Ознаки суїцидального ризику: попереджувальні сигнали, фактори ризику та захисту
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 жовтня 2026 · Редакційна політика
Ознаки суїцидального ризику — це не один симптом і не «тест», який дозволяє передбачити майбутнє конкретної людини. Найкорисніше розрізняти три рівні інформації: попереджувальні сигнали, що можуть вказувати на поточну або близьку кризу; фактори ризику, які статистично пов’язані з більшою ймовірністю суїцидальної поведінки; і фактори захисту, які можуть зменшувати ризик або посилювати здатність людини пережити кризу. Суїцидальна поведінка формується багатофакторно, а не з однієї причини. Це підкреслюють Всесвітня організація охорони здоров’я та Центри з контролю та профілактики захворювань США.
В Україні з 24 квітня 2026 року чинними є стандарт медичної допомоги і клінічна настанова «Суїцидальна поведінка». Державний експертний центр МОЗ України визначає цю тему як окремий клінічний напрям, що охоплює раннє виявлення, комплексну оцінку, допомогу, подальший супровід та окремі підходи для дітей і підлітків. Ця стаття зосереджена саме на розпізнаванні ознак і факторів, а не на професійній процедурі оцінювання.
Якщо небезпека може бути безпосередньою
Якщо людина говорить, що збирається припинити життя найближчим часом, має суїцидальний намір або план, здійснює підготовчі дії, щойно вчинила суїцидальну спробу чи не може залишатися в безпеці, потрібна невідкладна допомога. В Україні телефонуйте 112 або 103. ДСНС підтверджує, що 112 є єдиним номером для надзвичайних ситуацій, а 103 — номером екстреної медичної допомоги; МВС повідомляє, що служба 112 охоплює всі регіони України. НСЗУ зазначає, що звернення на 103 є першим кроком до екстреної медичної допомоги і така допомога надається безоплатно.
До прибуття допомоги, якщо це безпечно для вас, не залишайте людину саму, залучіть ще одну надійну дорослу особу та зменште доступ до потенційно небезпечних засобів. Не покладайтеся на обіцянку «нічого не робити» як на гарантію безпеки. Якщо небезпека стосується вас самих, перейдіть туди, де є інші люди, і зверніться по екстрену допомогу.
Попереджувальний сигнал, фактор ризику і фактор захисту — це різні речі
Попереджувальний сигнал — це зміна у словах, поведінці, емоційному стані або життєвій ситуації, яка може свідчити про актуальну суїцидальну кризу й потребує уваги зараз. Він ближчий до питання «що відбувається з людиною сьогодні або останніми днями?»
Фактор ризику — це характеристика, досвід або обставина, які в дослідженнях пов’язані з більшою частотою суїцидальної поведінки чи смерті в певних групах. Такий зв’язок не означає, що фактор є прямою причиною або що за ним можна передбачити долю окремої людини. Великий огляд систематичних оглядів і метааналізів Favril та співавторів показав, що для багатьох відомих факторів асоціації існують, але їхня величина, відтворюваність і якість доказів суттєво різняться.
Фактор захисту — це ресурс, характеристика або умова, які асоціюються з меншою ймовірністю суїцидальної поведінки або допомагають людині витримувати стрес. Фактори захисту не «обнуляють» попереджувальні сигнали: наявність сім’ї, роботи, планів, віри, друзів чи доступу до лікування не робить активний суїцидальний намір безпечним.
Практичне правило таке: попереджувальні сигнали допомагають помітити можливу кризу, фактори ризику допомагають зрозуміти контекст уразливості, а фактори захисту — ресурси, які можна підтримувати й посилювати. Жоден із цих рівнів не працює як самостійний прогноз.
Що саме означають суїцидальні думки, намір, план і поведінка
Думки про смерть можуть стосуватися смерті, власної відсутності, бажання «не прокинутися» або припинення страждання без сформованого наміру вчинити самогубство. Суїцидальні думки безпосередніше стосуються можливості навмисно припинити власне життя. Ці явища можуть перетинатися, але для допомоги важливо не зливати їх в одну категорію.
Суїцидальний намір описує реальну спрямованість людини на те, щоб діяти з метою померти. Суїцидальний план означає, що думки набули більш визначеної структури. Наявність наміру, плану або підготовчих дій підвищує терміновість ситуації, однак професійна оцінка враховує значно більше, ніж сам факт одного з цих елементів.
Суїцидальна поведінка — ширше поняття. У чинних українських документах, про які повідомляє Державний експертний центр МОЗ, воно охоплює суїцидальні думки, наміри, плани та спроби. Суїцидальна спроба — це нефатальна дія із принаймні певним наміром померти. Самоушкодження описує навмисне ушкодження себе і не дорівнює автоматично суїцидальній спробі: намір потрібно з’ясовувати окремо. Несуїцидальне самоушкодження відбувається без наміру померти, але його наявність усе одно є клінічно важливою й може співіснувати із суїцидальними думками.
Аутоагресія — ширший описовий термін для поведінки або дій, спрямованих проти себе; він не є точним синонімом ані самоушкодження, ані суїцидальної поведінки. Для оцінювання безпеки вирішальне значення має конкретний намір, контекст і поточний стан людини.
Попереджувальні сигнали, які потребують уваги
Міністерство охорони здоров’я України і ВООЗ описують низку словесних, поведінкових та емоційних сигналів. Більшість із них неспецифічні: вони можуть виникати і без суїцидального наміру. Значення зростає, коли зміна нова, різка, посилюється, з’являється після тяжкої події або поєднується з прямими висловлюваннями про смерть чи самогубство.
Словесні та комунікативні сигнали
• прямі слова про бажання померти, припинити життя або вчинити самогубство;
• непрямі висловлювання про відсутність сенсу жити, безвихідь, нестерпність страждання або те, що іншим було б краще без людини;
• частіша зосередженість розмов на смерті, прощанні чи власній відсутності;
• прощальні повідомлення або комунікація, яка звучить як завершення стосунків.
Такі висловлювання не варто списувати на «маніпуляцію», драматизацію або спосіб привернути увагу. Навіть коли людина не має сформованого наміру, сама поява суїцидальної тематики означає значний дистрес і потребує прямої, спокійної розмови про безпеку.
Поведінкові сигнали
• різке соціальне віддалення, уникнення близьких, втрата звичного контакту;
• помітні зміни сну, харчування, енергії, самообслуговування або повсякденної організованості;
• зростання ризикової або імпульсивної поведінки, особливо у поєднанні з алкоголем чи іншими психоактивними речовинами;
• раптове завершення важливих справ, роздавання цінних особистих речей або інші дії, схожі на підготовку до остаточного прощання;
• підготовчі дії, пов’язані з реалізацією суїцидального плану.
Окремо важливо помічати не просто «дивну поведінку», а зміну від звичного для конкретної людини рівня функціонування. Соціальна замкнутість або безсоння самі по собі не доводять суїцидальності; вони стають значущішими в контексті безнадії, гострої втрати, суїцидальних висловлювань або попередньої спроби.
Емоційні та когнітивні сигнали
• виражена безнадія, відчуття пастки або переконання, що жодного прийнятного виходу немає;
• різке посилення тривоги, збудження, дратівливості, сорому, провини, люті чи емоційного оніміння;
• відчуття себе тягарем для інших або стійкі негативні висловлювання про власну цінність;
• різкі зміни настрою або незвичне полегшення після періоду надзвичайно тяжкого дистресу, якщо воно супроводжується іншими тривожними ознаками.
Раптовий спокій не є доказом того, що людина ухвалила суїцидальне рішення. Це лише зміна, яку потрібно розуміти у контексті. Ключовим залишається пряме запитання про думки, намір і безпеку, а не інтерпретація одного емоційного сигналу.
Коли сигнал стає особливо терміновим
Найбільшу практичну вагу мають прямі ознаки поточної небезпеки: людина повідомляє про намір померти, має сформований план, здійснює підготовчі дії, щойно вчинила спробу або говорить, що не може втриматися від небезпечної дії. Терміновість також зростає, коли суїцидальні думки поєднуються з гострим психотичним станом, вираженим збудженням, сплутаністю, тяжким сп’янінням або різким погіршенням здатності контролювати поведінку.
У такій ситуації завдання близької людини — не визначати «відсоток ризику», а забезпечити швидкий доступ до допомоги: залишатися поруч, якщо це безпечно, залучити інших дорослих і звернутися до 112 або 103. Якщо є сумнів між «поспостерігати» і діяти при явному намірі чи підготовці, безпечнішим маршрутом є невідкладна оцінка.
Фактори ризику: що показує доказова база
Фактори ризику варто читати як карту вразливостей, а не як перелік причин. Огляд систематичних оглядів і метааналізів Favril та співавторів узагальнив десятки метааналізів індивідуальних факторів суїцидальної смертності. Найсильніші й найстабільніші асоціації стосувалися попередньої суїцидальної спроби, суїцидальних думок і психічних розладів, але автори також показали значну неоднорідність та обмеження якості доказів. ВООЗ так само наголошує на багатофакторності суїциду.
Попередня суїцидальна спроба і попередня суїцидальна поведінка
Попередня суїцидальна спроба є одним із найважливіших відомих факторів ризику на рівні груп. Це не означає, що повторна спроба неминуча. Значення мають давність події, обставини, поточні думки, лікування, підтримка, зміни життєвої ситуації та інші чинники. Після спроби потрібен подальший клінічний супровід, навіть якщо гострий стан минув.
Поточні суїцидальні думки, намір і план
Суїцидальні думки мають різну інтенсивність і не завжди переходять у дію. Водночас активний намір, сформований план і підготовчі дії є важливими маркерами поточної безпеки. Їх не потрібно зводити до балів: вони мають бути частиною прямої клінічної оцінки разом із психічним станом, історією, стресорами, підтримкою та здатністю людини залишатися в безпеці.
Психічні розлади і тяжкий психологічний дистрес
Депресивні, біполярні, психотичні та деякі інші психічні розлади пов’язані з підвищеним суїцидальним ризиком, особливо під час загострення. Водночас діагноз не є вироком і не дозволяє передбачити суїцид конкретної людини. Переважна більшість людей із психічними розладами не помирають унаслідок самогубства. Для читача, який помічає стійку втрату інтересу, безнадію, порушення сну та функціонування, окремо корисна сторінка ХАБу про депресію.
Алкоголь та інші психоактивні речовини
Проблемне вживання алкоголю та інших психоактивних речовин пов’язане із суїцидальною поведінкою. Гостре сп’яніння може погіршувати самоконтроль і здатність оцінювати наслідки, тому поєднання сп’яніння із суїцидальними висловлюваннями потребує особливо серйозного ставлення. Систематичний огляд повторних спроб також виявляв асоціації з вживанням алкоголю та інших речовин. Метааналіз Pemau та співавторів розглядає ці фактори саме як групові асоціації. Про ознаки проблемного вживання алкоголю дивіться матеріал «Алкогольна залежність».
Хронічний біль, тяжкі соматичні захворювання та функціональні обмеження
Тривалий біль, тяжка хвороба, погіршення функціонування та пов’язана з ними втрата автономії можуть збільшувати вразливість, особливо якщо одночасно присутні безнадія, депресивні симптоми, соціальна ізоляція або труднощі з доступом до допомоги. ВООЗ включає хронічний біль і хворобу до важливих контекстів ризику. Окремо про механізми й психологічні наслідки тривалого болю читайте у статті «Хронічний біль».
Насильство, травма, втрати та гострі життєві кризи
Пережите насильство, жорстоке поводження, травматичні події, втрата близьких, розрив стосунків, фінансові або правові труднощі та інші сильні стресори можуть підвищувати ризик. Огляд систематичних оглядів соціальних детермінант Gallagher та співавторів показує, що соціальні умови мають статистичні зв’язки із суїцидальною смертністю, однак ефекти зазвичай помірні, а якість оглядів відрізняється. Якщо центральним є переживання події та її наслідків, дивіться матеріали про психологічну травму та кризовий стан.
Соціальна ізоляція, конфлікти, дискримінація і бар’єри доступу до допомоги
Відсутність підтримки, розрив важливих стосунків, насильницькі або конфліктні взаємини, дискримінація, стигма та обмежений доступ до медичної або психологічної допомоги можуть збільшувати вразливість. Центри з контролю та профілактики захворювань США структурує фактори на індивідуальному, міжособистісному, громадському й суспільному рівнях, що допомагає не зводити суїцидальність лише до «особистої слабкості» чи одного діагнозу.
Період після психіатричної госпіталізації
Перехід від стаціонарної допомоги до життя поза лікарнею є окремим періодом, який потребує наступності допомоги. Метааналіз Tai та співавторів показав, що після виписки попереднє самоушкодження, суїцидальні думки та депресивні симптоми асоціювалися з подальшою суїцидальною смертністю, але величина більшості факторів була помірною. Автори прямо застерігають, що клінічні фактори мають обмежену здатність відрізняти окремих людей за майбутнім результатом.
Фактори захисту: що підтримує безпеку
Фактори захисту — це ресурси, які можуть знижувати ймовірність суїцидальної поведінки або підвищувати здатність переживати кризу. Центри з контролю та профілактики захворювань США виділяє ефективні навички подолання і розв’язання проблем, причини жити, підтримку партнерів, друзів і сім’ї, відчуття зв’язку з іншими, включеність у школу чи спільноту та доступ до послідовної якісної медичної і поведінкової допомоги.
• підтримувальні й надійні стосунки, у яких можна говорити про дистрес без приниження й осуду;
• відчуття приналежності до людей, сім’ї, школи, роботи, громади або іншої значущої спільноти;
• реальний доступ до фахової допомоги та безперервність лікування, особливо після гострої кризи або виписки зі стаціонару;
• навички розв’язання проблем і способи переживати сильні емоції без небезпечних дій;
• конкретні причини жити, майбутні цілі, відповідальність і зв’язки, що мають особисте значення;
• безпечніше середовище з обмеженим доступом до потенційно смертельно небезпечних засобів у період кризи.
Захисні фактори не слід перетворювати на чекліст «якщо є три пункти — все добре». Людина може мати люблячу сім’ю, роботу і плани та водночас переживати гострий суїцидальний намір. У такій ситуації пріоритетом залишається безпека й професійна допомога.
Чому сума факторів не дає індивідуального прогнозу
Суїцид є відносно рідкісною подією на рівні окремої людини, а фактори ризику дуже поширені. Саме тому навіть сильна статистична асоціація в групі погано перетворюється на точний прогноз для конкретної людини. Національний інститут здоров’я та досконалості медичної допомоги Великої Британії (NICE) прямо рекомендує не використовувати шкали або інструменти оцінки ризику для прогнозування майбутнього самогубства чи повторного самоушкодження та не застосовувати глобальну стратифікацію на «низький», «середній» або «високий» ризик як підставу для лікування, виписки чи прогнозу.
Практичний висновок важливіший за математичний: потрібно з’ясувати поточні думки, намір, план, недавні зміни, попередню поведінку, психічний і фізичний стан, уживання речовин, стресори, підтримку, захисні ресурси та те, що може змінитися найближчим часом. Професійне формулювання ризику — це індивідуальний синтез цих даних і план управління безпекою, а не присвоєння людині одного ярлика.
Скринінг, клінічна оцінка, формулювання ризику і діагноз
Скринінг — короткий спосіб виявити людей, яким може бути потрібна повніша оцінка. Позитивний результат скринінгу не є діагнозом і не означає, що суїцид станеться. Негативний результат також не є гарантією безпеки, якщо клінічна ситуація викликає занепокоєння.
Клінічна оцінка — ширший процес, у якому фахівець з’ясовує поточні суїцидальні думки, намір і план, попередні спроби та самоушкодження, психічний і фізичний стан, уживання речовин, життєві стресори, підтримку й фактори захисту. Національний інститут здоров’я та досконалості медичної допомоги Великої Британії (NICE) рекомендує фокусуватися на потребах людини та її безпосередній і довгостроковій психологічній і фізичній безпеці, а не на числовому прогнозі.
Формулювання ризику — це клінічне узагальнення того, що створює небезпеку зараз, що може її посилити або зменшити, які ресурси доступні й який план дій потрібен. Діагноз — окрема клінічна категорія. Суїцидальні думки або поведінка можуть виникати при різних психічних розладах, соматичних станах і кризах, а інколи — без встановленого психіатричного діагнозу.
Чи можна прямо запитати людину про суїцид
Так. Пряме запитання не «вкладає ідею в голову». ВООЗ прямо зазначає, що запитання про суїцид не змушує людину діяти й може зменшувати тривогу та допомагати відчути, що її почули. Спокійна форма може бути простою: «Ти думаєш про самогубство?» Якщо відповідь ствердна, варто далі з’ясувати, чи є намір діяти зараз, і організувати допомогу відповідно до терміновості.
Краще ставити запитання без моралізування, спору й вимоги «пообіцяй, що більше так не думатимеш». Мета розмови — отримати реальну інформацію про безпеку і допомогти людині не залишатися із кризою наодинці.
Що робити близькій людині, якщо ви бачите тривожні ознаки
• Назвіть те, що ви помітили, спокійно й конкретно: зміни поведінки, відсторонення, слова про смерть або безнадію.
• Запитайте прямо про суїцидальні думки. Не замінюйте пряме питання натяками на кшталт «ти ж нічого дурного не зробиш?».
• Слухайте без суперечки про те, чи «має людина право так почуватися». Не намагайтеся одразу довести, що її проблеми незначні.
• Якщо є намір, план, підготовчі дії або людина не може залишатися в безпеці — не залишайте її саму й звертайтеся до 112 або 103.
• Якщо безпосередньої небезпеки немає, допоможіть організувати контакт із лікарем або фахівцем із психічного здоров’я і домовитися про конкретний наступний крок.
Підтримка близьких важлива, але вона не замінює клінічну оцінку. Не беріть на себе роль єдиної людини, яка «має втримати» когось від суїциду. Розподіляйте відповідальність із сім’єю, медичними працівниками та екстреними службами залежно від ситуації.
Самоушкодження і суїцидальний ризик
Самоушкодження та суїцидальна поведінка перетинаються, але не є тотожними. Частина самоушкоджень відбувається без наміру померти, зокрема для регуляції нестерпних емоцій, припинення оніміння або вираження дистресу. Водночас історія самоушкодження асоціюється з підвищеним подальшим ризиком, тому намір і суїцидальні думки потрібно з’ясовувати окремо. Детальні межі поняття розібрані у статті «Самоушкодження: що це, чому виникає і як отримати допомогу».
Важливе практичне розрізнення: «не мав наміру померти під час цього епізоду» не дорівнює «суїцидального ризику немає взагалі». У людини можуть змінюватися наміри з часом, а несуїцидальне самоушкодження може співіснувати із суїцидальними думками.
Діти й підлітки: окремий віковий контекст
Докази для дітей і підлітків не слід автоматично переносити з дорослих. У систематичному огляді та метааналізі Geoffroy та співавторів 2026 року суїцидальна смертність у молоді була пов’язана з психічними розладами, контактом із психіатричною допомогою, жорстоким поводженням, перебуванням поза батьківською сім’єю та залученням до системи ювенальної юстиції; показники сімейної стабільності асоціювалися з нижчим ризиком. Автори наголошують на значній неоднорідності досліджень і нестачі даних для багатьох уразливих груп.
Окремий огляд систематичних оглядів McEvoy та співавторів щодо самоушкодження у підлітків і молодих дорослих виявив повторювані асоціації з психічними розладами, насильством і травмою, булінгом, уживанням речовин, проблемами сімейних стосунків і браком друзів; доказів щодо захисних факторів було помітно менше.
Для дорослих, які помічають зміни у дитини чи підлітка, важливі не тільки прямі слова про смерть, а й різке відсторонення, значне падіння функціонування, самоушкодження, булінг, насильство, гостра втрата, уживання речовин та інші зміни в контексті. Самоушкодження у підлітка не слід автоматично називати суїцидальною спробою, однак воно потребує уважного з’ясування наміру і безпеки. Якщо паралельно є депресивні симптоми, корисний окремий матеріал про депресію у дітей і підлітків.
Якщо дитина або підліток повідомляє про поточний суїцидальний намір, план чи підготовчі дії, дорослим слід забезпечити постійну присутність, залучити законного представника або іншого відповідального дорослого та організувати невідкладну допомогу через 112 або 103.
Поширені помилки у розпізнаванні суїцидального ризику
«Якщо людина справді вирішила померти, вона нікому не скаже»
Це хибне правило. Частина людей прямо або непрямо повідомляє про суїцидальні думки, а частина не повідомляє. Тому висловлювання про смерть потрібно сприймати серйозно, але відсутність таких висловлювань не дає гарантії безпеки.
«Є один головний симптом, за яким усе зрозуміло»
Такого симптому немає. Навіть попередня спроба — важливий статистичний фактор, а не індивідуальне пророцтво. Рішення про допомогу ґрунтується на поточному стані, історії, контексті та потребах у безпеці.
«Якщо є фактори захисту, небезпека невелика»
Фактори захисту можуть зменшувати вразливість і допомагати переживати кризу, але не скасовують активний намір, план або підготовчі дії. Не можна «віднімати» один ризик другим фактором у домашній арифметиці.
«Шкала дасть точну відповідь»
Шкали й скринінгові інструменти можуть бути частиною виявлення та клінічної роботи, але не здатні надійно передбачити індивідуальне самогубство. Національний інститут здоров’я та досконалості медичної допомоги Великої Британії (NICE) прямо забороняє використовувати такі інструменти як самостійний прогноз або як підставу для рішення про лікування чи виписку.
«Пряме запитання провокує суїцид»
Доказові рекомендації цього не підтверджують. ВООЗ радить запитувати прямо, коли є занепокоєння. Відкрита розмова створює можливість оцінити безпеку й організувати допомогу.
Коротка карта дій
Якщо ви помітили лише один неспецифічний фактор — наприклад, безсоння, втому або недавній стрес — це ще не означає суїцидальність. Поговоріть із людиною про її стан і зверніть увагу на зміни в динаміці.
Якщо є слова про безнадію, бажання зникнути, смерть або самогубство — запитайте прямо про суїцидальні думки й намір. Не залишайте тему на рівні здогадок.
Якщо є поточний намір, сформований план, підготовчі дії, недавня спроба або людина не може залишатися в безпеці — дійте як при невідкладній ситуації: 112 або 103.
Якщо безпосередньої небезпеки немає, але суїцидальні думки повторюються, посилюються або поєднуються з самоушкодженням, тяжкою депресією, психотичними симптомами, зловживанням речовинами чи значним падінням функціонування, потрібна професійна клінічна оцінка. Завдання такої оцінки — зрозуміти потреби й безпеку, а не видати людині ярлик «низького» чи «високого» ризику.
Запитання і відповіді
Чи можна точно передбачити, хто вчинить самогубство?
Ні. Дослідження дозволяють визначати фактори, пов’язані з більшою або меншою частотою суїцидальних подій у групах, але індивідуальне прогнозування залишається ненадійним. Саме тому клінічні рекомендації роблять акцент на потребах, поточній безпеці й індивідуальному формулюванні ризику, а не на арифметичному прогнозі.
Який фактор ризику найважливіший?
Попередня суїцидальна спроба є одним із найсильніших і найпослідовніших відомих групових факторів. Проте для конкретної людини терміновість визначають поточні думки, намір, план, підготовчі дії, психічний стан, недавні зміни й здатність залишатися в безпеці.
Чим думки про смерть відрізняються від суїцидальних думок?
Думки про смерть можуть бути ширшими: роздуми про смертність, власну відсутність або бажання не прокидатися без наміру діяти. Суїцидальні думки безпосередніше пов’язані з можливістю навмисно припинити власне життя. У клінічній розмові важливо уточнювати зміст, намір і поточну безпеку, а не робити висновок лише з однієї фрази.
Чи означає самоушкодження, що людина хоче померти?
Не обов’язково. Несуїцидальне самоушкодження за визначенням відбувається без наміру померти. Водночас самоушкодження і суїцидальність можуть співіснувати, а намір може змінюватися, тому питання про суїцидальні думки потрібно ставити окремо.
Чи можна прямо запитати: «Ти думаєш про самогубство?»
Так. Пряме спокійне запитання не створює суїцидальних думок і допомагає перейти від здогадок до реальної розмови про безпеку.
Що таке фактори захисту?
Це ресурси й умови, пов’язані з меншою ймовірністю суїцидальної поведінки або кращою здатністю впоратися з кризою: підтримувальні стосунки, відчуття приналежності, доступ до якісної допомоги, навички розв’язання проблем, особисто значущі причини жити та безпечніше середовище. Вони не є гарантією.
Коли телефонувати 112 або 103?
Коли є безпосередня загроза життю чи здоров’ю: поточний суїцидальний намір із планом або підготовчими діями, недавня спроба, неможливість залишатися в безпеці, різко дезорганізований або психотичний стан із суїцидальною тематикою чи інша ситуація, де потрібна негайна медична або екстрена допомога.
Пов’язані статті
Джерела
Centers for Disease Control and Prevention. (2026). Risk and Protective Factors for Suicide.
Державний експертний центр МОЗ України. (2026). Суїцидальна поведінка: чинний стандарт медичної допомоги та клінічна настанова.
Favril, L., Yu, R., Geddes, J. R., & Fazel, S. (2023). Individual-level risk factors for suicide mortality in the general population: an umbrella review. The Lancet Public Health, 8(11), e868–e877.
Gallagher, K., Phillips, G., Corcoran, P., Platt, S., McClelland, H., O’Driscoll, M., & Griffin, E. (2025). The social determinants of suicide: an umbrella review. Epidemiologic Reviews, 47(1), mxaf004.
Geoffroy, M.-C., Baker-Sullivan, E., Nitu, N. J., et al. (2026). Risk and Protective Factors for Suicide Mortality in Youths: A Systematic Review and Meta-Analysis. JAMA Network Open, 9(7), e2621622.
McEvoy, D., Brannigan, R., Cooke, L., Butler, E., Walsh, C., Arensman, E., & Clarke, M. (2023). Risk and protective factors for self-harm in adolescents and young adults: An umbrella review of systematic reviews. Journal of Psychiatric Research, 168, 353–380.
Міністерство охорони здоров’я України. (2023). Ознаки суїцидальної поведінки: про що варто знати, щоб вчасно допомогти.
National Institute for Health and Care Excellence. (2022). Self-harm: assessment, management and preventing recurrence. NG225, Recommendations.
Pemau, A., Marin-Martin, C., Diaz-Marsa, M., et al. (2024). Risk factors for suicide reattempt: a systematic review and meta-analysis. Psychological Medicine, 54(9), 1897–1904.
Tai, A., Pincham, H., Basu, A., & Large, M. (2025). Meta-analysis of risk factors for suicide after psychiatric discharge and meta-regression of the duration of follow-up. Australian & New Zealand Journal of Psychiatry, 59(8), 679–691.
World Health Organization. (2026). Suicide. Fact sheet, 28 August 2026.
World Health Organization. (2026). Suicide: Questions and answers, 31 August 2026.