Емпатія і моральне судження: коли співпереживання підтримує допомогу, а коли робить оцінки вибірковими
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 року · Редакційна політика
Емпатія може наближати моральне рішення до конкретної людської потреби: ми помічаємо біль, краще уявляємо наслідки для іншої людини й частіше відчуваємо спонукання допомогти. Водночас та сама психологічна здатність може робити увагу нерівномірною. Яскрава історія однієї людини, близькість, подібність, групова належність або те, кого ми вже вважаємо «добрим» чи «поганим», здатні змінювати силу співпереживання. Тому емпатія пов’язана з мораллю, але не є її синонімом і не працює як універсальний внутрішній детектор правильного рішення. Decety & Cowell, 2014.
Найсильніший сучасний висновок для цієї теми звучить двобічно. Емпатія може впливати на моральне судження, а попередня моральна оцінка людини або її вчинку може, своєю чергою, змінювати емпатійну реакцію. Метааналіз 2025 року, що об’єднав 19 ERP-досліджень і 60 ефектів, виявив невеликий зв’язок вищої емпатії з ранніми нейрофізіологічними показниками під час морального оцінювання, а також зв’язок моральних характеристик цілі з пізнішими компонентами емпатійної відповіді. Це дані про статистичні закономірності в лабораторних завданнях, а не доказ того, що сильніше співпереживання автоматично робить висновок правильнішим. Zhang et al., 2025.
Для читача тут корисне просте правило: моральне судження, моральний вибір, моральна мотивація і моральна поведінка — різні рівні психологічного процесу. Людина може щиро співпереживати, але зробити упереджену оцінку; може не відчувати інтенсивного емоційного резонансу, але діяти послідовно за правилом справедливості; може вважати певну дію правильною, проте не здійснити її через страх, брак ресурсів, конфлікт обов’язків або інші обмеження.
Що саме пов’язує емпатію з моральним судженням
У повсякденній мові «моральною оцінкою» часто називають одразу кілька різних речей. Для наукової точності їх варто розвести. Moral judgment — це оцінка дії, наміру, правила або ситуації як морально прийнятної чи неприйнятної. Blame judgment — окреме судження про те, наскільки конкретна особа заслуговує на осуд. Responsibility attribution — приписування відповідальності з огляду на причинний внесок, намір, знання, контроль і можливість діяти інакше. Norm judgment — оцінка того, яка норма діє в ситуації та чи була вона порушена.
Moral decision — це вибір між доступними діями. Moral reasoning — явне опрацювання причин, наслідків, правил, прав, обов’язків і суперечливих міркувань. Moral intuition — швидка моральна оцінка, що може виникати до розгорнутого пояснення; швидкість не робить її автоматично ірраціональною. Moral motivation — спонукання діяти відповідно до певної цінності або норми. Moral behavior — сама дія. Жодна з цих ланок не є простим замінником іншої.
Особливо важливо не підміняти моральне судження моральним звинуваченням. Визнати дію шкідливою — ще не означає визначити однаковий ступінь вини всіх причетних. Емпатія до постраждалої людини може посилити негативну оцінку наслідку, але питання наміру, контролю, обізнаності й відповідальності потребують окремого аналізу.
Так само моральне міркування не гарантує «правильної» відповіді. Психологія досліджує, як люди доходять висновків, які чинники зміщують увагу і як змінюється поведінка. Вона не встановлює єдину нормативну мораль і не перетворює емпіричну закономірність на доказ того, що певна етична позиція є істинною.
Емпатія — не один психологічний процес
Слово «емпатія» охоплює кілька споріднених, але не тотожних процесів. Огляд 43 окремих визначень показав, наскільки різняться дослідницькі підходи до когнітивного й афективного компонентів, розмежування «я — інший», ролі ситуації та зв’язку з поведінкою. Саме тому формула «емпатія спричиняє X» без уточнення, яку емпатію, як вимірювали і в якому контексті, часто є надто грубою. Cuff et al., 2016.
Афективна емпатія
Афективна емпатія стосується емоційного резонансу з переживанням іншої людини. Коли ми бачимо біль, страх або втрату, власна емоційна система може частково відгукуватися на цей стан. Такий резонанс здатний зробити чужу потребу психологічно помітнішою, але сам по собі ще не визначає ані справедливого розподілу допомоги, ані ступеня відповідальності іншої сторони.
Когнітивна емпатія і прийняття перспективи
Когнітивна емпатія стосується розуміння чужої перспективи: що інша людина знає, чого боїться, як інтерпретує ситуацію і чому може діяти саме так. Вона може бути високою без сильного емоційного співпереживання. Розуміння мотивів також не дорівнює схваленню. У моральному аналізі ця здатність корисна тим, що додає контекст, але не скасовує окремого питання про норми, наслідки й відповідальність.
Емпатійна турбота, співчуття і власний дистрес
Співчуття та емпатійна турбота більше стосуються бажання, щоб іншій людині стало краще. Власний дистрес — неприємне збудження, яке виникає у спостерігача, — може натомість мотивувати віддалитися від ситуації, щоб зменшити власний дискомфорт. Отже, однаково сильна емоційна реакція не завжди веде до однакової допомоги.
Огляд Decety і Cowell пропонує саме таке розрізнення: емоційне розділення стану, емпатійна турбота й прийняття перспективи мають різні зв’язки з моральним пізнанням і поведінкою. Тому твердження «в людини більше емпатії» без уточнення компонента має обмежену пояснювальну цінність. Decety & Cowell, 2014.
Що показують систематичні огляди й метааналізи
Емпатія і просоціальна поведінка
Метааналіз 62 досліджень, 146 вибірок і 71 310 учасників виявив позитивний зв’язок просоціальної поведінки як з когнітивною емпатією (r = 0,32), так і з афективною емпатією (r = 0,30). Водночас сила зв’язку змінювалася залежно від культури, рівня освіти, типу публікації та способу вимірювання емпатії. Це помірна кореляція, а не гарантія: висока емпатія не означає, що людина завжди допомагатиме, а просоціальна дія може спиратися на принцип, роль, обов’язок або норму навіть без сильного співпереживання. Yin & Wang, 2023.
Тому емпатію доречно розглядати як один із механізмів, що може підтримувати просоціальну та альтруїстичну поведінку, поряд із нормами взаємності, цінностями, репутаційними мотивами, ідентичністю, очікуваннями, контролем поведінки й реальною можливістю діяти.
Емпатія і моральні дилеми
Систематичний огляд і метааналіз досліджень trolley problems та їхніх варіантів відібрав 34 роботи з 661 запису. Шість метааналітичних і систематичних узагальнень у межах огляду вказували на невеликі або помірні зв’язки афективної емпатії з моральними судженнями, рішеннями та схильностями, особливо в особистих дилемах з навмисним заподіянням шкоди. Для когнітивних компонентів емпатії зв’язки частіше були обмеженими або статистично незначущими. Nasello & Triffaux, 2023.
Ці результати не слід читати як тест на «моральність» людини. Моральні дилеми — це контрольовані сценарії, створені для розділення певних психологічних процесів. Вони не відтворюють усі особливості реальних рішень: невизначеність, тривалі стосунки, правові правила, професійні ролі, ризик для себе, неоднакову достовірність інформації та можливість шукати третій варіант.
Двобічний зв’язок емпатії і моральної оцінки
Метааналіз ERP-досліджень 2025 року важливий тим, що не зводить зв’язок до стрілки «емпатія → мораль». Вища емпатія була пов’язана з більшою амплітудою N2 під час порівняння моральних та аморальних сценаріїв (r = 0,18), а моральні характеристики цілі були пов’язані з відмінностями P3 (r = 0,30) і LPP (r = 0,16) під час емпатійної відповіді. Автори інтерпретують перший патерн як можливу роль ранньої уваги, а другий — як можливу роль пізнішої когнітивної регуляції. Zhang et al., 2025.
Науковий статус цього висновку потребує точності. Метааналіз узагальнює лише 19 ERP-досліджень; нейрофізіологічні компоненти залежать від конкретного завдання й не є прямими «мітками моральності». Сам метааналіз не був пререєстрований. Отже, він підсилює evidence base щодо взаємного зв’язку, але не дає підстав робити індивідуальні висновки про моральні якості людини за показниками мозкової активності.
Коли співпереживання підтримує допомогу
Коли воно робить чужу потребу помітною
Допомога часто починається з уваги. Конкретна історія, голос, обличчя або зрозумілий опис страждання можуть перетворити абстрактну проблему на переживання конкретної людини. Емпатійна реакція підсилює суб’єктивну значущість цієї потреби й може збільшити готовність витратити час, гроші або зусилля.
Водночас відомий identifiable victim effect виявився значно скромнішим, ніж його інколи описують у популярній психології. Метааналіз 41 дослідження отримав загальний ефект лише r = 0,05; він був надійнішим за специфічних умов, зокрема для однієї ідентифікованої жертви та певних форматів запиту про допомогу. Тож «конкретна історія завжди сильніша за статистику» — надто широке правило. Lee & Feeley, 2016.
Коли емоція переходить у турботу, а не лише у власний дистрес
Емпатійна турбота здатна підтримувати дію, коли увага спрямована на добробут іншої людини і є зрозумілий спосіб допомогти. Саме тут емпатія найкраще поєднується з альтруїзмом: чужа потреба стає мотивом, а не просто емоційним стимулом.
Водночас людина може переживати сильний дискомфорт від чужого болю і уникати контакту, якщо ситуація здається надто виснажливою, безнадійною або такою, де допомога неможлива. Мотиваційні огляди емпатії наголошують, що люди регулюють наближення до співпереживання залежно від очікуваних витрат і винагород; це одна з причин, чому реакція не є автоматично стабільною в усіх ситуаціях. Cameron, Conway & Scheffer, 2022.
Коли співпереживання доповнює правило або професійний обов’язок
Емпатія особливо корисна як джерело інформації про людський наслідок рішення. Вона може нагадати, що за правилом, діаграмою, статистикою або процедурою є конкретні переживання. Але надійні рішення часто потребують ще й зовнішніх критеріїв: однакових процедур, перевірки фактів, пропорційності, прав, обов’язків і можливості оскарження. Емоційна чутливість і процедурна послідовність можуть доповнювати одна одну.
Коли емпатія робить моральні оцінки вибірковими
Коли одна людина психологічно витісняє інших
Емпатія має фокус. Якщо увага сильно зосереджена на одній людині, інші постраждалі, майбутні наслідки або менш виразні сторони ситуації можуть отримати меншу психологічну вагу. Це не означає, що співпереживання «псує» рішення. Це означає, що сильний фокус на одній перспективі не дорівнює повному огляду всіх морально релевантних перспектив.
Класичні експерименти Batson та колег показали, що індукована емпатія до конкретної людини могла підштовхувати учасників до привілейованого розподілу ресурсу на її користь, хоча самі учасники визнавали такий розподіл менш справедливим. Це старі й специфічні лабораторні дослідження, тому їх слід читати як демонстрацію можливого конфлікту між турботою про конкретну людину і правилом неупередженого розподілу, а не як універсальний закон. Batson et al., 1995.
Коли близькість і групова належність змінюють силу реакції
Люди нерідко сильніше співпереживають тим, хто здається близьким, знайомим або належить до «своєї» групи. Систематичний метааналіз 87 fMRI-наборів даних із 2328 учасниками виявив сильніші нейронні емпатійні реакції на страждання членів своєї групи в частині завдань; водночас автори підкреслювали високу контекстну специфічність міжгрупових ефектів. Saarinen et al., 2021.
Для морального судження це важливо тому, що неоднакова емоційна видимість «своїх» і «чужих» може змінити те, чиї втрати першими потраплять у поле уваги. Докладніше цей механізм розглядає стаття про емпатійний розрив щодо чужої групи. Така різниця не є діагнозом і не дає підстав перетворювати науковий термін на ярлик для конкретної людини або групи.
Коли моральна репутація цілі визначає, скільки емпатії вона отримує
Вибірковість працює і у зворотному напрямку: ми не лише формуємо моральні оцінки під впливом емпатії, а й розподіляємо емпатію під впливом уже наявних моральних оцінок. Огляд Wang та колег описує дані про selective empathy: моральні характеристики цілі, оцінка заслуженості, схожість, емоційний зв’язок, групова належність і дегуманізація можуть змінювати емпатійну реакцію. Wang et al., 2022.
Це створює потенційну петлю підсилення. Спочатку людину оцінюють негативно, потім її страждання викликає менше турботи, а слабша турбота може зробити суворішу оцінку психологічно легшою. Але така послідовність не є неминучою: її сила залежить від контексту, інформації, групових меж, мотивації й індивідуальних відмінностей.
Коли співпереживання нерівномірно розподіляється між сторонами конфлікту
У конфліктній ситуації питання «до кого саме спрямована емпатія?» часто важливіше за загальне питання «скільки в людини емпатії?». Співпереживання постраждалому може зробити шкоду суб’єктивно виразнішою. Співпереживання порушнику може додати контекст його мотивів, обмежень або власного досвіду. Обидві перспективи можуть містити релевантну інформацію, але вони не визначають автоматично однакове рішення.
Емпатія, покарання і справедливість
Покарання — показовий приклад того, як напрямок емпатії може змінити рішення. У двох експериментах 2025 року більша емпатія до жертви була пов’язана із суворішими каральними установками щодо агресора; важливим посередником були негативні оцінки агресора. Автори окремо підкреслюють, що моральні судження про агресора й оцінка самого акту агресії не повністю збігаються. Camara, Sel & Hanel, 2025.
Інший експеримент 2025 року спрямовував емпатію на порушника норми справедливого розподілу. У лабораторному завданні з покаранням третьою стороною учасники за умови емпатії рідше й слабше карали несправедливі пропозиції. Це одне ERP-дослідження на невеликій вибірці з одного культурного контексту, тому результат слід вважати конкретною демонстрацією можливого компромісу між емпатійно-альтруїстичним мотивом і мотивом справедливості, а не загальним правилом судової або повсякденної поведінки. Zhang et al., 2025.
Разом ці роботи показують важливе: емпатія не має одного фіксованого «морального напрямку». Залежно від того, хто є фокусом співпереживання, вона може підсилити вимогу покарати, підтримати пом’якшення або змінити вагу окремих фактів. Огляд мотиваційної регуляції емпатії доходить подібного висновку: її вплив на покарання залежить від фокальної цілі та конфігурації ситуації. Cameron, Conway & Scheffer, 2022.
Моральна інтуїція, міркування і емпатія
Емпатійний сигнал може бути швидким. Побачивши біль, людина нерідко реагує до того, як сформулює аргумент. Така швидка реакція може входити до моральної інтуїції, але інтуїтивність не дорівнює бездумності. Швидкі оцінки можуть спиратися на попередній досвід, засвоєні норми й автоматизоване розпізнавання соціальних сигналів.
Моральне міркування додає можливість перевірити першу реакцію: чи однаково застосовано правило, чи враховано намір, контроль і наслідки, чи не випала з поля уваги інша сторона, чи є альтернативи. Однак і розгорнуте міркування не гарантує правильності: люди здатні будувати переконливі аргументи на неповній інформації, захищати початкову позицію або надавати різну вагу однаковим фактам.
Тому найточніше говорити не про боротьбу «емоції проти розуму», а про взаємодію уваги, емоційного резонансу, оцінки намірів, засвоєних норм, мотивації, пам’яті та свідомого аналізу. Метааналіз ERP-досліджень 2025 року узгоджується саме з такою багаторівневою картиною, де ранні й пізні процеси можуть робити різний внесок. Zhang et al., 2025.
Чому «більше емпатії» не є універсальним рецептом
Популярна формула «якби люди більше співпереживали, вони завжди ухвалювали б кращі моральні рішення» змішує опис психологічного механізму з нормативним висновком. Емпатія може збільшити увагу до страждання і підтримати допомогу, але не вирішує сама по собі, як розподіляти обмежені ресурси, як порівнювати потреби багатьох людей, яка відповідальність пропорційна контролю або яке правило має перевагу в конфлікті норм.
Окремо слід уникати протилежного спрощення — ніби вибірковість робить емпатію «поганою» або непотрібною. Дослідження моральних оцінок самої емпатії показує, що люди здатні оцінювати упереджену й більш рівномірну емпатію по-різному; у двох пререєстрованих дослідженнях учасники загалом вважали рівномірну емпатію соціально й морально цінною, хоча також визнавали пріоритет близьких стосунків у певних контекстах. Це свідчить, що моральні норми можуть регулювати не лише поведінку після емпатії, а й те, як люди вважають доречним розподіляти власну емпатійну увагу. Fowler, Law & Gaesser, 2021.
Як зменшувати вибірковість моральної оцінки
Спочатку назвати, що саме ви оцінюєте
Корисно розділити питання: «Чи була дія неправильною?», «Хто і за що відповідальний?», «Якою була роль наміру й контролю?», «Яка норма тут застосовна?», «Яке рішення я підтримую?». Коли ці питання злиті в одне, сильне співпереживання легко переноситься з оцінки шкоди на оцінку характеру, вини або заслуженого покарання.
Застосувати той самий критерій до іншої цілі
Мисленнєва перевірка на симетрію проста: як змінилася б оцінка, якби та сама дія, намір і наслідок були пов’язані з людиною, до якої я відчуваю менше близькості? Якщо висновок різко змінюється лише разом з особою, це сигнал перевірити, чи не стала емпатійна близькість прихованим критерієм.
Розширити поле моральної уваги
Сильна історія однієї людини може зайняти майже все поле уваги. Варто окремо запитати, хто ще зазнає наслідків, хто не має голосу в ситуації, які ефекти з’являться пізніше і які альтернативи можуть допомогти фокусній людині без непропорційної шкоди іншим. Такий крок не зменшує емпатію, а переводить її з вузького фокуса в ширший аналіз.
Перевірити намір, контроль і причинний внесок
Емоційна сила наслідку може психологічно підштовхувати до сильного звинувачення. Але відповідальність потребує окремої перевірки: що людина знала, що могла контролювати, що передбачала, які в неї були альтернативи і який причинний внесок її дії. Співчуття постраждалому й точність атрибуції відповідальності сумісні, але це різні завдання.
Поєднати людську перспективу з явними критеріями
У складних рішеннях корисно робити критерії видимими: пропорційність, послідовність, фактична шкода, намір, права, ризик, потреба, можливість відновлення. Емпатія тоді виконує важливу функцію — допомагає не втратити переживання людей — але не стає єдиним механізмом розподілу моральної ваги.
Моральні цінності й емпатія не гарантують поведінки
Навіть коли людина вважає допомогу правильною, співпереживає і має відповідні цінності, між наміром і дією залишаються ресурси, час, страх, соціальні норми, ризик, самоконтроль, конкуренція цілей і реальна можливість щось зробити. Саме тому моральна ідентичність, переконання або емпатійні переживання не можна використовувати як прямий рейтинг «моральності» людини.
Так само одинична поведінка не дозволяє надійно реконструювати весь внутрішній процес. Допомога може мати різні мотиви; відмова допомагати може бути пов’язана з браком можливостей; суворе рішення може спиратися на різні уявлення про справедливість. Науково коректний аналіз розрізняє вимірювані змінні й не перетворює їх на моральні типи людей.
Типові помилки у розумінні емпатії та моралі
«Емпатійна людина завжди робить моральніший вибір»
Дані цього не підтверджують. Емпатія пов’язана з просоціальністю в середньому, але її ефект залежить від компонента емпатії, цілі, ситуації та способу вимірювання. Вона може підтримати допомогу й водночас сприяти парціальності, якщо вся увага зосереджена на одній людині. Yin & Wang, 2023; Cameron, Conway & Scheffer, 2022.
«Якщо емпатія вибіркова, вона ірраціональна»
Вибірковість може мати зрозумілі психологічні джерела: близькість, інформаційну доступність, групову належність, оцінку заслуженості, мотивацію й обмежену увагу. Пояснюваність не робить кожен наслідок бажаним, але й не дає підстав ототожнювати емоційний процес з ірраціональністю.
«Емпатія до порушника означає виправдання його дії»
Ні. Розуміння чужої перспективи, співпереживання стражданню, оцінка вчинку, приписування відповідальності й рішення про наслідки — різні психологічні операції. Людина може співчувати чиїмось обставинам і водночас вважати конкретну дію неприйнятною.
«Емпатія до жертви автоматично визначає справедливе покарання»
Ні. Емпатія може зробити шкоду більш помітною, але пропорційність покарання потребує окремої оцінки наміру, контролю, тяжкості, причинного внеску й правил. Сучасні експерименти показують, що фокус емпатії здатний змінювати каральні установки в різні боки. Camara, Sel & Hanel, 2025; Zhang et al., 2025.
«Нейронна реакція показує справжню моральність»
Ні. ERP і fMRI реєструють статистичні патерни активності в конкретних завданнях. Вони не є індивідуальним детектором моралі, справедливості, провини або емпатії. Навіть метааналізи нейровізуалізаційних даних описують групові закономірності й контекстну варіативність, а не моральні властивості окремої людини. Saarinen et al., 2021; Zhang et al., 2025.
Науковий статус: що можна вважати встановленим, а що залишається обмеженим
Найкраще підтриманий загальний висновок полягає в тому, що емпатія пов’язана з просоціальною поведінкою і може впливати на моральні оцінки та рішення, але сила й напрямок зв’язку залежать від компонента емпатії, фокальної цілі, типу завдання й контексту. Метааналітичні дані про просоціальність і моральні дилеми дають конвергентну картину помірних, а не абсолютних зв’язків. Yin & Wang, 2023; Nasello & Triffaux, 2023.
Добре підтримана й сама ідея вибірковості: емпатійна реакція змінюється залежно від близькості, групового контексту та характеристик цілі. Але конкретний розмір ефекту не можна переносити з одного дизайну на всі життєві ситуації. Наприклад, ефект ідентифікованої жертви в метааналізі був малим і залежав від умов. Lee & Feeley, 2016.
Дані про конкретні механізми покарання, ERP-компоненти й окремі парадигми слід вважати більш контекстними. Вони допомагають пояснювати можливі процеси, але не встановлюють універсальної причинної траєкторії. Особливо обережно потрібно переносити лабораторні результати на судові, військові, медичні або інші високоризикові рішення.
FAQ
Чи є емпатія основою моралі?
Емпатія є важливим психологічним чинником морального життя, особливо коли йдеться про увагу до чужого страждання й мотивацію допомоги. Але сучасні огляди не підтримують ототожнення емпатії з мораллю. Правила, норми, справедливість, відповідальність, права, самоконтроль і свідоме міркування можуть впливати на рішення незалежно від сили співпереживання. Decety & Cowell, 2014.
Чи означає висока емпатія, що людина моральніша?
Ні. Вища емпатія в середньому пов’язана з більшою просоціальною поведінкою, але цей зв’язок помірний і залежить від контексту. Наукові шкали емпатії не є тестами на моральну цінність особистості. Yin & Wang, 2023.
Чому ми можемо більше співпереживати одній людині, ніж багатьом?
Конкретна людина часто сильніше захоплює увагу і легше викликає емоційне уявлення, ніж абстрактна статистика. Проте метааналіз identifiable victim effect показує, що середній ефект невеликий і надійний лише за певних умов. Lee & Feeley, 2016.
Чи може емпатія зробити рішення несправедливим?
Може сприяти парціальності за певних умов, особливо коли співпереживання дуже сильно сфокусоване на одній стороні, а рішення вимагає однакового правила для кількох людей. Класичні експерименти демонстрували такий конфлікт, але це не універсальний наслідок емпатії. Batson et al., 1995.
Чи означає співпереживання порушнику, що його треба менше карати?
Не автоматично. В окремих лабораторних завданнях емпатія до порушника зменшувала покарання, але це контекстний ефект. Рішення про відповідальність і наслідки потребує окремого аналізу наміру, контролю, шкоди, правил і пропорційності. Zhang et al., 2025.
Чи може емпатія до жертви посилювати бажання покарати?
Так, у деяких експериментальних умовах більша емпатія до жертви була пов’язана із суворішими каральними установками щодо агресора. Це не означає, що сильніше покарання автоматично справедливіше; результат показує, що емоційний фокус може змінювати каральні оцінки. Camara, Sel & Hanel, 2025.
Чи є моральна інтуїція ірраціональною?
Ні. Інтуїтивна оцінка — це швидкий режим обробки, а не синонім помилки. Вона може бути корисною або упередженою залежно від досвіду й контексту, так само як розгорнуте міркування може бути точним або хибним.
Чи можна навчитися менш вибірково використовувати емпатію?
Люди здатні регулювати емпатійну увагу й переоцінювати, кому та скільки уваги приділяють. Практично корисними є перевірка симетрії критеріїв, розширення кола сторін, окремий аналіз відповідальності та явне формулювання правил рішення. Дослідження також показують, що моральні уявлення про справедливу емпатію можуть впливати на те, як люди оцінюють сам розподіл співпереживання. Fowler, Law & Gaesser, 2021; Cameron, Conway & Scheffer, 2022.