Базовий афект (core affect): валентність, активація та фон поточного переживання
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 р. · Редакційна політика
Базовий афект (core affect) — це теоретичний конструкт у сучасній науці про емоції, який описує поточний афективний стан людини через дві головні координати: валентність — від приємного до неприємного — та активацію — від млявості й сонливості до бадьорості та високої енергетичної мобілізації. У моделі Джеймса А. Рассела базовий афект є простим, свідомо доступним тлом переживання, яке може змінюватися під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх причин і брати участь у формуванні настрою та емоційних епізодів. Russell, 2003
Важливе уточнення: базовий афект — не синонім емоції, не перелік «базових емоцій» і не загальна назва всього емоційного життя. Це окремий теоретичний спосіб описати те, як людина почувається «прямо зараз» на найзагальнішому рівні — приємно чи неприємно, активовано чи деактивовано. Конкретна емоція на кшталт страху, гніву або радості містить більше інформації: про ситуацію, оцінку події, спрямованість на об’єкт, тенденцію до дії, тілесні зміни, вираз і смислову категоризацію.
В українських текстах можна зустріти переклади «базовий афект» і «ядерний афект». В англомовній науковій літературі вживається термін core affect. У цій статті використовується форма «базовий афект», закріплена для української сторінки ХАБу.
Що таке базовий афект у моделі Джеймса Рассела
Поняття core affect стало центральним у конструктивістській лінії досліджень Джеймса А. Рассела. У спільній роботі Рассела і Лізи Фельдман Барретт 1999 року core affect визначався як елементарний, свідомо доступний процес приємності та активації. Автори відрізняли його від прототипового емоційного епізоду — складнішого явища, до якого входять передумови, оцінювання ситуації, фізіологічні та когнітивні зміни, поведінка і категоризація стану як певної емоції. Russell & Barrett, 1999
У теоретичній статті 2003 року Рассел розгорнув цю ідею: в основі емоційно забарвлених подій лежать стани, які переживаються як «добре або погано» та «енергійно або виснажено». За цією моделлю базовий афект впливає на сприйняття, когнітивні процеси й поведінку та сам змінюється під дією багатьох причин. Людина може відчувати зміну тону переживання, не знаючи точно, що саме її спричинило. Russell, 2003
Саме тому слово «фон» у заголовку є корисним. Базовий афект не обов’язково займає центр уваги. Людина може працювати, розмовляти чи читати й водночас перебувати у трохи приємнішому або неприємнішому, більш бадьорому або більш млявому стані. У моделі Рассела такий фон вважається постійно доступною частиною переживання, хоча його інтенсивність і помітність змінюються.
Дві координати базового афекту: валентність і активація
Валентність: приємність — неприємність
Валентність описує знак поточного переживання: наскільки воно суб’єктивно приємне, неприємне або близьке до нейтрального. Це не моральна оцінка і не поділ емоцій на «хороші» та «погані». Неприємний стан може бути доречним і функціональним у певному контексті, а приємний — не обов’язково корисним для будь-якої мети.
Для базового афекту валентність є координатою поточного стану, а не назвою конкретної емоції. Дві людини можуть мати однаково негативну валентність, але одна переживатиме напружений страх, а інша — тихий сум. Так само позитивна валентність може супроводжувати і спокійне задоволення, і дуже активоване захоплення.
Активація: від деактивації до енергійної мобілізації
Друга координата описує рівень суб’єктивної активації: від сонливості, млявості та низької енергії до бадьорості, напруженості або сильного збудження (arousal). В англомовних працях для цієї осі вживають activation/deactivation та arousal. У психологічних текстах українською arousal часто перекладають як «збудження», але суб’єктивна активація не тотожна одному фізіологічному показнику на кшталт частоти серцевих скорочень.
Валентність і активація описують різні аспекти стану. Сильне захоплення й сильний страх можуть бути однаково високоактивованими, але протилежними за валентністю. Спокійне задоволення й млява пригніченість можуть мати низьку активацію, але різний знак. Огляд Пітера Куппенса та колег показав, що зв’язок між валентністю й активацією у суб’єктивному досвіді не є жорсткою універсальною формулою: він змінюється між людьми і залежить від контексту. Kuppens et al., 2013
Чотири умовні зони — лише орієнтир
Якщо розмістити валентність по горизонтальній осі, а активацію по вертикальній, виходить проста карта. Умовно приємний і високоактивований сектор може включати бадьорість або захоплення; приємний і низькоактивований — спокій або розслаблення; неприємний і високоактивований — напруження чи тривогу; неприємний і низькоактивований — млявість або пригніченість.
Ці приклади не означають, що кожна емоція має одну фіксовану точку. Реальні епізоди відрізняються за інтенсивністю, контекстом, оцінкою ситуації, мотивацією та індивідуальним досвідом. Двовимірна карта стискає складну емоційну подію до двох загальних координат і саме тому корисна як описова рамка, але не як повний портрет емоції.
Базовий афект і циркумплексна модель: це пов’язані, але різні поняття
Циркумплексна модель афекту й базовий афект часто згадуються разом, через що їх легко ототожнити. Історично циркумплекс Рассела 1980 року описував просторову організацію афективних понять: вони розташовуються навколо кола відповідно до систематичних відношень між приємністю, збудженням, неприємністю, сонливістю, розслабленням та іншими станами. Russell, 1980
Базовий афект — це конструкт про поточний стан людини. Циркумплекс — спосіб геометрично представляти подібності й відмінності між афективними станами та словами. У пізнішій конструктивістській традиції афективний циркумплекс став зручним способом картографувати базовий афект через валентність і активацію, але карта не є самою психічною подією і не пояснює весь механізм виникнення емоцій. Barrett & Bliss-Moreau, 2009
Чому базовий афект може бути без чіткої причини
У моделі Рассела базовий афект має багато причин — як внутрішніх, так і зовнішніх. На поточний тон переживання можуть впливати тілесний стан, втома, біль, голод, температура, фізична активність, недавні події, соціальна взаємодія та властивості середовища. Людина відчуває результат як зміну приємності або активації, але не має прямого доступу до повної сукупності причин, які сформували цей стан. Russell, 2003
Це пояснює знайоме переживання «мені якось не по собі, але я не знаю чому» без необхідності одразу називати конкретну емоцію. Теоретично базовий афект може залишатися відносно вільним від чітко визначеного об’єкта. Якщо зміна стану приписується певній події або об’єкту й включається в ширший процес оцінювання, мотивації, поведінки та категоризації, вона може стати складовою емоційного епізоду.
Базовий афект, емоція, настрій, почуття й афективний стан
Ці слова описують перекривні, але не тотожні рівні психологічного досвіду. Точні межі залежать від теоретичної школи, тому корисно розрізняти їх функціонально, а не шукати одну універсальну словникову формулу.
• Базовий афект — у моделі Рассела це найзагальніший поточний стан за валентністю й активацією. Він може бути тлом для інших афективних явищ.
• Емоція — складніший епізод, який зазвичай пов’язаний із значущою подією, оцінюванням ситуації, змінами у досвіді, мотивації, фізіології, експресії та поведінці. Різні теорії по-різному описують обов’язкові компоненти емоції.
• Настрій — відносно дифузний і часто триваліший стан. У рамці Рассела базовий афект, не прив’язаний до конкретного об’єкта може переживатися як настрій, але настрій як психологічний конструкт не слід автоматично зводити до однієї точки на двох осях.
• Афект — ширший термін, який у сучасній психології може позначати емоційно забарвлені стани загалом; в українській побутовій та клініко-правовій мові слово «афект» також має вузьке значення дуже інтенсивного емоційного стану. Базовий афект є окремим терміном і не означає «стан афекту».
• Афективний стан — загальна описова категорія для станів із вираженим афективним компонентом. Базовий афект може бути одним зі способів їх опису, але не вичерпує всю категорію.
• Почуття — в українській психологічній мові багатозначний термін. Англійське feeling у статтях про core affect часто означає суб’єктивно переживану якість стану, тому механічно перекладати кожне feeling як окреме «почуття» некоректно.
У ширшій науці про емоції немає єдиного визначення, яке однаково приймають усі школи. Огляд Клауса Шерера та Агнес Мурс показує емоцію як процес із послідовними та взаємодіючими компонентами — оцінюванням події, тенденціями до дії, фізіологічними реакціями, експресією, переживанням і категоризацією. Така перспектива добре демонструє, чому двох координат недостатньо для повного опису емоційного епізоду. Scherer & Moors, 2019
Чи є базовий афект «основою всіх емоцій»
Таке формулювання потребує теоретичного маркування. У психологічно-конструктивістських моделях базовому афекту надають фундаментальну роль: він розглядається як загальний інгредієнт, що бере участь у різних емоційних станах. У працях Барретт і Блісс-Моро core affect описано як поєднання валентності й збудження, яке може бути представлене в афективному циркумплексі та впливати на навчання, сприйняття й інші психічні процеси. Barrett & Bliss-Moreau, 2009
Проте це не універсально прийнятий факт про природу всіх емоцій. Теорії базових емоцій, appraisal-підходи, Component Process Model, конструктивістські моделі та інші напрями по-різному відповідають на питання, які механізми є первинними і як виникають конкретні емоції. Тому коректно говорити: «у моделі базового афекту» або «в конструктивістській традиції», а не подавати один підхід як остаточний консенсус усієї науки.
Базовий афект і теорія сконструйованих емоцій
Поняття core affect суттєво вплинуло на теорію сконструйованих емоцій Лізи Фельдман Барретт. У цій традиції конкретні емоційні категорії не трактуються як прості готові програми, що запускаються однаково в кожному випадку. Натомість наголошується на конструюванні емоційних подій із більш загальних процесів, серед яких афективний стан, інтероцептивна інформація, категоризація, попередній досвід і контекст. Barrett & Bliss-Moreau, 2009
Науковий статус цієї рамки потрібно описувати точно. Дискусія між теоріями базових і сконструйованих емоцій триває. У статті 2025 року Карлейн ван Гейст, Маріска Крет та Аннімі Плугер запропонували еволюційну перспективу, яка частково зближує обидві традиції. van Heijst et al., 2025 У відповідь Барретт і колеги того ж року заперечили таке зближення і стверджували, що підходи виходять із несумісних припущень. Barrett et al., 2025 Сам факт цієї сучасної дискусії показує: core affect є впливовою теоретичною конструкцією, але не «закритим питанням» у науці про емоції.
Що дві осі пояснюють добре, а чого вони не пояснюють
Перевага двовимірного опису — економність. Валентність та активація дозволяють порівнювати дуже різні стани спільною мовою, будувати карти афективного досвіду, аналізувати зміни протягом часу і використовувати прості самозвіти в експериментах. Це особливо корисно, коли досліднику важливий загальний тон стану, а не точна назва конкретної емоції.
Водночас дві осі втрачають інформацію. Гнів і страх можуть бути одночасно неприємними та високоактивованими, але вони різняться за оцінкою ситуації, мотивацією, дією, соціальним значенням і суб’єктивним смислом. Так само цікавість, гордість і захоплення можуть мати подібні координати валентності й активації, залишаючись психологічно різними переживаннями.
Дані про семантичну структуру емоційного досвіду також свідчать, що двовимірного простору часто недостатньо для опису того, як люди категоризують свої переживання. У великому дослідженні Алана Коуена і Дачера Келтнера самозвіти після перегляду понад двох тисяч відео утворили 27 різновидів емоційного досвіду з безперервними переходами; категоріальні назви пояснювали структуру звітів краще, ніж лише валентність і збудження. Це не «спростовує» core affect, але окреслює межу його пояснювальної достатності. Cowen & Keltner, 2017
Валентність та активація не є повністю незалежними в реальному досвіді
На схемі валентність і активацію зручно малювати як дві окремі осі. У живому досвіді їхній зв’язок складніший. Огляд Куппенса, Тюрлінкса, Рассела та Барретт показав характерну V-подібну залежність: дуже приємні й дуже неприємні стани часто супроводжуються вищою активацією, ніж нейтральні, але форма цього зв’язку суттєво відрізняється між людьми. Kuppens et al., 2013
Іншими словами, ортогональна схема є корисною математичною та описовою рамкою, але її не слід читати як твердження, що валентність і активація завжди психологічно незалежні в кожної людини та в кожну мить. Дослідження в кількох країнах показало, що характер їхнього зв’язку варіює разом з особистісними характеристиками та культурним контекстом. Kuppens et al., 2017
Базовий афект — стан, а не риса особистості
Core affect описує моментальний або короткочасно змінний стан. Це важливе розрізнення, бо слова на кшталт «позитивний», «негативний», «активний» або «спокійний» легко перетворити на характеристики людини загалом. У межах цієї моделі координати стосуються того, як людина почувається в певний момент або відрізок часу, а не того, «яка вона» як особистість.
Звичайно, люди відрізняються за середнім рівнем і типовою динамікою афективних станів. Темперамент, особистісні риси, здоров’я, культура, звичне середовище та життєві обставини можуть бути пов’язані з тим, які комбінації валентності й активації трапляються частіше. Але статистична схильність до певних станів не перетворює конкретний моментальний показник на незмінну рису.
Дослідження Куппенса та колег у різних культурних вибірках показало, що навіть сам зв’язок між валентністю та активацією варіює залежно від особистісних характеристик і культурного контексту. Це ще одна причина не трактувати циркумплекс як універсальну «карту з фіксованими координатами» для кожної людини. Kuppens et al., 2017
Базовий афект і позитивний/негативний афект у PANAS — не одне й те саме
Ще одне джерело плутанини — шкала PANAS, де вимірюються Positive Affect і Negative Affect. У класичній роботі Девіда Вотсона, Лі Анни Кларк та Оке Теллегена позитивний і негативний афект описані як дві відносно незалежні групи станів. Це інша вимірювальна модель, ніж біполярна вісь валентності «приємно — неприємно» в core affect. Watson et al., 1988
Тому не слід автоматично прирівнювати «високий позитивний афект» у PANAS до правого полюса валентності, а «високий негативний афект» — до лівого. PANAS містить прикметники, у яких валентність переплетена з активацією: наприклад, ентузіазм і активність у позитивній шкалі або нервозність і збудженість у негативній. Різні інструменти відповідають на різні дослідницькі питання.
Це має практичне значення для читання досліджень. Якщо стаття повідомляє про «positive affect» або «negative affect», потрібно подивитися, якою саме шкалою це вимірювали. Назва змінної ще не гарантує, що йдеться про чисту валентність у сенсі моделі core affect.
Що змінює базовий афект: причина, об’єкт і атрибуція
У повсякденному досвіді люди часто прагнуть знайти причину стану: «мені тривожно через розмову», «я роздратований через шум», «мені легко після гарної новини». Модель Рассела розділяє саму зміну базового афекту і процес приписування цієї зміни причині. На стан одночасно можуть впливати кілька чинників, а свідоме пояснення може охоплювати лише частину з них. Russell, 2003
Тому об’єкт емоції і причина зміни афективного фону — не завжди те саме. Людина може відчути неприємну високу активацію після недосипання, кофеїну, болю й конфліктної розмови, а пояснити її лише останньою подією. Теоретична цінність core affect полягає саме в тому, що він дозволяє описати зміни загального стану до того, як вони отримають конкретне смислове пояснення.
Це не означає, що емоції є «помилковими поясненнями» тілесного стану. Сучасні теорії розглядають контекст, оцінювання, мотивацію, тілесні сигнали, пам’ять і категоризацію як взаємопов’язані процеси. Розділення рівнів потрібне для аналізу, а не для знецінення суб’єктивного значення емоцій.
Як вимірюють базовий афект
Базовий афект насамперед вимірюють через самозвіт: людину просять оцінити, наскільки її поточний стан приємний або неприємний і наскільки вона відчуває себе активованою, бадьорою чи сонливою. Це можуть бути числові шкали, графічні сітки або набори прикметників.
Один із відомих інструментів — Self-Assessment Manikin (SAM), створений Маргарет Бредлі та Пітером Ленгом. Він дає невербальні графічні шкали для оцінювання приємності, збудження та домінування. SAM широко застосовують для оцінювання афективної реакції на стимули, хоча він не є «тестом базового афекту» у вузькому сенсі. Bradley & Lang, 1994
Інший приклад — Swedish Core Affect Scale, розроблена Даніелем Вестф'єллем та колегами як самозвітний інструмент, похідний від афективного циркумплексу. Автори показали, що агреговані оцінки можуть відображати виміри валентності та активації й розрізняти внутрішньоособистісні та міжособистісні відмінності настрою. Västfjäll et al., 2002
Жодна така шкала не є клінічним діагностичним тестом сама по собі. Положення людини на осях валентності та активації не встановлює депресію, тривожний розлад, біполярний розлад або будь-який інший діагноз. Це опис стану в конкретному методі вимірювання.
Для чого core affect використовують у дослідженнях
Двовимірний опис особливо зручний у дослідженнях, де стан потрібно оцінювати багато разів: до і після стимулу, протягом дня, під час взаємодії, експерименту або зміни середовища. Замість довгого списку назв емоцій дослідник може запитувати лише про приємність і активацію та відстежувати траєкторію стану.
Такі дані використовують у психології емоцій, психофізіології, дослідженнях уваги й пам’яті, прийняття рішень, взаємодії людини з технологіями та в experience sampling/ecological momentary assessment. Перевага — простота і порівнюваність. Ціна цієї простоти — втрата семантичної деталізації: одна й та сама точка на карті може відповідати різним емоційним епізодам.
Тому хороше дослідження підбирає вимірювання під питання. Якщо потрібна загальна афективна якість, валентність і активація можуть бути достатніми. Якщо потрібно розрізнити сором і провину, страх і гнів, цікавість і захоплення або зрозуміти оцінювання та мотивацію, потрібні додаткові категорії та показники.
Базовий афект і тіло: де тут інтероцепція
Емоційний досвід тісно пов’язаний із сигналами тіла. Сучасний огляд Бенедикта Грінвуда і Сари Гарфінкел підсумовує дані про роль інтероцепції — сприймання внутрішніх сигналів організму — в опрацюванні емоцій. Різні моделі емоцій включають інтероцептивні сигнали по-різному, зазвичай разом із вищими процесами оцінювання та контекстом. Greenwood & Garfinkel, 2025
У конструктивістських описах базового афекту тілесні, соматовісцеральні та нейрохімічні зміни розглядаються як важлива частина того, з чого формується поточний афективний стан. Але базовий афект не дорівнює інтероцепції. Інтероцепція стосується сприймання внутрішнього стану тіла; core affect — теоретичного опису афективної якості поточного переживання через валентність і активацію. Barrett & Bliss-Moreau, 2009
Так само не слід зводити інтероцепцію до побутового «вміння слухати тіло». У впливовій моделі Гарфінкел та колег розрізняються щонайменше інтероцептивна точність — виконання поведінкових завдань на сприймання тілесних сигналів, інтероцептивна чутливість/sensibility — суб’єктивні уявлення й самозвіт про власну тілесну чутливість, та інтероцептивна усвідомленість — метакогнітивна відповідність між точністю і впевненістю. Ці виміри можуть не збігатися між собою. Garfinkel et al., 2015
Чи можна побачити базовий афект у мозку або виміряти його пульсом
Немає одного біологічного показника, який безпосередньо «зчитує» базовий афект. Частота серцебиття, електропровідність шкіри, дихання, м’язова активність або нейровізуалізація можуть давати інформацію про окремі аспекти фізіологічного стану, але самі по собі не визначають, наскільки переживання приємне чи неприємне і яку емоцію людина переживає.
Є нейровізуалізаційні дослідження, у яких суб’єктивні оцінки валентності та збудження пов’язувалися з активністю певних мозкових систем у різних емоційних категоріях. Такі результати сумісні з конструктивістською гіпотезою про спільні афективні процеси, але окреме дослідження не встановлює єдиного «центру базового афекту» і не закриває суперечку між теоріями емоцій. Wilson-Mendenhall et al., 2013
Базовий афект і емоційна регуляція
Якщо описувати поточний емоційний стан через валентність та активацію, це може допомогти точніше помічати, що саме змінюється: неприємність, енергетична мобілізація або обидві координати. Такий опис інколи передує називанню конкретної емоції: «мені неприємно і я дуже активований» може бути початковою характеристикою стану ще до того, як людина розрізнить страх, гнів, сором чи інше переживання.
Однак із моделі core affect не випливає правило «потрібно завжди рухатися до позитивної валентності й низького збудження». Емоційна регуляція залежить від мети, ситуації, часу, інтенсивності та наслідків стратегії. Висока активація може бути корисною перед важливим виступом або фізичним навантаженням; неприємний стан може містити важливу інформацію про загрозу, втрату або порушення меж. Координати описують стан, а не задають універсальну норму для нього.
Що базовий афект дає для самоспостереження
Для повсякденного самоспостереження модель можна використовувати як дуже просту координатну систему, не перетворюючи її на діагностику. Два питання — «наскільки мені зараз приємно чи неприємно?» і «наскільки я зараз активований чи виснажений?» — допомагають відокремити знак переживання від рівня енергії.
Такий опис особливо корисний, коли точна назва емоції ще неочевидна. Він не замінює розуміння контексту, причин, потреб, оцінок і дій. Якщо стан тривалий, різко змінюється, супроводжується вираженим порушенням сну, поведінки або повсякденного функціонування, двох координат недостатньо для клінічного висновку — потрібна ширша оцінка симптомів і контексту.
Типові помилки у розумінні core affect
• «Базовий афект — це базова емоція». Ні. Basic emotions і core affect належать до різних теоретичних мов. Перше зазвичай стосується дискретних емоційних категорій, друге — загального стану за валентністю й активацією.
• «Core affect — це просто настрій». У моделі Рассела вільно спрямований базовий афект може переживатися як настрій, але ці поняття не тотожні в усіх теоріях і методах.
• «Активація — це частота пульсу». Ні. Суб’єктивна активація може корелювати з фізіологічними змінами, але не зводиться до одного показника.
• «Негативна валентність означає психічний розлад». Ні. Неприємні стани є звичайною частиною емоційного життя; діагноз потребує окремих клінічних критеріїв.
• «Дві осі повністю пояснюють емоції». Вони добре описують загальну афективну якість, але не кодують усю інформацію про оцінювання, об’єкт, мотивацію, поведінку, соціальний смисл і категорію емоції.
• «Базовий афект — доведена єдина основа емоцій». Це впливова теоретична конструкція з великим дослідницьким застосуванням, але статус її як універсального фундаменту всіх емоцій залежить від теоретичного підходу і залишається предметом наукової дискусії.
Поширені запитання
Базовий афект — це емоція?
У моделі Рассела — ні. Це простіший поточний афективний стан, який може бути компонентом або фоном емоційного епізоду. Емоція зазвичай включає додаткові процеси: оцінку ситуації, спрямованість, мотивацію, тілесні та поведінкові зміни, категоризацію й усвідомлене значення.
Чим базовий афект відрізняється від настрою?
Настрій зазвичай описують як більш тривалий і дифузний стан. У рамці Рассела базовий афект може переживатися «вільно», без чітко визначеного об’єкта, і тоді він близький до того, що ми називаємо настроєм. Проте поняття настрою ширше й у різних теоріях має власні критерії.
Чи означає «позитивний базовий афект», що людина щаслива?
Не обов’язково. Позитивна валентність означає лише, що поточний стан перебуває на приємнішому боці континууму. Щастя, задоволення, полегшення, спокій і захоплення можуть мати позитивну валентність, але відрізнятися за активацією, контекстом і смислом.
Чи однакові активація, збудження і стрес?
Ні. Активація або arousal — загальна координата рівня мобілізації та енергії в багатьох афективних моделях. Стрес — ширший процес, пов’язаний із вимогами, оцінюванням і адаптаційними реакціями. Людина може бути високоактивованою через радісне очікування, фізичну активність або страх; однакова активація не означає однаковий стрес.
Чи можна мати неприємний стан із низькою активацією?
Так. Саме незалежне описування валентності й активації дозволяє відрізнити, наприклад, неприємне напруження з високою мобілізацією від неприємної млявості з низькою мобілізацією. Конкретні емоційні назви при цьому залежать від контексту й інших компонентів переживання.
Чи базовий афект завжди усвідомлений?
У класичному визначенні Рассела core affect є свідомо доступним: людина в принципі може оцінити, наскільки їй приємно/неприємно та енергійно/мляво. Це не означає, що вона постійно фокусує на ньому увагу або завжди точно знає його причини. Russell & Barrett, 1999
Чи можна визначити базовий афект за виразом обличчя?
Надійно — ні. Вираз обличчя може бути одним із джерел інформації про емоційний епізод, але валентність і активація є характеристиками поточного досвіду й не мають однозначного зовнішнього коду. Для дослідження core affect зазвичай потрібен самозвіт, а фізіологічні та поведінкові показники використовують як додаткові дані.
Навіщо вивчати базовий афект, якщо існують назви емоцій?
Тому що іноді дослідницьке питання стосується не того, «яка саме це емоція», а загального тону й рівня активації стану. Двовимірний опис дає спільну систему координат для різних переживань і дозволяє відстежувати зміни навіть тоді, коли конкретна емоційна категорія невизначена або змішана.