Невротичний конфлікт: що це у психодинамічній теорії і як термін використовують сьогодні

30 вер.

Читати 14 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 30 вересня 2026 · Редакційна політика

Невротичний конфлікт — це термін психоаналітичної та ширшої психодинамічної традиції для стійкого внутрішнього протиріччя між несумісними мотивами, бажаннями, потребами, заборонами або способами підтримувати стосунки й самооцінку. У цій теоретичній рамці конфлікт часто вважають частково або переважно несвідомим і таким, що повторюється в різних сферах життя.

Сьогодні це поняття варто читати саме як психодинамічну формулу випадку, а не як готовий медичний діагноз. ICD-11 CDDR Всесвітньої організації охорони здоров’я є сучасним клінічним посібником для діагностики психічних, поведінкових і нейророзвиткових розладів; «невротичний конфлікт» не є окремою діагностичною категорією цієї системи. У сучасній психодинаміці він може використовуватися паралельно з формальним діагнозом, щоб описати гіпотезу про повторювану внутрішню динаміку людини.

Це розрізнення принципове: наявність внутрішнього конфлікту не доводить психічний розлад, а тривога, нав’язливості, депресивні симптоми, тілесний дистрес або труднощі у стосунках не доводять існування конкретного «невротичного конфлікту». Спочатку описують реальні симптоми, їхню тривалість, тяжкість, контекст і функціональний вплив; психодинамічна інтерпретація додається як окремий рівень розуміння.

Коротка відповідь: що таке невротичний конфлікт

APA Dictionary of Psychology визначає neurotic conflict у двох історично важливих значеннях: у психоаналітичній теорії — як внутрішньопсихічний конфлікт, пов’язаний зі стійкою дезадаптацією та емоційним порушенням; у підході Карен Хорні — як зіткнення протилежних невротичних потреб. Окреме словникове визначення intrapsychic conflict описує зіткнення протилежних сил усередині психіки — наприклад, бажань, потягів або психічних інстанцій.

У повсякденній мові людина може сказати «в мене внутрішній конфлікт», коли вагається між двома рішеннями. Психодинамічний зміст вужчий: йдеться не просто про складний вибір, а про повторюваний патерн, у якому дві значущі тенденції несумісні, напруга регулюється захисними способами, а наслідки проявляються у стосунках, самооцінці, поведінці або переживанні симптомів.

Тому формула «невротичний конфлікт = хочу одне, але мушу інше» занадто спрощує поняття. У психодинамічній теорії важливі не лише дві сторони суперечності, а й те, чому одна з них стає неприйнятною, як людина захищається від пов’язаних із нею почуттів, у яких ситуаціях патерн повторюється та яку функцію він виконує.

Чому це психодинамічне поняття, а не сучасний діагноз

Сучасна клінічна діагностика й психодинамічна формула відповідають на різні запитання. Формальний діагноз має описати розлад за визначеними критеріями: які симптоми присутні, скільки вони тривають, наскільки порушують функціонування, які є винятки та диференційні альтернативи. Психодинамічна формула намагається описати, як людина переживає себе й інших, які внутрішні мотиви стикаються, які захисти виникають і як цей патерн відтворюється.

Цю різницю добре видно в Operationalized Psychodynamic Diagnosis — OPD. Офіційний опис OPD-3 прямо подає психодинамічну оцінку через окремі осі стосунків, конфлікту та структури, тоді як психічні розлади описуються з опорою на ICD або DSM. Отже, психодинамічна діагностика не підміняє міжнародну нозологію, а додає інший рівень формулювання випадку.

Оновлений огляд інструментів психодинамічної діагностики 2024 року також розглядає PDM-2, OPD-2/OPD-3 та дитячо-підлітковий OPD як системи для психодинамічної діагностики, формулювання випадку й планування лікування, а не як заміну ICD або DSM. Огляд у PubMed підкреслює саме цю функцію.

Якщо вам потрібне пояснення ширшого слова «невроз» у сучасній класифікації, окремим канонічним матеріалом ХАБу є «Невротичний розлад (невроз): що це, сучасне значення та коли потрібна допомога». Тут ми не створюємо ще одну сторінку про «невроз загалом», а розбираємо конкретно теоретичне поняття конфлікту.

Як змінювалося поняття конфлікту в психодинамічній традиції

Класична психоаналітична логіка

У класичному психоаналізі психічний конфлікт став одним із центральних способів пояснювати симптомоутворення. Різні етапи теорії Фрейда описували конфлікт по-різному: як зіткнення неприйнятного бажання із захистом, як напругу між системами психіки, а пізніше — як суперечності між Воно, Я, Над-Я та вимогами реальності. У цій моделі симптом міг тлумачитися як компромісне утворення: спосіб одночасно частково виразити заборонений імпульс і захиститися від нього.

Сучасний APA Dictionary of Psychology зберігає цю історичну психоаналітичну рамку серед кількох значень слова conflict. Водночас саме словникове визначення не робить психоаналітичну модель універсально доведеним механізмом усіх психічних симптомів. Це теоретична традиція, яку сьогодні потрібно відокремлювати від емпірично встановленого діагнозу та від конкретних причин конкретного розладу.

Карен Хорні: конфлікт між невротичними тенденціями

У Карен Хорні поняття невротичного конфлікту отримало іншу архітектуру. Вона відсунула на другий план біологічно-інстинктивне пояснення неврозу й наголошувала на міжособистісному та культурному контексті. У її моделі людина може розвивати ригідні способи забезпечувати безпеку у стосунках: рухатися до людей, проти людей або від людей. Проблема виникає, коли ці тенденції стають компульсивними, несумісними й формують стійкий «базовий конфлікт».

Центральною для цієї теми є книга Our Inner Conflicts: A Constructive Theory of Neurosis (1945). Саме там Хорні систематично описує внутрішні конфлікти як ядро своєї теорії неврозу. Її попередня The Neurotic Personality of Our Time (1937) розвивала культурно-міжособистісний погляд на невротичні потреби, а Neurosis and Human Growth (1950) продовжила тему ригідних внутрішніх вимог, ідеалізованого образу себе та відчуження від реального «я».

У ХАБі ця історична лінія винесена в окремі матеріали: «Невротична особистість нашого часу» Карен Хорні та «Невроз і зростання людини». Вони дають контекст авторської теорії, але не перетворюють її терміни на сучасні ICD-діагнози.

Сучасна операціоналізація: OPD-3

Сучасна психодинамічна практика не обмежується вільним тлумаченням конфлікту. Одним із найвідоміших способів зробити психодинамічні конструкції придатнішими для надійної клінічної оцінки й дослідження стала Operationalized Psychodynamic Diagnosis.

Систематичний огляд емпіричних досліджень OPD виявив роботи з надійності й валідності інструмента, психотерапевтичного процесу, результатів лікування та різних клінічних груп, хоча автори водночас наголосили на відносно невеликій і методологічно неоднорідній доказовій базі. Both, Bastos & Freitas, 2019. Це важлива рамка для читання будь-яких тверджень про «типи конфлікту»: вони операціоналізовані й досліджуються, але це не означає, що вся психопатологія зводиться до них.

Для OPD-3 окремо досліджували міжекспертну надійність. У вибірці з 80 пацієнтів Lackmann та співавт. (2023) отримали добру–відмінну надійність для структурної осі та помірну–добру для осі конфлікту. Інше велике дослідження OPD-3 на 3678 психотерапевтичних пацієнтах показало, що конфліктні теми можна диференціювати і за різних рівнів структурного функціонування; Wülfing та співавт., 2025.

Сім конфліктних тем у OPD-3

OPD-3 описує сім основних психодинамічних конфліктів. Вони не є сімома психічними розладами і не повинні використовуватися як домашній тест. Це теми, за якими клініцист у межах конкретної психодинамічної системи формулює стійкі способи переживання та врегулювання внутрішньої суперечності.

Залежність — індивідуація: напруга між потребою в близькості й опорі на іншого та потребою в автономії й відокремленні.
Підкорення — контроль: напруга між поступливістю, підлеглістю та прагненням контролювати, домінувати або уникати безсилля.
Потреба в турботі — автаркія: напруга між потребою отримувати підтримку й турботу та позицією «мені нічого не потрібно, я впораюся сам/сама».
Конфлікт самоцінності: ригідні способи регулювати почуття власної цінності — від самознецінення до компенсаторного завищення.
Конфлікт провини: напруга навколо відповідальності, провини, самозвинувачення або перенесення відповідальності назовні.
Едипальний конфлікт: психодинамічна тема сексуальності, суперництва, помітності та ролей, яка має специфічне теоретичне походження і не є універсальним поясненням труднощів у стосунках.
Конфлікт ідентичності: труднощі навколо переживання стійкості, визначеності та узгодженості власної ідентичності.

Цей перелік описується в сучасних публікаціях OPD, зокрема в мережевому дослідженні Vierl та співавт. (2024). У самій системі для конфліктів також оцінюють переважно активний і пасивний способи опрацювання. Суть тут не в тому, що один полюс «здоровий», а інший «невротичний»: проблемним вважається ригідний, малогнучкий спосіб регулювання суперечності.

Наприклад, тема автономії та залежності не означає, що близькість є патологічною або що незалежність є кращою. Психодинамічне питання звучить інакше: чи може людина гнучко бути близькою й автономною залежно від ситуації, чи одна сторона конфлікту переживається настільки загрозливою, що поведінка стає стереотипною й дорогою для самої людини.

Невротичний конфлікт і звичайний внутрішній конфлікт — не синоніми

Внутрішній конфлікт — значно ширше психологічне поняття. Він може бути цілком свідомим, короткочасним і нормативним: переїхати чи залишитися, прийняти підвищення чи зберегти більше часу для сім’ї, завершити стосунки чи спробувати їх відновити. Сам факт суперечливих бажань не є ознакою психічної патології.

Навіть у словнику APA є окремі загальнопсихологічні моделі, наприклад approach–approach conflict — вибір між двома привабливими, але несумісними альтернативами, або approach–avoidance conflict, коли одна й та сама ціль має привабливі й відразливі сторони. Це інший рівень опису, ніж психоаналітична ідея стійкого несвідомого конфлікту.

Психодинамічний конфлікт зазвичай припускає кілька додаткових ознак: тема повторюється в різних життєвих ситуаціях; принаймні частина її смислу мало усвідомлюється; напруга регулюється типовими захистами; один і той самий патерн відтворюється у близьких стосунках, роботі, самооцінці або терапевтичній взаємодії; людина має труднощі з гнучким переходом між полюсами.

Проте й ці ознаки не є діагностичними критеріями ICD-11. Вони лише показують, чому психодинамічний фахівець може вважати поняття конфлікту корисним для формулювання випадку.

Як психодинамічний конфлікт може виглядати в житті

Найкраще розуміти поняття не через «симптоми невротичного конфлікту», а через повторювану логіку ситуацій. Нижче — умовні приклади, які показують форму гіпотези, а не встановлюють діагноз.

«Я дуже потребую близькості — і задихаюся, коли вона з’являється»

Людина може сильно боятися самотності, швидко зближуватися, шукати постійного підтвердження прихильності, але після реального зближення різко дистанціюватися, знецінювати партнера або наполягати на повній автономії. Психодинамічна формула може досліджувати напругу між залежністю та індивідуацією. Інша психологічна модель може пояснювати той самий патерн через прив’язаність, навчання, очікування загрози або навички регуляції — інтерпретація не є єдиною можливою.

«Я всім допомагаю — і майже не можу просити про допомогу»

Турбота про інших сама по собі є нормальною людською поведінкою. Але якщо прохання про підтримку викликає сором, страх залежності або відчуття неприйнятної слабкості, а власні потреби систематично відсуваються, психодинамічна оцінка може перевіряти тему турботи та автаркії. Важливо встановити, чи справді це стійкий конфліктний патерн, а не культурна норма, конкретна роль, тимчасова адаптація або усвідомлений вибір.

«Я постійно поступаюся — а потім вибухаю або потай контролюю»

У темі підкорення й контролю один полюс може проявлятися як надмірна поступливість, інший — як жорстке прагнення не залежати від чужих рішень. Психодинамічне формулювання шукає не «винну рису», а стійку систему: що саме переживається як загроза, яке почуття важко витримати, як людина уникає безсилля і як цей спосіб впливає на стосунки.

«Моя цінність залежить від бездоганності»

Коли самооцінка різко коливається між самознеціненням і потребою довести винятковість, психодинамічна традиція може формулювати конфлікт самоцінності. Але перфекціонізм, сором, низька самооцінка чи прагнення до визнання мають багато психологічних пояснень. Жоден із цих проявів окремо не підтверджує «невротичний конфлікт».

Конфлікт, захисні механізми та симптом: рівні доказовості

У психоаналітичній традиції конфлікт тісно пов’язаний із захисними механізмами. APA Dictionary історично описує defense mechanism як неусвідомлений спосіб захистити Я від тривоги, що виникає з психічного конфлікту. У сучасній психології поняття захистів використовується ширше, а самі захисні процеси можуть бути нормальними способами адаптації; клінічне значення залежить від їхньої ригідності, контексту й наслідків.

Психодинамічний терапевт може висунути гіпотезу, що певна тривога, уникання, соматичне переживання або повторювана поведінка допомагає людині не стикатися з конфліктною темою. Але симптом сам по собі не є доказом цієї гіпотези. Панічні напади, обсесії, порушення сну, депресивні симптоми, біль, серцебиття, запаморочення або проблеми травлення потребують власної клінічної та, коли потрібно, медичної оцінки.

Це особливо важливо для тілесних симптомів. Не можна робити висновок «це внутрішній конфлікт» лише тому, що людина переживає стрес або обстеження поки не дало відповіді. Для сучасного пояснення взаємозв’язку психіки й тіла дивіться «Психосоматика: що це насправді».

Що відомо про наукову перевірку психодинамічних конфліктів

Психодинамічний конфлікт належить до теоретичних конструкцій, які складніше перевіряти, ніж безпосередньо спостережувані симптоми. Водночас сучасні операціоналізовані системи дали змогу досліджувати надійність оцінок, зв’язки конфліктних тем із психопатологією та їхню відмінність від інших психодинамічних конструкцій.

У великому дослідженні валідності конфліктної осі OPD-1 було дві незалежні вибірки — 1377 і 1380 пацієнтів психосоматичного стаціонару. Для семи найчастіше визначених конфліктів автори отримали значну узгодженість із психометричними показниками, тоді як для інших результати були непослідовними. Pieh та співавт., 2009.

Мережеве дослідження Vierl та співавт. (2023) на 220 амбулаторних пацієнтах показало, що психодинамічні конфлікти й структурне функціонування утворювали окремі, хоча пов’язані кластери. У більшому дослідженні 2024 року на 2232 психотерапевтичних стаціонарних пацієнтах психодинамічні конструкції та загальна психопатологія також утворили різні кластери; деякі пасивні способи опрацювання конфліктів були сильніше пов’язані з психопатологією, ніж активні. Це підтримує можливість емпірично досліджувати конструкт, але не доводить, що конфлікт є єдиною або первинною причиною симптомів.

Тому науково коректна позиція подвійна: «психодинамічний конфлікт» уже не є суто метафорою без операціоналізації, але його статус відрізняється від статусу формального діагнозу, біомаркера або встановленої універсальної причинної моделі.

Невротичний конфлікт, невротична особистість і нейротизм

Ці терміни легко сплутати через спільний корінь, але вони належать до різних концептуальних рівнів. «Невротична особистість» — історичне й теоретичне поняття, пов’язане передусім із психодинамічними описами особистісних патернів. «Невротичний конфлікт» — одна з можливих моделей внутрішньої динаміки в цій традиції.

Нейротизм — інше поняття: це риса особистості в сучасних психометричних моделях, пов’язана зі схильністю частіше переживати негативний афект. Докладно про різницю між нейротизмом, неврозом і тривожними розладами — у статті «Нейротизм: що це, як проявляється та чим відрізняється від неврозу й тривожного розладу». Високий нейротизм не означає автоматично «невротичний конфлікт», а психодинамічна формула конфлікту не є виміром нейротизму.

Невротичний конфлікт і тривожний розлад

Тривога може бути центральним переживанням у психодинамічних моделях конфлікту, але сучасний тривожний розлад визначається не наявністю прихованої суперечності, а конкретним клінічним патерном симптомів, тривалості, дистресу та функціонального порушення. Людина може мати тривожний розлад без будь-якої підтвердженої психодинамічної конфліктної формули; так само внутрішній конфлікт може існувати без тривожного розладу.

Якщо основний запит стосується страху, постійного хвилювання, панічних нападів або уникання, корисніше починати з сучасної клінічної рамки — «Тривожний розлад» — а вже потім, за потреби, додавати психодинамічне формулювання.

Чи можна самостійно визначити свій «тип невротичного конфлікту»

Самоспостереження може бути корисним, але воно не перетворює перелік конфліктів на діагностичний тест. Майже кожна людина може впізнати в собі коливання між близькістю й автономією, потребою в підтримці й самостійністю, провиною та захистом власних інтересів. Саме універсальність таких людських дилем робить поверхове самотипування ненадійним.

У психодинамічній оцінці важливі повторюваність, ригідність, емоційна інтенсивність, контекст, захисні процеси, міжособистісні наслідки й те, наскільки одна й та сама тема проявляється в різних сферах. Додатково потрібно відрізнити її від структурних труднощів, актуальної кризи, травматичної реакції, конкретного психічного розладу, нейророзвиткових особливостей, медичних причин та культурно-нормативної поведінки.

Тому онлайн-тест «який у вас невротичний конфлікт?» може бути лише способом саморефлексії. Він не встановлює діагноз, не доводить несвідомий механізм і не визначає лікування.

Як психодинамічний фахівець формулює конфлікт

Якісне формулювання не починається з готової етикетки. Фахівець спершу збирає історію проблеми, уточнює актуальні симптоми, стосунки, способи регулювати афект, повторювані міжособистісні сценарії, життєві події, ресурси та функціонування. Потім перевіряє, чи справді одна конфліктна тема краще організує ці спостереження, ніж альтернативні пояснення.

У межах OPD важливим є не лише назвати конфлікт, а й оцінити спосіб його опрацювання, стосункові патерни та структурне функціонування. Це зменшує ризик пояснювати будь-яку складність одним психоаналітичним шаблоном.

Корисна психодинамічна формула зазвичай має бути конкретною й перевірюваною в клінічному матеріалі. Наприклад: не «у вас конфлікт залежності», а «у близьких стосунках потреба в підтримці швидко викликає страх втрати автономії; у відповідь ви різко дистанціюєтеся, після чого посилюється страх покинутості». Така формула описує спостережуваний цикл і залишає можливість переглядати гіпотезу.

Чи «лікують невротичний конфлікт»

Оскільки «невротичний конфлікт» не є окремим ICD-11-діагнозом, немає універсального протоколу «лікування невротичного конфлікту». Допомога визначається тим, що реально турбує людину: конкретним психічним розладом, повторюваними стосунковими труднощами, кризою, проблемами самооцінки, поведінковими патернами або іншими клінічними потребами.

Психодинамічна психотерапія має емпіричну базу для низки поширених психічних розладів. Пре-реєстрований umbrella review Leichsenring та співавт. (2023) оцінив метааналізи рандомізованих досліджень і повідомив високоякісні докази для депресивних розладів і розладів із соматичними симптомами та докази помірної якості для тривожних і особистісних розладів. Але це evidence щодо психодинамічної терапії для конкретних клінічних проблем, а не доказ того, що кожен симптом спричинений «невротичним конфліктом» або що інтерпретація конфлікту є єдиним механізмом терапевтичної зміни.

Якщо людина обирає психодинамічну терапію, робота з конфліктом може включати помічання повторюваних патернів, дослідження афектів і бажань, розуміння захистів, аналіз способів переживати близькість, контроль, провину чи самоцінність, а також експериментування з більш гнучкими способами діяти. Конкретна техніка залежить від терапевтичної моделі й потреб людини.

Коли варто думати не про конфлікт, а про клінічну оцінку

Якщо основна проблема — виражені або тривалі симптоми, спочатку потрібна оцінка самих симптомів. Це стосується панічних нападів, нав’язливих думок і ритуалів, значного пригнічення настрою, порушень сну, дисоціативних явищ, розладів харчової поведінки, вживання речовин, різких змін поведінки або функціонування. Психодинамічна гіпотеза може бути додатковою, але не повинна відкладати належну діагностику.

Нові або незвичні тілесні симптоми — біль у грудях, задишка, непритомність, неврологічні порушення, кровотеча, виражена слабкість, стійкі проблеми травлення чи інші медичні скарги — не слід пояснювати «внутрішнім конфліктом» до адекватної медичної оцінки. Психологічні та фізичні чинники можуть співіснувати.

Невідкладна допомога потрібна, якщо є безпосередня загроза життю, суїцидальний намір, різка дезорганізація поведінки, тяжке порушення свідомості або інший гострий стан, який неможливо безпечно відкласти до планової консультації.

Як читати старі висновки та підручники

У старій психіатричній, психотерапевтичній і радянській/пострадянській літературі «невротичний конфлікт» часто подавався як етіологічне ядро неврозу. В українському пошуковому полі й сьогодні трапляються формули на кшталт «причина неврозу — внутрішній конфлікт», «типи невротичних конфліктів», «невротичний конфлікт у дитини» або «як розв’язати невротичний конфлікт».

Такі формулювання треба перекладати на сучасну мову обережно. Вони можуть описувати історичну теорію, конкретну психотерапевтичну школу або навчальну традицію. Вони не доводять, що сучасний клінічний розлад має одну універсальну причину, і не створюють прямої таблиці відповідності між «типом конфлікту» та ICD-11-діагнозом.

Якщо у старому висновку написано «невротичний конфлікт», корисно з’ясувати три речі: хто і в якій теоретичній школі використав термін; які конкретні симптоми й патерни ним описували; який сучасний клінічний статус цих симптомів. Це значно надійніше, ніж механічно переносити стару етикетку в сучасну діагностику.

Поширені запитання

Невротичний конфлікт — це психічний розлад?

Ні як самостійна сучасна діагностична категорія. Це психодинамічний теоретичний і формуляційний конструкт. Людина з таким формулюванням може мати або не мати формальний психічний розлад; це встановлюють окремо за актуальними діагностичними вимогами.

Невротичний конфлікт — це те саме, що внутрішній конфлікт?

Не зовсім. Внутрішній конфлікт — ширше поняття й може означати будь-яку суперечність між мотивами чи рішеннями. Невротичний або психодинамічний конфлікт у відповідній теорії зазвичай описує стійку, повторювану й частково неусвідомлену конфліктну тему, пов’язану з типовими способами захисту та регуляції.

Чи буває невротичний конфлікт у психологічно здорової людини?

Звичайні внутрішні суперечності є нормальною частиною життя. Психодинамічні теорії також припускають, що конфліктність психіки не зводиться до хвороби. Клінічне значення виникає тоді, коли патерн ригідний, спричиняє значний дистрес, повторювані проблеми або пов’язаний із конкретною психопатологією. Сам термін не визначає межу між «здоровим» і «хворим».

Чи можна назвати причиною тривоги прихований конфлікт?

Не за самою наявністю тривоги. Тривога має багато можливих психологічних і медичних пояснень. Психодинамічний конфлікт може бути гіпотезою в конкретній формулі випадку, але діагностика тривожних розладів спирається на симптоми, перебіг, функціональний вплив і диференційну оцінку.

Чи пов’язаний невротичний конфлікт із дитинством?

Багато психодинамічних теорій пов’язують стійкі конфліктні патерни з ранніми стосунками та повторюваним досвідом розвитку. Це теоретична й клінічна гіпотеза, яку не слід перетворювати на правило «будь-яка проблема походить із дитинства». Поточне середовище, навчання, біологічні чинники, травматичні події, соціальні умови та конкретні розлади теж можуть бути суттєвими.

Що таке «активний» і «пасивний» полюс конфлікту?

У OPD це способи, якими людина переважно регулює одну й ту саму конфліктну тему. Наприклад, у залежності–індивідуації один спосіб може виглядати як надмірна залежність, інший — як надмірне підкреслення автономії. Це не моральні оцінки й не два окремі діагнози.

Як «розв’язати» невротичний конфлікт?

Спочатку варто переконатися, що саме цей конструкт справді корисно описує проблему. Якщо так, психотерапевтична робота зазвичай спрямована не на «перемогу» одного полюса, а на більшу усвідомленість, здатність витримувати суперечливі почуття й потреби та гнучкіше діяти. Якщо є конкретний психічний розлад, його лікування має спиратися на доказову базу саме для цього розладу.

Головний висновок

Невротичний конфлікт — важливий історичний і сучасний психодинамічний конструкт, але його точний статус сьогодні — теоретична формула, а не окремий діагноз. У класичному психоаналізі конфлікт пояснював зіткнення бажання, заборони й захисту; у Карен Хорні — несумісні ригідні невротичні тенденції; у сучасній OPD-3 конфліктні теми операціоналізовані для систематичної психодинамічної оцінки, дослідження й планування терапії.

Найкорисніше питання для читача звучить так: не «який у мене невротичний конфлікт?», а «який повторюваний внутрішній і міжособистісний патерн я спостерігаю, наскільки він ригідний, що він мені коштує і чи є окремий клінічний розлад, який треба оцінювати за сучасними критеріями?». Це дозволяє зберегти інтелектуальну цінність психодинамічної теорії й водночас не підміняти нею діагностику.

Пов’язані статті

Джерела

American Psychological Association. (2018). Approach–approach conflict. APA Dictionary of Psychology. https://dictionary.apa.org/approach-approach-conflict

American Psychological Association. (2018). Conflict. APA Dictionary of Psychology. https://dictionary.apa.org/conflict

American Psychological Association. (2018). Defense mechanism. APA Dictionary of Psychology. https://dictionary.apa.org/defense-mechanism

American Psychological Association. (2018). Intrapsychic conflict. APA Dictionary of Psychology. https://dictionary.apa.org/intrapsychic-conflict

American Psychological Association. (2018). Neurotic conflict. APA Dictionary of Psychology. https://dictionary.apa.org/neurotic-conflict

Both, L. M., Bastos, A. G., & Freitas, L. H. M. (2019). Operationalized psychodynamic diagnosis: a systematic review of the literature. Trends in Psychiatry and Psychotherapy, 41(2), 201–210. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/31291412/

Horney, K. (1937). The neurotic personality of our time. W. W. Norton & Company. https://search.worldcat.org/title/The-neurotic-personality-of-our-time/oclc/643475

Horney, K. (1945). Our inner conflicts: A constructive theory of neurosis. W. W. Norton & Company. https://search.worldcat.org/title/44782285

Horney, K. (1950). Neurosis and human growth: The struggle toward self-realization. W. W. Norton & Company. https://search.worldcat.org/title/Neurosis-and-human-growth-%3A-the-struggle-toward-self-realization/oclc/285408

Juan, S., Vanegas Osorio, J. H., Giunta, G., Lavanga, N., Salgado, J. M., Vicente, A. B., & Gómez Penedo, J. M. (2024). Diagnosis and case formulation in psychodynamic therapy: a review of current tools. Vertex, 35(164), 56–67. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/39024485/

Lackmann, V., Sell, C., Henkel, M., Kozik, C., & Benecke, C. (2023). Interrater Reliability of Operationalized Psychodynamic Diagnosis 3 (OPD-3). Zeitschrift für Psychosomatische Medizin und Psychotherapie, 69(2), 108–122. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37249378/

Leichsenring, F., Abbass, A., Heim, N., Keefe, J. R., Kisely, S., Luyten, P., Rabung, S., & Steinert, C. (2023). The status of psychodynamic psychotherapy as an empirically supported treatment for common mental disorders — an umbrella review based on updated criteria. World Psychiatry, 22(2), 286–304. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/37159376/

Operationalized Psychodynamic Diagnosis (OPD). (2023). OPD-3: An introduction. https://opd-online.net/willkommen/opd_an_introduction

Pieh, C., Frisch, M., Meyer, N., Loew, T., & Lahmann, C. (2009). Validity of the axis “conflicts” of the Operationalized Psychodynamic Diagnostics (OPD). Zeitschrift für Psychosomatische Medizin und Psychotherapie, 55(3), 263–281. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19886594/

Vierl, L., Von Bremen, C., Hagmayer, Y., Benecke, C., & Sell, C. (2023). How are psychodynamic conflicts associated with personality functioning? A network analysis. Frontiers in Psychology, 14, 1152150. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10155610/

Vierl, L., Wülfing, P., Juen, F., Hörz-Sagstetter, S., Spitzer, C., & Benecke, C. (2024). Unravelling inter-relations within and between psychodynamic constructs and psychopathology using network analysis. Personality and Mental Health, 18(4), 323–338. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/38886928/

World Health Organization. (2024). Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders (CDDR). https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263

Wülfing, P., Vierl, L., Volz, M., et al. (2025). Conflict dynamics at different structural levels — Relationship between conflict and structure in the OPD-3. Psychotherapie, Psychosomatik, Medizinische Psychologie, 75(9–10), 403–410. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/40467454/

Психологічна енкциклопедія