Геріатрична психіатрія: психічне здоров’я, діагностика й допомога у старшому віці
Оновлено: 16 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 липня 2023 · Редакційна політика
Геріатрична психіатрія — спеціалізований напрям психіатрії, зосереджений на психічному здоров’ї людей старшого віку. У міжнародній професійній мові вживають назви geriatric psychiatry, psychogeriatrics та old age psychiatry. Український legacy-термін «геронтологічна психіатрія» описує ту саму предметну область, однак для основної назви цієї сторінки ми використовуємо сучасніший термін «геріатрична психіатрія».
Її завдання охоплюють профілактику, оцінювання, діагностику й лікування психічних розладів у старшому віці з урахуванням того, що на психічний стан одночасно можуть впливати фізичні хвороби, біль, порушення слуху чи зору, когнітивні зміни, десятки життєвих подій, соціальна ізоляція та кілька лікарських засобів. Саме ця складність робить геріатричну психіатрію командною і міждисциплінарною сферою.
Що таке геріатрична психіатрія
Американська асоціація геріатричної психіатрії визначає її як спеціальність, що займається профілактикою, оцінюванням, діагностикою та лікуванням емоційних і психічних розладів у старших дорослих. Американська психіатрична асоціація також підкреслює поєднання біологічних і психологічних аспектів старіння, впливу гострих і хронічних соматичних хвороб та психосоціальних чинників. Професійне визначення AAGP.
Практичні межі служби не завжди визначаються одним днем народження. У різних системах допомоги можуть використовувати вікові критерії, потреби людини, наявність деменції, крихкості, складної соматичної патології або поєднання цих чинників. Тому формула «геріатрична психіатрія починається рівно після 65 років» занадто груба для реальної клінічної практики.
Психічний розлад не є нормальною частиною старіння
Старіння змінює тіло, соціальні ролі та життєвий контекст, але депресія, тривожний розлад, психоз або виражене когнітивне порушення не слід автоматично пояснювати віком. Всесвітня організація охорони здоров’я вказує, що більшість старших людей зберігають добре здоров’я, водночас частина стикається з депресією, тривогою, деменцією, хронічним болем, самотністю та іншими факторами ризику психічних проблем. Дані ВООЗ.
За оцінкою ВООЗ, у 2023 році близько 14,75% людей віком 70 років і старше жили з психічним розладом; найпоширенішими були тривожні та депресивні розлади. Для практики важливий інший висновок: психічні проблеми в старшому віці часто залишаються нерозпізнаними й без лікування. Тому стійкі зміни настрою, поведінки, сну, мислення чи здатності справлятися з повсякденними справами варто оцінювати клінічно, а не списувати на «характер» або «вік».
З якими станами працює геріатрична психіатрія
Депресія, тривога та інші психічні розлади
У старшому віці можуть уперше виникати або продовжуватися депресивні розлади, тривожні розлади, біполярний розлад, психотичні стани та проблеми, пов’язані з уживанням психоактивних речовин. Їх прояви іноді переплітаються з болем, безсонням, втомою, втратою близьких, ізоляцією або наслідками фізичної хвороби. Через це оцінювання має охоплювати весь контекст, а не один симптом.
Когнітивні зміни та деменція
Скарги на пам’ять не дорівнюють діагнозу деменції. Фахівець оцінює характер і темп змін, повсякденне функціонування, настрій, ліки, фізичний стан, слух і зір та інші можливі причини. NICE радить при підозрі на деменцію збирати анамнез від самої людини і, за можливості, від того, хто добре її знає, проводити фізичне обстеження, перевіряти потенційно зворотні причини когнітивного погіршення та використовувати валідовані когнітивні інструменти. Рекомендації NICE щодо деменції. За потреби до команди залучають фахівців з нейропсихології.
Делірій — гостра зміна, яку важливо розпізнати швидко
Делірій зазвичай розвивається гостро — протягом годин або днів — і має коливний перебіг. Можуть з’явитися сплутаність, різке погіршення уваги, незвична сонливість або збудження, зміни сприйняття й поведінки. У старшому віці його можуть спричиняти інфекції, зневоднення, порушення обміну речовин, операції, тяжка хвороба або ліки. NICE рекомендує при ознаках делірію своєчасне клінічне оцінювання; коли важко розрізнити делірій і деменцію, спочатку ведуть делірій як гострий стан. Рекомендації NICE щодо делірію.
Як відбувається психіатричне оцінювання у старшому віці
Геріатричне психіатричне оцінювання будується навколо питання, що змінилося, коли це почалося, як впливає на життя людини і які біологічні, психологічні та соціальні чинники можуть бути пов’язані з цими змінами. Воно не зводиться до тесту пам’яті або короткого переліку симптомів.
розмова про настрій, тривогу, сон, мислення, сприйняття, поведінку та повсякденне функціонування;
історія психічного і фізичного здоров’я, операцій, неврологічних та інших хронічних хвороб;
повний список рецептурних і безрецептурних препаратів, добавок та нещодавніх змін лікування;
оцінювання пам’яті, уваги та інших когнітивних функцій, коли для цього є підстави;
інформація про самостійність у побуті, падіння, харчування, слух, зір, біль, уживання алкоголю чи інших речовин;
оцінювання безпеки, підтримки вдома, навантаження на доглядальників та здатності людини брати участь у рішеннях про власне лікування.
Лабораторні аналізи, нейровізуалізація або інші обстеження призначають за клінічними показаннями. У психіатрії немає універсального аналізу крові чи сканування, яке саме по собі встановлює більшість психіатричних діагнозів. Сторінка про біологічну психіатрію докладніше пояснює різницю між біологічними механізмами, дослідницькими біомаркерами та рутинною клінічною діагностикою.
Чому фізичне здоров’я і ліки мають особливе значення
У старшому віці частіше співіснують кілька хронічних станів, а разом із ними — кілька препаратів. Біль, інфекція, порушення функції щитоподібної залози, анемія, дефіцити, серцево-судинні або неврологічні хвороби можуть впливати на настрій і когнітивне функціонування. Деякі ліки або їх поєднання також можуть спричиняти сонливість, збудження, падіння, сплутаність чи інші небажані ефекти.
Саме тому лікар перевіряє весь список препаратів і співвідносить очікувану користь із ризиками для конкретної людини. Якщо людина вже приймає антидепресанти або інші психотропні засоби, змінювати дозу, різко припиняти чи поєднувати їх без медичного узгодження не варто.
Як лікують психічні розлади у старшому віці
План допомоги залежить від діагнозу, тяжкості симптомів, фізичного здоров’я, когнітивного стану, функціонування, інших ліків, особистих пріоритетів та умов життя. Для однієї людини центральним буде лікування депресії, для іншої — корекція причин делірію, підтримка при деменції, робота з тривогою або координація складної медичної допомоги.
психотерапевтичні та психологічні втручання, адаптовані до потреб і можливостей людини;
фармакотерапія за показаннями з регулярним переглядом ефективності, переносимості й взаємодій;
лікування фізичних причин та супутніх захворювань разом із сімейним лікарем, неврологом, геріатром та іншими фахівцями;
підтримка сну, активності, соціальних контактів, сенсорних потреб і повсякденного функціонування;
освіта та підтримка сім’ї й доглядальників, коли людина погоджується на їх залучення.
NIMH наголошує, що ефективні методи лікування психічних розладів доступні і для старших дорослих. Вік сам по собі не є причиною відмовлятися від діагностики або допомоги. Матеріал NIMH про психічне здоров’я старших дорослих.
Роль родини та доглядальників
Близькі часто першими помічають, що людина стала забувати звичні справи, різко змінила поведінку, перестала їсти, почала плутати день і ніч або відмовляється від того, що раніше було важливим. Така інформація може бути цінною, особливо при когнітивних порушеннях. Водночас сама людина залишається центральним учасником рішень про власне життя і лікування настільки, наскільки дозволяє її здатність приймати конкретне рішення.
Підтримка потрібна й доглядальникам. Тривалий догляд за людиною з деменцією, тяжкою депресією або складними поведінковими симптомами може виснажувати фізично й емоційно. У якісній геріатричній допомозі потреби сім’ї розглядають як частину клінічного контексту, а не як додаток після основного лікування.
Коли варто звернутися по планову допомогу
Звернення до сімейного лікаря або психіатра доречне, коли зміни тривають, посилюються або помітно заважають повсякденному життю.
стійкий пригнічений настрій, втрата інтересу, виражена тривога або різка зміна сну й апетиту;
нові проблеми з пам’яттю, орієнтацією, плануванням, фінансами, прийманням ліків чи іншими звичними справами;
галюцинації, виражена підозрілість, маніакальні прояви або незвичні зміни поведінки;
часті падіння, надмірна сонливість, сплутаність або інші симптоми, що могли з’явитися після зміни лікування;
емоційні або поведінкові зміни після інсульту, операції, тяжкої хвороби чи іншої медичної події.
Коли потрібна термінова допомога
Раптова сплутаність свідомості, різке погіршення уваги або орієнтації протягом годин чи днів, нова неможливість розбудити людину, тяжке збудження з ризиком травмування, суїцидальні наміри або інший стан із безпосередньою загрозою життю потребують невідкладної оцінки.
раптова дезорієнтація або гостра зміна свідомості;
висловлені наміри заподіяти собі чи іншій людині шкоду;
нові тяжкі неврологічні симптоми, непритомність або різке фізичне погіршення;
небезпечне збудження, яке неможливо безпечно контролювати вдома.
В Україні для екстреної медичної допомоги можна телефонувати 103, а єдиний номер екстрених служб — 112. Офіційні контакти ДСНС.
Геріатрична психіатрія і суміжні напрями
Геріатрична психіатрія залишається частиною психіатрії. Вона перетинається з неврологією, геріатрією, сімейною медициною, нейропсихологією та клінічною психологією. Психіатр відповідає за медичне психіатричне оцінювання і лікування; психолог може проводити психологічне або нейропсихологічне оцінювання й психотерапевтичну роботу в межах своєї компетентності; невролог оцінює неврологічні захворювання. У складних випадках найсильніша модель — скоординована команда, а не спроба втиснути всі симптоми в одну спеціальність.
Часті запитання
Геронтологічна психіатрія і геріатрична психіатрія — це одне й те саме?
У сучасних міжнародних джерелах основним терміном є geriatric psychiatry; також уживають psychogeriatrics та old age psychiatry. «Геронтологічна психіатрія» трапляється як варіант назви тієї самої предметної області. На цій сторінці основним українським терміном є «геріатрична психіатрія».
Чи займається геріатричний психіатр деменцією?
Так. Оцінювання і ведення деменції є важливою частиною психіатрії старшого віку. Водночас діагностика часто потребує командної роботи з сімейним лікарем, неврологом, нейропсихологом та іншими фахівцями, а також перевірки потенційно зворотних причин когнітивних змін.
Чи є депресія нормальною частиною старіння?
Ні. Життєві втрати, самотність або фізична хвороба можуть підвищувати ризик депресії, але клінічна депресія потребує оцінювання і може лікуватися у старшому віці.
Чим геріатричний психіатр відрізняється від невролога?
Психіатр спеціалізується на психічних, емоційних, поведінкових і частині нейрокогнітивних розладів; невролог — на захворюваннях нервової системи. Симптоми можуть перекриватися, тому при деменції, паркінсонізмі, наслідках інсульту або складних когнітивно-поведінкових змінах фахівці часто працюють разом.
Що взяти на першу консультацію?
Корисно мати список усіх ліків і добавок з дозами, відомі діагнози та виписки, результати недавніх обстежень і коротку хронологію змін. Якщо людина погоджується, близька особа може допомогти описати зміни пам’яті, поведінки та повсякденного функціонування.
Чи можна змінити психотропні ліки самостійно, якщо з’явилися побічні ефекти?
Різко скасовувати, додавати або змінювати дозу психотропного препарату без узгодження з лікарем ризиковано. При небажаних ефектах варто зв’язатися з лікарем, а при гострому небезпечному стані — звернутися по невідкладну допомогу.