Самість у психології Юнга: що це, чим відрізняється від Его та сучасна оцінка
Оновлено: 1 вер.
Самість у психології Карла Густава Юнга — це поняття психічної цілісності, ширшої за свідоме Я. У межах аналітичної психології Самість охоплює свідомі й несвідомі аспекти психіки та слугує теоретичним центром моделі індивідуації. Це історичний юнгіанський конструкт, а не сучасний діагноз, не риса особистості й не науково встановлений «внутрішній центр», який можна безпосередньо виміряти.
Тому Самість не варто ототожнювати із самосвідомістю, Я-концепцією, ідентичністю, самооцінкою або популярним «справжнім Я». У сучасній психології ці слова позначають інші, окремі поняття. Так само юнгіанська Самість не означає, що людина має знищити Его, відкрити приховану «вищу сутність» або пройти універсальний набір духовних стадій.
Щоб зрозуміти Самість коректно, важливо читати Юнга історично: простежити, як він розрізняв Его і ширшу психічну цілісність, як пов’язував Самість з індивідуацією та символами і де закінчується його теоретична модель та починається сучасна емпірична психологія.
Самість — що це простими словами
Якщо дуже стисло, Его у Юнга — це центр свідомого досвіду: те «я», з позиції якого людина усвідомлює себе, згадує, планує, приймає рішення і говорить про власний досвід. Самість — ширше поняття. Вона позначає уявну цілісність психіки, що включає і свідоме, і те, що в юнгіанській моделі належить до несвідомого.
Отже, Самість у Юнга не є ще одним словом для Его. Его є частиною більшої психічної системи. Самість же описує цю систему як цілість і водночас — у пізнішій мові Юнга — архетипову тенденцію до цілісності. Це важливе уточнення: йдеться про внутрішню логіку аналітичної психології, а не про доведений біологічний механізм.
Саме через цю різницю старі популярні формули на кшталт «Самість — це самосвідомість» або «Самість — це наша справжня особистість» неточні. Вони зливають кілька різних психологічних традицій в одне слово.
Selbst, Self і українська «Самість»
У німецькомовних працях Юнг використовував слово Selbst. В англомовній традиції його зазвичай передають як Self. Український термін «Самість» потрібен тут не як загальна назва будь-якого переживання себе, а як точний маркер юнгіанського поняття.
Плутанина виникає тому, що англійське self і українські слова «Я», «себе», «самосприйняття», «ідентичність» мають набагато ширше повсякденне й наукове поле. Сучасна психологія використовує цілий набір окремих понять: Я-концепцію, ідентичність, самооцінку, самосприйняття, самосхеми та інші. Вони не є автоматичними перекладами юнгіанської Самості.
Тому в цій статті слово «Самість» з великої літери використовується для історичного поняття аналітичної психології. Коли йдеться про сучасні дослідження уявлень людини про себе, ідентичності чи самооцінки, ці конструкції названо окремо.
Як формувалося поняття Самості у працях Юнга
1921: «Психологічні типи»
Важлива річ, яку часто гублять популярні перекази: розрізнення Его і Самості у Юнга чітко присутнє вже в першому німецькому виданні Psychologische Typen — «Психологічні типи», виданому 1921 року в Цюриху видавництвом Rascher & Cie. У словниковій частині книги Юнг описує Я як центр поля свідомості, але не як тотожність усієї психіки. Самість у цій логіці є ширшою величиною, оскільки охоплює також несвідоме.
Це означає, що Aion 1951 року не «створив» поняття Самості. Пізніша книга зробила його однією з центральних тем зрілої системи Юнга, але базове розрізнення між Его та ширшою психічною цілісністю було сформульоване раніше.
1928: відносини між Я і несвідомим
Наступний важливий контекст — праця Die Beziehungen zwischen dem Ich und dem Unbewussten, опублікована німецькою 1928 року в Дармштадті у видавництві Otto Reichl. Тут у центрі стоїть проблема того, як свідоме Я співвідноситься з несвідомими змістами й як Юнг уявляє психологічну диференціацію та індивідуацію.
Для історії поняття це важливо, бо Самість у Юнга поступово стає не просто назвою «всього психічного», а вузлом його моделі розвитку особистості. Водночас не слід читати цю книгу як сучасний емпіричний підручник: поняття несвідомого, архетипів і індивідуації тут належать до юнгіанської теоретичної системи.
1944: «Психологія і алхімія»
У Psychologie und Alchemie — «Психологія і алхімія», виданій 1944 року в Цюриху у Rascher, Юнг розгортає символічну мову Самості через алхімічні образи, кола, четверичності та мотиви поєднання протилежностей. У пізнішому англомовному зібранні творів ця праця становить дванадцятий том.
Саме тут особливо помітний стиль зрілого Юнга: клінічні спостереження, історія релігій, алхімія, міфологія та символічна інтерпретація поєднуються в одну модель. Для історії ідей це впливова конструкція. Для сучасної науки важливо інше: подібність символів у різних текстах або снах сама по собі не доводить існування окремого універсального архетипового механізму.
1951: «Aion»
У 1951 році Rascher видав у Цюриху Aion: Untersuchungen zur Symbolgeschichte — «Aion: дослідження з історії символів». Це точна назва першого видання. У книзі Юнг докладно розглядає Его, Тінь, Аніму й Анімус, Самість, релігійну символіку та структури, які він пов’язував із психічною цілісністю.
В офіційних рефератах зібрання творів International Association for Analytical Psychology підкреслено характерне для Юнга розрізнення: Его є центром свідомості, але не центром усієї особистості; Самість у його моделі має ширший статус. Саме Aion став одним із головних текстів для пізнішої юнгіанської дискусії про Самість.
Его і Самість: у чому різниця
Его у моделі Юнга
Его, або свідоме Я, у Юнга організує переживання, які людина визнає як «мої»: спогади, наміри, думки, сприйняття та інші змісти свідомості. Це не синонім егоїзму. Людина з функціональним Его не стає через це самозакоханою, жорсткою чи нездатною до емпатії.
Так само помилково говорити, що Его у Юнга — це те, що «лежить поза свідомістю». Навпаки, саме зв’язок із свідомістю є ключовою частиною його визначення Его.
Самість у моделі Юнга
Самість позначає ширшу психічну цілісність. Вона включає Его, але не зводиться до нього. У зрілій системі Юнг також описує Самість як архетип цілісності та як символічний центр, навколо якого він інтерпретує процес індивідуації.
Коли Юнг пише про Самість як про центр або цілісність психіки, це твердження всередині його метапсихологічної моделі. Сучасна психологія не має загальноприйнятого тесту, біомаркера або нейронного показника, який безпосередньо вимірював би «юнгіанську Самість».
Его не потрібно «знищувати»
Популярна духовна мова іноді перетворює відмінність Его і Самості на сюжет про «смерть Его». Це не точне резюме юнгіанської моделі. Его потрібне для орієнтації у свідомому житті, відповідальності, пам’яті, планування та розрізнення внутрішнього і зовнішнього.
Проблемою в юнгіанській теорії є не саме існування Его, а його можливе ототожнення з усією особистістю або, навпаки, захоплення несвідомими образами так, що критичне Я втрачає орієнтацію. Тому коректніше говорити про відносини між Его і ширшою психічною системою, а не про перемогу одного над іншим.
Самість та індивідуація
Індивідуація — центральний процес у аналітичній психології Юнга. У найзагальнішому вигляді це його модель поступової диференціації та інтеграції різних аспектів психіки. Самість у цій схемі виконує роль образу або принципу цілісності, відносно якого Юнг описує розвиток.
Це не означає, що індивідуація має фіксований маршрут із однаковими стадіями для всіх людей. Не існує науково затвердженого тесту, який показує «відсоток досягнутої Самості», а завершення індивідуації не можна прирівнювати до психічного здоров’я, просвітлення чи успіху.
У клінічній та історичній юнгіанській традиції поняття може допомагати ставити запитання про внутрішні суперечності, життєві ролі, цінності, повторювані образи та способи ставлення до несвідомого досвіду. Але це інтерпретаційна рамка, а не універсальний норматив того, якою повинна стати людина.
Чи є Самість архетипом
У зрілій аналітичній психології Юнг справді говорить про архетип Самості. Так він намагався описати універсальну форму психічної цілісності, яка, на його думку, проявляється через різні символічні образи. До них він відносив коло, квадрат, четверичність, мандалу, деякі релігійні постаті та алхімічні мотиви.
Проте фраза «Самість є архетипом» не повинна читатися як сучасний лабораторно встановлений факт. Архетип у Юнга — теоретичний конструкт його аналітичної психології. Сучасні дослідження пам’яті, особистості, культури чи нейронауки не підтверджують автоматично юнгіанську онтологію лише тому, що люди в різних культурах можуть створювати схожі геометричні або міфологічні образи.
Тому коректна енциклопедична формула така: у теорії Юнга Самість має архетиповий статус; сучасна наука не розглядає цей статус як самостійно доведений психічний механізм.
Мандала, четверичність і символи Самості
Мандала у Юнга
Юнг багато працював із мандалоподібними зображеннями — колами, симетричними композиціями, квадратами в колі та іншими центрованими структурами. Він інтерпретував їх як можливі символи порядку, цілісності та Самості, особливо коли такі образи з’являлися у сновидіннях, фантазіях або спонтанних малюнках.
Однак мандала не є діагностичним тестом. Її поява у малюнку не означає, що людина «досягла Самості», перебуває на певній стадії індивідуації або має конкретний психічний стан. Значення образу залежить від контексту, а юнгіанське прочитання залишається інтерпретацією.
Релігійні та алхімічні символи
У Aion, «Психології і алхімії» та пізніших працях Юнг порівнював образи Самості з Христом, алхімічним каменем, мотивами поєднання протилежностей, колами й четверичностями. Для нього це була спроба показати історичну повторюваність символів цілісності.
Такі паралелі важливі для історії аналітичної психології, релігієзнавства та культурної рецепції Юнга. Але їх не слід перетворювати на твердження, що релігійні символи мають одне приховане психологічне значення або що алхіміки «несвідомо відкрили» сучасну психологію. Це юнгіанська інтерпретація історичного матеріалу.
Тінь, Персона, Аніма й Анімус: як вони пов’язані із Самістю
У популярних схемах інколи малюють акуратну драбину: спочатку Персона, потім Тінь, далі Аніма або Анімус і нарешті Самість. Така інфографіка зручна, але надто спрощує Юнга. Його тексти не дають універсального протоколу розвитку, який усі люди проходять в однаковому порядку.
Персона у юнгіанській моделі описує соціально спрямований образ і ролі людини. Тінь — ті аспекти особистості, які свідомий образ Я не визнає або не включає. Аніма й Анімус у класичній моделі Юнга пов’язані з історично бінарними уявленнями про «внутрішнє жіноче» у чоловіка та «внутрішнє чоловіче» у жінки; сьогодні ця гендерна схема потребує критичного контексту.
Самість у цьому колі понять не є «останнім персонажем» внутрішнього театру. Це ширша теоретична цілісність, відносно якої Юнг осмислював взаємодію свідомих і несвідомих аспектів психіки.
Самість, сновидіння та активна уява
Юнг вважав сновидіння і фантазії важливими матеріалами для дослідження несвідомого. У юнгіанській роботі образи можуть розглядатися у зв’язку з Его, Тінню, Самістю та іншими поняттями. Наприклад, центроване коло у сні може бути прочитане як можливий образ цілісності.
Але сон не містить готової етикетки «це Самість». Немає універсального словника, де один символ завжди означає один архетип. Сучасна наука про сновидіння досліджує сон, пам’ять, емоції, повторення денного досвіду та інші процеси іншими методами; це не є прямим підтвердженням юнгіанської символічної теорії.
Активна уява також належить до історичної юнгіанської традиції. Під час неї людина свідомо взаємодіє з образами та фантазіями замість того, щоб просто спостерігати їх. Таку практику не варто подавати як самодопомогу без меж: інтенсивна робота з образами може бути дезорганізуючою для людей у гострих психотичних, маніакальних або інших нестабільних станах.
Як поняття Самості використовують у юнгіанській психотерапії
У юнгіанській психотерапії Самість може бути мовою для розмови про цілісність, конфлікти між свідомою позицією та неприйнятими аспектами досвіду, повторювані символи, життєві переходи і відчуття сенсу. Терапевт може досліджувати, як людина організовує свій досвід, де надто жорстко ототожнюється з певною роллю або де не помічає суперечливих частин себе.
Це не означає, що терапевт здатен об’єктивно визначити, «чого хоче Самість», або повідомити клієнтові його справжнє призначення. Подібна позиція створювала б ризик нав’язування інтерпретації. Відповідальна психотерапія залишає місце для невизначеності, перевірки значення разом із клієнтом і відмінності між символічною гіпотезою та фактом.
Також не можна переносити доказовість психодинамічної психотерапії загалом на специфічне твердження про Самість. Дослідження результатів юнгіанської терапії існують, але вони не доводять окремо реальність архетипу Самості як механізму лікування.
Самість і сучасна психологія: що не варто змішувати
Self як широкий сучасний термін
У сучасній психологічній мові self — дуже широке слово. APA Dictionary of Psychology описує його як сукупність характеристик індивіда і водночас зазначає, що термін використовується по-різному в різних теоретичних традиціях. Тому сама наявність слова self у сучасній статті ще не означає зв’язку з Юнгом.
У дослідженнях можна окремо вивчати уявлення про себе, самооцінку, самосхеми, самосприйняття, агентність, тілесне відчуття себе, автобіографічну безперервність та інші процеси. Вони мають власні операціоналізації й методи вимірювання.
Я-концепція
Я-концепція — це опис та оцінка людиною самої себе: своїх якостей, ролей, здібностей, фізичних і психологічних характеристик. Це набагато ближче до питання «що я думаю про себе?», ніж до юнгіанської Самості як теоретичної цілісності свідомого і несвідомого.
Тому фраза «Самість — це уявлення про себе» змішує два різні рівні. У юнгіанській моделі усвідомлене уявлення про себе належало б радше до свідомої позиції Его, Персони та інших усвідомлюваних образів, а не вичерпувало б Самість.
Ідентичність
Ідентичність стосується відчуття того, ким людина є, її відносної безперервності в часі, важливих характеристик, належностей, ролей, цілей і переконань. Вона може змінюватися протягом життя й досліджується в розвитку, соціальній, особистісній та клінічній психології.
Юнгіанська Самість не є просто іншим словом для особистої або соціальної ідентичності. Людина може мати складну, стабільну або мінливу ідентичність без необхідності описувати це через архетип Самості.
Самооцінка
Самооцінка стосується того, наскільки позитивно чи негативно людина оцінює характеристики, що входять до її Я-концепції. Висока або низька самооцінка не показує, наскільки людина «близька до Самості».
Через це формули на кшталт «розвиток Самості підвищує самоповагу і робить людину щасливішою» не мають достатньої наукової підстави. Вони змішують юнгіанську метапсихологію з емпіричними конструкціями добробуту та самооцінки.
«Справжнє Я» та автентичність
Популярний вислів «справжнє Я» може стосуватися автентичності, власних цінностей, переживання узгодженості або інших теорій. У психоаналізі існує, наприклад, окрема концепція Справжнього і Хибного Я Дональда Віннікотта. Її не слід підміняти юнгіанською Самістю.
У Юнга Самість не означає, що десь під соціальними ролями захована одна незмінна «справжня особистість», яку треба викопати. Індивідуація у його моделі радше пов’язана з напруженням і відносинами між різними частинами психіки, ніж із пошуком єдиного чистого ядра.
Психологія Самості Гайнца Когута
Ще одна важлива межа — психологія Самості Гайнца Когута. Це окрема психоаналітична школа другої половини XX століття, пов’язана з розвитком Самості, емпатією, нарцисизмом і селфоб’єктами. Те, що українською в обох випадках може звучати слово «Самість», не робить моделі Юнга й Когута одним поняттям.
У графі знань їх потрібно тримати окремо: юнгіанська Самість належить до аналітичної психології, а психологія Самості Когута — до іншої психоаналітичної традиції.
Що говорить сучасна наука про юнгіанську Самість
Самість Юнга має великий історичний і культурний вплив, але її науковий статус відрізняється від статусу сучасних психометричних рис або когнітивних конструкцій. Для неї немає загальноприйнятого операціонального визначення, яке дозволяло б незалежним дослідникам вимірювати один і той самий феномен і перевіряти конкретні передбачення з тією точністю, яка очікується від сучасних емпіричних моделей.
Це не робить поняття «безглуздим». Воно може бути продуктивним у історії психології, психотерапевтичній герменевтиці, дослідженні символів, релігії, мистецтва та особистого смислу. Але корисність інтерпретаційної мови і емпірична підтвердженість механізму — різні речі.
Найточніша позиція така: Самість є центральним конструктом аналітичної психології Юнга; її не слід представляти читачеві як встановлений сучасною наукою універсальний центр психіки. Окремі сучасні дослідження self, ідентичності або Я-концепції не є автоматичним доказом юнгіанської моделі.
П’ять популярних міфів про Самість
Міф 1. Самість — це «вище Я»
Юнгіанську Самість часто включають до езотеричної мови «вищого Я», духовних вібрацій або прихованої надсвідомості. Це пізніше змішування традицій. Юнг справді використовував релігійні й метафізично насичені символи, але енциклопедично точніше називати Самість його психологічним конструктом цілісності, а не доведеною надприродною сутністю.
Міф 2. Щоб знайти Самість, треба знищити Его
Ні. Без функціонального Его неможливі стабільна орієнтація, відповідальність і свідоме осмислення досвіду. У юнгіанській логіці йдеться про зміну відносин Его з ширшою психікою, а не про його ліквідацію.
Міф 3. Самість — це справжня особистість під маскою Персони
Персона може бути надто жорсткою, але соціальні ролі не автоматично фальшиві. Людина залишається соціальною істотою. Самість не є просто «справжньою людиною без масок», а Персона не є патологією, яку треба зірвати.
Міф 4. Мандала або особливий сон доводить контакт із Самістю
Символ може бути значущим для людини й може отримати юнгіанське прочитання. Але жодне зображення саме по собі не доводить існування архетипу, не встановлює діагноз і не визначає стадію розвитку.
Міф 5. Досягнення Самості гарантує гармонію
Юнг не пропонує клінічно валідованої програми, після якої конфлікти зникають. Навіть у його власній моделі цілісність включає напруження протилежностей, а не стерильну безконфліктність. Обіцянки «повної гармонії», «життєвої місії» або гарантованого зцілення — це вже популяризація, а не науково обґрунтований висновок.
Як читати поняття Самості відповідально
Корисно тримати одночасно дві перспективи. Перша — історична: Самість справді є одним із центральних понять зрілої аналітичної психології, без якого важко зрозуміти Юнга, його індивідуацію, символічну роботу, Aion, алхімічні й релігійні дослідження.
Друга — наукова: термін не можна переносити в сучасну психологію без перекладу на операціональні поняття. Якщо дослідження вимірює самооцінку, ідентичність, Я-концепцію чи благополуччя, воно говорить саме про ці конструкції. Назвати їх «проявами Самості» можна лише як додаткову юнгіанську інтерпретацію, а не як висновок самого дослідження.
Саме таке подвійне читання дозволяє зберегти історичне значення Юнга без перетворення його теорії на сучасний факт.
Короткий словник
Его, або Я
У моделі Юнга — центр поля свідомості та суб’єкт усвідомлюваного досвіду. Не синонім егоїзму і не вся психіка.
Самість
У аналітичній психології Юнга — ширша психічна цілісність, що охоплює свідоме і несвідоме; у зрілій теорії також архетип цілісності. Історичний теоретичний конструкт.
Індивідуація
Юнгіанська модель розвитку, у якій людина диференціює та інтегрує різні аспекти психіки. Не стандартизована стадійна шкала і не гарантований шлях до здоров’я.
Архетип
У Юнга — гіпотетична універсальна форма або структура колективного несвідомого, яка проявляється через різні образи й мотиви. Не слід подавати як автоматично підтверджений сучасною наукою механізм.
Мандала
Центрована кругова або симетрична форма, яку Юнг часто інтерпретував як символ психічного порядку та Самості. Не діагностичний тест.
Я-концепція
Сучасний психологічний термін для описів та оцінок людиною самої себе. Не синонім юнгіанської Самості.
Часті запитання про Самість
Самість і Его — це одне й те саме?
Ні. У Юнга Его є центром свідомого досвіду, тоді як Самість позначає ширшу психічну цілісність, що включає і свідоме, і несвідоме. Его в цій моделі є частиною, а не синонімом Самості.
Хто ввів поняття Самості в психологію?
Не варто формулювати питання так, ніби Юнг винайшов саме слово або всю ідею self: вона має значно давнішу філософську й психологічну історію. Юнг розвинув специфічне поняття Selbst у межах аналітичної психології та зробив його центральним для своєї моделі індивідуації.
У якій праці Юнг уперше описав Самість?
Розрізнення Его і ширшої Самості чітко є вже у першому виданні «Психологічних типів» 1921 року. Пізніше тема розгортається у працях про Его і несвідоме, «Психології і алхімії» та особливо в Aion 1951 року. Тому називати Aion «першою появою» поняття неточно.
Чи є Самість архетипом?
У зрілій теорії Юнга — так, він описував архетип Самості як принцип або образ психічної цілісності. Це твердження належить до аналітичної психології й не є окремо встановленим сучасним емпіричним механізмом.
Чи означає Самість «справжнє Я»?
Не буквально. Популярна формула «справжнє Я» може стосуватися автентичності або інших теорій, зокрема Віннікотта. Юнгіанська Самість — ширша теоретична цілісність психіки, а не просто прихована автентична особистість під соціальною маскою.
Чи треба позбутися Его, щоб досягти Самості?
Ні. Его необхідне для свідомої орієнтації та відповідальності. У юнгіанській моделі йдеться про відносини Его з іншими аспектами психіки, а не про його знищення.
Чи можна виміряти Самість тестом?
Немає загальноприйнятого сучасного психометричного тесту, який безпосередньо вимірює юнгіанську Самість як валідований універсальний конструкт. Опитувальники самооцінки, Я-концепції або ідентичності вимірюють інші поняття.
Чи є мандала символом Самості?
Юнг часто інтерпретував мандали як символи порядку, цілісності та Самості. Але конкретна мандала не є доказом архетипу і не показує автоматично стадію індивідуації людини.
Як Самість пов’язана з індивідуацією?
У теорії Юнга Самість є образом або принципом цілісності, відносно якого він осмислював індивідуацію. Індивідуація не є стандартизованою програмою з однаковими етапами для всіх і не гарантує психічного здоров’я.
Чим юнгіанська Самість відрізняється від Я-концепції?
Я-концепція — це сукупність описів та оцінок людиною самої себе: рис, ролей, здібностей та інших характеристик. Самість у Юнга — метапсихологічна цілісність, що включає свідоме й несвідоме. Це різні теоретичні рівні.
Чи пов’язана Самість Юнга з психологією Самості Когута?
Це різні традиції. Юнгіанська Самість належить до аналітичної психології. Психологія Самості Гайнца Когута — окрема психоаналітична школа, пов’язана з розвитком Самості, емпатією, нарцисизмом і селфоб’єктами.
Чи доведено існування Самості сучасною наукою?
Ні в тому сенсі, у якому перевіряють операціоналізовані психологічні конструкції. Самість є важливим історичним і клініко-інтерпретаційним поняттям юнгіанської традиції, але не загальноприйнятим емпірично встановленим центром психіки.
Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу
Джерела і бібліографія
C. G. Jung. Psychologische Typen. Zürich: Rascher & Cie., 1921. Перше німецьке видання; первинне джерело для розрізнення Я і Самості.
C. G. Jung. Die Beziehungen zwischen dem Ich und dem Unbewussten. Darmstadt: Otto Reichl, 1928. Бібліографічний запис Deutsche Digitale Bibliothek.
C. G. Jung. Psychologie und Alchemie. Zürich: Rascher, 1944. Бібліографічний запис WorldCat.
C. G. Jung. Aion: Untersuchungen zur Symbolgeschichte. Zürich: Rascher, 1951. Каталог Гайдельберзького університету.
IAAP: AION — Researches into the Phenomenology of the Self. Офіційні реферати зібрання творів Юнга.
APA Dictionary of Psychology: self. Сучасне широке вживання терміна self і відмінності між теоретичними традиціями.
APA Dictionary of Psychology: self-concept. Визначення Я-концепції.
APA Dictionary of Psychology: identity. Визначення ідентичності.
APA Dictionary of Psychology: self-esteem. Визначення самооцінки.
APA Dictionary of Psychology: self psychology. Для розмежування з психологією Самості Гайнца Когута.
Підсумок
Самість у психології Юнга — не самосвідомість, не самооцінка і не приховане «вище Я». Це центральне поняття аналітичної психології, яким Юнг позначав ширшу за Его психічну цілісність і яке згодом пов’язав з архетипами, індивідуацією та символами цілісності.
Історично поняття чітко присутнє щонайменше у «Психологічних типах» 1921 року і отримує дедалі ширше розгортання в працях про відносини Его й несвідомого, алхімію та в Aion 1951 року. Сучасна психологія використовує інші, точніше операціоналізовані поняття для дослідження Я-концепції, ідентичності, самооцінки та інших аспектів self.
Тому найкращий спосіб читати Самість — як впливову історико-теоретичну модель: достатньо серйозно, щоб не спрощувати Юнга, і достатньо критично, щоб не видавати символічну метапсихологію за встановлений факт.