Соматоформний розлад: що означає термін сьогодні і як він пов’язаний із тілесним дистресом
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 30 вересня 2026 · Редакційна політика
«Соматоформний розлад» — це термін, який сьогодні потрібно читати в контексті конкретної системи класифікації. У МКХ-10 рубрика F45 об’єднувала кілька соматоформних розладів і значною мірою спиралася на уявлення про тілесні симптоми, які не отримують достатнього пояснення виявленим соматичним захворюванням. У сучасній МКХ-11 цей діагностичний простір перебудовано: більшість колишніх соматоформних категорій не перенесені під новою назвою один до одного, а центральним сучасним діагнозом став розлад тілесного дистресу — Bodily Distress Disorder, 6C20.
Це не означає, що код F45 «ніколи більше не існує» або що старий запис у медичній картці автоматично помилковий. В Україні чинні документи 2026 року продовжують використовувати національний класифікатор НК 025:2021 із F-кодами, тому людина реально може зустріти формулювання «соматоформний розлад» у медичній документації. Водночас МКХ-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я задає іншу сучасну логіку класифікації. Тому F45 і 6C20 не варто механічно прирівнювати.
Найважливіше клінічне правило: тілесні симптоми є реальними незалежно від того, чи знайдено для них просте структурне пояснення. Біль, серцебиття, задишка, запаморочення, нудота, слабкість, порушення роботи кишківника чи інші скарги не стають «вигадкою» через зв’язок зі стресом або через нормальні результати частини обстежень. Перш ніж пояснювати нову або незрозумілу симптоматику тривогою, «психосоматикою» чи психічним розладом, потрібна адекватна медична оцінка.
Соматоформний розлад простими словами
У побутовій мові словосполучення «соматоформний розлад» часто розуміють як ситуацію, коли психіка «робить симптоми в тілі». Таке пояснення занадто грубе. Історично термін стосувався групи розладів, у яких тілесні скарги, стурбованість ними та звернення по медичну допомогу не відповідали тому, що вдавалося пояснити наявною органічною патологією. Саме таку архітектуру мала рубрика F45 у МКХ-10 ВООЗ.
Сучасна медицина поступово відійшла від формули «якщо аналізи нормальні — значить причина психологічна». Вона створює хибну дихотомію між «справжньою тілесною хворобою» та «симптомом у голові». Стійкі фізичні симптоми можуть виникати після інфекції, травми, на тлі підтвердженого соматичного захворювання, функціонального розладу, психічного розладу, стресових подій або без одного чітко встановленого пускового чинника.
Сучасний огляд у The Lancet описує persistent physical symptoms — стійкі фізичні симптоми як широку клінічну проблему незалежно від їхньої причини. На їхню тривалість можуть впливати біологічні, психологічні, поведінкові та соціальні механізми. Це ширше поняття, ніж будь-який один психіатричний діагноз.
Чому F45 досі трапляється в Україні
Український читач може одночасно бачити два різні часові шари класифікації. ВООЗ запровадила МКХ-11 як міжнародну основу звітності з 2022 року, але національні системи переходять на нові класифікатори у власному темпі. В Україні Державний експертний центр МОЗ продовжує публікувати НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я», гармонізований з ICD-10-AM.
Актуальність цього класифікатора підтверджується і документами 2026 року. Наприклад, наказ МОЗ України від 17 квітня 2026 року № 517 прямо використовує НК 025:2021 для зіставлення медичних послуг із діагностичними кодами. В іншому чинному нормативному акті 2026 року F45 «Соматоформні розлади» прямо наведено серед кодів НК 025:2021.
Тому практична відповідь така: якщо у вашій українській медичній картці є F45, сам код потрібно читати в межах класифікатора, за яким його встановили. Це не дає підстав самостійно «перекласти» запис на 6C20, DSM-5-TR або будь-який інший сучасний діагноз. Для актуальної оцінки потрібні поточні симптоми, їхній перебіг, функціональний вплив, медична історія та клінічне обстеження.
Що входило до F45 у МКХ-10
У МКХ-10 F45 була не назвою одного єдиного розладу, а рубрикою з кількома підкатегоріями. Саме тому фраза «у мене F45» без останніх цифр часто приховує різні діагностичні конструкції.
F45.0 — соматизований розлад
Ця категорія описувала тривалий патерн множинних і змінних тілесних симптомів із повторними зверненнями по медичну допомогу та значним дистресом. Критерії МКХ-10 були побудовані навколо кількості й розподілу симптомів та недостатності виявленого фізичного пояснення.
F45.1 — недиференційований соматоформний розлад
Це була ширша категорія для стійких тілесних скарг, які не відповідали повному набору критеріїв соматизованого розладу. Вона часто ставала діагностичним «містком» для клінічних картин, що не вкладалися в жорсткі старі пороги.
F45.2 — іпохондричний розлад
У МКХ-10 тривала переконаність або страх щодо серйозної хвороби містилися всередині соматоформного блоку. У МКХ-11 архітектура змінилася: hypochondriasis, або health anxiety disorder, має окремий код 6B23 і відмежовується від 6C20. Детально про цей патерн читайте у статті «Тривога за здоров’я (гіпохондрія)».
F45.3 — соматоформна вегетативна дисфункція
Ця підкатегорія особливо важлива для українського пошукового простору, тому що саме з нею історично пов’язували тілесні скарги з боку серця і серцево-судинної системи, верхніх та нижніх відділів шлунково-кишкового тракту, дихальної й сечостатевої систем. Звідси походить частина популярної мови на кшталт «кардіоневроз», «невроз шлунка», «вегетативний невроз» або пояснення гіпервентиляції як «неврозу».
Такі слова можуть описувати те, як людина або навіть старе медичне джерело називає проблему, але вони не є взаємозамінними сучасними діагнозами. Серцебиття потребує оцінки серцевих, ендокринних, медикаментозних та інших можливих причин; задишка — респіраторних, серцево-судинних та інших причин; гастроінтестинальні симптоми — відповідної медичної оцінки. Назва з історичної рубрики не замінює диференційної діагностики.
F45.4, F45.8 і F45.9
F45.4 стосувалася стійкого соматоформного болю, F45.8 — інших соматоформних розладів, F45.9 — неуточненої категорії. У МКХ-11 хронічний біль отримав окрему сучасну класифікаційну архітектуру, а колишні F45-підкатегорії не мають простого автоматичного відповідника за принципом «старий код = новий код».
Що змінилося в МКХ-11
У МКХ-11 ВООЗ з’явився блок «Disorders of bodily distress or bodily experience», а ключовою категорією став Bodily Distress Disorder — розлад тілесного дистресу, 6C20. Передбачено рівні тяжкості: легкий, помірний і тяжкий, а також неуточнену категорію.
Принципова зміна полягає у відході від вимоги довести, що симптом «медично не пояснений». Огляд еволюції класифікації показує, що сучасна логіка переносить увагу на позитивно встановлювані клінічні ознаки: один або більше дистресових тілесних симптомів у поєднанні зі стійким надмірним фокусом, занепокоєнням та поведінкою, пов’язаними з ними, а також із функціональним впливом. Це описано в огляді Basavarajappa та співавторів.
Це важлива зміна для безпеки. Відсутність знайденого захворювання після певного обсягу обстеження сама по собі не створює психіатричний діагноз. Так само наявність підтвердженої соматичної хвороби не виключає розладу тілесного дистресу, якщо окремо виконуються його діагностичні вимоги. Людина може мати реальну органічну патологію, реальні симптоми і водночас патерн надмірної стурбованості та функціонального порушення, який потребує власної клінічної уваги.
Міжнародне польове дослідження за участю 1065 клініцистів показало, що під час роботи зі стандартизованими клінічними випадками рекомендації МКХ-11 для розладів тілесного дистресу давали вищу діагностичну точність, ніж рекомендації МКХ-10 для соматоформних розладів. Це підтримує сам напрямок реформи, хоча дослідження на віньєтках не замінює валідацію в усіх реальних клінічних контекстах.
F45 і 6C20: чому це не одна й та сама назва
Зручно уявляти F45 і 6C20 не як стару та нову етикетку на тій самій коробці, а як частини двох різних систем упорядкування клінічної інформації.
По-перше, F45 у МКХ-10 була групою кількох діагнозів, тоді як 6C20 у МКХ-11 — конкретний розлад із власними вимогами та градацією тяжкості.
По-друге, МКХ-10 надавала великого значення відсутності достатнього соматичного пояснення та повторним негативним обстеженням. МКХ-11 прагне «rule-in» логіки: діагноз має спиратися на наявний позитивний клінічний патерн, а не народжуватися з самого факту, що інше пояснення не знайшли.
По-третє, частина старої F45-території розійшлася по інших сучасних категоріях. Найочевидніший приклад — іпохондричний розлад F45.2, який у МКХ-11 представлений окремою категорією 6B23, а не підтипом 6C20.
По-четверте, сучасна сторінка ХАБу про тілесний дистрес є власником широкого інтенту про 6C20. Ця стаття має іншу функцію: пояснити, що означає історична й чинна в частині українського кодування мова F45 та як правильно переходити від неї до сучасних понять.
А що з DSM-5-TR
Американська класифікація DSM-5-TR використовує іншу назву — Somatic Symptom and Related Disorders, а одним із центральних діагнозів є Somatic Symptom Disorder. За поясненням American Psychiatric Association, його не встановлюють лише через те, що для фізичного симптому не знайшли медичної причини: увага спрямована на значний дистрес або порушення функціонування та надмірні думки, почуття чи поведінку, пов’язані із симптомами.
DSM-5-TR Somatic Symptom Disorder і МКХ-11 Bodily Distress Disorder перекриваються за частиною клінічної логіки, але це не тотожні діагнози й не одна система кодування. Тому формула «F45 = SSD = BDD» спрощує відмінності, які мають значення для клінічної практики, досліджень і документації.
Які симптоми можуть стояти за пошуком «соматоформний розлад симптоми»
Люди рідко шукають класифікацію заради класифікації. Зазвичай перед пошуком стоїть конкретне тілесне відчуття, яке повторюється, лякає або порушує життя. У старій F45-літературі та в сучасних дослідженнях стійких фізичних симптомів описують широкий спектр скарг.
Це можуть бути біль у різних ділянках тіла; серцебиття або відчуття перебоїв; запаморочення; слабкість і виснаження; відчуття браку повітря; нудота, здуття, абдомінальний дискомфорт і зміни випорожнень; відчуття грудки в горлі; часте сечовипускання; незвичні сенсорні відчуття та інші скарги.
Жоден із цих симптомів не є «симптомом соматоформного розладу» в тому сенсі, що за ним можна встановити діагноз. Однакові скарги трапляються при серцево-судинних, неврологічних, ендокринних, гастроентерологічних, інфекційних, гематологічних, пульмонологічних та інших станах, а також при тривожних розладах, панічних нападах, побічних ефектах ліків, порушеннях сну й багатьох інших причинах.
Що не доводить наявність соматоформного або тілесно-дистресового розладу
Нормальні аналізи або візуалізація не доводять психіатричний діагноз. Будь-яке дослідження відповідає лише на конкретне коло питань, має межі чутливості й повинно тлумачитися разом із клінічною картиною.
Стрес перед появою симптомів не доводить, що саме стрес є їхньою причиною. Стрес може бути тригером, чинником підтримання, наслідком хвороби або просто подією, що збіглася в часі.
Множинні скарги не доводять соматоформний розлад. Полісимптомність буває при системних захворюваннях, медикаментозних ефектах, постінфекційних станах, хронічному болю, порушеннях сну та інших клінічних ситуаціях.
Фраза «це у вас від нервів» не є діагностичним висновком. Вона не описує критерії, не показує, що саме було виключено або підтверджено, і не формує план лікування.
Старий код F45 у документах свідчить про те, як стан був закодований у певний момент і в певній системі. Він не встановлює автоматично поточний діагноз через роки.
Як відбувається сучасна клінічна оцінка
Якісна оцінка не починається з вибору між «тілом» і «психікою». Вона починається з проблеми людини: які симптоми є, коли вони з’явилися, як змінюються, що їх посилює або полегшує, що вже перевірено і як вони впливають на сон, роботу, мобільність, стосунки та повсякденні справи.
Медична частина
Лікар оцінює анамнез, фізичні ознаки, фактори ризику, прийом ліків і речовин, результати попередніх обстежень та потребу в додаткових дослідженнях. Обсяг діагностики залежить від конкретного симптому й не може бути однаковим для всіх. Новий біль у грудях, хронічний абдомінальний біль і багаторічне відчуття запаморочення потребують різних маршрутів.
Мета не полягає у нескінченному повторенні однакових тестів «про всяк випадок». Після достатньої оцінки стабільної картини лікар може узгодити план спостереження і чіткі умови повторного обстеження. Але поява нового симптому, зміна характеру старого, нові об’єктивні ознаки або red flags повинні переглядати цей план.
Психологічна і психіатрична частина
Окремо оцінюють, наскільки людина поглинута симптомами та загрозою хвороби, скільки часу займають перевірки тіла, пошук медичної інформації, повторні консультації, уникання активності або прохання про запевнення. Важливі тривога, панічні напади, депресивні симптоми, травматичний досвід, безсоння, ОКР-подібні патерни та вживання речовин — не як «прихована причина всього», а як можливі окремі клінічні компоненти.
Доказова база для психологічних факторів ще розвивається. Систематичний огляд і метааналіз 2024 року включив 43 дослідження Somatic Symptom Disorder, але не знайшов прямих досліджень ICD-11 Bodily Distress Disorder у цьому масиві. Це важливе обмеження: сучасну категорію 6C20 не слід описувати так, ніби всі старі результати про F45 або DSM-діагнози автоматично стосуються її безпосередньо.
З чим потрібно розрізняти
Соматичне або неврологічне захворювання
Підтверджена чи ще не діагностована тілесна хвороба завжди залишається частиною диференційної діагностики. Особливо це важливо при новій, прогресуючій, системній або об’єктивно зміненій симптоматиці. Психологічні чинники можуть впливати на переживання хвороби, але не скасовують її біологічних механізмів.
Стійкі фізичні симптоми
Persistent physical symptoms — клінічно корисний описовий термін для тривалих дистресових тілесних скарг незалежно від причини. Він може охоплювати людей із соматичними захворюваннями, функціональними розладами, психічними розладами та ще не встановленими медичними станами. Європейський огляд наголошує на необхідності інтегрованої міждисциплінарної допомоги замість автоматичного розподілу симптомів на «органічні» і «психогенні».
Тривога за здоров’я
Коли в центрі проблеми не стільки сам виражений тілесний симптом, скільки стійкий страх мати або набути серйозну хворобу, повторні перевірки, пошук інформації, запевнення або уникання лікарів, клініцист розглядає тривогу за здоров’я / іпохондрію як окремий діагностичний напрямок.
Панічний і тривожні розлади
Серцебиття, тремтіння, пітливість, запаморочення, задишка, нудота й відчуття нереальності можуть бути частиною панічного нападу або іншого тривожного розладу. Ключовою є структура епізодів, страх, очікування наступних нападів і уникання, а не лише перелік фізичних відчуттів.
Функціональний неврологічний розлад
Слабкість кінцівки, тремор, функціональні напади, порушення ходи чи інші неврологічні симптоми потребують окремої неврологічної логіки. Functional Neurological Disorder сьогодні розглядають як «rule-in» діагноз, що спирається на позитивні клінічні ознаки та семіологію, а не на формулу «МРТ нормальне, отже це стрес». Наявність чи відсутність психологічної травми сама по собі не встановлює ФНР.
Хронічний біль та інші функціональні синдроми
Хронічний первинний біль, синдром подразненого кишківника, функціональна диспепсія, фіброміалгія та інші функціональні синдроми мають власні сучасні критерії та клінічні маршрути. Їх не слід без уточнення зводити до «соматоформного розладу» лише через відсутність одного структурного ушкодження, яке пояснює весь досвід симптомів.
Соматоформний розлад, психосоматика і тілесний дистрес — не синоніми
Психосоматика — широке поняття про взаємодію психічних, поведінкових, соціальних і біологічних процесів у здоров’ї та хворобі. Воно не дорівнює діагнозу F45 і не означає, що конкретне захворювання «створене емоціями».
Соматоформні розлади F45 — історична діагностична група МКХ-10, яка досі присутня в українському національному кодуванні. Усередині неї були різні підкатегорії, від соматизованого та іпохондричного розладу до соматоформної вегетативної дисфункції.
Розлад тілесного дистресу 6C20 — сучасна категорія МКХ-11 із власними позитивними діагностичними вимогами та рівнями тяжкості. Його не встановлюють на підставі одного тілесного симптому або тільки через те, що медичне обстеження не виявило причини.
Коли тілесні симптоми потребують термінової медичної допомоги
Наявність у минулому діагнозу F45, тривожного розладу, панічних нападів або «психосоматичних» симптомів не захищає від нової соматичної хвороби. Якщо стан має ознаки невідкладності, в Україні потрібно звертатися по екстрену допомогу за номером 103. МОЗ України серед підстав для термінового виклику називає проблеми з диханням, масивну кровотечу, біль або стискання у грудній клітці, втрату чи сплутаність свідомості та ознаки інсульту або інфаркту.
Особливо важливо діяти негайно при раптовій вираженій задишці; новому сильному або стискальному болю в грудях; раптовій слабкості чи онімінні одного боку тіла, асиметрії обличчя або порушенні мовлення; втраті свідомості; першому судомному нападі; масивній кровотечі; блюванні кров’ю або інших ознаках гострого небезпечного стану.
Цей перелік не є самодіагностичним алгоритмом і не охоплює всі невідкладні ситуації. Якщо симптом новий, швидко погіршується або виглядає небезпечним, медична оцінка має пріоритет над спробою пояснити його психологічно.
Лікування: що справді залежить від сучасного діагнозу
Запит «як лікувати соматоформний розлад» не має однієї універсальної відповіді, тому що старий F45 об’єднував різні стани, а сучасний маршрут залежить від того, що саме встановлено зараз. Лікування має охоплювати підтверджені соматичні захворювання, конкретні функціональні синдроми, психічні розлади, сон, біль, фізичну активність, медикаменти та фактори, які підтримують дистрес.
Зрозуміле пояснення і скоординована медична допомога
Базовою частиною сучасного підходу є валідизація симптомів, пояснення багатофакторних механізмів і узгоджений план спостереження. Огляд Löwe та співавторів підкреслює поєднання роботи з можливою патофізіологією, людиноцентричної комунікації, доречного заспокоєння та біопсихосоціального пояснення.
Це практично важливо: якщо кожен лікар починає діагностичний процес із нуля, людина може отримувати дублювання досліджень, суперечливі пояснення і більше тривоги. Водночас «припинити обстеження назавжди» теж не є правильною метою. Добрий план визначає, що вже перевірено, що лікуємо, за чим спостерігаємо і які нові ознаки стануть підставою для переоцінки.
Психотерапія
Для дорослих із різними формами bodily distress, соматоформними та спорідненими станами найкраще досліджено структуровані психологічні втручання. Мережевий метааналіз 2025 року охопив 74 рандомізовані дослідження і 8277 учасників: когнітивно-поведінкова терапія та втручання на основі прийняття і майндфулнесу в середньому зменшували тяжкість соматичних симптомів порівняно з листом очікування; частина ефектів зберігалася при довгостроковому спостереженні.
Цей результат не означає, що психотерапія є доказом психологічної «причини» кожного симптому. Психотерапевтичні методи можуть впливати на увагу до симптомів, катастрофізацію, уникання, поведінку, стрес, сон, тривогу, депресію та функціонування незалежно від того, з чого почався симптом.
Ліки
Не існує однієї таблетки, яка лікує всю історичну рубрику F45. Медикаменти можуть бути доречними для конкретних супутніх або основних станів — наприклад, депресивного чи тривожного розладу, певних больових синдромів або інших медичних показань. Вибір препарату, дозування і оцінка ризиків належать до клінічного рішення лікаря, а не до самостійного підбору за старим кодом у медичній картці.
Фізична реабілітація та відновлення активності
Коли симптоми призводять до тривалого зменшення рухливості, декондиціонування або страху активності, план може включати поступове відновлення функції та фізичну реабілітацію. Конкретний формат залежить від діагнозу: підхід при хронічному болю, функціональному неврологічному розладі, постінфекційному стані чи серцево-судинному захворюванні буде різним.
Що означає старий діагноз F45 у медичній картці
Якщо F45 поставили роки тому, корисно зберегти сам документ і не намагатися самостійно викреслити або «оновити» діагноз. Старий запис є частиною медичної історії: він показує, як лікарі тоді концептуалізували симптоми і за якою системою кодували стан.
На актуальній консультації варто запитати: яка саме підкатегорія F45 була встановлена; які симптоми й критерії її обґрунтовували; які медичні причини були оцінені; що змінилося відтоді; чи відповідає нинішня клінічна картина будь-якому сучасному діагнозу; які симптоми потрібно оцінювати окремо.
Особливо важливо не дозволяти старому психіатричному або психосоматичному ярлику автоматично пояснювати кожну нову скаргу. Діагностична історія важлива, але кожен новий клінічно значущий симптом оцінюють у його актуальному контексті.
Як підготуватися до консультації
Замість великої папки несистематизованих результатів корисно зробити коротку хронологію: коли почався основний симптом, як він змінювався, які обстеження вже виконані, які діагнози підтверджені, які ліки та добавки ви приймаєте, що допомагає або погіршує стан.
Окремо запишіть, як симптоми впливають на життя: сон, роботу, навчання, фізичну активність, харчування, спілкування, поїздки. Для сучасної оцінки функціональний вплив часто не менш важливий, ніж інтенсивність відчуття за шкалою від 0 до 10.
Якщо ви помічаєте повторний цикл «симптом — страх — пошук у Google — перевірка тіла — коротке заспокоєння — новий страх», варто описати його лікарю прямо. Це не означає, що симптом «нереальний»; це дає додаткову інформацію про механізми, які можуть підтримувати дистрес.
Чому сучасна медицина відходить від поняття «медично незрозумілі симптоми»
Формула «медично незрозумілий симптом» довго була зручною для опису ситуації, коли після певного обсягу обстежень не знаходили структурної патології, здатної повністю пояснити скаргу. Проблема в тому, що така назва визначає стан через відсутність відповіді. Вона нічого не говорить про механізм, функціональний вплив, прогноз або те, що саме потрібно лікувати.
Сучасний огляд стійких фізичних симптомів у The Lancet показує іншу картину: симптоми можуть зберігатися після інфекцій, травм, соматичних хвороб і стресових подій або виникати без одного очевидного пускового чинника. На їхню персистенцію можуть одночасно впливати імунні, метаболічні, нейрофізіологічні, когнітивні, емоційні та поведінкові процеси. Для конкретної людини значущим може бути власний набір механізмів.
Тому сучасна мова прагне описувати те, що є, а не лише те, чого не знайшли. «Стійкі фізичні симптоми» описують часову й клінічну реальність. «Розлад тілесного дистресу» описує конкретний психічний розлад за МКХ-11. «Функціональний розлад» у певних медичних спеціальностях має власні позитивні критерії. Ці поняття можуть перетинатися, але кожне відповідає на інше питання.
Такий перехід має й етичне значення. Коли симптом називають «незрозумілим», пацієнт легко чує: «з вами нічого немає». Коли лікар пояснює, що симптом реальний, описує, що вже відомо, які механізми можливі, що перевірено й за якими змінами треба стежити, невизначеність стає керованішою.
Як можуть зберігатися реальні симптоми без одного простого механізму
Організм не працює як набір незалежних деталей, де кожному відчуттю обов’язково відповідає одна видима поломка. Біль, задишка, запаморочення, втома, серцебиття чи нудота формуються через взаємодію периферичних сигналів, центральної нервової системи, автономної регуляції, уваги, очікувань, попереднього досвіду, сну, навантаження, медикаментів і контексту.
Це не означає, що всі симптоми мають однаковий механізм. Біль при запальному захворюванні, біль при нейропатії та хронічний первинний біль можуть відрізнятися за патофізіологією. Так само тахікардія при аритмії, серцебиття під час панічного нападу і посилене відчуття нормального серцевого ритму — різні клінічні ситуації, хоча слово «серцебиття» в них одне.
Саме тому сучасний підхід розділяє два питання. Перше: які захворювання, фізіологічні зміни або функціональні механізми можуть породжувати чи підтримувати симптом? Друге: як людина сприймає симптом, що він означає для неї, як вона реагує на нього і як ці реакції впливають на повсякденне функціонування? Обидва питання можуть бути важливими одночасно.
Наприклад, підтверджене гастроентерологічне захворювання не виключає того, що тривога, гіперпильність до тілесних сигналів і уникання їжі посилюють дистрес. І навпаки, виражена тривога не дозволяє пропустити нову анемію, тиреоїдну патологію, аритмію чи інше соматичне захворювання. Клінічна логіка працює в обидва боки.
Чому «соматоформний» не означає «вигаданий»
Слово «соматоформний» історично створювало ризик неправильного прочитання: ніби тілесна форма симптомів лише маскує психічну проблему. Звідси виникали фрази «це все у вас у голові», «ви здорові, просто не думайте про це» або «організм так реагує на невроз». Такі формули погано описують сучасну доказову модель.
Симптом є переживаною фізичною подією. Його інтенсивність і значення можуть модулюватися нервовою системою, увагою та очікуваннями так само, як відбувається з болем, свербежем, запамороченням або задишкою при багатьох добре визнаних медичних станах. Реальність симптомів не визначається тим, чи видно їх на МРТ або в аналізі крові.
Так само психологічний механізм не означає добровільний контроль. Людина не обирає панічну тахікардію, нав’язливу перевірку пульсу, функціональний неврологічний симптом або посилення болю через страх руху. Терапія спрямована на змінювані механізми, а не на доведення того, що пацієнт «сам собі створив проблему».
Дві небезпечні крайнощі: нескінченні обстеження і передчасна психологізація
Коли пошук хвороби стає нескінченним
Повторювати обстеження без нових клінічних підстав теж може бути шкідливо. Це створює випадкові знахідки, додаткові процедури, витрати, суперечливі висновки й інколи підсилює переконання, що десь обов’язково прихована катастрофічна причина. Після достатньої оцінки стабільного патерну потрібен план: хто координує допомогу, що лікуємо зараз, які зміни вважатимемо новими та коли повертаємося до діагностичного пошуку.
Коли психологічне пояснення з’являється надто рано
Інша крайність — назвати симптом «соматоформним» після одного нормального аналізу або через те, що пацієнт тривожиться. Це особливо ризиковано при болю в грудях, задишці, неврологічному дефіциті, кровотечі, прогресуючій слабкості, значній втраті ваги, нових системних симптомах або раптовій зміні звичного стану.
Сучасна реформа класифікації якраз намагається зменшити таку помилку. У МКХ-11 діагностична логіка тілесного дистресу зміщується від негативного критерію «медичної незрозумілості» до позитивного клінічного патерну. Це не скасовує медичної оцінки; навпаки, робить її логічно окремою від психіатричного діагнозу.
Що означає позитивна діагностична модель
Позитивна діагностична модель означає, що клініцист шукає ознаки, які підтримують конкретний діагноз, а не просто викреслює інші хвороби до моменту, коли залишиться психіатрична назва. Для 6C20 це стосується характерного поєднання тілесного дистресу з надмірною і стійкою увагою та занепокоєнням щодо симптомів і їх наслідків.
Польове дослідження Keeley та співавторів показало, що клініцисти точніше класифікували стандартизовані випадки за МКХ-11, ніж за старими рекомендаціями МКХ-10. Це важливо не тому, що нова система «довела причину» симптомів, а тому, що критерії стали придатнішими для розпізнавання самого клінічного патерну.
Той самий принцип видно і в інших сферах. Функціональний неврологічний розлад сьогодні не встановлюють лише після «нормального МРТ»; потрібні позитивні неврологічні ознаки. Панічний розлад не встановлюють лише після нормальної кардіограми; потрібен характерний патерн нападів і наслідків. Тривогу за здоров’я не діагностують просто тому, що людина часто звертається до лікарів; оцінюють зміст страху, поведінку й функціональний вплив.
Що робити з термінами «кардіоневроз», «вегетоневроз» і «невроз шлунка»
Ці слова залишаються в пошуковій мові, старих підручниках і розмовах між пацієнтами. Вони пов’язані з історією уявлень про невроз та з рубрикою F45.3 «соматоформна вегетативна дисфункція». Саме тому один і той самий пацієнт може почути різні назви від різних поколінь лікарів або знайти їх у старих виписках.
Корисно сприймати такі слова як підказку про історичний контекст, а не як готовий сучасний діагноз. «Кардіоневроз» не повідомляє, чи виключена аритмія, анемія, тиреоїдна патологія або інша причина серцебиття. «Невроз шлунка» не розрізняє функціональну диспепсію, виразкову хворобу, гастроезофагеальний рефлюкс, побічні ефекти препаратів чи тривожний патерн. «Вегетоневроз» не є універсальним поясненням запаморочення, пітливості або коливань пульсу.
Сильна сучасна стаття або консультація має зробити наступний крок: перекласти старе слово на мову конкретних симптомів, актуальних диференційних діагнозів і сучасних класифікацій. Саме для цього потрібен міст між F45 і 6C20, а не проста заміна одного ярлика іншим.
Чи існує один психологічний профіль соматоформного розладу
Ні. Люди з тривалими тілесними симптомами дуже різні. В одних домінує страх серйозної хвороби, в інших — біль і обмеження активності, в третіх — виснаження, у четвертих — панічні напади або депресія. Частина людей майже не має вираженої тривоги, але страждає від стійкого функціонального симптому.
Дослідження виявляють асоціації з тривогою, депресією, тривогою за здоров’я, катастрофізацією, фокусуванням на симптомах та униканням. Асоціація не означає, що ці фактори є універсальною першопричиною. Вони можуть бути передумовою, наслідком тривалої хвороби, механізмом підтримання або коморбідним станом.
Це одна з причин, чому сучасний план лікування повинен бути персоналізованим. Якщо головним механізмом є панічний цикл, потрібна одна терапевтична логіка; якщо домінує хронічний біль із декондиціонуванням — інша; якщо є підтверджене соматичне захворювання й вторинна тривога — третя.
Скринінг, опитувальники та самодіагностика
Опитувальники тілесних симптомів, тривоги, депресії або тривоги за здоров’я можуть допомагати структурувати інформацію та відстежувати зміни. Вони не визначають причину симптому й не встановлюють діагноз самостійно. Високий бал означає, що певний домен потребує уваги, а не те, що медичний пошук можна припинити.
Те саме стосується списків симптомів в інтернеті. Якщо людина впізнала себе у десяти пунктах із десяти, це все одно не доводить F45, 6C20 або DSM-5-TR Somatic Symptom Disorder. Такі списки мають низьку специфічність, тому що більшість тілесних скарг зустрічаються при багатьох різних станах.
Найкорисніше використовувати самооцінку для підготовки до консультації: зафіксувати частоту симптомів, тригери, функціональний вплив, поведінку перевірки та уникання, а потім обговорити ці дані з фахівцем у контексті медичної історії.
Як виглядає якісне пояснення діагнозу
Добре пояснення не завершується словами «усі аналізи нормальні». Воно має містити позитивну частину: що саме клініцист вважає встановленим, які ознаки це підтримують, які альтернативи були оцінені, що залишається невизначеним і який план подальших дій.
Людина повинна розуміти, чи йдеться про код F45 у чинній українській системі, про 6C20 у МКХ-11, про окремий функціональний синдром, тривогу за здоров’я, панічний розлад або іншу проблему. Якщо використовується старий термін, корисно прямо пояснити його сучасний відповідник або відсутність прямого відповідника.
Якісне пояснення також формує «правила повернення»: які зміни симптомів потребують повторної медичної оцінки, коли звертатися планово, а коли — терміново. Такий план одночасно зменшує хаотичні повторні обстеження й захищає від небезпечної психологізації нових симптомів.
Що відомо про ефективність лікування — і чого ми ще не знаємо
Психологічні втручання мають доказову базу для широкої групи bodily distress, соматоформних і споріднених станів. Мережевий метааналіз 2025 року показав користь когнітивно-поведінкових та acceptance/mindfulness-підходів для зменшення соматичних симптомів у середньому по дослідженнях.
Водночас ці 74 дослідження не є 74 випробуваннями саме чистого ICD-11 Bodily Distress Disorder. Вони об’єднують різні діагностичні рамки й клінічні популяції. Тому коректний висновок звучить так: структуровані психологічні методи є доказовим компонентом допомоги для багатьох пацієнтів із тілесним дистресом, але не існує одного протоколу, який однаково підходить усім людям із історичним кодом F45.
Доказовість також не скасовує лікування соматичних захворювань. Якщо у людини є астма, аритмія, запальне захворювання кишківника, мігрень або інший медичний діагноз, психотерапія може допомагати зі стресом, поведінкою, страхом симптомів і функціонуванням, але не замінює специфічне лікування основної хвороби.
Сучасна наука продовжує уточнювати межі 6C20, його відмінності від DSM-5-TR Somatic Symptom Disorder, функціональних соматичних розладів і стійких фізичних симптомів. Тому найнадійніша клінічна позиція — працювати з конкретною людиною й конкретними механізмами, а не перетворювати одну діагностичну назву на пояснення всього.
Коли потрібна повторна оцінка навіть після встановленого F45 або 6C20
Повторна оцінка потрібна, коли симптом якісно змінився, став значно сильнішим, з’явився новий стійкий симптом, виникли нові об’єктивні ознаки або змінився загальний стан. Важливими є також нові ліки, вагітність, інфекція, травма, операція, суттєва зміна ваги чи інші події, які можуть змінити медичну картину.
Окремо переглядають ситуацію, якщо попередній план лікування не працює або функціонування продовжує погіршуватися. Це не обов’язково означає, що діагноз був помилковим; можливо, не враховано коморбідність, механізм підтримання, побічний ефект ліків, порушення сну, депресію або інший клінічний фактор.
При появі ознак невідкладного стану діє інше правило: не чекати планової консультації й не списувати симптом на відомий «невроз». В Україні за загрозливих симптомів потрібно телефонувати 103; МОЗ прямо називає серед таких ознак тяжкі порушення дихання, масивну кровотечу, біль або стискання в грудях, порушення свідомості та ознаки інсульту чи інфаркту.
Поширені запитання
Соматоформний розлад — це психосоматика?
Ні. F45 — конкретна діагностична рубрика МКХ-10, тоді як психосоматика — ширше поняття про взаємодію психічних, поведінкових, соціальних і біологічних процесів. Психосоматичні механізми можуть обговорюватися при багатьох захворюваннях і не створюють автоматично F45.
Чи є F45 у МКХ-11?
Не як та сама рубрика соматоформних розладів. У МКХ-11 цей діагностичний простір реорганізовано; центральною сучасною категорією є розлад тілесного дистресу 6C20, а окремі старі F45-конструкції переміщені або переосмислені. В українській практиці код F45 при цьому досі може використовуватися через чинний НК 025:2021.
Чи означають нормальні обстеження, що симптоми «від нервів»?
Ні. Нормальний результат конкретного тесту означає лише те, що цей тест не виявив відповідної патології в межах своїх можливостей. Психіатричний діагноз не виникає автоматично з негативних аналізів. Потрібні позитивні клінічні критерії та адекватна оцінка альтернатив.
Чи можна мати розлад тілесного дистресу і соматичну хворобу одночасно?
Так, сама наявність діагностованої фізичної хвороби не виключає 6C20, якщо окремо виконуються його вимоги. Саме тому сучасний підхід не будується на простій парі «або органіка, або психіка». Детальніше критерії та межі розібрані у матеріалі про тілесний дистрес.
До якого лікаря звертатися?
За нових або недостатньо оцінених фізичних симптомів зручно почати із сімейного лікаря або профільного лікаря залежно від скарги. Психіатр або клінічний психолог може бути потрібен, коли є виражена тривога за здоров’я, стійке надмірне занепокоєння симптомами, депресія, панічні напади, компульсивні перевірки, значне уникання або коли медична команда підозрює відповідний психічний розлад. Нерідко найкраще працює не «передача» людини від одного фахівця іншому, а скоординована допомога.
Чим соматоформний розлад відрізняється від гіпохондрії?
У МКХ-10 іпохондричний розлад F45.2 входив до соматоформної групи. У МКХ-11 hypochondriasis / health anxiety disorder 6B23 відокремлено від 6C20. Якщо головною проблемою є страх серйозної хвороби, повторні перевірки й запевнення або уникання, корисно читати окремий матеріал про тривогу за здоров’я.
Чи лікується соматоформний розлад?
Допомога може суттєво зменшувати дистрес і покращувати функціонування, але прогноз залежить від фактичної сучасної клінічної картини, тривалості симптомів, супутніх хвороб і доступу до узгодженого лікування. Для різних форм тілесного дистресу доказовість мають структуровані психологічні втручання; паралельно лікують соматичні, неврологічні, больові, тривожні, депресивні та інші встановлені стани.
Чи є «соматоформна вегетативна дисфункція» сучасним універсальним поясненням серцебиття, задишки або проблем зі шлунком?
Ні. Це підкатегорія старої F45-системи, яка досі може траплятися в українському кодуванні, але вона не повинна перетворюватися на універсальне пояснення органних симптомів. Серце, дихання, травна і сечостатева системи мають власні диференційні діагнози та red flags.
Головне
Термін «соматоформний розлад» сьогодні живе на перетині двох реальностей. Перша — МКХ-10-похідне кодування, яке все ще використовується в Україні й тому робить F45 практично значущим. Друга — сучасна міжнародна класифікація МКХ-11, яка перебудувала цю ділянку та ввела розлад тілесного дистресу 6C20 із позитивнішою діагностичною логікою.
Найточніше читати F45 як історично й адміністративно актуальний код певної системи, а не як універсальне пояснення всіх «незрозумілих» симптомів. Негативні аналізи не дорівнюють психіатричному діагнозу; стрес не доводить причинність; реальна тілесна хвороба може співіснувати з психологічними та поведінковими механізмами дистресу. Сучасна допомога будується на достатній медичній оцінці, позитивних діагностичних критеріях, зрозумілій комунікації та лікуванні конкретних механізмів і розладів.