Сум чи депресія: як відрізнити нормальну реакцію від депресивного розладу
Оновлено: 2 жовт.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 20 серпня 2024 · Оновлено: 2 жовтня 2026 · Редакційна політика
Коротка відповідь: сум і депресивний розлад розрізняють не за одним відчуттям, не за наявністю «причини» і не лише за календарем. Сум — нормальна людська емоція, яка може бути дуже сильною, тривалою та тимчасово заважати звичному життю. Депресивний епізод — клінічний синдром: пригнічений настрій або виражена втрата інтересу чи задоволення поєднуються з іншими симптомами, зберігаються більшу частину дня майже щодня щонайменше два тижні та оцінюються разом із впливом на повсякденне функціонування.
Два тижні — важливий діагностичний орієнтир, але не домашній тест. Сум, горювання або реакція на важку подію можуть тривати довше двох тижнів і не ставати депресивним розладом. Водночас виражене погіршення стану може потребувати професійної допомоги ще до завершення двох тижнів. Найнадійніше питання звучить не «мені сумно чи ні?», а «який загальний патерн мого стану: його тривалість, поширеність протягом дня, здатність відчувати інтерес і задоволення, супутні симптоми, зміни функціонування та перебіг у часі?».
Сум і депресія належать до різних рівнів опису
Сум — це емоція. Він може виникати після втрати, розчарування, конфлікту, невдачі, самотності, виснажливих обставин або без однієї чітко визначеної події. Інтенсивний сум може супроводжуватися плачем, зниженням енергії, бажанням усамітнитися, змінами сну чи апетиту та тимчасовим падінням продуктивності. Сам факт, що людині важко, ще не перетворює емоційну реакцію на психічний розлад.
Депресивний розлад описує не окрему емоцію, а клінічно значущий патерн переживань, думок, тілесних змін і поведінки. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає депресію як психічний розлад, відмінний від звичайних коливань настрою та короткочасних емоційних реакцій на повсякденні труднощі. Під час депресивного епізоду ключовими проявами є пригнічений настрій або втрата задоволення чи інтересу, а поряд із ними виникають інші симптоми.
Це розрізнення важливе ще з однієї причини: людина з депресією не обов’язково описує свій стан словом «сум». Вона може говорити про порожнечу, байдужість, дратівливість, безнадійність, втрату здатності радіти, виснаження або відчуття, що будь-яка дія потребує непропорційних зусиль. Тому відсутність вираженого смутку не виключає депресивного епізоду.
Що вважають депресивним епізодом
За сучасними матеріалами ВООЗ, під час депресивного епізоду пригнічений настрій або втрата задоволення чи інтересу присутні більшу частину дня майже щодня щонайменше два тижні. До цього патерну можуть додаватися труднощі з концентрацією, надмірне почуття провини або низької власної цінності, безнадійність щодо майбутнього, порушення сну, зміни апетиту або маси тіла, виражена втома та низький рівень енергії. Клінічні описи та діагностичні вимоги для психічних розладів систематизовані у виданому ВООЗ у 2024 році ICD-11 CDDR.
Клінічна оцінка не зводиться до підрахунку симптомів. Рекомендації NICE для дорослих прямо вимагають оцінювати тяжкість симптомів, попередню історію, тривалість і перебіг стану, ступінь порушення особистого та соціального функціонування, а також контекст: стресові події, втрати, фізичні захворювання, ліки, уживання алкоголю чи інших речовин та інші психічні стани. Такий підхід захищає від двох помилок: патологізації нормального суму та недооцінки справжнього депресивного розладу.
Депресивний епізод також не є синонімом будь-якого «поганого періоду». Клінічно значущим стає цілий синдром і його перебіг. Тому фрази «я сумую вже два тижні» або «я сьогодні нічому не радію» самі по собі не встановлюють діагноз.
Як відрізняти сум від депресії на практиці
Найкорисніше дивитися на кілька вимірів одночасно. Жоден із них окремо не є діагностичним тестом.
Контекст і причина
Сум часто легко пов’язати з конкретною подією: розривом стосунків, втратою, конфліктом, розчаруванням або зміною життєвих обставин. Проте наявність зрозумілої причини не виключає депресії. ВООЗ відносить тяжкі втрати та інші стресові події до чинників, що можуть підвищувати ризик депресії, а NICE рекомендує враховувати розлучення, втрату близької людини, безробіття, травматичні події та інші життєві труднощі під час клінічної оцінки.
Отже, правило «є причина — це лише сум; немає причини — це депресія» непридатне. Важливіше те, що відбувається з усім психічним і повсякденним функціонуванням після події.
Поширеність стану протягом дня
Звичайний сум часто має хвилеподібний перебіг. Він може різко посилюватися через нагадування, а потім послаблюватися; поруч із ним можуть зберігатися інтерес, тепло, гумор, відчуття близькості або короткі періоди полегшення. При депресивному епізоді один із ключових симптомів — пригнічений настрій або втрата інтересу чи задоволення — зазвичай охоплює більшу частину дня і повторюється майже щодня.
Це не означає, що людина з депресією ніколи не усміхається, не сміється або не відчуває полегшення. Емоційна реактивність варіює, а короткий позитивний момент не є тестом, здатним виключити розлад.
Здатність відчувати інтерес і задоволення
Для розмежування особливо важливо звертати увагу на ангедонію — виражене зниження інтересу або задоволення від того, що раніше було значущим чи приємним. Людина може сумувати через конкретну втрату і водночас залишатися здатною цікавитися іншими сферами життя. При депресії зменшення інтересу та задоволення може ставати широким і стійким.
Водночас ангедонія не є «домашнім аналізом на депресію». Вона трапляється і за інших станів, а її значення оцінюють у контексті всього симптомного патерну.
Кількість і поєднання симптомів
Сум може супроводжуватися втомою, безсонням, поганим апетитом або труднощами з концентрацією, особливо після сильного стресу чи втрати. Тому окремі симптоми не створюють чіткої межі.
На користь депресивного епізоду більше говорить стійке поєднання кількох проявів: пригніченого настрою або ангедонії разом із помітним зниженням енергії, порушеннями сну чи апетиту, труднощами концентрації, вираженою безнадійністю, надмірною провиною або відчуттям нікчемності. Клініцист оцінює не лише наявність цих ознак, а їхню інтенсивність, частоту, взаємозв’язок і вплив на життя.
Повсякденне функціонування
Депресія часто позначається на роботі або навчанні, догляді за собою, стосунках, побуті, здатності ухвалювати рішення та виконувати звичні обов’язки. Саме функціонування входить до сучасної комплексної клінічної оцінки тяжкості.
Водночас твердження «якщо людина працює, то в неї не може бути депресії» хибне. Частина людей певний час підтримує зовнішню продуктивність ціною значного внутрішнього напруження, спрощення інших сфер життя або виснаження. Так само сильний сум після втрати може тимчасово серйозно порушувати функціонування без автоматичного діагнозу депресії. Важливий загальний патерн, а не одна ознака.
Перебіг у часі
Для депресивного епізоду важлива стійкість симптомів протягом часу. Проте немає науково коректного правила, за яким нормальний сум «має минути за кілька днів». Тривалість емоційної реакції залежить від значення події, повторних стресорів, підтримки, попереднього досвіду та багатьох інших чинників.
Орієнтир «щонайменше два тижні» належить до діагностичних вимог депресивного епізоду, а не до граничного терміну дозволеного суму.
Чому правило двох тижнів часто розуміють неправильно
Фраза «депресія — це коли сумно більше двох тижнів» надто спрощує клінічну реальність.
По-перше, депресія — не просто тривалий сум. Потрібен ширший синдром. ВООЗ описує пригнічений настрій або втрату інтересу чи задоволення разом з іншими симптомами, а NICE наголошує на комплексній оцінці тривалості, перебігу, тяжкості та функціонування.
По-друге, сум може тривати довше двох тижнів. Особливо очевидно це під час горювання, тривалих життєвих втрат, невизначеності або повторних стресових подій. Сам календар не перетворює природну емоційну реакцію на депресивний розлад.
По-третє, чекати рівно два тижні перед зверненням по допомогу не потрібно. Якщо стан різко погіршується, людина майже перестала функціонувати, не може доглядати за собою, має психотичні симптоми або є ризик для життя і безпеки, професійна оцінка потрібна раніше.
По-четверте, після двох тижнів симптомів також не можна ставити діагноз самостійно. Двотижнева тривалість — одна частина клінічної картини.
Межа між нормальним переживанням і розладом не є одним перемикачем
У повсякденній мові хочеться мати просту межу: до певного моменту — «нормальний сум», після нього — «депресія». Клінічна оцінка працює інакше. NICE описує тяжкість депресії як континуум, який формується з інтенсивності та частоти симптомів, їхньої тривалості й впливу на особисте та соціальне функціонування. Це пояснює, чому дві людини з однаковою кількістю симптомів можуть потребувати різної оцінки.
Слово «нормальний» тут означає, що емоція сама по собі належить до людського реагування, а не те, що вона обов’язково легка або коротка. Після серйозної втрати нормальна реакція може бути надзвичайно болісною. Людина може гірше спати, менше їсти, часто плакати, тимчасово втрачати продуктивність і потребувати підтримки. Водночас навіть інтенсивність не відповідає на питання про діагноз без оцінки всього патерну.
І навпаки, депресивний розлад не завжди виглядає драматично зовні. Симптоми можуть розгортатися поступово, а людина — ще довго підтримувати частину звичних ролей. Клінічне значення визначається структурою симптомів, їхньою стійкістю, перебігом і наслідками.
Чому сум і депресія мають спільні симптоми
Сон, апетит, енергія, концентрація та мотивація чутливі до багатьох психологічних і фізіологічних впливів. Вони змінюються під час горювання, гострого стресу, фізичної хвороби, недосипання, дії деяких ліків, уживання речовин і психічних розладів. Тому неспецифічні симптоми мають діагностичне значення лише в поєднанні з іншими даними.
Наприклад, кілька ночей поганого сну після конфлікту не є доказом депресії. Так само втома після тривалого навантаження не стає депресивним симптомом лише тому, що вона сильна. Коли ж порушення сну, втрата інтересу, пригнічений настрій, безнадійність і зниження функціонування формують стійку картину, підстава для клінічної оцінки стає значно вагомішою.
Це одна з причин, чому сучасні рекомендації не підтримують діагностику за одним маркером. Навіть лабораторного аналізу, який сам по собі підтверджував би депресивний розлад, у звичайній клінічній практиці немає. Медичні обстеження можуть бути потрібні не для «аналізу на депресію», а для пошуку фізичних причин або станів, здатних пояснити частину симптомів.
Ознаки, які більше насторожують щодо депресивного розладу
Звернути увагу варто на патерн, у якому кілька ознак зберігаються разом і стають стійкими:
пригнічений, порожній або дратівливий настрій більшу частину дня майже щодня;
помітна втрата інтересу чи задоволення від більшості звичних занять;
стійке відчуття виснаження або різке зниження енергії;
труднощі з концентрацією, мисленням, запам’ятовуванням або ухваленням рішень;
виражені зміни сну;
суттєві зміни апетиту або маси тіла;
сильна безнадійність щодо майбутнього;
надмірна або непропорційна провина, відчуття власної нікчемності;
помітне погіршення роботи, навчання, побуту, стосунків або догляду за собою;
повторюваність подібних епізодів у минулому.
Цей перелік допомагає помітити привід для оцінки, але не є діагностичним чеклістом. Деякі симптоми можуть бути пов’язані з фізичними захворюваннями, ліками, іншими психічними розладами, уживанням речовин, гострим стресом або порушенням сну. Саме тому клінічна діагностика ширша за самоспостереження.
Чого не варто використовувати як «тест на депресію»
«Я знаю, через що мені погано, отже це не депресія»
Депресивний епізод може початися після розриву, втрати роботи, тяжкої втрати, травматичної події або іншого сильного стресу. Наявність тригера входить до контексту оцінки, але не скасовує можливості депресивного розладу.
«Я іноді сміюся, отже депресії немає»
Короткі періоди позитивних емоцій не виключають депресії. Важливі загальна частота і стійкість ключових симптомів та ширина порушень.
«Я ходжу на роботу, отже це просто сум»
Збережена працездатність не є діагностичним виключенням. Функціонування оцінюють у кількох сферах і в динаміці, а не лише за фактом виходу на роботу.
«Якщо я не плачу, це не депресія»
Плач не є обов’язковим симптомом. Депресія може переживатися як порожнеча, байдужість, дратівливість, ангедонія, уповільнення або виснаження.
«Минуло два тижні — тепер це точно депресія»
Тривалість важлива, але діагноз потребує комплексної оцінки. Два тижні не замінюють оцінювання всього синдрому та контексту.
«Онлайн-тест дасть відповідь»
Скринінгові опитувальники можуть показати, що симптоми потребують уваги, але результат скринінгу не дорівнює клінічному діагнозу. Різні шкали вимірюють різні аспекти стану і мають власні обмеження.
Сум після втрати, горювання і депресія
Після смерті близької людини, розриву важливих стосунків або іншої значущої втрати інтенсивний сум є очікуваною людською реакцією. Горювання може включати сильну тугу, порушення сну, втрату апетиту, труднощі концентрації, плач, відсторонення та періоди значного зниження функціонування. Через це просте зіставлення симптомів легко призводить до надмірної патологізації.
Горювання і депресивний розлад водночас можуть співіснувати. Огляд Kristensen, Dyregrov і Dyregrov підкреслює, що пролонгований розлад горювання та депресія мають перетин симптомів, але залишаються різними клінічними конструкціями. У сучасній ICD-11 пролонгований розлад горювання є окремою діагностичною категорією.
Для людини, яка переживає втрату, корисніше оцінювати характер переживання, його динаміку, ступінь порушення функціонування, ширину депресивних симптомів та те, чи формується стійкий синдром, а не намагатися визначити діагноз лише за тривалістю смутку.
Інші стани, які можуть нагадувати депресію
Погіршення настрою, втома, проблеми зі сном, зниження концентрації та втрата мотивації неспецифічні. Вони можуть виникати при різних станах. Саме тому клінічне обстеження інколи включає оцінку фізичного здоров’я, ліків, уживання алкоголю чи інших речовин, історії інших психічних станів та особливостей перебігу настрою.
Під час оцінки депресивних симптомів NICE окремо рекомендує з’ясовувати, чи були в минулому періоди підвищеного настрою або помітно підвищеної активності та енергії, оскільки це може змінювати діагностичну картину. Детальне розмежування біполярної та уніполярної депресії є окремою темою.
Так само окремого розгляду потребують реакції на стрес і порушення адаптації, розлади горювання, тривожні та травматичні розлади, стани, пов’язані з уживанням речовин, порушеннями сну, а також фізичні захворювання. Визначати їх за одним симптомом не можна.
Безпечний алгоритм самоспостереження
Самоспостереження може допомогти зрозуміти, коли варто звернутися по професійну оцінку. Воно не має на меті самостійно поставити діагноз.
Визначте часовий патерн. Коли стан почався? Він присутній більшу частину дня чи виникає хвилями? Чи є дні або години помітного полегшення?
Оцініть інтерес і задоволення. Чи залишилися заняття, люди або події, які викликають інтерес, тепло, цікавість або задоволення? Чи звузилася ця здатність у більшості сфер?
Подивіться на супутні симптоми. Що відбувається зі сном, апетитом, енергією, концентрацією, самооцінкою, почуттям провини та баченням майбутнього?
Оцініть функціонування. Чи змінилися робота, навчання, побут, догляд за собою, стосунки? Які завдання стали значно складнішими?
Подивіться на динаміку. Стан повільно поліпшується, залишається приблизно однаковим чи погіршується?
Згадайте попередні епізоди. Чи траплялося щось подібне раніше? Чи були періоди незвично підвищеної енергії, активності або різко зменшеної потреби у сні?
Врахуйте фізичне здоров’я і речовини. Чи починалися нові ліки? Чи змінилося вживання алкоголю або інших речовин? Чи є фізичні симптоми або захворювання, які потребують медичної оцінки?
Окремо оцініть безпеку. Якщо з’являються думки про самогубство або самопошкодження, психотичні симптоми чи безпосередня небезпека для себе або інших, потрібна термінова професійна допомога; детальні кризові алгоритми належать до окремих матеріалів про кризові стани.
Якщо відповіді на кілька пунктів показують стійке і широке погіршення, це достатня причина звернутися по оцінку, навіть якщо ви не впевнені, чи відповідає стан діагностичним критеріям.
Чотири ситуації, у яких календар вводить в оману
Сильний сум після розриву триває три тижні
Людина часто плаче, багато думає про стосунки, гірше спить і їй складніше працювати. Водночас переживання хвилеподібне: під час зустрічі з близькими з’являється полегшення, зберігається інтерес до окремих справ, а загальна динаміка повільно поліпшується.
Три тижні самі по собі не перетворюють цю картину на депресивний розлад. Потрібно оцінювати весь синдром, його ширину, функціонування і перебіг. Підтримка може бути потрібною незалежно від діагнозу.
Після втрати роботи минуло десять днів, але стан різко погіршується
Людина майже весь день лежить, перестала їсти, не може виконувати базові справи, відчуває безнадійність і говорить про небажання жити. Тут немає сенсу чекати, доки календар покаже чотирнадцять днів. Висока тяжкість і ризики вимагають професійної оцінки раніше.
Цей приклад показує, чому критерій тривалості не є правилом «до двох тижнів нічого робити не треба».
Людина працює, усміхається колегам і виконує обов’язки, але втратила інтерес майже до всього
Після роботи вона не має сил на побут і спілкування, перестала отримувати задоволення від звичних занять, майже щодня відчуває порожнечу, погано спить і протягом кількох тижнів помічає погіршення концентрації.
Факт збереженої роботи не відповідає на питання про наявність або відсутність депресивного розладу. Потрібна оцінка функціонування в різних сферах, а також усієї симптомної картини.
Людина горює кілька місяців і все ще гостро сумує
Тривалий сум після смерті близької людини не означає автоматично депресію. Горювання має власну динаміку, а в ICD-11 окремо описано пролонгований розлад горювання. Депресія також може виникати після втрати або співіснувати з горюванням.
У такій ситуації особливо важливо уникати самодіагностики за тривалістю і звертати увагу на характер переживання, функціонування, депресивні симптоми та культурний контекст втрати.
Коли звертатися по професійну допомогу
Звернення до фахівця доцільне, коли симптоми тривають близько двох тижнів або довше, повторюються, посилюються, охоплюють кілька сфер життя або помітно знижують здатність працювати, навчатися, підтримувати стосунки чи доглядати за собою. Звертатися раніше також доречно, якщо симптоми інтенсивні або викликають значне страждання.
В Україні першим кроком може бути сімейний лікар, терапевт або педіатр. Міністерство охорони здоров’я України повідомляло у травні 2026 року, що підтримка ментального здоров’я входить до Програми медичних гарантій на первинному рівні, а підготовлені лікарі первинної ланки можуть надавати допомогу в межах своєї компетенції та за потреби скеровувати далі. Також людина може звернутися безпосередньо до фахівця з психічного здоров’я відповідно до потреби.
Звернення по допомогу не вимагає попередньої впевненості в діагнозі. Завдання клінічної оцінки якраз і полягає в тому, щоб розібратися, чи йдеться про нормальну емоційну реакцію, депресивний розлад, інший стан або поєднання кількох чинників.
Що відбувається під час клінічної оцінки
Якісна оцінка депресії не складається з одного тесту. NICE рекомендує комплексний підхід: симптоми, їхню тяжкість, тривалість і перебіг; попередні депресивні епізоди; вплив на функціонування; супутні психічні та фізичні стани; можливі періоди підвищеного настрою; стресові і травматичні події; соціальний контекст; ліки; алкоголь та інші речовини.
Лікар може також оцінити, чи не пояснюють частину симптомів фізичні захворювання або медикаменти. Національний інститут психічного здоров’я США окремо зазначає, що деякі медичні стани й препарати можуть спричиняти симптоми, схожі на депресію, тому іноді потрібні фізикальне обстеження або лабораторні дослідження.
Скринінговий опитувальник може бути одним з елементів оцінки, але не замінює клінічну бесіду. Саме цей принцип важливий для відповіді на запитання «сум чи депресія»: діагноз виникає з сукупності даних, а не з одного балу, одного симптому чи однієї дати в календарі.
Якщо це схоже на звичайний сум
Сум не потребує «усунення» лише тому, що він неприємний. Часто корисними є базові речі: зберігати посильний режим сну й харчування, підтримувати контакт із людьми, яким ви довіряєте, не ізолювати себе повністю, залишати місце для відпочинку та поступово повертатися до звичних справ. Якщо є конкретна проблема, практична допомога з нею може бути важливішою за спробу негайно змінити емоцію.
Водночас нормальність емоції не означає, що людина зобов’язана переживати її без підтримки. Психологічна допомога може бути корисною при втраті, кризі, адаптації або тривалому стресі навіть тоді, коли клінічного депресивного розладу немає.
Спостерігайте за динамікою. Якщо поступово повертаються інтерес, енергія, здатність виконувати справи та відчувати різні емоції, це важлива інформація. Якщо стан стає ширшим, стійкішим або тяжчим, варто перейти від самоспостереження до професійної оцінки.
Якщо є підозра на депресію
Найкорисніша дія — не намагатися довести собі, що це «точно депресія» або «точно не депресія», а отримати якісну оцінку. Депресивні розлади піддаються лікуванню; ВООЗ вказує на ефективність психологічних методів, а для частини людей, залежно від тяжкості та інших чинників, застосовують медикаментозне лікування.
Вибір лікування залежить від клінічної картини, тяжкості, попереднього досвіду, супутніх станів і вподобань людини. Самостійно починати, змінювати дозу або припиняти рецептурні препарати на підставі інтернет-статті не слід. Детальні сторінки про методи лікування та психотерапії мають окремі пошукові наміри.
Поширені запитання
Чи може депресія початися після конкретної події?
Так. Втрата, розрив, безробіття, травматична подія або інший сильний стрес можуть передувати депресивному епізоду. Наявність зрозумілої причини не виключає депресії. Клінічно важливі симптомний патерн, тривалість, перебіг і функціонування.
Чи може депресія бути без відчуття суму?
Так. Одним із ключових проявів може бути втрата інтересу або задоволення. Людина також може описувати порожнечу, дратівливість, байдужість або виснаження. Саме тому депресію не визначають лише за словом «сумно».
Чи може людина з депресією працювати і спілкуватися?
Так. Рівень функціонування при депресії різний. Збереження окремих обов’язків не виключає розладу, так само як тимчасова втрата продуктивності під час сильного смутку не доводить депресію.
Чи означає сум понад два тижні депресію?
Ні. Двотижневий поріг є частиною діагностичних вимог депресивного епізоду, але тривалість сама по собі не встановлює діагноз. Горювання та інші емоційні реакції можуть тривати довше.
Якщо симптоми тривають менше двох тижнів, допомога не потрібна?
Допомогу можна шукати будь-коли, коли стан викликає значне страждання, швидко погіршується або серйозно порушує функціонування. Не потрібно чекати календарного порогу, щоб поговорити з фахівцем.
Чи може онлайн-тест визначити, чи в мене депресія?
Онлайн-опитувальник може бути скринінговим інструментом і показати рівень симптомів, але не встановлює клінічний діагноз. Результат має сенс лише як частина ширшої оцінки.
Чи може горювання перейти в депресію?
Після втрати людина може переживати нормальне горювання, депресивний епізод, пролонгований розлад горювання або поєднання станів. Вони мають частково схожі симптоми, тому при тривалому або тяжкому перебігу корисна професійна диференційна оцінка.
Коли варто звернутися негайно?
Термінова допомога потрібна, коли є безпосередня небезпека для життя або безпеки, думки про самогубство з наміром чи планом, тяжке самопошкодження, психотичні симптоми або стан, за якого людина не може забезпечити базову безпеку собі чи іншим. Докладний кризовий алгоритм належить до окремого кризового розділу ХАБу.
Головний принцип
Сум і депресію відрізняє не одна риса, а конфігурація ознак у часі. Нормальний сум може бути глибоким, тривалим і болісним. Депресивний розлад може початися після цілком зрозумілої події, не завжди переживається як «сум» і не завжди робить людину зовні нефункціональною.
Практичний орієнтир такий: якщо пригнічений настрій або втрата інтересу чи задоволення стають стійкими, охоплюють більшу частину дня, поєднуються з іншими симптомами й помітно змінюють повсякденне функціонування, варто отримати професійну оцінку. Якщо це сильний сум у відповідь на життєву подію, підтримка також може бути потрібною, навіть без психіатричного діагнозу. Мета полягає в тому, щоб точно зрозуміти стан і обрати допомогу, яка відповідає реальній потребі.
Пов’язані статті
Джерела
Kristensen, P., Dyregrov, K., & Dyregrov, A. (2017). What distinguishes prolonged grief disorder from depression? Tidsskrift for den Norske Legeforening, 137(7), 538–539. https://doi.org/10.4045/tidsskr.16.0629
Ministry of Health of Ukraine. (2026). Підтримка ментального здоров’я: понад 23 тисячі лікарів первинної ланки надають українцям послуги з психологічної допомоги.
National Institute for Health and Care Excellence. (2022). Depression in adults: treatment and management. NICE guideline NG222.
National Institute of Mental Health. Depression.
State Expert Center of the Ministry of Health of Ukraine. Депресія.
World Health Organization. (2024). Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders.
World Health Organization. (2026). Depressive disorder (depression).