Соматостатин: гормональні та нейронні функції
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Соматостатин — це пептидна сигнальна молекула, яка бере участь у регуляції гормональної секреції, травлення та роботи нейронних мереж. У гіпоталамусі він пригнічує виділення гормону росту, у підшлунковій залозі координує сигнали між клітинами, що продукують інсулін і глюкагон, а в мозку діє в системах нейропептидної регуляції. Одну й ту саму речовину тому класифікують як пептидний гормон, місцевий регулятор та нейропептид залежно від тканини й способу передачі сигналу. Ampofo та співавт., 2020 · Song та співавт., 2021
Для психології соматостатин важливий також як молекулярний маркер багатьох гальмівних інтернейронів кори головного мозку. Ці клітини беруть участь у локальному контролі обробки сенсорної інформації, уваги, станів мозку й навчання. Проте експериментальна активність SST-позитивного нейрона, дія самого соматостатину на рецептор і його концентрація в крові — різні показники. Правильне розрізнення цих рівнів визначає, які висновки можна робити з нейробіологічних та клінічних досліджень. Park, Mosso та Barth, 2025
Що таке соматостатин і до якої групи речовин він належить
Соматостатин — ендогенний пептид, який організм синтезує з білкового попередника. Його назва походить від історично встановленої здатності гальмувати секрецію соматотропіну, або гормону росту. Сучасні дослідження описують широку мережу соматостатинових рецепторів і мішеней у нервовій, ендокринній та травній системах. Пептид регулює діяльність клітин відповідно до їхнього рецепторного складу й фізіологічного контексту. Ampofo та співавт., 2020 · Rorsman та Huising, 2018
Коли соматостатин вивільняється з нейросекреторних клітин гіпоталамуса й надходить до гіпофіза через портальний кровообіг, його функцію описують як нейроендокринну. Коли δ-клітина панкреатичного острівця діє на сусідні клітини, це паракринна регуляція. Коли молекула впливає на нейрон через SSTR-рецептор, її розглядають як нейропептид або нейромодулятор. Функціональна класифікація відображає шлях сигналу; хімічна природа молекули залишається пептидною. Song та співавт., 2021
Саме таку відмінність між класом речовини й способом дії пояснюють статті «Нейропептиди» та «Нейромедіатори, гормони та нейропептиди: у чому різниця». Соматостатин показує, як одна біохімічна система одночасно працює на рівні органів і нейронних контурів.
Біохімічна будова та основні форми
Соматостатин-14 і соматостатин-28
Основними зрілими формами в людини є соматостатин-14, що складається з 14 амінокислот, і соматостатин-28, який містить 28 амінокислот. Обидві форми утворюються з більшого попередника, а їхній розподіл залежить від тканини й процесингу. Зміни довжини молекули та умов зв’язування можуть впливати на рецепторну дію. Тому експерименти з однією формою не обов’язково відтворюють усі властивості іншої. Ampofo та співавт., 2020
Ген SST, синтез і секреція
Ген SST кодує препросоматостатин. Після відщеплення сигнальної послідовності й подальшого ферментативного розщеплення просоматостатину виникають зрілі біоактивні пептиди. Експресію гена регулюють тканинно-специфічні транскрипційні чинники та клітинні сигнали. Виміряна кількість мРНК SST, запас пептиду в клітині та реальна швидкість його вивільнення є пов’язаними, але окремими біологічними змінними. Ampofo та співавт., 2020
У секреторних клітинах пептид накопичується в гранулах і вивільняється залежно від клітинної активності. Його подальша дія визначається доступністю рецепторів на клітинах-мішенях, місцевою концентрацією та розщепленням молекули. Природний соматостатин має короткочасну системну дію, що стало одним із мотивів створення лікарських аналогів із тривалішими фармакокінетичними характеристиками. Song та співавт., 2021 · Melmed та співавт., 2025
Де в організмі виробляється соматостатин
Гіпоталамус та передня частка гіпофіза
Соматостатин продукують окремі нейросекреторні нейрони гіпоталамуса. Через портальну систему гіпофіза він досягає гормонопродукувальних клітин аденогіпофіза. Тут пептид є одним із головних фізіологічних гальмівних регуляторів секреції гормону росту; також здатний обмежувати виділення тиреотропного гормону. Система працює разом з іншими регуляторами, зокрема соматоліберином. Ampofo та співавт., 2020
Підшлункова залоза
У панкреатичних острівцях соматостатин виділяють δ-клітини. Їх небагато порівняно з β-клітинами, однак вони інтегровані в місцеву мережу сигналів. Соматостатин гальмує секрецію інсуліну з β-клітин і глюкагону з α-клітин, сприяючи узгодженню острівцевої відповіді з концентрацією глюкози та іншими метаболічними стимулами. Rorsman та Huising, 2018
Шлунок та інші відділи травного тракту
D-клітини шлунково-кишкового тракту виробляють соматостатин, що переважно взаємодіє з сусідніми клітинами. Його дія охоплює обмеження секреції гастрину, регуляцію шлункової кислоти, вплив на інші травні секреторні сигнали й моторику. Ці механізми утворюють локальні системи зворотного зв’язку, які пристосовують функції травлення до стану організму. Papantoniou та співавт., 2025
Центральна нервова система
Соматостатин експресується в численних нейронних популяціях кори головного мозку, гіпокампа та інших структур. Його наявність використовують для ідентифікації підгруп інтернейронів, однак ці клітини мають суттєві відмінності у формах, електрофізіологічних характеристиках і синаптичних зв’язках. Така різноманітність є принциповою для розуміння когнітивних досліджень. Park, Mosso та Barth, 2025
Рецептори SSTR1–SSTR5 і внутрішньоклітинна сигналізація
Відомо п’ять основних підтипів рецепторів соматостатину: SSTR1, SSTR2, SSTR3, SSTR4 і SSTR5. Це мембранні рецептори, пов’язані з G-білками. Їх розподіл між органами та клітинами відрізняється, а конкретний набір рецепторів значною мірою визначає чутливість тканини до соматостатину чи його синтетичного аналога. Song та співавт., 2021
Типовий механізм передбачає активацію Gᵢ/Gₒ-залежних шляхів, зменшення активності аденілатциклази й циклічного АМФ, зміну калієвої та кальцієвої провідності мембрани. Наслідком може бути обмеження збудливості клітини або виділення секреторних гранул. Рецептори також беруть участь в інших внутрішньоклітинних каскадах, зокрема пов’язаних із ростом клітин. Фармакологічна дія одного підтипу рецептора не описує автоматично всю соматостатинову систему. Song та співавт., 2021
Нейронна мережа складніша за окрему клітину: якщо сигнал зменшує активність гальмівного інтернейрона, це іноді підвищує активність іншої популяції через розгальмування. Отже, вислів «соматостатин пригнічує» стосується конкретних клітинних процесів і потребує уточнення мішені. Подальший поведінковий ефект визначається архітектурою нейронного контуру. Park, Mosso та Barth, 2025
Гормональні функції соматостатину
Гормон росту та система GH–IGF-1
Соматостатин гальмує секрецію гормону росту соматотропними клітинами гіпофіза. Гормон росту впливає на обмін речовин і тканинні процеси як безпосередньо, так і через інсуліноподібний фактор росту 1 — IGF-1. Секреція GH має пульсуючий характер і залежить від інших гіпоталамічних сигналів, фізіологічного стану й віку. Тому оцінювання системи ґрунтується на її цілісному функціонуванні, а не на одному рівні соматостатину. Ampofo та співавт., 2020 · Melmed та співавт., 2025
Клінічно цей механізм використовують при акромегалії — захворюванні, пов’язаному з надмірною продукцією гормону росту. Ліганди соматостатинових рецепторів можуть зменшувати гормональну активність у відповідних пацієнтів. Оцінюючи результат лікування, ендокринологи враховують IGF-1, клінічну відповідь, характеристики аденоми та переносимість препаратів. Melmed та співавт., 2025
Інсулін і глюкагон
Панкреатична δ-клітина реагує на зміну глюкози та сигнали інших острівцевих клітин. Виділений соматостатин діє переважно місцево й пригнічує секрецію інсуліну та глюкагону через відповідні рецепторні механізми. Такий зворотний зв’язок допомагає острівцям координувати відповідь на харчування, голодування й інші коливання метаболічного стану. Rorsman та Huising, 2018 · Huising та співавт., 2018
У тваринних моделях діабету досліджують порушення соматостатинової регуляції та реакції глюкагону на гіпоглікемію. Деякі експерименти з блокуванням рецепторів дають змогу вивчати причинні механізми цих порушень. Перенесення такого механізму на клінічне лікування діабету в людини потребує самостійних випробувань ефективності й безпеки; лабораторна гіпотеза не є терапевтичною рекомендацією. Rorsman та Huising, 2018
Травна секреція й моторика
У травному тракті соматостатин обмежує секрецію гастрину та бере участь у механізмах контролю кислотопродукції. Його ефекти можуть торкатися панкреатичної секреції, моторики кишківника й інших місцевих функцій. Характер впливу залежить від конкретного відділу травної системи та взаємодії з іншими гормональними й нервовими сигналами. Papantoniou та співавт., 2025
Соматостатин у мозку: нейромодуляція та гальмівні інтернейрони
SST-позитивні нейрони та ГАМК
SST-позитивним називають нейрон, який експресує ген соматостатину або містить відповідний пептидний маркер. Значна частина таких інтернейронів у корі є ГАМК-ергічною. Вони можуть передавати швидкі гальмівні сигнали за допомогою ГАМК і водночас брати участь у пептидній нейромодуляції. Тому маніпуляція електричною активністю всього SST-нейрона зачіпає більше процесів, ніж вибіркова дія соматостатину на SSTR. Song та співавт., 2021 · Park, Mosso та Barth, 2025
Частина цих інтернейронів, зокрема клітини Мартінотті, спрямовує аксони до поверхневих шарів кори й впливає на дендритні відділи пірамідних нейронів. Це дозволяє регулювати інтеграцію збуджувальних входів та пластичність локальної мережі. Інші підтипи мають інакші мішені, тож нейрони з маркером SST не становлять однорідної функціональної популяції. Докладніше про гальмівний передавач — у статті «ГАМК». Park, Mosso та Barth, 2025
Сприйняття, увага та стан мозку
Сучасні дослідження на мишах за допомогою реєстрації нейронної активності й цілеспрямованих втручань показали, що SST-інтернейрони беруть участь у сенсорній обробці, регулюванні реакцій на новизну й зміні активності залежно від уваги та рівня збудження. Результати суттєво відрізняються між ділянками кори й клітинними підтипами. Тому немає підстав приписувати окремому соматостатину універсальну функцію «покращення концентрації». Park, Mosso та Barth, 2025
Навчання, пам’ять і нейропластичність
Під час навчання гальмівні нейронні контури перебудовуються разом зі збуджувальними зв’язками. У мишей виявлено тривалі зміни реакцій окремих підтипів SST-нейронів після сенсорного асоціативного навчання. Експериментальна робота демонструє участь цих клітин у мережевій пластичності, але не означає, що підвищення концентрації соматостатину в людини покращить пам’ять або інтелект. Mosso та співавт., 2025
Результати досліджень нейронних контурів варто пов’язувати з дією інших передавачів, зокрема глутамату, та механізмами нейромодуляції. Зміни активності інтернейронів можуть впливати на силу збуджувальних синапсів, а наслідок залежить від поведінкового завдання й досвіду тварини. Park, Mosso та Barth, 2025
Сон і пробудження
Активність SST-нейронів змінюється залежно від сну, пробудження, рухової активності й настороженості. Різні підтипи демонструють неоднакові закономірності, а іноді протилежні зміни. Ці дані розкривають внесок окремих гальмівних контурів у стан мозку; вони не встановлюють соматостатин як окремий «гормон сну». Park, Mosso та Barth, 2025
Соматостатин і психічне здоров’я: що відомо про депресію та стрес
У частині посмертних досліджень кори мозку людей із депресивними розладами описано зниження експресії соматостатину та зміни маркерів SST-позитивних інтернейронів. Такі спостереження підтримують вивчення гальмівних мікросхем, пов’язаних з афективною регуляцією. Водночас вони не визначають, чи є спостережувані зміни причиною стану, його наслідком, ефектом лікування чи відображенням інших чинників. Fee, Banasr та Sibille, 2017
У тваринних моделях вплив на окремі групи SST-нейронів змінює деякі показники поведінки, пов’язані зі стресом та емоційною регуляцією. Проте поведінкова модель миші й клінічний депресивний розлад людини мають різні критерії оцінювання. До того ж зміна активності SST-нейронної популяції не доводить, що поведінковий ефект спричинив саме пептид, а не ГАМК або інші мережеві механізми. Fee, Banasr та Sibille, 2017 · Park, Mosso та Barth, 2025
Нейродегенеративні дослідження також аналізують соматостатинові нейрони та пептидну сигналізацію. Такі спостереження корисні для формування механістичних гіпотез, але жодне вимірювання соматостатину саме по собі не є загальноприйнятим способом встановити деменцію, депресію, тривожний розлад або синдром дефіциту уваги. Song та співавт., 2021
Наукові докази: клітини, тварини й люди
Клітинні та молекулярні дослідження
Роботи з клітинами дають змогу визначати спорідненість соматостатину з рецепторами, вплив на аденілатциклазу, іонні канали та секреторні механізми. Це сильна доказова база для конкретного молекулярного шляху, але вона не дозволяє самостійно визначити поведінковий результат у живої людини. Song та співавт., 2021
Дослідження на тваринах
Генетичне маркування SST-інтернейронів, електрофізіологія, візуалізація кальцієвої активності та експериментальні втручання перевіряють причинні зв’язки в окремих нейронних контурах. Вони пояснюють конкретні зміни сенсорної реакції чи навчання тварин. Їх не можна автоматично переносити на діагностику й лікування психічних розладів людини. Mosso та співавт., 2025 · Park, Mosso та Barth, 2025
Людські дослідження та клінічна практика
Дані про регуляцію гормону росту та застосування соматостатинових аналогів ґрунтуються на фізіологічних і клінічних дослідженнях, а також професійних рекомендаціях. Нейропсихіатричні висновки нині значно частіше ґрунтуються на тканинних асоціаціях і трансляційних моделях. Рівень упевненості тому залежить від конкретного твердження: гормональна дія клінічно підтверджена, а лікування депресії через соматостатинову систему потребує окремої перевірки. Melmed та співавт., 2025 · Fee, Banasr та Sibille, 2017
Клінічні застосування соматостатинової системи
Акромегалія та аналоги соматостатину
Для лікування окремих пацієнтів з акромегалією застосовують препарати, що активують соматостатинові рецептори: октреотид, ланреотид, пасиреотид. Вони мають різну спорідненість із рецепторними підтипами, лікарські форми та профілі безпеки. Лікування підбирають з урахуванням контролю IGF-1, стану аденоми, попередніх втручань і супутніх захворювань. Melmed та співавт., 2025
Застосування може супроводжуватися травними побічними ефектами, змінами глікемії та проблемами жовчного міхура. Для різних препаратів ці ризики мають різну вагу, тому призначення й моніторинг належать до компетенції лікаря. Біохімічний механізм соматостатину не є підставою використовувати його аналоги для поліпшення настрою, уваги чи сну. Melmed та співавт., 2025
Нейроендокринні пухлини й рецепторна діагностика
Багато високодиференційованих нейроендокринних пухлин експресують рецептори соматостатину. Цю особливість використовують для лікування окремих захворювань та для візуалізації пухлин. Вибір лікування залежить від гістологічного типу, локалізації, стадії, гормональної активності й рецепторної експресії, а рішення ухвалює спеціалізована команда. Lamarca та співавт., 2024
Позитронно-емісійна томографія з міченими аналогами соматостатину, наприклад ⁶⁸Ga-DOTATATE, показує поширення рецепторно-позитивної тканини. Це дослідження рецепторів пухлинних клітин, а не вимірювання соматостатину в мозку чи психологічного стану. Рецепторна візуалізація також може допомагати вирішувати питання про придатність певних видів радіонуклідної терапії. SNMMI та EANM, 2023
Соматостатинома
Соматостатинома — вкрай рідкісна функціональна нейроендокринна пухлина, яка може викликати надмірну секрецію соматостатину. Можливі прояви включають порушення обміну глюкози, стеаторею, схуднення та жовчнокам’яну хворобу. Імуногістохімічне виявлення соматостатину в пухлинних клітинах не завжди означає наявність функціонального синдрому. Для діагностики потрібна сукупність клінічних, лабораторних і візуалізаційних даних. Endotext, 2023
Чи можна визначити соматостатин аналізом крові
Локальна концентрація соматостатину біля рецепторів у підшлунковій залозі або мозку може суттєво відрізнятися від кількості молекули в периферичній крові. Показники досліджень залежать від типу зразка, способу визначення, швидкості метаболізму пептиду та мети обстеження. Тому один аналіз не відображає водночас гормональну секрецію, роботу всіх SST-нейронів і психічне функціонування. Ampofo та співавт., 2020 · Song та співавт., 2021
Валідованого порогу соматостатину для встановлення депресії, тривожних розладів, розладів уваги або порушень пам’яті немає. Спеціалізовані тести можуть використовуватися за окремих ендокринологічних показань, але їхні результати тлумачать у зв’язку з клінічною картиною. Психіатрична діагностика спирається на оцінювання симптомів, тривалості, впливу на життя, анамнезу та належні клінічні критерії. Fee, Banasr та Sibille, 2017 · Endotext, 2023
Чим соматостатин відрізняється від інших речовин
ГАМК — класичний нейромедіатор, який може забезпечувати швидке гальмування через іонотропні рецептори. Соматостатин — пептидний сигнал, що діє через метаботропні SSTR-рецептори. Обидві системи можуть працювати в одному інтернейроні, але їхні клітинні механізми й часові масштаби відрізняються. Детальніше — у матеріалі «Нейромедіатори». Song та співавт., 2021
Соматостатин відрізняється від соматоліберину, який стимулює виділення гормону росту, і від самого гормону росту GH, на секрецію якого впливає. За хімічною будовою він є нейропептидом, а не нейростероїдом, метаболітом або нейротрофічним фактором. Його можуть досліджувати як потенційний біологічний показник певних процесів, проте статус дослідницького маркера не означає клінічної валідності діагностичного тесту. Ampofo та співавт., 2020
Поширені міфи про соматостатин
«Соматостатин тільки пригнічує всі функції організму»
Він часто гальмує секрецію, проте це частина складної системи зворотного зв’язку. На рівні нейронних мереж локальне гальмування може мати різні наслідки залежно від того, яку клітинну групу зачеплено. Rorsman та Huising, 2018 · Park, Mosso та Barth, 2025
«Кожна дія SST-нейрона означає дію самого соматостатину»
SST-позитивні інтернейрони часто використовують також ГАМК та інші сигнали. Збудження або пригнічення всієї клітини змінює її повну функцію. Встановлення ефекту самого пептиду потребує окремого дослідження його рецепторів, вивільнення чи синтезу. Park, Mosso та Barth, 2025
«Соматостатин — біомаркер депресії»
Окремі групові зміни експресії соматостатину в тканині мозку досліджували при депресії. Клінічно валідованого лабораторного порогу для діагностики депресії за цією речовиною немає. Асоціації не встановлюють особистого діагнозу. Fee, Banasr та Sibille, 2017
«Соматостатинові препарати можуть покращити пам’ять»
Вплив SST-нейронів на навчання в тваринних моделях не доводить ефективності соматостатинових препаратів для пам’яті чи уваги людини. Клінічні показання аналогів стосуються конкретних захворювань і супроводжуються оцінкою ризиків. Mosso та співавт., 2025 · Melmed та співавт., 2025
Практичні висновки для психології та медицини
Для наукової інтерпретації важливо називати вимірювану величину: рівень пептиду, експресію SST, кількість нейронів із цим маркером, активність клітинної групи або фармакологічну реакцію SSTR. Ці показники відповідають на різні питання. Дослідження однієї ланки не встановлює автоматично причинного зв’язку з настроєм, увагою чи складною поведінкою людини. Park, Mosso та Barth, 2025
Для психолога соматостатин є частиною знань про хімічну організацію гальмівних мереж, пластичність та інтеграцію нервових сигналів. Для ендокринолога він має чітке практичне значення в гормональній регуляції та лікуванні окремих захворювань. Для людини, яка читає про «гормони настрою», ключовим є розуміння багаторівневості: складний психічний стан формується взаємодією численних контурів, організму та життєвого контексту. Song та співавт., 2021 · Melmed та співавт., 2025
Часті запитання
Соматостатин — гормон чи нейромедіатор?
Це пептидна молекула, яка залежно від місця дії може виконувати гормональну, паракринну та нейропептидну функції. У мозку його часто характеризують як нейромодулятор. Ampofo та співавт., 2020
Чому соматостатин гальмує гормон росту?
Він взаємодіє з рецепторами соматотропних клітин гіпофіза та активує внутрішньоклітинні шляхи, що обмежують секрецію GH. Song та співавт., 2021
Які форми соматостатину існують?
Основними зрілими формами в людини є соматостатин-14 і соматостатин-28. Вони утворюються шляхом процесингу спільного білкового попередника. Ampofo та співавт., 2020
Як соматостатин пов’язаний з інсуліном?
δ-клітини підшлункової залози виділяють його місцево, а він регулює секрецію інсуліну й глюкагону сусідніми клітинами. Rorsman та Huising, 2018
Що таке SSTR2 і SSTR5?
Це два з п’яти підтипів рецепторів соматостатину. Вони важливі для регуляції клітинної секреції та дії окремих лікарських аналогів. Song та співавт., 2021
Чи впливає соматостатин на увагу й пам’ять?
SST-позитивні інтернейрони беруть участь у нейронних механізмах уваги й навчання, що досліджуються переважно на тваринах. Прямий клінічний ефект підвищення соматостатину на людську пам’ять цим не встановлено. Park, Mosso та Barth, 2025
Чи може низький соматостатин означати депресію?
Зміни експресії маркерів SST-нейронів описано в частині посмертних досліджень депресії, але це не діагностичний критерій і не індивідуальний тест. Fee, Banasr та Sibille, 2017
Навіщо призначають октреотид і ланреотид?
Вони належать до аналогів соматостатину й застосовуються при визначених медичних показаннях, зокрема в окремих схемах терапії акромегалії та нейроендокринних пухлин. Melmed та співавт., 2025
Чи використовують аналіз соматостатину для оцінки стресу?
Стандартного клінічного аналізу на соматостатин для діагностики стресу, тривоги чи депресії немає. Спеціалізоване визначення гормону може мати інші, вузькі клінічні цілі. Fee, Banasr та Sibille, 2017
Чим соматостатин відрізняється від ГАМК?
ГАМК є класичним нейромедіатором, а соматостатин — пептидною сигнальною молекулою, яка активує рецептори SSTR. Обидві речовини можуть бути пов’язані з одним гальмівним нейроном, але діють різними механізмами. Song та співавт., 2021
Висновок
Соматостатин — важливий компонент нейрохімічної регуляції, який поєднує гормональні, паракринні та нейронні функції. Його дія на гормон росту, секрецію панкреатичних клітин і травний тракт добре описана; аналоги пептиду мають спеціалізовані клінічні застосування. У мозку досліджують функції різноманітних SST-позитивних інтернейронів, їхні зв’язки з навчанням, увагою й емоційними станами. Наукові висновки потребують розрізнення молекули, рецептора, клітинної популяції, тваринної моделі та клінічних даних людини. Song та співавт., 2021 · Park, Mosso та Barth, 2025
Пов’язані статті
Джерела
Ampofo, E., Nalbach, L., Menger, M. D., & Laschke, M. W. (2020). Regulatory mechanisms of somatostatin expression. International Journal of Molecular Sciences, 21(11), 4170. DOI
Endotext. (2023). Somatostatinoma. NCBI Bookshelf. Джерело
Fee, C., Banasr, M., & Sibille, E. (2017). Somatostatin-positive gamma-aminobutyric acid interneuron deficits in depression: Cortical microcircuit and therapeutic perspectives. Biological Psychiatry, 82(8), 549–559. DOI
Huising, M. O., van der Meulen, T., Huang, J. L., Pourhosseinzadeh, M. S., & Noguchi, G. M. (2018). The difference δ-cells make in glucose control. Physiology, 33(6), 403–411. DOI
Lamarca, A., et al. (2024). European Neuroendocrine Tumor Society (ENETS) 2024 guidance paper for the management of well-differentiated small intestine neuroendocrine tumours. Journal of Neuroendocrinology. DOI
Melmed, S., et al. (2025). Consensus on acromegaly therapeutic outcomes: An update. Nature Reviews Endocrinology, 21, 718–737. DOI
Mosso, M. B., Zhu, M., Ma, X., Park, E., & Barth, A. L. (2025). Long-lasting, subtype-specific regulation of somatostatin interneurons during sensory learning. Science Advances, 11(33), eadt8956. DOI
Papantoniou, K., Aggeletopoulou, I., Pastras, P., & Triantos, C. (2025). The role of somatostatin in the gastrointestinal tract. Biology, 14(5), 558. DOI
Park, E., Mosso, M. B., & Barth, A. L. (2025). Neocortical somatostatin neuron diversity in cognition and learning. Trends in Neurosciences, 48(2), 140–155. DOI
Rorsman, P., & Huising, M. O. (2018). The somatostatin-secreting pancreatic δ-cell in health and disease. Nature Reviews Endocrinology, 14, 404–414. DOI
SNMMI & EANM. (2023). Procedure standard/practice guideline for somatostatin receptor PET: Imaging neuroendocrine tumors. Journal of Nuclear Medicine, 64(2), 204–210. Публікація
Song, Y.-H., Yoon, J., & Lee, S.-H. (2021). The role of neuropeptide somatostatin in the brain and its application in treating neurological disorders. Experimental & Molecular Medicine, 53, 328–338. DOI