Концептуальна метафора: що це і як метафори структурують мислення
Оновлено: 2 години тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 18 вересня 2026 · Редакційна політика
Концептуальна метафора — це спосіб осмислення одного концептуального домену через інший. У класичній теорії Джорджа Лакоффа й Марка Джонсона метафора є не лише стилістичним прийомом: повсякденні вислови на кшталт «витратити час», «відстояти позицію» або «вийти з кризи» можуть відображати систематичні зв’язки між тим, як ми говоримо, і тим, як структуруємо абстрактний досвід.
Концептуальна метафора: коротко
Коли ми кажемо «витратити годину», слово «витратити» буквально належить до сфери ресурсів і грошей, але застосовується до часу. Теорія концептуальної метафори описує такі регулярні перенесення як відповідності між двома доменами: цільовим, який ми намагаємося осмислити, і вихідним, структура якого допомагає це зробити.
Тому концептуальна метафора — не окрема красива фраза. Вона є узагальненою схемою, яка може породжувати ціле сімейство мовних виразів і пов’язаних висновків. Класичний приклад TIME IS MONEY / «ЧАС — РЕСУРС»: час можна «витрачати», «заощаджувати», «вкладати», «марнувати», «вигравати». Окремі вислови різні, але вони організовані навколо спорідненого способу концептуалізації.
Звідки взялася теорія
Сучасну теорію концептуальної метафори пов’язують передусім із книгою George Lakoff і Mark Johnson Metaphors We Live By, уперше опублікованою 1980 року. Її центральна теза полягала в тому, що метафоричність пронизує повсякденне мислення та мову, а не обмежується поезією чи риторикою.
У 1993 році Лакофф систематизував підхід у розділі The Contemporary Theory of Metaphor. У цій традиції метафора формулюється як міждоменне відображення: структура одного концептуального домену частково проєктується на інший. Саме «частково» тут принципове. Метафора переносить не всі властивості джерела, а вибіркові відповідності, релевантні для конкретної концептуалізації.
Ця ідея стала одним із найвідоміших напрямів когнітивної лінгвістики, але сучасна наука про метафору значно ширша за одну теорію. Психологічні моделі також пояснюють розуміння метафор через аналогію, категоризацію та концептуальне комбінування.
Як працює концептуальна метафора
Вихідний і цільовий домени
Цільовий домен — це те, що осмислюється. Вихідний домен — сфера досвіду, структура якої використовується для цього осмислення.
У метафорі «ЖИТТЯ — ПОДОРОЖ» цільовим доменом є життя, а вихідним — подорож. Тоді людина може говорити про «напрям», «шлях», «поворот», «перешкоди», «зупинку», «пункт призначення». Це не означає, що життя буквально є маршрутом. Метафорична модель робить певні аспекти життя доступними через структуру, знайому з досвіду переміщення.
Відповідності між доменами
Концептуальна метафора передбачає не випадкову заміну одного слова іншим, а набір відповідностей. У моделі «ЖИТТЯ — ПОДОРОЖ» людина може відповідати мандрівникові, життєві цілі — пунктам призначення, способи досягнення цілей — шляхам, труднощі — перешкодам.
Такі відповідності можуть підтримувати висновки. Якщо «ми зайшли в глухий кут», природно виникає ідея, що слід змінити маршрут. Якщо «ми рухаємося в правильному напрямку», очікується продовження руху. Саме ця здатність організовувати не лише лексику, а й зв’язки між елементами ситуації робить концептуальну метафору цікавою для дослідження мислення.
Підсвічування і приховування
Будь-яка метафора виділяє одні риси явища й залишає на задньому плані інші. Якщо дискусію описувати як боротьбу, помітними стають атака, захист, позиції, перемога й поразка. Якщо ту саму дискусію мислити як спільне дослідження, на передній план виходять пошук, перевірка, уточнення та спільне розв’язання проблеми.
Це не означає, що одне слово автоматично визначає думки людини. Метафоричне фреймування створює напрям інтерпретації, сила якого залежить від контексту, знайомості метафори, завдання, культури та альтернативних способів опису.
Концептуальна метафора і мовний вираз — не те саме
Важливо розрізняти концептуальну метафору та метафоричний вислів. «Час летить», «ми наближаємося до дедлайну» і «залишили минуле позаду» — це мовні конструкції. Теорія концептуальної метафори запитує, чи можна за ними виявити ширшу систему концептуальних відповідностей.
Це розрізнення має методологічне значення. Сам факт наявності метафоричного слова ще не доводить, що під час кожного вживання людина активно будує повну міждоменну модель. Звичні вислови можуть бути сильно лексикалізовані. Саме тому сучасні дослідження відокремлюють опис мовної метафори від сильніших тверджень про структуру мислення.
Класичні типи концептуальних метафор
Структурні метафори
У структурній метафорі один складний домен значною мірою організовується через структуру іншого. Класичні приклади — «АРГУМЕНТАЦІЯ — БОРОТЬБА» або «ЖИТТЯ — ПОДОРОЖ».
Структурність проявляється в системі пов’язаних виразів: можна «захищати позицію», «спростовувати аргумент», «відступати від твердження», «рухатися до мети». Ключовою є не окрема лексема, а узгоджена мережа відповідностей.
Орієнтаційні метафори
Орієнтаційні метафори спираються на просторові осі: вгору — вниз, усередині — назовні, центр — периферія, вперед — назад. У багатьох мовах і культурах просторові слова систематично використовуються для опису кількості, статусу, настрою, контролю чи часу.
Українською ми говоримо «високий рівень», «підняти настрій», «занепасти духом», «рухатися вперед». Такі регулярності добре показують, як просторовий досвід може бути ресурсом для абстрактної семантики. Водночас конкретні мовні реалізації та культурні асоціації не слід автоматично вважати універсальними.
Онтологічні метафори
Онтологічні метафори дають змогу говорити про абстрактні процеси, стани або події так, ніби вони є об’єктами, речовинами, контейнерами чи агентами. Ми можемо «мати проблему», «вийти з кризи», «бути в сумніві», «увійти в стан», «позбутися страху».
Така концептуалізація робить складне явище мовно керованим: його можна локалізувати, кількісно оцінювати, приписувати йому межі або описувати зміни. Це аналітична категорія когнітивної теорії, а не твердження, що мозок буквально перетворює абстракцію на фізичний предмет.
Чотири приклади, розібрані крок за кроком
«ЧАС — РЕСУРС»
Вислови «витратити час», «зекономити годину», «вкласти багато часу в навчання», «це забрало в мене весь день» організують час як обмежений ресурс, яким можна розпоряджатися. Така модель добре підходить для планування, продуктивності й обміну, але вона підсвічує саме вимірюваність і дефіцит часу. Інші аспекти переживання часу — наприклад, ритм, циклічність або суб’єктивна тривалість — ця модель описує гірше.
«СТОСУНКИ — ПОДОРОЖ»
Фрази «ми зайшли далеко», «наші шляхи розійшлися», «ми не знаємо, куди рухаємося», «це був поворотний момент» утворюють узгоджену систему, в якій партнери можуть бути мандрівниками, спільне життя — маршрутом, цілі — напрямком, а труднощі — перешкодами. Саме мережа відповідностей, а не слово «шлях» саме по собі, робить цей приклад концептуальною метафорою.
«ЗНАННЯ — БАЧЕННЯ»
Українські вислови «я бачу, що ти маєш на увазі», «прояснити питання», «це туманна ідея», «погляд на проблему» пов’язують розуміння з візуальним досвідом. Вони показують, як сенсорна лексика може розширюватися на абстрактний домен пізнання. Проте з таких висловів не випливає, що кожний акт розуміння буквально активує одну й ту саму візуальну модель.
«ЕМОЦІЙНИЙ СТАН — ВЕРТИКАЛЬ»
Вислови «піднести настрій», «бути на підйомі», «занепасти духом» використовують вертикальний простір для опису емоційного стану. У концептуальній традиції такі патерни пов’язують із тілесним досвідом і повторюваними кореляціями. Сучасна версія цього пояснення має враховувати, що тілесність взаємодіє з мовою, культурою та конкретним контекстом.
Чи справді метафори структурують мислення
Лінгвістичні дані
Найочевидніша база для теорії — систематичні групи метафоричних виразів у природній мові. Корпусні й історичні дослідження показують, що перенесення між семантичними доменами не є випадковим. Діахронічний аналіз Marie Teich, Wilmer Leal і Jürgen Jost 2025 року виявив стійкі закономірності переходів від конкретніших, зокрема тілесно пов’язаних, сфер до абстрактніших тем, водночас автори пропонують уточнення стандартної версії теорії (PLOS Complex Systems).
Психологічні експерименти
Експериментальні дослідження показують, що метафоричне формулювання за певних умов може впливати на інтерпретацію, оцінки та міркування. Метааналіз Britta Brugman, Christian Burgers і Barbara Vis охопив 91 експериментальний ефект і 34 783 учасники у вербальному політичному дискурсі. У межах саме цієї сфери метафоричні фрейми в середньому впливали на переконання й ставлення, причому концептуально розгорнуті фрейми мали більший ефект, ніж зміна окремих метафоричних слів (Language and Cognition).
Це важливе, але обмежене свідчення. Воно не означає, що будь-яка метафора завжди керує рішенням або що результати політичного фреймінгу можна безпосередньо переносити на всі види мислення.
Дані про мозок
Нейровізуалізація показує, що розуміння метафор не зводиться до окремого «центру метафори». Огляд Rutvik Desai описує дані на користь участі сенсомоторних систем у частині метафоричного опрацювання, але наголошує на неоднорідності результатів і відмінностях між метафорами та ідіомами (Psychological Research).
Метааналіз нейровізуалізаційних досліджень 2023 року, що включив 30 досліджень і 480 учасників, виявив стабільнішу участь лівих лобових, скроневих і потиличних ділянок під час розуміння метафор порівняно з буквальними висловами. Правопівкульна участь була помітнішою для нових метафор (Cerebral Cortex). Це добре узгоджується з думкою, що нейронна картина залежить від новизни, контексту та складності, а не від простої дихотомії «буквальне — метафоричне».
Що в теорії встановлено, а що лишається дискусійним
Надійно встановлено, що метафора є звичайним компонентом повсякденної мови; що метафоричні вирази можуть утворювати систематичні сімейства; що нові та звичні метафори обробляються неоднаково; що контекст і метафоричне фреймування здатні змінювати інтерпретацію в частині експериментальних завдань.
Сильніше твердження — що абстрактні поняття загалом зберігаються й активуються в мозку передусім як стабільні міждоменні метафоричні структури — залишається предметом дискусії. Критичні огляди звертають увагу на ризик рухатися від знайдених у мові виразів безпосередньо до висновків про психічну репрезентацію.
Психологічний огляд Keith Holyoak і Dušan Stamenković показує, що дані про розуміння метафор пояснюються кількома конкуруючими рамками: аналогією, категоризацією та концептуальним відображенням (Psychological Bulletin). Це означає, що теорія концептуальної метафори є впливовою моделлю, але не єдиною завершеною теорією всіх механізмів метафоричного розуміння.
Критика теорії концептуальної метафори
Проблема «від мови до думки»
Класична логіка часто починалася з набору висловів, а потім реконструювала концептуальну метафору, яка нібито їх організовує. Matthew McGlone звернув увагу, що така процедура може бути коловою: мовні приклади використовують як доказ концептуальної структури, а потім тією самою структурою пояснюють мовні приклади (Language & Communication).
Це не робить поняття концептуальної метафори непридатним. Воно показує, чому сучасні дослідження потребують незалежних поведінкових, корпусних, нейрокогнітивних та експериментальних тестів.
Універсальність і культура
Тілесний досвід створює потужні регулярності: вертикальність, рух, тепло, контейнерність, сила й простір доступні людям у різних культурах. Однак з цього не випливає однакова метафорична система в усіх мовах.
Zoltán Kövecses підкреслює взаємодію тілесності з культурним і контекстуальним досвідом (Annual Review of Cognitive Linguistics). Тому науково коректніше очікувати одночасно повторювані мотиви та культурну варіативність, а не одну універсальну таблицю відповідностей.
Конвенційність і новизна
Звична метафора може сприйматися майже без відчуття образності. Нова метафора вимагає побудови незвичного зв’язку. Це важливо і для психології, і для нейролінгвістики: «метафора» не є однорідним класом стимулів.
Саме тому результати експериментів залежать від того, чи досліджують нову, конвенційну, живу, лексикалізовану або розгорнуту метафору, а також від довжини контексту й завдання учасника.
Як дослідники знаходять метафори, а не просто «бачать» їх
Одна з проблем ранніх досліджень — суб’єктивність: дослідник міг спочатку припустити концептуальну схему, а потім добирати приклади, які її підтверджують.
Для стандартизації Pragglejaz Group запропонувала Metaphor Identification Procedure, або MIP. Процедура передбачає аналіз лексичних одиниць у контексті, визначення їхнього контекстуального значення, перевірку наявності базовішого сучасного значення та оцінку того, чи зрозуміле контекстуальне значення через контраст і порівняння з базовим.
Пізніше MIPVU уточнила цей підхід для систематичнішої ідентифікації метафорично пов’язаних слів. Такі процедури не доводять автоматично існування певної концептуальної структури в мозку, зате роблять лінгвістичний етап дослідження прозорішим і відтворюванішим.
Метафора, метонімія та ідіома
Метонімія працює через суміжність усередині одного домену: наприклад, назва інституції може позначати людей, які ухвалюють рішення в цій інституції. Концептуальна метафора зазвичай описує відповідності між різними доменами. На практиці ці процеси можуть взаємодіяти, тому автоматично класифікувати кожний переносний вислів за одним словом ризиковано.
Ідіома — усталений вираз, значення якого не завжди виводиться буквально з окремих слів. Частина ідіом історично або синхронно пов’язана з метафоричними моделями, але «ідіоматичний» і «метафоричний» не є синонімами. Нейрокогнітивні огляди також показують, що ступінь конвенційності впливає на опрацювання: нові образи й давно усталені вирази можуть залучати різні комбінації механізмів.
Концептуальна метафора, аналогія, фрейм і символ
Метафора й аналогія
Метафора та аналогія можуть будувати відповідності між різними сферами, тому межа між ними в психологічних моделях не завжди різка. Аналогічне міркування зазвичай акцентує структурне зіставлення відношень між елементами двох ситуацій. Теорія концептуальної метафори акцентує стійкіші міждоменні зв’язки, які можуть проявлятися в багатьох мовних формах.
Метафора і фрейм
Фрейм — ширше поняття організації знання або способу подання ситуації. Метафора може створювати фрейм, але не кожен фрейм є метафоричним. Наприклад, опис економічної політики як «лікування хвороби» задає метафоричний фрейм, тоді як вибір між описом наслідків через виграші або втрати може бути фреймінгом без концептуальної метафори.
Метафора і символ
Символ може представляти ідею через культурну домовленість, традицію або асоціацію: голуб може символізувати мир. Концептуальна метафора описує систематичніше перенесення структури між доменами. Один образ може водночас виконувати символічну й метафоричну функцію, але це різні аналітичні питання.
Де концептуальна метафора справді корисна
У науковій комунікації аналіз метафор допомагає побачити, яку структуру складного явища робить доступною певне пояснення. Коли пам’ять описують як «сховище», ця модель підкреслює збереження й доступ до інформації, але може затіняти реконструктивний характер пам’яті. Коли мозок описують як «комп’ютер», модель полегшує розмову про обробку інформації, але може переносити на біологічну систему властивості технічної архітектури, яких у неї немає.
У медіа й публічній комунікації метафоричні фрейми можуть змінювати набір асоціацій і рішень, які стають психологічно доступнішими. Саме тому науковий аналіз метафори має вивчати не лише виразність вислову, а й те, які висновки він підтримує, які альтернативи приглушує та чи зберігається ефект у контрольованому експерименті.
У навчанні концептуальна метафора може бути інструментом пояснення, коли нове поняття пов’язується з уже знайомою структурою. Водночас добра навчальна метафора потребує явної межі: учневі важливо знати, у яких аспектах аналогія працює і де перестає бути коректною. Саме частковість відповідностей є однією з ключових властивостей метафоричного моделювання.
Чому концептуальні метафори важливі для психології
По-перше, вони дають спосіб досліджувати, як абстрактні поняття пов’язуються з конкретнішим досвідом. По-друге, метафори можуть змінювати те, які аспекти проблеми стають помітними, а які відходять на задній план. По-третє, метафоричні вислови є зручним експериментальним матеріалом для досліджень семантики, уваги, контексту, пам’яті й нейронного опрацювання мови — тобто тих когнітивних процесів, які працюють разом під час розуміння повідомлення.
Практично це означає, що варто помічати метафору як один із механізмів побудови значення, а не сприймати її як прихований код, який однозначно розкриває «справжні» думки людини. Одна фраза не дає підстав робити психологічний висновок про особистість, мотив або діагноз.
Як аналізувати концептуальну метафору
Почніть із конкретного вислову, а не з готової теорії. Визначте, яке слово або конструкція має контекстуальне значення, що відрізняється від базовішого буквального значення.
Далі встановіть цільовий домен: про що насправді йдеться в контексті. Потім визначте можливий вихідний домен: з якої сфери походить образ, дія або відношення.
Після цього шукайте не один приклад, а систему. Чи є інші вирази, які підтримують ті самі відповідності? Чи дозволяє запропонована схема робити послідовні висновки? Чи не пояснюється вислів простіше як усталене окреме значення слова?
Нарешті, перевірте альтернативи. Якщо метафора нібито впливає на міркування, потрібен експеримент із контролем формулювань. Якщо йдеться про мовну регулярність, потрібні корпусні дані. Якщо робиться висновок про психічну репрезентацію, одного списку метафоричних фраз недостатньо. Саме на цьому рівні концептуальна метафора переходить від опису лексики до питань психолінгвістики.
Поширені запитання
Чим концептуальна метафора відрізняється від художньої метафори?
Художня метафора часто є помітним, навмисно виразним образом. Концептуальна метафора може бути цілком буденною і майже непомітною. Коли ми кажемо «близьке майбутнє», «далека перспектива» або «вкласти час», ми зазвичай не намагаємося створити поетичний ефект.
Чи всі абстрактні поняття є метафоричними?
Ні. Теорія концептуальної метафори показує важливу роль міждоменних відповідностей, але сучасні огляди не підтримують висновок, що всю структуру абстрактних понять можна пояснити лише метафорою. У різних завданнях працюють також категоризація, аналогія, мовна статистика, контекстуальна інтеграція та інші механізми.
Чи визначає метафора те, як людина думає?
Метафора може спрямовувати увагу й змінювати інтерпретацію, особливо коли вона послідовно організовує повідомлення. Це ймовірнісний вплив, а не жорстке визначення думки. Ефект залежить від контексту, домену, новизни, знань людини й доступних альтернативних фреймів.
Чи є структурні, орієнтаційні та онтологічні метафори єдиною сучасною класифікацією?
Ні. Це класична типологія, пов’язана з ранньою версією теорії Лакоффа й Джонсона. Подальша література розробила інші рівні опису, зокрема первинні метафори, образні схеми, складні метафори, конвенційність і дискурсивні функції. Для навчального пояснення три класичні категорії корисні, але вони не є вичерпним каталогом.
Чи однакові концептуальні метафори в різних мовах?
Ні. Частина моделей може повторюватися через спільні тілесні й просторові закономірності досвіду, але мовні системи й культури по-різному закріплюють, розвивають і комбінують метафори. Тому приклад з англійської не слід автоматично оголошувати універсальним.
Чи можна за метафорами діагностувати психологічний стан?
Окремі метафоричні вислови не є діагностичним тестом. У клінічних і психологічних дослідженнях мова може бути одним із джерел даних, але інтерпретація потребує контексту, валідованих методів і відповідного дизайну дослідження. Фраза «я в глухому куті» сама по собі не встановлює ані діагнозу, ані прихованої структури особистості.
Головне
Концептуальна метафора — це модель систематичного зв’язку між доменами досвіду, через яку один домен частково осмислюється в термінах іншого. Її сила полягає в тому, що вона пояснює сімейства повсякденних висловів і дає перевірювані гіпотези про зв’язок мови з міркуванням.
Водночас сучасний науковий погляд точніший за просту формулу «ми думаємо метафорами». Мовні закономірності, експерименти з фреймінгом, корпусні дані та нейровізуалізація підтримують важливу роль метафори, але механізми її розуміння залежать від контексту й конкурують з іншими моделями — аналогією, категоризацією та концептуальним комбінуванням. Концептуальна метафора є одним із центральних інструментів дослідження значення й абстрактного мислення, а не універсальним ключем до будь-якої думки.