Сара Гарфінкел: інтероцепція, тілесні сигнали та емоційне переживання
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 р. · Редакційна політика
Сара Гарфінкел (Sarah N. Garfinkel) — нейронауковиця, чиї дослідження допомогли зробити інтероцепцію однією з центральних тем сучасної афективної та когнітивної нейронауки. Її роботи показують, що сигнали зсередини тіла — зокрема серцеві — можуть впливати на сприймання, пам’ять і емоційне переживання, але цей вплив залежить від контексту, способу вимірювання та того, як мозок інтерпретує фізіологічний сигнал. Сьогодні Гарфінкел є професоркою когнітивної нейронауки в University College London і очолює Clinical and Affective Neuroscience Group.
Її внесок особливо важливий для точного розуміння інтероцепції. У популярній психології її часто спрощують до «вміння слухати тіло». У дослідженнях Гарфінкел інтероцепція постає як багатовимірний комплекс: є сам тілесний сигнал, його нервове кодування, поведінкова точність його виявлення, суб’єктивна оцінка власної чутливості, метакогнітивне розуміння того, наскільки власним відчуттям можна довіряти, а також вища інтерпретація сигналу в контексті ситуації. Саме тому людина може дуже уважно стежити за тілом і водночас неточно розуміти, що з нею відбувається.
Коротко: у чому головний внесок Сари Гарфінкел
Вона допомогла чітко розвести різні виміри інтероцепції — об’єктивну точність, суб’єктивну оцінку та метакогнітивне усвідомлення — у впливовій емпіричній роботі 2015 року.
Вона експериментально досліджувала, як фази серцевого циклу змінюють обробку сигналів страху: у дослідженні 2014 року страхові обличчя, показані під час систоли, виявлялися легше і оцінювалися як інтенсивніші, ніж під час діастоли.
Разом із колегами вона показала, що різні інтероцептивні осі й виміри не варто зводити до одного показника: серцеві та дихальні завдання можуть давати різні профілі.
Її клінічні роботи досліджують зв’язки інтероцепції з тривогою, аутизмом, PTSD і психозом, але не перетворюють інтероцептивні показники на самостійний діагностичний тест.
Сучасний огляд Greenwood і Garfinkel 2025 року узагальнює поле ширше за ранню тривимірну модель: емоційне переживання формується через взаємодію тілесних аферентних сигналів, точності їх сприймання, нейронної обробки та вищої інтерпретації в контексті.
Хто така Сара Гарфінкел
За актуальним профілем UCL, Гарфінкел працює професоркою когнітивної нейронауки в Institute of Cognitive Neuroscience та керує групою Clinical and Affective Neuroscience. Її нинішні дослідницькі напрями охоплюють емоції, інтероцепцію, аутизм, тривогу і психоз; група поєднує психофізіологію, електрокардіографію, нейровізуалізацію та клінічні дослідження.
Професійна траєкторія Гарфінкел поєднала кілька напрямів. Brighton and Sussex Medical School описує її підготовку як PhD в University of Sussex у галузі пам’яті й фармакології, подальшу роботу з психіатрією та нейровізуалізацією в University of Michigan і підготовку з автономної афективної нейронауки в BSMS разом із Hugo Critchley. Нині BSMS вказує її як Honorary Professor of Clinical and Affective Neuroscience.
Такий маршрут важливий для розуміння її наукового стилю. Гарфінкел не досліджує «тіло» і «психіку» як дві ізольовані області. Її експерименти ставлять конкретніше запитання: яким чином вимірювані фізіологічні події в тілі входять у нейронну обробку і змінюють те, що людина бачить, запам’ятовує, відчуває або очікує?
Інтероцепція в роботах Гарфінкел: від одного показника до кількох вимірів
Інтероцепція у сучасному науковому розумінні — це не просто свідоме відчуття серцебиття. Консенсусний огляд Interoception and Mental Health: A Roadmap, серед авторів якого була Гарфінкел, визначає її як процес, у якому нервова система відчуває, інтерпретує та інтегрує сигнали зсередини організму, створюючи поточне представлення внутрішнього стану на свідомому й несвідомому рівнях.
Це означає, що «я відчуваю серце», «я впевнена, що добре відчуваю серце» і «моя впевненість справді відповідає точності» — три різні твердження. Саме це розрізнення стало одним із найвідоміших внесків Гарфінкел.
Інтероцептивна точність, суб’єктивна оцінка і метакогнітивне усвідомлення
У роботі Garfinkel та співавторів 2015 року було запропоновано емпірично розрізняти щонайменше три рівні. Interoceptive accuracy — результат у поведінковому завданні, яке має оцінювати, наскільки точно людина розпізнає внутрішній сигнал. Interoceptive sensibility — суб’єктивне уявлення людини про власну інтероцептивну здатність, зазвичай отримане через самооцінку. Interoceptive awareness — метакогнітивна відповідність між об’єктивною точністю та впевненістю у власній відповіді.
Практично це дозволяє описати різні профілі. Людина може мати добрий результат у завданні, але невисоку впевненість у собі; може високо оцінювати власну тілесну чутливість, але не показувати високої точності; може бути добре каліброваною — тобто розуміти, коли її відчуття надійні, а коли ні. Для емоцій це важливо, бо переживання залежить не лише від сили фізіологічного сигналу, а й від того, як цей сигнал помічено та витлумачено.
Ця тривимірна модель — впливова рамка, а не остаточний консенсус
Наступні дослідження підтримали ідею, що різні інтероцептивні показники можуть бути дисоційованими, але не підтвердили всі ієрархічні припущення ранньої моделі. Наприклад, Forkmann та співавтори 2016 року знайшли, що accuracy, sensibility та awareness справді можна емпірично розрізнити, однак припущення про точність як обов’язково «базовий» рівень отримало лише часткову підтримку.
Сама Гарфінкел надалі підкреслювала методологічну складність галузі. У статті 2022 року про потребу в нових інтероцептивних методах вона разом із André Schulz і Manos Tsakiris прямо звернула увагу на необхідність розвивати вимірювання, а не вважати один тест універсальним індексом інтероцепції.
Чому тест на підрахунок серцебиття став проблемою для поля
Класичне heartbeat counting task довгий час використовували як міру інтероцептивної точності. Учасника просять без прямого вимірювання назвати кількість ударів серця за певний інтервал, а відповідь порівнюють із реальною частотою серцебиття. Проблема полягає в тому, що виконання може відображати не лише відчуття серця, а й знання про типовий пульс, оцінювання часу та стратегію виконання.
Велике дослідження Zamariola та співавторів 2018 року поставило під сумнів просту інтерпретацію такого балу як чистої «точності відчуття серця». Навколо частини статистичних висновків цієї роботи виникла дискусія, але ширший методологічний висновок зберігається: результат одного cardiac task не можна безпосередньо прирівнювати до загальної здатності людини відчувати все внутрішнє тіло.
Це один із принципових уроків досліджень Гарфінкел: інтероцепція є залежною від каналу, завдання та рівня аналізу. Серце, дихання, шлунок, біль, температура й інші внутрішні осі можуть мати різні механізми та різну вимірювальну надійність.
Серце і страх: що насправді показали експерименти Гарфінкел
Одна з найвідоміших ліній її роботи стосується фаз серцевого циклу. Після скорочення шлуночків під час систоли змінюється активність артеріальних барорецепторів, і ці сигнали надходять до мозку. Це створює природний експериментальний «ритм», у межах якого той самий зовнішній стимул можна показати в різні моменти серцевого циклу.
У дослідженні Fear from the heart 2014 року Гарфінкел і колеги демонстрували емоційні обличчя синхронно із систолою або діастолою. Страхові обличчя, подані під час систоли, виявлялися краще і оцінювалися як інтенсивніші; нейровізуалізація також показала відмінності в реакціях мигдалеподібного тіла. Це стало важливим доказом того, що внутрішній фізіологічний сигнал може модулювати обробку зовнішньої емоційної інформації.
Подальший огляд Garfinkel і Critchley узагальнив дані про те, що фазові серцеві сигнали можуть вибірково посилювати обробку загрози й водночас пригнічувати деякі інші види сенсорної обробки. У дослідженні 2021 року серцева фаза під час навчання впливала також на подальшу пам’ять страху.
Ці результати не означають, що серце «створює страх» або що за частотою пульсу можна визначити конкретну емоцію. Експерименти показують модулювальний ефект певних аферентних серцевих сигналів за контрольованих умов. Реальне емоційне переживання формується в ширшій системі, де є зовнішня ситуація, очікування, пам’ять, оцінка значення, поточні цілі та фізіологічний стан.
Тілесний сигнал не має готової емоційної етикетки
Для емоцій інтероцепція є важливим компонентом, але не універсальним словником. Прискорене серцебиття може супроводжувати страх, фізичне навантаження, радісне збудження, сексуальне збудження, кофеїновий ефект або хворобу. Сам сигнал повідомляє про зміну стану організму; його емоційне значення виникає у взаємодії з контекстом.
У огляді Critchley і Garfinkel 2017 року інтероцепція описується як аферентне сигналювання, центральна обробка та нейронне і психічне представлення внутрішніх сигналів. Автори обговорюють кілька впливових теоретичних підходів, зокрема predictive coding, але не зводять всю науку про емоції до одного механізму.
Сучасний огляд Greenwood і Garfinkel 2025 року робить це розрізнення ще виразнішим: різні теорії емоцій включають інтероцептивний компонент разом із процесами вищого порядку, такими як оцінювання внутрішніх сигналів із урахуванням зовнішнього контексту. Тому точна формула звучить так: тілесні сигнали беруть участь у формуванні емоційного переживання, але самі по собі не є повним поясненням емоції.
Інтероцепція і пам’ять
Ще одна лінія Гарфінкел стосується того, як фізіологічний стан змінює запам’ятовування. Якщо внутрішній сигнал впливає на те, як мозок кодує загрозу або безпеку, він може змінювати не тільки моментальне відчуття, а й майбутню реакцію на схожі стимули.
У роботі 2021 року про fear memory стимули, закодовані за певних фаз серцевого циклу, демонстрували відмінності в подальших фізіологічних реакціях. Це підтримує ідею, що серцевий контекст може входити в процес навчання загрози. Однак вибірка була експериментальною, а завдання — лабораторним; такі результати не дозволяють автоматично пояснювати ними індивідуальні травматичні спогади або клінічний PTSD.
Тривога, аутизм та інші клінічні стани: що можна сказати обережно і точно
Аутизм: важлива саме невідповідність між вимірами
У дослідженні Garfinkel та співавторів 2016 року в аутичних дорослих було показано розбіжності між різними інтероцептивними вимірами. Саме така невідповідність — наприклад, між об’єктивною точністю та суб’єктивним переконанням щодо власної чутливості — була пов’язана з емоційними й тривожними характеристиками.
Це не робить інтероцептивний тест діагностичним тестом на аутизм. Аутизм є нейророзвитковим станом із власними діагностичними критеріями, а інтероцептивні відмінності варіюють між людьми. Коректніше говорити про один із потенційно релевантних механізмів, а не про універсальну «інтероцептивну ознаку аутизму».
Тривога: проблема може бути не лише в силі сигналу
Для тривоги важливими можуть бути кілька різних процесів: підвищена фізіологічна активація, селективна увага до тіла, точність сприймання, очікування небезпеки, катастрофічне тлумачення та метакогнітивна впевненість. Саме тому двоє людей із подібним пульсом можуть переживати його принципово по-різному.
Дослідження Гарфінкел допомагають розкласти цю систему на компоненти. Але в клінічній практиці симптоми оцінюють у ширшому контексті: тривалість, ситуації, уникання, рівень дистресу, функціонування, фізичне здоров’я та інші психічні й медичні фактори.
Чи означає «краща інтероцепція» краще психічне здоров’я?
Ні. Формула «чим більше відчуваєш тіло, тим здоровіша психіка» не відповідає сучасному стану науки. Висока увага до внутрішніх відчуттів може бути корисною в одному контексті й підтримувати гіперпильність або тривожне стеження за тілом в іншому. Висока точність не гарантує адаптивної інтерпретації, а суб’єктивна впевненість не гарантує об’єктивної точності.
Саме багатовимірний підхід, який Гарфінкел допомогла закріпити, пояснює, чому не варто давати всім одну пораду «слухайте тіло уважніше». Важливими є точність, гнучкість уваги, контекст, значення сигналу та калібрування впевненості.
Якщо головна складність полягає в тому, що людині важко розпізнати й назвати власні емоції, це вже сусідній, але інший конструкт — алекситимія. Вона не тотожна низькій інтероцептивній точності й не діагностується за одним тілесним тестом.
Як Гарфінкел досліджує зв’язок тіла і мозку
У її роботах важлива не метафора «мозок слухає тіло», а синхронізація вимірювань. Електрокардіографія дає точний час серцевих подій; психофізіологічні показники дозволяють оцінювати автономну реакцію; поведінкові завдання показують, як змінюється сприймання або пам’ять; fMRI допомагає досліджувати пов’язані з цим нейронні відповіді.
Поточна Clinical and Affective Neuroscience Group в UCL прямо описує фокус на серці, heart–brain interactions та інтероцепції, а також на тому, як ці процеси пов’язані з пам’яттю, увагою, рішеннями й емоціями.
Методологічна перевага такого підходу полягає в тому, що він дозволяє розрізняти «людина каже, що відчуває» і «в організмі відбулася конкретна фізіологічна подія», а потім перевіряти, як ці рівні узгоджуються. Методологічна межа — жоден окремий тест не охоплює всю інтероцепцію.
Що змінилося від ранніх робіт до огляду 2025 року
Ранні роботи Гарфінкел були важливі тим, що розклали інтероцепцію на психологічні виміри й дали експериментальні парадигми для перевірки body–brain coupling. У сучасному огляді 2025 року поле описано ширше: значення мають природа аферентного сигналу, точність його сприймання, нейронна обробка та вища інтерпретація.
Ця еволюція показує нормальну логіку науки. Впливова модель не перетворюється на догму; вона задає питання, після чого нові методи уточнюють, які її частини стійкі, які залежать від завдання, а які потребують іншої концептуалізації.
Для читача це має практичний наслідок: коли в статті або застосунку обіцяють «виміряти вашу інтероцепцію одним числом», варто запитати, який саме вимір оцінюється, через який тілесний канал і наскільки валідний цей метод.
Чого роботи Гарфінкел не доводять
Що кожна емоція має унікальний тілесний відбиток, який можна прочитати як штрихкод.
Що сильніше відчувати серце завжди корисно.
Що інтероцептивна точність сама по собі визначає емоційний інтелект або психічне здоров’я.
Що за heartbeat task можна діагностувати тривожний розлад, аутизм, PTSD чи інший клінічний стан.
Що зміни серцебиття є «причиною» всіх переживань страху.
Що інтероцептивне тренування вже має однаково доведену ефективність для всіх станів і всіх людей.
Практичне значення: як читати тілесний сигнал без магічного мислення
Наукова лінія Гарфінкел дає корисну рамку для повсякденного самоспостереження. Внутрішнє відчуття є даними, але не готовим висновком. Серцебиття, нудота, тремтіння, задишка або жар можуть бути важливими сигналами; їхнє значення визначається фізіологією, ситуацією, історією людини та інтерпретацією.
Корисне запитання звучить не лише «що я відчуваю в тілі?», а й «наскільки я впевнено це розпізнаю, що ще може пояснювати сигнал, який зараз контекст і що змінюється, якщо я перевіряю інтерпретацію?». Така рамка зменшує ризик підмінити уважність до тіла гіперконтролем.
Для страху і тривоги особливо важливо не плутати фізіологічну активацію з автоматичним доказом небезпеки. Водночас нові, сильні або незвичні тілесні симптоми не варто автоматично пояснювати психологією: біль у грудях, виражена задишка, непритомність, нові неврологічні симптоми чи інші гострі зміни потребують медичної оцінки відповідно до клінічної ситуації.
Науковий статус внеску Гарфінкел
Внесок Сари Гарфінкел належить до сучасної емпіричної нейронауки інтероцепції. Найстійкішими є не одна «велика теорія Гарфінкел», а кілька пов’язаних досягнень: операціоналізація різних психологічних вимірів інтероцепції; експериментальний аналіз фазових серцевих сигналів; демонстрація того, що внутрішні сигнали можуть змінювати обробку загрози та пам’ять; і перенесення цих механізмів у дослідження клінічних та нейророзвиткових профілів.
Водночас поле залишається методологічно активним. Триває дискусія про валідність cardiac tasks, узагальнення між різними органними системами, роль самооцінки та оптимальні способи вимірювати інтероцепцію в реальному житті. Це не слабкість концепту, а ознака того, що наука перейшла від грубого питання «добре чи погано людина відчуває тіло» до точнішої карти механізмів.
Часті запитання
Чим Сара Гарфінкел відома найбільше?
Її найвідоміші роботи пов’язані з інтероцепцією, розрізненням її психологічних вимірів та експериментами про те, як серцеві сигнали взаємодіють із мозком і впливають на страх, пам’ять та емоційне переживання.
Чи створила Гарфінкел поняття інтероцепції?
Ні. Термін і наукова традиція інтероцепції значно старші. Її внесок полягає у сучасній експериментальній деталізації цього поля: вимірюванні окремих компонентів, вивченні heart–brain interactions і трансляції цих механізмів у дослідження емоцій та психічного здоров’я.
Чи можна виміряти інтероцепцію одним тестом?
Сучасні дані радше підтримують відповідь «ні». Роботи Гарфінкел про різні виміри та подальша методологічна література показують, що різні завдання й самооцінки вимірюють різні аспекти, а результати не завжди збігаються.
Чи означає сильне відчуття серцебиття високу інтероцептивну точність?
Не обов’язково. Суб’єктивна яскравість відчуття, увага до серця, впевненість і точність у конкретному завданні — різні характеристики. Крім того, саме завдання має бути достатньо валідним для того, що дослідник хоче виміряти.
Чи доведено, що серце впливає на страх?
Є експериментальні дані, що фазові серцеві сигнали можуть модулювати обробку страхових стимулів і пам’ять загрози. Це показали, зокрема, роботи 2014 та 2021 років. Але «впливає» не означає «повністю визначає»: страх формується багатьма нейронними, когнітивними, контекстуальними та соціальними процесами.
Чи можна тренувати інтероцепцію для лікування тривоги?
Дослідження інтероцептивних втручань розвиваються, але немає підстав стверджувати, що універсальне «покращення інтероцепції» саме по собі є доведеним лікуванням тривоги. Для різних людей проблема може полягати у різних компонентах — точності, гіперувазі, інтерпретації, униканні або низькій довірі до тілесних сигналів. Клінічне втручання має відповідати конкретній проблемі та доказовій базі відповідного розладу.
Пов’язані статті
Джерела
Brighton and Sussex Medical School. Professor Sarah Garfinkel. Institutional profile.
Critchley, H. D., & Garfinkel, S. N. (2017). Interoception and emotion. Current Opinion in Psychology, 17, 7–14.
Forkmann, T., Scherer, A., Meessen, J., et al. (2016). Making sense of what you sense: Disentangling interoceptive awareness, sensibility and accuracy. International Journal of Psychophysiology, 109, 71–80.
Garfinkel, S. N., Minati, L., Gray, M. A., et al. (2014). Fear from the heart: Sensitivity to fear stimuli depends on individual heartbeats. Journal of Neuroscience, 34(19), 6573–6582.
Garfinkel, S. N., Abelson, J. L., King, A. P., et al. (2014). Impaired contextual modulation of memories in PTSD: An fMRI and psychophysiological study of extinction retention and fear renewal. Journal of Neuroscience, 34(40), 13435–13443.
Garfinkel, S. N., Seth, A. K., Barrett, A. B., Suzuki, K., & Critchley, H. D. (2015). Knowing your own heart: Distinguishing interoceptive accuracy from interoceptive awareness. Biological Psychology, 104, 65–74.
Garfinkel, S. N., & Critchley, H. D. (2016). Threat and the body: How the heart supports fear processing. Trends in Cognitive Sciences, 20(1), 34–46.
Garfinkel, S. N., Tiley, C., O’Keeffe, S., Harrison, N. A., Seth, A. K., & Critchley, H. D. (2016). Discrepancies between dimensions of interoception in autism: Implications for emotion and anxiety. Biological Psychology, 114, 117–126.
Garfinkel, S. N., Manassei, M. F., Hamilton-Fletcher, G., et al. (2016). Interoceptive dimensions across cardiac and respiratory axes. Philosophical Transactions of the Royal Society B, 371(1708), 20160014.
Garfinkel, S. N., Gould van Praag, C. D., Engels, M., et al. (2021). Interoceptive cardiac signals selectively enhance fear memories. Journal of Experimental Psychology: General, 150(6), 1165–1176.
Garfinkel, S. N., Schulz, A., & Tsakiris, M. (2022). Addressing the need for new interoceptive methods. Biological Psychology, 170, 108322.
Greenwood, B. M., & Garfinkel, S. N. (2025). Interoceptive Mechanisms and Emotional Processing. Annual Review of Psychology, 76, 59–86.
Khalsa, S. S., Adolphs, R., Cameron, O. G., et al. (2018). Interoception and Mental Health: A Roadmap. Biological Psychiatry: Cognitive Neuroscience and Neuroimaging, 3(6), 501–513.
University College London. Sarah Garfinkel — Professor of Cognitive Neuroscience. Faculty of Brain Sciences.
Zamariola, G., Maurage, P., Luminet, O., & Corneille, O. (2018). Interoceptive accuracy scores from the heartbeat counting task are problematic. Biological Psychology, 137, 12–17.