Сурогатне материнство: психологічні аспекти та питання етики
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 13 жовтня 2026 р. · Редакційна політика
Сурогатне материнство — спосіб народження дитини за участю жінки, яка виношує вагітність для майбутніх батьків. Його психологічний вимір охоплює рішення про участь, емоційний досвід вагітності, стосунки між учасниками, народження дитини, подальшу сімейну історію та права всіх залучених людей. Основні етичні питання стосуються добровільної й поінформованої згоди, тілесної автономії вагітної, справедливих умов, відсутності примусу, доступу до медичної й психологічної підтримки та добробуту дитини. Ці принципи докладно сформульовано в етичному висновку Американського товариства репродуктивної медицини 2023 року.
Наукові дослідження описують чимало позитивних досвідів сурогатних матерів і майбутніх батьків, але також виявляють нерівність влади, труднощі спілкування, юридичні суперечності та недостатню представленість досвіду людей, у яких програма завершилася невдачею. Тому висновки про психологічні наслідки потребують уваги до країни, правових умов, способу добору учасників і якості підтримки. Це підтверджує систематичний огляд 47 досліджень у 12 країнах.
Стаття пояснює сурогатне материнство з погляду психології та етики, показує стан доказів і дає практичні запитання, які варто обговорити до участі. Загальні теми репродуктивного психічного здоров’я, безпліддя та екстракорпорального запліднення розкрито окремо.
Що таке сурогатне материнство і хто бере участь
У сучасній допоміжній репродукції найпоширеніший предмет клінічних рекомендацій — гестаційне сурогатне материнство. Ембріон, створений із яйцеклітини та сперматозоїда майбутніх батьків і/або донорів, переносять у матку жінки, яка виношуватиме вагітність. За такого способу вона не надає власну яйцеклітину. Традиційним, або генетичним, сурогатним материнством називають ситуацію, коли яйцеклітина жінки, яка виношує дитину, використовується для зачаття; правовий статус цього способу суттєво відрізняється між країнами. Клінічні рекомендації ASRM 2022 року присвячені саме гестаційним носійкам.
Учасниками можуть бути жінка, яка виношує вагітність (сурогатна мати, гестаційна носійка), майбутні батьки, її партнер і діти, донори репродуктивних клітин, репродуктологи, акушери-гінекологи, психологи та юристи. Дитина, яка народиться, теж має власні довгострокові інтереси. Кожен учасник перебуває у своєму становищі: очікування, ризики, інформація та можливість впливати на рішення відрізняються.
У розмові про програму важливо відразу уточнити, чи йдеться про гестаційну або генетичну форму, чи існує фінансова компенсація, чи живуть учасники в одній країні, якими є генетичні зв’язки та як передбачено юридичне встановлення батьківства. Без цих обставин узагальнення про «сурогатне материнство» стають надто широкими.
Що відомо про психологічні наслідки: сила й межі доказів
Систематичний огляд Söderström-Anttila та співавторів охопив 55 досліджень медичних і психологічних результатів. Автори описали загалом задовільні результати для багатьох учасників, зокрема відсутність виразних відмінностей за частиною показників психологічної адаптації дітей у доступних вибірках. Водночас вони наголосили на суттєвих методологічних обмеженнях більшості праць: малих вибірках, неоднорідності програм, вибірковому наборі учасників і браку довгострокових спостережень.
Новіший огляд Kneebone, Beilby і Hammarberg (2022) узагальнив 47 досліджень із 12 країн. Переважна частина описаних програм була гестаційною та комерційною. Багато учасників оцінювали власний досвід позитивно, а стосунки між сурогатною матір’ю й майбутніми батьками часто були значущими. Водночас в огляді зазначено ризики порушення автономії сурогатних матерів у деяких міжнародних програмах, правові бар’єри для батьків та нестачу досліджень невдалих програм.
Це означає, що дослідження дають підстави описувати різні сценарії, а не прогнозувати почуття певної людини за самим фактом участі. Відсутність підвищених середніх показників психологічних труднощів у відібраній вибірці не виключає індивідуального страждання, конфлікту, втрати або примусу. Так само опис окремих порушень прав не дає підстав приписувати їх кожній програмі.
Психологічний досвід сурогатної матері
Рішення про участь: мотиви, автономія та підготовка
Мотиви участі можуть поєднувати бажання допомогти іншим, фінансові потреби, попередній позитивний досвід вагітності та особисті цінності. Змішані мотиви самі по собі не означають нещирості рішення. Психологічно важливі можливість отримати повну інформацію, обдумати наслідки, відмовитися до початку лікування та обговорити рішення з незалежним фахівцем. ASRM наголошує на протидії фінансовому, соціальному й емоційному примусу.
Індивідуальна розмова з психологом може охоплювати мотиви, попередні вагітності й пологи, стосунки вдома, способи подолання стресу, ставлення до медичних процедур, можливі ускладнення та очікування щодо контакту з дитиною. Мета такої розмови — розуміння й підтримка автономного рішення. Психологічне оцінювання не повинно перетворюватися на засіб примусити жінку погодитися з бажаннями агентства чи майбутніх батьків.
Емоції під час вагітності
Вагітність може супроводжуватися радістю, гордістю, втомою, тривогою за перебіг лікування та страхом ускладнень. Умови програми додають специфічні завдання: дотримання домовленостей про спілкування, реагування на запитання оточення, захист приватності та узгодження очікувань із майбутніми батьками.
Суперечливі почуття є можливими навіть у цілком добровільному процесі. Жінка може позитивно ставитися до рішення і водночас переживати страх перед пологами чи дискомфорт через надмірний контроль. Сам по собі емоційний зв’язок із вагітністю не визначає, як людина переживатиме народження дитини; для цього важливі її індивідуальна історія, стосунки й підтримка.
Клінічна команда має дбати про звичайну акушерську безпеку та розпізнавання психічних симптомів. Тривале пригнічення, виражене порушення сну, нав’язлива тривога, панічні напади або труднощі повсякденного функціонування потребують професійного оцінювання незалежно від способу настання вагітності.
Пологи, розлука після народження і подальші стосунки
Момент народження часто є найбільш емоційно навантаженим етапом. На переживання впливають те, як ухвалювали рішення про пологи, чи виконали домовленості, чи відчувала жінка повагу з боку медичної команди, як організовано післяпологову допомогу і чи передбачене подальше спілкування.
У десятирічному лонгітюдному дослідженні Jadva, Imrie й Golombok 20 жінок, які брали участь у сурогатних програмах, переважно повідомляли про добре психічне самопочуття й позитивне ставлення до свого досвіду. Автори прямо зауважили, що вибірка мала й може бути нерепрезентативною; у ній також були як гестаційні, так і генетичні сурогатні матері. Ці результати корисні для розуміння можливого позитивного досвіду, але не гарантують такого перебігу кожній учасниці.
Після пологів необхідна увага до фізичного відновлення, болю, лактації, сну, настрою та доступності медичної допомоги. Психологічний супровід важливий також після завершення договірних процедур, коли інтенсивна увага до вагітності з боку інших учасників зменшується.
Партнер, власні діти та родина сурогатної матері
Участь може змінити домашній розпорядок, догляд за власними дітьми, інтимні стосунки й розподіл сімейних обов’язків. Дітям важливо давати зрозумілі відповідно до віку пояснення про вагітність і народження, залишаючи простір для їхніх запитань. Партнерові потрібна можливість висловити почуття та практичні потреби, водночас рішення щодо тіла й медичної допомоги належить самій вагітній.
У програмах за участю родичів або близьких друзів можуть виникати особливі труднощі з межами, вдячністю й відчуттям зобов’язання. Етичний висновок ASRM 2024 року рекомендує приділяти більше часу незалежним розмовам та перевірці добровільності в сімейних програмах.
Психологія майбутніх батьків
Для майбутніх батьків сурогатне материнство може бути продовженням тривалого лікування безпліддя, способом подолання медичної неможливості виношування вагітності або шляхом формування сім’ї в певній правовій системі. Їхній досвід часто включає надію, очікування, витрати, побоювання невдачі й потребу довіряти іншій людині у процесі, на який вони мають обмежений безпосередній вплив.
Психологічне напруження може посилюватися після попередніх втрат, невдалих спроб запліднення, під час очікування результатів обстежень і через міжнародні правові процедури. Дослідження описують різноманітні реакції, а систематичний огляд 2022 року окремо підкреслює труднощі в транскордонних програмах.
Підтримка майбутніх батьків охоплює реалістичні очікування щодо шансів на успішну вагітність, спосіб спілкування із сурогатною матір’ю, обговорення невдалих сценаріїв, підготовку до догляду за немовлям і розмову про походження дитини. Їм корисно узгодити, як вони переживатимуть невизначеність, хто надаватиме їм інформацію і як вони поважатимуть приватність вагітної.
Участь у програмі не позбавляє майбутніх батьків права на власні складні емоції, але бажання бути батьками не надає їм права одноосібно керувати медичними рішеннями іншої людини.
Дитина, сімейні стосунки та розмова про походження
Психологічний розвиток дитини залежить від багатьох чинників, зокрема стабільності догляду, чутливості дорослих, якості сімейних стосунків, підтримки і соціального середовища. Сам спосіб народження не визначає її психологічне майбутнє.
У лонгітюдному дослідженні Golombok та співавторів 2023 року у віці 20 років порівнювали 65 сімей, утворених із допомогою третіх осіб, з них 22 сім’ї після сурогатного материнства, та 52 сім’ї без такого втручання. За дослідженими показниками загального психологічного благополуччя і якості стосунків суттєвих відмінностей між групами не виявили. Водночас розмір окремої групи був невеликим, а склад учасників не відображав усього сучасного різноманіття сімей. Тому висновок стосується саме досліджених показників та вибірки.
Розмова про походження дитини потребує послідовності, відповідних віку слів та поваги до її запитань. Батькам доцільно заздалегідь домовитися, які факти вони зможуть пояснити, які документи й відомості варто зберегти та яким чином вони поважатимуть приватність інших учасників. Якщо використовувалися донорські яйцеклітини або сперма, історія генетичного походження має додатковий вимір.
Дитина може цікавитися жінкою, яка її виносила, або не проявляти такого інтересу в певному віці. Її почуття не потрібно завчасно визначати. Принципи правдивості й турботи передбачають можливість отримати зрозуміле пояснення сімейної історії без сорому, таємничості й нав’язування «правильної» реакції.
Які етичні питання є центральними
Добровільна згода та свобода медичних рішень
Поінформована згода означає розуміння характеру процедур, передбачуваних медичних ризиків, психологічного навантаження, правових наслідків та доступних альтернатив. Вона потребує зрозумілої мови, достатнього часу й можливості ставити запитання. Підписаний договір сам по собі не засвідчує, що людина перебувала у вільних від тиску обставинах.
Відповідно до етичної позиції ASRM, жінка, яка виношує вагітність, ухвалює рішення щодо власної медичної допомоги, зокрема пренатального тестування, способу розродження та інших втручань. Конкретні юридичні наслідки договорів залежать від юрисдикції, тому незалежна правова консультація необхідна до початку програми.
Гроші, нерівність умов і ризик експлуатації
Компенсація може визнавати час, обмеження, фізичні ризики й працю людини. Водночас значна матеріальна нерівність між учасниками може обмежувати свободу вибору, особливо коли оплата пов’язана з умовами, над якими жінка не має контролю. Сам факт винагороди не дає відповіді на питання експлуатації; важливі реальні умови договору, можливість незалежної допомоги й відсутність тиску.
Огляд Kneebone та співавторів виявив повідомлення про порушення автономії сурогатних матерів у деяких комерційних транскордонних програмах. Для відповідального оцінювання потрібні конкретні дані про умови праці, права, медичні рішення, інформування і післяпологовий супровід. Справедливість також стосується того, хто оплачує лікування ускладнень, відновлення, страхування та незалежного адвоката.
Приватність, інформація та асиметрія влади
Майбутні батьки закономірно хочуть знати про перебіг вагітності, а вагітна має право на повагу до приватного життя. До початку програми варто визначити, які саме дані передаються, кому, з якою метою, з якою частотою й за чиєю згодою. Поширення медичної інформації за межі узгодженого кола може погіршувати довіру.
Конфлікт інтересів можливий, якщо один консультант фактично підпорядковується стороні, яка оплачує програму. ACOG рекомендує незалежних медичних фахівців і психологічне консультування сторін. Окрема правова допомога сурогатній матері підтримує можливість захищати свої інтереси навіть у разі розбіжностей.
Право дитини на повагу до її інтересів
Етичне планування має охоплювати безпечні умови народження й догляду, юридичне оформлення статусу батьків, медичну інформацію про походження та чесну сімейну комунікацію. Значення мають і ситуації, коли після пологів виникає медична потреба дитини або непередбачена затримка оформлення документів. У міжнародних програмах ці питання мають бути продумані до перенесення ембріона.
Міжнародні програми та правові розбіжності
У різних країнах відрізняються правила щодо допустимості програм, компенсації, визначення батьківства та громадянства дитини. Тому навіть медично й психологічно підготовлена програма може створити серйозні правові труднощі. Настанови ESHRE щодо транскордонної репродуктивної допомоги наголошують на справедливому доступі, зрозумілій інформації, консультуванні й дотриманні інтересів усіх сторін.
Сурогатне материнство в Україні: що встановлюють чинні норми
Українські правила застосування допоміжних репродуктивних технологій описано у наказі Міністерства охорони здоров’я № 787, який у перевіреній офіційній редакції має зміни станом на 29 січня 2025 року. Розділ VI присвячений сурогатному (замінному) материнству. Порядок передбачає медичні показання, документальні вимоги, генетичний зв’язок принаймні одного з майбутніх батьків із дитиною та відсутність безпосереднього генетичного зв’язку сурогатної матері з дитиною.
За пунктом 6.4 сурогатною матір’ю може бути повнолітня дієздатна жінка, яка має власну здорову дитину, подала добровільну письмову заяву й не має медичних протипоказань. Пункт 6.3 після змін 2024 року передбачає обстеження сурогатної матері у лікаря-психіатра. Це медична нормативна вимога; вона не тотожна всебічному незалежному психологічному консультуванню, необхідному для обговорення очікувань, прав і відносин.
Пункт 6.6 регулює низку практичних етапів, зокрема визначення разом із лікарем способу розродження, місця пологів, способу вигодовування новонародженого, можливість партнерських пологів і роздільне перебування новонародженої дитини та сурогатної матері після народження. Психологічно такі обставини потребують делікатного попереднього обговорення та доступної підтримки, а організація допомоги має відповідати чинним нормам.
Питання походження дитини за застосування допоміжних репродуктивних технологій регулює також стаття 123 Сімейного кодексу України. Оформлення батьківства, громадянства, документів для виїзду за кордон та конкретні договірні умови потребують індивідуальної правової перевірки. Положення українського законодавства не можна автоматично переносити на програми, що проводяться в іншій державі, або на кожну можливу конфігурацію сім’ї.
У разі міжнародної програми слід перевіряти законодавство країни лікування і країни постійного проживання майбутніх батьків, а також можливість реєстрації народження та переміщення дитини. Умови під час воєнного стану і документообіг можуть змінюватися; безпечне рішення спирається на актуальну консультацію профільного юриста й медичного закладу, а не на рекламні обіцянки посередників.
Психологічне консультування: кому, коли й для чого
Професійні рекомендації ASRM 2022 року описують послідовність роботи: окреме психологічне оцінювання жінки, яка розглядає участь, та її близьких за потреби; окрему консультацію майбутніх батьків; спільну зустріч сторін. Консультування бажане ще до остаточного укладення домовленостей, оскільки саме тоді можливо спокійно обговорити ризики та узгодити межі.
Незалежний психолог із досвідом репродуктивного здоров’я може допомогти сторонам: зрозуміти власні мотиви й очікування; обговорити попередні втрати та досвід лікування; окреслити способи комунікації; підготуватися до вагітності з невизначеним результатом; продумати пологи й післяпологовий період; визначити порядок звернення по допомогу під час конфлікту.
Під час спільної зустрічі доречно обговорити інформацію про обстеження й вагітність, контакти, участь у пологах, рішення за медичних ускладнень, питання багатоплідної вагітності, викидня чи передчасних пологів, відновлення після народження, бажаний формат подальшого спілкування. Домовленості щодо комунікації можуть бути гнучкими, а медичну згоду на окреме втручання надає пацієнтка відповідно до застосовного права.
Якісне консультування не повинно обмежуватися одноразовим дозволом на участь. Емоційні потреби змінюються протягом усієї програми; можливість звернутися по допомогу після народження має бути реальною та фінансово доступною, а не лише декларацією в договорі.
Що варто обговорити до початку програми
Перед ухваленням рішення кожна сторона має отримати відповіді на ключові практичні питання. Хто незалежно пояснює медичні ризики й лікує можливі ускладнення? Хто оплачує психологічну підтримку та юридичну консультацію? Чи можна поставити незручне запитання без ризику тиску або втрати домовленостей? Які є правила щодо приватних медичних даних і спілкування під час вагітності?
Не менш важливі сценарії, у яких очікування можуть не здійснитися. Що відбудеться після невдалого перенесення ембріона, втрати вагітності, виявлення аномалії розвитку плода, необхідності госпіталізації, передчасних пологів чи тривалого лікування новонародженого? Хто забезпечить побутову допомогу сурогатній матері, якщо її стан вимагатиме відновлення? Чи збережеться психологічна допомога після завершення програми?
Майбутні батьки можуть наперед продумати, як розповідатимуть дитині про її народження і як зберігатимуть правдиву інформацію про походження. Сурогатна мати може визначити свої межі приватності, потреби щодо контакту після пологів та підтримку для власної родини. Спільна підготовка потрібна для поваги до кожного учасника, а не для створення ілюзії, що складні ситуації можна повністю передбачити.
Коли потрібна психологічна, медична або невідкладна допомога
Звернення до психолога доцільне, коли учасник відчуває тиск, розгубленість перед рішенням, конфлікт очікувань, страх перед процедурою чи пологами або труднощі в стосунках. Під час вагітності та після пологів професійної оцінки потребують симптоми, які зберігаються, посилюються або порушують сон, роботу, щоденні справи чи взаємини. Оцінювання може здійснювати психолог, психотерапевт, психіатр або відповідний лікар залежно від проблеми; симптоми самі по собі не встановлюють діагноз.
За появи думок про самогубство з наміром або планом, загрози заподіяти собі чи іншій людині шкоду, різкої дезорганізації поведінки, тяжкого збудження, вираженого порушення сприйняття реальності потрібна невідкладна медична допомога. В Україні за безпосередньої небезпеки телефонують 103 або 112, забезпечують присутність людини, якій довіряють, і звертаються до найближчого відділення екстреної допомоги. Депресивні, тривожні й психотичні стани потребують належного клінічного маршруту незалежно від статусу сурогатної програми.
Медичні рішення щодо лікування, медикаментів, вагітності й грудного вигодовування ухвалюють з лікуючим лікарем на основі індивідуальної оцінки користі й ризиків. Раптово припиняти призначене лікування без консультації небезпечно.
Поширені запитання
Чи завжди сурогатна мати психологічно прив’язується до дитини?
Досвіди різні. Людина може формувати емоційне ставлення до вагітності й дитини та водночас сприймати свою роль як допомогу майбутнім батькам. Довгострокове дослідження 20 жінок виявило переважно позитивні оцінки, але воно не дає підстав прогнозувати почуття конкретної жінки або робити висновки про всі сучасні програми.
Чи шкодить дитині сам факт народження через сурогатне материнство?
Доступні систематичні огляди й лонгітюдні дані до 20 років не виявили переконливих ознак загальної психологічної шкоди в досліджених групах. Вибірки обмежені, а довгострокових даних щодо різних правових і соціальних умов бракує. Для розвитку дитини важливі якість догляду, стосунки, підтримка та умови життя.
Чи потрібно розповідати дитині, як вона народилася?
Батькам корисно заздалегідь підготувати правдиве й відповідне віку пояснення, зберегти важливі відомості та поважати запитання дитини. Форму розмови варто адаптувати до віку, сімейної історії й конкретних обставин. За складнощів можна звернутися до психолога, обізнаного з сім’ями після допоміжних репродуктивних технологій.
Чи достатньо проходження психіатра для психологічної підготовки?
Ні. Український наказ № 787 передбачає обстеження сурогатної матері лікарем-психіатром. Незалежні психологічні консультації стосуються ширшого кола питань: мотивів, автономії, домовленостей, сімейних меж і підтримки на різних етапах.
Чи усуває договір усі психологічні та етичні ризики?
Договір допомагає формалізувати відповідальність і очікування. Реальна безпека залежить також від свободи медичних рішень, незалежних фахівців, якості допомоги, справедливого фінансування та здатності учасників реагувати на непередбачені обставини. Етичні рекомендації ASRM поєднують договірні механізми з інформованою згодою та автономією вагітної.
Яка головна відмінність між українськими правилами та міжнародними рекомендаціями?
Наказ МОЗ № 787 визначає юридично значущі медичні та організаційні умови проведення програм в Україні. Рекомендації ASRM, ACOG та ESHRE доповнюють розуміння належної психологічної практики й етичних принципів; самі по собі вони не змінюють українського законодавства.
Висновок
Психологічно відповідальна програма сурогатного материнства починається з добровільного рішення, зрозумілої інформації, поваги до тілесної автономії й незалежної професійної допомоги. Її якість оцінюється також у ситуаціях невдачі, ускладнень і після народження дитини, коли підтримка особливо потрібна. Наукові дані дозволяють описувати позитивні результати багатьох учасників поряд із реальними ризиками нерівності, конфліктів та прогалин у захисті прав. Майбутні батьки, сурогатна мати та дитина мають окремі інтереси, які варто враховувати протягом усього процесу.
Пов’язані статті
Джерела
American College of Obstetricians and Gynecologists (ACOG). (2016). Family Building Through Gestational Surrogacy. Committee Opinion.
American Society for Reproductive Medicine (ASRM). (2022). Recommendations for practices using gestational carriers: a committee opinion. Fertility and Sterility, 118, 65–74.
American Society for Reproductive Medicine (ASRM). (2023). Consideration of the gestational carrier: an Ethics Committee opinion. Fertility and Sterility, 119, 583–588.
American Society for Reproductive Medicine (ASRM). (2024). Family members as gamete donors or gestational carriers: an Ethics Committee opinion. Fertility and Sterility, 121, 946–953.
Golombok, S., Jones, C., Hall, P., Foley, S., Imrie, S., & Jadva, V. (2023). A longitudinal study of families formed through third-party assisted reproduction: Mother–child relationships and child adjustment from infancy to adulthood. Developmental Psychology, 59, 1059–1073.
Jadva, V., Imrie, S., & Golombok, S. (2015). Surrogate mothers 10 years on: A longitudinal study of psychological well-being and relationships with the parents and child. Human Reproduction, 30, 373–379.
Kneebone, E., Beilby, K., & Hammarberg, K. (2022). Experiences of surrogates and intended parents of surrogacy arrangements: A systematic review. Reproductive BioMedicine Online, 45, 815–830.
Shenfield, F., Pennings, G., de Mouzon, J., Ferraretti, A. P., & Goossens, V. (2011). ESHRE’s good practice guide for cross-border reproductive care for centers and practitioners. Human Reproduction, 26, 1625–1627.
Söderström-Anttila, V., Wennerholm, U.-B., Loft, A., Pinborg, A., Aittomäki, K., Romundstad, L. B., & Bergh, C. (2016). Surrogacy: Outcomes for surrogate mothers, children and the resulting families — a systematic review. Human Reproduction Update, 22, 260–276.
Міністерство охорони здоров’я України. (2013; чинна редакція від 29.01.2025). Наказ № 787 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».
Україна. (2002; зі змінами). Сімейний кодекс України, стаття 123.