Універсальний дизайн: принципи доступного середовища для всіх
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 року · Редакційна політика.
Універсальний дизайн — це підхід до створення предметів, просторів, програм і послуг, за якого ними від початку може користуватися якомога ширше коло людей із різними фізичними, сенсорними, когнітивними та комунікативними можливостями. Його практична мета — організувати середовище так, щоб людина могла дістатися потрібного місця, зрозуміти інформацію, виконати дію, зробити вибір та взяти участь у спільному житті.
Універсальний дизайн застосовують до будівель і транспорту, міських просторів, навчання, охорони здоров’я, державних і приватних послуг, інформації та повсякденних предметів. Він має особливе значення для людей з інвалідністю, а також для дітей, старших людей, вагітних, людей із тимчасовими травмами та всіх, чиї можливості змінюються залежно від обставин. Стаття 2 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю прямо визначає універсальний дизайн і передбачає можливість використання допоміжних пристроїв за потреби.
Що означає універсальний дизайн і чому він потрібний
У класичному формулюванні Центру універсального дизайну Університету штату Північна Кароліна ідеться про дизайн, придатний для всіх людей настільки, наскільки це можливо, без потреби у спеціальному перепроєктуванні. Словосполучення «для всіх» позначає напрям проєктування: врахувати різноманітність користувачів і зменшити кількість бар’єрів уже в базовому рішенні. У реальному світі індивідуальні пристосування, технічні засоби й підтримка залишаються частиною доступності.
Погляньмо на звичайний вхід до бібліотеки. Якщо головний вхід має лише сходи, частина відвідувачів змушена шукати інший маршрут, просити допомоги або відмовлятися від відвідування. Вхід без сходинок, достатня ширина проходу, зрозумілі позначення та зручні двері можуть бути складниками спільного маршруту для людей, які пересуваються на кріслах колісних, користуються милицями, везуть дитячий візок або несуть важкі речі. Універсальність виникає з цілісного досвіду проходження всього маршруту, а не з окремого елемента.
У контексті Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я ВООЗ (МКФ) середовище є важливим чинником функціонування. Доступні маршрути, зрозуміла інформація, придатні інструменти та організація послуг можуть полегшувати активність і участь. Особливості функціонування окремої людини, медичний діагноз, юридично встановлений статус інвалідності й потреба в конкретному пристосуванні залишаються різними характеристиками.
Сім принципів універсального дизайну
У 1997 році група фахівців, пов’язана з Центром універсального дизайну Університету штату Північна Кароліна, сформулювала сім принципів. Це широко визнана проєктна рамка для оцінювання та вдосконалення середовища, виробів і комунікацій. Принципи задають орієнтири для проєктування; перевірка фактичної відповідності конкретного об’єкта потребує технічних стандартів, оцінювання користувацького досвіду й урахування ситуації. Первинна публікація принципів.
1. Рівність у використанні
Продукт або простір має надавати людям із різними можливостями рівноцінний доступ до основної функції. Там, де це можливо, усі користуються тим самим маршрутом і сервісом. Коли способи взаємодії різняться, їхня якість, приватність, безпека й гідність мають бути співмірними. Наприклад, доступний головний вхід до установи підтримує спільне користування будівлею; окремий вхід через службові приміщення може створювати залежність від персоналу й додаткові труднощі.
2. Гнучкість використання
Дизайн враховує різні вподобання, рухові можливості та способи виконання завдань. Людина може обрати взаємодію голосом, текстом, кнопкою або іншим доступним способом, якщо це відповідає меті послуги. Гнучкість охоплює регулювання темпу, висоти робочого місця та послідовності дій. Кілька способів виконати завдання особливо корисні там, де одному користувачеві сьогодні зручно діяти інакше, ніж учора.
3. Простота й інтуїтивність
Послідовність дій має бути зрозумілою людям із різним досвідом, мовними навичками й рівнем концентрації. Добре організована навігація, передбачувані назви дій, короткі інструкції та зрозумілий зворотний зв’язок допомагають користувачеві діяти самостійно. Простота означає ясність структури й пояснень, збереження важливої інформації та можливість звернутися по докладніші відомості.
4. Сприйнятність інформації
Важливі повідомлення мають бути доступними за різних сенсорних можливостей і умов довкілля. Текстове попередження може доповнюватися звуковим і візуальним сигналом; зрозумілі таблички — достатнім контрастом та послідовною навігацією. Для когось потрібні субтитри, для когось — озвучування або тактильні позначення. Паралельні канали передачі інформації зменшують ризик того, що необхідне повідомлення залишиться непоміченим.
5. Терпимість до помилок
Дизайн має зменшувати імовірність небезпечних дій та наслідки ненавмисних помилок. У цифровій формі це можуть бути перевірка введених даних, зрозуміле пояснення помилки й можливість виправлення. У фізичному просторі — помітне маркування небезпечних зон, безпечне розташування органів керування та елементи захисту. Застосування принципу враховує також стрес, втому, відволікання і різні швидкості оброблення інформації.
6. Малі фізичні зусилля
Користування предметом чи простором має бути комфортним, без зайвих повторюваних рухів, незручної пози або значного зусилля. Прикладами є легке відчинення дверей, зручні ручки, достатньо близькі кнопки та можливість робити перерви. Цей принцип стосується не лише людей із порушеннями рухливості: втома, біль, травма, вагітність і тимчасове зниження витривалості також впливають на досвід користування.
7. Достатній розмір і простір для наближення та використання
Функціональні елементи повинні залишатися досяжними з різних положень тіла, з урахуванням зросту, рухливості й використання допоміжних пристроїв. Важливі ширина проходу, простір для розвороту, видимість елементів, висота обладнання та можливість користуватися ним сидячи або стоячи. Конкретні розміри визначають за чинними будівельними нормами й умовами об’єкта, а не за довільним універсальним числом.
Сім принципів працюють разом. Автоматичні двері можуть зменшувати фізичне зусилля, але будівля залишатиметься складною для користування, якщо до дверей веде непрохідний тротуар, усередині немає зрозумілих покажчиків або послуга доступна лише через незрозумілу процедуру.
Універсальний дизайн, доступність, безбар’єрність і розумне пристосування
Універсальний дизайн
Універсальний дизайн — це підхід до проєктування на етапі задуму, закупівлі, будівництва та організації послуг. Він прагне врахувати різні способи використання ще до появи конкретного запиту на адаптацію. Його об’єктами можуть бути простір, інструкція, система запису, навчальний курс або предмет повсякденного вжитку.
Доступність і безбар’єрність
Доступність описує фактичну можливість дістатися, сприйняти інформацію, скористатися послугою чи взяти участь. Безбар’єрність є ширшим українським суспільно-політичним поняттям, що охоплює фізичні, інформаційні, цифрові, освітні, економічні та суспільні умови рівної участі. Доступність оцінюють із позиції реальної людини та реального маршруту: формальна наявність обладнання ще не гарантує можливості користування ним.
Розумне пристосування
Розумне пристосування — це необхідні й доречні зміни в конкретній ситуації для реалізації прав певної людини на рівних умовах з іншими. Визначення та критерій непропорційного або невиправданого тягаря містяться у статті 2 Конвенції ООН. Наприклад, загальнодоступна система онлайн-запису є елементом універсального дизайну; надання людині додаткового часу чи альтернативного каналу зв’язку за конкретної потреби може бути розумним пристосуванням.
Універсальний дизайн і розумне пристосування доповнюють один одного. Доступна базова система зменшує кількість ситуацій, коли доводиться просити індивідуальних винятків, а право на пристосування забезпечує врахування потреб, які неможливо повністю передбачити на рівні спільного рішення. Важливо, щоб людина могла повідомити про свої потреби й брати участь у визначенні відповідного способу підтримки.
Допоміжні технології та універсальний дизайн
Крісло колісне, слуховий апарат, засоби альтернативної й додаткової комунікації, екранний читач або інший допоміжний пристрій може бути потрібним конкретній людині. Саме визначення універсального дизайну в Конвенції ООН визнає застосування таких пристроїв. Якість універсального рішення багато в чому залежить від його сумісності з допоміжними технологіями.
Як універсальний дизайн впливає на автономію та психологічну участь
Доступність середовища формує умови, в яких людина реалізує власні плани: може прийти до закладу, отримати зрозумілу інформацію, взяти участь у навчанні, працювати, підтримувати стосунки й користуватися громадськими просторами. МКФ ВООЗ дає підстави розглядати ці можливості через взаємодію функціонування та чинників середовища. Опис МКФ ВООЗ.
Психологічно важливими є передбачуваність, можливість вибору, приватність, відчуття компетентності та контроль над власними діями. Коли послуга вимагає щоразу розповідати стороннім людям про свої труднощі або просити фізичної допомоги, її організація може обмежувати приватність і самостійність. Спільний доступний маршрут створює кращі передумови для участі, однак переживання конкретної людини залежать від її цілей, стосунків, попереднього досвіду та обставин.
Дослідження доступності забудованого середовища показують значення транспортних, архітектурних, організаційних і соціальних бар’єрів, а також прогалини в знаннях про конкретні результати. Огляд досліджень середовища й інвалідності 2026 року описує різні напрями досліджень, але сам по собі не встановлює єдиного причинного ефекту універсального дизайну на психічне здоров’я. Висновки про зменшення тривоги, поліпшення самооцінки або якості життя потребують окремих досліджень із відповідними вимірюваннями.
Де універсальний дизайн працює на практиці
Вулиці, транспорт і громадські будівлі
Під час проєктування маршруту важливі безперервність пішохідного шляху, доступність зупинки, переходу, входу й внутрішніх приміщень, зрозуміла навігація, місця для відпочинку та безпечне користування транспортом. Одна правильно встановлена рампа не компенсує непридатного тротуару чи відсутності інформації про маршрут. Практичні приклади для українських громад зібрано у виданні ПРООН «Універсальний дизайн: практичні поради для кожного».
Медична, психологічна та соціальна допомога
У закладі допомоги універсальність починається до кабінету фахівця: інформація про послуги подана зрозуміло, запис доступний різними каналами, маршрут до будівлі реальний, приміщення придатне для користування, а пояснення й згода враховують комунікативні потреби. Важливі приватність, спокійна організація прийому, можливість поставити запитання й отримати матеріали у відповідному форматі. Окремі правові та клінічні маршрути викладено в статті «Доступність допомоги у сфері психічного здоров’я для людей з інвалідністю».
Освіта та універсальний дизайн навчання
В освіті окремий напрям — універсальний дизайн навчання: підхід, що пропонує різні способи залучення, сприйняття матеріалу та дії й вираження результату. Відповідно до настанов CAST версії 3.0 навчальне середовище має підтримувати активну роль учня, враховувати різноманітність досвіду й зменшувати бар’єри, пов’язані з упередженнями та організацією навчання. Це споріднена, але спеціалізована освітня рамка, яку не слід механічно ототожнювати із сімома принципами дизайну середовища.
Практично це означає, наприклад, поєднання читання з можливістю прослуховувати матеріал, надання зрозумілих інструкцій і кількох способів демонструвати знання там, де формат відповіді не є самою навчальною метою. Систематичний огляд Zhang та співавторів (2024) на основі 32 досліджень наголошує на труднощах визначення й послідовної реалізації цього підходу; частина освітніх результатів є перспективною, але точні ефекти залежать від конкретного втручання й якості досліджень.
Робота та робочі місця
Доступне робоче середовище включає придатне фізичне робоче місце, зрозумілі посадові завдання, кілька каналів робочої комунікації, відповідне обладнання та передбачувані процедури. Гнучкий спосіб виконання роботи може розширювати участь різних працівників. Окремі потреби, наприклад спеціалізоване програмне забезпечення, адаптація графіка або індивідуальний засіб підтримки, вирішуються разом із працівником у межах розумного пристосування та чинного трудового законодавства.
Державні, культурні та громадські послуги
Зрозуміла форма заяви, доступна навігація музеєм, можливість придбати квиток кількома способами, субтитрування події й чітка інформація про доступність маршруту можуть усунути бар’єри ще до звернення людини. Організаторам важливо повідомляти про наявні можливості точно: фраза «простір доступний» має підкріплюватися конкретними відомостями про вхід, санітарні приміщення, ліфт, шум, способи комунікації та підтримку.
Цифрові інтерфейси й інформаційні системи
Універсальний підхід у цифровому просторі передбачає кілька способів керування, зрозумілі повідомлення, передбачувану структуру, сумісність із допоміжними технологіями й можливість виправити помилку. Для конкретної технічної реалізації потрібні профільні критерії та тестування. Деталі належать матеріалу «Доступність цифрових інтерфейсів: як проєктувати взаємодію для різних можливостей користувачів», який зберігає власну канонічну тему.
Універсальний дизайн для різних груп користувачів
Люди з порушеннями рухливості
Значення мають неперервний маршрут без перешкод, придатні проходи та робочі поверхні, можливість користування з положення сидячи, зручні органи керування та доступні транспортні пересадки. Потреби людей, які користуються кріслами колісними, ходунками, протезами чи милицями, різняться; тому тестування із самими користувачами допомагає виявляти прогалини типового рішення.
Нечуючі та слабкочуючі люди
Важливі візуальні сигнали, якісні субтитри, зрозумілий текстовий зв’язок, доступ до перекладу українською жестовою мовою за потреби та можливість обрати зручний спосіб спілкування. Комунікативні вподобання різняться: не всі нечуючі люди користуються однаковими засобами спілкування, а субтитри й переклад жестовою мовою розв’язують різні завдання.
Люди з порушеннями зору
Корисні чіткі орієнтири, тактильна інформація, достатня контрастність, логічна організація маршруту й сумісність цифрових засобів з екранними читачами. Частина людей читає великий шрифт, частина користується звуковими або тактильними форматами; загальна рекомендація «зробити більші літери» сама по собі не забезпечує всіх потреб.
Люди з інтелектуальними та когнітивними особливостями
Системі допомагають послідовні кроки, прості й точні формулювання, помітні підказки, передбачувані процедури та можливість повторного пояснення. Зрозумілість перевіряють разом із представниками цільової аудиторії. Когнітивна доступність важлива також для людей після уражень мозку, в умовах втоми, стресу або незнайомої мовної ситуації; конкретні потреби визначаються індивідуально.
Діти, старші люди та люди з тимчасовими обмеженнями
Дитина може потребувати нижче розміщених елементів і зрозумілої навігації; старшій людині можуть бути корисні місця відпочинку, краща видимість та довший час для виконання дій; людина з тимчасовою травмою може потребувати маршруту без сходів. Ці приклади показують переваги гнучкого дизайну, але не встановлюють однакові потреби всіх представників вікових чи соціальних груп.
Як оцінити, чи справді середовище є універсальним
Оцінювання починається з питання, яку життєву дію має виконати людина і чи може вона завершити її без непередбачених бар’єрів. Для бібліотеки це повний шлях від зупинки до отримання книжки; для лікарні — пошук послуги, запис, відвідування, спілкування, згода та отримання результатів. Потрібно перевіряти ланцюг дій, а не лише відповідність окремого елемента.
Корисно оцінювати шість складників: фізичне досягнення мети; зрозумілість інформації; реальну можливість користування; право на вибір способу взаємодії; безпеку й приватність; можливість повідомити про проблему та отримати дієве виправлення. Для кожного складника слід запитати, хто саме був залучений до тестування, які сценарії перевірено та які перешкоди лишилися.
Спостереження, опитування, спільні обходи маршруту та випробування прототипу різними користувачами доповнюють формальну технічну перевірку. Особливо важливо залучати людей з інвалідністю на етапах визначення цілей, проєктування, тестування й оцінювання. Їхній досвід є джерелом знань про реальне користування, а рішення про необхідну підтримку слід ухвалювати за участю самої людини.
Для оцінювання наслідків доречно визначати показники до реалізації проєкту: чи стало більше людей користуватися послугою; чи зменшилася потреба в допомозі; чи скоротився час виконання дії; чи зросла задоволеність доступністю; чи зменшилася кількість невдалих спроб. Показники участі та самостійності потрібно розрізняти з простим підрахунком встановлених елементів доступності.
Поширені помилки під час упровадження
Найпоширеніша помилка — вважати достатнім один видимий елемент, наприклад пандус або табличку. Друга — орієнтуватися на абстрактного середнього користувача й не залучати різних людей до перевірки. Третя — забезпечувати доступ до будівлі, залишаючи незмінними недоступні процедури, інформацію та способи комунікації.
Також складнощі виникають, коли доступність перекладають винятково на людину: їй доводиться самостійно шукати обхідні шляхи, постійно просити допомоги або пояснювати свою ситуацію незнайомим працівникам. Універсальний підхід переносить увагу на якість організації середовища, а механізм розумного пристосування дозволяє врахувати додаткову конкретну потребу.
Універсальність не гарантується самою заявою розробника. Потрібні перевірні технічні вимоги, участь користувачів, обслуговування обладнання та виправлення проблем після запуску. Наприклад, доступний ліфт втрачає практичну цінність, коли він тривалий час не працює, а альтернативний маршрут відсутній.
Що передбачає українське законодавство
В Україні універсальний дизайн має правове підґрунтя в Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, учасницею якої є Україна. Стаття 2 дає визначення універсального дизайну та розумного пристосування; стаття 9 стосується доступності фізичного середовища, транспорту, інформації, зв’язку та відкритих для населення об’єктів і послуг. Норми Конвенції слід розглядати окремо від технічних вимог конкретних українських актів.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2025 року № 1673, чинна з 1 січня 2026 року, затвердила принципи, критерії та межі розумного пристосування й універсального дизайну. Вона поширює відповідні загальні підходи на охорону здоров’я, соціальну, освітню сфери, зайнятість та інші сфери суспільного життя. Постанова описує принципи гідності, рівності, інклюзивності, безпеки, адаптивності й доступності, а також критерії оцінювання універсального дизайну.
Цей акт розмежовує загальні засади універсального дизайну та індивідуальні заходи розумного пристосування. Для останнього передбачено оцінювання непропорційного або невиправданого тягаря в конкретному випадку й покладено обов’язок доведення такого тягаря на суб’єкта впровадження. Застосування відповідної норми в конкретній справі потребує аналізу її фактичних обставин і чинних спеціальних правил.
Вимоги до окремих будівель, транспорту, вебсайтів, освіти та робочих місць визначаються додатковими нормативними актами й технічними стандартами. Висновок про дотримання конкретної будівельної норми, державного стандарту чи процедури закупівлі потребує окремої предметної перевірки. Універсальний дизайн задає загальну логіку проєктування; відповідність закону встановлюється за правилами відповідної сфери.
Що науково відомо про ефективність універсального дизайну
Сім принципів універсального дизайну є нормативно-проєктною рамкою, яка описує бажані характеристики користування. Рамка сама по собі не дорівнює результату експериментального дослідження. Наукові оцінювання зазвичай стосуються окремих рішень, умов упровадження, конкретних груп і певних показників доступності чи участі.
У сфері освіти даних більше, ніж для багатьох інших типів середовища, але їх потрібно читати за конкретним предметом. Систематичний огляд Zhang та співавторів (2024) виявив методологічні труднощі в дослідженнях універсального дизайну навчання: різні визначення, неповне впровадження компонентів і неоднакові навчальні результати. Огляд втручань для учнів з інтелектуальними порушеннями охопив лише сім досліджень і підкреслив потребу в якісніших даних.
Для фізичного середовища огляди висвітлюють бар’єри, досвід користувачів, проєктні рішення й недоліки впровадження. Огляд Disability in the Built Environment (2026) картографує дослідницькі напрями та прогалини. Ці дані корисні для визначення проблем, але кожне кількісне твердження про вплив конкретної зміни на участь, самопочуття чи здоров’я потребує відповідного дослідження.
Правозахисний обов’язок забезпечувати рівність і доступність не залежить від того, чи існує рандомізоване дослідження конкретної рампи, інформаційного формату або способу комунікації. Наукові методи допомагають вибирати й перевіряти рішення, а правова рамка визначає зобов’язання та стандарти поводження з людиною.
Практична послідовність упровадження універсального дизайну
Перший крок — визначити головну функцію простору чи послуги: що людина повинна мати змогу зробити самостійно або з обраною підтримкою. Другий — описати різні способи використання й повний маршрут. Третій — провести обговорення з людьми з різним досвідом інвалідності, працівниками та іншими користувачами, у тому числі з тими, хто стикається з когнітивними й комунікативними бар’єрами.
Четвертий крок — зіставити проєктні рішення із сімома принципами, чинними технічними вимогами та вимогами конкретної послуги. П’ятий — перевірити рішення на практиці: чи працює воно в піковий час, під час евакуації, в умовах шуму, поганого освітлення або збою обладнання. Шостий — визначити відповідальних за підтримання доступності й процедуру швидкого виправлення проблем.
Успіх вимірюють з позиції користувачів, а не лише кількості витрачених коштів чи встановлених елементів. Доступне середовище підтримується постійною взаємодією проєктувальників, організаторів послуг та людей, які ним користуються.
Запитання та відповіді
Чи означає універсальний дизайн, що всім потрібне однакове рішення?
Універсальний дизайн орієнтується на різноманітність способів користування. Спільний доступ не вимагає однакового способу взаємодії; гнучкість, альтернативні формати й індивідуальні пристосування залишаються необхідними.
Скільки існує принципів універсального дизайну?
Класична рамка 1997 року містить сім принципів: рівність, гнучкість, простоту, сприйнятність інформації, терпимість до помилок, малі фізичні зусилля та достатній простір. В українських нормативних актах можуть застосовуватися власні переліки принципів і критеріїв для регулювання конкретних відносин.
Чи універсальний дизайн стосується тільки людей з інвалідністю?
Він стосується всіх користувачів. Водночас права й досвід людей з інвалідністю є ключовими для виявлення бар’єрів, які інакше залишаються непомітними. Універсальні рішення варто перевіряти з участю людей із різними функціональними можливостями.
Чим універсальний дизайн відрізняється від інклюзивного дизайну?
Поняття близькі та можуть частково перекриватися. Універсальний дизайн історично пов’язаний із сімома загальними принципами придатності для широкого кола користувачів. Інклюзивний дизайн частіше наголошує на процесі залучення різноманітних людей, вивченні ситуацій виключення та спільному створенні рішень. Точний зміст термінів залежить від професійної сфери та використаної методології.
Чи можна назвати доступним заклад, у якому є пандус?
Для такої оцінки потрібно перевірити весь маршрут, доступність потрібних приміщень, інформації та послуги. Пандус є лише одним з можливих елементів і має відповідати застосовним технічним вимогам.
Чи достатньо універсального дизайну без розумного пристосування?
У конкретної людини можуть бути потреби, яких базовий дизайн не врахував. Конвенція ООН визначає обидва підходи; право на необхідне розумне пристосування має самостійну правову роль.
Як застосувати універсальний дизайн до психологічної допомоги?
Потрібно забезпечити зрозумілий запис, доступний маршрут або відповідну форму дистанційної послуги, варіанти комунікації, приватність, поінформоване рішення та можливість індивідуального пристосування. Докладні вимоги до допомоги залежать від конкретної послуги й потреб людини.
Чи доведено, що універсальний дизайн покращує психічне здоров’я?
Доступне середовище створює сприятливі умови для самостійності та участі; однак сила доказів щодо конкретних психологічних результатів залежить від досліджуваного рішення, групи та методів оцінювання. Загального універсального показника поліпшення психічного здоров’я для всіх форм дизайну немає.
Під час перевірки універсального дизайну важливо оцінювати весь маршрут від вулиці до конкретної послуги. Практичні бар’єри, їхні психологічні наслідки й способи аудиту описано в статті «Фізична доступність простору та психологічна участь».
Пов’язані статті
Бар’єри середовища для людей з інвалідністю: види та подолання — як виявляти та усувати перешкоди доступності й участі.
Доступність допомоги у сфері психічного здоров’я для людей з інвалідністю — доступні маршрути й комунікація в системі допомоги.
Доступність цифрових інтерфейсів: як проєктувати взаємодію для різних можливостей користувачів — технічна цифрова доступність.
Доступна інформація для прийняття рішень у психічному здоров’ї — зрозумілі формати та поінформований вибір.
Психологічна адаптація до інвалідності: автономія, участь і якість життя — самовизначення і психологічний досвід.
Психосоціальна інвалідність: визначення, права та соціальні бар’єри — участь, права й бар’єри для людей із психосоціальною інвалідністю.
Практичний приклад застосування принципів доступності: «Інклюзивні події: як забезпечити участь людей з інвалідністю» — планування заходу від запрошення й маршруту до комунікації, безпеки та оцінювання участі.
Сенсорні аспекти простору докладніше розглянуто у статті «Сенсорна доступність: умови для людей з різними особливостями сприйняття».
«Фізична доступність простору та психологічна участь» — про фізичні бар’єри, мобільність і участь у житті громади.
Джерела
CAST. (2024). Universal Design for Learning Guidelines, Version 3.0. Офіційні настанови.
Center for Universal Design, North Carolina State University. (1997). The Principles of Universal Design, Version 2.0. Первинний текст семи принципів.
King-Sears, M. E., et al. (2023). Achievement of learners receiving UDL instruction: A meta-analysis. Teaching and Teacher Education, 122, 103956. DOI.
United Nations. (2006). Convention on the Rights of Persons with Disabilities, Articles 2 and 9. Конвенція, визначення.
United Nations Development Programme. (2018). Універсальний дизайн: практичні поради для кожного. Українське видання ПРООН.
World Health Organization. (2001). International Classification of Functioning, Disability and Health (ICF). Офіційна сторінка ВООЗ.
Zhang, L., Carter, R. A., Greene, J. A., & Bernacki, M. L. (2024). Unraveling Challenges with the Implementation of Universal Design for Learning: A Systematic Literature Review. Educational Psychology Review, 36, 35. DOI.
Кабінет Міністрів України. (2025). Постанова № 1673 від 17 грудня 2025 року «Про затвердження принципів, критеріїв і меж розумного пристосування та універсального дизайну». Офіційний текст.
Національна Асамблея людей з інвалідністю України. (2024). Розумне пристосування та універсальний дизайн: інформаційні матеріали. Оригінальна інфографіка.
Організація Об’єднаних Націй. (2006). Конвенція про права осіб з інвалідністю (український офіційний текст). Верховна Рада України.