Безпліддя і психічне здоров’я: стрес, лікування та психологічна підтримка
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 жовтня 2026 · Редакційна політика
Безпліддя і психічне здоров’я — це взаємопов’язаний медичний і психологічний контекст, у якому захворювання репродуктивної системи, його діагностика, невизначеність та лікування можуть створювати значний емоційний, соціальний і стосунковий тягар. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає безпліддя як захворювання чоловічої або жіночої репродуктивної системи, за якого вагітність не настає після 12 місяців або більше регулярних незахищених статевих контактів. Психологічний дистрес при цьому є реальним і клінічно важливим, але сам по собі не доводить, що безпліддя має «психологічну причину».
За оцінкою ВООЗ, із безпліддям протягом життя стикається приблизно кожна шоста людина репродуктивного віку. Це означає, що переживання, пов’язані з безпліддям, не є рідкісною приватною проблемою. Вони виникають у контексті медичних обстежень, повторних рішень, очікування результатів, можливих невдалих циклів лікування, змін у сексуальному житті, тиску з боку оточення, фінансових витрат і невизначеності щодо майбутнього.
Ключовий принцип цієї статті: психологічна підтримка потрібна для зменшення дистресу, збереження функціонування, підтримки стосунків і допомоги у складних рішеннях. Її не слід подавати як спосіб «прибрати психологічний блок» або як гарантію настання вагітності.
Що саме означає безпліддя — і де тут психічне здоров’я
Безпліддя є медичним станом. Воно може бути пов’язане з жіночими факторами, чоловічими факторами, їх поєднанням або залишатися нез’ясованим після обстеження. Сам факт, що причина не встановлена, не перетворює стан на «психологічний». ВООЗ прямо описує біологічні та клінічні причини безпліддя і розглядає допомогу при безплідді як частину медичної допомоги.
Психічне здоров’я в цьому контексті охоплює те, як людина або пара переживає діагноз, лікування, невизначеність, втрати очікуваного майбутнього, повторні спроби й рішення. Огляд досліджень 2024 року показує, що тривога, депресивні симптоми та зниження якості життя поширені серед людей із безпліддям і стосуються як жінок, так і чоловіків.
Водночас дистрес, смуток, страх, дратівливість або виснаження не є автоматично психічним розладом. Діагноз депресивного, тривожного чи іншого розладу встановлюють за клінічними критеріями, з урахуванням тривалості, тяжкості симптомів, порушення функціонування та інших можливих пояснень. Для базового розрізнення можна окремо прочитати матеріали про психічне здоров’я, тривогу та депресію.
Чому безпліддя може бути психологічно виснажливим
Психологічне навантаження при безплідді складається не з одного «стресу», а з кількох процесів, які можуть накладатися один на один.
Невизначеність. Людина часто не знає, скільки триватиме шлях до вагітності, чи буде знайдено причину, чи спрацює запропоноване лікування і скільки циклів знадобиться.
Повторюваність. Медичний маршрут може містити аналізи, візити, стимуляцію, процедури, очікування, отримання результату та нове рішення. Навіть кожен окремий етап може бути переносимим, але їхнє повторення створює кумулятивне навантаження.
Втрата контролю. Людина може ретельно виконувати медичні рекомендації й водночас не мати можливості контролювати результат. Це особливо важко в культурі, де репродуктивний успіх часто помилково подається як наслідок «правильного способу життя», достатнього бажання або позитивного мислення.
Соціальний тиск. Запитання родичів, вагітності друзів, сімейні свята, реклама дитячих товарів або звичні фрази на кшталт «коли вже діти?» можуть посилювати ізоляцію й сором.
Зміни у самоідентичності. Безпліддя може зачіпати уявлення про тіло, жіночність або чоловічність, батьківство, майбутню сім’ю, життєвий план і справедливість світу. Ці переживання не є доказом патології; вони відображають значущість того, що опинилося під загрозою.
Навантаження на пару. Партнери можуть мати різні темпи переживання, різну потребу говорити про лікування, різні межі щодо кількості спроб і різні уявлення про альтернативні шляхи до батьківства. Різниця реакцій не означає, що один із партнерів «переживає неправильно».
Стрес і безпліддя: що показують дослідження
Фраза «розслабся — і все вийде» не має достатньої доказової основи. Вона додатково перекладає відповідальність за медичний результат на людину, яка вже перебуває під значним навантаженням.
Дослідження зв’язку між емоційним станом і результатами допоміжних репродуктивних технологій дають неоднорідні результати. Метааналіз 2011 року виявив невеликі асоціації між деякими показниками стресу або тривоги та нижчою частотою клінічної вагітності, але самі автори наголосили на значній неоднорідності досліджень і обмеженому розмірі ефектів. Інший метааналіз проспективних досліджень 2011 року не виявив зв’язку між емоційним дистресом до лікування і ймовірністю вагітності після одного циклу допоміжних репродуктивних технологій.
Більш пізній метааналіз 2018 року, що охопив 20 проспективних досліджень і 4308 жінок, не виявив, що тривога, депресивні симптоми або сприйнятий стрес до лікування, а також тривога чи депресивні симптоми під час лікування пов’язані з гіршими результатами допоміжних репродуктивних технологій.
З цього випливає практичний висновок: психологічний стан заслуговує на турботу через його вплив на самопочуття, функціонування, стосунки та здатність витримувати складний медичний шлях. Його не слід перетворювати на пояснення безпліддя без окремих медичних доказів і не слід робити людину відповідальною за результат лікування через те, що вона «недостатньо спокійна».
Загальне пояснення того, чим стрес відрізняється від тривоги і як вони можуть взаємодіяти, належить до окремого матеріалу «Стрес і тривога: у чому різниця і як вони пов’язані».
Чому термін «психологічне безпліддя» може вводити в оману
У популярному контенті словосполучення «психологічне безпліддя» часто використовують так, ніби тривога, внутрішній конфлікт, страх материнства, «неприйняття жіночності» або приховане небажання мати дитину самі по собі пояснюють відсутність вагітності. Для такого широкого причинного висновку немає надійної клінічної основи.
Психологічні та соціальні фактори можуть впливати на поведінку, сексуальне життя, прихильність до лікування, рішення щодо продовження терапії та загальне самопочуття. Вони також можуть впливати на те, як людина взаємодіє з медичною командою та приймає рішення щодо лікування. Але це не дає підстав називати медично нез’ясоване безпліддя «психогенним» і тим більше не доводить, що психотерапія сама усуне репродуктивну проблему.
Якщо обстеження не виявило причини, коректний медичний висновок залишається у сфері репродуктивної медицини. Психологічна допомога в цей момент може бути дуже корисною, але її завданням є підтримка людини, а не ретроспективне конструювання прихованої «психологічної причини».
Лікування безпліддя створює власну психологічну траєкторію
Психологічні потреби змінюються залежно від етапу медичного шляху. Європейська настанова з рутинної психосоціальної допомоги при безплідді та допоміжній репродукції описує психосоціальні потреби як такі, що виникають протягом усього маршруту лікування, а не лише після кризи.
Під час обстеження
На цьому етапі часто домінують невизначеність, страх результатів, взаємні припущення про «чия це проблема» та інформаційне перевантаження. Корисно відділяти факти від прогнозів: що вже встановлено, що ще перевіряють, які рішення справді потрібно прийняти зараз, а які можна відкласти.
Після встановлення діагнозу
Назва діагнозу може одночасно давати пояснення і викликати шок, сором, гнів або відчуття втрати. Особливо небезпечна персоналізація на кшталт «я винен» або «моє тіло підвело партнера». Медична причина не є моральною провиною.
Під час циклу допоміжних репродуктивних технологій
Процедури й календар лікування можуть організувати повсякденне життя навколо клініки. Зростає значення короткострокового планування: сон, робота, транспорт, допомога після процедур, інформаційні межі з родиною, розподіл домашніх обов’язків, спосіб отримання результатів.
Після невдалої спроби
Невдалий цикл може переживатися як розчарування, втрата, виснаження або необхідність негайно вирішувати, що робити далі. Люди відрізняються за тим, чи хочуть вони одразу обговорювати наступний крок, чи потребують паузи. Психологічна підтримка тут допомагає відновити здатність приймати рішення, а не підштовхує до продовження або припинення лікування.
Під час повторних спроб
Кожна наступна спроба може мати інший емоційний зміст. Іноді надія співіснує з емоційним дистанціюванням: людина ніби «не дозволяє собі сподіватися», щоб менше боліло у разі невдачі. Це зрозуміла захисна стратегія, а не ознака того, що вона «недостатньо хоче дитину».
Дистрес, адаптація і психічний розлад — різні рівні
Для безпечної допомоги важливо не змішувати три різні речі.
Психологічний дистрес — це суб’єктивне страждання: тривога, смуток, напруження, виснаження, дратівливість, почуття безпорадності. Він може бути сильним і водночас залишатися реакцією на складну життєву та медичну ситуацію.
Адаптаційні труднощі — це проблеми з пристосуванням до нової реальності: людина не може перебудувати щоденний ритм, постійно конфліктує з партнером через лікування, уникає соціальних ситуацій або відчуває, що життя звузилося до репродуктивного маршруту.
Психічний розлад — клінічний стан, який визначається не лише наявністю окремих симптомів. Для діагнозу потрібна професійна клінічна оцінка. Безпліддя може бути контекстом, у якому виникає або загострюється розлад, але не кожна сильна емоційна реакція означає депресію чи тривожний розлад.
Як безпліддя впливає на пару
Пара часто переживає одну медичну ситуацію двома різними способами. Один партнер може постійно читати дослідження та форуми, інший — уникати теми поза клінікою. Один може хотіти ще один цикл, інший — бути близьким до межі виснаження. Один може розповідати родині, інший — прагнути повної приватності.
Конфлікт часто виникає не через відсутність підтримки, а через різні способи її надавати. Партнер може пропонувати рішення, коли потрібне співпереживання; уникати розмови, коли інший сприймає мовчання як байдужість; намагатися «бути сильним» і тим самим приховувати власний дистрес.
Практично корисно домовитися про три речі: коли пара говорить про лікування, які рішення приймає лише разом і яку інформацію дозволено повідомляти іншим. Загальні механізми близькості, автономії та комунікації розкрито у матеріалі «Близькі стосунки: що це, як вони формуються і від чого залежить їхня якість».
Сексуальне життя під час лікування
Коли статеві контакти тривалий час пов’язуються з овуляцією, аналізами, «правильними днями» або медичними рекомендаціями, сексуальність може втрачати спонтанність. Для частини пар секс починає асоціюватися з невдачею, обов’язком, оцінюванням фертильності або страхом нового розчарування.
Це не означає, що проблема «в голові» або що сексуальні труднощі спричинили безпліддя. Йдеться про можливий психологічний і стосунковий наслідок тривалого лікування. Якщо виникають біль, еректильні труднощі, стійке зниження потягу або інші сексуальні симптоми, потрібна відповідна медична та/або психосексуальна оцінка; сама стаття про безпліддя не замінює окремої діагностики сексуального здоров’я.
Що може дати психологічна підтримка
Психологічна підтримка при безплідді має конкретні цілі.
• Зменшити інтенсивність тривоги, депресивних симптомів і загального дистресу.
• Допомогти переносити періоди очікування, невизначеність і повторні рішення.
• Відновити сфери життя, які були витіснені лікуванням: роботу, відпочинок, дружбу, сексуальність, інші життєві ролі.
• Допомогти партнерам говорити про різні межі, темп і бажання без взаємного звинувачення.
• Підтримати після невдалої спроби, зміни плану лікування або рішення завершити певний етап.
• Допомогти з рішеннями щодо донорських програм, збереження репродуктивних клітин, кількості подальших спроб або інших шляхів до батьківства — без нав’язування «правильної» відповіді.
• Розпізнати ситуацію, коли звичайної підтримки вже недостатньо й потрібна клінічна оцінка психічного стану.
Американське товариство репродуктивної медицини відносить до компетенцій спеціалістів із психологічної допомоги в репродуктивній медицині підтримувальне консультування, роботу з горем і кризою, допомогу у прийнятті рішень, психотерапію, роботу з парами й сім’ями, сексуальне консультування та належне перенаправлення до інших фахівців.
Чи справді психологічні втручання допомагають
Найкраще обґрунтована мета психологічних втручань — покращення психічного стану й добробуту, а не підвищення «фертильності через розслаблення».
Систематичний огляд і метааналіз 2025 року охопив 69 контрольованих досліджень із 5935 жінками. Загальний об’єднаний ефект усіх психологічних результатів не був статистично значущим, але окремі аналізи показали поліпшення тривоги, депресивних симптомів і психологічного благополуччя; серед підходів із позитивними результатами були консультування та когнітивно-поведінкові втручання. Автори також зафіксували значну неоднорідність, тому ці результати не слід перетворювати на універсальну обіцянку.
Докази щодо того, чи підвищує психологічна допомога ймовірність вагітності або народження дитини, значно менш однозначні. Психотерапію варто обирати через її потенційну користь для психічного здоров’я, функціонування й рішень, а не як приховану «репродуктивну процедуру».
Конкретні методи психотерапії мають власну доказову базу, показання та обмеження; їх не потрібно змішувати в одну категорію «психологічної роботи». Вибір методу залежить від проблеми, клінічного стану, уподобань людини і кваліфікації фахівця.
Чого психологічна допомога не повинна робити
Якісна підтримка не переконує людину, що вона сама «створила» безпліддя думками, страхами чи характером.
Вона не просить відмовитися від доказового медичного обстеження на користь пошуку символічної причини.
Вона не обіцяє вагітність після «пропрацювання блоків», «прийняття жіночності», прощення батьків або досягнення правильного емоційного стану.
Вона не вимагає постійного позитивного мислення. Страх і смуток під час лікування не є провалом терапії.
Вона не підмінює репродуктолога, акушера-гінеколога, уролога-андролога чи інших медичних фахівців, коли потрібна діагностика або лікування фізичного стану.
Коли варто звернутися по професійну психологічну допомогу
Підтримка може бути корисною на будь-якому етапі, але особливо варто її розглянути, якщо переживання вже суттєво обмежують життя.
Ознаки, які мають значення: тривога або пригнічення займають більшу частину дня; різко погіршилися сон, апетит або здатність виконувати повсякденні справи; лікування стало єдиною темою, навколо якої обертається життя; людина уникає друзів і близьких через сором або постійний біль; між партнерами виникли повторювані конфлікти щодо лікування; сексуальне життя стало джерелом вираженого страждання; після невдалих циклів відчуття безнадії не слабшає.
Якщо з’являються думки про самогубство, намір завдати собі шкоди, неможливість гарантувати власну безпеку або різке психічне погіршення, потрібна невідкладна професійна допомога. У такій ситуації не слід чекати запланованої психологічної консультації. В Україні для виклику екстрених служб можна телефонувати за номером 112.
Коли потрібен психолог, психотерапевт або психіатр
Для репродуктивного дистресу корисний фахівець, який розуміє медичну логіку лікування безпліддя, не психогенізує репродуктивні діагнози й уміє працювати з невизначеністю, втратою, парними рішеннями та тривогою.
Психологічне консультування або психотерапія доречні, коли основна проблема — дистрес, адаптація, страх процедур, комунікація у парі, повторні невдачі, життєві рішення або стійкі емоційні симптоми.
Консультація лікаря-психіатра потрібна, коли є підозра на клінічний психічний розлад, симптоми тяжкі, функціонування різко порушене, є суїцидальний ризик або постає питання медикаментозного лікування. Рішення щодо психотропних препаратів у період планування вагітності або лікування безпліддя потребують узгодження з відповідними лікарями; самостійно починати, скасовувати чи змінювати лікування не варто.
Як вибрати фахівця для психологічної підтримки при безплідді
Запитайте, чи має фахівець реальний досвід роботи з безпліддям і допоміжними репродуктивними технологіями. Це важливо, бо репродуктивна медицина має специфічну мову, часову структуру та рішення.
Уточніть, як фахівець розуміє зв’язок стресу і безпліддя. Відповідь має відрізняти психологічний тягар від недоведеної ідеї, що емоції самі є причиною медичного стану.
З’ясуйте, чи може фахівець працювати індивідуально й з парою, якщо обидва формати можуть знадобитися.
Запитайте, як він діє, якщо бачить ознаки клінічної депресії, тривожного розладу, суїцидального ризику або іншого стану, що потребує медичної оцінки. Наявність зрозумілого маршруту перенаправлення є ознакою професійної практики.
Оцініть, чи не обіцяє фахівець репродуктивний результат. Психологічна допомога може бути ефективною за своїми психологічними цілями без будь-якої обіцянки вагітності.
Практична карта рішень під час лікування
Коли навантаження стає надто великим, корисно не вирішувати «все життя» одним рішенням, а пройти чотири питання.
1. Що зараз є фактом
Який медичний етап завершено? Які результати вже відомі? Які запитання залишаються для лікаря? Це зменшує змішування медичної невизначеності з катастрофічними прогнозами.
2. Яке рішення справді потрібне зараз
Чи потрібно сьогодні погодитися на процедуру, вибрати клініку, визначити межу витрат, обговорити ще один цикл — чи це питання можна відкласти до наступної консультації? Психологічна підтримка особливо корисна, коли рішення ціннісне, а не просто технічне.
3. Яка ціна цього етапу для психіки й стосунків
Що відбувається зі сном, роботою, близькістю, соціальним життям і ресурсами пари? Якщо лікування поглинає всі інші сфери, це не означає, що його потрібно припинити; це сигнал, що систему підтримки варто посилити.
4. Яка підтримка потрібна саме зараз
Це може бути розмова з партнером, індивідуальна консультація, парна сесія, психіатрична оцінка, допомога близької людини з побутом, пауза в інформаційному потоці або повторне обговорення плану з медичною командою.
Як підтримати партнера без тиску
Найкорисніша підтримка починається з уточнення потреби, а не з готової поради. Іноді партнеру потрібна інформація, іноді — практична допомога, іноді — простір для емоцій без негайного пошуку рішення.
Не варто вимагати однакової реакції. Люди можуть по-різному переживати той самий результат і по-різному показувати страждання.
Не використовуйте оптимізм як спосіб закрити розмову. Фрази на кшталт «усе точно буде добре» можуть звучати як підтримка, але вони не визнають невизначеності. Надійніше говорити про присутність і спільні наступні кроки.
Не перетворюйте кожну розмову на медичну нараду. Парі потрібен час, у якому вона залишається парою, а не лише командою з лікування безпліддя.
Лікування безпліддя в Україні: що актуально у 2026 році
В Україні допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), зокрема екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), входять до Програми медичних гарантій. За інформацією Міністерства охорони здоров’я України від 12 серпня 2026 року, від початку року послугами ДРТ у межах програми скористалися 6290 пацієнток; на той момент послуги за відповідним пакетом надавали 54 медичні заклади.
МОЗ зазначає, що безоплатне лікування за пакетом доступне за встановленого діагнозу жіночого або чоловічого безпліддя, за наявності висновку мультидисциплінарного консиліуму та відсутності протипоказань; вік пацієнтки на початок лікувального циклу — до 41 року включно. У разі настання вагітності програма оплачує один повний цикл ДРТ на рік, а якщо вагітність не настала, протягом календарного року може бути оплачений другий повний або неповний цикл. Умови програми можуть змінюватися, тому перед зверненням варто перевіряти актуальну інформацію МОЗ і НСЗУ.
Психологічна підтримка не замінює цей медичний маршрут. Вона допомагає пройти його з меншим психологічним перевантаженням і приймати рішення відповідно до власних цінностей, меж та обставин.
Що запитати у репродуктивної команди, щоб зменшити невизначеність
Психологічна напруга часто посилюється там, де людина не розуміє наступного етапу. Корисно заздалегідь підготувати короткий список медичних питань.
• Який діагноз або робоча гіпотеза зараз є основною?
• Яка мета запропонованого етапу лікування?
• Які можливі альтернативи та що змінює вибір між ними?
• Які результати слід вважати очікуваними, а які потребують додаткового звернення?
• Коли буде наступна точка рішення і яка інформація буде доступна на той момент?
• Кому в команді можна поставити запитання щодо психологічної або соціальної підтримки?
Глобальна настанова ВООЗ 2025 року щодо профілактики, діагностики та лікування безпліддя підкреслює орієнтовану на людину допомогу, у якій клінічні рішення поєднуються з уподобаннями пацієнтів. ВООЗ також наголошує на потребі у доступній психосоціальній підтримці для людей, яких торкнулося безпліддя.
Часті запитання
Чи може сильний стрес спричинити безпліддя
Наявні дані не підтримують просту формулу «стрес спричинив безпліддя». Деякі дослідження знаходили невеликі асоціації між показниками дистресу і результатами лікування, інші метааналізи не підтверджували такого зв’язку. Це не дає підстав приписувати людині відповідальність за безпліддя через її емоційний стан. Медичні причини потрібно оцінювати медично, а стрес — підтримувати як окрему проблему психічного здоров’я.
Чи треба «спочатку пропрацювати психологію», а потім лікувати безпліддя
Ні, такого універсального правила немає. Якщо є медичні показання до обстеження або лікування, психологічна підтримка може йти паралельно. Вона особливо корисна, коли дистрес ускладнює повсякденне життя, рішення або взаємодію з партнером і медичною командою.
Чи підвищує психотерапія шанси на успішне ЕКЗ
Психологічні втручання можуть покращувати окремі показники психічного здоров’я, але доказова база щодо репродуктивних результатів неоднозначна. Тому коректна мета психотерапії — допомога з тривогою, депресивними симптомами, дистресом, адаптацією, рішеннями та стосунками, а не обіцянка вагітності.
Чи обов’язково йти до психолога разом із партнером
Ні. Формат залежить від запиту. Індивідуальна робота доречна, коли людина хоче мати власний простір для переживань. Парний формат корисний, якщо основна проблема пов’язана з комунікацією, різними межами лікування, рішеннями або сексуальними й стосунковими труднощами. Іноді формати поєднують.
Що робити після невдалої спроби ЕКЗ
Спочатку варто розділити два завдання: емоційне відновлення і медичне рішення. Не обов’язково приймати рішення про наступний цикл у момент максимальної гостроти переживань, якщо медична ситуація дозволяє паузу. Медичні питання обговорюють із репродуктивною командою; психологічна підтримка може допомогти зрозуміти власні межі, страхи, ресурси й цінності.
Чи нормально не розповідати родичам про лікування
Так. Інформація про діагноз і лікування належить людині або парі. Корисно заздалегідь домовитися, кому, що і на якому етапі ви готові повідомляти. Приватність може бути способом зменшити зовнішній тиск, якщо вона не перетворюється на вимушену ізоляцію через сором.
Пов’язані статті
Джерела
American Society for Reproductive Medicine Practice Committee & Mental Health Professional Group. (2021). Guidance on qualifications for fertility counselors: a committee opinion. Fertility and Sterility, 115(6), 1411–1415.
Boivin, J., Griffiths, E., & Venetis, C. A. (2011). Emotional distress in infertile women and failure of assisted reproductive technologies: meta-analysis of prospective psychosocial studies. BMJ, 342, d223.
Braverman, A. M., Davoudian, T., Levin, I. K., Bocage, A., & Wodoslawsky, S. (2024). Depression, anxiety, quality of life, and infertility: a global lens on the last decade of research. Fertility and Sterility, 121(3), 379–383.
Gameiro, S., Boivin, J., Dancet, E., de Klerk, C., Emery, M., Lewis-Jones, C., Thorn, P., Van den Broeck, U., Venetis, C., Verhaak, C. M., Wischmann, T., & Vermeulen, N. (2015). ESHRE guideline: routine psychosocial care in infertility and medically assisted reproduction—A guide for fertility staff. Human Reproduction, 30(11), 2476–2485.
Jackson, P. L., Saunders, P., Mizzi, S., & Hallam, K. T. (2025). The efficacy of psychological interventions for infertile women: a systematic review and meta-analysis. BMC Women’s Health, 25, 506.
Matthiesen, S. M. S., Frederiksen, Y., Ingerslev, H. J., & Zachariae, R. (2011). Stress, distress and outcome of assisted reproductive technology (ART): a meta-analysis. Human Reproduction, 26(10), 2763–2776.
Міністерство внутрішніх справ України. (2026). Служба 112: усі екстрені служби за єдиним номером.
Міністерство охорони здоров’я України. (2026). Понад 6 тисяч українок від початку 2026 року скористалися послугами ДРТ у межах Програми медичних гарантій.
Nicoloro-SantaBarbara, J., Busso, C., Moyer, A., & Lobel, M. (2018). Just relax and you’ll get pregnant? Meta-analysis examining women’s emotional distress and the outcome of assisted reproductive technology. Social Science & Medicine, 213, 54–62.
World Health Organization. (2025a). Guideline for the prevention, diagnosis and treatment of infertility. World Health Organization.
World Health Organization. (2025b). Infertility. World Health Organization.