Джордж Лакофф: когнітивна лінгвістика, метафора та категоризація
Оновлено: 2 години тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 19 вересня 2026 · Редакційна політика
Джордж Лакофф — американський лінгвіст і дослідник когніції, професор-емерит Каліфорнійського університету в Берклі та одна з ключових постатей ранньої когнітивної лінгвістики. Його роботи змінили те, як у мовознавстві й когнітивній науці ставлять питання про метафору, категорії, значення та зв’язок абстрактного мислення з тілесним досвідом. Актуальний академічний профіль UC Berkeley і профіль International Computer Science Institute фіксують його статус professor emeritus і багаторічну роботу з концептуальними системами, когнітивною та нейронною теорією мови.
Найвідоміша ідея Лакоффа, розроблена разом із Марком Джонсоном, полягає в тому, що метафора може бути не лише мовною прикрасою. Вона може відображати систематичне перенесення структури між концептуальними доменами: наприклад, коли час описується як ресурс, а суперечка — як простір руху, позицій і зіткнень. Саме цей підхід став ядром теорії концептуальної метафори.
Водночас науковий спадок Лакоффа варто читати на двох рівнях. Перший — історичний: його праці справді стали програмними для когнітивної лінгвістики. Другий — емпіричний: окремі гіпотези про метафоричне мислення, втіленість значення та нейронну реалізацію концептів перевіряються незалежними дослідженнями й мають різний рівень підтримки. Сучасні дані підтримують участь сенсомоторних і мультимодальних систем у концептуальному опрацюванні, але не зводять усі поняття до одного механізму і не підтверджують автоматично кожну сильну версію ранніх теорій.
Фактологічний паспорт Джорджа Лакоффа
Повне ім’я: George Philip Lakoff; українською — Джордж Лакофф. Архів Gifford Lectures вказує, що він народився 24 травня 1941 року в Байонні, штат Нью-Джерсі, США.
Фах: лінгвістика, когнітивна лінгвістика, когнітивна наука. Основна інституційна афіліація — University of California, Berkeley, де Лакофф працював із 1972 року; нині університет подає його як professor emeritus. ICSI також зазначає ступінь SB з MIT і PhD з Indiana University та викладання в Harvard і University of Michigan до переходу в Берклі.
Ключові напрями: концептуальна метафора, концептуальні системи, категоризація, когнітивна семантика, втілене пізнання, фрейми, зв’язок граматики й значення, а в пізніших роботах — нейронна теорія мови та мислення.
Найважливіші праці для цього тематичного кластера: Metaphors We Live By з Марком Джонсоном, Women, Fire, and Dangerous Things, More Than Cool Reason з Марком Тернером, Philosophy in the Flesh з Марком Джонсоном, Where Mathematics Comes From з Рафаелем Нуньєсом і The Neural Mind зі Сріні Нараянаном.
Місце Лакоффа в когнітивній лінгвістиці
Когнітивна лінгвістика сформувалася не як школа одного автора, а як сукупність дослідницьких програм, що зближували аналіз мови з дослідженням категоризації, сприймання, пам’яті, образних схем, уваги та концептуальної організації. Тому називати Лакоффа одноосібним «засновником» напряму неточно. Його роль інша: він був одним із тих дослідників, чиї книги надали напряму програмну мову й набір центральних проблем. Детальніше історію та принципи напряму розбирає стаття «Когнітивна лінгвістика: що це, основні ідеї та зв’язок мови з мисленням».
У 1960-х роках американська лінгвістика значною мірою розвивалася в орбіті генеративної граматики. Лакофф працював із формальними питаннями синтаксису й семантики, однак поступово змістив увагу до того, як значення пов’язане із загальними механізмами пізнання. У 1970–1980-х цей поворот став частиною ширшого руху, з якого виросла когнітивна лінгвістика.
Для Лакоффа мова є не ізольованим модулем, який можна повністю описати незалежно від мислення. Лінгвістичні структури дають доступ до організації концептуальної системи, а значення пов’язане з категоризацією, досвідом, образними схемами, метафоричними відображеннями та контекстом. Ця програма вплинула не лише на лінгвістику, а й на психологію мови, когнітивну науку, дослідження абстрактних понять та комунікації.
Концептуальна метафора: головна ідея Лакоффа і Джонсона
Поворотною стала книга George Lakoff і Mark Johnson Metaphors We Live By, уперше видана University of Chicago Press у 1980 році. Автори запропонували розглядати систематичні метафоричні вислови як можливі прояви структурованих зв’язків у концептуальній системі, а не як випадковий набір риторичних прикрас.
У такій моделі є вихідний домен — зазвичай більш конкретна, добре структурована сфера досвіду — і цільовий домен, який осмислюється через неї. Формула «ЧАС — ЦЕ РЕСУРС» узагальнює вислови на кшталт «витрачати час», «заощадити час», «інвестувати час». Ідея полягає не в тому, що люди буквально вважають час грошима, а в тому, що певна система відповідностей допомагає організувати міркування про абстрактний домен.
Лакофф пізніше систематизував програму в розділі The Contemporary Theory of Metaphor. Важливе методологічне питання тут звучить так: чи є повторюваний мовний патерн доказом повторюваної структури мислення? Сучасна наука відповідає не одним універсальним «так», а набором експериментальних перевірок для конкретних метафор, завдань, мов і контекстів.
Що експерименти справді показують
Дослідження Пола Тібодо й Лери Бородицької показали, що метафоричне формулювання проблеми за певних умов може зміщувати подальші судження та способи пошуку рішення. У роботі 2011 року автори експериментально порівнювали різні метафоричні фрейми й зафіксували відмінності в міркуванні: Thibodeau & Boroditsky, 2011. Це важливий тип даних, бо він перевіряє не лише наявність метафор у мові, а їхній можливий причинний вплив у конкретному експериментальному дизайні.
Великий метааналіз 91 дослідження метафоричного фреймування в політичному дискурсі, що охопив 34 783 учасники, виявив невеликий загальний ефект порівняно з неметафоричними формулюваннями та більший ефект для концептуально розгорнутих метафоричних фреймів, ніж для окремих метафоричних слів. Автори водночас наголошують на залежності ефектів від способу операціоналізації та контексту: Brugman, Burgers & Vis, 2019. Це добре ілюструє сучасний статус питання: метафоричне фреймування може впливати на судження, але масштаб і стабільність впливу залежать від дизайну та домену.
Де проходить межа теорії
З мовних даних не випливає автоматично, що кожен абстрактний концепт має одну фіксовану метафоричну структуру або що одна й та сама метафора однаково працює в усіх культурах. Критика класичної Conceptual Metaphor Theory стосувалася насамперед надмірної залежності від інтуїтивно підібраних прикладів, руху «згори вниз» від передбачуваної концептуальної метафори до мовних даних, а також недостатньої уваги до контексту й культурної варіативності. Ці проблеми систематизував Золтан Кевечеш: Kövecses, 2008. У пізнішій розширеній версії він запропонував сильніше враховувати контекст, дискурс і різні рівні когнітивної організації: Kövecses, 2020.
Тому сучасне читання Лакоффа продуктивне тоді, коли концептуальна метафора розглядається як емпірична гіпотеза про структуру конкретного поняття й конкретний вид міркування. Її можна перевіряти поведінковими експериментами, корпусними даними, міжмовними порівняннями, психолінгвістичними методами та нейрокогнітивними дослідженнями.
Категоризація: чому «птах» має кращих і гірших представників
Друга велика лінія Лакоффа — категоризація. У книзі Women, Fire, and Dangerous Things 1987 року він виступив проти уявлення, що повсякденні категорії завжди визначаються набором необхідних і достатніх ознак із чіткими межами. Натомість у реальному пізнанні часто виникають ефекти типовості: деякі представники категорії здаються «кращими» прикладами, ніж інші, а межі можуть бути градуальними або залежати від когнітивної моделі.
Важливе уточнення для історії психології: прототипну організацію категорій не відкрив Лакофф. Експериментальна традиція прототипів пов’язана насамперед із Елеонор Рош та її колегами. Наприклад, робота Rosch і Mervis 1975 року показала систематичний зв’язок між типовістю елемента та структурою спільних ознак у природних категоріях: Rosch & Mervis, 1975. Лакофф узяв ці й споріднені результати як частину ширшої аргументації про те, як категорії, мова й концептуальні моделі взаємодіють.
Його власний внесок полягав у розвитку аналізу прототипних ефектів у мовних категоріях, ідеї радіальних категорій та ідеалізованих когнітивних моделей. Радіальна категорія може мати центральні випадки й систематично пов’язані периферійні значення, а не одну коротку формулу, яка однаково описує кожен член категорії.
Для психології це важливо тому, що категоризація є одним із базових механізмів економії когнітивної роботи: людина не обробляє кожен об’єкт як цілком новий. Вона співвідносить його з уже сформованими структурами знання. Окремий канонічний матеріал ХАБу пояснює, як працює категоризація, прототипи, типові приклади й базовий рівень.
Втілене пізнання: від філософської програми до нейрокогнітивних тестів
Третя центральна тема Лакоффа — втіленість пізнання. У книзі Philosophy in the Flesh, написаній із Марком Джонсоном, автори стверджували, що людське концептуальне мислення формується не незалежно від тіла, а спирається на перцептивний, моторний, емоційний і просторовий досвід. Видання Basic Books 1999 року подало цю тезу як частину ширшої програми втіленого розуму (embodied mind).
Сучасна когнітивна нейронаука справді накопичила дані, сумісні з моделями заземленого пізнання (grounded cognition). Метааналіз 212 нейровізуалізаційних експериментів із концептуальним опрацюванням показав, що поняття систематично залучають як ділянки, пов’язані з відповідними перцептивно-моторними модальностями, так і мультимодальні зони збіжності. Автори запропонували ієрархічну модель — від модально специфічних систем до мультимодальних зон і амодального хаба: Kuhnke et al., 2023.
Систематичний огляд досліджень абстрактних понять також виявив конвергентні дані про роль емоційного, соціального, мовного, інтероцептивного й сенсомоторного досвіду для різних класів абстрактного знання: Conca et al., 2021. Це підтримує загальний напрям втіленого й заземленого підходу, але водночас показує, що абстрактні поняття є багатовимірними й навряд чи пояснюються одним видом тілесного відображення.
Чому «втілене» не означає «повністю моторне»
У популярних переказах embodied cognition інколи стискають до формули «коли ми розуміємо слово, мозок просто відтворює відповідну дію». Емпірична картина складніша. Один із відомих ефектів — action-sentence compatibility effect — виявився нестійким у великій пререєстрованій багатолабораторній перевірці: Morey et al., 2022. Подальший метааналіз виявив дуже малий, хоча статистично значущий, сумарний ефект і ознаки публікаційного упередження: Winter et al., 2022.
Отже, сильна теза «значення повністю тотожне сенсомоторній симуляції» не випливає з сучасних даних. Значно краще узгоджується з ними багаторівнева картина, в якій концептуальне знання використовує сенсорні, моторні, емоційні, мовні та мультимодальні ресурси в різних пропорціях залежно від поняття й завдання.
Фрейми: як попередня структура знання спрямовує інтерпретацію
У Лакоффа поняття frame позначає структурований пакет знань, потрібний для інтерпретації слів, подій і соціальних ситуацій. Якщо людина чує слово, вона активує не лише словникове визначення, а мережу ролей, очікувань і відношень. У когнітивній лінгвістиці ця лінія перетинається з фреймової семантики (frame semantics) Чарльза Філлмора, однак теоретичні системи цих авторів не тотожні.
У пізніших книгах Лакофф переніс поняття фреймів на аналіз суспільного й політичного дискурсу. Це зробило його відомим далеко за межами академічної лінгвістики. Для психологічного аналізу важливий загальний механізм: спосіб формулювання проблеми може змінювати те, які аспекти ситуації стають когнітивно доступнішими. Експериментальна література про фреймінгу та метафоричного фреймінгу підтверджує, що такі ефекти існують, але їхній розмір і напрям залежать від теми, формулювання, попередніх знань та контексту.
Що саме належить Лакоффу, а що — ширшій когнітивній науці
Навколо впливових авторів швидко виникає спрощена історія, де кілька великих ідей приписують одній людині. У випадку Лакоффа це особливо небезпечно, бо когнітивна лінгвістика розвивалася як мережа паралельних програм.
Концептуальна метафора в її класичному програмному вигляді справді пов’язана передусім із Джорджем Лакоффом і Марком Джонсоном. Розвиток теорії метафори надалі включав роботи Марка Тернера, Джозефа Грейді, Золтана Кевечеша та багатьох інших дослідників.
Прототипні ефекти й експериментальна психологія категорій передували книзі Лакоффа 1987 року й пов’язані з роботами Елеонор Рош, Керолін Мервіс та інших психологів. Лакофф інтегрував ці результати у власну когнітивно-семантичну програму, розширивши аналіз на мовні категорії, ідеалізовані когнітивні моделі й радіальні структури.
Frame semantics розробляв Чарльз Філлмор. Лакофф використовував споріднене поняття фрейму у власних моделях концептуальної системи й публічної комунікації. Втілене пізнання також є широкою міждисциплінарною програмою, а не теорією одного автора: сучасні моделі заземленого пізнання розвиваються в психології, нейронауці, філософії та психолінгвістиці.
Мова і мислення в моделі Лакоффа
Лакофф не пропонує просту формулу «мова визначає мислення». Його центральне питання інше: що систематичні мовні структури можуть розповісти про концептуальну організацію, за допомогою якої люди розуміють досвід? У цій перспективі мова є одним із головних джерел даних про категорії, фрейми, метафоричні відповідності й образні схеми.
Водночас напрям причинності не можна встановити тільки з мовних прикладів. Подібність між мовою і мисленням може виникати тому, що мова відображає концептуальні структури, тому, що мовний досвід впливає на доступність певних структур, або через двобічну взаємодію мови, досвіду, культури та ситуації. Саме тому сучасна психолінгвістика доповнює аналіз мовних даних експериментами, часовими методами, нейровізуалізацією та міжмовними порівняннями.
Нейронна теорія мови і The Neural Mind
Пізній етап програми Лакоффа пов’язаний із прагненням описати, як концептуальні структури можуть реалізовуватися у нейронних мережах. У 2025 році University of Chicago Press видало книгу George Lakoff і Srini Narayanan The Neural Mind: How Brains Think. Автори об’єднують когнітивну лінгвістику, нейронауку й обчислювальне моделювання в єдину теоретичну картину мислення.
Цю книжку коректно читати як сучасний теоретичний синтез самих авторів, а не як підсумковий консенсус нейронауки. Незалежні метааналітичні дані справді підтримують участь модально специфічних і мультимодальних систем у концептуальному опрацюванні, але конкретні нейронні механізми метафор, фреймів та образних схем залишаються активною дослідницькою проблемою.
Ключові праці Джорджа Лакоффа
Metaphors We Live By — 1980
George Lakoff, Mark Johnson. Metaphors We Live By. Chicago: University of Chicago Press, 1980. Перше видання зафіксоване в WorldCat; сучасна сторінка видавництва містить оновлене видання з afterword: University of Chicago Press. Книга сформулювала класичну програму теорії концептуальної метафори.
Women, Fire, and Dangerous Things — 1987
George Lakoff. Women, Fire, and Dangerous Things: What Categories Reveal about the Mind. University of Chicago Press, 1987. Книга розгортає аргументацію про прототипні ефекти, радіальні категорії, ідеалізовані когнітивні моделі та втілене значення. Бібліографічна сторінка University of Chicago Press.
More Than Cool Reason — 1989
George Lakoff, Mark Turner. More Than Cool Reason: A Field Guide to Poetic Metaphor. University of Chicago Press, 1989. Праця переносить аналіз концептуальної метафори на поетичну мову й показує, як літературна метафора може спиратися на повсякденні концептуальні структури.
Philosophy in the Flesh — 1999
George Lakoff, Mark Johnson. Philosophy in the Flesh: The Embodied Mind and Its Challenge to Western Thought. Basic Books, 1999. Книга систематизує програму embodied mind і переносить її на питання філософії пізнання. Сторінка Basic Books.
Where Mathematics Comes From — 2000
George Lakoff, Rafael E. Núñez. Where Mathematics Comes From: How the Embodied Mind Brings Mathematics into Being. Basic Books, 2000. Автори застосовують концептуальну метафору й embodied cognition до математичних понять. WorldCat. Це впливова, але теоретично дискусійна спроба пояснити походження математичної абстракції.
The Neural Mind — 2025
George Lakoff, Srini Narayanan. The Neural Mind: How Brains Think. University of Chicago Press, 2025. Найновіша велика синтеза програми Лакоффа пов’язує поняття, метафори, фрейми та образні схеми з нейронними механізмами. University of Chicago Press.
Науковий статус ідей Лакоффа сьогодні
Вплив Лакоффа не означає, що всі елементи його теорій мають однаковий статус. У сучасній науці корисно розділяти щонайменше чотири рівні.
По-перше, історичний факт: Metaphors We Live By і Women, Fire, and Dangerous Things були програмними текстами когнітивної лінгвістики та суттєво змінили дослідницький порядок денний щодо метафори й категоризації.
По-друге, добре встановлені емпіричні явища: категорії часто мають градуальну типовість; контекст і фрейм формулювання можуть впливати на судження; концептуальне опрацювання залучає не лише абстрактні символічні процеси, а й модально специфічні та мультимодальні нейронні системи.
По-третє, активно досліджувані теоретичні пояснення: яка частина абстрактного мислення справді організована концептуальними метафорами, як вони формуються, наскільки стабільні між мовами та культурами, які компоненти значення є втіленими, а які залежать від мовних, соціальних і амодальних механізмів.
По-четверте, сильні універсальні твердження. Вони потребують окремого доказу. З того, що певна метафора поширена в мовленні або що сенсомоторна зона активується під час семантичного завдання, ще не випливає, що ця метафора є єдиною структурою поняття або що сенсомоторна активація повністю становить його значення.
Чому Джордж Лакофф важливий для психології
Лакофф формально є лінгвістом, але його дослідницькі питання безпосередньо перетинаються з психологією. Як люди формують категорії? Чому одні приклади здаються типовішими за інші? Як конкретний досвід бере участь у розумінні абстракцій? Чи може формулювання проблеми змінити спосіб міркування? Як мова взаємодіє з пам’яттю, увагою, емоціями й концептуальними системами?
Саме тому Лакофф є важливим вузлом між когнітивною лінгвістикою, концептуальною метафорою та категоризацією. Його значення для психології полягає не у створенні клінічної теорії, а в постановці перевірюваних питань про архітектуру людських понять і зв’язок мови з мисленням.
Як читати Лакоффа без спрощень
Починати найзручніше з Metaphors We Live By, якщо цікавить метафора і зв’язок мови з мисленням. Для категоризації центральною є Women, Fire, and Dangerous Things. Philosophy in the Flesh розгортає embodied cognition на філософському рівні. The Neural Mind показує пізню версію програми, де автори намагаються поєднати когнітивну лінгвістику з нейронаукою.
Найкраща стратегія читання — відокремлювати вихідну теорію від подальшої емпіричної літератури. Класичні книги пояснюють, яку гіпотезу запропонували автори; сучасні експерименти, систематичні огляди й метааналізи показують, які її частини витримують перевірку, де ефекти залежать від контексту, а де потрібні складніші моделі.
Поширені запитання
Хто такий Джордж Лакофф простими словами?
Джордж Лакофф — американський когнітивний лінгвіст, який досліджував, як мова пов’язана з категоріями, метафорами та концептуальним мисленням. Найвідоміша його робота з Марком Джонсоном запропонувала розглядати частину повсякденних метафор як прояви систематичних зв’язків між концептами.
Що саме відкрив Джордж Лакофф?
Коректніше говорити не про одне «відкриття», а про кілька теоретичних внесків. Лакофф разом із Марком Джонсоном сформулював класичну програму теорії концептуальної метафори; розвинув аналіз радіальних категорій та ідеалізованих когнітивних моделей; був одним із ключових ранніх авторів когнітивної лінгвістики; пізніше розвивав втілений і нейрокогнітивний підходи до мови. Експериментальні прототипні ефекти в категоризації передували його книзі 1987 року й пов’язані передусім із роботами Елеонор Рош.
Чи доведено, що метафори керують мисленням?
Доведено, що метафоричне формулювання за певних умов може впливати на судження, а метафоричні структури систематично присутні в мові. Сильніше твердження — що метафори загалом визначають людське мислення — виходить за межі наявних даних. Ефекти залежать від конкретної метафори, завдання, контексту, мови та характеристик учасників.
Чи є Лакофф засновником когнітивної лінгвістики?
Він є одним із ключових ранніх авторів напряму, але когнітивна лінгвістика не має одного засновника. Її становлення пов’язане також із Чарльзом Філлмором, Рональдом Ленекером, Леонардом Талмі, Воллесом Чейфом, Елеонор Рош та іншими дослідниками, які працювали над різними частинами проблеми мови й пізнання.
Чим теорія Лакоффа важлива для сучасного дослідження мови?
Вона дала дослідникам чіткі гіпотези про те, що значення можна вивчати через зв’язки між доменами досвіду, структуру категорій, фрейми й тілесне заземлення. Частина цих гіпотез була уточнена або переглянута, але саме можливість перетворити питання про метафору й значення на експериментальну програму залишається одним із найважливіших наслідків його роботи.