top of page

Психологічна енкциклопедія

Якість життя у старшому віці: як її розуміють і оцінюють

3 дні тому
Читати 12 хв

Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика


Якість життя у старшому віці — це багатовимірна оцінка того, наскільки повсякденне життя відповідає цінностям, потребам і можливостям конкретної людини. Вона охоплює здоров’я, автономію, стосунки, житлове й соціальне середовище, безпеку, значущі заняття та відчуття сенсу. У старшому віці до цих сфер додаються питання доступності допомоги, можливості самій ухвалювати рішення, змін життєвих ролей і збереження близькості. Центральне питання оцінювання звучить так: «Як вам живеться і що саме робить ваше життя кращим або складнішим?»

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, якість життя відображає сприйняття людиною свого становища в культурному та ціннісному контексті, у зв’язку з її цілями, очікуваннями й турботами. Звідси випливає важлива особливість: показники здоров’я, доходу або рухливості можуть описувати умови життя, але самі по собі ще не пояснюють, наскільки людина задоволена своїми можливостями та чи зберігає вплив на власні рішення.

Оцінювання якості життя потрібне і для особистої розмови, і для планування медичної, психологічної та соціальної підтримки. Його мета — виявити сфери, які людина сама вважає важливими, а також зміни, що мають практичне значення саме для неї. Формальна цифра за опитувальником корисна настільки, наскільки допомагає побачити ці сфери та перевірити результат підтримки. Контекст психічного здоров’я та доступної підтримки розкрито також у статті «Психічне здоров’я людей старшого віку».


Що означає якість життя саме у старшому віці


Люди одного віку можуть істотно відрізнятися станом здоров’я, життєвими планами, стилем життя, доходом, соціальним оточенням і потребою в допомозі. Хронологічний вік не дає підстав автоматично визначати рівень самостійності або якість життя. Людина з кількома хронічними захворюваннями може високо оцінювати свої стосунки, життєву мету й свободу вибору; натомість фізично активна людина може переживати небезпеку, самотність або втрату контролю над повсякденними рішеннями.

Підхід ВООЗ до здорового старіння пропонує розглядати функціональну спроможність як результат взаємодії фізичних і психічних можливостей людини із середовищем. Важить можливість задовольняти базові потреби, пересуватися, навчатися, підтримувати зв’язки, ухвалювати рішення та брати участь у суспільному житті. Ця рамка пояснює, чому доступний транспорт, житло без бар’єрів, повага до вибору й підтримка слуху можуть бути настільки ж важливими для життя, як медичні показники. Детальніше про зв’язок функціонування та умов середовища — у статті «Здорове старіння».

Те, що має найбільшу вагу, змінюється протягом життя. Після виходу на пенсію людині можуть бути особливо важливі нові соціальні ролі; після госпіталізації — можливість самостійно пересуватися вдома; після вимушеного переїзду — безпека, близькі люди й відчуття належності. Ці пріоритети треба з’ясовувати в розмові, а не виводити з самого факту старшого віку. Про переосмислення життєвих ролей і пріоритетів розповідає стаття «Психологічна адаптація до старіння».


З яких складників формується якість життя



Фізичний стан і щоденне функціонування


Біль, задишка, втома, сон, рухливість, сенсорні зміни та можливість виконувати звичні справи можуть впливати на якість життя. Важливо запитувати, що саме стає складнішим у реальному житті: дістатися магазину, поговорити телефоном, приготувати їжу, відвідати друзів чи вийти на прогулянку. Діагноз, кількість ліків і перелік обмежень дають потрібну медичну інформацію, але не замінюють цього запитання.

Підтримка функціонування може включати лікування симптомів, реабілітацію, пристосування житла, засоби для слуху й зору, допоміжні технології та організацію доступного побуту. У настанові ICOPE ВООЗ (друге видання) персоналізоване оцінювання поєднує стан внутрішніх можливостей людини, соціальні потреби та план допомоги.


Психологічне самопочуття, цілі й сенс


Емоційний стан, відчуття безпеки, самоповага, сприйняття власного життя, можливість планувати майбутнє та займатися значущими справами впливають на суб’єктивну оцінку. Втрата важливої ролі, смерть близької людини або невизначеність можуть змінювати переживання якості життя. Водночас горе, смуток чи окремі тривожні думки самі по собі не встановлюють психічного розладу.

Змістовні заняття мають індивідуальну форму: догляд за рослинами, спілкування з онуками за взаємним бажанням, навчання, волонтерство, творчість, робота, спогади або спокійний відпочинок. Зовнішня продуктивність не є універсальним показником якісного життя. Результат має оцінювати людина, чиї потреби й цінності обговорюються.


Автономія, контроль і гідність


Автономія охоплює можливість робити вибір: як проводити день, з ким спілкуватися, яку допомогу приймати, де й із ким жити, що вважати важливим. Людина може користуватися регулярною побутовою підтримкою та зберігати право визначати її спосіб і межі. Потреба в допомозі не є оцінкою особистої гідності або автоматичним свідченням нездатності ухвалювати рішення.

В окремих життєвих обставинах саме стиль догляду — повага до приватності, запитування згоди, можливість відмовитися, пояснення варіантів — визначає, чи сприймається підтримка як ресурс. Вимірювати лише обсяг наданих послуг означало б пропустити досвід людини.


Стосунки, участь і близькість


Якість соціальних зв’язків часто має більше практичне значення, ніж проста кількість контактів. Суб’єктивна самотність означає переживання недостатньої або незадовільної близькості; соціальна ізоляція описує об’єктивно обмежені зв’язки; проживання наодинці — побутову обставину. Це різні характеристики, тому їх потрібно з’ясовувати окремо.

Відчуття належності, взаємна підтримка, дружба, партнерство, інтимність, можливість бути почутим і робити внесок у життя громади можуть підтримувати якість життя. При цьому бажання проводити частину часу на самоті є особистим вибором і не потребує виправлення саме по собі.


Житло, фінанси, середовище та безпека


Доступність транспорту, безпечні вулиці, житлові умови, опалення, стабільний дохід, можливість придбати їжу й ліки, отримати медичну допомогу та підтримувати соціальні контакти формують реальні умови повсякденного життя. Якщо людині складно виходити з дому через сходи, це питання середовища, доступності й підтримки. Психологічна порада «бути активнішою» не усуває такого бар’єра.

Для людей, які пережили вимушений переїзд, втрату дому або тривалу небезпеку, до оцінювання слід включати стабільність проживання, доступ до знайомих людей, безперервність лікування і відчуття контролю над майбутнім. Ці обставини важливі в українському контексті, але їхній вплив необхідно досліджувати індивідуально.


Чим якість життя відрізняється від суміжних понять


Загальне поняття якості життя стосується всіх вікових груп; тут увага зосереджена на вимірах, особливо важливих у пізній дорослості. Психологічне благополуччя описує передусім переживання й позитивне функціонування; якість життя поєднує їх із фізичними, матеріальними, соціальними та середовищними сферами. Задоволеність життям є узагальненою оцінкою власного життєвого шляху, але може співіснувати із труднощами у конкретних доменах.

Якість життя, пов’язана зі здоров’ям, оцінює насамперед наслідки здоров’я, симптомів і лікування. Загальне оцінювання у старшому віці охоплює також стосунки, свободу вибору, можливість брати участь у житті громади й безпеку. Оцінка фізичного функціонування може поліпшитися після лікування, тоді як відчуття самотності залишиться незмінним. Для розуміння результату ці зміни важливо бачити окремо.

Функціональна спроможність визначає, що людина може робити у своєму середовищі; якість життя показує також, як вона оцінює ці можливості й наскільки вони відповідають її бажанням. Саме тому показники функціональної спроможності ВООЗ доречно доповнювати розмовою про особисті пріоритети.


Як оцінюють якість життя: від бесіди до стандартизованих інструментів



Власна оцінка людини — вихідна точка


Найперше варто запитати, як людина сама оцінює своє життя й що хотіла б змінити. Можна почати із загального запитання: «Як вам живеться останнім часом?» Далі уточнюють окремі сфери: «Що допомагає вам почуватися самостійно?», «Чи є заняття, які ви хотіли б повернути?», «Які труднощі найбільше заважають щодня?», «Чи є люди, на яких можете покластися?», «Що для вас означало б реальне покращення?»

Ці запитання є орієнтирами для бесіди, а не власноруч створеною психометричною шкалою. Їхня перевага — можливість почути особисте визначення бажаного життя. Стандартизований опитувальник додає структуру й полегшує порівняння результатів, проте він не охоплює всіх унікальних обставин.


WHOQOL-BREF: загальна структура


WHOQOL-BREF — короткий інструмент ВООЗ із 26 запитань. Він оцінює чотири основні домени: фізичний, психологічний, соціальні стосунки та середовище; окремі запитання стосуються загальної оцінки якості життя і здоров’я. Його можна застосовувати в дорослих різного віку відповідно до призначення та валідованої мовної версії. Така оцінка корисна, коли потрібно охопити широкий життєвий контекст, але в старшому віці вона може потребувати доповнення спеціалізованими питаннями.


WHOQOL-OLD: шість віково значущих сфер


WHOQOL-OLD — спеціальний модуль якості життя людей старшого віку, що містить 24 запитання, розподілені на шість сфер по чотири запитання. Він задуманий як доповнення до загальних інструментів WHOQOL. Шість сфер наведені в дослідженнях його психометричних властивостей, зокрема у праці Гоббенса і ван Ассена (2016).

Перша сфера — сенсорні можливості: наскільки зміни слуху, зору та інших відчуттів впливають на щоденні справи і взаємодію. Друга — автономія: свобода власних рішень, вплив на майбутнє і повага оточення до вибору. Третя — діяльність у минулому, теперішньому й майбутньому: задоволеність досягненнями, можливість продовжувати важливі заняття та мати плани.

Четверта сфера — соціальна участь: наскільки людина залучена до бажаних видів діяльності та соціального життя. П’ята — ставлення до смерті й вмирання: переживання, побоювання і ставлення до завершення життя; запитання цієї сфери ставлять уважно до культурного та особистого контексту. Шоста — інтимність: можливість мати близькість, любов і довірливі взаємини. Вона охоплює ширше коло переживань, ніж лише сексуальну активність.

У нідерландському дослідженні 1340 учасників віком від 60 років показники надійності окремих сфер WHOQOL-OLD були від прийнятних до добрих, а зв’язки між певними сферами виявилися настільки тісними, що дослідники рекомендували додатково вивчати їхні межі. Це приклад психометричної перевірки інструменту в певній мовній і культурній вибірці, а не доказ того, що будь-який переклад буде рівноцінним оригіналу Гоббенс і ван Ассен, 2016.


OPQOL і CASP: інші дослідницькі підходи


OPQOL — опитувальник якості життя людей старшого віку, розроблений із залученням їхніх власних уявлень про те, що робить життя добрим. Він охоплює, зокрема, соціальні й психологічні ресурси, здоров’я та функціонування, сусідське середовище, фінансову достатність і незалежність. У психометричному дослідженні Боулінг його результати були переконливішими в одних британських вибірках, ніж в етнічно різноманітній вибірці. Тому переносити показники між культурними групами без перевірки некоректно.

CASP-19 розроблено на основі моделі задоволення потреб у контролі, автономії, самореалізації та задоволенні. Початкова робота Гайда та співавторів (2003) описала теоретичні засади й перевірку інструменту. Систематичний огляд 2024 року узагальнив дослідження різних версій CASP серед дорослих віком від 50 років. Вибір між CASP, OPQOL, WHOQOL-OLD та загальними опитувальниками залежить від питання дослідження, доступної мовної валідації й контексту.

Порівняння Боулінг і співавторів показало, що інструменти можуть працювати неоднаково в різних вибірках, особливо за культурної неоднорідності. Це одна з причин, чому не існує єдиного найкращого опитувальника для будь-якої людини старшого віку та всіх умов догляду.


Як правильно тлумачити результати


Перед вимірюванням визначають мету: опис потреб однієї людини, спостереження за змінами після допомоги, оцінювання програми чи порівняння груп. Далі обирають інструмент із відповідними психометричними характеристиками, мовною адаптацією та способом підрахунку. Важливі валідність, надійність, зрозумілість формулювань, прийнятна тривалість опитування й доступність матеріалів.

Один підсумковий бал часто приховує суттєву різницю між сферами. Людина може високо оцінювати близькість, але низько — мобільність; після отримання слухового апарата може покращитися спілкування, але залишитися фінансова нестабільність. Для персоналізованого плану підтримки корисно дивитися на профіль сфер і на те, що змінилося порівняно з попереднім оцінюванням за однаковою процедурою.

Низький бал за анкетою якості життя не є діагнозом депресії, деменції або іншого розладу. Високий бал також не виключає медичного стану, що потребує лікування. Для клінічних висновків потрібне окреме професійне оцінювання симптомів, функціонування й обставин.

Порівняння результатів вимагає уваги до методу. Під час повторних вимірювань можуть змінюватися очікування людини, зміст її пріоритетів і спосіб пригадування минулого стану. Дослідження Макфейла і Гейнса продемонструвало, що сприйнята зміна та зміна балів за повторними вимірюваннями можуть розходитися. Тому варто поєднувати кількісні показники з відкритою розмовою про конкретні життєві події.


Хто має оцінювати життя: сама людина чи її близькі


Коли це можливо, пріоритет має безпосередня відповідь людини. Допомога з читанням, збільшений шрифт, спокійні умови, перерви, слухові засоби й зрозумілий темп розмови можуть зробити самозвіт доступнішим. Слід уточнювати, чи не впливає присутність родичів або працівників закладу на свободу відповіді.

Іноді важливі додаткові спостереження близьких або фахівців, особливо коли людині складно сформулювати або повідомити певні відповіді. Водночас оцінки сторонніх людей часто розходяться з оцінками самої людини. Систематичний огляд Гатчінсон та співавторів (2022) охопив 50 досліджень і виявив загалом невисоку узгодженість самооцінок та оцінок представників, причому представники частіше оцінювали якість життя нижче.

Інший систематичний огляд і метааналіз 2024 року показав, що в дослідженнях людей з деменцією різниця між оцінками залежала і від того, яку саме перспективу пропонували представникові. Це підкреслює потребу з’ясовувати, хто і з якої позиції відповідає. Жодна відповідь родича не повинна автоматично замінювати голос людини через її вік або потребу в догляді.


Чинники, пов’язані з якістю життя: що дозволяє стверджувати наука


Дослідницькі дані послідовно вказують на значення функціонування, відчуття автономії, стосунків, психологічного стану й житлово-матеріальних ресурсів. Водночас більшість порівнянь за опитувальниками є спостережними. Виявлений зв’язок не означає, що зміна одного фактора обов’язково призведе до такого самого поліпшення всіх показників якості життя.

Наприклад, в аналізах Гоббенса і ван Ассена були зв’язки між оцінками якості життя, фізичними та психологічними характеристиками. Однак поперечний дизайн дослідження не встановлює напрям причинності. Погіршення здоров’я може звужувати соціальну участь; менша доступність спілкування може змінювати переживання життя; окремі чинники можуть впливати на обидві сфери одночасно.

Для оцінювання підтримки переконливішими є дослідження, які відстежують зміни в часі або порівнюють втручання відповідно до належного дизайну. Навіть тоді варто розрізняти вплив на біль, доступність послуг, самооцінку якості життя та реальні повсякденні можливості. Одна зміна не автоматично доводить іншу.


Як використати оцінювання для реальної підтримки


Корисна процедура починається з узгодження мети: що саме людина хотіла б зберегти, повернути чи змінити у своєму житті. Потім визначають конкретні перешкоди: біль, недоступний транспорт, складність комунікації, самотність, нестабільні фінанси, страх виходити з дому, відсутність допоміжного пристрою або неможливість впливати на розклад догляду.

Наступний крок — підібрати підтримку до виявленої перешкоди. Це може бути медична консультація, фізична реабілітація, пристосування житла, соціальна послуга, група за інтересами, допомога із засобами зв’язку, психологічна консультація чи перегляд практик догляду. План має включати самого адресата допомоги та обговорення того, які результати для нього матимуть значення.

Повторне оцінювання проводять через доречний для конкретної зміни період, використовуючи однаковий інструмент, наскільки можливо. Зміни балів обговорюють разом із життєвими подіями: «Що стало легше?», «Що досі заважає?», «Чи стало більше можливостей робити те, що ви обираєте?» Такий підхід відповідає логіці персоналізованого планування ICOPE.


Особливі ситуації оцінювання



Під час проживання в закладі тривалого догляду


Важливо оцінювати доступ до приватності, свободу повсякденних рішень, гідність у догляді, якість стосунків із персоналом, можливість зустрічатися з близькими, безпеку та діяльність за вибором. Адміністративні показники — кількість заходів чи відсутність скарг — не дають повної картини пережитої якості життя. Відповідь людини потрібно отримувати в умовах, де вона може говорити вільно.


За порушення слуху, зору або рухливості


Опитування пристосовують до особливостей комунікації, не змінюючи довільно зміст валідованих запитань. Можна використати більший шрифт, читання нейтральним інтерв’юером, технічні засоби, достатній час і зручне приміщення. Якщо процедура суттєво відрізняється від стандартної, це треба зафіксувати під час інтерпретації, оскільки зміни способу заповнення можуть впливати на порівнюваність результатів.


Після госпіталізації або вимушеного переїзду


Загальна оцінка може тимчасово змінюватися через біль, гострий стрес, втрату звичного ритму, нове житло або розрив соціальних зв’язків. Важливо фіксувати контекст і дати повторного оцінювання. Для людей старшого віку під час війни доречні питання фізичної безпеки, доступності лікування, житла, доходу, транспорту й можливості підтримувати близькі стосунки. Висновок щодо потреб роблять за індивідуальною ситуацією, а не за узагальненим образом «вразливої старості».


Коли варто звернутися по професійну допомогу


Якщо людина повідомляє про нові або значні труднощі у щоденних справах, посилення болю, різке зменшення рухливості, зміни настрою, помітні порушення пам’яті, тривале безсоння чи втрату доступу до базових потреб, доцільно обговорити це із сімейним лікарем або профільним фахівцем. Залежно від проблеми можуть бути корисні психолог, психотерапевт, фахівець із реабілітації або соціальної роботи. Для медичних і психічних станів потрібне відповідне клінічне оцінювання.

При раптовій сплутаності свідомості, гострому неврологічному порушенні або іншому невідкладному стані потрібна термінова медична допомога. Анкета якості життя тут не є інструментом діагностики чи визначення терміновості.


Поширені запитання



Чи погіршується якість життя неминуче з віком?


Ні. Якість життя залежить від численних індивідуальних і середовищних чинників, а вікові зміни відбуваються по-різному. Загальний вік не дозволяє передбачити суб’єктивну оцінку людини. Важливі можливість впливати на життя, адаптоване середовище, підтримка і власні пріоритети.


Чи означає хронічна хвороба низьку якість життя?


Хронічна хвороба може обмежувати окремі сфери, однак її наявність не визначає всю оцінку. Людина може мати добре налагоджені стосунки, гнучкі способи виконувати важливі справи й високу оцінку автономії, потребуючи водночас лікування чи допомоги.


Чи існує один тест, який показує, чи добре живе людина?


Існують валідовані інструменти WHOQOL-BREF, WHOQOL-OLD, OPQOL та CASP, однак вибір залежить від мети, мови, групи людей і умов оцінювання. Жодна шкала не визначає універсальний поріг «доброго життя» для кожного. Особиста розмова доповнює стандартизовану оцінку.


Чи можна оцінювати якість життя лише за словами родичів?


Відомості родичів іноді важливі, але вони доповнюють, а не автоматично замінюють власну оцінку людини. Систематичні дослідження демонструють, що ці перспективи можуть суттєво розходитися, особливо в емоційних і суб’єктивних питаннях.


Як зрозуміти, що підтримка справді покращила життя?


Варто узгодити кілька значущих для людини цілей, визначити вихідний стан, оцінити окремі сфери та повторно обговорити зміни. Покращення мобільності, самопочуття, соціальної участі або автономії оцінюють у контексті того, що сама людина вважає корисним.


Що найважливіше запитати у старшої людини?


Найпростіше і найзмістовніше запитання — «Що зараз найбільше впливає на якість вашого життя і яку зміну ви хотіли б відчути?» Саме з нього починається оцінювання, яке визнає досвід, пріоритети та право людини обирати.


Пов’язані статті


Якість життя: що це таке, з чого складається та як її оцінюють — загальна модель і підходи до оцінювання.

Геронтопсихологія: психологія старіння і розвитку в пізній дорослості — психологічні зміни й розвиток у пізній дорослості.

Відновлення і якість життя: чим відрізняються цілі допомоги — як поєднувати різні результати підтримки.


«Психічне здоров’я людей старшого віку» — опублікований тематичний вузол кластера K01.

«Здорове старіння» — опублікований тематичний вузол кластера K01.

«Психологічна адаптація до старіння» — опублікований тематичний вузол кластера K01.

Джерела


Bowling, A. (2009). The psychometric properties of the Older People’s Quality of Life Questionnaire, compared with the CASP-19 and the WHOQOL-OLD. Current Gerontology and Geriatrics Research, 2009, 298950. https://doi.org/10.1155/2009/298950

Bowling, A., & Stenner, P. (2011). Which measure of quality of life performs best in older age? A comparison of the OPQOL, CASP-19 and WHOQOL-OLD. Journal of Epidemiology and Community Health, 65(3), 273–280. https://doi.org/10.1136/jech.2009.087668

Engel, L., Sokolova, V., Bogatyreva, E., & Leuenberger, A. (2024). Understanding the influence of different proxy perspectives in explaining the difference between self-rated and proxy-rated quality of life in people living with dementia: a systematic literature review and meta-analysis. Quality of Life Research, 33, 2055–2066. https://doi.org/10.1007/s11136-024-03660-w

Frias-Goytia, G. L., Lojo-Seoane, C., Mallo, S. C., Nieto-Vieites, A., Juncos-Rabadán, O., & Pereiro, A. X. (2024). A systematic review of quality of life (QoL) studies using the CASP scale in older adults. Quality of Life Research, 33(11), 2915–2927. https://doi.org/10.1007/s11136-024-03750-9

Gobbens, R. J. J., & van Assen, M. A. L. M. (2016). Psychometric properties of the Dutch WHOQOL-OLD. Health and Quality of Life Outcomes, 14, 103. https://doi.org/10.1186/s12955-016-0508-5

Hutchinson, C., Worley, A., Khadka, J., Milte, R., Cleland, J., & Ratcliffe, J. (2022). Do we agree or disagree? A systematic review of the application of preference-based instruments in self and proxy reporting of quality of life in older people. Social Science & Medicine, 305, 115046. https://doi.org/10.1016/j.socscimed.2022.115046

Hyde, M., Wiggins, R. D., Higgs, P., & Blane, D. B. (2003). A measure of quality of life in early old age: The theory, development and properties of a needs satisfaction model (CASP-19). Aging & Mental Health, 7(3), 186–194. https://doi.org/10.1080/1360786031000101157

McPhail, S., & Haines, T. (2010). Response shift, recall bias and their effect on measuring change in health-related quality of life amongst older hospital patients. Health and Quality of Life Outcomes, 8, 65. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC2912788/

World Health Organization. (без дати). Ageing: Healthy ageing and functional ability. WHO.

World Health Organization. (без дати). Percentage of older persons with high functional ability: Indicator metadata. Global Health Observatory.

World Health Organization. (без дати). WHOQOL-BREF: Measuring Quality of Life. WHO.

World Health Organization. (без дати). WHOQOL: Measuring Quality of Life. WHO.

 
 
bottom of page