Когнітивні порушення при шизофренії: увага, пам’ять, мислення та повсякденне функціонування

4 дні тому

Читати 14 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика

Когнітивні порушення при шизофренії — це труднощі з обробкою інформації, увагою, робочою та довготривалою пам’яттю, навчанням, плануванням, розв’язанням проблем і соціальним розумінням. Вони можуть істотно впливати на навчання, роботу, побут і здатність виконувати складні повсякденні завдання. ВООЗ окремо зазначає, що люди з шизофренією часто мають стійкі труднощі з пам’яттю, увагою та розв’язанням проблем.

Ці труднощі не є синонімом психозу, не дорівнюють «втраті інтелекту» і самі по собі не встановлюють діагноз шизофренії. У ICD-11 CDDR когнітивні симптоми можуть окремо характеризувати клінічну картину первинних психотичних розладів, тоді як діагноз шизофренії визначається ширшим набором обов’язкових психотичних проявів і перебігом. Тому проблеми з концентрацією або пам’яттю не можна використовувати як домашній тест на шизофренію.

За даними umbrella review 63 систематичних оглядів, у людей із шизофренією на груповому рівні найпослідовніше виявляють нижчі результати в різних когнітивних доменах, особливо у швидкості обробки інформації, вербальній пам’яті та робочій пам’яті. Водночас між людьми є велика варіативність: профіль і вираженість труднощів не однакові.

Ця стаття пояснює саме когнітивний профіль шизофренії. Загальну картину розладу дивіться у матеріалі «Шизофренія», місце когнітивних проявів серед інших симптомів — у «Симптомах шизофренії», а правила встановлення діагнозу — у «Діагностиці шизофренії».

Що означають когнітивні порушення при шизофренії

Когнітивні функції — це процеси, за допомогою яких людина помічає інформацію, утримує її в пам’яті, навчається, порівнює варіанти, планує дії, змінює стратегію та використовує знання в новій ситуації. У шизофренії ці функції можуть бути знижені нерівномірно: одна людина найбільше відчуває уповільнення й труднощі з концентрацією, інша — проблеми з новим навчанням або плануванням.

Сучасна клінічна модель не зводить когнітивний профіль до одного показника. Консенсус MATRICS виділив сім сфер: швидкість обробки інформації, увагу/пильність, робочу пам’ять, вербальне навчання й пам’ять, візуальне навчання й пам’ять, міркування та розв’язання проблем, а також соціальне пізнання. Цю структуру підтримує консенсусна робота NIMH MATRICS і сучасні рекомендації Європейської психіатричної асоціації.

У повсякденній мові слово «мислення» часто використовують дуже широко. Клінічно корисніше розділяти швидкість обробки інформації, робочу пам’ять, виконавчі функції та міркування. Окремо існує дезорганізоване мислення, яке зазвичай оцінюють через структуру мовлення й перебіг думок. Воно може поєднуватися з когнітивними труднощами, але не є тим самим явищем. Це розмежування допомагає не називати будь-яку незвичну мову «поганою пам’яттю» або будь-яку повільність — дезорганізацією.

Когнітивні порушення також потрібно відрізняти від негативних симптомів шизофренії. Наприклад, людина може не завершувати справи через аволіцію, через те, що забуває послідовність кроків, через седацію від лікування, депресивне виснаження або активний психоз. Зовні поведінка може виглядати схоже, але механізм і допомога відрізняються.

Основні когнітивні сфери

Швидкість обробки інформації

Швидкість обробки інформації — це те, наскільки швидко людина може помітити, зрозуміти й використати просту інформацію. При шизофренії саме ця сфера часто належить до найбільш порушених на груповому рівні: це показують і umbrella review, і метааналіз антипсихотично-наївного першого психотичного епізоду.

У житті уповільнення може проявлятися тим, що людині потрібно більше часу на розмову, заповнення форми, читання інструкції, перемикання між завданнями або прийняття рішення. Це не означає, що вона «не розуміє». Часто інформація стає доступною, якщо зменшити темп, дати час на відповідь і не подавати кілька нових вимог одночасно.

Увага і стійкість концентрації

Увага включає здатність утримувати фокус, помічати важливі сигнали й відсіювати зайве. За EPA guidance порушення уваги/пильності є одним із базових доменів, які варто оцінювати системно. Людина може швидше виснажуватися під час довгої розмови, втрачати нитку завдання в шумному середовищі або пропускати частину інструкції.

Проблеми з концентрацією неспецифічні. Вони трапляються при депресії, тривозі, недосипанні, вживанні речовин, соматичних і неврологічних станах, а також як побічний ефект деяких препаратів. Тому сам факт «я не можу зосередитися» не визначає природу проблеми.

Робоча пам’ять

Робоча пам’ять дозволяє коротко утримувати інформацію і водночас щось із нею робити: пам’ятати кілька кроків рецепта, тримати в голові проміжний результат розрахунку, зіставляти сказане на початку й наприкінці розмови. Робоча пам’ять входить до центральних доменів MATRICS, а систематичні огляди послідовно виявляють її вразливість при шизофренії.

У побуті слабша робоча пам’ять часто маскується під «неуважність» або «неорганізованість». Людина починає дію, відволікається і вже не пам’ятає наступний крок; відкриває кілька вкладок і втрачає первинну мету; слухає довге пояснення, але наприкінці пам’ятає лише окремі фрагменти.

Навчання і довготривала пам’ять

Вербальне та візуальне навчання описують здатність засвоювати нову інформацію й відтворювати її пізніше. При шизофренії труднощі можуть стосуватися не лише «зберігання» спогаду, а й самого кодування: якщо нова інформація погано організована або людина не встигла її належно опрацювати, згадати її згодом буде складніше. Огляд 63 систематичних оглядів особливо часто знаходив проблеми у вербальній пам’яті.

Це може впливати на засвоєння нового робочого процесу, навчального матеріалу, маршруту, правил прийому ліків або домовленостей із фахівцем. Практично допомагає розділення інформації на короткі блоки, повторення, письмові нагадування і перевірка розуміння — як підтримка функціонування, а не як «лікування пам’яті» саме по собі.

Міркування, планування і розв’язання проблем

Ця сфера охоплює здатність сформулювати мету, побудувати послідовність кроків, помітити помилку, порівняти альтернативи й змінити стратегію, якщо перша не працює. У нейропсихології частину цих процесів описують як виконавчі функції. EPA guidance рекомендує оцінювати міркування та розв’язання проблем як окремий когнітивний домен.

У повсякденному житті труднощі стають особливо помітними в нових або багатокрокових ситуаціях: організувати переїзд, розподілити гроші на місяць, спланувати підготовку до іспиту, зібрати документи, перебудувати маршрут після скасування транспорту. Добре знайомі автоматизовані дії можуть при цьому залишатися значно легшими.

Соціальне пізнання

Соціальне пізнання стосується розпізнавання емоцій, намірів і соціальних сигналів, а також розуміння того, що інша людина може мати іншу перспективу. MATRICS і подальші консенсуси розглядають цю сферу окремо від несоціальної нейрокогніції, а EPA радить оцінювати щонайменше обробку емоцій, соціальне сприймання та розуміння психічних станів інших.

Труднощі соціального пізнання можуть ускладнювати роботу в команді, інтерпретацію неоднозначного тону, розуміння натяків або виправлення непорозуміння. Вони не означають відсутності емпатії чи моральних почуттів і не дозволяють робити висновок про характер людини.

Як когнітивні труднощі впливають на повсякденне функціонування

Когнітивний тест і реальне життя пов’язані, але не тотожні. Систематичний огляд 2026 року показав: зв’язок між когнітивними показниками та здатністю виконувати стандартизовані функціональні завдання зазвичай помірний або великий, тоді як зв’язок із реальним повсякденним функціонуванням частіше малий або помірний. На життя одночасно впливають симптоми, мотивація, фізичне здоров’я, житло, доступ до підтримки, освіта, робота, фінансові ресурси та вимоги середовища.

Навчання. Людині може бути важко довго слухати лекцію, конспектувати й одночасно відбирати головне. Новий матеріал може вимагати більшої кількості повторень. Це не визначає здатність навчатися взагалі: адаптація темпу, чітка структура, запис інструкцій і передбачуваний розклад можуть істотно змінити результат.

Робота. Когнітивні труднощі частіше проявляються в умовах багатозадачності, постійних переривань, швидких змін пріоритетів і великого обсягу нової інформації. Людина може добре виконувати знайому роботу й водночас потребувати більше часу на освоєння нової процедури.

Побут. Планування покупок, приготування їжі, оплата рахунків, прибирання, ведення календаря та прийом призначених препаратів — це багатокрокові завдання. Якщо слабшає робоча пам’ять або планування, зовнішня структура на кшталт календаря, списку дій чи органайзера може зменшити когнітивне навантаження.

Спілкування. У швидкій розмові людина може не встигати обробляти всі деталі, особливо якщо говорять кілька людей. Пауза, коротші речення й одна тема за раз часто роблять комунікацію зрозумілішою. Такі адаптації не потребують спрощувати зміст до дитячого рівня.

Самостійність. Діагноз шизофренії не визначає наперед, чи зможе людина жити самостійно. Частина людей працює, навчається й веде автономне життя; іншим у певний період потрібна підтримка. Функціональний рівень оцінюють індивідуально за конкретними навичками, цілями й контекстом, а не за самим діагнозом. ВООЗ підкреслює значення психосоціальної реабілітації, підтриманого житла та підтриманого працевлаштування як елементів допомоги.

Когнітивні порушення, негативні симптоми й дезорганізація: як їх розрізняють

Когнітивний симптом описує те, як людина обробляє інформацію. Негативний симптом описує, наприклад, зниження мотивації, соціальної ініціативи, мовленнєвої продукції або емоційної виразності. Дезорганізація стосується структури мислення, мовлення чи поведінки. Ці сфери можуть взаємодіяти, але клінічна оцінка намагається не змішувати їх.

Наприклад, людина не виконує домашнє завдання. При аволіції головним бар’єром може бути початок цілеспрямованої дії. При порушенні робочої пам’яті — утримання послідовності кроків. При депресії — виснаження, безнадія й втрата інтересу. При активному психозі увагу можуть повністю поглинати голоси або загрозливі переконання. Саме тому поведінка «нічого не робить» не має одного автоматичного пояснення.

Окремо важливо розрізняти когнітивні труднощі та побічні ефекти лікування. Седація, рухова сповільненість, антихолінергічне навантаження або супутнє застосування препаратів, що знижують пильність, можуть погіршувати суб’єктивну ясність і результати тестів. EPA guidance з лікування когнітивних порушень рекомендує враховувати медикаментозне навантаження як частину клінічної оцінки, а не приписувати всі труднощі самому розладу.

Якщо потрібно зрозуміти співвідношення когнітивних і негативних проявів, корисно читати цей матеріал разом зі статтею «Негативні симптоми шизофренії». Загальну карту позитивних, негативних, когнітивних і дезорганізованих проявів подано в «Симптомах шизофренії».

Коли когнітивні порушення виникають і як змінюються

Когнітивні труднощі не можна пояснити лише тривалим перебігом захворювання або лише прийомом антипсихотиків. Систематичний огляд преморбідного когнітивного функціонування знайшов найпослідовніші групові відмінності ще до встановленого розладу у швидкості обробки інформації, вербальному навчанні й пам’яті, виконавчих функціях і соціальному пізнанні. Це групова закономірність, а не спосіб передбачити майбутній діагноз у конкретної людини.

На початку психозу когнітивні відмінності також уже можуть бути вираженими. Метааналіз 50 досліджень антипсихотично-наївних людей із першим психотичним епізодом виявив нижчі середні результати в усіх досліджених доменах ще до початку антипсихотичного лікування, але водночас — велику внутрішньогрупову варіативність.

Ці дані не означають, що будь-які проблеми з пам’яттю до психозу є «ранньою шизофренією». Такі труднощі поширені при багатьох станах і в загальній популяції. Якщо є лише неспецифічні когнітивні скарги без психотичних симптомів, самостійно прогнозувати розвиток шизофренії неможливо. Ранні зміни та ризикові стани розглядаються окремо в матеріалі про перший психотичний епізод.

Щодо подальшого перебігу картина також складніша за модель постійного рівномірного погіршення. Систематичний огляд і метааналіз 2026 року виявив невелике або помірне середнє зниження між продромальною фазою та першим епізодом у досліджених доменах, тоді як між першим епізодом і багатoепізодним/хронічним перебігом середні зміни були здебільшого незначними або малими. Автори водночас підкреслюють обмеженість довготривалих даних.

Для конкретної людини траєкторія залежить від багатьох чинників: перебігу психозу, повторних епізодів, фізичного здоров’я, сну, речовин, лікування, активності, освіти, підтримки й можливості використовувати навички в реальному житті. Тому одна контрольна точка не описує весь прогноз.

Чому виникають когнітивні порушення

Сучасні дані підтримують багатофакторну модель. Когнітивний профіль пов’язують із нейророзвитковими процесами, генетичною вразливістю, особливостями роботи розподілених мозкових мереж і перебігом психотичного розладу. Водночас групові асоціації не дозволяють сказати, яка саме причина сформувала конкретну проблему пам’яті чи уваги в конкретної людини.

Важливий висновок із досліджень першого епізоду до лікування полягає в тому, що когнітивні труднощі можуть бути наявними до впливу антипсихотичних препаратів. Водночас це не робить медикаменти нейтральними щодо пізнання: різні препарати, дози, супутня терапія, седація, антихолінергічний тягар і рухові побічні ефекти можуть змінювати функціонування, тому їх оцінюють окремо.

Психотичні симптоми теж впливають на виконання когнітивних завдань. Якщо значна частина уваги зайнята голосами, сильним страхом або маячними переконаннями, результат тесту може відображати не лише стабільний когнітивний профіль, а й поточний стан. Саме тому оцінка враховує фазу розладу.

Сон, депресія, тривога, вживання психоактивних речовин, біль, ендокринні та метаболічні порушення, неврологічні стани й інші медичні фактори також можуть впливати на пізнання. NICE рекомендує при психозі комплексну психіатричну й медичну оцінку, включно з фізичним обстеженням, історією призначених і непризначених речовин та пошуком органічних причин.

Тому фраза «це все від шизофренії» не є достатнім клінічним поясненням нової або різко посиленої когнітивної проблеми. Потрібно з’ясувати часовий хід, супутні симптоми, лікування й альтернативні причини.

Як оцінюють когнітивні функції

Професійна оцінка починається з конкретного запитання: що змінилося і як це впливає на життя. Важливо знати, чи людина забуває нову інформацію, губиться в послідовності дій, повільно обробляє повідомлення, не витримує тривалого навантаження або має труднощі в соціальних ситуаціях. Одна загальна скарга «пам’ять стала гіршою» ще не показує, який процес порушений.

Європейська психіатрична асоціація рекомендує оцінювати нейрокогнітивні та соціально-когнітивні сфери системно, а не робити висновок за одним завданням. EPA guidance описує стандартизовані батареї MCCB і BACS, а SCIP — як коротший скринінговий інструмент. Вибір залежить від мети, доступності валідованих норм і компетенції фахівця.

Результат тесту завжди інтерпретують у контексті віку, освіти, мови, культурного середовища, сенсорних і моторних обмежень, поточного психічного стану, сну, медикаментів і попереднього рівня функціонування. Низький результат не встановлює шизофренію, а нормальний результат не виключає її.

Самозвіт важливий, але він і об’єктивне тестування вимірюють не зовсім те саме. Систематичний огляд 26 досліджень знайшов лише мінімальні або помірні зв’язки між суб’єктивною оцінкою когнітивного/повсякденного функціонування та об’єктивними показниками. Це не робить суб’єктивний досвід «неправильним»: він дає окрему інформацію про те, як труднощі переживаються в житті.

Корисною може бути інформація від близької людини, якщо сама людина погоджується на її залучення. Вона допомагає відтворити зміни в часі: наприклад, чи справді людина стала частіше пропускати платежі або чи так було багато років. При цьому зовнішній спостерігач теж може помилятися, тому його дані не замінюють розмову з пацієнтом.

Онлайн-тести пам’яті, тести IQ або опитувальники «на шизофренію» не можуть встановити клінічний когнітивний профіль і тим більше діагноз. Скринінг означає лише відбір людей, яким може бути корисна детальніша оцінка.

Якщо когнітивна зміна виникла раптово, супроводжується порушенням свідомості, новими неврологічними симптомами, судомами, гарячкою, тяжким головним болем, нещодавньою травмою або підозрою на інтоксикацію, потрібна медична оцінка причин. У таких ситуаціях не слід автоматично пояснювати все вже наявним психіатричним діагнозом. Загальну клінічну логіку виключення альтернативних причин дивіться в «Діагностиці шизофренії».

Що допомагає: лікування, когнітивна ремедіація та реабілітація

Допомога починається з лікування всього клінічного стану, а не з ізольованого «тренування пам’яті». Важливо контролювати психотичні симптоми, оцінювати депресію, тривогу, сон, вживання речовин, фізичне здоров’я й побічні ефекти, а цілі формулювати через реальне життя: повернення до навчання, роботи, самостійного побуту, спілкування або іншої значущої ролі. Загальні підходи до терапії описані в «Лікуванні шизофренії».

Найкраще вивченим спеціалізованим психосоціальним підходом є когнітивна ремедіація — структуроване тренування когнітивних процесів із навчанням стратегій і перенесенням навичок у реальні завдання. У метааналізі 130 рандомізованих досліджень за участю 8851 людини когнітивна ремедіація дала невелике середнє покращення глобального пізнання та функціонування. Кращі результати були пов’язані з участю навченого фахівця, навчанням когнітивних стратегій та інтеграцією з психосоціальною реабілітацією.

Ефект не обмежується моментом завершення програми. Метааналіз 2024 року 67 досліджень і 5334 учасників знайшов збереження невеликих позитивних ефектів на загальне когнітивне та психосоціальне функціонування під час подальшого спостереження. Перенесення результатів у реальне життя було кращим, коли програми спеціально будували міст між тренуванням і повсякденними завданнями.

Звичайні застосунки з головоломками або самостійні вправи не слід автоматично називати когнітивною ремедіацією. Доказова програма має терапевтичну структуру, цілі, адаптацію складності, навчання стратегій і зв’язок із функціональними потребами. Комп’ютер може бути інструментом, але не визначає якість втручання.

Антипсихотичні препарати залишаються основою лікування психозу і профілактики рецидивів, але їх не варто представляти як спеціальні «підсилювачі пам’яті». Систематичний огляд і мережева метааналітична робота 68 досліджень із 9525 учасниками не знайшла чіткої переваги окремого антипсихотика над плацебо саме щодо когнітивного результату; середні відмінності були невеликими й дані залишалися обмеженими. Вибір препарату визначається загальною ефективністю, переносимістю, ризиками й індивідуальною клінічною картиною, а не одним когнітивним показником.

EPA також рекомендує враховувати надмірне антихолінергічне та бензодіазепінове навантаження і розглядає фізичну активність як один із доказових компонентів допомоги при когнітивних порушеннях. Ці рішення приймаються клінічно: самостійно скасовувати, додавати або змінювати дозу препаратів через відчуття «туману в голові» не слід. Джерело — EPA guidance з лікування.

Психосоціальна реабілітація має значення тому, що когнітивне покращення на тесті не автоматично перетворюється на роботу, навчання чи незалежний побут. Огляд функціональних зв’язків 2026 року показує саме цю розбіжність. Тому реабілітація поєднує тренування навичок із реальними ролями, середовищними адаптаціями, підтриманим навчанням або працевлаштуванням і поступовим розширенням автономії.

Практичні способи зменшити когнітивне навантаження

Зовнішня структура не замінює лікування, але може одразу зробити день керованішим. Найкорисніший принцип — перенести частину вимог із робочої пам’яті назовні: у календар, список, нагадування, коротку письмову інструкцію або стабільний порядок дій.

Одна задача за раз. Якщо складно утримувати кілька цілей, краще завершити один короткий крок і лише потім переходити до наступного. У робочому чи навчальному середовищі корисно домовлятися про чіткий пріоритет замість одночасної вимоги «зробити все».

Короткі інструкції. Нову процедуру легше засвоювати блоками: показати один крок, дати його виконати, перевірити результат і лише потім додати наступний. Письмовий план дозволяє не покладатися лише на пам’ять після усного пояснення.

Менше непередбачуваних переривань. Для людини з вразливою увагою повернення до завдання після кожного повідомлення, шуму або нової вимоги може коштувати непропорційно багато зусиль. Тихіше середовище, визначені години для складної роботи й перерви можуть бути функціонально значущими.

Стратегії варто підбирати під конкретну проблему. Нагадування допомагає, коли губиться намір; чекліст — коли губиться послідовність; додатковий час — при уповільненій обробці; повторення з інтервалами — при труднощах нового навчання. Якщо стратегія не відповідає механізму, вона швидко перетворюється на зайву вимогу.

Чого когнітивні порушення не означають

Вони не означають, що людина втратила особистість, здатність мати цілі або право самостійно приймати рішення. Клінічний показник описує окрему функцію, а не цінність людини.

Вони не означають автоматично деменцію. При шизофренії когнітивні труднощі мають інший типовий контекст і перебіг, а різке або прогресивне погіршення потребує окремої оцінки причин.

Вони не означають шизофренію, якщо в людини немає відповідної клінічної картини. Увага й пам’ять погіршуються при десятках інших станів, а також через недосипання, перевантаження або стрес. Діагностичні вимоги шизофренії визначаються ICD-11 CDDR і не зводяться до когнітивного тесту.

Вони не означають постійне неминуче погіршення. Дані про перебіг показують різні траєкторії й значну індивідуальну варіативність. Сучасна допомога орієнтується не лише на симптоми, а й на відновлення функціонування.

Вони не означають, що психотерапія або реабілітація «марні, бо це біологічне». Рандомізовані дослідження когнітивної ремедіації показують невеликі, але відтворювані середні покращення, особливо коли тренування інтегроване з реальними функціональними цілями.

Коли потрібна швидка або невідкладна професійна допомога

Стабільні когнітивні труднощі зазвичай оцінюють планово. Швидка медична оцінка потрібна, якщо зміна виникла раптово або різко посилилася, особливо разом із порушенням свідомості, дезорієнтацією, судомами, новою слабкістю чи іншими неврологічними симптомами, гарячкою, травмою, інтоксикацією або тяжким фізичним погіршенням. NICE прямо включає пошук фізичних і органічних причин у комплексну оцінку психозу.

Невідкладна психіатрична допомога потрібна також тоді, коли з’являється гострий психоз із безпосереднім ризиком для себе чи інших, тяжка дезорганізація, людина не може забезпечувати базові потреби або є інша ситуація, де безпека порушена. Практичні кроки безпеки винесені в окремий матеріал «Що робити, якщо у людини психоз».

Сам діагноз шизофренії не означає небезпечність. Ризик оцінюють за конкретним станом, поведінкою, намірами, доступом до допомоги та супутніми факторами, а не за ярликом діагнозу.

Питання, які часто виникають

Чи погіршується пам’ять при шизофренії?

У середньому люди з шизофренією частіше мають труднощі з вербальним навчанням, робочою пам’яттю та іншими когнітивними функціями, але профіль дуже індивідуальний. Umbrella review показує стійку групову різницю, проте не дозволяє прогнозувати конкретній людині, наскільки вираженою буде проблема.

Чи можуть когнітивні труднощі бути ще до першого психозу?

Так, на груповому рівні певні когнітивні відмінності описані до встановленого розладу, а при першому психотичному епізоді вони можуть бути наявними ще до антипсихотичного лікування. Це підтверджують преморбідний систематичний огляд і метааналіз першого епізоду. Але окрема забудькуватість, повільність або неуважність не означає, що в людини розвинеться психоз чи шизофренія.

Чи можна відновити когнітивні функції?

Покращення можливе, але воно не однакове для всіх і не завжди означає повернення до умовної «норми» в кожному домені. Найкраще підтвердження має структурована когнітивна ремедіація, особливо поєднана з психосоціальною реабілітацією. Її середні ефекти невеликі, але можуть зберігатися після завершення програми — це показують метааналіз 2021 року і аналіз довготривалості 2024 року.

Чи покращують антипсихотики пам’ять і увагу?

Антипсихотики потрібні для лікування психотичних симптомів і профілактики рецидивів, але спеціальний когнітивний ефект у середньому невеликий і не дає підстав називати їх «прокогнітивними» препаратами. Мережева метааналітична робота не виявила чітко кращого окремого антипсихотика за когнітивним результатом. При цьому лікування психозу може опосередковано полегшувати функціонування, а побічні ефекти окремих схем — навпаки ускладнювати його.

Чи є когнітивні порушення частиною діагнозу?

Вони є клінічно важливою частиною шизофренії та в ICD-11 можуть окремо описуватися як симптомний домен, але не є самодостатнім критерієм, за яким встановлюють діагноз. Діагноз потребує комплексної оцінки психотичних проявів, перебігу та альтернативних пояснень. Детальніше — у «Діагностиці шизофренії».

Чим когнітивні порушення відрізняються від негативних симптомів?

Когнітивні порушення стосуються обробки інформації, пам’яті, уваги, швидкості й планування. Негативні симптоми стосуються передусім мотивації, задоволення, соціального потягу, мовленнєвої продукції та емоційної виразності. Вони можуть співіснувати й взаємно посилювати функціональні труднощі, тому клінічно їх оцінюють окремо. Дивіться «Негативні симптоми шизофренії».