантаження, хвилювання, радості, болю, кофеїнового ефекту або безлічі інших станів. Значення сигналу формується разом із контекстом, попереднім досвідом, увагою, оцінюванням і поточною ситуацією. Емоційна усвідомленість охоплює інший рівень — помічання, розрізнення й опис власного емоційного стану.
Сучасний огляд Greenwood і Garfinkel описує інтероцепцію як важливий компонент емоційного процесингу, але не як єдине пояснення емоцій. Annual Review of Psychology, 2025 розглядає взаємодію внутрішніх сигналів із процесами вищого рівня та контекстуальною оцінкою. Це узгоджується з ширшою картиною: інтероцепція бере участь в емоційному досвіді, але конкретна емоція не «зчитується» з одного органу.
Тому інтероцептивна усвідомленість і емоційна гранулярність пов’язані, але не тотожні. Перша стосується того, як людина помічає, оцінює й метакогнітивно контролює тілесний сигнал. Друга — наскільки диференційовано вона розрізняє емоційні стани. Можна добре помічати тілесне збудження, але описувати його лише як «мені погано». Можна, навпаки, мати багатий емоційний словник, але не дуже точно сприймати певні внутрішні сигнали.
Афективне маркування додає ще один рівень: називання емоцій словами може впливати на переживання, але воно не є тестом інтероцептивної точності. Слово допомагає структурувати стан, тоді як точність тілесного сприймання — окрема дослідницька задача.
Інтероцептивна усвідомленість і алекситимія
Алекситимія описує труднощі з ідентифікацією та словесним описом емоцій, а не «відсутність інтероцепції». Людина з високою алекситимічною рисою може відчувати сильні тілесні стани, але мати труднощі з їх емоційною інтерпретацією або мовним позначенням.
Це розрізнення важливе, бо поняття «інтероцептивна усвідомленість» у дослідженнях може означати різні компоненти. Зв’язок із алекситимією залежить від того, чи йдеться про об’єктивну точність, самозвіт, увагу до тіла або метакогнітивну відповідність. Тому загальне твердження «алекситимія виникає через погану інтероцепцію» занадто сильне.
Чи висока інтероцептивна усвідомленість завжди корисна
Ні. Уже саме слово «висока» приховує питання: висока за яким показником?
Висока точність у конкретному завданні означає добру результативність у цьому завданні. Висока впевненість означає сильну суб’єктивну переконаність. Висока увага до тіла означає часте або інтенсивне спрямування уваги на внутрішні відчуття. Висока метакогнітивна чутливість означає краще розрізнення власних точних і неточних рішень. Високий бал за певною шкалою MAIA-2 може означати, наприклад, більшу довіру до тіла або кращу регуляцію уваги.
Ці характеристики можуть поєднуватися по-різному. Надмірне моніторування тіла, катастрофічна інтерпретація й постійна перевірка симптомів здатні бути проблемними навіть тоді, коли людина дуже уважна до відчуттів. Водночас низька впевненість не обов’язково означає низьку перцептивну точність.
У клінічних дослідженнях картина також неоднорідна. Великий огляд 2024 року щодо тривоги, депресії та психозу показав, що кардіальна точність не є систематично зниженою при тривозі чи депресії, а інші виміри інтероцепції досліджені нерівномірно. Jenkinson та співавтори, 2024 підкреслюють методологічну неоднорідність і потребу розрізняти рівні та тілесні домени.
Отже, «інтероцептивна усвідомленість» не є шкалою психічного здоров’я від поганої до хорошої. Її значення залежить від компонента, контексту, способу уваги, інтерпретації й задачі.
Інтероцепція і психічне здоров’я: що можна стверджувати обережно й точно
Консенсусна дорожня карта 2018 року описала інтероцепцію як багаторівневий процес, важливий для гомеостазу, мотивації, переживань і низки психічних станів, водночас наголосивши на концептуальних і методологічних проблемах поля. Khalsa та співавтори, 2018 не пропонують одного «дефіциту інтероцепції», що однаково пояснював би різні розлади.
Новіші огляди посилюють цю думку. Наприклад, метааналіз 2026 року щодо депресивних симптомів і кардіальної інтероцептивної точності показав, що висновки залежать від конкретного завдання та дизайну дослідження; автори окремо аналізували heartbeat counting і heartbeat discrimination. Tan та співавтори, 2026 підтримують висновок, що інтероцептивні результати не варто узагальнювати поза межами конкретного методу. Це не суперечність між дослідженнями, а наслідок того, що «інтероцепція» містить кілька різних вимірів.
Жоден окремий бал MAIA-2, результат heartbeat task або суб’єктивне відчуття «я погано чую тіло» не є психіатричним діагнозом. Так само високий результат не є доказом психічного благополуччя.
Якщо тілесний симптом новий, сильний, незвичний або викликає занепокоєння щодо фізичного здоров’я, його не варто пояснювати лише тривогою чи «низькою інтероцепцією» без належної медичної оцінки.
Чи можна розвивати інтероцептивну усвідомленість
Деякі компоненти суб’єктивної інтероцепції змінюються після психологічних і тілесно орієнтованих втручань, але тут особливо важливо не переносити ефект з одного виміру на інший.
Метааналіз 29 рандомізованих досліджень із 2191 учасником показав невеликий або помірний позитивний ефект mindfulness-втручань на самозвітні показники інтероцепції; MAIA була найчастішим інструментом. Treves та співавтори, 2025 повідомили загальний ефект g = 0,31. Це свідчить, що суб’єктивний спосіб помічати й оцінювати тілесні сигнали може змінюватися.
Однак покращення самозвіту не означає автоматичного покращення об’єктивної точності або метакогнітивної ефективності. Якщо інтервенція підвищила, наприклад, довіру до тіла, здатність не відволікатися від неприємного сигналу або регулювати увагу, саме це і є коректним висновком. Щоб стверджувати, що людина стала точніше розрізняти фізіологічні сигнали, потрібен відповідний поведінковий тест.
Практична мета також не обов’язково полягає в максимізації уваги до тіла. Для однієї людини корисним може бути краще помічання голоду, втоми або збудження. Для іншої — здатність перестати постійно сканувати серце чи дихання й гнучко перемикати увагу. Адаптивність визначається контекстом і функцією, а не просто кількістю внутрішньої уваги.
Як читати власні тілесні сигнали без псевдоточності
Корисно розділяти щонайменше чотири запитання. Перше: що я фактично відчуваю — наприклад, пришвидшене серцебиття, тепло, напруження, порожнечу в животі, втому? Друге: наскільки я впевнений у цьому сприйманні? Третє: що я думаю, що цей сигнал означає? Четверте: які зовнішні й внутрішні контексти можуть його пояснювати?
Такий поділ не перетворює самоспостереження на лабораторний тест, але допомагає не плутати відчуття з інтерпретацією. «Я відчуваю напруження в грудях» і «це точно означає небезпеку» — різні твердження. Перше описує переживання, друге додає причинне пояснення, яке може бути правильним або помилковим.
Метакогнітивно зріле ставлення до тілесних сигналів включає можливість сказати «я це відчуваю, але не впевнений, що правильно розумію причину». Саме здатність утримувати невизначеність часто важливіша за впевненість за будь-яку ціну.
Типові помилки в розмовах про інтероцептивну усвідомленість
Перша помилка — вважати, що людина або «має інтероцепцію», або «не має». Інтероцепція є багаторівневим процесом, а індивідуальні відмінності залежать від домену й методу.
Друга — прирівнювати сильне відчуття до точного відчуття. Інтенсивність переживання не є прямою мірою точності.
Третя — прирівнювати впевненість до метакогніції. Висока впевненість може бути погано відкаліброваною. Метакогнітивний показник потребує співвіднесення впевненості з результативністю.
Четверта — вважати MAIA-2 «об’єктивним тестом тіла». Це самозвітний багатовимірний інструмент.
П’ята — робити глобальний висновок про всю інтероцепцію з одного кардіального тесту. Різні завдання можуть давати слабко пов’язані результати.
Шоста — вважати, що більше уваги до тіла завжди краще. Значення уваги залежить від її гнучкості, контексту, тривожного або некатастрофізуючого стилю та того, чи допомагає вона адаптивній дії.
Що означає «хороша» інтероцептивна метакогніція
У вузькому дослідницькому сенсі хороша метакогніція не означає постійно правильні відчуття. Вона означає, що людина більш адекватно оцінює надійність власного рішення. Вона краще відрізняє моменти, коли має підстави бути впевненою, від моментів, коли сигнал неоднозначний.
Це важливе зміщення акценту. Перцептивна система може помилятися — і метакогніція теж може бути недосконалою. Але коли впевненість чутлива до якості інформації, людина отримує додатковий рівень контролю над власними судженнями.
У повсякденному житті це не вимірюється безпосередньо так само, як у лабораторії. Проте сама логіка корисна: відрізняти «я відчуваю», «я думаю, що це означає» і «наскільки я впевнений у своєму висновку».
Чи існує один найкращий тест інтероцептивної усвідомленості
Ні. Вибір залежить від запитання.
Якщо дослідника цікавить поведінкова точність, потрібне завдання з незалежним критерієм і чітко визначеним тілесним доменом. Якщо цікавить суб’єктивний стиль тілесної уваги, може бути потрібен самозвітний інструмент. Якщо цікавить метакогніція, потрібні оцінки впевненості разом із достатньою кількістю рішень, щоб оцінити зв’язок між упевненістю й правильністю. Якщо цікавить багатовимірний суб’єктивний профіль, MAIA-2 може бути доречним, але його результати слід інтерпретувати в межах самозвіту.
Огляд методів Desmedt та співавторів, 2023 і метааналіз Hickman та співавторів, 2020 добре показують, чому «один золотий стандарт» наразі відсутній.
Часті запитання
Чим інтероцептивна усвідомленість відрізняється від інтероцепції?
Інтероцепція — ширший процес сприймання, обробки та інтеграції внутрішніх сигналів організму. Інтероцептивна усвідомленість стосується свідомого або метакогнітивного рівня цього процесу, але її точне значення залежить від теоретичної та вимірювальної традиції.
Чим інтероцептивна точність відрізняється від впевненості?
Точність — це відповідність відповіді незалежному критерію в конкретному завданні. Впевненість — суб’єктивна оцінка того, наскільки людина довіряє своїй відповіді. Вони можуть збігатися, але не зобов’язані.
Чи є висока впевненість ознакою високої метакогніції?
Ні. Метакогніція стосується того, наскільки впевненість відстежує правильність. Людина може бути постійно дуже впевненою й водночас погано розрізняти власні правильні та неправильні відповіді.
Чи вимірює MAIA-2 об’єктивну точність?
Ні. MAIA-2 — самозвітний багатовимірний опитувальник. Він описує суб’єктивні способи помічати, переживати й використовувати тілесні сигнали, але не замінює поведінкове завдання на точність.
Чи можна за MAIA-2 поставити діагноз?
Ні. MAIA-2 не є самостійним діагностичним тестом психічного розладу. Його результати не слід використовувати для самодіагностики.
Чи може людина добре відчувати серцебиття, але погано розуміти емоції?
Так. Кардіальна точність, емоційне розпізнавання, емоційна гранулярність і мовне позначення переживань — різні процеси. Вони можуть взаємодіяти, але не є одним конструктом.
Чи потрібно тренувати максимальну увагу до тіла?
Не обов’язково. Адаптивнішою метою часто є гнучкість: помічати значущий сигнал, не катастрофізувати його, враховувати контекст і вміти перемикати увагу, коли постійне сканування тіла підтримує тривогу.
Чи можна виміряти інтероцептивну усвідомленість вдома?
Самозвітний опитувальник може дати опис власних тенденцій, але домашня спроба «перевірити точність» за пульсом або годинником не відтворює валідований лабораторний протокол. Для наукового вимірювання важливі стандартизовані умови, фізіологічний критерій і коректний аналіз.
Пов’язані статті
Джерела
Bravo C., Trinidad-Fernández M., Barranco-I-Reixachs D., Arias-Matiz S., Malagon-Santos P., Catalán-Matamoros D. (2025). Patient-Reported Outcome Measures for Evaluating Body Awareness: A Systematic Review Using the COSMIN Methodology. Healthcare, 13(24), 3270. https://doi.org/10.3390/healthcare13243270
Desmedt O., Heeren A., Corneille O., Luminet O. (2022). What do measures of self-report interoception measure? Insights from a systematic review, latent factor analysis, and network approach. Biological Psychology, 169, 108289. https://doi.org/10.1016/j.biopsycho.2022.108289
Desmedt O., Luminet O., Walentynowicz M., Corneille O. (2023). The new measures of interoceptive accuracy: A systematic review and assessment. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 153, 105388. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2023.105388
Desmedt O., Luminet O., Maurage P., Corneille O. (2025). Discrepancies in the Definition and Measurement of Human Interoception: A Comprehensive Discussion and Suggested Ways Forward. Perspectives on Psychological Science, 20(1), 76–98. https://doi.org/10.1177/17456916231191537
Forkmann T., Scherer A., Meessen J., Michal M., Schächinger H., Vögele C., Schulz A. (2016). Making sense of what you sense: Disentangling interoceptive awareness, sensibility and accuracy. International Journal of Psychophysiology, 109, 71–80. https://doi.org/10.1016/j.ijpsycho.2016.09.019
Garfinkel S. N., Seth A. K., Barrett A. B., Suzuki K., Critchley H. D. (2015). Knowing your own heart: distinguishing interoceptive accuracy from interoceptive awareness. Biological Psychology, 104, 65–74. https://doi.org/10.1016/j.biopsycho.2014.11.004
Greenwood B. M., Garfinkel S. N. (2025). Interoceptive Mechanisms and Emotional Processing. Annual Review of Psychology, 76, 59–86. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-020924-125202
Hickman L., Seyedsalehi A., Cook J. L., Bird G., Murphy J. (2020). The relationship between heartbeat counting and heartbeat discrimination: A meta-analysis. Biological Psychology, 156, 107949. https://doi.org/10.1016/j.biopsycho.2020.107949
Jenkinson P. M., Fotopoulou A., Ibañez A., Rossell S. (2024). Interoception in anxiety, depression, and psychosis: a review. eClinicalMedicine, 73, 102673. https://doi.org/10.1016/j.eclinm.2024.102673
Khalsa S. S., Adolphs R., Cameron O. G., Critchley H. D., Davenport P. W., Feinstein J. S., Feusner J. D., Garfinkel S. N., Lane R. D., Mehling W. E., Meuret A. E., Nemeroff C. B., Oppenheimer S., Petzschner F. H., Pollatos O., Rhudy J. L., Schramm L. P., Simmons W. K., Stein M. B., Stephan K. E., Van den Bergh O., Van Diest I., von Leupoldt A., Paulus M. P. (2018). Interoception and Mental Health: A Roadmap. Biological Psychiatry: Cognitive Neuroscience and Neuroimaging, 3(6), 501–513. https://doi.org/10.1016/j.bpsc.2017.12.004
Mehling W. E. (2016). Differentiating attention styles and regulatory aspects of self-reported interoceptive sensibility. Philosophical Transactions of the Royal Society B, 371(1708), 20160013. https://doi.org/10.1098/rstb.2016.0013
Mehling W. E., Acree M., Stewart A., Silas J., Jones A. (2018). The Multidimensional Assessment of Interoceptive Awareness, Version 2 (MAIA-2). PLOS ONE, 13(12), e0208034. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0208034
Murphy J., Catmur C., Bird G. (2019). Classifying individual differences in interoception: Implications for the measurement of interoceptive awareness. Psychonomic Bulletin & Review, 26, 1467–1471. https://doi.org/10.3758/s13423-019-01632-7
Tan G., Yuan M., He W., Zhang W. (2026). The association between depressive symptoms and cardiac interoceptive accuracy: A systematic review and meta-analysis. Journal of Psychiatric Research, 198, 111–122. https://doi.org/10.1016/j.jpsychires.2026.03.034
Treves I. N., Chen Y.-Y., Wilson C. L., Verdonk C., Au J. Q., Pustejovsky J. E., Goldberg S. B., Mehling W., Schuman-Olivier Z., Khalsa S. S. (2025). A meta-analysis of the effects of mindfulness meditation training on self-reported interoception. Scientific Reports, 15, 38889. https://doi.org/10.1038/s41598-025-22661-4
Волощенко Ю. (2023). Інтероцептивне усвідомлення: перевірка адаптації української версії анкети багатовимірної оцінки інтероцептивного усвідомлення серед студентів першого курсу Київського університету імені Бориса Грінченка. Спортивна наука та здоров’я людини, 1(9), 68–90. https://doi.org/10.28925/2664-2069.2023.15