Особистість і політичні погляди: що показують дослідження рис

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Зв’язок між особистістю та політичними поглядами вивчають за допомогою опитувань, психометричних методик, міжнародних порівнянь, лонгітюдних досліджень і генетично інформативних вибірок. Найстійкіший результат полягає в тому, що відкритість до досвіду в середньому пов’язана з менш консервативною самоідентифікацією, а сумлінність — із дещо консервативнішою. Обидва зв’язки невеликі, суттєво змінюються залежно від країни, типу політичного питання та соціального середовища. Це показують метааналіз Сіблі, Осборна й Дакітта та великий узагальнювальний аналіз Осборна, Сазерлі й Сіблі.

Особистісна риса описує відносно стійку закономірність переживань, мислення й поведінки. Політичний погляд описує ставлення до розподілу ресурсів, суспільних норм, інституцій, влади чи форм спільного життя. Людина з певним поєднанням рис може підтримувати різні партії, змінювати позицію щодо конкретних реформ і по-різному діяти в різних політичних системах. Дослідження мають справу з імовірнісними закономірностями великих груп, а не з психологічним «ключем» до переконань окремої людини.

Що саме досліджують: риси, переконання та політичну поведінку

У цьому предметі важливо розрізняти щонайменше чотири результати. Перший — ідеологічна самоідентифікація: де респондент розташовує себе на шкалі «ліві — праві» або «ліберальні — консервативні». Другий — ставлення до конкретних суспільних питань, зокрема культурних норм, економічної нерівності, перерозподілу та порядку. Третій — політична ідентичність, тобто емоційний і соціальний зв’язок із політичною спільнотою. Четвертий — поведінка: голосування, обговорення політики, громадянська участь, волонтерство чи участь в організаціях.

Ці результати не тотожні. Наприклад, підтримка економічного перерозподілу може поєднуватися з традиційними культурними поглядами. У багатокраїнному дослідженні Малки та співавторів схильність цінувати безпеку, традицію й відповідність нормам була пов’язана з культурно консервативнішими поглядами, тоді як її зв’язок з економічними позиціями мав інший напрямок і залежав від політичної залученості та країни. Тому одновимірне позначення «праві» або «ліві» часто приховує істотні відмінності.

Загальну наукову рамку цієї проблематики розкрито у статті «Політична психологія: предмет, методи та ключові напрями»; поняття ідеології та узгодженості переконань має окремий зміст у матеріалі про політичну ідеологію.

Як описують особистість: модель п’яти великих рис

Найчастіше дослідники використовують п’ятифакторну модель особистості, відому як «Велика п’ятірка». Її шкали оцінюють типові тенденції людини, а не встановлюють незмінні категорії. Показники мають розподіл у популяції, залежать від точності опитувальника й містять похибку вимірювання. Особливо короткі шкали з одним-двома запитаннями на рису можуть погано відтворювати її складну внутрішню структуру.

Відкритість до досвіду

Відкритість охоплює цікавість, готовність розглядати нові ідеї, естетичну чутливість, інтелектуальне дослідження та ставлення до незвичних практик. Її компоненти не обов’язково мають однаковий політичний зв’язок: інтелектуальна допитливість і готовність переглядати звичні правила можуть співвідноситися з різними питаннями по-різному. Найвідоміша емпірична асоціація — дещо менша ймовірність консервативної самоідентифікації за вищої відкритості у значній частині західних вибірок.

Сумлінність

Сумлінність характеризує організованість, відповідальність, наполегливість, здатність планувати й дотримуватися зобов’язань. У політичних дослідженнях вона іноді пов’язана з прихильністю до порядку та наявних норм. Водночас відповідальна організація власних дій може підтримувати участь у громадських ініціативах із різними політичними цілями. Сумлінна людина цілком може обстоювати суттєві інституційні зміни, якщо вважає їх необхідними й обґрунтованими.

Доброзичливість

Доброзичливість описує співпрацю, довіру, співчуття й схильність враховувати потреби інших. Для політичних установок значення можуть мати різні її аспекти: турбота про ближніх, готовність до компромісу чи ставлення до соціальних ієрархій. Метааналіз Сіблі й Дакітта пов’язав нижчу доброзичливість з орієнтацією на соціальне домінування; такий зв’язок стосується відповідної вимірюваної орієнтації й не дає підстав приписувати людині конкретне ставлення до всіх груп.

Екстраверсія

Екстраверсія охоплює товариськість, активність, енергійність і схильність шукати взаємодію. Для участі у зібраннях, кампаніях та політичних обговореннях ці тенденції можуть бути практично значущими, але їхній зв’язок з ідеологічною позицією значно менш однозначний. Люди з різними переконаннями можуть бути однаково екстравертованими; політична активність також можлива через тиху організаційну, аналітичну або дистанційну роботу.

Нейротизм і емоційна стабільність

Нейротизм відображає схильність частіше переживати тривогу, емоційне напруження та негативні емоції. Він не є психіатричним діагнозом і не дозволяє визначати політичні погляди за переживанням тривоги. Реакції на небезпеку залежать від реального досвіду, інституційної довіри, умов життя та того, які саме події людина оцінює. Високі або низькі показники цієї риси можуть по-різному співвідноситися із залученістю та рішенням голосувати.

Що показують найбільші метааналізи

У метааналізі Сіблі, Осборна й Дакітта 2012 року було узагальнено 73 дослідження й дані 71 895 учасників. Кореляція відкритості з консервативною орієнтацією становила приблизно r = −0,18, а сумлінності — r = +0,10. Величина r описує статистичну асоціацію між двома показниками. Зв’язок такого масштабу не дає надійного прогнозу поглядів конкретної людини.

Пізніший аналіз Осборна, Сазерлі й Сіблі 2021 року охопив 232 незалежні вибірки з 575 691 учасником. Для відкритості та консерватизму дослідники отримали r = −0,145; для сумлінності — r = +0,076. У країнах із переважно західними, освіченими, індустріалізованими, економічно заможними й демократичними вибірками асоціації були відчутнішими, ніж в інших контекстах. Це одна з причин, чому опублікована середня оцінка не є універсальною закономірністю для всіх суспільств.

Якщо для наочного орієнтира піднести r = 0,145 до квадрата, отримаємо близько 0,021, тобто приблизно 2,1 % спільної статистичної варіації в простій двозмінній моделі. Цей спосіб опису не означає, що «відкритість визначає 2,1 % політичної поведінки»: реальні відносини між змінними складніші, а частка залежить від вимірювання й вибірки. Він допомагає правильно оцінити невеликий розмір узагальненої асоціації.

Чому відкритість пов’язують із ліберальними установками

Одна теоретична інтерпретація полягає в тому, що люди, яким подобаються новизна й складні ідеї, можуть легше розглядати альтернативні соціальні норми та варіанти суспільного устрою. Інша полягає в тому, що середовище, освіта, вибір професії та спілкування одночасно впливають на вираження відкритості й зміст політичних переконань. Третя можливість — часткове концептуальне перекриття опитувальників: у шкалах відкритості трапляються запитання про готовність переглядати традиційні уявлення, а у шкалах ідеології — про суспільні зміни.

Ці механізми мають різний науковий статус. Великий метааналіз 2021 року підтверджує зв’язок, проте називає його непричинним у світлі лонгітюдних результатів. Людина може одночасно мати високий рівень відкритості, підтримувати ринкові механізми в економіці й надавати перевагу сталим процедурам у державному управлінні. Відкритість описує стиль взаємодії з ідеями, а зміст політичної позиції визначається ширшим колом чинників.

Сумлінність, порядок і ставлення до традиції

На рівні теорії сумлінність іноді пов’язують із цінуванням передбачуваності, дисципліни й виконання правил. Однак компоненти цієї риси можуть мати різні зв’язки з культурним консерватизмом, управлінською ефективністю, економічною дисципліною та довірою до процедур. Відповідальність за виконання спільних правил може однаково мотивувати до захисту чинної інституції або до її реформування, якщо людина бачить порушення встановлених принципів.

Узагальнений позитивний зв’язок сумлінності з консервативною самоідентифікацією в дослідженнях 2012 і 2021 років менший за зв’язок відкритості. Звідси випливає методологічна вимога: оцінювати окремі аспекти сумлінності та конкретні політичні питання, а не конструювати загальний «тип дисциплінованого консерватора».

Доброзичливість, авторитарність і соціальна ієрархія

Для пояснення міжгрупових політичних установок використовують, зокрема, орієнтацію на соціальне домінування та праву авторитарність. Перша характеризує прихильність до ієрархічних відносин між групами; друга — певні поєднання підпорядкування владі, нормативного конформізму та авторитарної агресії у відповідних дослідницьких шкалах. Обидва поняття вимірюють соціально-політичні установки, а не встановлюють клінічні розлади.

У метааналізі Сіблі й Дакітта, який об’єднав 71 дослідження і 22 068 учасників, нижчу відкритість пов’язували насамперед із правою авторитарністю, а нижчу доброзичливість — із соціальним домінуванням. Проте це статистичні середні, а виміри авторитарності та домінування мають власну теоретичну історію й дискусії щодо того, наскільки добре вони відокремлюються від політичного змісту конкретних запитань.

У дослідженні 1 987 норвезьких близнюків Клеппестьо та співавтори показали, що виміряні ідеологічні орієнтації мають генетичні зв’язки з політичними ставленнями, які не зводяться до п’яти широких рис особистості. Результат підтримує багаторівневу модель, у якій загальні риси, специфічні політичні установки та соціальні обставини слід оцінювати окремо.

Культурний і економічний консерватизм: чому один ярлик збиває з пантелику

Культурні питання стосуються суспільних норм, традицій, сімейних практик, міжгрупових відносин і допустимих форм змін. Економічні — податків, перерозподілу, праці, регулювання, соціальних гарантій та ролі держави в економіці. Позиції однієї людини можуть розходитися за цими вимірами. Тому кореляції з оцінкою «консерватизм загалом» можуть маскувати протилежні зв’язки з окремими підшкалами.

У порівнянні 51 країни Малка, Сото, Інцліхт і Лелкес дійшли висновку, що потреби безпеки й певності можуть співвідноситися з правішими культурними установками, але економічні установки в середньому демонструють інший характер зв’язку. Політична обізнаність, ступінь організованості ідеологічного простору та рівень розвитку суспільства змінювали ці закономірності. Наукова оцінка особистості тому потребує багатовимірної карти політичних позицій.

В українському контексті на форму ідеологічних категорій впливають власна історія державності, повномасштабна війна, громадянська мобілізація, міжнародна безпека й інституційний розвиток. Важливо ставити емпіричне запитання про те, як саме люди розуміють «ліве», «праве», «традицію», «реформу», «безпеку» та «державу» в конкретному дослідженні. Статистика зі США не може підміняти таке вимірювання. Розширений український контекст викладено в матеріалі «Політична психологія України: контекст війни, демократії та дослідницькі обмеження».

Чи формує особистість політичні переконання: проблема причинності

Уявімо, що опитування виявило зв’язок між відкритістю та політичною самоідентифікацією. Існує щонайменше кілька пояснень: особистісні тенденції впливають на вибір ідей; переконання й досвід впливають на відповіді в особистісних тестах; обидві характеристики формуються під впливом спільних ранніх і соціальних чинників; або частина зв’язку виникає через схожі формулювання в запитальниках. Одномоментний кореляційний дизайн не розрізняє ці можливості.

У генетично інформативному аналізі Вергалста, Івза й Гатемі автори перевірили альтернативні моделі зв’язку і дійшли висновку, що дані краще узгоджувалися зі спільними чинниками, ніж із простою моделлю причинного впливу особистості на ідеологію. Подібно, Гатемі й Вергалст використали дві лонгітюдні вибірки та виявили, що зміни особистісних показників протягом приблизно десятиліття не передбачали відповідних змін політичних поглядів.

Особливо показовий дев’ятихвильовий аналіз Осборна й Сіблі, виконаний на загальнонаціональних панельних даних 17 207 учасників. У звичайних моделях попередня відкритість могла статистично передбачати подальшу політичну позицію; після відокремлення стійких міжособистісних відмінностей від змін усередині однієї людини доказів такого напрямку впливу не виявили. Метод аналізу тут принципово змінює інтерпретацію результату.

Ці дослідження не встановлюють неможливість будь-якого причинного впливу за всіх умов. Вони показують, що популярна формула «певна риса виробляє певну ідеологію» перевищує силу наявних даних. Найобґрунтованіший висновок — взаємозв’язки відносно стійких психологічних характеристик із політичними установками можуть виникати внаслідок спільного розвитку, добору середовища та історичного контексту.

Чому важливі близнюкові й сімейні дослідження

Близнюкові та сімейні моделі дозволяють оцінювати, яку частину відмінностей у конкретній дослідженій популяції статистично пояснюють генетичні та середовищні компоненти. Показник спадковості не означає біологічну напередвизначеність переконань і не описує відсоток «генетичного» змісту поглядів окремої людини. Оцінки змінюються за поколіннями, культурами та умовами й залежать від припущень моделі.

Кандлер, Бляйдорн і Ріманн досліджували генетичні чинники, культурну передачу між поколіннями та добір партнерів у зв’язку з політичними орієнтаціями. Данське трьоххвильове дослідження близнюків 2024 року з 2 471 учасником показало, що генетичні й середовищні чинники співвідносяться зі стабільністю політичних установок протягом десяти років, тоді як зміни в цих установках пов’язувалися із середовищними впливами.

Сенс такого підходу полягає в розрізненні джерел індивідуальних відмінностей. Він не дозволяє визначати політичні погляди за генами, складати генетичні профілі виборців або робити висновки про «вроджену прихильність» до конкретної партії. Самі партії, суспільні поділи й політичні програми історично змінюються.

Як місцеве середовище змінює психологічні зв’язки

Особистісні характеристики проявляються у конкретних соціальних обставинах. Поширеність певних установок у місцевій спільноті, очікування сім’ї, коло спілкування, професійне середовище та доступні форми громадянської участі можуть впливати на те, як людина висловлює або практикує свої політичні погляди. Одна й та сама риса може полегшувати пошук нових ідей у середовищі з багатою політичною дискусією та мати інше поведінкове значення у середовищі з високими соціальними ризиками висловлювання.

У дослідженні Гарнер і Ревелла 2025 року було проаналізовано 154 960 учасників зі США у 8 708 статистичних поштових територіях. Асоціації між рисами та консервативними установками змінювалися залежно від середньої політичної орієнтації місцевості. Це значний за обсягом, але географічно обмежений результат: він засвідчує важливість місцевого контексту і не встановлює ідентичних закономірностей для українських громад.

Ще раніше Сіблі, Осборн і Дакітт показали, що масштаб зв’язку відкритості з консерватизмом різнився залежно від показників системної загрози й невизначеності. Їхня модель загрози й обмежень є науковою інтерпретацією взаємодії людини із ситуацією. Вона не дозволяє визначити особисті мотиви будь-якого громадянина або пояснювати політичну позицію однією емоційною реакцією.

Що відомо про особистість політиків

Дослідження громадян і професійних політичних діячів вирішують різні питання. Для політиків на політичні позиції впливають добір до партій, професійна соціалізація, дисципліна фракції, правила представництва, виборчі стимули й стратегічні рішення. Тому висновки із загальнопопуляційних опитувань не можна автоматично переносити на парламентарів або керівників організацій.

Амсалем і Шеффер дослідили взаємозв’язки особистісних характеристик із політичними пропозиціями парламентарів у кількох країнах. Відкритість зберігала помітний зв’язок із певними політичними позиціями, тоді як інші риси демонстрували інший або непослідовний профіль асоціацій. Важливим обмеженням залишилася потреба у спостереженнях у часі, щоб відокремити ранні особистісні тенденції від професійного відбору й політичної соціалізації.

Особистісна оцінка публічного діяча за відео, інтерв’ю або соціальними мережами не є заміною добровільного стандартизованого дослідження. Публічні висловлювання можуть бути результатом ролі, політичної стратегії та конкретної ситуації; робити за ними клінічні висновки або приписувати приховані риси науково необґрунтовано.

Особистість і участь у виборах: нові великі узагальнення

Політична самоідентифікація та участь у виборах мають окремі психологічні передумови. Вибір прийти на дільницю чи проголосувати в дозволений законом спосіб залежить від доступності процедури, норм, відчуття політичної дієвості, зацікавленості, здоров’я, життєвих обставин та очікуваної значущості участі. Оцінка особистісних рис може додати невелику статистичну частку пояснення, проте не замінює цих чинників.

У систематичному огляді, метааналізі й мегааналізі Штальманна та співавторів, оприлюдненому онлайн у 2025 році та надрукованому у випуску 2026 року, метааналіз охоплював 65 036 людей із 17 досліджень, а мегааналіз — 44 206 людей із 13 досліджень. Статистичні асоціації рис із наміром голосувати й поведінковими показниками були невеликими, переважно близько 0,05–0,10. Вищі показники екстраверсії, відкритості, доброзичливості й сумлінності та нижчий нейротизм співвідносилися насамперед із заявленим наміром взяти участь.

Серед широких рис нижчий нейротизм був єдиним показником, який у підсумку цього узагальнення зберіг асоціацію з фактичною поведінкою голосування. Це не означає, що емоційна стабільність є умовою громадянської участі або що виборча поведінка встановлюється особистісним тестом. Автори окремо відзначали вплив способу вимірювання, географії, розбіжності між наміром і дією та неоднорідності включених вибірок.

Взаємозв’язки особистості з ширшими формами політичної участі слід вивчати окремо для голосування, мирного протесту, волонтерства, громадських обговорень і повсякденної організаційної роботи. Підміна всіх форм одним показником «активності» спотворює механізми участі.

Як формуються політичні погляди протягом життя

Особистісні тенденції та політичні установки розвиваються в одному життєвому просторі. Сім’я, школа, однолітки, освіта, робота, події в громаді, досвід співпраці з інституціями й особисті економічні обставини створюють ситуації, у яких людина набуває й переглядає переконання. Це системно розглядає стаття про політичну соціалізацію.

Людина з високою відкритістю може змінити погляди після нового життєвого досвіду, але так само це можуть зробити люди з нижчим показником відкритості. Перегляд політичної позиції залежить від змісту доказів, довіри до джерела, контактів і можливості відкритої дискусії. Прямі лонгітюдні дослідження не підтримують просту модель, у якій зміна однієї риси автоматично породжує зміну ідеології; див. Гатемі й Вергалста та Осборна й Сіблі.

Як дослідники вимірюють зв’язки та перевіряють їхню надійність

Репрезентативні опитування та психометричні шкали

Коректне дослідження починається з визначення популяції, способу добору вибірки та валідних інструментів. Опитувальник має вимірювати психологічну рису, а політична шкала — конкретний аспект переконань, сформульований зрозуміло для досліджуваної країни. Значення мають мова, переклад, соціально бажані відповіді й різна інтерпретація однакових слів у різних поколіннях. Необхідно оцінювати надійність шкал і вимірювальну інваріантність, особливо в міжнародних порівняннях.

Панельні дослідження

Коли ті самі люди відповідають на запитання впродовж кількох років, можна розрізняти стабільні відмінності між людьми та зміни всередині однієї людини. Панельний дизайн допомагає визначити часовий порядок, але сам по собі не усуває вплив невиміряних обставин. Саме відокремлення цих двох джерел варіації стало вирішальним у дев’ятихвильовому дослідженні.

Генетично інформативні дизайни та експерименти

Близнюкові й сімейні дослідження оцінюють компоненти варіації за певних припущень; експерименти перевіряють наслідки випадкового призначення умов, повідомлень або досвіду. Для твердження про причинний зв’язок між стабільною рисою і переконанням потрібні особливо обережні дослідницькі стратегії, адже рису неможливо довільно й чисто «призначити» людині. Загальну логіку методів викладено у статті «Як досліджують політичну психологію».

Змішані результати та систематичні обмеження

Серед причин різних висновків є нееквівалентність шкал, відмінні визначення «консерватизму», селекція учасників онлайн-опитувань, зміна політичних поділів із часом, похибки самозвіту й невраховані контекстні змінні. Статистично значуща кореляція за дуже великої вибірки може залишатися малою з погляду практичного прогнозування. Велика кількість спостережень підвищує точність оцінки, але не виправляє систематичні помилки добору або некоректність поняття.

Що особливо важливо для досліджень в Україні

Психологічне дослідження в Україні має розрізняти підтримку демократичних норм, ставлення до державних інституцій, переваги в соціально-економічній політиці, культурні цінності, ставлення до безпеки та конкретні практики громадянської участі. Такі орієнтації можуть поєднуватися інакше, ніж у країнах, де були розроблені популярні англомовні політичні шкали. Обґрунтований перенос зарубіжних результатів передбачає локальну перевірку шкал і порівнянності їхніх значень.

Умови війни можуть змінювати значення слів «безпека», «стабільність», «порядок», «солідарність» або «довіра». Тому дослідження потребують конкретизації: чи запитують учасників про захист життя, державні процедури, повсякденні соціальні норми, майбутню реконструкцію чи економічні реформи. Умови збору даних, переміщення населення, доступ до вибірки та безпека учасників є частиною методології, а не другорядними примітками.

Для універсальних тверджень на кшталт «українці з певною рисою підтримують конкретну політичну програму» потрібні відповідні надійні українські дані. Наведені міжнародні метааналізи обґрунтовують питання для перевірки, але не створюють готової карти рис і переконань усіх українських громадян.

Чого дослідження особистості не дозволяють робити

Психологічний профіль не дає достатньої точності для визначення партійної прихильності, моральних якостей, громадянської надійності або готовності людини підтримати насильство. Неприпустимо перетворювати статистичні групові асоціації на індивідуальні ярлики. Політичні переконання, схильність до нормативності, потреба в безпеці й особистісні риси відрізняються від симптомів або клінічних діагнозів.

Зацікавлення новизною не робить людину автоматично прихильником будь-якої реформи; дисциплінованість не свідчить про авторитаризм; тривожність не встановлює політичної радикалізації. Висновки про конкретні дії потребують дослідження їхніх умов, мотивів і доказів, а не вибору однієї риси, яка добре підходить до вже наявного стереотипу.

Практичне значення для громадянської освіти й досліджень

Найцінніше застосування результатів — точніше проєктування досліджень і розуміння розмаїття способів громадянської участі. Різним людям можуть підходити різні формати обговорення: усні зустрічі, письмові аргументи, спільний аналіз документів, структуровані консультації й практична робота. Доступність кількох форматів покращує можливості включення, не вимагаючи попередньої психологічної класифікації громадян.

Для освітніх програм корисніше розвивати навички перевірки інформації, аргументованого обговорення, розуміння інституцій та поваги до процедур, ніж намагатися прогнозувати переконання за тестами. Для науковців практичним результатом є вимога включати в моделі характеристики середовища, тип політичного питання, якість інструментів і альтернативні пояснення. Для самих громадян — можливість усвідомлювати власні звички мислення й водночас оцінювати конкретні політичні аргументи за їхнім змістом.

Поширені запитання

Чи можна за рисами особистості визначити, за кого людина голосує?

Ні, наукові результати описують невеликі середні асоціації, а не точний індивідуальний прогноз. Реальне голосування залежить від багатьох чинників, включно з доступністю процедури, контекстом і конкретними кандидатами. Великий огляд досліджень голосування засвідчив невеликі ефекти широких рис.

Чи справді відкритіші до досвіду люди частіше підтримують ліберальні ідеї?

У багатьох досліджених вибірках — у середньому так, якщо ліберальність вимірюють як протилежність консервативній самоідентифікації. Але цей зв’язок слабкий, культурно залежний і різний для соціальних та економічних питань. Для окремої людини відкритість і політичні погляди можуть поєднуватися безліччю способів.

Чи пов’язана сумлінність з авторитаризмом?

Широка риса сумлінності й авторитарні установки є різними поняттями. Деякі дослідження знаходять між окремими аспектами нормативності та авторитарними шкалами статистичні зв’язки, але їх не можна використовувати як індивідуальну характеристику чи діагноз. Окремі аспекти організованості, відповідальності й дисципліни мають широкий діапазон соціального застосування.

Чи змінюються політичні переконання, коли змінюється характер?

Обидві характеристики можуть змінюватися впродовж життя, проте наявні лонгітюдні дані не підтверджують простої прямої залежності, за якої зміна загальної риси автоматично передує зміні переконань. Важливі особистий досвід, соціальні стосунки, політичні події та умови життя.

Чи мають гени стосунок до політичних поглядів?

Близнюкові дослідження знаходять генетичні компоненти відмінностей у політичних установках на рівні популяцій, але це не означає існування гена певної партії чи незмінність поглядів. Довготривале дослідження близнюків виявило, що зміни установок пов’язані з чинниками середовища.

Чи можна переносити американські результати на українське суспільство?

Для цього потрібні українські вимірювання, перевірка значення ідеологічних категорій та порівнянності психометричних шкал. Міжнародні роботи показують, що середні зв’язки змінюються залежно від культури й місцевого політичного контексту. Висновки для України слід формулювати на підставі відповідних українських даних.

Висновок

Сучасна політична психологія встановлює відтворювані, зазвичай невеликі статистичні зв’язки особистісних рис із політичними установками. Найбільш досліджений із них — негативна кореляція відкритості до досвіду з консервативною самоідентифікацією; слабший позитивний зв’язок спостерігають для сумлінності. Результат залежить від того, як виміряно ідеологію, від суспільних умов і відмінностей між культурними та економічними питаннями. Лонгітюдні й генетично інформативні дослідження вимагають відмовитися від простої моделі одностороннього причинного впливу рис на погляди. Політичні переконання розвиваються у взаємодії особистісних тенденцій, соціального досвіду, цінностей, інституцій і історичного часу.

Пов’язані статті

Політична соціалізація: як формуються політичні погляди протягом життя — родинний, освітній і суспільний контекст розвитку політичних установок. Політична ідеологія: психологічні основи та системи переконань — структура переконань і відмінності між ідеологічними вимірами.

Політична участь: голосування, активізм та інші способи впливу — окремі форми громадянської дії та їхні умови. Як досліджують політичну психологію: опитування, експерименти та панельні дані — інструменти для перевірки причинних і кореляційних тверджень.

Політична психологія України: контекст війни, демократії та дослідницькі обмеження — питання перенесення закордонних результатів на українські умови. Політичні погляди підлітків: сім’я, освіта та ровесники — особливості становлення політичних уявлень у підлітковому віці.

Чому гендерні соціальні умови слід відрізняти від особистісних рис: «Гендер і політична участь: нерівні можливості та психологічні чинники».

Джерела

Amsalem, E., & Sheffer, L. (2023). Personality and the Policy Positions of Politicians. Political Psychology, 44(1), 119–138. https://doi.org/10.1111/pops.12821

Carney, D. R., Jost, J. T., Gosling, S. D., & Potter, J. (2008). The Secret Lives of Liberals and Conservatives: Personality Profiles, Interaction Styles, and the Things They Leave Behind. Political Psychology, 29(6), 807–840. https://doi.org/10.1111/j.1467-9221.2008.00668.x

Garner, K. M., & Revelle, W. (2025). Context specific personality associations with political ideology are shaped by geographical variation. Scientific Reports, 15, 37606. https://doi.org/10.1038/s41598-025-21447-y

Hatemi, P. K., & Verhulst, B. (2015). Political Attitudes Develop Independently of Personality Traits. PLOS ONE, 10(3), e0118106. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0118106

Kandler, C., Bleidorn, W., & Riemann, R. (2012). Left or right? Sources of political orientation: The roles of genetic factors, cultural transmission, assortative mating, and personality. Journal of Personality and Social Psychology, 102(3), 633–645. https://doi.org/10.1037/a0025560

Kleppestø, T. H., et al. (2024). The genetic underpinnings of right-wing authoritarianism and social dominance orientation explain political attitudes beyond Big Five personality. Journal of Personality, 92(6), 1744–1758. https://doi.org/10.1111/jopy.12921

Malka, A., Soto, C. J., Inzlicht, M., & Lelkes, Y. (2014). Do needs for security and certainty predict cultural and economic conservatism? A cross-national analysis. Journal of Personality and Social Psychology, 106(6), 1031–1051. https://doi.org/10.1037/a0036170

Osborne, D., & Sibley, C. G. (2020). Does Openness to Experience predict changes in conservatism? A nine-wave longitudinal investigation into the personality roots to ideology. Journal of Research in Personality, 87, 103979. https://doi.org/10.1016/j.jrp.2020.103979

Osborne, D., Satherley, N., & Sibley, C. G. (2021). Personality and Ideology: A Meta-Analysis of the Reliable, but Non-Causal, Association between Openness and Conservatism. The Oxford Handbook of Behavioral Political Science, 315–356. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780190634131.013.35

Rasmussen, S. H. R., et al. (2024). Genetic and environmental influences on the stability of political attitudes. Personality and Individual Differences, 229, 112777. https://doi.org/10.1016/j.paid.2024.112777

Sibley, C. G., & Duckitt, J. (2008). Personality and prejudice: A meta-analysis and theoretical review. Personality and Social Psychology Review, 12(3), 248–279. https://doi.org/10.1177/1088868308319226

Sibley, C. G., Osborne, D., & Duckitt, J. (2012). Personality and political orientation: Meta-analysis and test of a Threat-Constraint Model. Journal of Research in Personality, 46(6), 664–677. https://doi.org/10.1016/j.jrp.2012.08.002

Stahlmann, A. G., Hopwood, C. J., Orth, U., Smillie, L. D., & Bleidorn, W. (2026; онлайн 2025). Big Five personality traits and voting: A systematic review, meta-analysis, and mega-analysis. European Journal of Personality, 40(3), 545–572. https://doi.org/10.1177/08902070251383955

Verhulst, B., Eaves, L. J., & Hatemi, P. K. (2012). Correlation not Causation: The Relationship between Personality Traits and Political Ideologies. American Journal of Political Science, 56(1), 34–51. https://doi.org/10.1111/j.1540-5907.2011.00568.x