Згода на участь у поведінкових експериментах з населенням
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Згода на участь у поведінкових експериментах з населенням — це добровільне та поінформоване рішення людини щодо залучення до дослідження, у якому перевіряють вплив повідомлень, адміністративних процедур, цифрових інтерфейсів, стимулів або інших суспільних втручань на поведінку. Згода має стосуватися конкретних дій дослідників, можливих наслідків для учасника та використання отриманої інформації. Її якість визначається зрозумілістю пояснення, реальною свободою відмовитися й можливістю поставити запитання, а не самим фактом підписання документа.
Поведінкові експерименти державної політики відбуваються у школах, громадах, лікарнях, службах зайнятості, податковому адмініструванні та цифрових державних послугах. Вони можуть охоплювати людину як активного добровольця, отримувача послуги, працівника установи або мешканця території, де впроваджено нове правило. Тому для кожного дослідження потрібно окремо встановити, хто є учасником, щодо чого саме потрібна його згода, коли можливе етично й юридично обґрунтоване відхилення від звичайної процедури та хто має повноваження таке рішення ухвалити. Цей підхід розкрито в Оттавській заяві щодо кластерних рандомізованих досліджень і рекомендаціях ВООЗ щодо досліджень політики та систем охорони здоров’я.
Що саме означає згода в суспільному поведінковому експерименті
Добровільність, інформація та розуміння
У сучасній дослідницькій етиці згода спирається на три взаємопов’язані умови: доступність суттєвої інформації, її розуміння та добровільність рішення. Такий поділ послідовно сформульовано в Белмонтському звіті. Учасник має отримати пояснення мети дослідження, його процедур, способу розподілу між групами, очікуваних ризиків і незручностей, можливих переваг, роботи з даними, контактів відповідальних осіб і доступних способів відмови.
Добровільність передбачає відсутність покарання, погроз втрати звичайної послуги, прихованого примусу та надмірної залежності від організатора. Інформаційна складова передбачає чесне повідомлення як про потенційну користь, так і про невизначеність. Розуміння виявляється, коли людина може власними словами пояснити, що з нею відбуватиметься, які дані збиратимуть і що станеться після відмови. Для досліджень медичного характеру ці вимоги детально подає Гельсінська декларація в редакції 2024 року.
Підпис, натискання кнопки або усна відповідь — спосіб документування рішення. Навіть формально правильно оформлений запис не виправляє незрозумілої мови, нав’язування чи приховування суттєвого ризику. У громадських програмах принцип поваги до автономії залишається важливим також тоді, коли письмова форма для певного виду контакту не передбачена.
Участь у програмі, участь у дослідженні та обробка даних
Три рішення потрібно розглядати окремо. Перше стосується отримання законної державної послуги або участі в суспільній програмі. Друге — включення людини до наукового дослідження чи додаткового збору відомостей для дослідницьких цілей. Третє — правової підстави та умов обробки персональних даних. Надання послуги не означає автоматичної згоди на дослідження, а згода на дослідження сама по собі не є універсальною правовою підставою для будь-якого подальшого використання даних.
В Україні Закон «Про захист персональних даних» передбачає кілька правових підстав обробки даних; згода є однією з них. За наявності іншої передбаченої законом підстави державний орган має діяти в межах своїх повноважень, а не створювати враження, ніби громадянин зобов’язаний «погодитися на все». Це окремо пояснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Які експерименти потребують особливої уваги
Індивідуальна рандомізація
Коли мешканців випадковим чином розподіляють між двома варіантами електронного листа, запрошення на профілактичний огляд або нагадування, необхідно з’ясувати, чи є сама комунікація звичайною законною адміністративною дією, чи учасників залучають до спеціальної дослідницької процедури. Так само оцінюють зміст повідомлення, наслідки нерівномірного інформування, можливу шкоду, новий збір даних і здатність людини відмовитися від дослідницької частини. Методологію такого розподілу розкрито в матеріалі «Рандомізовані експерименти у державній політиці».
Особливу проблему створюють варіанти впливу, які змінюють сприйняття обов’язків, строків, штрафів чи доступності допомоги. Правдоподібність повідомлення не виправдовує неправдивої інформації, а статистична користь проєкту не перекриває права людини отримати належне роз’яснення щодо її реального правового становища.
Кластерні дослідження: школи, лікарні, громади
У кластерному дослідженні випадково розподіляють цілі школи, відділення, установи або громади. Одна особа може не контролювати застосування загальної зміни, наприклад нового розташування інформації в установі. Водночас вона може контролювати власну участь в опитуванні, інтерв’ю, біометричному вимірюванні або переданні особистих даних для дослідження.
Оттавська заява пропонує визначати реальних учасників, відокремлювати втручання від дослідницького збору даних і по можливості отримувати згоду до рандомізації. Організаційний дозвіл керівника школи, лікарні чи громади сам по собі не замінює особистої згоди людей, які є учасниками дослідження. Практичний трьохетапний підхід до таких випадків описано в Nix та співавторів (2021).
Коли людей запрошують після розподілу установ, їхня згода залишається значущою, проте обізнаність дослідника й учасника про призначену групу може породжувати систематичну похибку добору. Етичну потребу зберегти автономію людини слід поєднувати з попередньо продуманим захистом достовірності дослідження, а не усувати згоду заради зручної статистики.
Цифрові та дистанційні експерименти
Перевірка формулювань на державному порталі, порядку кнопок або часу повідомлення часто здійснюється без безпосереднього контакту дослідника з громадянином. Організатор має описати, чи виникає нове цілеспрямоване спостереження, чи використовуються лише належно знеособлені агреговані показники, чи створюються профілі поведінки, чи змінюється доступність послуги для різних груп. Важливі питання — можливість впізнати людину після поєднання масивів даних, непомітне перенесення результатів до інших систем та складність відмови в інтерфейсі.
Експериментальна зміна цифрового середовища має перевірятися також на доступність для людей із порушеннями зору, рухливості, когнітивними особливостями та обмеженим цифровим доступом. Практики проєктування поведінкових втручань у державних послугах потребують окремої оцінки того, хто не зміг скористатися зміненим інтерфейсом і як це вплинуло на підсумок експерименту.
Коли можна змінювати процедуру згоди
Звичайне правило і виняткова процедура
Звичайне етичне правило — отримати належну індивідуальну згоду. У міжнародних рекомендаціях CIOMS/WHO, настанова 10 описано обмежену можливість її зміни або відмови від окремих вимог за попереднім рішенням незалежного комітету з етики досліджень. Для цього дослідження повинно мати важливу суспільну цінність, бути практично нездійсненним у звичайному режимі згоди та створювати не більший за мінімальний ризик для учасників. Перед повним звільненням від згоди належить розглянути менш обмежувальні способи збереження поінформованого вибору.
Це критерії міжнародної дослідницької етики, а не автоматичний дозвіл діяти без згоди в Україні. Правомірність конкретного експерименту визначають Конституція, застосовні закони, характер втручання, компетенція установи та рішення відповідного органу етичного нагляду. Для медичних, наукових та інших дослідів конституційна вимога вільної згоди має особливе значення; організатору необхідна індивідуальна правова оцінка, а не буквальне перенесення іноземних винятків.
Мінімальний ризик — що оцінюють насправді
Мінімальний ризик стосується додаткової ймовірності та тяжкості шкоди, яку створює дослідницька участь порівняно зі звичайними життєвими обставинами. Потрібно враховувати матеріальні витрати, психоемоційний тиск, ризик стигматизації, розголошення даних, втрату важливої послуги, адміністративні помилки, цифрові бар’єри, негативний вплив на членів родини й сусідів. Зручність для державної установи, масовість програми чи невелика вартість втручання нічого не доводять щодо рівня ризику для окремої особи.
Особливу увагу варто приділити поєднанню начебто дрібних втручань із залежністю від організатора: людина, для якої затримка виплати має критичні наслідки, інакше переживає експеримент із нагадуваннями, ніж людина з матеріальним резервом. Для оцінювання поведінкових суспільних втручань важливо заздалегідь визначати показники можливого небажаного результату.
Часткове розкриття інформації та повідомлення після дослідження
Іноді повне розкриття конкретної гіпотези до втручання здатне змінити поведінку настільки, що дослідження втратить цінність. Такі обставини потребують окремого етичного розгляду: яка інформація справді необхідна для вільного рішення, які деталі тимчасово обмежені, який ризик створює неповне пояснення та як учасник дізнається правду після завершення. Можливі попереднє загальне повідомлення, часткове розкриття, інформування після участі та можливість заперечити використання даних там, де це правомірно й технічно здійсненно.
Етичний комітет має оцінювати пропорційність таких рішень до початку експерименту. Інформація після втручання має реальну цінність для поваги до людини, але сама собою не виправляє первісного неправомірного примусу або порушення закону. Для поведінкової державної політики OECD BASIC наголошує на прозорості, можливості заперечення, справедливості та захисті приватності.
Хто ухвалює рішення про згоду
Дослідники, установи та незалежний етичний нагляд
Команда дослідження повинна підготувати протокол, інформаційні матеріали, сценарії контакту, оцінку ризиків, механізм скарг і правила поводження з даними. Орган, який забезпечує послугу, визначає, чи має він законні повноваження впроваджувати зміну. Компетентний комітет з етики досліджень оцінює обґрунтованість дизайну, захист учасників і допустимість запропонованої процедури. Завдання цих учасників процесу відрізняються, тому згода директора установи або рішення відомства не є універсальною заміною незалежного етичного висновку.
У ВООЗ (2019) особливо підкреслено потребу розрізняти дослідження, поточну управлінську діяльність і вдосконалення послуг, а за сумніву щодо етичного перегляду звертатися за письмовим визначенням компетентного органу. За участі громад дослідники можуть організувати консультації з громадськими представниками та людьми, яких стосуватиметься втручання, зберігаючи особисті права учасників.
Представник громади не вирішує замість кожної людини
Залучення органів місцевого самоврядування, адміністрації школи або громадської ради може бути необхідним для реалізації проєкту. Такий організаційний дозвіл охоплює повноваження установи, доступ до приміщень або узгодження робочого процесу. Особисті рішення щодо інтерв’ю, запису приватної поведінки, додаткових вимірювань і конфіденційних даних потребують власної оцінки. Підпис керівника не перетворює всіх працівників чи мешканців на добровольців.
Психологічні механізми, що впливають на свободу рішення
Авторитет, залежність і страх наслідків
Людина може погодитися через статус працівника установи, авторитет лікаря або вчителя, страх втратити допомогу чи помилкову думку про обов’язковість опитування. Комунікація від державного органу має асиметрію влади: одержувач повідомлення часто не знає, де закінчується звичайна адміністративна вимога й починається добровільна частина експерименту. Тому запрошення повинно прямо називати добровільні дії, альтернативу участі та відсутність негативних наслідків від відмови.
Коли рішення про залучення ухвалює особа, від якої учасник залежить, доцільно доручити пояснення й отримання згоди незалежному підготовленому співробітнику. Це відповідає Гельсінській декларації для медичних досліджень та ширшому етичному принципу запобігання примусу.
Мова, надмірність інформації та хибні очікування
Довга форма дрібним шрифтом збільшує навантаження на увагу й робочу пам’ять. Людина може помилково сприйняти експеримент як гарантовано корисну послугу, недооцінити випадковий розподіл або не розрізнити особисту й суспільну користь. Систематичний огляд Nishimura та співавторів (2013) оцінив 54 втручання для поліпшення розуміння дослідницької згоди; зрозуміліші документи й докладніше обговорення загалом допомагали, тоді як ефективність мультимедійних рішень була неоднорідною.
Оновлений метааналіз Wu та співавторів (2024) також показує, що розуміння складників згоди в клінічних дослідженнях варіюється. Ці результати походять переважно з медичних дослідницьких контекстів і не встановлюють автоматично рівних ефектів для державних електронних послуг. Їх практичний висновок для поведінкового експерименту — перевіряти зрозумілість пояснення на реальній аудиторії, включно з людьми, які мають низький рівень цифрової грамотності чи інші потреби доступності.
Соціальні норми, стимули та справедливість
Фраза «усі вже погодилися», неспівмірна винагорода, груповий тиск або приховування альтернативи можуть спотворити добровільність. Компенсація часу чи витрат іноді цілком доречна, але її розмір і спосіб надання оцінюють з урахуванням матеріальних умов учасників. Система стимулів повинна підтримувати свободу рішення, а не використовувати вразливість як засіб набору вибірки. Белмонтський звіт поєднує повагу до особи з принципами доброчинності та справедливого добору учасників.
Як організувати зрозумілу процедуру згоди
Підготовка протоколу та карти учасників
До початку набору потрібно виписати всі рівні дослідження: хто приймає управлінське рішення, кого рандомізують, хто фактично зазнає впливу, хто відповідає на опитування, чиї відомості отримують із реєстрів та хто матиме доступ до результатів. Для кожної групи зазначають необхідність окремої згоди, законну підставу роботи з даними, способи інформування та можливість відмови. Саме розділення одиниці рандомізації, втручання й збору даних допомагає уникнути хибного висновку, ніби згода однієї адміністративної особи охоплює всіх.
На етапі підготовки команда проводить правову оцінку, незалежний етичний перегляд у застосовному порядку, консультації з представниками відповідних груп і попереднє випробування інформаційних матеріалів. Важливо мати план зупинення втручання, швидкого виправлення помилок та повідомлення людей у разі виявлення нових ризиків.
Інформаційний лист: обов’язкові питання
Добре підготовлене пояснення відповідає на послідовні запитання: хто організовує експеримент і навіщо; чому запрошують саме цю людину; які є групи порівняння і чи застосовується випадковий розподіл; що відбуватиметься протягом участі; які переваги залишаються невизначеними; які можливі незручності та ризики; чи буде записано персональні дані, де й скільки їх зберігатимуть; хто отримуватиме результати; як відмовитися, відкликати згоду, поставити питання або подати скаргу; що робитимуть після завершення проєкту.
Короткий основний текст можна доповнити окремим доступним докладним поясненням. Термінологія повинна відповідати мові аудиторії: «випадковим чином визначимо варіант листа» часто інформативніше, ніж сама назва складного методу. У матеріалах слід послідовно відділяти підтверджені факти про захист учасників від прогнозів очікуваної користі.
Перевірка розуміння й документування
Після пояснення варто запропонувати людині описати своїми словами, що для неї зміниться, які дані збиратимуть та як припинити участь. Якщо відповідь виявляє нерозуміння, уточнюють зміст, а не оцінюють учасника як «нездатного». Процедура має бути прийнятною для людей з різними мовними, сенсорними й когнітивними потребами. Для особи, яка потребує законного представництва або підтримки в ухваленні рішення, застосовують відповідні правові правила та поважають її власну позицію.
Документування повинно зафіксувати чинну версію інформаційного матеріалу, дату, спосіб надання пояснення, факт рішення та погоджені межі участі. Обсяг записаних персональних даних зменшують до необхідного. Електронний спосіб може бути доречним за умови належної автентифікації, доступності й правової відповідності; він не робить зміст автоматично зрозумілим.
Право відмовитися, припинити участь і відкликати згоду
Відмова від дослідницького опитування чи додаткового вимірювання не повинна автоматично позбавляти людину звичайної державної послуги, на яку вона має законне право. Учаснику пояснюють, кого повідомити про вихід із дослідження, чи припиниться подальший збір даних, що відбудеться із вже законно обробленими відомостями і які обмеження на видалення можуть випливати із застосовного законодавства або належно знеособленого аналізу. Обіцянка безумовного знищення будь-якої інформації за будь-яких обставин була б неточною.
Відкликання згоди на дослідження, припинення участі у звичайній програмі та відкликання згоди як підстави обробки персональних даних мають різні правові наслідки. За статтею 8 Закону України «Про захист персональних даних» людина має, зокрема, визначені законом права щодо своїх даних. Правила доступу, заперечення, зміни або видалення оцінюються стосовно конкретної правової підстави й умов обробки. У державних проєктах це розмежування потрібно описувати простою мовою до залучення людини.
Приватність і захист даних учасників
Персональні дані в поведінковому дослідженні можуть охоплювати історію звернень, час заповнення форм, контакти, місце проживання, фінансові обставини або відомості про здоров’я. Навіть коли прямі ідентифікатори вилучені, комбінація рідкісних ознак і часових записів може дозволити повторне впізнання. Тому організатори мають заздалегідь визначити мінімальний необхідний склад даних, строки зберігання, доступи, правила знеособлення, умови передання партнерам і процедуру реагування на інцидент.
В Україні статті 6–8 Закону № 2297-VI встановлюють засади законності, визначеності мети, пропорційності та прав суб’єкта персональних даних. Закон «Про інформацію» також регулює конфіденційну інформацію про фізичну особу. Сам текст згоди не створює необмеженого дозволу на майбутнє поєднання державних реєстрів або використання даних із новою несумісною метою. Юридична оцінка потрібна для кожного потоку даних окремо.
Особливої уважності потребують експерименти з персоналізованими повідомленнями, прогнозами ризику та автоматизованим добором груп. Організатор має пояснювати, чи впливають ці рішення на права та доступ до допомоги, хто перевіряє помилки й як можна оскаржити наслідки. Довіра громадян зростає на основі перевірюваних процедур відповідальності, а не завдяки прихованому характеру втручання.
Право України: базові орієнтири для досліджень з населенням
Стаття 28 Конституції України встановлює, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Стаття 32 захищає особисте життя й визначає умови поводження з конфіденційною інформацією. Це базовий конституційний рівень, який організатори повинні враховувати при правовій кваліфікації будь-якого експерименту з населенням.
Закон № 2297-VI «Про захист персональних даних» охоплює окремі вимоги щодо мети, правової підстави, обсягу, строків, безпеки й прав суб’єкта даних. Для досліджень у конкретних сферах можуть діяти додаткові правила: медична етика та законодавство охорони здоров’я, захист дітей, повноваження закладів освіти, процедури надання соціальних послуг, вимоги до державних реєстрів. Висновок щодо конкретної схеми має робитися з урахуванням фактичного змісту втручання та чинної редакції галузевих норм.
Іноземні настанови CIOMS, ВООЗ, OECD і Гельсінська декларація використовуються як джерела етичних стандартів та дослідницьких підходів. Вони допомагають сформувати питання до протоколу, але самі по собі не надають органам влади України додаткових повноважень або дозволів на обробку даних і проведення дослідів без вільної згоди.
Ризики для вразливих груп і справедливість набору
Під час експериментів із людьми, які залежать від соціальних виплат, перебувають у складних життєвих обставинах, мають інвалідність, пережили переміщення або не володіють цифровими засобами, особливо важливо відокремлювати законне право на допомогу від добровільного дослідницького запрошення. Захист включає незалежний канал запитань, доступні формати документів, поважне спілкування, розумний час на рішення та спосіб скарги без контакту з особою, від якої залежить послуга.
Вразливість виникає також через конкретні умови дослідження: підлеглість працівника, розрив у знаннях, нестачу грошей, брак перекладу, ризик втрати конфіденційності. Гельсінська декларація 2024 року вимагає зважати і на ризики залучення, і на ризики несправедливого виключення з медичних досліджень. Розподільчі наслідки ширше розглянуто в матеріалі «Рівність наслідків втручань: хто отримує користь і хто зазнає шкоди».
Експеримент може бути статистично успішним загалом, але погіршувати досвід окремої групи: наприклад, збільшувати кількість завершених онлайн-заяв серед цифрово досвідчених людей й одночасно скорочувати доступ інших. Тому протокол оцінювання має включати відмови, скарги, наслідки помилок, різницю між групами та вплив на можливість отримати законну допомогу.
Етика дослідження та якість наукових висновків
Кого включили, хто відмовився і що саме оцінювали
Люди, які погоджуються на експеримент, можуть суттєво відрізнятися від тих, хто відмовляється: за довірою до установ, цифровими навичками, здоров’ям або матеріальними ресурсами. Так виникає ризик похибки добору й обмеження переносимості висновків на населення загалом. Відмова після рандомізації здатна створити додаткове зміщення між групами. Ці питання є методологічною частиною етики, адже науково слабке дослідження без достатньої суспільної цінності гірше виправдовує будь-який тягар для людини.
Дизайн дослідження має заздалегідь фіксувати основний результат, одиницю рандомізації, план аналізу, процедуру роботи з пропущеними значеннями та відмінностями груп. Методологічні рекомендації щодо кластерних експериментів підкреслюють необхідність точно описувати час і предмет отримання згоди та спосіб набору учасників. Такий опис дозволяє читачам побачити, на що поширюється результат.
Оцінювання користі, шкоди й суспільної цінності
Ефект експерименту слід оцінювати не лише за рівнем статистичної значущості. Важливі абсолютна зміна поведінки, тривалість результату, витрати на впровадження, небажані наслідки, справедливість розподілу вигод, навантаження на персонал і відтворюваність в інших громадах. Висновок про підвищення частоти натискання кнопки може не означати покращення отримання послуги, а зменшення кількості пропущених нагадувань може не зменшувати нерівність доступу.
OECD BASIC радить заздалегідь розглядати справедливість, конфіденційність, можливість заперечення й незалежну перевірку результатів. Важливо повідомляти суспільству про негативні та нульові результати досліджень так само послідовно, як і про позитивні; приховування таких результатів спотворює доказову базу майбутньої політики.
Приклади етичних рішень у державних програмах
Нагадування про профілактичний огляд
Установа тестує два способи законного інформування про профілактичні обстеження. Перша перевірка — чи мають обидві групи рівний доступ до необхідної медичної інформації та чи не приховує жоден варіант суттєвих відомостей. Друга — чи використовується додатковий персональний збір даних, опитування або медичне втручання саме для дослідження. Третя — який етичний розгляд і форма згоди потрібні для конкретного протоколу. Підсумок оцінюють за реальними обстеженнями та шкодою, а не лише за відкриттям листів.
Зміна цифрової форми заяви
Державний портал порівнює дві структури форми, не змінюючи законних прав. Команда перевіряє, чи доступні обидва варіанти людям з інвалідністю, чи однаково зрозумілі вимоги, чи не виникають помилкові заяви та чи можна продовжити оформлення звичайним шляхом. Якщо для експерименту заплановано додатковий запис траєкторії користувача, такий збір аналізують окремо від правомірного функціонування порталу. Важлива можливість отримати допомогу без нав’язування дослідницької участі.
Пілот у службі зайнятості
Служба зайнятості випробовує різні способи запрошення на консультацію. Дослідники мають перевірити, чи відмова від інтерв’ю не вплине на законну допомогу, чи працівники не створюють тиску, чи рівномірно враховано людей з нестабільним інтернетом. Для оцінювання недостатньо кількості записів на прийом: потрібні подальша участь, працевлаштування, якість зайнятості, ризики стигматизації та довіра до установи.
Контрольний перелік перед запуском експерименту
Перед початком команда повинна мати письмову відповідь на такі питання: чи доведено суспільну цінність і наукову необхідність дизайну; хто є учасниками на кожному рівні; які процедури зачіпають особистий вибір; які саме відомості пояснюють людині; чи існує залежність від організатора; як оформлюється добровільне рішення й відмова; чи є самостійна правова підстава обробки даних; чи потрібен незалежний етичний розгляд; як працюють скарги, безпека й зупинення проєкту; як перевірятимуть фактичну шкоду та різницю наслідків між групами; як публікуватимуть результати, включно з нульовими.
Окремо варто перевірити інформаційний лист у представників майбутньої аудиторії. Якщо людина не може пояснити, що саме є добровільним, як відмовитися і куди потрапляють її дані, процедуру доопрацьовують ще до дослідницького набору. Така перевірка є практичною вимогою до якості комунікації, а її результати мають бути задокументовані.
Поширені запитання
Чи потрібна письмова згода на кожне державне повідомлення?
Спосіб згоди залежить від конкретної діяльності, правової підстави та статусу особи як учасника дослідження. Звичайне законне інформування не слід автоматично прирівнювати до добровільного дослідницького інтерв’ю. Водночас присутність державного органу не звільняє організаторів експерименту від конституційних і законних обов’язків захищати людину. Форму та порядок визначають за правовою природою втручання й застосовними вимогами.
Чи може етичний комітет дозволити дослідження без індивідуальної згоди?
CIOMS/WHO та Оттавська заява описують суворо обмежені умови зміни або звільнення від згоди в міжнародній дослідницькій практиці. Для України потрібна окрема правова кваліфікація із застосуванням Конституції й відповідних законів; іноземне етичне рішення саме по собі не встановлює місцевого правового винятку.
Чи достатньо дозволу директора школи або керівника лікарні?
Дозвіл керівника може бути необхідним для роботи установи, але не замінює індивідуальних прав людей, яких додатково опитують, вимірюють або залучають до дослідницьких процедур. У кластерних випробуваннях потрібно розділяти дозвіл установи та згоду конкретного учасника.
Чи є натискання кнопки «Продовжити» інформованою згодою?
Лише тоді, коли відповідний спосіб відповідає застосовним правовим умовам, інформація достатня й доступна, а вибір справді добровільний. Примусове поєднання звичайного доступу до послуги з додатковою згодою на дослідження підриває свободу рішення. Одна кнопка не засвідчує належного розуміння умов.
Чи можна відкликати згоду після того, як дані вже проаналізовано?
Відкликання впливає на подальшу участь і на відповідні процеси обробки даних згідно із законом та повідомленими умовами. Можливість вилучення вже використаних відомостей залежить від того, чи збереглися персональні дані, чи є вони знеособленими, яка правова підстава обробки та які обов’язки покладає закон. Учаснику ці межі пояснюють до початку дослідження.
Хто захищає людину, коли експеримент проводить держава?
Відповідальність несуть уповноважені організатори й дослідники, компетентні контролюючі та наглядові органи в межах їхніх повноважень. Для протоколів досліджень застосовують належний незалежний етичний перегляд. Людина повинна знати контакти організатора, механізм скарг і законні способи захисту своїх прав. У питаннях персональних даних офіційним орієнтиром є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Висновок
Згода на участь у поведінкових експериментах з населенням є постійним механізмом захисту автономії, безпеки й гідності людини в дослідницькій державній політиці. Належний процес поєднує доступну інформацію, перевірене розуміння, свободу відмови, незалежний етичний нагляд, правомірне використання персональних даних і прозоре оцінювання наслідків. Кожен експеримент потребує окремого визначення його учасників, характеру впливу, дослідницьких процедур та застосовного права України. Суспільна цінність дослідження доводиться науковим дизайном, справедливим розподілом користі й ризику та відкритістю отриманих результатів.
Пов’язані статті
Джерела
Council for International Organizations of Medical Sciences (CIOMS). (2016). International Ethical Guidelines for Health-related Research Involving Humans. Guideline 10: Modifications and Waivers of Informed Consent. Текст настанови.
National Commission for the Protection of Human Subjects of Biomedical and Behavioral Research. (1979). The Belmont Report: Ethical Principles and Guidelines for the Protection of Human Subjects of Research. Офіційний текст.
Nishimura, A., Carey, J., Erwin, P. J., Tilburt, J. C., Murad, M. H., & McCormick, J. B. (2013). Improving understanding in the research informed consent process: a systematic review of 54 interventions tested in randomized control trials. BMC Medical Ethics, 14, 28. DOI.
Nix, H. P., et al. (2021). Informed consent in cluster randomised trials: a guide for the perplexed. BMJ Open, 11, e054213. DOI.
Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD). (2019). Tools and Ethics for Applied Behavioural Insights: The BASIC Toolkit. Офіційний текст.
Weijer, C., et al. (2012). The Ottawa Statement on the Ethical Design and Conduct of Cluster Randomized Trials. PLOS Medicine, 9(11), e1001346. DOI.
World Health Organization / Alliance for Health Policy and Systems Research. (2019). Ethical Considerations for Health Policy and Systems Research. Офіційне видання.
World Medical Association. (2024). Declaration of Helsinki: Ethical Principles for Medical Research Involving Human Participants. Офіційний текст.
Wu, C., et al. (2024). Participants' understanding of informed consent in clinical trials: A systematic review and updated meta-analysis. PLOS ONE. PubMed.
Україна. (1992). Закон «Про інформацію» № 2657-XII. Чинний текст.
Україна. (1996). Конституція України, статті 28 і 32. Офіційний текст.
Україна. (2010). Закон «Про захист персональних даних» № 2297-VI. Чинний текст.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. (2025). Чи мають державні органи право вимагати згоду на обробку персональних даних? Офіційне роз’яснення.