top of page

Психологічна енкциклопедія

Місцеві ініціативи та бюджет участі: поведінкові чинники залучення

20 годин тому
Читати 15 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Місцеві ініціативи та бюджет участі дають жителям громади можливість впливати на рішення щодо спільного простору, послуг і використання публічних коштів. Результат залежить від того, чи мають люди реальний вплив, чи розуміють процедуру, чи можуть подати пропозицію без надмірних витрат часу та чи бачать виконання прийнятих рішень. Для громади важлива вся послідовність: від виникнення проблеми й формування пропозиції до ухвалення рішення, реалізації проєкту та звіту перед жителями.

Поведінковий підхід допомагає визначити, на яких етапах зникає участь, які психологічні й організаційні чинники цьому сприяють та як перевірити ефективність змін. Він має працювати разом із доступним місцевим врядуванням, прозорими бюджетами, реалістичним фінансуванням і захистом прав жителів. Настанови ОЕСР щодо участі громадян виходять із принципу змістовної участі: людям потрібно заздалегідь пояснювати, на яке рішення вони можуть вплинути та яким буде подальший шлях їхніх пропозицій. Загальні принципи проєктування рішень розкрито в статті «Поведінкова державна політика: як психологія допомагає проєктувати суспільні рішення».

Що таке місцева ініціатива і бюджет участі

Місцева ініціатива: внесення питання на розгляд ради

Місцева ініціатива — передбачена законодавством форма участі жителів, за допомогою якої вони ініціюють розгляд радою питання, віднесеного до повноважень місцевого самоврядування. В Україні стаття 9 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає правову основу, а статут територіальної громади чи відповідне рішення ради конкретизують порядок внесення, вимоги до ініціативної групи, кількість підписів, збирання підтримки та повідомлення про результати.

Для психології участі суттєво, чи знає людина про таку можливість, чи розуміє компетенцію ради, чи має підтримку однодумців, чи відчуває власну спроможність і чи очікує справедливого розгляду. Висока мотивація не компенсує процедуру, яка потребує невиправдано складних документів, тривалого переміщення або недоступних засобів комунікації.

Бюджет участі: пропозиції щодо частини місцевих коштів

Бюджет участі, який також називають громадським бюджетом або партисипативним бюджетуванням, — організований процес, у межах якого жителі пропонують, обговорюють, відбирають чи визначають пріоритетність проєктів або напрямів місцевих видатків за встановленими правилами. Його конкретна конструкція може включати обговорення проблем, підготовку проєктів, експертну перевірку здійсненності, голосування та громадський контроль виконання. Порядок і масштаб впливу різняться між громадами, тому назва програми сама собою ще не описує реального обсягу повноважень учасників.

Стаття 13-1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює право жителів брати участь у плануванні та розподілі коштів місцевого бюджету шляхом внесення пропозицій. Форми та порядок визначає рішення ради або статут громади. Це правова основа для участі у бюджетних питаннях; вона не встановлює єдиного для всієї України конкурсу, однакового відсотка бюджету, обов'язкового електронного голосування чи автоматичного фінансування кожної пропозиції.

Чим ці форми відрізняються від консультацій і звичайного голосування

Місцева ініціатива спрямовує питання на розгляд ради. Публічна консультація дозволяє висловити позицію щодо запропонованого рішення. Бюджет участі залучає жителів до визначення потреб, бюджетних пріоритетів і, залежно від регламенту, до відбору проєктів. Усі три форми можуть доповнювати одна одну. Їх об'єднує вимога відповідально пояснювати межі впливу, порядок розгляду та зворотний зв'язок.

Для докладного розмежування консультацій та процедур участі корисна стаття «Громадські консультації: як підвищувати якість участі». Цей матеріал зосереджений на психологічних механізмах місцевих ініціатив і бюджету участі, їхньому проєктуванні та оцінюванні.

Чому одні жителі беруть участь, а інші залишаються осторонь

Поведінка учасника формується всередині конкретного життєвого та інституційного середовища. Людина може вважати програму важливою й водночас не мати часу, транспорту, цифрового доступу або достатньої інформації. Інша людина має потрібні ресурси, проте сумнівається, що пропозиції розглядатимуть чесно. Третя вже подавала проєкт, але не отримала пояснення, чому його відхилили.

Дослідження місцевої демократії показують, що соціальний склад учасників і формальні правила впливають на представництво. Систематичний огляд Bartocci та співавторів, який охопив 139 англомовних наукових праць за 1989–2019 роки, описує різноманіття моделей бюджету участі та дослідницькі прогалини. Цей огляд є корисним для розуміння поля, але не дозволяє приписати будь-якій окремій техніці універсальний ефект у кожній українській громаді.

Усвідомлена дієвість: чи має мій голос значення

Сприйнята політична дієвість охоплює оцінку власної здатності розібратися у процесі та переконання, що влада бере громадянську участь до уваги. Коли організатори відкрито показують, хто розглядає проєкти, за якими правилами їх оцінюють і що змінюється після звернення, житель отримує підстави вважати дію результативною. Обіцянки без виконання здатні руйнувати такі очікування навіть за високої початкової активності.

Довіра, легітимність і процедурна справедливість

Готовність брати участь пов'язана з уявленням про чесність правил, компетентність організаторів, доступність пояснень і можливість оскаржити помилку. Прозорість означає оприлюднення критеріїв, протоколів та обґрунтувань; процедурна справедливість передбачає однакове застосування правил і поважне ставлення до всіх учасників. Довіра підтримується повторюваним досвідом, а тому її неможливо створити лише рекламним повідомленням.

Належність до громади та колективна дієвість

Спільна проблема стає підставою для участі, коли жителі можуть побачити зв'язок між власною повсякденністю та рішенням: безпечний перехід, доступний маршрут, бібліотека, укриття або благоустрій. Сусіди, батьківські спільноти, громадські організації й локальні об'єднання допомагають обмінюватися знаннями та ділити організаційну роботу. Водночас мережі знайомств можуть полегшувати доступ уже впливовим групам; справедливість вимагає окремих каналів залучення людей поза організованими спільнотами.

Час, складність і адміністративне навантаження

Участь передбачає низку конкретних дій: знайти правила, перевірити допустимість пропозиції, підготувати опис і кошторис, подати документи, відреагувати на зауваження, підтримати обговорення та стежити за результатом. Кожна додаткова вимога створює ризик вибуття. Особливо відчутними стають витрати для людей із доглядовими обов'язками, нестабільною зайнятістю, обмеженою мобільністю або доступом до технологій.

Поведінкова діагностика участі: від наміру до завершеної дії

Спершу визначити конкретну дію

Запитання «як підвищити громадянську активність?» надто загальне для проєктування програми. Потрібно встановити, хто саме має зробити яку дію, де, коли й за яких умов: уперше дізнатися про програму, прийти на зустріч, запропонувати ідею, подати здійсненний проєкт, проголосувати після ознайомлення з матеріалами чи перевірити хід реалізації. Кожна дія має відмінні перешкоди й показники.

Для початку рада може побудувати карту шляху учасника, що містить такі етапи: поінформованість; розуміння правил; виникнення наміру; формування ідеї; подання; перевірка; обговорення; голосування або ухвалення рішення; реалізація; отримання результату. На кожному етапі слід оцінити кількість людей, які мали право й можливість діяти, фактичне вибуття, причини та різницю між соціальними групами.

Модель COM-B як карта причин

Модель COM-B, описана Michie, van Stralen і West, пропонує досліджувати спроможність людини, фізичні та соціальні можливості й мотивацію. Для бюджету участі спроможність може означати знання процедури та навички підготовки проєкту; можливості — доступний простір, час, переклад, інтернет, підтримку і прозорі інституційні правила; мотивація — очікувану користь, довіру, цінність спільної справи та звичку громадської взаємодії.

Це діагностична рамка, а не доказ того, що знайдений чинник автоматично спричиняє низьку участь. Її варто поєднувати з даними реєстрації, спостереженням за реальним процесом, інтерв'ю, доступними адміністративними даними та перевіркою альтернативних пояснень. Якщо головна проблема полягає у відсутності коштів на реалізацію або непрозорому відборі, інформаційна кампанія не усуває першопричини.

Які дані збирати до початку програми

Організатори мають визначити чисельність цільової сукупності, відомі бар'єри доступу, охоплення різних районів і груп, тривалість процедури, канали інформування, технічні відмови, частку недопущених проєктів та причини відхилення. Додатково потрібні розмови з людьми, які не брали участі, адже опитування лише активістів створює викривлену картину.

Відомості про інвалідність, соціальне становище, вік або місце проживання можуть бути потрібні для оцінювання рівності доступу, але їх слід збирати за визначеною метою, із законними підставами, мінімізацією даних та захистом конфіденційності. Опитування про перешкоди має допускати відмову відповідати на чутливі запитання.

Поведінкові механізми на різних етапах бюджету участі

Як люди дізнаються про можливість участі

Повідомлення повинне відповідати на п'ять запитань: хто може долучитися, яку проблему можна запропонувати, які строки діють, які кроки потрібні й де отримати допомогу. Для місцевої програми важливі кілька каналів: сайт ради, місцеві заклади, оголошення в доступних громадських місцях, бібліотеки, соціальні служби, старости, громадські організації й особисті консультації. Доступність інформації залежить також від мови, читабельності, зрозумілих прикладів і можливості перевірити її достовірність.

Повторне нагадування може бути корисним напередодні завершення строку, але повідомлення потрібно надсилати за належних правових підстав і без розголошення персональних даних. Не слід використовувати твердження про масову участь сусідів, якщо відповідні дані відсутні: неправдиві соціальні сигнали підривають довіру.

Як ідея перетворюється на реалістичну пропозицію

Багато жителів здатні назвати проблему, однак не знають, як її оформити в бюджетному та технічному вигляді. Організатор може запропонувати доступний зразок, пояснення кошторису, зустріч із фахівцем, приклади допустимих і недопустимих витрат та консультацію без конкурсної переваги окремій групі. Формуляр має вимагати лише відомості, без яких справді неможливо розглянути проєкт.

Важливо відділити зміст пропозиції від професійної майстерності її оформлення. Якщо оцінювання фактично винагороджує спеціалізовані навички написання заявок, бюджет участі може стати конкурсом між організованими групами замість інструмента виявлення суспільних потреб. Допомога у підготовці проєктів повинна бути доступною всім за однаковими критеріями.

Перевірка здійсненності та право на пояснення

Технічна експертиза з'ясовує, чи належить питання до компетенції громади, чи можна реалізувати проєкт, скільки коштуватиме будівництво чи послуга і яке майбутнє утримання потрібне. Її критерії варто оприлюднити до початку набору. Коли проєкт не проходить перевірку, автор має отримати зрозуміле обґрунтування та, якщо це передбачено регламентом, можливість виправити технічні помилки.

Голосування: простота, розуміння і справедливі правила

Система голосування визначає, які уподобання можуть висловити жителі: один голос за проєкт, кілька виборів, ранжування або розподіл балів. Різні правила можуть давати різні підсумки за тих самих заявлених потреб. Дослідження Yang та співавторів (2024) у змодельованому цифровому бюджеті участі показало, що спосіб подання вибору та розподілу коштів впливав на оцінку зрозумілості, справедливості й легітимності. Вибірка зі 180 студентів і уявні проєкти обмежують пряме перенесення результату на реальні українські громади.

Громада має до голосування визначити правило підрахунку, спосіб запобігання повторним голосам, механізм виправлення технічних помилок, доступні способи участі й порядок оприлюднення результатів. Особливо важливо пояснити, чи розподіляються кошти між районами, як враховуються дорогі та дешевші проєкти й що відбувається із залишком бюджету.

Після голосування: виконання та замкнений цикл зворотного зв'язку

Переможний проєкт потребує відповідального виконавця, плану закупівель, строків, узгоджень, коштів на утримання й зрозумілого повідомлення про затримки. Публічний перелік проєктів із фактичним станом виконання та причинами змін формує доказовий зв'язок між голосом і дією установи. Якщо відбір не приводить до реалізації, наступний конкурс стартує з додаткового дефіциту довіри.

Слід звітувати також про пропозиції, які не перемогли або не були допущені, щоб участь не зводилася до публікації фотографій завершених об'єктів. Звіт має показувати, чому рішення прийнято, хто за нього відповідає, який бюджет використано й як житель може поставити запитання.

Що демонструють наукові дослідження

Рандомізований експеримент із нагадуваннями у Бразилії

Peixoto, Sjoberg і Mellon дослідили голосування в масштабному бразильському бюджеті участі. Учасників випадково призначили до групи отримання непартійних електронних і текстових нагадувань або контрольної групи; загальна кількість становила 43 384 особи. Повідомлення збільшили частку онлайн-голосування приблизно на 4,7 відсоткового пункту, а дослідники не виявили зміни розподілу вподобань щодо секторів чи середньої вартості підтриманих проєктів.

Це причинний доказ впливу конкретного типу мобілізації на конкретну дію за конкретних умов. Він не підтверджує, що нагадування створюють довгострокову довіру, забезпечують справедливий склад учасників, покращують якість проєктів або працюватимуть із такою самою силою у воєнний час в Україні. Показник у відсоткових пунктах також не можна плутати з відносним збільшенням на 4,7 відсотка.

Хто виявляє зацікавлення та чому це ще не участь

Опитувальні дослідження можуть показувати, хто декларує бажання долучитися, які групи мають відмінний доступ до інформації та як пов'язані впевненість, ресурси й попередній досвід. Проте заявлений намір, відвідання зустрічі, подання проєкту, участь у голосуванні та перевірка його виконання є різними наслідками. Кореляція між освітою, доходом і присутністю у процесі не доводить, що саме певна риса людини спричинила участь: одночасно можуть діяти район проживання, доступ до організацій і конструкція самої процедури.

Чому систематичні огляди не дають однієї цифри ефективності

Бюджет участі поєднує інституційні рішення, переговори, публічні фінанси й поведінку. Програми відрізняються обсягом коштів, юридичною силою результату, правилами відбору, частотою конкурсів, політичним середовищем та доступністю. Тому огляд Bartocci та співавторів радше описує багатовимірність досліджень і напрями подальшої перевірки, ніж доводить загальну величину ефекту «бюджету участі» для всіх країн.

Нова інформація про Україну

Огляд державного врядування України, опублікований ОЕСР у 2026 році, розглядає практики участі на місцевому рівні та інституційні перешкоди. У ньому наголошено на браку адміністративної спроможності й ресурсів, нерівномірності умов між громадами та додатковому навантаженні через війну. Ці обставини мають принципове значення для перенесення висновків закордонних експериментів: одна й та сама форма онлайн-голосування працюватиме інакше за різної безпекової ситуації, доступу до зв'язку та можливостей місцевого бюджету.

Як зменшувати бар'єри без маніпуляції

Зрозуміла процедура й доступна допомога

Організатори можуть перевірити інструкцію на групах, які раніше не брали участі, скоротити необґрунтовані поля форми, надати приклад ідеї, відкрити консультації для авторів та залишити зрозумілий спосіб виправлення помилок. Критерієм успіху стане не кількість переглядів оголошення, а збільшення частки людей, які можуть самостійно й безпомилково завершити необхідний етап.

Поєднання цифрових і особистих каналів

Електронна платформа допомагає поширювати проєкти, відстежувати статус і публікувати результати. Водночас електронний шлях має бути доступним для людей із порушеннями зору, моторики й когнітивних функцій, для користувачів телефонів і слабкого зв'язку. Доцільно передбачати альтернативний канал подання, консультацію або допоміжну точку доступу, якщо це узгоджується з регламентом та безпечним обліком голосів.

Змішаний формат також дозволяє почути жителів, які не представлені в місцевих цифрових спільнотах. Фізична зустріч має бути доступною за часом, місцем, маршрутом і умовами безпеки. Наявність сайту ще не означає рівного доступу.

Нагадування, допомога з плануванням і зворотний зв'язок

Один прозорий календар із кількома датами, підтвердження подання проєкту, попередження про строки й персональне пояснення наступного кроку можуть знижувати невизначеність. Повідомлення мають надавати вибір і містити спосіб відмовитися від зайвих сповіщень. Зворотний зв'язок після рішення варто адресувати і переможцям, і авторам відхилених пропозицій, і людям, які поставили запитання.

Справедливий доступ до підготовки і промоції проєктів

У конкурсі перевагу часто отримують команди з більшою кількістю контактів, вільного часу чи організаційних ресурсів. Правила мають розділяти законне інформування про проєкт і недобросовісний адміністративний вплив. Представникам влади потрібні однакові критерії комунікації з усіма авторами, а малим неформальним групам — доступ до консультативної підтримки, відкритих матеріалів і можливості презентувати ініціативу.

Соціальна справедливість і розподіл результатів

Висока явка ще не означає представництва

Якщо голосують переважно мешканці центральних районів або люди з високою цифровою грамотністю, переможні проєкти можуть відображати їхні пріоритети сильніше, ніж потреби всієї громади. Потрібно порівнювати участь із доступними характеристиками населення та географією потреб. Важливі також голоси тих, хто не може взяти участь з об'єктивних причин, зокрема через вимушене переміщення, догляд, інвалідність або перебування в зоні підвищеного ризику.

Розподіл коштів між районами та групами

Правило «найбільше голосів — увесь бюджет» може створити нерівномірний розподіл, особливо якщо активні групи зосереджені у декількох районах. Місцева влада може публічно порівняти варіанти: територіальні частки, окремі тематичні фонди, мінімальне забезпечення потреб або альтернативні методи підрахунку. Кожний варіант потребує пояснення юридичної сумісності, переваг, небажаних наслідків і способу перевірки.

Експеримент Yang та співавторів показує, що сприйнята справедливість механізму розподілу може відрізнятися від простого підрахунку популярності. Однак вибір конкретної формули для громади має спиратися на відкриту суспільну дискусію, бюджетні обмеження та оцінку фактичних наслідків.

Безпека й умови війни

Для українських громад планування проєктів і зустрічей залежить від безпеки, стану інфраструктури, евакуації, доступності укриттів та нагальних потреб відновлення. Формат участі треба адаптувати до реальної спроможності організаторів і жителів. Залучення людей до обговорення має сенс лише тоді, коли існує можливість законно ухвалити та виконати відповідне бюджетне рішення.

Як перевіряти результативність програми

Показники процесу, поведінки та суспільного результату

Для оцінювання потрібно відокремити охоплення від поведінки та фактичної користі. Охоплення описує кількість людей, які отримали інформацію. Поведінкові показники фіксують подання, допустимість заявок, участь у консультаціях, обґрунтоване голосування, повторне долучення та громадський контроль. Результат програми описує виконані проєкти, фактичні витрати, дотримання строків, доступність створених об'єктів і відповідність потребам.

Кількість голосів є важливою характеристикою процедури, але не вимірює сама по собі якості державного рішення, стійкого збільшення довіри або рівності впливу. Проєкт може отримати багато голосів і мати слабку здійсненність, а маловідома пропозиція — вирішувати гостру потребу вразливої групи.

Приклад логіки оцінювання

Припустімо, громада хоче збільшити частку нових учасників із віддалених населених пунктів. Спочатку визначають вихідні дані: доступність транспорту й інтернету, кількість нових авторів, завершені заявки, частку відхилень і потребу в допомозі. Потім порівнюють конкретні рішення — наприклад, лише онлайн-інструкцію та інструкцію разом із виїзною консультацією — за попередньо визначеними показниками.

Якщо групи відрізняються від початку, просте зіставлення їхніх результатів не встановлює причинного ефекту. Потрібен придатний дизайн: рандомізація часу або місця доступу там, де це етично й організаційно можливо; поступове впровадження; коректне порівняння до і після з контрольними територіями; аналіз альтернативних пояснень. Для методології доступний окремий матеріал «Оцінювання поведінкових суспільних втручань: дизайн і показники».

Статистична значущість, практичний ефект і вартість

Оцінюючи втручання, слід показувати абсолютну різницю результатів, довірчий інтервал, обсяг вибірки й витрати організації. Додаткові сто голосів можуть бути важливими в одній громаді й майже не змінювати представництво в іншій. Розрахунок повинен враховувати також роботу працівників, технічну підтримку, супровід людей, які потребують допомоги, і ризик помилок.

Віддалені наслідки й повторна участь

Після завершення конкурсу варто оцінити, чи збереглися сформовані зв'язки, чи люди повертаються до наступних процедур, чи зросла здатність громади самостійно визначати пріоритети та чи поліпшилася якість виконання проєктів. Для таких висновків потрібне повторне вимірювання. Без нього дослідження фіксує переважно короткострокову поведінку.

Законодавчі правила в Україні

Право участі й локальний регламент

Основним загальним джерелом є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема норми про форми участі територіальної громади, місцеві ініціативи та внесення пропозицій щодо місцевого бюджету. Саме статут або належне рішення ради визначають застосовні процедурні вимоги. Перед поданням ініціативи потрібно перевірити чинний місцевий акт, строки, вимоги до заявника, спосіб збирання підтримки та підстави для відмови.

Закон також передбачає в статті 13-5 можливість для жителів від 14 років ініціювати й брати участь у визначених формах місцевої участі. При цьому умови конкретного конкурсу бюджету участі, зокрема коло осіб, які можуть подавати проєкти чи голосувати, необхідно встановлювати за чинним регламентом і відповідними нормами. Загальне положення не варто тлумачити як автоматичне універсальне правило будь-якої електронної платформи бюджету участі.

Публічні кошти, компетенція ради та реалізація

Організатори мають розмежовувати дорадчу пропозицію, рішення про видатки, бюджетне призначення, закупівлю та введення об'єкта в експлуатацію. Навіть підтриманий жителями проєкт повинен відповідати законним повноваженням органу, бюджетним процедурам і вимогам безпеки. Публічна комунікація мусить чітко називати етап, на якому рішення набуває юридичної сили, та обмеження щодо фінансування.

Персональні дані та підзвітність

Контактні дані авторів, персональні відомості учасників, документи підтвердження права на голосування та журнали цифрових дій потребують визначеної мети обробки, обмеження доступу, належних підстав і строків зберігання. Правовою основою є Закон України «Про захист персональних даних». Публічна звітність має дозволяти перевірити рішення й бюджет, не відкриваючи зайвих даних конкретних людей.

Етика: автономія, прозорість і межі впливу

Запрошення до участі має створювати можливість усвідомленого вибору. Людині потрібно знати, хто організатор, що саме змінить її дія, як використовуватимуть дані та як поставити запитання. Психологічні механізми на кшталт нагадувань, соціального підтвердження чи спрощення форми допустимо застосовувати для полегшення законної участі за умови правдивості й перевірюваності повідомлень.

Неприпустимо створювати фальшиве відчуття терміновості, приховувати алгоритм підрахунку, тиснути на залежних від установ людей, збирати зайві особисті відомості або використовувати службові ресурси для просування привілейованих проєктів. Якщо окремий район, вікова група чи люди з інвалідністю систематично втрачають можливість участі, проблему слід розглядати як дефект програми, а не як характеристику їхньої мотивації.

Для ширшого аналізу принципів і контролю суспільних втручань дивіться «Етика поведінкової державної політики: принципи та контроль». Якість місцевого механізму участі визначається також здатністю органів влади визнавати помилки, виправляти нерівні правила й пояснювати зміни.

Практичний порядок для громади: від запуску до підзвітності

Етап 1. Сформулювати реальний простір рішення

Рада визначає, які саме питання, програми й суми можуть бути предметом участі, хто ухвалює остаточне рішення та які обмеження мають юридичне чи фінансове підґрунтя. Перед стартом важливо пояснити, що буде зроблено з пропозиціями, які не отримають фінансування, і як жителі побачать виконання.

Етап 2. Вивчити потреби та перешкоди різних груп

Організатори збирають доступні фактичні дані й залучають людей, які раніше не користувалися процедурою. Окремо перевіряють села та віддалені райони, молодь, людей старшого віку, людей із інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб і тих, хто поєднує оплачувану працю з доглядом. Мета діагностики — знайти переборні перешкоди й переглянути несправедливі вимоги.

Етап 3. Спроєктувати зрозумілий і доступний маршрут

Потрібні відкритий регламент, прості пояснення, доступні консультації, кілька способів комунікації, система повідомлень про стан заявки та справедлива експертиза. Правила голосування мають бути відомими заздалегідь, а доступ до допомоги — незалежним від політичних зв'язків.

Етап 4. Перевірити процедуру перед масштабуванням

Пілот у невеликій частині громади дозволяє знайти зайві кроки, технічні відмови, нерозуміння термінів та неочікувані наслідки. За можливості порівнюють кілька законних способів інформування або надання допомоги, фіксують витрати та відмінності між групами. Після виправлення процедур організатори можуть поширювати їх на інші території.

Етап 5. Виконати рішення й пояснити результат

Громада публікує остаточний перелік, кошториси, рішення, етапи реалізації, фінансові звіти та причини відхилень. Після завершення збирає відгуки учасників і тих, хто залишився поза процесом. Наступний цикл має спиратися на перевірені наслідки попереднього.

Часті запитання

Чи кожен житель може подати місцеву ініціативу?

Право та порядок визначаються законом і чинними місцевими нормативними актами. Перед поданням слід переглянути статут громади або затверджений радою порядок, вимоги до ініціативної групи, підписів і документів. Стаття 9 профільного закону встановлює базову правову конструкцію.

Чи є бюджет участі обов'язковим конкурсом у кожному місті?

Стаття 13-1 закону гарантує право вносити пропозиції щодо планування та розподілу місцевого бюджету; форми й процедури визначають місцеві акти. Наявність окремого конкурсного механізму, його назва, обсяг коштів та строки перевіряються у конкретній громаді.

Як залучати людей, які раніше не брали участі?

Починати варто з перевірки причин відсутності участі: поінформованість, зрозумілість, час, довіра, транспорт, цифровий доступ та досвід взаємодії з радою. Найдоречніше поєднувати чіткі правила, доступні канали, рівну консультативну допомогу і зворотний зв'язок. Результат потрібно вимірювати за фактично завершеними діями, а також за зміною представленості різних груп.

Чи можна підвищити участь нагадуваннями?

Так, у певних умовах нагадування мають причинно підтверджений вплив на голосування: у бразильському експерименті приріст онлайн-участі становив 4,7 відсоткового пункту. Для окремої української громади потрібна власна оцінка дієвості, вартості та справедливості такого рішення.

Чи цифрове голосування забезпечує рівність?

Цифровий канал спрощує участь для частини жителів, проте може обмежувати інших. Якість залежить від доступності інтерфейсу, способу автентифікації, альтернативних каналів, захисту даних і зрозумілості підрахунку. Рішення слід оцінювати за фактичним охопленням усіх груп, а не за кількістю користувачів платформи.

Чи можна вважати конкурс успішним, якщо багато людей проголосувало?

Висока кількість голосів підтверджує масовість конкретної дії. Успіх програми також потребує справедливого представництва, виконання проєктів, прозорого використання коштів і можливості впливати на наступні рішення. Потрібно розрізняти популярність механізму та його суспільний результат.

Що робити, якщо підтриманий проєкт не реалізують?

Слід запросити офіційне пояснення правової, фінансової або технічної причини, відповідальну установу, наступні кроки та оновлений строк. Оцінка має показати, чи проблема виникла через неповну попередню експертизу, нестачу коштів, зміну безпекових умов або управлінське рішення. Правила звітування й можливості звернення встановлюються відповідно до чинних актів громади та законодавства.

Висновок

Ефективність місцевих ініціатив і бюджету участі визначають зрозумілі та справедливі правила, реальні бюджетні повноваження, спроможність установ виконувати рішення і доступність процедури для різних жителів. Поведінкова діагностика допомагає встановити, чому люди вибувають із процесу; експерименти та якісне оцінювання дозволяють перевірити конкретні способи підтримки. Місцева демократія набуває сили тоді, коли громадська пропозиція проходить прозорий шлях до рішення, виконання та публічного звіту.

Пов'язані статті

«Громадські консультації: як підвищувати якість участі» — консультаційні процеси та їхня якість.

Джерела

Bartocci, L., Grossi, G., Mauro, S. G., & Ebdon, C. (2023). The journey of participatory budgeting: A systematic literature review and future research directions. International Review of Administrative Sciences, 89(3). https://doi.org/10.1177/00208523221078938.

Michie, S., van Stralen, M. M., & West, R. (2011). The behaviour change wheel: A new method for characterising and designing behaviour change interventions. Implementation Science, 6, 42. https://doi.org/10.1186/1748-5908-6-42.

OECD. (2022). OECD Guidelines for Citizen Participation Processes. OECD Publishing. https://doi.org/10.1787/f765caf6-en.

OECD. (2026). Public Governance Review of Ukraine: Citizen participation for a more resilient democracy and more effective policies in Ukraine. OECD Publishing. https://www.oecd.org/en/publications/public-governance-review-of-ukraine_7810f059-en/full-report/citizen-participation-for-a-more-resilient-democracy-and-more-effective-policies-in-ukraine_62a234f8.html.

Peixoto, T., Sjoberg, F. M., & Mellon, J. (2020). A Get Out The Vote (GOTV) experiment on the world's largest participatory budgeting vote in Brazil. British Journal of Political Science, 50(1), 381–389. https://doi.org/10.1017/S0007123417000412.

Верховна Рада України. (1997). Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України № 280/97-ВР (чинна редакція). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80.

Верховна Рада України. (2010). Про захист персональних даних: Закон України № 2297-VI (чинна редакція). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17.

Yang, J. C., Hausladen, C. I., Peters, D., Pournaras, E., Fricker, R. H., & Helbing, D. (2024). Designing digital voting systems for citizens: Achieving fairness and legitimacy in participatory budgeting. Digital Government: Research and Practice, 5(3), Article 26. https://doi.org/10.1145/3665332.

 
 
bottom of page