Альтруїзм: що це і чому люди допомагають іншим
Оновлено: 24 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 19 вересня 2023 року · Редакційна політика
Альтруїзм — це спрямованість на благо іншої людини, за якої допомога, підтримка або інша дія здійснюється заради її добробуту. У психології важливо розрізняти сам вчинок і мотив: зовні корисна для іншого дія є просоціальною поведінкою, але її не завжди називають альтруїстичною, якщо головною метою були винагорода, репутація або уникнення осуду.
Альтруїзм у психології: що саме називають альтруїзмом
Єдиного універсального визначення альтруїзму для всіх галузей науки немає. Сучасний огляд понять просоціальної поведінки й альтруїзму показує, що дослідницькі визначення відрізняються тим, яку роль вони надають намірам, мотивам, особистим витратам і можливим вигодам. Спільним залишається орієнтація на добробут іншого.
У соціальній психології альтруїзм розглядають поруч із допомогою, просоціальною поведінкою, кооперацією, емпатією та соціальними нормами. Це не просто характеристика «доброї людини», а поняття, за допомогою якого дослідники ставлять точніше запитання: чого людина прагнула досягти своїм вчинком, кому він приніс користь і які механізми підтримали рішення допомогти.
Сам термін «альтруїзм» пов’язують з Огюстом Контом, який увів французьке altruisme у XIX столітті як позначення орієнтації на інших. У сучасній психології поняття живе вже поза межами його початкової філософської системи й має багато операційних визначень. Історичний контекст терміна допомагає відрізнити походження слова від сучасних психологічних моделей.
Альтруїзм і просоціальна поведінка — не те саме
Просоціальна поведінка — ширше поняття. Воно охоплює дії, що приносять користь іншим людям або групі: допомогу, підтримку, пожертви, волонтерство, обмін ресурсами, турботу. Такі дії можна спостерігати. Окремий матеріал про альтруїстичну поведінку розглядає саме цей поведінковий рівень і його співвідношення з мотивом. Мотив безпосередньо спостерігати неможливо, тому дослідження альтруїзму потребує окремих припущень і способів вимірювання.
Корисно розрізняти три рівні. По-перше, результат: кому стало краще після дії. По-друге, намір: якого результату людина прагнула. По-третє, мотивацію: чому саме цей результат був для неї важливим. Одна й та сама пожертва може бути спрямована на допомогу, на підтримання репутації, на виконання норми або на кілька цілей одночасно.
Просоціальна дія описує спостережувану поведінку та її користь для інших.
Альтруїстична мотивація стосується того, чи є добробут іншого самостійною метою дії.
Особиста ціна може бути важливою частиною визначення, але різні дослідницькі традиції задають її по-різному.
Побічна вигода для того, хто допомагає, не визначає мотив автоматично: важливо, заради чого дія була обрана.
Тому зовнішня «безкорисливість» ще не дає повної відповіді про внутрішній мотив. Водночас наявність приємних почуттів після допомоги не перетворює вчинок автоматично на егоїстичний. Людина може щиро прагнути поліпшити становище іншого і водночас відчувати задоволення від того, що це вдалося.
Чому люди допомагають іншим
Психологія не зводить допомогу до одного універсального механізму. Різні ситуації запускають різні мотиви, а в одному вчинку можуть поєднуватися кілька причин. Великі огляди просоціальної поведінки розглядають її на кількох рівнях — від конкретної ситуації допомоги до індивідуальних відмінностей, групових процесів і суспільних норм.
Емпатичне піклування
Одна з найвідоміших ліній дослідження пов’язує альтруїстичну мотивацію з емпатичним піклуванням. Гіпотеза емпатії-альтруїзму стверджує: співчутливе, орієнтоване на іншу людину переживання може створювати безпосередню мотивацію зменшити її страждання або поліпшити її добробут.
Емпатія при цьому не є синонімом альтруїзму. Можна добре розуміти переживання іншого й не допомогти через страх, обмежені ресурси або конфлікт інтересів. І навпаки, люди допомагають не лише через емпатію: на поведінку впливають правила, звички, обов’язки, цінності й очікування щодо взаємності.
Соціальні норми і моральні правила
Допомога часто підтримується соціальними нормами — уявленнями про те, що в певній ситуації «слід» робити. Норми взаємності заохочують відповідати на допомогу допомогою; норми відповідальності підтримують турботу про тих, хто залежить від інших; групові правила задають очікування щодо взаємодопомоги.
Нормативна мотивація не робить допомогу менш реальною. Вона показує, що людська поведінка формується не тільки миттєвими емоціями, а й засвоєними правилами, ролями та моральними принципами. У різних культурах і групах конкретний зміст цих правил може відрізнятися.
Взаємність, репутація та майбутня співпраця
Допомога може бути частиною довготривалої взаємодії. Люди частіше вкладаються у відносини, коли очікують повторних зустрічей, можливості взаємної підтримки або коли їхню поведінку бачать інші. Репутація і взаємність можуть підсилювати просоціальність навіть без прямої негайної винагороди.
Це важливо для розмежування альтруїзму й кооперації. Кооперація може бути взаємовигідною: кілька людей координують дії й усі отримують кращий результат. Альтруїстичний мотив, у психологічному сенсі, зосереджений на добробуті іншого як меті. Реальні взаємодії часто містять і те, й інше.
Спорідненість та еволюційний рівень пояснення
В еволюційній біології слово «альтруїзм» часто використовують інакше, ніж у психології: йдеться про наслідки поведінки для репродуктивного успіху того, хто діє, та того, хто отримує користь. Огляд еволюції альтруїзму в людей розглядає спорідненість, взаємність та інші механізми, що можуть підтримувати допомогу й кооперацію.
Цей рівень пояснення не визначає свідомий мотив окремої людини. Фраза «поведінка могла бути підтримана еволюцією» і фраза «людина допомогла заради іншого» відповідають на різні запитання. Змішування цих рівнів і створює багато суперечок про те, чи існує «справжній» альтруїзм.
Чи існує «чистий» альтруїзм
Питання про абсолютно безкорисливий мотив не можна вирішити лише спостереженням за вчинком. Якщо людина допомогла незнайомцю, ми бачимо дію і результат, але не можемо без додаткових даних знати, якою була її кінцева мета.
Дослідники намагаються розрізняти пояснення експериментально: наприклад, змінюють можливість уникнути ситуації, отримати соціальне схвалення або бути побаченим іншими. Класична програма досліджень емпатії-альтруїзму перевіряла, чи зберігається допомога, коли послаблюються пояснення через зовнішню оцінку або просте прагнення уникнути неприємного переживання.
Водночас сучасна наука не потребує простого поділу людей на «егоїстів» і «альтруїстів». Мотиви можуть бути змішаними. Допомога може одночасно підтримувати іншу людину, відповідати власним цінностям, зміцнювати стосунки й приносити внутрішнє задоволення.
Як формується альтруїстична поведінка
Протиставлення «вроджене чи набуте» занадто грубе. Просоціальні форми поведінки з’являються рано, але допомога, ділення ресурсами й утішання мають різні траєкторії розвитку та різні мотиви. Діти поступово навчаються враховувати потреби інших, правила справедливості, групові очікування й наслідки власних дій.
Важливу роль відіграє соціальне навчання. Метааналітичний огляд просоціального моделювання об’єднав 88 досліджень і показав помірний ефект спостереження за просоціальними моделями на подальшу допомогу. Приклад інших людей справді має значення, хоча він є лише одним із багатьох чинників розвитку.
З віком до простих реакцій допомоги додаються складніші міркування: кому допомагати, якою ціною, що справедливо, які наслідки матиме втручання і чи справді запропонована допомога відповідає потребі іншої людини. Сучасні огляди розвитку просоціальної мотивації підкреслюють множинність таких мотивів, а не одну стабільну «альтруїстичну рису».
Альтруїзм, кооперація і взаємодопомога
Альтруїзм легко змішати з будь-якою позитивною соціальною взаємодією, але між поняттями є різниця. Взаємодопомога передбачає обмін підтримкою. Кооперація означає координацію заради спільної або сумісної мети. Соціальна підтримка описує ресурси, доступні через стосунки. Альтруїзм стосується спрямованості на благо іншого.
Наприклад, двоє колег можуть кооперуватися, бо разом швидше завершать проєкт і обидва отримають винагороду. Людина може надати соціальну підтримку близькому, бо це частина взаємних стосунків. А може допомогти незнайомій людині без очікування майбутнього контакту. Усі три ситуації просоціальні, але їхня мотиваційна структура різна.
Таке розмежування корисне не для морального оцінювання, а для точного опису поведінки. Воно дозволяє не називати «прихованим егоїзмом» будь-яку допомогу, що має побічну користь для самого помічника, і не називати альтруїзмом будь-яку дію з позитивним результатом для іншого.
Коли допомога має особисту ціну
Альтруїстична дія може вимагати часу, грошей, уваги, фізичних зусиль або прийняття ризику. Особиста ціна не є обов’язковою однаковою мірою в усіх визначеннях, але вона допомагає зрозуміти, чому частина альтруїстичних рішень переживається як самопожертва.
Допомога залишається здоровою соціальною практикою, коли людина може враховувати і потреби іншого, і власні ресурси. Складність виникає тоді, коли повторюваний спосіб допомагати систематично виснажує ресурси, руйнує межі або підтримує взаємодію, яку сама людина більше не обирає. Це точніше, ніж називати сам альтруїзм причиною виснаження.
У такій ситуації корисно повернутися до конкретних запитань: чи можу я відмовити; чи розумію, чого від мене просять; чи маю ресурс; чи не беру на себе відповідальність, яка належить іншому; чи залишається допомога добровільною. Якщо встановлювати межі важко і це постійно створює виснаження або конфлікти, розмова з психологом може допомогти дослідити цей патерн без знецінення самої готовності підтримувати інших.
Коротко: що важливо запам’ятати
Альтруїзм описує спрямованість на благо іншого, а просоціальна поведінка — ширший клас корисних для інших дій.
Зовнішній вчинок і внутрішній мотив потрібно розрізняти.
Приємне відчуття після допомоги саме по собі не доводить егоїстичного мотиву.
Емпатія може підтримувати альтруїстичну мотивацію, але допомога має й інші джерела: норми, цінності, взаємність, репутацію та соціальне навчання.
Психологічний і еволюційний альтруїзм відповідають на різні запитання.
Допомога не вимагає постійного самозречення: власні межі й ресурси теж є частиною реальної соціальної взаємодії.
Поширені запитання
Що таке альтруїзм простими словами?
Це орієнтація на благо іншої людини: допомога або підтримка здійснюється тому, що її добробут має значення для того, хто діє. У наукових визначеннях уточнюють мотив, намір, особисті витрати й можливі вигоди.
Альтруїзм і доброта — це одне?
«Доброта» — широка повсякденна й моральна характеристика, тоді як альтруїзм є дослідницьким поняттям. Людина може поводитися доброзичливо без значної особистої ціни, а альтруїстичну мотивацію вивчають через цілі та причини допомоги.
Чим альтруїзм відрізняється від просоціальної поведінки?
Просоціальна поведінка — це спостережувані дії, корисні для інших. Альтруїзм у психології частіше стосується мотивації або мети допомоги. Тому просоціальний вчинок може мати альтруїстичний, взаємний, нормативний, репутаційний або змішаний мотив.
Чи може альтруїзм бути корисливим?
Якщо головною метою дії є власна винагорода, таку мотивацію зазвичай не називають альтруїстичною у вузькому психологічному сенсі. Але побічна користь — гарний настрій, вдячність, зміцнення стосунків — не означає автоматично, що допомога була лише засобом особистої вигоди.
Чи альтруїзм вроджений?
Точніше говорити про розвиток просоціальності, а не про одну «вроджену рису». Ранні форми допомоги з’являються в дитинстві, а їхня подальша форма залежить від розвитку, соціального навчання, норм, стосунків, контексту й індивідуальних відмінностей.
Чим альтруїзм відрізняється від кооперації?
Кооперація — це спільні скоординовані дії заради сумісної мети, і вона може бути вигідною всім учасникам. Альтруїзм зосереджується на благі іншого як меті. У реальній поведінці кооперативні й альтруїстичні мотиви можуть поєднуватися.