Дисфорія: що це, як проявляється і коли потрібна допомога

23 лип. 2023 р.

Читати 5 хв

Оновлено: 2 дні тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 липня 2023 · Редакційна політика

Дисфорія — це термін для опису виразно неприємного емоційного стану або настрою, у якому можуть поєднуватися невдоволення, дратівливість, внутрішнє напруження, неспокій і відчуття, що «все не так». У психологічній та психіатричній літературі слово використовують як опис стану або симптому, а не як універсальний самостійний діагноз.

Це важливе уточнення. Людина може переживати дисфоричний стан у дуже різних обставинах, але саме слово «дисфорія» не пояснює його причину і не визначає лікування. Для цього потрібно врахувати тривалість, інтенсивність, контекст, інші симптоми, фізичний стан, уживання речовин або ліків і те, наскільки зміни впливають на повсякденне функціонування.

Що означає дисфорія

Американська психологічна асоціація описує дисфорію як настрій, для якого характерні загальне невдоволення та ажитованість. У наукових публікаціях межі поняття залишаються не цілком однозначними: різні автори наголошують на невдоволенні, нещасті, дратівливості, напруженні або внутрішньому неспокої.

Саме тому коректніше говорити про дисфоричний стан або дисфоричний настрій, а не намагатися скласти один обов’язковий набір ознак. Дисфорія описує якість переживання, але не встановлює його походження.

У сучасній психіатрії термін може з’являтися в описі різних клінічних станів, проте огляди наголошують на його діагностичній неоднозначності. Інакше кажучи, слово корисне як опис того, як людина почувається, але недостатнє для відповіді на запитання «що саме зі мною відбувається?».

Як може переживатися дисфоричний стан

Дисфорія не обов’язково виглядає як смуток. Для однієї людини на перший план виходить дратівливість, для іншої — тяжке невдоволення, напруження або неспокій. Іноді людина описує стан як внутрішню «нестерпність», різке зниження терпимості до подразників або відчуття, що важко знайти собі місце.

Ці переживання можуть супроводжуватися труднощами концентрації, конфліктністю, бажанням усамітнитися або, навпаки, руховим неспокоєм. Але жодна з цих ознак окремо не є специфічною для дисфорії. Вони трапляються при багатьох психологічних і медичних станах, а іноді виникають як короткочасна реакція на перевтому, біль, стрес або важливу життєву подію.

Тому важливі не лише самі емоції, а їхня тривалість, раптовість появи, зв’язок із подіями та те, чи змінилася здатність людини спати, працювати, навчатися, підтримувати стосунки й дбати про безпеку.

Дисфорія і депресія — не одне й те саме

Депресія — це не «вид дисфорії». Депресивний розлад має визначені діагностичні критерії та передбачає оцінку цілого комплексу симптомів, їхньої тривалості й впливу на життя людини.

Дисфоричний настрій може траплятися в людини з депресивним розладом, але може виникати і без нього. Так само депресія не обов’язково переживається саме як різка дратівливість або напружене невдоволення.

Тому фраза «у мене дисфорія» не є самодіагнозом депресії, а фраза «я дратівливий» не дозволяє її виключити. Якщо пригнічений або різко змінений настрій тримається, повторюється чи помітно заважає життю, важлива оцінка ширшої картини.

Дисфорія, тривога, гнів і ажитація

Тривога пов’язана передусім із очікуванням загрози, невизначеністю та тривожним збудженням. Страх частіше має конкретний об’єкт або небезпеку. Гнів — емоція, що може виникати у відповідь на перешкоду, несправедливість або порушення меж. Дисфорія може містити елементи дратівливості, тривоги чи гніву, але не зводиться до жодного з них.

Окремо варто відрізняти дисфорію від психомоторної ажитації. Ажитація описує виражене рухове та психічне збудження — наприклад, метушливість, неможливість всидіти, повторювані рухи або різко підвищену активність. Людина з дисфоричним настроєм може бути ажитованою, але ці поняття не є синонімами.

Схожа логіка стосується і стресу: сильне навантаження може супроводжуватися дратівливістю та напруженням, але сам факт стресу не означає наявності окремого психічного розладу.

Чому може виникати дисфоричний стан

Оскільки дисфорія є описом стану, а не поясненням його причини, можливі контексти дуже різні. Зміни настрою можуть бути пов’язані з психічним розладом, гострим або хронічним стресом, болем, порушенням сну, соматичним захворюванням, уживанням психоактивних речовин, їхньою відміною або побічними ефектами деяких ліків.

Іноді неприємний стан виникає ситуативно і минає після відновлення, вирішення конфлікту чи зменшення навантаження. В інших випадках він є частиною ширшої картини, яку варто оцінювати разом із фахівцем.

Тому пошук «причини дисфорії» починається не з ярлика, а з запитань: коли змінився стан, що відбувалося перед цим, чи є інші симптоми, що зі сном і фізичним самопочуттям, які речовини або препарати людина вживає, чи були подібні епізоди раніше.

Гендерна дисфорія — окремий термін

Гендерна дисфорія — це окреме клінічне поняття з власним значенням і діагностичним контекстом. Його не слід автоматично переносити на будь-яке неприємне переживання ідентичності або плутати із загальним терміном «дисфорія».

Так само гендерна невідповідність, гендерна ідентичність і гендерна дисфорія — не взаємозамінні слова. Наявність певної гендерної ідентичності сама по собі не означає психічного розладу.

Чи потрібно «лікувати дисфорію»

Саме слово «дисфорія» не визначає лікування. Допомога залежить від того, що стоїть за зміною настрою: психологічний стрес, психічний розлад, фізичне захворювання, біль, порушення сну, дія речовин або інша причина.

Тому некоректно робити висновок, що при дисфорії «потрібні антидепресанти», «потрібні заспокійливі» або, навпаки, достатньо лише психотерапії. Медикаментозне лікування призначають за конкретними показаннями після професійної оцінки, а не за одним описовим словом.

Якщо стан пов’язаний із перевантаженням або короткочасною життєвою кризою, можуть бути корисними сон, зменшення навантаження, підтримка, повернення до базового режиму та вирішення конкретної проблеми. Якщо зміни стійкі, різкі або незрозумілі, краще не обмежуватися самодопомогою.

Коли варто звернутися по професійну допомогу

Професійна оцінка особливо доречна, якщо неприємний або різко дратівливий настрій триває, повторюється чи посилюється; помітно порушує сон, роботу, навчання або стосунки; супроводжується різкою зміною поведінки; виник після початку або зміни ліків чи вживання речовин; поєднується з симптомами, які людина раніше не переживала.

Якщо з’являються думки про самопошкодження або суїцид, загроза іншим людям, виражена дезорганізація, втрата контакту з реальністю чи стан, у якому людина не може подбати про базову безпеку, потрібна не планова консультація, а невідкладна психіатрична допомога.

Головне про дисфорію

Дисфорія — корисний опис неприємного афективного стану, але не готова відповідь на питання про його причину. Вона може включати невдоволення, дратівливість, напруження й неспокій, однак не є синонімом депресії, тривоги, гніву або ажитації.

Найважливіше — оцінювати не ярлик, а контекст, тривалість, інтенсивність, супутні симптоми та вплив на життя. Саме це допомагає зрозуміти, чи йдеться про короткочасну реакцію, чи про стан, який потребує професійної оцінки.

Часті запитання

Дисфорія — це психічний розлад?

Не обов’язково. У сучасній літературі дисфорію часто використовують як опис стану або симптому. Сам термін не встановлює конкретного діагнозу.

Чим дисфорія відрізняється від депресії?

Дисфорія описує якість неприємного настрою, тоді як депресивний розлад визначають за комплексом симптомів, тривалістю та впливом на функціонування. Дисфоричний стан може траплятися при депресії, але не означає її автоматично.

Чи може дисфорія проявлятися дратівливістю?

Так. Дратівливість і внутрішнє напруження часто входять до описів дисфоричного стану, але самі по собі вони неспецифічні й можуть виникати з багатьох причин.

Чи є гендерна дисфорія тим самим, що звичайна дисфорія?

Ні. «Гендерна дисфорія» — окремий клінічний термін із власним значенням. Загальна дисфорія — ширший опис неприємного афективного стану.

Коли дисфоричний стан небезпечний?

Особливої уваги потребують різкі зміни поведінки, значне порушення функціонування, втрата контакту з реальністю, думки про самопошкодження або загроза іншим. У таких ситуаціях важливо звертатися по невідкладну допомогу.