Інсу Кім Берг: біографія, SFBT та внесок у психотерапію
Оновлено: 5 днів тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 вересня 2026 · Редакційна політика
Інсу Кім Берг (Insoo Kim Berg; 25 липня 1934, Сеул, Корея — 10 січня 2007, Мілвокі, Вісконсин, США) — корейсько-американська соціальна працівниця, психотерапевтка, викладачка й авторка, одна з ключових співрозробниць короткострокової терапії, сфокусованої на розв’язанні (Solution-Focused Brief Therapy, SFBT). Разом зі Стівом де Шейзером та колегами із Центру короткострокової сімейної терапії (Brief Family Therapy Center, BFTC) у Мілвокі вона сформувала практику, що змістила центр терапевтичної розмови від детального аналізу проблеми до бажаного майбутнього, ресурсів клієнта, винятків із проблеми та малих ознак змін.
Історична роль Берг важлива саме як роль співрозробниці. SFBT не виникла як одноосібний винахід однієї людини і не була виведена з готової теорії. Її основні прийоми формувалися в командній роботі BFTC через спостереження за реальними сесіями, обговорення, випробування запитань і відбір того, що допомагало клієнтам рухатися до їхніх цілей.
Від Сеула до Мілвокі
Берг народилася й виросла в Кореї. За біографічними матеріалами Асоціації короткострокової терапії, сфокусованої на розв’язанні (Solution Focused Brief Therapy Association, SFBTA), у 1957 році вона переїхала до Сполучених Штатів. Навчалася в Жіночому університеті Іхва (Ewha Womans University), а згодом здобула ступені бакалавра та магістра соціальної роботи в Університеті Вісконсину в Мілвокі (University of Wisconsin–Milwaukee). Її професійний шлях розвивався на перетині соціальної роботи, сімейної терапії та короткострокових психотерапевтичних підходів.
Подальшу підготовку Берг проходила в Сімейному інституті Чикаго (Family Institute of Chicago), Фонді Меннінгера (Menninger Foundation) та Інституті психічних досліджень (Mental Research Institute, MRI) у Пало-Альто. Саме ці середовища були важливими для формування її клінічного стилю: практичного, уважного до взаємодії, орієнтованого на те, що можна змінити в конкретній ситуації.
Інститут психічних досліджень (MRI) і Джон Вікленд
Особливе місце у професійному становленні Берг посів Інститут психічних досліджень (MRI) у Пало-Альто — один із головних центрів розвитку системної та короткострокової терапії другої половини XX століття. Її наставником там був Джон Вікленд. У MRI Берг також познайомилася зі Стівом де Шейзером.
MRI працював із моделлю короткої терапії, у якій увага зосереджувалася на тому, як проблема підтримується повторюваними спробами її розв’язати. Майбутній SFBT зберіг від цієї традиції прагматизм і інтерес до короткої роботи, але поступово змінив головне запитання. Замість того щоб передусім з’ясовувати, як підтримується проблема, команда BFTC дедалі більше досліджувала, чого хоче клієнт, коли проблема слабшає, що вже працює і як розпізнати наступний корисний крок.
BFTC: лабораторія, де формувалася SFBT
Після досвіду в MRI Берг і де Шейзер створили в Мілвокі Brief Family Therapy Center (BFTC). Сучасне керівництво SFBTA датує формування центру 1978 роком. Берг була співзасновницею та виконавчою директоркою BFTC. Для історії SFBT центр важливий не лише як клініка, а як середовище систематичного спостереження за терапевтичною розмовою.
Сесії можна було спостерігати через одностороннє дзеркало й записувати на відео. Команда аналізувала, які запитання змінюють напрям розмови, які відповіді клієнтів відкривають можливості для дії і які елементи можна відтворювати в наступних випадках. У керівництві SFBTA цей розвиток описаний як індуктивний: практики виникали з клінічного спостереження й командного дослідження, а не як застосування заздалегідь завершеної теорії.
Публічною віхою стала стаття 1986 року «Brief Therapy: Focused Solution Development» у журналі Family Process. Серед її авторів були Стів де Шейзер, Інсу Кім Берг, Ів Ліпчик, Елам Наннеллі, Алекс Молнар, Воллес Джинджерич і Мішель Вайнер-Девіс. Уже сама назва підкреслювала перехід від «розв’язання проблеми» до «розвитку розв’язання» і водночас визнавала історичний зв’язок із короткою терапією MRI.
Що саме внесла Інсу Кім Берг
Внесок Берг не зводиться до одного знаменитого запитання. Вона була центральною клінічною фігурою в розвитку стилю SFBT: уважного до мови клієнта, поважного до його власного знання про життя та послідовно орієнтованого на компетентність і ресурси. Її робота допомогла перетворити набір спостережень BFTC на навчувану практику інтерв’ювання, яку можна було застосовувати в психотерапії, соціальній роботі, роботі з сім’ями, дітьми та іншими групами.
Для Берг клієнт не був пасивним носієм проблеми, якого фахівець має «виправити». Терапевтична робота будувалася як спільне дослідження: що людина хоче отримати від допомоги, як виглядатиме достатньо добрий результат, що з бажаного вже інколи відбувається і які власні дії клієнта цьому сприяють. Ця позиція стала однією з найвпізнаваніших рис підходу, сфокусованого на розв’язанні.
Як працює SFBT
Короткострокова терапія, сфокусована на розв’язанні, організує розмову навколо бажаних змін, а не навколо повної реконструкції причин проблеми. Це не означає ігнорування страждання чи фактичних обставин. Різниця полягає в тому, що детальний опис проблеми не вважається єдиною дорогою до корисної зміни.
Бажане майбутнє: клієнта запрошують конкретно описати, що стане інакше, коли терапія буде корисною.
Винятки: досліджуються ситуації, коли проблема відсутня, слабша або має менший вплив.
Ресурси й компетентність: увага спрямована на те, що людина вже робить, знає або вміє і що можна використати для змін.
Малі зміни: невеликий спостережуваний крок розглядається як потенційний початок ширшої зміни.
Мова змін: терапевт уважно підхоплює слова клієнта про надії, успіхи, прогрес і можливі наступні дії.
Спільне конструювання: цілі й описи розв’язання формуються в діалозі, а не задаються терапевтом зверху.
У такій логіці SFBT є не набором «чарівних фраз», а способом вести розмову. Одне й те саме запитання має сенс лише тоді, коли воно продовжує те, що говорить конкретна людина, і допомагає зробити бажану зміну яснішою та практичнішою.
«Питання про диво»: не магія, а опис бажаного майбутнього
Найвідомішим прийомом SFBT стало так зване «питання про диво». У типовій формі людину запрошують уявити, що проблема, з якою вона прийшла, якимось чином розв’язалася, а потім дуже конкретно описати, за якими ранніми ознаками вона це помітить: що зробить інакше, що побачать близькі, як зміниться ранок, розмова, рішення або повсякденна дія.
Історично коректно не приписувати це запитання Берг як одноосібний винахід. Матеріали про розвиток SFBT описують його як результат командного експериментування BFTC і уважного слухання клієнтської мови. Роль Берг була центральною в клінічному використанні, демонстрації та навчанні такого способу розмови, але сама традиція SFBT формувалася спільно.
Функція «питання про диво» полягає не в очікуванні буквального дива. Воно перетворює абстрактне «хочу, щоб стало краще» на детальний опис поведінки й взаємодії, за яким можна помітити зміни. Саме конкретизація робить його клінічно цікавим: бажаний результат стає предметом спостереження, а не лише декларацією.
Шкалювальні запитання
Інший характерний інструмент SFBT — шкалювальні запитання. Людину можуть попросити оцінити, наприклад, наближеність до бажаного результату за шкалою від 0 до 10, а потім дослідити, чому оцінка вже не нижча, що підтримує поточний рівень і як виглядатиме один невеликий крок угору.
Шкала тут не є психометричним тестом і не претендує на об’єктивне вимірювання психічного стану. Це розмовний інструмент, який допомагає зробити суб’єктивний прогрес видимим і перевести його в конкретні спостереження. Як і «питання про диво», шкалювання формувалося в командній практиці BFTC. Берг активно розвивала й описувала його застосування, тому коректною є атрибуція співрозробки, а не одноосібного авторства.
Інші характерні практики
До мови SFBT увійшли також запитання про винятки, про те, «що стало краще» від попередньої зустрічі, про зміни ще до першої сесії, а також детальне дослідження того, як людині вже вдається справлятися. Усі вони працюють за спільною логікою: шукати в реальному досвіді клієнта матеріал, із якого можна будувати наступний крок.
Ця логіка пояснює, чому SFBT поширилася далеко за межі первинної сімейної терапії. Її розмовні принципи виявилися придатними для соціальної роботи, консультування, шкільних і громадських служб, роботи з дітьми та підлітками, а пізніше — для коучингу. Водночас перенесення методу в інший контекст не робить усі ці сфери психотерапією: цілі, професійні стандарти й межі практики залишаються різними.
Ключові праці Інсу Кім Берг
Берг була авторкою й співавторкою численних книжок і статей. Для історії розвитку підходу, сфокусованого на розв’язанні особливо важливі праці, де видно, як метод переносився з терапевтичної команди BFTC у різні сфери практики.
«Working with the Problem Drinker: A Solution-Focused Approach» — Інсу Кім Берг і Скотт Д. Міллер; W. W. Norton, 1992. Книжка застосовує логіку терапії, сфокусованої на розв’язанні, у роботі з проблемним уживанням алкоголю.
«Interviewing for Solutions» — Пітер де Йонг та Інсу Кім Берг; Brooks/Cole, 1998. Систематичний виклад навичок інтерв’ювання, сфокусованого на розв’язанні для допомагаючих професій.
«Tales of Solutions: A Collection of Hope-Inspiring Stories» — Інсу Кім Берг і Івонн Долан; W. W. Norton, 2001. Збірка клінічних історій і пояснень розвитку підходу.
«Children’s Solution Work» — Інсу Кім Берг і Тереза Штайнер; перше видання, W. W. Norton, 2003. Практичний розвиток роботи, сфокусованої на розв’язанні з дітьми та підлітками.
«Brief Coaching for Lasting Solutions» — Інсу Кім Берг і Петер Сабо; W. W. Norton, 2005. Перенесення принципів короткої розмови, сфокусованої на розв’язанні в коучинговий контекст.
Ці видання важливі ще й тому, що показують масштаб професійної роботи Берг. Її спадщина — це не лише історія раннього BFTC, а десятиліття навчання фахівців і адаптації принципів терапії, сфокусованої на розв’язанні до різних практичних завдань.
Що говорить сучасна наука про SFBT
Сьогодні SFBT має значно ширшу емпіричну базу, ніж у період її формування. Водночас історичне походження методу й сучасна оцінка його ефективності — це два різні питання. Те, що підхід виник у клінічному середовищі 1970–1980-х років, саме по собі не доводить його ефективності; її оцінюють окремо в експериментальних і квазіекспериментальних дослідженнях, систематичних оглядах та метааналізах.
Метааналіз, опублікований у Clinical Psychology Review у 2024 році, об’єднав 72 дослідження і 489 розмірів ефекту. Загальна оцінка для психосоціальних результатів була великою (g = 1,17), але модераторний аналіз показав суттєву залежність результату від дизайну й вибірки. У клінічних вибірках ефект був меншим (g = 0,78), ніж у неклінічних (g = 1,50). Порівняння зі звичайним лікуванням дало менший ефект (g = 0,58), ніж порівняння з відсутністю лікування (g = 1,59). Це принципово важливо для інтерпретації: велике загальне число не означає, що SFBT у кожній ситуації значно перевершує активну допомогу.
Огляд оглядів, опублікований у Psychotherapy Research у 2025 році, проаналізував 25 систематичних оглядів, серед яких було 15 метааналізів. Автори повідомили про позитивні результати SFBT у різних популяціях, умовах і культурних контекстах та не виявили сигналу шкоди. Високу впевненість у доказах ефективності для дорослих вони встановили, зокрема, щодо депресивних симптомів, загального психічного здоров’я та просування до індивідуальних цілей. Для ширшого набору результатів упевненість частіше була помірною, а автори прямо закликали до методологічно сильніших досліджень.
Як читати великі розміри ефекту
Цифри метааналізу потребують контексту. Розмір ефекту залежить від того, з чим порівнюють терапію, хто входить до вибірки, який результат вимірюють, у якому форматі проходить втручання і наскільки якісним є дослідження. Саме тому різниця між g = 0,58 при порівнянні зі звичайною допомогою та g = 1,59 при порівнянні з відсутністю лікування є змістовнішою, ніж саме по собі велике усереднене g.
У тому ж метааналізі груповий формат показав більший середній ефект, ніж індивідуальний. Це не є доказом універсальної переваги групової SFBT: модераторні результати можуть відображати різницю між популяціями, умовами, завданнями й дизайнами включених досліджень. Коректний висновок полягає в тому, що доказова база SFBT є позитивним, але неоднорідним і чутливим до контексту.
Обмеження і клінічний контекст
SFBT не варто оцінювати як універсальну заміну всім іншим формам психологічної чи медичної допомоги. Її сильна сторона — структурована співпраця навколо цілей, ресурсів і спостережуваних змін. Але потреба в діагностичному оцінюванні, роботі з ризиками, медичному лікуванні або спеціалізованих протоколах визначається конкретною клінічною ситуацією, а не належністю фахівця до традиції терапії, сфокусованої на розв’язанні.
У ситуаціях високого клінічного ризику короткий формат не замінює належного оцінювання безпеки та допомоги за профільними настановами. Так само наявність позитивного середнього ефекту в метааналізі не гарантує результату для окремої людини. Доказова оцінка психотерапії стосується ймовірностей на рівні груп і має поєднуватися з професійною компетентністю, етикою, перевагами клієнта та клінічними потребами.
Вплив Інсу Кім Берг
Вплив Берг особливо помітний у тому, як підхід, сфокусований на розв’язанні змінив професійну мову допомоги. Замість автоматичного ототожнення людини з її проблемою терапевтична розмова може систематично шукати компетентність, винятки, бажане майбутнє й ознаки прогресу. Сьогодні ця логіка присутня не лише в SFBT як окремому методі, а й у ширшій культурі коротких, цілеспрямованих і колаборативних втручань.
Берг багато навчала міжнародно і стала однією з найвпізнаваніших представниць SFBT. Її книги допомогли зробити підхід доступним для соціальних працівників, психотерапевтів, консультантів, фахівців дитячих і сімейних служб. Вона також була однією із засновниць професійної спільноти SFBT у Північній Америці.
Чому Берг важлива для історії психології та психотерапії
Інсу Кім Берг важлива не тому, що запропонувала одну ефектну техніку. Її історичне значення полягає в участі у створенні цілого способу професійної розмови. У BFTC терапевтичний процес став об’єктом безпосереднього командного спостереження: які слова відкривають можливість, як клієнт описує зміни, що відбувається перед покращенням і як зробити корисний виняток відтворюваним.
Цей внесок з’єднує три рівні: історію короткої системної терапії, розвиток SFBT як окремої практики та сучасну емпіричну перевірку її результатів. Саме так Берг варто читати сьогодні — не як персонажку легенди про «чарівне запитання», а як співрозробницю методу, що перетворив уважне слухання клієнтської мови на систематичну професійну практику.
Коротко про Інсу Кім Берг
1934–2007: корейсько-американська соціальна працівниця й психотерапевтка, пов’язана насамперед із розвитком SFBT.
Навчалася в Ewha Womans University та University of Wisconsin–Milwaukee; проходила подальшу підготовку, зокрема, в Mental Research Institute.
Джон Вікленд був її наставником у MRI; там вона познайомилася зі Стівом де Шейзером.
Була співзасновницею та виконавчою директоркою Brief Family Therapy Center у Мілвокі.
SFBT розроблялася Берг, де Шейзером і колегами BFTC командно; «питання про диво» та шкалювання не слід приписувати одній людині.
Сучасні метааналітичні дані загалом підтримують ефективність SFBT, водночас величина ефектів суттєво залежить від вибірки, порівняльної умови та дизайну дослідження.
Ідентифікація в авторитетних каталогах
Для однозначної ідентифікації персоналії: Wikidata — Q532128; VIAF — 69112515; ISNI — 0000 0001 1447 3165; Library of Congress — n92801302; GND — 121503003.
Пов’язані статті
Джерела
1. Solution Focused Brief Therapy Association: Insoo Kim Berg — obituary. Біографічні дані, освіта, професійний шлях, BFTC та роль у розвитку SFBT.
2. SFBTA: SFBT Treatment Manual, 3rd Edition (2025). Сучасний професійний опис походження SFBT, BFTC, індуктивної розробки практик і основних принципів.
3. de Shazer S., Berg I. K. et al. Brief Therapy: Focused Solution Development. Family Process, 1986. Том 25, № 2, с. 207–221. DOI: 10.1111/j.1545-5300.1986.00207.x.
4. Vermeulen-Oskam E. et al. The current evidence of solution-focused brief therapy. Clinical Psychology Review, 2024. Метааналіз 72 досліджень і 489 розмірів ефекту. DOI: 10.1016/j.cpr.2024.102512.
5. Żak A. M., Pękala K. Effectiveness of solution-focused brief therapy. Psychotherapy Research, 2025. Огляд 25 систематичних оглядів, включно з 15 метааналізами. DOI: 10.1080/10503307.2024.2406540.
6. W. W. Norton: Working with the Problem Drinker. Інсу Кім Берг і Скотт Д. Міллер, 1992.
7. NLM Catalog: Children’s Solution Work. Інсу Кім Берг і Тереза Штайнер, перше видання, New York: W. W. Norton, 2003.
8. W. W. Norton: Brief Coaching for Lasting Solutions. Інсу Кім Берг і Петер Сабо, 2005.