Афективне маркування: що це і як називання емоцій впливає на їх переживання
Оновлено: 1 день тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 18 вересня 2026 · Редакційна політика
Афективне маркування (англ. affect labeling) — це процес, у якому людина ідентифікує емоційний стан і позначає його словами: «я злюся», «це тривога», «мені соромно», «я відчуваю полегшення». У лабораторних дослідженнях поняття охоплює також вибір емоційної назви для реакції на зображення, обличчя або інший емоційний стимул.
Називання емоції може змінювати перебіг емоційної реакції, але ефект не зводиться до універсального правила «назви почуття — і воно ослабне». Систематичний огляд 43 досліджень, опублікований 2026 року показав більш послідовне зниження або стабілізацію психофізіологічної та поведінкової реактивності, тоді як зміни суб’єктивного переживання були змішаними: від зменшення до відсутності ефекту або навіть посилення.
Тому афективне маркування варто розуміти як мовно-емоційний процес із потенційними регуляторними наслідками, чутливими до контексту, способу називання, інтенсивності емоції, індивідуальних відмінностей і того, що людина робить після називання.
Що таке афективне маркування
Найпростіша форма афективного маркування — перетворити переживання, яке відчувається як загальне «погано», «напружено» або «щось не так», на більш визначену мовну категорію. Це може бути одна назва — «страх» — або складніша формула: «я водночас роздратований і розгублений; тривога тут сильніша за злість».
Наукові експерименти використовують різні варіанти цієї операції. Учасники можуть обирати слово з готового переліку, самостійно називати власну емоцію, позначати емоційний вираз іншої людини, промовляти слово вголос або виконувати завдання письмово. Саме тому результати різних парадигм не варто механічно зводити до одного побутового прийому.
Афективне маркування не є діагнозом, тестом на «емоційність» чи окремим методом психотерапії. Це досліджуваний психологічний процес на перетині мови, категоризації, уваги та регуляції емоцій.
У ширшому контексті маркування в психології охоплює надання назв і категоріальних позначень людям, поведінці та явищам; affect labeling є його спеціальним емоційним випадком.
Називання емоції і опис ситуації — різні операції
Фраза «він мене образив» описує інтерпретацію події. «У мене стиснулося в грудях» описує тілесне відчуття. «Я боюся і водночас злюся» позначає емоційний стан. У реальному досвіді ці шари тісно пов’язані, але для афективного маркування центральним є саме мовне позначення афекту або емоції.
Це розрізнення важливе і для досліджень: якщо людина лише переказує причину переживання, вона вже виконує інше когнітивне завдання. Називання може стати частиною ширшої вербалізації, рефлексії, переоцінки чи розмови з іншою людиною, але не тотожне їм.
Що відбувається, коли переживання отримує назву
Емоційний стан стає категорією
Щоб назвати стан, потрібно зіставити поточний досвід із відомими емоційними поняттями. Людина враховує контекст, тілесні сигнали, думки, імпульси до дії та доступні слова. У результаті нечітке переживання отримує категоріальну форму: «страх», «сором», «образа», «полегшення».
У конструктивістських моделях емоцій мовні категорії розглядають як один із компонентів того, як мозок організує афективний досвід. Це впливова теоретична інтерпретація, а не єдина загальноприйнята модель емоцій. Експерименти з афективним маркуванням показують, що сама категоризація може змінювати подальшу реакцію, але не доводять, що кожна емоція повністю створюється словом.
Змінюється фокус уваги
Називання переводить частину обробки з безпосереднього реагування на розпізнавання й класифікацію. Людина вже не тільки перебуває всередині стану, а й формулює, що саме відбувається. Цей зсув уваги є одним із можливих механізмів регуляторного ефекту, хоча сучасні дані не дозволяють приписати всі наслідки афективного маркування одному процесу.
Огляд Torre і Lieberman описував афективне маркування як форму неявної регуляції, оскільки воно іноді послаблювало емоційні реакції без прямої інструкції «заспокойся» або «зміни ставлення». У цьому огляді 2018 року автори зіставили результати на рівні суб’єктивного досвіду, автономної фізіології, поведінки та нейронної активності.
Що показують дослідження в цілому
Найважливіший висновок сучасної доказової бази — ефект залежить від того, що саме вимірюють. Суб’єктивне «мені стало легше», зміна електродермальної активності, поведінка наближення до страшного стимулу та сигнал фМРТ — це різні показники. Вони можуть змінюватися не одночасно.
Систематичний огляд Jang, Hwang і Shin 2026 року охопив 43 дослідження 2005–2024 років. Найпослідовнішими були зміни психофізіологічної та поведінкової реактивності. Самозвіти про силу переживання давали неоднорідні результати. Огляд також виділив модератори: емоційний словник, здатність диференціювати емоції, рівень тривоги й психічного неблагополуччя, формат і перспектива називання, тип стимулу, структура завдання та терапевтичний контекст.
Отже, науково коректне питання звучить не «чи працює називання емоцій взагалі?», а «для якого результату, у кого, за яких умов і в якій послідовності з іншими стратегіями воно змінює реакцію?».
Суб’єктивне переживання
У серії з чотирьох експериментів Lieberman та співавт. 2011 року учасники повідомляли про менший дистрес під час називання негативних емоційних стимулів; у деяких умовах ефект був порівнюваний із переоцінкою або відволіканням. Водночас самі учасники часто не очікували, що називання допоможе.
У четвертому експерименті тієї ж роботи називання позитивних емоційних зображень було пов’язане зі зменшенням повідомлюваного задоволення. Це важлива деталь: афективне маркування не обов’язково «прибирає негатив»; у деяких умовах воно може послаблювати інтенсивність афективної відповіді ширше.
Фізіологічні та поведінкові зміни
Окремі експерименти показали ефекти, які були помітні у фізіології або поведінці, навіть коли самозвіт змінювався мало. У дослідженні Kircanski, Lieberman і Craske 2012 року люди зі страхом павуків проходили експозиційне завдання. Група афективного маркування згодом демонструвала нижчу електродермальну реактивність і певні переваги в наближенні до павука, хоча суб’єктивний страх не показав такого самого патерну.
У дослідженні Niles та співавт. 2015 року під час експозиції для страху публічних виступів афективне маркування було пов’язане з більшим зменшенням фізіологічного збудження, але не дало переваги за самозвітом страху.
Ці роботи не означають, що називання емоцій є самостійним лікуванням фобій або соціальної тривоги. Вони показують, що мовна операція може модифікувати окремі компоненти реакції всередині контрольованого експозиційного протоколу.
Що відбувається в мозку
Класичне фМРТ-дослідження Lieberman та співавт. 2007 року показало: під час афективного маркування негативних стимулів реакція мигдалеподібного тіла та інших лімбічних ділянок була нижчою, а активність правої вентролатеральної префронтальної кори — вищою, ніж у контрольних умовах. Активність цих систем була обернено пов’язана.
Цей результат часто переказують як «називання емоції вимикає мигдалину», але така формула спрощує дані. ФМРТ фіксує відносні зміни сигналу в конкретному експериментальному завданні. Вона не показує універсального нейронного перемикача, який однаково спрацьовує в будь-якій життєвій ситуації.
Новіші роботи продовжують знаходити залежність ефекту від характеристик завдання. Наприклад, ERP-дослідження Wang та співавт. 2026 року спеціально перевіряло роль інтенсивності негативних стимулів, підкреслюючи, що сила емоції сама є важливим модератором.
Чому називання емоції іноді не полегшує стан
Афективне маркування створює більш визначену категорію. Це може допомогти організувати досвід, але за певної послідовності дій та сама визначеність може зробити емоційний стан менш гнучким для наступної зміни.
Nook, Satpute і Ochsner у 2021 році провели два експерименти, де учасники називали емоцію перед когнітивною переоцінкою або усвідомленим прийняттям. Попереднє називання знижувало ефективність наступної регуляції: після комбінації «назвати + регулювати» учасники повідомляли про більше негативного переживання, ніж після регуляції без попереднього називання.
У 2026 році Ariely, Mokady, Reggev і Anholt відтворили цей патерн у двох дослідженнях із загальною вибіркою 226 осіб. Додаткові вимірювання через один-два дні не виявили відкладеної переваги комбінації. Автори обговорюють гіпотезу, що назва може «закріплювати» сформовану емоційну категорію і тимчасово зменшувати гнучкість переоцінки.
Ці результати не скасовують ранніх знахідок про зниження реактивності. Вони показують іншу межу: ефект афективного маркування залежить від того, чи є воно кінцевою операцією, чи передує іншій стратегії, яку людина намагається застосувати одразу після нього.
Афективне маркування та афективний лексикон
Для називання стану потрібен мовно-концептуальний ресурс. Афективний лексикон описує репертуар і семантичну організацію слів, якими люди називають, розрізняють і комунікують емоційні та ширші афективні стани. Афективне маркування описує іншу ланку — використання такої категорії для конкретного переживання або стимулу в певний момент.
Афективне маркування та емоційна гранулярність
Афективне маркування і емоційна гранулярність близькі, але не тотожні. Маркування — це дія або процес: дати переживанню словесну назву. Емоційна гранулярність — ступінь, з яким людина розрізняє емоційні стани як відмінні один від одного.
Людина може легко сказати «мені погано» і тим самим виконати грубе маркування, але мати низьку диференціацію між тривогою, смутком, соромом, провиною чи розчаруванням. І навпаки, висока гранулярність передбачає більш тонке представлення досвіду, проте не гарантує, що будь-яка окрема спроба назвати емоцію автоматично зменшить її інтенсивність.
Систематичний огляд 2026 року включає емоційну диференціацію та словниковий запас серед чинників, які можуть пояснювати неоднакові результати афективного маркування. Тобто якість доступних категорій має значення, але сама кількість відомих назв емоцій не є універсальним показником ефективності.
Афективне маркування та алекситимія
Алекситимія описує ширший профіль труднощів із розпізнаванням і описом власних почуттів. Вона може перетинатися з труднощами афективного маркування, але ці поняття не взаємозамінні.
Неможливість швидко назвати одну емоцію в конкретній ситуації не означає алекситимію. Так само здатність підібрати правильне слово в тесті не доводить, що людина добре розуміє власний стан у повсякденному житті.
Практично корисно розділяти три питання: чи помічає людина, що її стан змінився; чи може відрізнити емоцію від думки й тілесного відчуття; чи має достатні мовні категорії, щоб описати переживання. Афективне маркування стосується насамперед третього кроку, але спирається на перші два.
Афективне маркування та вербалізація
Вербалізація — ширше поняття: переведення досвіду, думки, образу, спогаду або тілесного стану в слова. Афективне маркування є одним із її спеціальних випадків, коли мовна категорія стосується емоції або афекту.
Людина може довго описувати подію й не назвати власного переживання. Може, навпаки, сказати одне слово — «сором» — і майже нічого не повідомити про подію. Обидві операції мовні, але когнітивне навантаження й психологічні наслідки у них різні.
Як використовувати називання емоцій у повсякденному житті
Найбезпечніший практичний висновок із сучасних досліджень — використовувати маркування як спосіб уточнення стану, а не як обіцянку негайно його прибрати. Завдання полягає в тому, щоб отримати кращу інформацію про переживання і вже потім вирішувати, чи потрібна дія.
Спочатку описати, що відбувається
Корисно коротко зафіксувати контекст і сигнали: «після цієї розмови я напружився, серце б’ється швидше, хочеться уникнути відповіді». Такий опис дає матеріал для назви й зменшує ризик вибрати слово лише за звичкою.
Назвати один або кілька ймовірних станів
Формула може бути невизначеною: «схоже на тривогу», «це більше розчарування, ніж злість», «тут змішані страх і сором». Психологічна точність не вимагає миттєвої абсолютної впевненості.
Коли переживання складне, одна категорія може його збіднювати. Дві сумісні назви або уточнення інтенсивності — «легке роздратування», «сильний страх», «полегшення з провиною» — іноді краще відповідають досвіду.
Відокремити назву від рішення
Назвати емоцію — ще не означає вирішити, що робити. «Я злюся» не дорівнює «мені треба діяти зі злості». «Я боюся» не доводить, що ситуація небезпечна. Слово допомагає описати стан; оцінка фактів і вибір поведінки залишаються окремими кроками.
Якщо мета — свідомо змінити емоційне переживання, варто пам’ятати про експерименти, де попереднє називання послаблювало подальшу переоцінку. Не обов’язково будувати жорсткий ритуал «спочатку назви, потім переосмисли» для кожної ситуації.
Не оцінювати успіх лише за тим, чи стало легше
Називання може дати ясність без негайного полегшення. У дослідженнях суб’єктивні, фізіологічні та поведінкові показники нерідко розходяться. Тому відсутність миттєвого зниження інтенсивності не означає, що людина «неправильно назвала» емоцію.
Коли афективного маркування недостатньо
Сильні або тривалі емоційні труднощі не зводяться до нестачі правильних слів. Панічні атаки, травматичні реакції, депресивні епізоди, тяжка тривога та інші клінічно значущі стани потребують оцінки ширшої картини: тривалості, частоти, функціонування, ризиків, супутніх симптомів і контексту.
Називання може бути одним із елементів самоспостереження або психотерапевтичної роботи, але саме по собі не встановлює діагноз і не замінює лікування. Якщо переживання різко порушують сон, роботу, навчання, стосунки або безпеку, доречним кроком є професійна оцінка, а не нескінченний пошук «ідеального слова».
Називання емоцій у дітей
У дитячому розвитку емоційні слова виконують ще й навчальну функцію: допомагають пов’язувати вирази обличчя, ситуації, тілесні реакції та соціальний контекст із категоріями емоцій.
Дослідження Zhu, Ip, Liu і Yan 2026 року охопило 334 китайських дошкільнят. Сильніші навички розпізнавання та називання емоцій були пов’язані з кращою регуляцією за оцінками батьків і вчителів. У щоденниковій підвибірці з 181 дитини в дні, коли діти частіше називали переживання, вони швидше емоційно відновлювалися того ж дня.
Це перспективні дані, але вони не доводять універсальної причинної формули для всіх дітей і культур. Навчання емоційної мови доцільно розглядати як частину ширшого розвитку розуміння емоцій, а не як єдину техніку саморегуляції.
Мова, емоції та психолінгвістика
Афективне маркування цікаве тим, що одна й та сама операція одночасно належить до психології емоцій і до психолінгвістики. Щоб сказати «я розчарований», потрібно розпізнати стан, активувати відповідне поняття, дібрати лексему й сформувати висловлювання. Мовний акт стає частиною подальшої обробки того, що людина відчуває.
Саме це робить афективне маркування важливим вузлом між мовою, мисленням і свідомим досвідом: слово не просто повідомляє іншому про емоцію. За певних умов воно змінює те, як емоційна реакція продовжується після її категоризації.
Часті запитання про афективне маркування
Чи справді називання емоції зменшує її інтенсивність?
Іноді так, але не завжди і не за всіма показниками. Систематичний огляд 2026 року виявив більш послідовні зміни психофізіологічних та поведінкових реакцій, тоді як самозвіти були змішаними. Тому правило «назвав — стало слабше» наукові дані не підтримують як універсальне.
Афективне маркування — це техніка емоційної регуляції?
У частині літератури його описують як неявну або випадкову регуляцію, бо ефект може виникати без свідомої мети зменшити емоцію. Сучасні результати точніше описують його як процес із регуляторними наслідками, які залежать від контексту.
Чим точніше слово, тим кращий ефект?
Точність може допомагати краще розрізняти переживання, але прямої універсальної залежності «більше лексичної точності = сильніше заспокоєння» не встановлено. Емоційний словник і диференціація є модераторами, а не гарантіями результату.
Чи можна просто написати емоцію в нотатках?
Письмове позначення теж є мовною категоризацією, але дослідження використовують різні формати — усне називання, вибір слова, письмові відповіді. Систематичний огляд показує, що формат має значення, тому ефект одного лабораторного завдання не варто автоматично переносити на будь-який щоденник.
Чи може називання зробити стан сильнішим?
Такі результати трапляються. У частині досліджень суб’єктивне переживання не змінювалося або посилювалося. Крім того, експерименти Nook та співавт. і Ariely та співавт. показали, що називання перед переоцінкою може погіршувати ефективність подальшої регуляції.
Чи треба називати тільки негативні емоції?
Ні. Афективне маркування стосується й позитивних станів. У дослідженні Lieberman та співавт. 2011 року називання позитивних стимулів було пов’язане зі зменшенням повідомлюваного задоволення, що нагадує: процес може впливати на інтенсивність афекту, а не лише на «негативність».
Афективне маркування — це психотерапія?
Ні. Це психологічний процес, який може бути вбудований у терапевтичні техніки або експериментальні протоколи. Докази його ефектів не означають, що одне називання емоцій лікує тривожні, депресивні, травматичні чи інші психічні розлади.
Чим афективне маркування відрізняється від емоційної гранулярності?
Маркування — це акт дати емоції словесну назву. Гранулярність — ступінь диференційованості емоційного досвіду. Людина може маркувати стан грубо або тонко; гранулярність описує саме якість розрізнення, а не факт використання слова.
Висновок
Афективне маркування показує, що мова може бути не лише засобом повідомити про емоцію, а частиною самої емоційної обробки. Називання змінює увагу, категоризацію й у деяких умовах — суб’єктивні, фізіологічні, поведінкові та нейронні компоненти реакції.
Найсильніша сучасна формула не обіцяє автоматичного полегшення. Ефект умовний. Він залежить від людини, завдання, інтенсивності переживання, способу називання та наступної стратегії. Саме тому афективне маркування варто використовувати для точнішого розуміння стану, залишаючи відкритим питання, що робити з цим станом далі.
Для ширшого контексту про природу емоцій дивіться матеріал «Емоції: що це таке, як вони виникають і навіщо потрібні»; про практичні стратегії — «Як навчитися керувати емоціями: саморегуляція без придушення і зривів».
Пов’язані статті
• Емоційна гранулярність: що це, навіщо точно розрізняти емоції та як це пов’язано із саморегуляцією
References
Ariely, Y., Mokady, A., Reggev, N., & Anholt, G. E. (2026). Affect Labeling and Reappraisal as an Emotion Regulation Strategy. Affective Science, 7(2), 282–292. https://doi.org/10.1007/s42761-026-00362-z
Jang, Y., Hwang, S., & Shin, J. (2026). A Systematic Review of the Effectiveness of Affect Labeling: Is Affect Labeling Effective for Emotion Regulation? Korean Journal of Health Psychology, 31(4), 1147–1174. https://doi.org/10.17315/kjhp.2026.31.4.009
Kircanski, K., Lieberman, M. D., & Craske, M. G. (2012). Feelings Into Words: Contributions of Language to Exposure Therapy. Psychological Science, 23(10), 1086–1091. https://doi.org/10.1177/0956797612443830
Lieberman, M. D., Eisenberger, N. I., Crockett, M. J., Tom, S. M., Pfeifer, J. H., & Way, B. M. (2007). Putting feelings into words: Affect labeling disrupts amygdala activity in response to affective stimuli. Psychological Science, 18(5), 421–428. https://doi.org/10.1111/j.1467-9280.2007.01916.x
Lieberman, M. D., Inagaki, T. K., Tabibnia, G., & Crockett, M. J. (2011). Subjective responses to emotional stimuli during labeling, reappraisal, and distraction. Emotion, 11(3), 468–480. https://doi.org/10.1037/a0023503
Niles, A. N., Craske, M. G., Lieberman, M. D., & Hur, C. (2015). Affect labeling enhances exposure effectiveness for public speaking anxiety. Behaviour Research and Therapy, 68, 27–36. https://doi.org/10.1016/j.brat.2015.03.004
Nook, E. C., Satpute, A. B., & Ochsner, K. N. (2021). Emotion Naming Impedes Both Cognitive Reappraisal and Mindful Acceptance Strategies of Emotion Regulation. Affective Science, 2, 187–198. https://doi.org/10.1007/s42761-021-00036-y
Torre, J. B., & Lieberman, M. D. (2018). Putting Feelings Into Words: Affect Labeling as Implicit Emotion Regulation. Emotion Review, 10(2), 116–124. https://doi.org/10.1177/1754073917742706
Wang, Q., Cui, L., Wei, P., & Zhang, Q. (2026). The influence of negative emotion intensity on emotion labeling regulation effect: an ERP study. Journal of Affective Disorders, 400, 121183. https://doi.org/10.1016/j.jad.2026.121183
Zhu, C., Ip, K. I., Liu, Z., & Yan, N. (2026). Labeling it makes you feel better: The role of affect labeling on emotion regulation among Chinese preschoolers. Child Development, 97(2), 451–464. https://doi.org/10.1093/chidev/aacaf033