Великий депресивний розлад: що означає термін і як він співвідноситься з ICD-11
Оновлено: 1 день тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 4 липня 2023 · Оновлено: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика
Великий депресивний розлад (ВДР; англ. Major Depressive Disorder, MDD) — це офіційний діагностичний термін системи DSM-5-TR, яку видає Американська психіатрична асоціація. У сучасній ICD-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я назва «великий депресивний розлад» не є головною канонічною назвою окремого діагнозу. Клінічно близькі випадки ICD-11 розподіляє насамперед за перебігом: депресивний розлад з одиничним епізодом — 6A70 та рекурентний депресивний розлад — 6A71. Саме ця різниця в архітектурі двох класифікацій є ключем до правильного розуміння терміна.
Тому запитання «чи є MDD в ICD-11?» має точну відповідь: клінічний феномен, який DSM-5-TR описує як MDD, у ICD-11 представлений, але організований і названий інакше. Автоматично замінювати один ярлик іншим без урахування кількості епізодів, поточного стану, тяжкості та інших кваліфікаторів не слід. Клінічні описи й діагностичні вимоги ICD-11 створені ВООЗ саме для послідовного встановлення діагнозів у клінічній практиці.
Що означає термін «великий депресивний розлад»
У DSM-5-TR великий депресивний розлад належить до групи депресивних розладів. Його ядром є один або більше великих депресивних епізодів, які відповідають визначеним вимогам щодо симптомів, тривалості, клінічно значущого дистресу або порушення функціонування. Американська психіатрична асоціація у своїх матеріалах для пацієнтів прямо вживає «depression» і «major depressive disorder» як пов’язані клінічні назви та описує типові прояви — пригнічений або дратівливий настрій, втрату інтересу й задоволення, зміни сну й апетиту, втому, труднощі концентрації, почуття нікчемності або надмірної провини та думки про смерть. Огляд APA призначений для пояснення розладу, а повні діагностичні правила містить DSM-5-TR.
Слово «великий» у назві легко вводить в оману. Воно позначає сформований діагностичний синдром у традиції DSM, а не автоматично «найтяжчу» депресію. Після встановлення MDD тяжкість окремо уточнюють; клінічний стан може бути легшим, помірним або тяжким. Отже, «великий депресивний розлад» і «тяжка депресія» — не тотожні формулювання.
Так само «клінічна депресія» — поширена зрозуміла назва, але вона менш точна для зіставлення класифікацій. Коли важливо зрозуміти конкретний діагноз, корисно з’ясувати, про яку систему йдеться — DSM-5-TR чи ICD-11 — і який перебіг описаний.
Чому DSM-5-TR і ICD-11 називають близькі стани по-різному
DSM і ICD розвивалися як різні системи з різними завданнями та історією, хоча між ними відбувалося цілеспрямоване зближення. Огляд змін ICD-11, підготовлений міжнародною групою на чолі з Джеффрі Рідом, показує важливу структурну особливість: у ICD-11 епізоди настрою не виступають самостійними діагнозами; їхній тип і повторюваність використовують для визначення самого розладу. Reed та співавтори описують депресивні розлади ICD-11 як групу, що включає розлад з одиничним епізодом, рекурентний депресивний розлад, дистимічний розлад і змішаний депресивний та тривожний розлад.
DSM-5-TR, навпаки, зберігає MDD як одну діагностичну категорію, а перебіг уточнює всередині неї. У людини може бути MDD з одиничним епізодом або MDD з рекурентним перебігом. Через це словосполучення «великий депресивний розлад» не має одного-єдиного коду ICD-11, який завжди механічно замінює DSM-діагноз.
Дослідники, які порівнювали обидві системи, підкреслюють одночасно конвергенцію і відмінності. Наприклад, ICD-11 наблизила поріг депресивного епізоду до DSM-5, вимагаючи щонайменше п’ять симптомів, але рахує їх із переліку десяти, тоді як DSM-5 використовує перелік дев’яти. Інші відмінності стосуються організації перебігу, дистимії, специфікаторів і кодування. Порівняльний огляд Di Cerbo добре показує, чому «клінічно близьке» не означає «класифікаційно ідентичне».
Як MDD співвідноситься з ICD-11
DSM-5-TR MDD з одиничним епізодом
Якщо в термінах DSM-5-TR йдеться про великий депресивний розлад з одним великим депресивним епізодом і немає історії попередніх депресивних епізодів, найближчою категорією ICD-11 є 6A70 — депресивний розлад з одиничним епізодом. ICD-11 далі дозволяє уточнювати тяжкість, наявність психотичних симптомів і стан ремісії. Детальніше про епізод як клінічну одиницю дивіться у статті «Депресивний епізод: що це, симптоми, тяжкість і коли потрібна допомога».
DSM-5-TR MDD з рекурентним перебігом
Коли великий депресивний розлад у DSM-термінах має повторні епізоди, найближчим діагностичним відповідником у ICD-11 є 6A71 — рекурентний депресивний розлад. Тут ключовим стає не «сильніша депресія», а перебіг у часі: наявність щонайменше двох депресивних епізодів, розділених періодом без значущого порушення настрою. Окрема сторінка ХАБу про рекурентний депресивний розлад розбирає перебіг, ремісію та повторні епізоди.
Депресивний епізод у ICD-11
В ICD-11 «депресивний епізод» описує клінічну картину епізоду, але діагностичний ярлик формується з урахуванням перебігу. Саме тому після першого епізоду класифікація веде до 6A70, а за наявності повторних епізодів — до 6A71. Це відрізняється від звички читати словосполучення «депресивний епізод» як повну назву розладу.
Дистимія і персистуючий депресивний розлад
Тут відмінність між системами ще помітніша. DSM-5-TR використовує категорію персистуючого депресивного розладу, тоді як ICD-11 зберігає окрему категорію 6A72 — дистимічний розлад. Тому «MDD», «персистуючий депресивний розлад» і «дистимія» не слід змішувати в один ярлик. Розбіжність між DSM та ICD щодо хронічних депресивних станів описана в порівняльній літературі; практичне пояснення є у статті «Дистимія і персистуючий депресивний розлад».
Чому в українських матеріалах MDD часто змішують з «депресивним епізодом»
Українське інформаційне поле успадкувало термінологію одразу з кількох джерел. У затвердженому МОЗ України в 2014 році протоколі з депресії поруч порівнювали DSM-5 «великий депресивний розлад» і тодішню МКХ-10 «депресивний епізод». Офіційний текст наказу відображає саме цю історичну конфігурацію. Вона пояснює, чому українські навчальні й медичні тексти часто використовують MDD, «великий депресивний епізод» та «депресивний епізод» майже як взаємозамінні слова.
Для ICD-11 така звичка вже недостатньо точна. Нова класифікація будує діагноз навколо перебігу — одиничного або рекурентного — і окремо кодує тяжкість та інші характеристики. Тому сучасний текст має спочатку назвати систему класифікації, а потім пояснити відповідник, а не просто замінити одне слово іншим.
Які симптоми мають на увазі, коли говорять про великий депресивний розлад
MDD — не назва окремого симптому і не синонім будь-якого тривалого смутку. Йдеться про синдром, у якому поєднуються емоційні, когнітивні, мотиваційні, поведінкові й тілесні зміни. ВООЗ описує депресивний розлад як стан зі стійко пригніченим настроєм або втратою задоволення чи інтересу разом з іншими симптомами, який відрізняється від звичайних коливань настрою.
До типових проявів належать пригнічений, порожній або дратівливий настрій; виражене зменшення інтересу чи здатності отримувати задоволення; зниження енергії; труднощі концентрації та прийняття рішень; почуття нікчемності, безнадії або надмірної провини; зміни сну, апетиту чи маси тіла; психомоторне уповільнення або збудження. Думки про смерть або самогубство також можуть входити до симптоматичної картини, але їх наявність потребує окремої оцінки безпеки й не повинна зводитися до простого «пункту в тесті».
У DSM-5-TR для великого депресивного епізоду використовується поріг щонайменше п’яти симптомів із дев’яти протягом одного двотижневого періоду, причому одним із центральних проявів має бути пригнічений настрій або втрата інтересу чи задоволення. ICD-11 також використовує мінімальний поріг п’яти симптомів, але перелік і внутрішня організація вимог дещо інші. Саме ці відмінності важливі для дослідницьких вибірок і формального кодування, хоча клінічна зона значною мірою перекривається. Uher та співавтори аналізували наслідки змін DSM для клінічної практики й досліджень, а Lundin та співавтори показали практичну важливість того, що інструменти оцінки мають відповідати актуальним DSM-5 та ICD-11 вимогам.
Чому «major» не означає «тяжкий»
Одна з найпоширеніших помилок — читати major як позначення максимальної тяжкості. У назві Major Depressive Disorder це історично закріплена назва діагностичної категорії DSM. Після того як вимоги розладу виконані, тяжкість оцінюють окремо. Людина може відповідати критеріям MDD і мати різний рівень симптоматичної тяжкості та функціонального порушення.
ICD-11 робить цю логіку особливо наочною: 6A70 і 6A71 мають окремі підкатегорії або кваліфікатори для легкої, помірної та тяжкої поточної симптоматики, а також для психотичних симптомів і ремісії. Тому правильне питання звучить не «MDD — це завжди тяжка депресія?», а «яка тяжкість і який перебіг конкретного депресивного розладу?».
MDD і депресивний епізод — це не одне й те саме поняття
Епізод описує обмежений у часі комплекс симптомів. Розлад описує клінічну категорію, яка включає епізод і його місце в перебігу хвороби. У DSM великий депресивний епізод є ключовим будівельним блоком MDD, але такий епізод може також виникати в інших контекстах, зокрема в межах біполярного розладу. Саме тому наявність депресивного епізоду ще не вирішує питання про остаточний діагностичний клас.
В ICD-11 різниця між епізодом і розладом закладена прямо в структурі класифікації. Окремий епізод у людини без попередніх депресивних епізодів веде до 6A70; повторний перебіг — до 6A71. Історія маніакального, гіпоманіакального або змішаного епізоду змінює класифікаційну логіку й потребує оцінки біполярного спектра. Детальне порівняння біполярної та уніполярної депресії належить до окремої теми.
MDD і рекурентний депресивний розлад
Рекурентність означає повторюваність епізодів, а не особливий набір симптомів. У DSM-5-TR повторні великі депресивні епізоди можуть описуватися як MDD з рекурентним перебігом. У ICD-11 повторюваність виведена на рівень самої назви діагнозу — «рекурентний депресивний розлад». Саме тому один і той самий пацієнтський опис у науковій статті, написаній мовою DSM, і в медичному документі, складеному за ICD-11, може мати різні формальні назви.
Це також пояснює, чому під час читання досліджень важливо дивитися на критерії включення, а не тільки на заголовок «MDD». Частина досліджень об’єднує людей з першим і повторними епізодами, інші аналізують їх окремо. Для прогнозу й вибору довгострокової стратегії кількість попередніх епізодів має клінічне значення.
MDD, дистимія і персистуючий депресивний розлад
Хронічний пригнічений настрій не завжди класифікується як MDD. DSM-5 об’єднав частину попередніх хронічних депресивних категорій у персистуючий депресивний розлад, тоді як ICD-11 зберегла дистимічний розлад як окрему категорію. Di Cerbo прямо називає це однією з важливих розбіжностей між DSM-5 та ICD-11.
Тому фраза «дистимія — це легкий MDD» спрощує класифікацію. Для діагностичної оцінки значення мають тривалість, інтенсивність, безперервність симптомів, наявність повних депресивних епізодів і перебіг у часі. Окремий матеріал ХАБу про дистимію і персистуючий депресивний розлад розбирає цю термінологічну межу докладніше.
Термін MDD не пояснює одну-єдину причину депресії
Діагностичні класифікації описують клінічний синдром і перебіг, а не встановлюють для кожної людини одну універсальну причину. Депресивні розлади пов’язані з взаємодією біологічних, психологічних і соціальних чинників. ВООЗ наголошує, що депресія може виникати у різних людей і що ризик підвищують, зокрема, тяжкі втрати, насильство та інші стресові події.
Отже, діагноз MDD не означає автоматично «хімічний дисбаланс», певний тип особистості, конкретну подію або одну нейробіологічну несправність. Класифікаційний ярлик корисний для клінічної комунікації, досліджень і планування допомоги, але індивідуальне формулювання випадку потребує ширшого контексту.
Як встановлюють великий депресивний розлад
Діагноз встановлюють за клінічною оцінкою, а не за одним симптомом, онлайн-описом або результатом анкети. Оцінюють характер і тривалість симптомів, їх частоту, вплив на навчання, роботу, побут, стосунки й самообслуговування, перебіг у минулому, супутні психічні й фізичні стани, вживання речовин і ліків, а також фактори безпеки. Детальніше цей процес описує сторінка «Діагностика депресії: клінічна оцінка, критерії та скринінг».
Перебіг у часі
Для співвіднесення DSM з ICD-11 особливо важливо з’ясувати, чи це перший депресивний епізод, чи подібні епізоди вже траплялися раніше. Саме ця інформація відрізняє 6A70 від 6A71. Короткий опис теперішніх симптомів без анамнезу перебігу не дає достатньої інформації для такого розмежування.
Функціонування і клінічна значущість
Кількість симптомів сама по собі не вичерпує оцінку. Важливо, наскільки вони спричиняють страждання й порушують повсякденне функціонування. Дві людини з подібним переліком симптомів можуть мати різну тяжкість, різні ризики та різні потреби в допомозі.
Історія піднесеного або різко активованого настрою
Оцінка попередніх маніакальних і гіпоманіакальних епізодів принципова, оскільки вона може змінити діагностичний клас з уніполярного депресивного на біполярний. Саме тому депресивний епізод не можна автоматично називати MDD лише за поточними симптомами. Поглиблене порівняння біполярної та уніполярної депресії належить до окремого кластеру ХАБу.
Інші пояснення симптомів
Клінічна оцінка також враховує психічні й медичні стани, вплив психоактивних речовин і медикаментів, реакції на втрату, психотичні симптоми та інші контексти, які можуть змінювати діагностичне формулювання. Це диференційна діагностика, а не пошук одного «правильного» симптому.
Чи можна визначити MDD за психологічним тестом
Скринінгові анкети допомагають оцінити вираженість симптомів або вирішити, чи потрібне подальше обстеження, але не замінюють клінічний діагноз. Навіть інструмент, побудований навколо симптомів DSM, не може самостійно перевірити весь анамнез, диференційні діагнози, біполярний перебіг, медичні причини й контекст функціонування.
Це важливо і для наукових досліджень. Lundin, Möller і Forsell показали, що зміни між DSM та ICD потребують оновлення вимірювальних інструментів: навіть добре відома шкала може не повністю охоплювати актуальні симптоматичні вимоги новішої класифікації. Тому «бал за тестом» і «діагноз MDD» належать до різних рівнів оцінки.
Що класифікаційна назва змінює для лікування
Назва діагнозу допомагає описати стан, але не є готовим рецептом лікування. Вибір допомоги залежить від тяжкості, перебігу, попереднього лікування, супутніх станів, ризиків, побажань людини й доступності методів. ВООЗ зазначає, що ефективні методи лікування існують для легких, помірних і тяжких депресивних станів, а рекомендації NICE NG222 будують вибір втручань навколо клінічних потреб, переваг людини та характеристик епізоду.
Психотерапевтичні методи, антидепресанти та інші біологічні втручання мають різні показання. Рішення про призначення, зміну дози або припинення рецептурних препаратів приймають разом із лікарем. Психотичні симптоми, дуже тяжке функціональне порушення або високий ризик для безпеки потребують окремої професійної оцінки; сам ярлик MDD не описує всі ці обставини.
Чому різниця між DSM і ICD важлива для наукових досліджень
У міжнародній науковій літературі MDD — один із найпоширеніших термінів. Але дослідження, що використовує DSM-критерії, і дослідження, що набирає учасників за ICD-11, не обов’язково формують повністю ідентичні вибірки. Відмінності в переліках симптомів, правилах перебігу, хронічних категоріях і специфікаторах можуть впливати на те, хто потрапить до вибірки.
Це не означає, що системи описують «різні депресії». Їхній клінічний зміст значною мірою перекривається, а розробники ICD-11 свідомо прагнули більшої узгодженості з DSM. Проте для точного читання досліджень потрібно бачити, яка система, версія й конкретні критерії були використані. Порівняння ICD-11 і DSM-5 та огляд архітектури ICD-11 Reed та співавторів дають для цього необхідний контекст.
Поширені помилки у вживанні терміна
«Великий депресивний розлад» означає будь-яку депресію
Ні. У побуті словом «депресія» називають широкий спектр переживань, а в клінічних системах існує кілька депресивних категорій. MDD — конкретний термін DSM, а не загальна назва всього депресивного спектра. Базовий огляд самого поняття депресії дивіться у статті «Депресія: що це, симптоми, причини та лікування».
MDD завжди означає тяжку депресію
Ні. «Major» є частиною назви діагнозу, а тяжкість оцінюють окремо. Саме тому в обох сучасних класифікаціях існують додаткові градації тяжкості або специфікатори.
ICD-11 просто перейменувала MDD
Точніше сказати, що ICD-11 описує близьку клінічну область іншою структурою. Один епізод і повторний перебіг у ICD-11 належать до різних основних категорій — 6A70 і 6A71.
Один позитивний тест підтверджує діагноз
Ні. Скринінг виявляє ймовірні симптоми або їх тяжкість. Діагноз потребує клінічної оцінки, перевірки тривалості, функціонування, анамнезу та альтернативних пояснень.
Повторний епізод — це просто «важча» депресія
Рекурентність описує часовий перебіг. Вона не замінює оцінку поточної тяжкості: повторний епізод може мати різну вираженість, а одиничний епізод також може бути тяжким.
Ейфорія або різко підвищена активність є звичайною частиною MDD
Типова мінливість настрою не дорівнює манії чи гіпоманії. Якщо в анамнезі були чіткі маніакальні або гіпоманіакальні епізоди, діагностична оцінка має перевірити біполярний спектр. Це принципова класифікаційна межа, а не другорядна деталь.
Коли варто звернутися за професійною оцінкою
Професійна оцінка доцільна, коли пригнічений настрій, втрата інтересу чи інші депресивні симптоми тривають близько двох тижнів або довше, повторюються, помітно порушують сон, роботу, навчання, стосунки чи самообслуговування або викликають значне страждання. Звертатися можна і раніше, якщо стан швидко погіршується або вже зараз суттєво заважає функціонувати.
Якщо виникають думки про самогубство, намір завдати собі шкоди, психотичні симптоми, різка втрата здатності дбати про себе чи інша безпосередня небезпека, потрібна окрема невідкладна оцінка безпеки. Такі ситуації не слід вирішувати лише за допомогою інформаційної статті або онлайн-тесту.
Часті запитання
Чи є «великий депресивний розлад» офіційним діагнозом
Так, це офіційна назва діагнозу в DSM-5-TR. В ICD-11 відповідна клінічна область названа й структурована інакше — передусім як депресивний розлад з одиничним епізодом або рекурентний депресивний розлад.
Чи є код ICD-11 саме для MDD
Єдиного універсального коду «MDD» в ICD-11 немає. Найближчий код залежить від перебігу: 6A70 для одиничного депресивного епізоду в межах відповідного розладу і 6A71 для рекурентного депресивного розладу.
Чи MDD і депресивний епізод — синоніми
Ні. Депресивний епізод описує епізодичний синдром, а MDD — діагностичний розлад у системі DSM. В ICD-11 епізод також використовується як складова для визначення розладу й його перебігу.
Чи може MDD бути лише один раз у житті
Так. У DSM-термінах можливий MDD з одиничним епізодом. У ICD-11 близька категорія — 6A70, депресивний розлад з одиничним епізодом.
Якщо епізоди повторюються, це все ще MDD
У DSM-5-TR — так, із уточненням рекурентного перебігу. В ICD-11 для повторних епізодів використовується окрема основна категорія 6A71 — рекурентний депресивний розлад.
Чи «клінічна депресія» — те саме, що MDD
У популярних і частині професійних текстів «клінічна депресія» часто використовується як зрозумілий синонім MDD. Для формального діагнозу точніше називати класифікацію й конкретну категорію, тому що слово «депресія» охоплює ширший спектр станів.
Чи можна поставити MDD за п’ятьма симптомами
Ні. Порогова кількість симптомів є лише частиною діагностичних вимог. Потрібні відповідна тривалість, клінічна значущість, оцінка функціонування, анамнез перебігу й перевірка інших можливих пояснень.
Чи відрізняється лікування лише через те, що використано DSM або ICD
Не сама назва системи визначає лікування. Клінічні рішення спираються на поточну тяжкість, перебіг, супутні стани, ризики, попередню відповідь на лікування та уподобання людини. Класифікація допомагає точно описати стан і організувати клінічну комунікацію.
Пов’язані статті
Джерела
Американська психіатрична асоціація. Depression. Офіційна сторінка.
Американська психіатрична асоціація. DSM-5-TR Fact Sheets. Офіційні матеріали DSM-5-TR.
Всесвітня організація охорони здоров’я. 2024. Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. WHO.
Всесвітня організація охорони здоров’я. 2026. Depressive disorder (depression). WHO Fact Sheet.
Di Cerbo A. 2021. Convergences and divergences in the ICD-11 vs. DSM-5 classification of mood disorders. Turk Psikiyatri Dergisi, 32(4), 293–295. DOI.
Lundin A., Möller J., Forsell Y. 2023. The Major Depression Inventory for diagnosing according to DSM-5 and ICD-11: Psychometric properties and validity in a Swedish general population. International Journal of Methods in Psychiatric Research, 32(4), e1966. DOI.
Міністерство охорони здоров’я України. 2014. Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при депресії. Наказ № 1003 від 25.12.2014. Офіційний текст.
Національний інститут здоров’я і досконалості медичної допомоги (NICE). 2022. Depression in adults: treatment and management (NG222). NICE.
Reed G. M. et al. 2019. Innovations and changes in the ICD-11 classification of mental, behavioural and neurodevelopmental disorders. World Psychiatry, 18(1), 3–19. DOI.
Uher R., Payne J. L., Pavlova B., Perlis R. H. 2014. Major depressive disorder in DSM-5: implications for clinical practice and research of changes from DSM-IV. Depression and Anxiety, 31(6), 459–471. DOI.