Соластальгія: що це і чому зміна рідного довкілля може спричиняти дистрес
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 · Редакційна політика
Соластальгія — це психологічний дистрес, пов’язаний із небажаною зміною середовища, яке людина вважає своїм домом. Вона виникає, коли знайомий ландшафт, природа, місцеві звичаї користування простором або сама атмосфера рідного місця змінюються настільки, що людина відчуває втрату, хоча фізично може залишатися там само. Це переживання часто описують як тугу за домом, у якому людина продовжує жити.
Термін запропонував австралійський дослідник Ґленн Альбрехт. У праці Альбрехта та співавторів 2007 року соластальгію пов’язано, зокрема, з тривалою посухою та видобуванням вугілля відкритим способом. Сьогодні поняття застосовують для осмислення переживань, пов’язаних із пожежами, деградацією екосистем, змінами водних ресурсів, руйнуванням знайомих ландшафтів та іншими небажаними перетвореннями місця. Соластальгія є науковим дослідницьким поняттям, а не окремим психіатричним діагнозом.
Що таке соластальгія
Соластальгія (від англійського solastalgia) означає дистрес через порушення відчуття дому та зв’язку з місцем, спричинене зміною довкілля. Визначальною є не сама наявність екологічних змін, а переживання того, що важливе, впізнаване й дороге людині середовище стає чужим, пошкодженим або втрачає властивості, на яких ґрунтувалися повсякденне життя, пам’ять і належність.
Людина може бачити з вікна ті самі обриси пагорбів, однак після вирубування лісу вони вже не викликають звичного відчуття дому. Може жити біля річки, яка обміліла й змінила колір, або повертатися до саду, що пережив масштабну пожежу. Зміни фізичного простору в таких випадках стають частиною особистої історії та впливають на те, як людина сприймає власне місце у світі.
Точне наукове використання поняття потребує трьох пов’язаних елементів: значущого для людини місця; небажаного перетворення його середовищних характеристик; дистресу, який сама людина пов’язує із цим перетворенням. Самого факту проживання в екологічно проблемному районі для висновку про соластальгію замало, як і самого смутку без з’ясування того, із чим він пов’язаний.
Чому соластальгію називають тугою за домом, залишаючись удома
Звичайну тугу за домом часто пов’язують із відстанню: людина виїхала й сумує за місцем, де їй було добре. Соластальгія звертає увагу на іншу життєву ситуацію: місце залишається географічно близьким, а його колишні значення, вигляд або властивості віддаляються від людини.
Метафора «туга за домом удома» влучно передає досвід, однак повне визначення ширше за тугу. У переживанні можуть поєднуватися сум, безсилля, обурення, втрата передбачуваності та відчуття відчуження. В оригінальній роботі Альбрехта та колег ідеться саме про дистрес, пов’язаний зі зміною рідного довкілля, на відміну від ностальгії, пов’язаної з розлукою з домом (Albrecht et al., 2007).
Походження терміна та його науковий статус
Поняття соластальгії розробив Ґленн Альбрехт на початку 2000-х років, намагаючись точніше назвати досвід людей, які спостерігали перетворення довкілля у власній місцевості. У статті 2007 року дослідницька група описала два характерні контексти в Австралії: тривалу посуху в сільських районах Нового Південного Уельсу та вплив масштабного відкритого вуглевидобутку у Верхній долині Гантер. Там екологічні зміни торкалися не лише краєвидів, а й відчуття повсякденної безпеки, цінності землі та способу життя (Albrecht et al., 2007).
Соластальгія набула поширення в екологічній психології, дослідженнях психічного здоров’я, географії, кліматичних змін і взаємин людини з місцем. Її цінність полягає у можливості назвати особливий вид середовищно зумовленого дистресу, який погано передають загальні слова «стрес» або «смуток».
Науковий статус цього поняття варто визначати точно. Соластальгія є дослідницьким конструктом і способом опису переживань, пов’язаних зі зміною домашнього довкілля. Вона не виділена як самостійний діагноз у DSM або МКХ. У наукових працях існують шкали для оцінювання інтенсивності відповідних переживань, але вимірювання конструкта не є клінічною діагностикою. Цей висновок узгоджується з оглядом досліджень Vela Sandquist та співавторів (2025) та психометричною роботою Christensen та співавторів (2024).
Чому зміна рідного довкілля може спричиняти дистрес
Місце підтримує відчуття безперервності життя
Люди пов’язують із місцями автобіографічні спогади, важливі стосунки, життєві звички та уявлення про майбутнє. Дорога до школи, запах лісу після дощу, берег, на який родина приходила багато років, можуть виконувати роль стійких орієнтирів у щоденному житті. Коли ці орієнтири руйнуються, змінюється й спосіб, у який людина організовує власний досвід.
Дослідники Лейла Скеннелл і Роберт Ґіффорд (2010) описали прив’язаність до місця через три взаємопов’язані виміри: хто прив’язаний до місця, які психологічні процеси беруть участь у цьому зв’язку та які фізичні й соціальні особливості місця мають значення. Ця модель допомагає зрозуміти, чому зміна ландшафту може порушувати і особисті, і колективні смисли. Водночас вона є теоретичною рамкою, а не доказом того, що кожна зміна довкілля спричиняє певний психічний розлад.
Зміни порушують відчуття впізнаваності та передбачуваності
Звичне середовище підказує, де можна відпочити, працювати, зустріти знайомих, побути наодинці, отримати доступ до води чи прохолоди. Якщо ці можливості зникають, доводиться перебудовувати повсякденні маршрути й очікування. Дистрес може посилюватися, коли зміни тривають, їхній масштаб невідомий, а попередній стан місця здається недосяжним.
У цьому поясненні поєднуються загальні психологічні механізми адаптації до змін і специфічне значення місця. Для соластальгії особливо важливо, що йдеться про середовище, із яким людина вже має емоційний зв’язок, а не про абстрактний небажаний краєвид.
Втрата впливу на рішення може підсилювати переживання
Люди по-різному реагують на зміни, до яких вони були залучені, й на зміни, що відбуваються без їхньої участі. Наприклад, коли вирубування дерев, будівництво або промислове освоєння території здійснюють без діалогу з громадою, до смутку за місцем можуть додаватися обурення, недовіра та відчуття безсилля. Це правдоподібний психологічний шлях посилення дистресу. Проте конкретний внесок втрати контролю в розвиток соластальгії ще потребує спеціальних досліджень.
Дім має також соціальне та культурне значення
Місце складається з природного й збудованого середовища, звичних способів користування територією та людських взаємин. Зміна річки може вплинути на сімейний відпочинок, рибальство й місцеві традиції; руйнування лісу — на маршрути прогулянок, роботу й колективну пам’ять. Для громад, чиї практики та культурна спадщина тісно пов’язані із землею, екологічна трансформація може мати особливо багато взаємопов’язаних наслідків. Важливо розглядати їх у конкретному культурному контексті, без припущення про однаковість переживань усіх мешканців.
Які зміни довкілля можуть бути пов’язані із соластальгією
У перших дослідженнях соластальгію пов’язували з посухою та промисловим видобуванням корисних копалин. Сучасні праці розглядають також зміни, які відбуваються поступово або після гострих екологічних подій (Albrecht et al., 2007; Vela Sandquist et al., 2025).
До життєвих ситуацій, у яких варто досліджувати можливу соластальгію, належать висихання водойм і деградація ґрунтів; пожежі, що докорінно змінюють знайомі ліси й околиці; тривале забруднення та промислове перетворення територій; вирубування дерев і зміни місцевої екосистеми; пошкодження природних і культурно значущих місць унаслідок війни; масштабна перебудова міського простору, після якої мешканці перестають упізнавати важливі для себе місця.
Перелік є картою можливих обставин, а не переліком причин із доведеною однаковою силою впливу. У кожному випадку потрібно з’ясувати, що саме змінилося, яким було значення місця для людини, чи пов’язує вона дистрес із цією зміною та які інші чинники діють одночасно.
Екологічні зміни можуть супроводжуватися фінансовими труднощами, погіршенням житлових умов, фізичною небезпекою, втратою роботи або соціальних зв’язків. Тому дослідник не може автоматично приписувати всі психологічні наслідки соластальгії. Наприклад, після пожежі одночасно можливі сум за втраченим лісом, стрес через пошкодження житла та посттравматичні симптоми, пов’язані з безпосередньою загрозою життю. Це різні, хоча іноді й пов’язані, аспекти досвіду.
Як може переживатися соластальгія
Людина може говорити, що місце «стало чужим», «більше не відчувається своїм» або що вона сумує за тим, чого вже немає, хоча нікуди не виїжджала. Типовими для описів екологічної втрати є сум, туга, гнів, занепокоєння, безсилля, розчарування, відчуття віддалення від місця та болісні спогади про його попередній стан.
Емоційна реакція може виникати під час спостереження за конкретними змінами, загострюватися після повернення до пошкодженої місцевості або тривати на тлі повільного погіршення умов. Деякі люди прагнуть зберігати фотографії та спогади, інші беруть участь у відновленні території, а хтось певний час уникає знайомого маршруту, який тепер викликає болісні почуття.
Важливий зміст переживання, а не наявність універсального списку симптомів. Соластальгія не має окремого набору діагностичних критеріїв, що дозволяв би впізнавати її за кількома поведінковими ознаками. Сон, концентрація уваги, працездатність і стосунки іноді страждають на тлі вираженого дистресу, але ці зміни потребують ширшої оцінки фізичного й психічного здоров’я.
Чи може соластальгія супроводжуватися тривожними або депресивними симптомами
Такі зв’язки описані в дослідженнях. Огляд Vela Sandquist та співавторів (2025) виявив позитивні асоціації між оцінками соластальгії та показниками депресивних, тривожних і посттравматичних симптомів. Автори наголошують, що кількісних досліджень небагато, вони неоднорідні, а їхній поперечний дизайн не дає змоги встановити, що саме соластальгія спричинила ці симптоми.
Наявність зв’язку на рівні групи не означає, що в конкретної людини виникне депресія чи тривожний розлад. Також не слід називати будь-яку природну емоцію щодо втрати місця клінічним симптомом. Психологічна реакція може бути зрозумілою відповіддю на реальні зміни, які людина цінує та переживає як небажані.
Чим соластальгія відрізняється від суміжних понять
Соластальгія і ностальгія
Ностальгія спрямована на минуле, людей, часи або місця, за якими людина сумує; вона часто виникає під час розлуки з домом. Соластальгія стосується передусім зміни значущого довкілля: людина може перебувати в тому самому місці, однак переживати його втрату через трансформацію. Якщо людина переїхала з рідного міста і сумує за ним, центральним поняттям може бути ностальгія. Якщо вона живе в цьому місті, але після руйнування улюбленої місцевості більше не впізнає його, опис соластальгії може бути точнішим. Обидва переживання можуть співіснувати.
Соластальгія та екотривога
Екотривога, або кліматична тривога, охоплює занепокоєння екологічними та кліматичними загрозами, зокрема майбутніми. Для соластальгії центральним є переживання уже помітної, небажаної зміни конкретного важливого місця. Людина може турбуватися про майбутнє всієї планети, навіть якщо її домашнє довкілля залишилося звичним; це ближче до екотривоги. Вона також може відчувати соластальгію через руйнування місцевого лісу без постійного занепокоєння глобальними прогнозами.
Соластальгія та екологічне горе
Екологічне горе — поняття, яке описує горювання через екологічні втрати: зникнення видів, пошкодження екосистем, ландшафтів і способів життя. Кансоло й Елліс (2018) обґрунтовують розуміння такого горя як значущої відповіді на реальні екологічні втрати.
Соластальгія точніше фокусується на дистресі через зміну власного, звичного або рідного середовища. Екологічне горе може стосуватися втрати екосистеми, із якою людина не проживала щодня, але мала моральний або культурний зв’язок. Коли ж людина горює за знищеним лісом біля свого дому, обидва поняття можуть описувати різні аспекти тієї самої ситуації.
Соластальгія та прив’язаність до місця
Прив’язаність до місця — ширший психологічний зв’язок із конкретним середовищем, який може існувати роками й супроводжуватися позитивними емоціями. Соластальгія описує один із можливих дистресових досвідів тоді, коли значуще місце зазнає небажаної трансформації. Модель Скеннелл і Ґіффорда (2010) допомагає пояснити цей зв’язок через особисті смисли, емоційні процеси та характеристики самого місця.
Соластальгія та психологічна травма після катастрофи
Після повені, пожежі чи іншої небезпечної події людина може одночасно переживати втрату знайомого довкілля та страх, пов’язаний із реальною загрозою життю. Соластальгія описує дистрес через зміну місця. Посттравматичні симптоми та посттравматичний стресовий розлад мають іншу клінічну логіку оцінювання. Наявність важкої події, смутку або згадок про неї сама по собі не встановлює жодного діагнозу.
Що показують наукові дослідження соластальгії
Від опису переживань до дослідницьких шкал
Початкові роботи зосереджувалися на тому, як мешканці конкретних територій описують зміну свого середовища. Пізніше виникла потреба порівнювати такі переживання в різних вибірках. Гіґґінботем та співавтори (2006) розробили Environmental Distress Scale — інструмент для дослідження екологічного дистресу, який включав компонент соластальгії.
Крістенсен та співавтори (2024) перевірили психометричні властивості скороченої шкали соластальгії на даних трьох незалежних вибірок дорослих в Австралії, загалом 4229 учасників, опитаних після масштабних пожеж 2019–2020 років. Дослідники запропонували п’ять пунктів замість попереднього дев’ятипунктного варіанта; аналіз показав прийнятні властивості скороченого інструмента в досліджених вибірках. Це важливий крок для вимірювання поняття, але результати не означають, що шкала є клінічним тестом для встановлення психічного розладу або однаково працює в будь-якій країні без окремої перевірки.
Що відомо про зв’язок із психічним здоров’ям
Огляд, опублікований у журналі BMJ Mental Health у серпні 2025 року, систематизував дослідження соластальгії та психічного здоров’я. Автори включили 19 праць до розширеного огляду, але лише п’ять кількісних досліджень відповідали суворішим критеріям щодо вимірювання соластальгії й валідованих показників психічного здоров’я. Ці п’ять досліджень охоплювали вибірки в Австралії, Німеччині, Перу та США. Вони показали невеликі або помірні позитивні кореляції соластальгії з низкою психологічних труднощів (Vela Sandquist et al., 2025).
Основне обмеження полягає в тому, що всі кількісні дослідження, відібрані до цієї частини огляду, були поперечними: вимірювали переживання й симптоми приблизно в один часовий період. За такими даними можна встановити асоціацію, але складно визначити послідовність подій і причинний напрямок. Люди з уже наявними психологічними труднощами можуть гостріше сприймати зміну середовища; екологічна подія може одночасно погіршувати умови життя та посилювати дистрес; можливі й інші взаємопов’язані механізми.
Отже, доказова картина має три рівні. Сам досвід болісної зміни рідного місця добре описаний у концептуальних і якісних працях. Існують кількісні асоціації з показниками психічного здоров’я. Причинний вплив саме соластальгії на виникнення клінічного розладу, як і ефективність специфічного лікування соластальгії, наразі залишаються недостатньо встановленими. Це ключове розрізнення між змістовним поняттям, вимірюваним зв’язком і доведеною причиною.
Чому дослідження ще потребують розвитку
Вибірки відрізняються екологічними подіями, культурним контекстом, характером прив’язаності до місця та доступними ресурсами. Термін може мати різні смислові відтінки для сільського господарства, індустріальних регіонів, прибережних громад і мешканців великих міст. Відмінності методик також ускладнюють зіставлення оцінок.
Подальшим дослідженням потрібні довготривалі спостереження, перевірені українськомовні інструменти, точніше врахування фізичних, фінансових і соціальних наслідків зміни середовища та оцінювання втручань. До появи таких даних твердження про універсальну поширеність соластальгії, її обов’язковий перехід у депресію або один найкращий спосіб подолання були б передчасними.
Від чого залежить сила переживання
Психологічне значення місця формується індивідуально. Для однієї людини цінність має конкретний ліс чи берег, для іншої — двір дитинства, для третьої — можливість продовжувати ремесло, сімейну справу або звичний спосіб життя. Тому одна й та сама фізична зміна може викликати дуже різні реакції.
Для розуміння можливого дистресу доцільно розглядати тривалість і значення зв’язку з місцем; швидкість, масштаб і зворотність змін; можливість брати участь у рішеннях; наявність безпечного житла та засобів до існування; соціальну підтримку; інші одночасні життєві труднощі. Це рамка індивідуальної оцінки ситуації, а не валідований перелік факторів, кожен із яких окремо й причинно визначає соластальгію.
Чому особливо важливий досвід місцевих громад
Дім може бути спільним простором пам’яті, праці та взаємної підтримки. Коли змінюється річка, узбережжя, ліс або міський район, наслідки відчуває ціла громада, хоча окремі мешканці реагують по-різному. Люди можуть одночасно втрачати природний ресурс, культурні практики та звичні місця зустрічей.
У таких ситуаціях підтримка має враховувати голос самих мешканців, а також реальний стан довкілля. Психологічні консультації можуть допомагати людині працювати з дистресом, але вони самі по собі не відновлять джерело води, безпечний простір або втрачені засоби до життя. ВООЗ у документі про психічне здоров’я і зміну клімату (2022) окремо підкреслює значення міжсекторальних і громадських підходів у реагуванні на кліматичні наслідки.
А як переживають ці зміни діти й підлітки
Для дитини важливе місце може бути пов’язане з іграми, маршрутами до школи, сімейними традиціями та відчуттям безпеки. Помітні зміни довкола можуть викликати запитання, смуток чи тривогу, особливо коли дорослі також перебувають у стресі. Однак не варто автоматично переносити результати досліджень дорослих вибірок соластальгії на дітей або робити висновок про діагноз за емоційною реакцією.
Практично важливо дозволяти дитині говорити про те, що змінилося, пояснювати події відповідно до віку, зберігати доступні звичні ритуали та відстежувати, чи порушуються сон, навчання, спілкування й повсякденне функціонування. Коли труднощі стійкі або виражені, доречна консультація фахівця з психічного здоров’я дітей.
Соластальгія в українському контексті
Для України поняття може бути корисним у розмовах про пошкоджені ліси, забруднені водойми, зміну знайомого міського простору, зруйновані сади, поля та інші місця, які мають особисте або спільнотне значення. Наслідки війни здатні охоплювати одночасно природну, житлову, економічну й соціальну сфери. У таких умовах важливо починати з конкретної історії людини й не зводити багатошаровий досвід до одного слова.
Наприклад, мешканка може залишатися у своєму місті, але болісно переживати знищення знайомого парку. Інша людина може перебувати далеко від рідного дому й сумувати одночасно за розлукою та за самим пошкодженим місцем. Соластальгія допомагає назвати той аспект досвіду, який стосується зміни рідного довкілля; переживання вимушеного переміщення, травматичних подій та втрати близьких потребують також власних психологічних пояснень і форм підтримки.
Український дослідницький і практичний контекст потребує окремих емпіричних робіт. Автоматично переносити показники австралійських чи американських вибірок на українське населення некоректно. Водночас сам термін може стати корисною частиною мови, якою люди описують зв’язок із домом і втрати у довкіллі.
Що може допомогти, коли знайоме довкілля змінилося
Назвати конкретну втрату
Початкове запитання — не «чому я так гостро реагую», а «що саме стало для мене іншим». Можна окреслити, які елементи місця були важливими: вид із вікна, можливість ходити певною стежкою, місцевий сад, чиста річка, тиша, спільні родинні маршрути. Називання втрати допомагає відрізнити смуток за місцем від тривоги щодо майбутнього, небезпеки для здоров’я та інших пов’язаних переживань.
Зберігати зв’язок із власною історією місця
Фотографії, спогади, родинні розповіді, записи про місцеві назви й традиції можуть підтримувати безперервність особистої та спільної історії. Для когось це буде полегшенням, для іншого певні спогади спочатку виявляться болісними. Темп і форма такої роботи мають відповідати самій людині.
Шукати реальні можливості впливу
Якщо це безпечно й можливо, участь у догляді за територією, громадських обговореннях або екологічних ініціативах може дати відчуття залученості до майбутнього місця. Важливо добирати посильні дії й відрізняти реальний контроль від надмірного особистого обов’язку «виправити все». Діяльність у громаді є однією з можливих форм відповіді на зміну середовища; доказів існування універсальної програми лікування соластальгії наразі бракує.
Підтримувати взаємини та щоденні опори
Спільне обговорення змін із людьми, які знають це місце, може допомогти відчути зрозумілість власної реакції. Збереження доступних рутин, сну, їжі, відпочинку та соціального зв’язку підтримує повсякденне функціонування в період змін. Водночас практичні потреби — безпека, житло, вода, стабільний дохід — мають самостійну вагу й можуть потребувати не психологічних, а матеріальних або громадських рішень.
Не перетворювати контакт із природою на вимогу
Доступна зелена територія, сад чи водойма можуть бути цінними ресурсами відпочинку, проте після втрати певного місця людина не зобов’язана негайно відчути полегшення в іншому парку. Зв’язок із довкіллям має конкретну біографію, і відновлення цього зв’язку може потребувати часу. Загальний зв’язок фізичних умов і психічного здоров’я докладніше розглянуто в матеріалі «Навколишнє середовище і психічне здоров’я»; психологічну ідею тяжіння до живого — у статті «Біофілія».
Ці практичні підходи ґрунтуються на розумінні дистресу, прив’язаності до місця та потреби в соціальній підтримці. Їх варто розглядати як можливі способи турботи про себе й громаду. Вони ще не становлять окремого, достатньо перевіреного протоколу терапії соластальгії.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Професійна підтримка доречна, коли дистрес стає інтенсивним, тривалим або суттєво заважає звичному життю: сон і відпочинок помітно порушуються, важко працювати чи навчатися, людина ізолюється, відчуває стійке пригнічення, панічні симптоми або її повсякденні можливості помітно звужуються. Звертатися по допомогу можна й раніше, коли потрібна безпечна розмова про втрату та способи пристосування до змін.
Психолог чи психотерапевт може допомогти дослідити значення місця, пов’язані почуття, втрати та ресурси підтримки. Якщо є стійкі депресивні, тривожні, посттравматичні чи інші клінічно значущі симптоми, фахівець оцінює їх за відповідними критеріями й за потреби пропонує медичне обстеження або спеціалізовану допомогу. Соластальгія при цьому може бути частиною опису життєвого контексту, а не назвою клінічного діагнозу.
За безпосередньої небезпеки для себе чи інших потрібна невідкладна допомога. Підтримка психічного здоров’я та відновлення фізично безпечних умов життя можуть бути необхідними одночасно.
Поширені запитання
Що означає слово «соластальгія» простими словами?
Це дистрес, пов’язаний із тим, що рідне довкілля змінюється і людина сумує за колишнім відчуттям дому, навіть коли продовжує там жити. Поняття описує зв’язок переживання зі зміною значущого місця.
Чи є соластальгія хворобою або психіатричним діагнозом?
Соластальгія є дослідницьким психологічним поняттям. Вона не входить до DSM або МКХ як окремий психічний розлад. За виражених симптомів фахівець оцінює конкретний стан людини, а не встановлює діагноз лише за словом «соластальгія».
Чим соластальгія відрізняється від ностальгії?
Ностальгія часто стосується туги за домом, минулим або місцем, від якого людина віддалена. Соластальгія описує дистрес через небажані зміни самого рідного середовища; фізична присутність у ньому не усуває переживання втрати.
Чи обов’язково соластальгія пов’язана зі зміною клімату?
Ні. Термін застосовують і до локальних змін, наприклад промислового освоєння території, вирубування лісу або деградації водойми. Кліматичні події є одним із важливих контекстів, а не єдиним можливим джерелом небажаної трансформації місця.
Чи можуть одночасно виникати соластальгія, екотривога й екологічне горе?
Так. Людина може переживати дистрес через зміну свого ландшафту, турбуватися про майбутні екологічні ризики й горювати за вже втраченими видами або місцями. Поняття описують різні змістові складники досвіду й можуть перетинатися.
Чи доведено, що соластальгія спричиняє депресію?
Наразі встановлено асоціації між показниками соластальгії та депресивними й іншими симптомами в окремих дослідженнях. Огляд 2025 року наголошує, що наявні кількісні дослідження мають поперечний дизайн. Отже, причинний напрямок залишається відкритим питанням.
Що робити, якщо зміна рідного місця дуже болісна?
Корисно визначити, яку саме втрату ви переживаєте, знайти посильні способи підтримувати зв’язок із місцем та близькими, подбати про власну безпеку й щоденні потреби. Якщо переживання суттєво порушує сон, роботу, навчання або стосунки, варто звернутися до фахівця з психічного здоров’я.
Пов’язані статті
Джерела
Albrecht, G., Sartore, G.-M., Connor, L., Higginbotham, N., Freeman, S., Kelly, B., Stain, H., Tonna, A., & Pollard, G. (2007). Solastalgia: The distress caused by environmental change. Australasian Psychiatry, 15(Suppl. 1), S95–S98. https://doi.org/10.1080/10398560701701288
Christensen, B. K., Monaghan, C., Stanley, S. K., et al. (2024). The Brief Solastalgia Scale: A psychometric evaluation and revision. EcoHealth, 21, 83–93. https://doi.org/10.1007/s10393-024-01673-y
Cunsolo, A., & Ellis, N. R. (2018). Ecological grief as a mental health response to climate change-related loss. Nature Climate Change, 8, 275–281. https://doi.org/10.1038/s41558-018-0092-2
Higginbotham, N., Connor, L., Albrecht, G., Freeman, S., & Agho, K. (2006). Validation of an Environmental Distress Scale. EcoHealth, 3, 245–254. https://doi.org/10.1007/s10393-006-0069-x
Scannell, L., & Gifford, R. (2010). Defining place attachment: A tripartite organizing framework. Journal of Environmental Psychology, 30(1), 1–10. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2009.09.006
Vela Sandquist, A., Biele, L., Ehlert, U., & Fischer, S. (2025). Is solastalgia associated with mental health problems? A scoping review. BMJ Mental Health, 28, e301639. https://doi.org/10.1136/bmjment-2025-301639
World Health Organization. (2022). Mental health and climate change: Policy brief. Geneva: WHO. https://www.who.int/publications/i/item/9789240045125