Стівен Ролнік: мотиваційне інтерв’ювання, біографія та внесок у психологію

3 вер.

Читати 8 хв

Оновлено: 2 дні тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 вересня 2026 · Редакційна політика

Стівен Ролнік — клінічний психолог, один із ключових співрозробників мотиваційного інтерв’ювання та багаторічний дослідник професійних розмов про поведінкові зміни. Його робота допомогла перенести мотиваційне інтерв’ювання зі сфери допомоги людям із проблемним уживанням алкоголю до первинної медичної допомоги, психічного здоров’я, освіти, консультування, тренерської роботи та спорту.

У персональній історії Ролніка особливо важлива одна тема: що відбувається, коли фахівець дуже хоче допомогти людині змінитися й починає переконувати її сильніше, ніж вона готова слухати. Значна частина його наукової та практичної роботи виросла саме з пошуку іншої моделі розмови — співпраці замість тиску, цікавості замість моралізування та підтримки автономії замість боротьби за правильну відповідь.

Хто такий Стівен Ролнік

Стівен Ролнік народився 15 вересня 1952 року. Він виріс у Кейптауні в Південній Африці, а професійне життя згодом пов’язав із Великою Британією та Кардіффом. Ролнік є клінічним психологом і почесним заслуженим професором Школи медицини Кардіффського університету. Після завершення основної академічної кар’єри він зосередився на навчанні, консультуванні, медицині та спорті.

Його освіта охоплює психологію консультування, дослідницькі методи та клінічну психологію. Професійні профілі наводять підготовку в University of Cape Town, University of Strathclyde, Британському психологічному товаристві та University of Wales. Ролнік працював практичним психологом у Національній службі охорони здоров’я Великої Британії (NHS) протягом 16 років, а потім дедалі більше займався дослідженням комунікації, поведінкових змін і підготовкою фахівців.

Витоки: Кейптаун, залежності та проблема конфронтації

До мотиваційного інтерв’ювання Ролнік прийшов через практичне зіткнення з конфронтаційним стилем допомоги. У власному описі історії методу він згадує роботу санітаром у центрі лікування залежностей у Кейптауні в середині 1970-х. Там він бачив типовий сценарій: фахівець переконує людину припинити вживання алкоголю, людина заперечує або захищається, а її реакцію пояснюють браком мотивації чи запереченням проблеми.

Для Ролніка центральним стало інше питання: чи не створює частину цього спротиву сама форма взаємодії? Якщо розмова побудована як тиск, людина отримує додаткову причину захищати власну позицію. Ця інтуїція згодом стала одним із важливих мотивів мотиваційного інтерв’ювання: не посилювати боротьбу аргументів, а допомагати людині самій формулювати власні підстави для зміни.

Міллер, Ролнік і точна історія мотиваційного інтерв’ювання

Історію мотиваційного інтерв’ювання важливо передавати точно. Перший опублікований опис підходу належить Вільяму Р. Міллеру. Його стаття «Motivational Interviewing with Problem Drinkers» вийшла 1983 року в журналі Behavioural Psychotherapy. У ній Міллер описав клінічний спосіб роботи з мотивацією людей, які мали проблеми з алкоголем.

Ролнік долучився до подальшого розвитку і систематизації підходу. 1991 року Міллер і Ролнік опублікували першу книжкову систематизацію — «Motivational Interviewing: Preparing People to Change Addictive Behavior». Саме спільна книжкова традиція Міллера і Ролніка зробила метод відтворюваним клінічним підходом, який можна було описувати, викладати, досліджувати й адаптувати до різних професійних середовищ. Бібліографія MINT фіксує першу книжкову публікацію 1991 роком; видавнича сторінка Guilford для конкретного першого видання подає ©1992, тому ці бібліографічні рівні не слід змішувати.

У 1995 році Ролнік і Міллер окремо поставили питання «What is Motivational Interviewing?». Вони визначали мотиваційне інтерв’ювання не як набір механічних прийомів, а передусім як особливий стиль міжособистісної взаємодії, що допомагає людині досліджувати й розв’язувати амбівалентність щодо зміни.

Тому формула «Міллер і Ролнік створили мотиваційне інтерв’ювання 1983 року» історично неточна. Міллер опублікував перший опис 1983 року; Ролнік став центральним співрозробником наступної систематизації, поширення та розвитку методу.

У чому особистий внесок Ролніка

Ролнік не просто був співавтором головних книжок про мотиваційне інтерв’ювання. Його власна дослідницька лінія особливо сильно вплинула на те, як підхід почали використовувати в коротких професійних контактах і медицині.

Коротке мотиваційне інтерв’ювання

1992 року Стівен Ролнік, Нік Гезер і Елісон Белл опублікували статтю «Negotiating behaviour change in medical settings: The development of brief motivational interviewing». Автори описали коротку форму мотиваційного інтерв’ювання для медичних ситуацій, де на розмову про зміну поведінки можуть бути відведені хвилини, а не терапевтична година.

Цей крок суттєво розширив масштаб підходу. Розмова про куріння, алкоголь, приймання ліків, харчування чи фізичну активність часто відбувається не в психотерапевтичному кабінеті, а під час звичайної медичної консультації. Ролнік працював над тим, як зберегти дух і основні принципи мотиваційного інтерв’ювання в умовах дефіциту часу.

Готовність до змін і RTCQ

Того самого 1992 року Ролнік разом із Ніком Гезером, Рут Голд і Вейном Голлом опублікував роботу про Readiness to Change Questionnaire — короткий опитувальник готовності до змін для людей із надмірним уживанням алкоголю. У дослідженні брала участь 141 людина, виявлена в медичних умовах і не залучена до спеціалізованого лікування алкогольної проблеми. На основі отриманих даних автори сформували 12-пунктовий інструмент, пов’язаний зі стадіями передроздуму, роздуму та дії.

RTCQ є важливою частиною історії Ролніка, але сам опитувальник не слід ототожнювати з мотиваційним інтерв’юванням. Мотиваційне інтерв’ювання і транстеоретична модель стадій змін розвивалися поруч, проте це різні системи.

BECCI і вимірювання навичок

Ще один напрям внеску Ролніка — спроба вимірювати, чи справді фахівець веде розмову в стилі, якому його навчали. У 2005 році Клер Лейн, Мішель Г’юз-Томас, Керенза Гуд, Стівен Ролнік, Карен Едвардс і Майкл Роблінг опублікували розроблення та валідацію Behavior Change Counselling Index, або BECCI.

BECCI оцінює компетентність фахівця в консультуванні щодо поведінкових змін — короткій адаптації мотиваційного інтерв’ювання для медичних консультацій. Автори повідомили прийнятні показники валідності, надійності та чутливості інструмента. Ця робота показує важливу рису наукової програми Ролніка: його цікавила не лише приваблива ідея слухати людину, а й питання навчання, відтворюваності та оцінювання професійної практики.

Опір як властивість взаємодії

Одна з найважливіших для психотерапії робіт Ролніка — стаття Терези Моєрс і Стівена Ролніка 2002 року «A motivational interviewing perspective on resistance in psychotherapy». У ній опір у психотерапії розглядається не як стабільна риса клієнта, а як продукт взаємодії між терапевтом і клієнтом.

Це зміщує фокус із питання «чому ця людина чинить опір?» до питання «що відбувається в нашій розмові, коли ми починаємо рухатися в різні боки?». У пізнішій термінології мотиваційного інтерв’ювання дедалі частіше використовується поняття discord — розлад або напруження у взаємодії — замість уявлення про резистентного клієнта. У четвертому виданні базової книги 2023 року окремий розділ присвячено реагуванню на підтримувальне мовлення та discord.

Що мотиваційне інтерв’ювання означає сьогодні

Сучасне мотиваційне інтерв’ювання суттєво ширше за ранню роботу з алкогольною залежністю. Четверте видання «Motivational Interviewing: Helping People Change and Grow» Міллера і Ролніка вийшло 2023 року. Автори описують чотири взаємопов’язані завдання розмови: залучення, фокусування, викликання власної мотивації людини та планування. Підхід застосовують не лише в психотерапії, а й у медицині, освіті, коучингу, менеджменті та інших контекстах.

Ролнік особливо багато працював над перенесенням підходу в охорону здоров’я. Разом із Вільямом Міллером і Крістофером Батлером він написав «Motivational Interviewing in Health Care: Helping Patients Change Behavior». Перше видання вийшло 2008 року, друге — 2022-го. Його дослідницький корпус також охоплює роботу з діабетом, курінням, прихильністю до лікування, спілкуванням у первинній допомозі та професійною підготовкою медиків.

Окремою пізнішою лінією став спорт. Книга «Coaching Athletes to Be Their Best: Motivational Interviewing in Sports» Стівена Ролніка, Джонатана Фейдера, Джеффа Брекона і Терези Моєрс вийшла 2019 року. У сучасній роботі Ролнік застосовує принципи професійної комунікації в роботі з тренерами, спортсменами й командами, приділяючи увагу добробуту, відчуттю безпеки, самостійності спортсменів і якості командних розмов.

Мотиваційне інтерв’ювання не дорівнює стадіям змін, техніці переконання чи універсальному рецепту

Поширення мотиваційного інтерв’ювання породило багато спрощень. 2009 року Міллер і Ролнік спеціально опублікували статтю «Ten Things that Motivational Interviewing Is Not». Вони наголосили, що мотиваційне інтерв’ювання не є транстеоретичною моделлю стадій змін, не є способом хитрістю примусити людину зробити бажане для фахівця, не зводиться до окремої техніки, не тотожне когнітивно-поведінковій або клієнт-центрованій терапії й не є панацеєю.

Це важливе розрізнення і для оцінювання самого Ролніка. Його внесок полягає не у винайденні набору правильних фраз, а в розвитку цілісного способу професійної розмови, навчанні цього способу та дослідженні його меж.

Що відомо про ефективність мотиваційного інтерв’ювання

Наукова база мотиваційного інтерв’ювання велика, але її не можна стискати до формули «метод доведено працює». Результат залежить від проблеми, популяції, якості навчання фахівця, того, з чим підхід порівнюють, тривалості спостереження та того, чи справді втручання відповідало стандартам мотиваційного інтерв’ювання.

Кокрейнівський огляд 2023 року щодо зменшення вживання психоактивних речовин включив 93 дослідження і 22 776 учасників. Автори дійшли висновку, що мотиваційне інтерв’ювання може зменшувати вживання психоактивних речовин у короткостроковій перспективі порівняно з відсутністю втручання. Порівняно зі звичайним лікуванням або іншими активними втручаннями різниця часто була малою або відсутньою. Для частини порівнянь з оцінюванням і зворотним зв’язком спостерігалася невелика перевага на середніх і тривалих термінах. Загальна впевненість у доказах коливалася від помірної до дуже низької через неоднорідність і методологічні обмеження досліджень.

У медичних умовах картина також неоднорідна. Систематичний огляд і метааналіз Lundahl та співавторів 2013 року охопив 48 досліджень із 9618 учасниками та виявив загальну помірну перевагу мотиваційного інтерв’ювання над умовами порівняння, але результати різнилися за конкретними наслідками. Тому сучасна оцінка має дві частини: мотиваційне інтерв’ювання є одним із найвпливовіших і найбільш досліджених підходів до професійних розмов про зміну, але його ефект не є однаковим для всіх проблем і не перевершує будь-яке інше активне втручання за будь-яких умов.

Основні праці Стівена Ролніка

Miller, W. R., & Rollnick, S. Motivational Interviewing: Preparing People to Change Addictive Behavior. Перша публікація книжкової традиції — 1991.
Rollnick, S., Heather, N., & Bell, A. Negotiating behaviour change in medical settings: The development of brief motivational interviewing. Journal of Mental Health, 1992, 1, 25–37. DOI 10.3109/09638239209034509.
Rollnick, S., Heather, N., Gold, R., & Hall, W. Development of a short ‘readiness to change’ questionnaire for use in brief, opportunistic interventions among excessive drinkers. British Journal of Addiction, 1992, 87(5), 743–754. DOI 10.1111/j.1360-0443.1992.tb02720.x.
Rollnick, S., & Miller, W. R. What is Motivational Interviewing? Behavioural and Cognitive Psychotherapy, 1995, 23(4), 325–334. DOI 10.1017/S135246580001643X.
Moyers, T. B., & Rollnick, S. A motivational interviewing perspective on resistance in psychotherapy. Journal of Clinical Psychology, 2002, 58(2), 185–193. DOI 10.1002/jclp.1142.
Miller, W. R., & Rollnick, S. Ten Things that Motivational Interviewing Is Not. Behavioural and Cognitive Psychotherapy, 2009, 37(2), 129–140. DOI 10.1017/S1352465809005128.
Rollnick, S., Butler, C. C., Kinnersley, P., Gregory, J., & Mash, B. Motivational interviewing. BMJ, 2010, 340, c1900. DOI 10.1136/bmj.c1900.
Miller, W. R., & Rollnick, S. Motivational Interviewing: Helping People Change and Grow. 4th ed. Guilford Press, 2023.

Вплив Ролніка на психологію та медицину

Історичне значення Стівена Ролніка найкраще видно на перетині трьох напрямів. Перший — мотиваційне інтерв’ювання як самостійний клінічний і комунікативний підхід. Разом із Міллером він допоміг перетворити ранню ідею на послідовну мову практики, навчання й дослідження.

Другий — короткі розмови про зміну в медицині. Тут внесок Ролніка особливо персональний: коротке мотиваційне інтерв’ювання, консультування щодо поведінкових змін, RTCQ, BECCI, робота з медичними консультаціями та підготовкою практиків.

Третій — зміна самого погляду на взаємодію фахівця й людини. Спротив, амбівалентність, мовлення про зміни та право людини на власне рішення стали не перешкодами, які треба долати тиском, а інформацією про те, як відбувається розмова. Саме тому Ролнік займає важливе місце не лише в історії психотерапії залежностей, а й у ширшій історії психології поведінкових змін, медичної комунікації та професійної допомоги.

Коротко

Стівен Ролнік — клінічний психолог і ключовий співрозробник мотиваційного інтерв’ювання. Вільям Р. Міллер опублікував перший опис методу 1983 року, а Ролнік став центральним учасником його подальшої систематизації та міжнародного розвитку. Його власний внесок особливо пов’язаний із коротким мотиваційним інтерв’юванням, медичними консультаціями, Readiness to Change Questionnaire, BECCI, переосмисленням спротиву та перенесенням підходу в різні професійні контексти. Сучасні дослідження підтверджують користь мотиваційного інтерв’ювання в частині сфер і порівнянь, але також показують неоднорідність ефектів і необхідність оцінювати метод за конкретною проблемою, компаратором і якістю виконання.

Пов’язані статті

Опір у психотерапії: що це, як його розумів Фройд і що каже сучасна психологія

Мотиваційне інтерв’ювання: що це, принципи, техніки та доказовість

Психологічна енкциклопедія