Марк Джонсон: тілесне пізнання та концептуальна метафора
Оновлено: 1 годину тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 19 вересня 2026 · Редакційна політика
Марк Джонсон — американський філософ, професор-емерит Університету Орегону й один із найвпливовіших авторів у дослідженні того, як тілесний досвід пов’язаний зі значенням, мовою та мисленням. Академічний профіль University of Oregon називає серед його основних напрямів теорію метафори, філософію мови, філософію та когнітивну науку, американську філософію, етику й естетику.
Для психології мови Джонсон важливий передусім через три пов’язані ідеї: концептуальну метафору, розроблену разом із Джорджем Лакоффом; образні схеми (image schemas) як повторювані структури тілесного досвіду; і ширшу програму embodied або grounded cognition — втіленого, тілесно вкоріненого пізнання. Його роботи допомогли перенести метафору з периферії риторики в центр дискусії про те, як люди організовують абстрактні поняття.
Сьогодні спадщину Джонсона варто читати на двох рівнях. Історично це одна з програмних основ когнітивної лінгвістики та філософії втіленого розуму. Емпірично окремі гіпотези про сенсомоторне заземлення понять, метафоричне міркування й образні схеми перевіряються незалежними дослідженнями і мають різний рівень підтримки. Сучасні дані добре узгоджуються з багаторівневими моделями, де концепти спираються на сенсорні, моторні, емоційні, мовні, соціальні та мультимодальні ресурси; вони не зводять значення до одного тілесного механізму.
Хто такий Марк Джонсон
Марк Джонсон працював на перетині філософії, когнітивної науки та досліджень мови. Його поточний профіль University of Oregon фіксує статус Philip H. Knight Professor of Liberal Arts and Sciences і Professor Emeritus. Сторінка University of Oregon про Mark Johnson Philosophy Matters Prize зазначає, що він працював професором філософії в університеті від 1994 до 2024 року. Серед його академічних напрямів — когнітивна наука, теорія метафори, прагматизм, філософія мови, етика та естетика.
На відміну від дослідника, який будує одну вузьку експериментальну програму, Джонсон послідовно ставив ширше питання: звідки береться значення. Його відповідь розвивалася від аналізу метафор до образних схем, а далі — до філософії втіленого розуму, етики й естетики. Центральна лінія залишалася сталою: людське мислення формується в організмі, який рухається, відчуває, діє, орієнтується у просторі, взаємодіє з іншими й набуває мовного досвіду.
Це зробило Джонсона природним сусідом когнітивної лінгвістики: напряму, який розглядає мову як частину загальної когніції, а не як систему, повністю ізольовану від категоризації, уваги, пам’яті, сприймання й концептуальної організації.
«Metaphors We Live By»: як метафора стала теорією мислення
Найвідомішою спільною працею Джонсона й Джорджа Лакоффа стала книжка Metaphors We Live By, уперше видана 1980 року. Її програмна теза полягала в тому, що метафора може бути не лише оздобою вислову, а систематичним способом організації понять.
Коли люди кажуть «витратити час», «заощадити час» або «інвестувати час», вони використовують групу виразів, у яких час осмислюється за допомогою структури ресурсу. У класичній теорії концептуальної метафори це описується як відображення між вихідним доменом, що зазвичай має більш конкретну структуру досвіду, і цільовим доменом, який через цю структуру осмислюється.
Значення цієї ідеї для психології полягає не в самій наявності образної мови. Головне питання — чи можуть регулярні мовні патерни відображати регулярності концептуальної організації та впливати на міркування. Від 1980-х років це питання породило великий масив корпусних, поведінкових, міжмовних і нейрокогнітивних досліджень.
Сучасний критичний огляд психології метафори Holyoak & Stamenković, 2018 показує, що метафоричне розуміння пояснюють кілька великих класів моделей — через аналогію, категоризацію та концептуальне відображення. Експериментальні дані не зводяться до однієї універсальної теорії для всіх метафор і всіх ситуацій.
«The Body in the Mind» і поняття образної схеми
У книжці The Body in the Mind: The Bodily Basis of Meaning, Imagination, and Reason Джонсон 1987 року розвинув ідею, що частина концептуальної структури виростає з повторюваних патернів тілесної взаємодії зі світом. Для їх опису він систематизував поняття образної схеми — image schema.
Образна схема — це не яскрава картинка в голові й не готове речення. Це абстрагований динамічний патерн, який повторюється в різних видах досвіду. Наприклад, ми постійно переживаємо структури «всередині — межа — зовні», «джерело — шлях — мета», «опір — сила», «рівновага», «вгору — вниз», «частина — ціле». На думку Джонсона, такі повторювані структури можуть ставати одним із ресурсів, через які організується подальше розуміння.
Огляд поняття image schema в Oxford Handbook of Cognitive Linguistics описує образні схеми як дистильовані структури просторового й часового досвіду, що в когнітивній лінгвістиці використовуються для пояснення організації знання й міркування.
Як працюють образні схеми: кілька ключових прикладів
Схема CONTAINER, або «контейнер», виростає з досвіду меж і включення: ми перебуваємо в кімнаті, виходимо з будівлі, кладемо предмет у коробку. У мові та мисленні ця структура може переноситися на абстрактні домени: «бути в стані», «вийти з кризи», «увійти в дискусію».
Схема SOURCE–PATH–GOAL, або «джерело — шлях — мета», пов’язана з рухом від початкової точки через траєкторію до цілі. Вона дає структуру не лише опису буквального руху, а й висловам про навчання, кар’єру, проєкти та зміни: «пройти шлях», «збитися з курсу», «дійти до висновку».
Схеми FORCE і BALANCE пов’язані з досвідом тиску, опору, спрямованого зусилля та рівноваги. Вони можуть допомагати структурувати мову про мотивацію, конфлікт, аргументацію або моральне рішення. Важливо, що сам факт подібного мовного патерна ще не доводить конкретний нейронний механізм. Образна схема є теоретичним конструктом, а її психологічний статус потребує окремої емпіричної перевірки.
Тілесне пізнання: що саме стверджував Джонсон
У пізніших працях Джонсон розширив ранню аргументацію. У The Meaning of the Body він пов’язував значення з тілесною взаємодією, відчуттями, емоціями, якісною структурою досвіду й естетикою. У Embodied Mind, Meaning, and Reason зібрано його пізніші тексти про те, як сприймання та дія можуть брати участь у формуванні мислення, мови, значення і цінностей.
Термін embodied cognition перекладають як «втілене пізнання», «тілесно вкорінене пізнання» або коротше «тілесне пізнання». У сучасній когнітивній науці це не одна теорія, а родина підходів різної сили. Одні моделі надають сенсомоторним системам центральну роль у представленні понять; інші вважають їх одним компонентом поряд із мовними, мультимодальними та абстрактними інтегративними системами.
Класичний огляд Barsalou, 2008 підсумував широкий масив поведінкових і нейронних даних на користь grounded cognition: концептуальна робота часто взаємодіє з системами сприймання, дії, внутрішніх станів і ситуативного досвіду. Водночас навіть у цій традиції немає вимоги зводити всі поняття до простого моторного «відтворення».
Що показує сучасна когнітивна нейронаука
Огляд Meteyard et al., 2012 розташував теорії семантичного представлення на континуумі від дуже сильного втілення до повністю амодальних моделей. Автори дійшли висновку, що дані погано підтримують обидві крайні позиції; перспективнішими є моделі, у яких модальна сенсомоторна інформація поєднується із зонами інтеграції.
Метааналіз Kuhnke et al., 2023 охопив 212 нейровізуалізаційних експериментів із концептуальним опрацюванням. Він виявив стабільне залучення модально специфічних перцептивно-моторних ділянок разом із бі- й мультимодальними зонами збіжності та запропонував ієрархічну модель, що доходить до амодального хаба. Це сильний аргумент на користь багаторівневої, а не одномеханізмової картини значення.
Для абстрактних понять картина ще різноманітніша. Систематичний огляд Conca et al., 2021 показав їхню багатовимірність і залучення різних видів досвіду. Свіжіший огляд Kiefer & Trumpp, 2026 описує multiple-representation framework: значення абстрактних концептів може розподілятися між сенсомоторними, емоційними, менталізаційними, соціальними, мовними та амодальними системами залежно від змісту конкретного поняття.
Тому сучасна емпірична картина узгоджується з ключовою інтуїцією Джонсона: тіло й дія справді беруть участь у концептуальному пізнанні. Водночас вона робить цю інтуїцію точнішою. Участь сенсомоторних систем не означає, що кожне значення повністю зберігається в них або що для розуміння кожного слова потрібна одна й та сама тілесна симуляція.
Де сильні версії втілення стикаються з проблемами
Особливо показовою стала історія action-sentence compatibility effect — ефекту сумісності між напрямом дії у реченні та рухом, яким учасник відповідає в експерименті. Цей ефект довго цитували як наочний доказ моторної участі в розумінні мови.
Велике пререєстроване багатолабораторне дослідження Morey et al., 2022 не відтворило надійного ACE в жодній із 18 лабораторій, а метааналітична оцінка в цій перевірці була близькою до нуля. Подальший метааналіз Winter et al., 2022 знайшов невеликий сумарний ефект, але також ознаки публікаційного упередження та залежність результату від параметрів завдання.
Цей приклад важливий для читання Джонсона: сучасне поняття embodiment не слід перетворювати на тезу «вся мова — це моторна симуляція». Найстійкіше виглядають гібридні моделі, у яких тілесні, перцептивні й моторні компоненти взаємодіють із мовою, пам’яттю, соціальним досвідом та інтегративними семантичними системами.
Чи доведена теорія концептуальної метафори
Концептуальна метафора залишається впливовою дослідницькою програмою, але її різні твердження мають різний статус. Систематична повторюваність метафоричних висловів у мовах — встановлений лінгвістичний факт. Те, що певні метафоричні фрейми можуть впливати на міркування в конкретних експериментальних умовах, також має емпіричні підтвердження. Сильніше твердження, ніби більшість абстрактних понять має стабільну й універсальну структуру з одного набору концептуальних метафор, є предметом дискусії.
Критична оцінка McGlone, 2007 поставила під сумнів пояснювальну достатність концептуальної метафори як універсальної моделі концептуальної структури. Kövecses, 2008 систематизував критику щодо методології, руху «згори вниз», універсальності embodiment і ролі культури та запропонував гнучкіший погляд на контекст і варіативність. Gibbs, 2011 натомість підсумував лінгвістичні й психологічні дані, які підтримують важливу роль концептуального метафоричного мислення, і запропонував пов’язувати його з втіленими симуляціями та динамічними системами.
Найточніше сучасне формулювання таке: conceptual metaphor theory дала продуктивні гіпотези про систематичні зв’язки між мовою, досвідом і концептуальною організацією, але конкретне метафоричне відображення слід перевіряти окремо. Мовна регулярність є підставою для гіпотези, а не автоматичним доказом психологічного механізму.
Марк Джонсон і Джордж Лакофф: спільна теорія, різні акценти
Джонсона часто згадують поруч із Джорджем Лакоффом, і для концептуальної метафори це виправдано: Metaphors We Live By та Philosophy in the Flesh є спільними працями. Проте їхні інтелектуальні траєкторії не тотожні.
Лакофф як лінгвіст розвивав моделі категоризації, когнітивної семантики, фреймів, граматики й концептуальних систем. Джонсон як філософ особливо послідовно розробляв наслідки тілесного підходу для теорії значення, уяви, розуму, етики та естетики. Саме в Джонсона образні схеми й якісна структура тілесного досвіду стають центральною ланкою між безпосередньою взаємодією зі світом і абстрактним міркуванням.
У спільній книжці Philosophy in the Flesh 1999 року ці лінії зійшлися у ширшій тезі про embodied mind: мислення, поняття й мова формуються в організмі з конкретною сенсомоторною будовою та історією взаємодії із середовищем.
Ключові праці Марка Джонсона
Metaphors We Live By (з George Lakoff, 1980; пізніші видання з afterword) — програмна праця про систематичність метафоричних концептів і зв’язок метафори з повсякденним мисленням.
The Body in the Mind (1987) — ключова книга про тілесну основу значення, уяви й розуму та про образні схеми.
Philosophy in the Flesh (з George Lakoff, 1999) — розгортання embodied mind як філософської програми й аналіз її наслідків для знання, істини, категорій та абстрактного мислення.
The Meaning of the Body (2007) — розвиток теорії тілесного значення з акцентом на відчуттях, емоціях, якості досвіду та естетичних вимірах розуміння.
Embodied Mind, Meaning, and Reason (2017) — збірка пізніших праць, що підсумовує розвиток Джонсонової програми втіленого мислення.
Чому Марк Джонсон важливий для психології
Для психології внесок Джонсона полягає не в створенні окремого діагностичного або клінічного поняття. Його роботи змінили саму постановку питання про значення. Якщо концепти частково спираються на історію сприймання й дії, то досліджувати мову недостатньо лише як формальну комбінацію символів: потрібно також вивчати перцептивні, моторні, емоційні, соціальні та контекстуальні компоненти.
Цей поворот вплинув на психолінгвістику, дослідження семантичної пам’яті, абстрактних понять, метафори, навчання, морального судження й когнітивної нейронауки. Він також дав спільну мову для діалогу між філософією та експериментальною психологією: філософська теза про тілесно вкорінене значення стала набором конкретних запитань, які можна перевіряти поведінковими та нейрокогнітивними методами.
Найсильніша сучасна спадщина Джонсона тому полягає не в одній формулі. Вона в дослідницькій програмі: значення потрібно пояснювати через взаємодію організму, середовища, досвіду й мови, а кожну сильну гіпотезу про конкретний механізм — перевіряти окремо.
Поширені запитання
Хто такий Марк Джонсон у когнітивній науці?
Марк Джонсон — американський філософ і професор-емерит University of Oregon, відомий працями про метафору, тілесно вкорінене пізнання, образні схеми, значення, етику й естетику. Разом із Джорджем Лакоффом він є співавтором теорії концептуальної метафори в її класичній формі.
Що таке тілесне або втілене пізнання?
Це родина підходів, за якими когніція формується у взаємодії мозку, тіла та середовища, а сенсорний і моторний досвід може брати участь у представленні й опрацюванні понять. Сучасні моделі часто є гібридними та додають мовні, соціальні, емоційні й мультимодальні механізми.
Що таке образна схема у Джонсона?
Образна схема — повторюваний структурний патерн тілесного й перцептивного досвіду, наприклад CONTAINER, SOURCE–PATH–GOAL, FORCE або BALANCE. Це не буквальна внутрішня картинка, а теоретична структура, за допомогою якої когнітивна лінгвістика описує організацію значення.
Чим Джонсон відрізняється від Лакоффа?
Вони спільно розробляли концептуальну метафору й embodied mind. Лакофф сильніше вплинув на лінгвістичні теорії категоризації, фреймів і концептуальних систем, тоді як Джонсон детальніше розробляв філософію тілесного значення, образних схем, уяви, етики й естетики.
Чи доведено, що всі абстрактні поняття походять від тілесних схем?
Ні. Сучасні дані підтримують внесок сенсомоторного й іншого досвіду в концептуальне знання, але абстрактні поняття виявляються багатовимірними. Для різних понять важливими можуть бути також мова, емоції, соціальна взаємодія, менталізація та інтегративні семантичні системи.
Чи є концептуальна метафора доведеним психологічним механізмом?
Окремі передбачення концептуальної метафори отримують експериментальну підтримку, але теорія не є одним уже завершеним механізмом, однаково підтвердженим для всіх метафор. Її конкретні твердження перевіряють окремо через поведінкові, корпусні, міжмовні та нейрокогнітивні дослідження.
Яку книгу Джонсона читати першою?
Для теми метафори — Metaphors We Live By. Для образних схем і тілесної основи значення — The Body in the Mind. Для пізнішого підсумку програми embodied mind — Embodied Mind, Meaning, and Reason.