Теорія психічного (Theory of Mind) і моральний розвиток: як розуміння намірів змінює оцінку вчинків
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 року · Редакційна політика
Теорія психічного, або Theory of Mind (ToM), — це здатність розуміти, що інші люди мають власні переконання, знання, бажання, наміри й точки зору, які можуть відрізнятися від наших. У сучасній психології розвитку це один із центральних механізмів соціального пізнання. Для моральної оцінки він особливо важливий тоді, коли потрібно відповісти не лише на запитання «що сталося?», а й на запитання «що людина знала, чого вона хотіла і що намагалася зробити?».
Саме тому однаковий наслідок може отримувати різну моральну оцінку. Випадкова шкода, навмисна шкода і невдала спроба завдати шкоди можуть завершитися зовні схожими або навіть протилежними результатами, але містять різну інформацію про психічний стан діяча. Дослідження розвитку показують, що з віком діти дедалі краще інтегрують наміри з наслідками, хоча цей процес не є одноразовим «перемиканням» і сильно залежить від типу запитання, складності історії, мовних вимог та виконавчих функцій. Cushman et al., 2013; Nobes et al., 2016.
Водночас Theory of Mind не є синонімом моралі. Людина може дуже добре розуміти чужі наміри й використовувати це розуміння для допомоги, переговорів, обману, маніпуляції або конкуренції. Моральне судження, моральне звинувачення, приписування відповідальності, знання норм, моральне рішення, моральне міркування, моральна мотивація і реальна поведінка — пов’язані, але різні психологічні процеси.
Коротка відповідь
Розуміння намірів змінює моральну оцінку вчинків тому, що дає змогу відрізнити те, що людина фактично спричинила, від того, що вона хотіла або очікувала спричинити. Коли дитина здатна представити хибне переконання іншої людини — наприклад, зрозуміти, що діяч не знав про небезпечну обставину, — їй легше відокремити випадкову шкоду від навмисної. У дослідженні випадкових порушень діти, які не проходили завдання на хибне переконання, частіше приписували випадковому порушнику негативний намір і частіше вважали покарання прийнятним. Killen et al., 2011.
Однак розвиток не зводиться до простої формули «до чотирьох років дитина дивиться на наслідок, після чотирьох — на намір». Класична метааналітична робота про розуміння хибних переконань показала систематичний віковий розвиток, але також великий вплив структури завдання. Сучасні огляди описують Theory of Mind як багатокомпонентну здатність, що розвивається в ранньому дитинстві й продовжує ускладнюватися в середньому дитинстві та підлітковому віці. Wellman et al., 2001; Rakoczy, 2022; Weimer et al., 2021.
Що таке Theory of Mind у контексті моралі
У науковій літературі Theory of Mind означає концептуальну здатність розуміти людей як агентів із суб’єктивними психічними станами — переконаннями, бажаннями та намірами. Rakoczy, 2022. Українською вживаються назви «теорія психічного» та «теорія розуму»; у цій статті основним терміном є «теорія психічного», а англійську назву Theory of Mind і скорочення ToM збережено для однозначного зв’язку з міжнародною науковою літературою.
Для моральної психології критичною є не сама здатність назвати чужу думку, а використання ментальної інформації під час оцінювання дії. Спостерігач може знати, що результат був шкідливим, але водночас розуміти, що діяч не передбачав його, не бажав його або діяв на основі хибного переконання. І навпаки: відсутність фактичної шкоди не робить нейтральним намір завдати шкоди, якщо спроба просто не вдалася.
Це пояснює, чому Theory of Mind є мостом між ширшим соціальним пізнанням і моральним розвитком. Вона постачає частину інформації, потрібної для моральної оцінки, але не визначає норму, не створює моральну мотивацію і не гарантує відповідної поведінки.
Намір, переконання і наслідок: три різні джерела інформації
Коли ми оцінюємо вчинок, щонайменше три компоненти можуть не збігатися: психічний стан діяча, причинний внесок у подію і фактичний наслідок. Саме на конфліктних комбінаціях добре видно роль Theory of Mind.
Негативний намір і негативний наслідок
Коли людина прагнула завдати шкоди й шкода справді сталася, намір і наслідок вказують в одному напрямку. Такі ситуації порівняно прості для лабораторної оцінки, бо ментальна й результативна інформація узгоджені.
Доброзичливий або нейтральний намір і негативний наслідок
Це випадкова шкода. Щоб оцінити її не лише за результатом, потрібно врахувати, що діяч хотів, що знав і що міг передбачити. Випадковість не означає автоматичної відсутності відповідальності: окремо можуть оцінюватися необережність, передбачуваність, обов’язок запобігти шкоді та причинний внесок. Але моральна оцінка навмисного й ненавмисного завдання тієї самої шкоди зазвичай відрізняється.
Негативний намір і відсутність негативного наслідку
Це невдала спроба завдати шкоди. Тут результат може бути нейтральним, але психічний стан діяча залишається морально значущим. Саме порівняння невдалих спроб із випадковою шкодою дозволяє експериментально розділити вагу наміру та результату.
Нейтральний намір і нейтральний наслідок
Ця комбінація слугує базовою умовою в багатьох експериментальних парадигмах. Вона допомагає відокремити загальну реакцію на негативність ситуації від специфічного впливу наміру або шкоди.
Моральне судження, звинувачення, відповідальність і покарання — не одне й те саме
У дослідженнях моральної психології формулювання запитання має значення. «Це було неправильно?», «Наскільки винна людина?», «Чи відповідальна вона?», «Якого покарання вона заслуговує?» — різні судження, які можуть по-різному реагувати на намір і наслідок. Інтегративний огляд Guglielmo, 2015 підкреслює, що wrongness, blame і responsibility не варто зливати в одну змінну.
Це особливо видно в розвитку. У роботі Cushman et al., 2013 діти віком приблизно від 4 до 8 років дедалі сильніше враховували намір, але намір спочатку проявлявся в оцінці «поганості» або неправильності, а вже потім обмежував оцінку заслуженого покарання. Автори також виявили різні траєкторії для випадкової шкоди та невдалої спроби шкоди.
Тому не можна автоматично переносити результат дослідження покарання на моральну неправильність, а результат дослідження відповідальності — на звинувачення. Дитина або дорослий може вважати дію неправильною, але оцінювати провину як низьку через незнання; або визнавати причинну відповідальність за шкоду, але не приписувати злого наміру.
Як змінюється врахування намірів у дитинстві
Ранні передумови: чутливість до цілей ще не дорівнює зрілому моральному судженню
Невербальні дослідження немовлят і малих дітей дали дані про ранню чутливість до цілеспрямованості та намірів. Це створило відому проблему для простої моделі, за якою маленькі діти нібито спочатку взагалі не враховують намірів. Огляд Margoni & Surian, 2016 описує так звану U-подібну картину: ранні неявні оцінки можуть бути чутливими до намірів, тоді як у складніших вербальних завданнях дошкільники часто сильніше орієнтуються на наслідок, а пізніше знову демонструють виразну перевагу ментальної інформації.
Цю картину не слід читати як доказ існування єдиного прихованого «морального модуля». Результати залежать від того, що саме має зробити дитина: утримати в пам’яті кілька частин історії, пригальмувати реакцію на яскравий результат, зрозуміти формулювання запитання, відокремити власне знання від знання персонажа та обрати шкалу відповіді.
Дошкільний і молодший шкільний вік: зростає здатність інтегрувати психічний стан
Класичні завдання на хибне переконання демонструють помітні зміни в дошкільні роки, але вік проходження не є магічною межею. Метааналіз Wellman et al., 2001 охопив 178 окремих досліджень і показав систематичний віковий патерн поряд із великим внеском характеристик завдання та країни дослідження.
У морально релевантному завданні Killen et al., 2011 діти 3,5, 5,5 і 7,5 року оцінювали випадкового порушника. Ті, хто не проходив завдання на хибне переконання, частіше приписували йому негативний намір і частіше схвалювали покарання. Це не означає, що один тест вимірює «моральність» дитини; він показує, як здатність представити помилкове знання іншої людини може змінити інтерпретацію випадкової шкоди.
Формулювання запитання може змінити видиму «стадію»
Дослідження Nobes et al., 2016 продемонструвало методологічно важливий ефект. У дітей 4–8 років і дорослих оцінки могли виглядати переважно орієнтованими на результат за одного формулювання запитання. Після переформулювання ті самі типи сценаріїв давали значно більшу вагу наміру: у 4–5-річних внесок наміру й наслідку був приблизно співмірним, а від 5–6 років намір мав значно більшу вагу.
Отже, результат лабораторного тесту залежить не тільки від внутрішньої здатності дитини. Мова завдання, спосіб запитування, пам’ять, інгібіторний контроль і зрозумілість сценарію можуть змінювати те, що дослідник побачить у відповіді.
Середнє дитинство і підлітковий вік: Theory of Mind продовжує розвиватися
Уявлення про Theory of Mind як навичку, яка «повністю формується у чотири-п’ять років», надто спрощене. Огляд Weimer et al., 2021 показує розвиток складніших форм менталізації в середньому дитинстві й підлітковому віці та підкреслює роль виконавчих функцій, емоційної саморегуляції, мови, соціального контексту й особливостей вимірювання.
Найновіший широкий огляд морального навчання протягом життя також пов’язує вікові зміни моральних рішень із тим, як люди використовують Theory of Mind та інформацію про наміри й наслідки. Lockwood et al., 2025. Це підтримує погляд на моральне пізнання як на динамічну систему, а не на завершений набір правил, який одного разу досягає остаточної стадії.
Чому хибні переконання мають моральне значення
Хибне переконання — ситуація, у якій людина щиро вважає щось істинним, хоча реальність інша. Для моральної оцінки це критично, бо діяч приймає рішення не на основі знання спостерігача, а на основі власного уявлення про ситуацію.
Уявімо дитину, яка дає іншій дитині напій, не знаючи, що в ньому є небажаний інгредієнт. Спостерігач бачить наслідок і знає факти. Щоб не приписати діячеві власне знання заднім числом, потрібно представити його інформаційний стан у момент дії. Theory of Mind допомагає розділити «що сталося насправді» і «що, на думку діяча, мало статися».
Але невинне переконання саме по собі не розв’язує питання відповідальності. Додатково може мати значення, чи повинен був діяч перевірити інформацію, чи мав доступ до попереджень, чи міг передбачити ризик і чи порушив обов’язок обережності. Саме тому моральне звинувачення не зводиться до читання намірів.
Theory of Mind — лише один компонент морального пізнання
Щоб інтегрувати намір із наслідком, дитині потрібне більше, ніж розуміння психічних станів. Вона має утримувати релевантні деталі історії, пригальмовувати автоматичну реакцію на помітну шкоду, розуміти причинний зв’язок, знати відповідну норму і правильно інтерпретувати запитання.
Сучасний огляд раннього розвитку Theory of Mind наголошує на взаємодії когнітивних, мовних, соціальних і нейронних передумов. Rakoczy, 2022. А огляд розвитку в середньому дитинстві та підлітковому віці описує взаємозв’язки ToM з виконавчими функціями й емоційною регуляцією. Weimer et al., 2021.
Тому слабший результат в одному завданні не дає підстави робити висновок, що дитина «не розуміє моралі» або «не має емпатії». Він може відображати конкретну комбінацію мовних вимог, пам’яті, інгібіторного контролю, інтерпретації ситуації та способу відповіді.
Чи робить розвинена Theory of Mind людину більш моральною
Ні. Theory of Mind підвищує здатність моделювати психічні стани інших, але не задає моральних цілей. Метааналітичний огляд Imuta et al., 2016 об’єднав 76 досліджень і 6 432 дітей віком 2–12 років. Зв’язок між показниками ToM і просоціальною поведінкою був статистично значущим, але невеликим: приблизно r = 0,19. Це сумісно з ідеєю, що розуміння інших може підтримувати допомогу, співпрацю й утішання, але є лише одним із багатьох чинників.
Те саме розуміння чужих переконань і бажань може допомогти передбачити, що іншій людині потрібно, а може допомогти ефективніше приховати інформацію або використати її слабке місце. Моральна мотивація залежить також від цінностей, норм, ідентичності, емоцій, стосунків, очікуваних наслідків і ситуаційних можливостей. Жоден показник Theory of Mind не є тестом «моральності людини».
Theory of Mind, емпатія і мораль: пов’язані, але різні процеси
Theory of Mind допомагає зрозуміти, що інша людина думає, знає або хоче. Емпатія стосується інших процесів, зокрема розуміння або співпереживання емоційному стану. Вони можуть взаємодіяти, але не є взаємозамінними.
Людина може точно зрозуміти чужий намір без сильного емоційного співпереживання. Вона також може гостро співпереживати наслідку, але помилково приписати намір. У моральній оцінці випадкової шкоди ці два канали інколи тягнуть судження в різні боки: страждання потерпілого робить наслідок психологічно виразним, тоді як розуміння ментального стану пом’якшує оцінку навмисності.
Емпатія може підтримувати просоціальність, однак вона не дорівнює моралі й може бути вибірковою. Так само Theory of Mind не є моральним компасом: вона робить модель іншої людини складнішою, але не визначає, які норми слід прийняти.
Навіть дорослі не оцінюють лише намір
У дорослій моральній психології намір має велику вагу, але наслідки не зникають. Інтегративний огляд Guglielmo, 2015 показує, що різні види суджень використовують різні інформаційні входи. Ментальні стани особливо важливі для оцінки неправильності, тоді як звинувачення і покарання можуть додатково реагувати на причинність і фактичну шкоду.
Це пояснює поширений феномен: дві однаково необережні дії можуть отримати різний рівень осуду, якщо лише одна випадково призвела до тяжкого результату. Така чутливість до наслідку не означає, що люди «не розуміють намірів»; це показує, що моральне звинувачення інтегрує кілька джерел інформації.
Моральне міркування не гарантує «правильного» морального висновку
Theory of Mind може бути частиною морального міркування, але саме міркування не має вбудованого механізму, який автоматично виробляє нормативно правильну відповідь. Люди можуть однаково добре зрозуміти наміри діяча і все одно не погодитися щодо того, яку норму застосувати, скільки відповідальності приписати або яке покарання є пропорційним.
Це важливо і для інтерпретації класичних теорій розвитку. Теорія морального розвитку Кольберга досліджувала структуру морального міркування, зокрема через дилеми на кшталт дилеми Гайнца, але сучасне дослідження морального розвитку значно ширше: воно включає соціальне пізнання, емоції, навчання, наміри, наслідки, контекст і реальну поведінку. Рівень аргументації не є рейтингом «моральності» людини.
Культура і контекст: універсальної ваги наміру немає
Здатність розуміти психічні стани є фундаментальною для людської соціальної взаємодії, але спосіб, у який люди використовують намір у конкретному моральному судженні, залежить від контексту. Значення можуть мати вид шкоди, стосунки між учасниками, соціальні норми, інформація про обов’язки та передбачуваність, а також формулювання самого запитання.
Навіть у дослідженнях хибного переконання між завданнями та вибірками є систематична варіативність, хоча загальний віковий розвиток добре відтворюється. Wellman et al., 2001. Огляди складнішого ToM у старших дітей також підкреслюють соціокультурні, мовні та контекстуальні впливи. Weimer et al., 2021.
Тому науково коректніше говорити про зміну відносної ваги ментальної та результативної інформації в конкретних умовах, а не про одну універсальну шкалу, на якій кожна дитина або культура проходить ті самі моральні кроки в однаковому віці.
Аутизм, Theory of Mind і моральні судження: що можна і чого не можна висновувати
Деякі лабораторні дослідження виявляли відмінності в тому, як аутичні учасники інтегрують інформацію про хибні переконання та випадкову шкоду. Наприклад, у дослідженні дорослих Moran et al., 2011 групова відмінність була особливо помітною для випадкової шкоди, де потрібно одночасно утримувати негативний наслідок і невинний намір.
Водночас ці результати не дають підстави описувати аутизм як «відсутність моралі». У дослідженні Garcia-Molina & Rodríguez-Clavell, 2023 аутичні й нейротипові діти давали подібні моральні оцінки в сценаріях із однозначно негативним наміром і негативним наслідком. Різні завдання перевіряють різні комбінації менталізації, мови, складності сценарію і вимог до відповіді.
Отже, результати ToM-тесту не є мірою людської гідності, здатності мати цінності або загальної «моральності». Для індивідуальної людини лабораторний груповий ефект не може слугувати моральним ярликом чи прогнозом поведінки.
Практичні наслідки для батьків, учителів і дорослих, які розбирають конфлікт
Коли дитина бачить лише наслідок, корисніше не вимагати готового морального вердикту, а допомогти відновити структуру події. Це тренує розрізнення фактів, психічних станів і норм без нав’язування одного «правильного почуття».
Запитання «Що сталося?» допомагає зафіксувати фактичний наслідок. Запитання «Що ця людина знала в той момент?» відділяє знання діяча від знання спостерігача. «Чого вона хотіла?» спрямовує увагу на намір. «Чого вона очікувала?» допомагає представити переконання. «Чи могла вона передбачити шкоду?» вводить тему обережності й відповідальності. «Що можна зробити після помилки?» переводить розмову від ярлика особистості до відновлювальної дії.
Такі запитання корисні й дорослим. Вони зменшують ризик двох симетричних помилок: автоматично прирівняти поганий наслідок до злого наміру або, навпаки, повністю ігнорувати реальну шкоду лише тому, що людина стверджує, що «не хотіла».
Типові помилки в розумінні Theory of Mind і моралі
«Якщо дитина розуміє наміри, вона вже морально зріла»
Розуміння намірів дає важливу інформацію для морального судження, але зріла моральна поведінка потребує також мотивації, саморегуляції, знання норм, здатності враховувати наслідки та конкретний контекст.
«Маленькі діти взагалі не бачать намірів»
Це надто сильне твердження. Ранні невербальні завдання виявляють чутливість до цілей і намірів, а вербальні завдання часто недооцінюють компетентність через додаткові когнітивні вимоги. Водночас складна явна інтеграція наміру, переконання й наслідку справді розвивається поступово.
«Намір важливіший за наслідок у всіх моральних оцінках»
Намір особливо важливий для оцінки моральної неправильності та характеру дії, але фактичний наслідок, причинність, передбачуваність і обов’язок обережності можуть впливати на відповідальність, звинувачення та покарання.
«Theory of Mind і емпатія — те саме»
Ні. ToM переважно стосується представлення психічних станів, а емпатія — розуміння та/або співпереживання емоціям. Обидва процеси можуть взаємодіяти, але мають різні функції.
«Результат одного тесту показує, наскільки людина моральна»
Ні. Лабораторні завдання вимірюють конкретні когнітивні операції в конкретних умовах. Вони не створюють морального рейтингу людини і не передбачають автоматично її поведінку в реальному житті.
FAQ
У якому віці діти починають враховувати наміри
Ознаки чутливості до цілей і намірів з’являються рано, але стабільне явне використання наміру в складних моральних завданнях формується поступово. У роботі Cushman et al., 2013 від 4 до 8 років спостерігалося зростання орієнтації на намір. Інші дослідження показують, що видима вікова межа суттєво залежить від формулювання й вимог завдання.
Чи є проходження тесту на хибне переконання ознакою моральної зрілості
Ні. Воно показує певний рівень розуміння того, що інша людина може мати переконання, яке відрізняється від реальності й від знання самої дитини. Це може допомагати оцінювати намір, але моральна зрілість не вимірюється одним ToM-завданням.
Чому дитина може суворо оцінити випадкову шкоду
Шкідливий наслідок є дуже помітним і емоційно значущим. Щоб послабити його вплив, потрібно утримати в пам’яті невинний намір, відокремити власне знання від знання діяча та пригальмувати реакцію на результат. Мовна складність запитання також може змінювати відповідь.
Чи означає добрий намір, що людина не несе відповідальності
Не обов’язково. Добрий або нейтральний намір зменшує підстави говорити про навмисну шкоду, але відповідальність може залежати від необережності, передбачуваності, доступної інформації, обов’язків і причинного внеску.
Чи може дитина розуміти чужі наміри і все одно поводитися не просоціально
Так. Метааналіз Imuta et al., 2016 виявив лише невеликий позитивний зв’язок між ToM і просоціальною поведінкою. Розуміння інших створює когнітивну можливість враховувати їхній стан, але не задає мотивацію допомагати.
Чи перестають дорослі враховувати наслідок, якщо знають намір
Ні. Дорослі зазвичай сильно враховують намір, але наслідки й причинність можуть продовжувати впливати на звинувачення, відповідальність і покарання. Саме тому важливо уточнювати, який тип морального судження вимірюється.
Чи Theory of Mind — це окрема стадія морального розвитку
Ні. Це компонент соціального пізнання, який взаємодіє з моральним навчанням і судженнями. Сучасні дані краще описуються як поступова зміна багатьох взаємопов’язаних процесів, ніж як одна універсальна стадія.
Пов’язані статті
Джерела
Cushman, F., Sheketoff, R., Wharton, S., & Carey, S. (2013). The development of intent-based moral judgment. Cognition, 127(1), 6–21. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2012.11.008
Garcia-Molina, I., & Rodríguez-Clavell, P. (2023). Moral judgements among neurotypical children, autistic children and adults with intellectual disability. International Journal of Developmental Disabilities, 69(5), 767–774. https://doi.org/10.1080/20473869.2022.2156666
Guglielmo, S. (2015). Moral judgment as information processing: an integrative review. Frontiers in Psychology, 6, 1637. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2015.01637
Imuta, K., Henry, J. D., Slaughter, V., Selcuk, B., & Ruffman, T. (2016). Theory of mind and prosocial behavior in childhood: A meta-analytic review. Developmental Psychology, 52(8), 1192–1205. https://doi.org/10.1037/dev0000140
Killen, M., Mulvey, K. L., Richardson, C., Jampol, N., & Woodward, A. (2011). The accidental transgressor: Morally-relevant theory of mind. Cognition, 119(2), 197–215. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2011.01.006
Lockwood, P. L., van den Bos, W., & Dreher, J.-C. (2025). Moral Learning and Decision-Making Across the Lifespan. Annual Review of Psychology, 76, 475–500. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-021324-060611
Margoni, F., & Surian, L. (2016). Explaining the U-Shaped Development of Intent-Based Moral Judgments. Frontiers in Psychology, 7, 219. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2016.00219
Moran, J. M., Young, L. L., Saxe, R., Lee, S. M., O’Young, D., Mavros, P. L., & Gabrieli, J. D. E. (2011). Impaired theory of mind for moral judgment in high-functioning autism. Proceedings of the National Academy of Sciences, 108(7), 2688–2692. https://doi.org/10.1073/pnas.1011734108
Nobes, G., Panagiotaki, G., & Bartholomew, K. J. (2016). The influence of intention, outcome and question-wording on children’s and adults’ moral judgments. Cognition, 157, 190–204. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2016.08.019
Rakoczy, H. (2022). Foundations of theory of mind and its development in early childhood. Nature Reviews Psychology, 1, 223–235. https://doi.org/10.1038/s44159-022-00037-z
Weimer, A. A., Rice Warnell, K., Ettekal, I., Cartwright, K. B., Guajardo, N. R., & Liew, J. (2021). Correlates and antecedents of theory of mind development during middle childhood and adolescence: An integrated model. Developmental Review, 59, 100945. https://doi.org/10.1016/j.dr.2020.100945
Wellman, H. M., Cross, D., & Watson, J. (2001). Meta-analysis of theory-of-mind development: The truth about false belief. Child Development, 72(3), 655–684. https://doi.org/10.1111/1467-8624.00304