Бісексуальність: що це, потяг, ідентичність і поширені міфи

1 день тому

Читати 11 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 5 жовтня 2026 р. · Редакційна політика

Бісексуальність — це сексуальна орієнтація, за якої людина може відчувати романтичний, емоційний та/або сексуальний потяг до людей більш ніж одного гендеру. Сучасне визначення не вимагає «половини потягу до чоловіків і половини до жінок», одночасного потягу до різних гендерів чи сексуального досвіду з ними. Американська психологічна асоціація визначає бісексуальність саме через можливість потягу або стосунків із людьми більш ніж одного гендеру (Американська психологічна асоціація, 2023).

Бісексуальність є одним із варіантів сексуальної орієнтації. Вона не є психічним розладом, симптомом, «невизначеністю» чи автоматично перехідним етапом між гетеросексуальністю та гомосексуальністю. Водночас сексуальна орієнтація має кілька вимірів — потяг, поведінку та ідентичність — і в конкретної людини вони можуть не збігатися буквально. Саме ця багатовимірність пояснює багато питань, які виникають довкола бісексуальності.

Що означає бісексуальність

У найкоротшому сучасному значенні бісексуальність означає можливість потягу до людей більш ніж одного гендеру. Це формулювання важливе: воно точніше за старе пояснення «потяг до обох статей», тому що не прив’язує поняття до жорсткої гендерної бінарності. У довіднику Американської психологічної асоціації прямо зазначено, що сучасне культурне значення бісексуальності не обмежується двома гендерами, а потяг до різних гендерів може відрізнятися за силою і не мусить виникати одночасно (Американська психологічна асоціація).

Слово «бісексуальність» описує напрямок можливого потягу, а не кількість партнерів, частоту сексу, тип стосунків або готовність до певних практик. Бісексуальна людина може бути самотньою, моногамною, перебувати в тривалих стосунках з однією людиною, не мати сексуального досвіду або взагалі не шукати стосунків у певний період життя. Жодна з цих обставин сама по собі не скасовує її орієнтацію.

Важливо також розрізняти сексуальну орієнтацію й ширшу сексуальність. Сексуальність охоплює потяг, бажання, фантазії, поведінку, задоволення, близькість, ідентичність та інші аспекти. Бісексуальність описує один конкретний вимір цієї ширшої системи — орієнтацію.

Потяг, поведінка та ідентичність — три різні виміри

Дослідження сексуальної орієнтації давно розрізняють щонайменше три пов’язані виміри: кого людина бажає або до кого відчуває потяг; з ким вона фактично має сексуальні чи романтичні контакти; і яким словом описує себе. Американська психологічна асоціація та Центри з контролю та профілактики захворювань США використовують саме багатовимірне розуміння сексуальної орієнтації (Американська психологічна асоціація; Центри з контролю та профілактики захворювань США, 2024).

Потяг

Потяг — це переживання сексуального, романтичного або емоційного інтересу до інших людей. Для бісексуальної людини можливий потяг до людей більш ніж одного гендеру, але його інтенсивність може бути неоднаковою. Хтось відчуває приблизно однаковий потяг, хтось — значно сильніший до одного гендеру, а до іншого рідший або більш залежний від конкретної людини, близькості чи життєвого періоду. Усе це сумісне з бісексуальною ідентичністю.

Поведінка

Поведінка описує те, з ким людина фактично вступає у стосунки або сексуальні контакти. Вона залежить не лише від потягу, а й від можливостей знайомства, соціального середовища, безпеки, особистих рішень, тривалості конкретних стосунків та багатьох інших обставин. Тому історія партнерів не є точним тестом на орієнтацію.

Людина може прожити десятиліття в стосунках з партнером одного гендеру і при цьому залишатися бісексуальною, якщо її характер потягу не обмежується одним гендером. Так само сексуальний досвід із людьми різних гендерів сам по собі не примушує людину називати себе бісексуальною: самоідентифікація є окремим виміром.

Ідентичність

Ідентичність — це слово або категорія, якою людина описує власний досвід. «Бісексуальна», «пансексуальна», «квір», інше означення або відмова від ярлика можуть частково перекривати схожі патерни потягу, але мають різний особистий і культурний зміст. Саме тому наукові дослідження, що вимірюють лише самоідентифікацію, не дають повної картини потягу чи поведінки, а дослідження лише сексуальної поведінки не дозволяють автоматично приписати людині певну ідентичність.

Поздовжнє дослідження Крістін Кестл на репрезентативній американській вибірці показало, що траєкторії потягу, партнерств та ідентичності можуть розвиватися не однаково і не синхронно. Авторка наголошує на багатовимірності сексуальної орієнтації та на тому, що зміни в одному її вимірі не можна автоматично тлумачити як зміну всіх інших (Kaestle, 2019).

Чи має бісексуальний потяг бути «50 на 50»

Ні. Рівний розподіл потягу не входить до визначення бісексуальності. Людина може відчувати сильніший або частіший потяг до одного гендеру, рідший — до іншого, і при цьому цілком послідовно називати себе бісексуальною. Потяг також не мусить виникати до різних гендерів одночасно. Це прямо відображено в сучасному термінологічному поясненні Американської психологічної асоціації (Американська психологічна асоціація).

Ідея «справжня бісексуальність = точна симетрія» виникає через спробу перетворити складний людський потяг на математичний баланс. На практиці сексуальна орієнтація описує напрямок можливого потягу, а не його обов’язкову пропорцію. Так само гетеросексуальна або гомосексуальна людина не відчуває однакового потягу до всіх людей відповідного гендеру.

Чи потрібен сексуальний досвід, щоб називати себе бісексуальною людиною

Ні. Сексуальний досвід не є умовою для розпізнавання власної орієнтації. Американська психологічна асоціація зазначає, що люди можуть усвідомлювати свою сексуальну орієнтацію до будь-якого сексуального досвіду, а целібат або відсутність партнерів не роблять орієнтацію невідомою (Американська психологічна асоціація).

Це працює так само, як і для інших орієнтацій: людині не потрібно «перевіряти» гетеросексуальність, гомосексуальність або бісексуальність через певну кількість партнерів. Досвід може допомагати краще розуміти себе, але він не є сертифікатом ідентичності.

Чи визначає орієнтацію гендер теперішнього партнера

Ні. Стосунки показують, з ким людина перебуває зараз, а не повний діапазон її можливого потягу. Бісексуальна жінка у стосунках із чоловіком не стає через це гетеросексуальною; у стосунках із жінкою вона не стає через це лесбійкою. Те саме стосується бісексуальних чоловіків і небінарних людей.

Саме тут особливо корисне розрізнення потягу, поведінки та ідентичності. Моногамні стосунки зазвичай означають вибір одного партнера, а не звуження здатності відчувати потяг лише до категорії, до якої належить цей партнер.

Бісексуальність і гендерна ідентичність

Сексуальна орієнтація відповідає на питання, до кого людина може відчувати потяг. Гендерна ідентичність описує внутрішнє переживання власного гендеру. Це різні характеристики. Бісексуальною може бути цисгендерна, трансгендерна або небінарна людина; сама бісексуальність нічого не говорить про її власну гендерну ідентичність.

Так само сучасне поняття бісексуальності не означає автоматичного виключення трансгендерних або небінарних людей зі сфери потенційного потягу. Твердження, що префікс «бі-» завжди обмежує бісексуальність лише двома жорстко визначеними гендерами, не відповідає сучасному професійному вживанню терміна (Американська психологічна асоціація).

Бісексуальність і пансексуальність: у чому різниця

Бісексуальність і пансексуальність частково перекриваються. У сучасному широкому вживанні бісексуальність означає можливість потягу до людей більш ніж одного гендеру. Пансексуальність часто використовують для опису потягу, в якому гендер людини не є визначальним чинником. Проте це не клінічні діагнози з формальною межею між ними, а способи опису сексуальної орієнтації та ідентичності.

Американська психологічна асоціація прямо зазначає, що бісексуальність і пансексуальність можуть частково перекриватися і що коректно використовувати те означення, яке обирає сама людина (Американська психологічна асоціація). Дослідження Джеймса Морандіні, Александра Блащинського та Ілана Дар-Німрода також показало значне перекриття показників сексуального потягу між учасниками, які ідентифікували себе як бісексуальні та пансексуальні, поряд із відмінностями у виборі ідентичності (Morandini et al., 2017).

Тому формула «бісексуальність — це лише потяг до чоловіків і жінок, а пансексуальність — до всіх інших також» надто спрощує сучасне вживання. Людина може мати потенціал потягу до кількох або багатьох гендерів і називати себе бісексуальною; інша людина з подібним діапазоном потягу може віддавати перевагу слову «пансексуальна».

Бісексуальність і сексуальна плинність

Сексуальна плинність означає, що в частини людей інтенсивність, напрямок або спосіб осмислення потягу може змінюватися з часом. Це поняття не тотожне бісексуальності. Бісексуальна орієнтація може переживатися дуже стабільно, а людина іншої орієнтації може помічати певні зміни у своєму потягу або ідентичності.

Поздовжні дослідження показують реальну індивідуальну варіативність. У десятирічному дослідженні Лізи Даймонд серед жінок із негетеросексуальними орієнтаціями проста модель «бісексуальність — тимчасовий перехід до лесбійської ідентичності» не отримала підтвердження; траєкторії виявилися складнішими, а зміни могли відбуватися у різних напрямках (Diamond, 2008). У популяційному дослідженні Стівена Мока і Річарда Айбаха деякі дорослі змінювали сексуальну ідентичність протягом десяти років, причому зміни були частішими серед частини сексуальних меншин (Mock & Eibach, 2012).

Ці дані не означають, що бісексуальність «нестабільна за визначенням». Вони означають інше: людський потяг та ідентичність можуть мати різні траєкторії, а наявність змін у частини людей не робить досвід тих, чия бісексуальна ідентичність стабільна, менш реальним. Так само стабільність не є умовою «правильності» ідентичності.

Чи є бісексуальність вибором

Людина може обирати слово, яким описує себе, рішення розповідати або не розповідати про свою орієнтацію, формат стосунків і конкретну поведінку. Сам факт виникнення сексуального або романтичного потягу не зводиться до такого свідомого рішення. Наукове розуміння сексуальної орієнтації не підтримує модель, за якою людина просто «обирає», до кого відчувати потяг.

Наука також не має однієї встановленої причини, яка пояснювала б, чому конкретна людина має саме бісексуальну, гетеросексуальну або гомосексуальну орієнтацію. Досліджували генетичні, гормональні, розвиткові, соціальні та культурні чинники, але жоден із них окремо не дозволяє передбачити орієнтацію конкретної людини. Американська психологічна асоціація прямо описує сучасний стан знань як відсутність наукового консенсусу щодо точних причин (Американська психологічна асоціація). Невизначеність щодо причин не є підставою вважати бісексуальність хворобою, наслідком «неправильного» виховання або свідомим вибором.

Так само психологічна допомога не має ставити метою перетворення бісексуальної людини на гетеросексуальну чи гомосексуальну. Американська психологічна асоціація у 2026 році узагальнила дані, за якими спроби змінювати сексуальну орієнтацію не є доказовою терапією, не мають надійних доказів ефективності та можуть завдавати шкоди (Американська психологічна асоціація, 2026).

Поширені міфи про бісексуальність

Міф 1. «Бісексуальна людина має однаково хотіти чоловіків і жінок»

Бісексуальність не визначається співвідношенням 50 на 50. Потяг може бути сильнішим до одного гендеру, слабшим до іншого, змінюватися за інтенсивністю або виникати в різні періоди. Ключовим є сам потенціал потягу до людей більш ніж одного гендеру, а не симетрія цього потягу.

Міф 2. «Це лише етап, доки людина не визначилася»

Бісексуальна ідентичність для багатьох людей є стійким способом опису своєї орієнтації. У частини людей самоопис або переживання потягу справді змінюються з часом, але така можливість існує в ширшому контексті сексуальної плинності й не робить бісексуальність «несправжньою». Довготривалі дослідження не підтримують універсальну модель бісексуальності як обов’язкового проміжного етапу (Diamond, 2008).

Міф 3. «Якщо людина в стосунках з чоловіком або жінкою, її орієнтація вже зрозуміла»

Гендер одного партнера показує лише одну конкретну історію стосунків. Він не описує весь спектр можливого потягу. Тому зовнішнє припущення про орієнтацію за поточним партнерством часто стирає бісексуальну ідентичність.

Міф 4. «Без досвіду з різними гендерами не можна знати, що ти бісексуальна людина»

Сексуальний досвід не є діагностичним тестом на орієнтацію. Потяг може усвідомлюватися до сексуального дебюту, а людина може взагалі не мати сексуальних контактів і при цьому розуміти, хто її приваблює (Американська психологічна асоціація).

Міф 5. «Бісексуальність означає більшу схильність до невірності або потребу в кількох партнерах»

Орієнтація і формат стосунків — різні речі. Моногамія, немоногамія, домовленості про ексклюзивність і вірність описують структуру та правила конкретних стосунків, а не напрямок сексуального потягу. Бісексуальна людина так само може обирати моногамні стосунки й дотримуватися їхніх меж.

Міф 6. «Бісексуальні люди відчувають потяг до всіх»

Потенціал потягу до більш ніж одного гендеру не означає потяг до кожної людини цих гендерів. Як і за будь-якої орієнтації, привабливість залежить від індивідуальних уподобань, контексту, сумісності, близькості та конкретної людини.

Міф 7. «Бісексуальність обов’язково виключає небінарних і трансгендерних людей»

Сучасне професійне визначення бісексуальності не вимагає такого виключення. Американська психологічна асоціація описує бісексуальність як потяг до людей більш ніж одного гендеру й окремо застерігає від буквального прочитання префікса «бі-» як обов’язкового обмеження гендерною бінарністю (Американська психологічна асоціація).

Бісексуальність і психологічне благополуччя

Сама бісексуальність не є причиною психічного розладу. Водночас дослідження показують, що бісексуальні люди як група можуть мати підвищений ризик депресії та тривоги порівняно з гетеросексуальними людьми, а в багатьох вибірках — і порівняно з геями та лесбійками. Систематичний огляд і метааналіз Лорі Росс та колег, що охопив 52 дослідження, підтвердив такий напрямок відмінностей (Ross et al., 2018).

Ключове тлумачення цих даних полягає в контексті, а не в патологізації орієнтації. Огляд Браяна Файнстайна і Крістіни Даяр пов’язує частину нерівностей у психічному здоров’ї зі стресом, спричиненим стигмою, дискримінацією, невидимістю та знеціненням бісексуальної ідентичності (Feinstein & Dyar, 2017). Це узгоджується з ширшою моделлю стресу меншин: додаткове соціальне навантаження може впливати на здоров’я, але воно не є властивістю самої сексуальної орієнтації.

Практичний висновок важливий: психологічний дистрес у бісексуальної людини не слід автоматично пояснювати її орієнтацією. Варто розглядати реальні джерела напруження — депресивні чи тривожні симптоми, неприйняття, конфлікти, небезпеку, ізоляцію, проблеми у стосунках або інші чинники — і працювати саме з ними.

Як зрозуміти, чи вам підходить слово «бісексуальність»

Не існує клінічного тесту, аналізу, анкети або мінімальної кількості досвіду, які «підтверджують» бісексуальність. Це не діагноз. Самоідентифікація формується через осмислення власного потягу й того, яке слово найточніше допомагає людині описати себе.

Корисно дивитися не на арифметику партнерів, а на сам характер переживань: чи виникав сексуальний або романтичний потяг до людей більш ніж одного гендеру; чи відчувається слово «бісексуальність» точним і корисним; чи інше означення краще передає власний досвід. Для відповіді не потрібно доводити щось іншим людям або назавжди фіксувати ярлик.

Людина може використовувати слово «бісексуальність» тривалий час, пізніше обрати інший самоопис або взагалі не користуватися категоріями. Зміна слова не робить попередній досвід «помилковим»: ідентичність описує те, як людина розуміє себе в певний період, а не видається зовнішнім експертом.

Як говорити про свою бісексуальність у стосунках

Розкривати свою орієнтацію — особисте рішення. Людина не зобов’язана повідомляти про неї всім, особливо якщо це може загрожувати безпеці, житлу, роботі або важливим стосункам. У близьких стосунках така розмова може бути способом пояснити значущу частину себе, але вона не має перетворюватися на допит, вимогу «довести» орієнтацію чи звіт про всіх попередніх партнерів.

Якщо тема стосується близькості, ревнощів, домовленостей про моногамію або страху «конкуренції з усіма гендерами», корисно говорити не про стереотипи, а про конкретні правила ваших стосунків: що для вас означає вірність, які межі важливі, як ви домовляєтеся про сексуальні контакти й що допомагає почуватися безпечно. Окремо про такий діалог ми пишемо у статті «Як говорити з партнером про секс, бажання і межі».

Коли варто звернутися по психологічну або медичну допомогу

Допомога потрібна не тому, що людина бісексуальна. Підставою може бути стійкий дистрес, тривога, депресивні симптоми, самознецінення, страх розкриття, соціальна ізоляція, конфлікти у стосунках, досвід тиску або насильства, а також інші проблеми, що реально погіршують якість життя. Психолог або психотерапевт має працювати з цими труднощами без спроб «виправити» саму орієнтацію.

Якщо питання стосується болю, інфекцій, сексуальної функції, контрацепції, репродуктивного здоров’я або інших тілесних симптомів, потрібна відповідна медична оцінка. Сексуальна орієнтація не визначає автоматично стан здоров’я чи медичний ризик: важливими є конкретні практики, симптоми, профілактика та індивідуальні обставини. Загальну рамку безпеки й благополуччя пояснює наша стаття про сексуальне здоров’я.

Поширені запитання

Чи можна бути бісексуальною людиною, якщо ніколи не було одностатевих стосунків?

Так. Орієнтація не потребує підтвердження сексуальним досвідом. Потяг, поведінка та ідентичність пов’язані, але не тотожні.

Чи можна бути бісексуальною людиною і мати потяг переважно до одного гендеру?

Так. Бісексуальність не вимагає рівної інтенсивності потягу. Потяг до різних гендерів може бути нерівномірним і проявлятися по-різному.

Чи стає бісексуальна людина гетеросексуальною або гомосексуальною після вибору партнера?

Ні. Поточний партнер описує конкретні стосунки, а не весь можливий діапазон потягу людини.

Бісексуальність і пансексуальність — це одне й те саме?

Не зовсім, але межі можуть перекриватися. Бісексуальність у сучасному вживанні охоплює потяг до більш ніж одного гендеру; пансексуальність часто підкреслює, що гендер не є визначальним чинником потягу. Конкретне значення залежить і від самоопису людини.

Чи може бісексуальна ідентичність змінюватися з часом?

Так, у частини людей самоідентифікація або переживання потягу змінюються, а в інших залишаються стабільними. Сам факт можливих змін не означає, що бісексуальність є тимчасовою фазою для всіх.

Чи є бісексуальність психічним розладом?

Ні. Бісексуальність є сексуальною орієнтацією. Психологічна або психіатрична допомога може бути потрібна через конкретний дистрес чи психічний стан, але її метою не є лікування бісексуальності.