Роберт Маккрей: п’ятифакторна модель, NEO, Велика п’ятірка та розвиток рис особистості

3 вер.

Читати 7 хв

Оновлено: 6 днів тому

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 3 вересня 2026 · Редакційна політика

Роберт Роджер Маккрей — американський психолог особистості, один із найвпливовіших дослідників сучасної психології рис. Його ім’я тісно пов’язане з п’ятифакторною моделлю особистості, родиною опитувальників NEO та п’ятифакторною теорією, яку він розробляв разом із Полом Т. Костою-молодшим. Водночас історія Великої п’ятірки почалася задовго до їхньої співпраці, тому внесок Маккрея важливо описувати точніше, ніж популярна формула «автор Big Five».

Для психології особистості Маккрей важливий передусім тим, що допоміг перетворити п’ятифакторну структуру рис із набору факторно-аналітичних спостережень на велику емпіричну дослідницьку програму: з інструментами вимірювання, перевіркою узгодженості самооцінок і оцінок інших людей, дослідженнями вікової динаміки та міжкультурними порівняннями.

ПРАКТИКА ХАБУ

Побачити п’ятифакторний профіль на практиці

Пройдіть короткий Mini-IPIP і подивіться п’ять рис як окремі континууми. Результат — описовий профіль, а не діагноз, тип або рейтинг особистості.

Пройти тест Big Five

Читайте також: Як оцінювати психологічні тести

Хто такий Роберт Маккрей

Роберт Роджер Маккрей народився 28 квітня 1949 року в Мерівіллі, штат Міссурі, США. У 1971 році він здобув ступінь бакалавра з філософії в Університеті штату Мічиган. У Бостонському університеті отримав ступінь магістра з психології особистості у 1974 році та докторський ступінь у 1976 році.

Значна частина його наукової кар’єри була пов’язана з Національним інститутом старіння США, що входить до Національних інститутів здоров’я. Саме поєднання психології рис із дослідженнями дорослого розвитку й старіння стало однією з центральних ліній його роботи. У 2009 році Маккрей вийшов на пенсію з Лабораторії особистості та пізнання Національного інституту старіння, але продовжив наукові публікації.

Чому Маккрея пов’язують із Великою п’ятіркою

П’ятифакторна модель особистості, або Five-Factor Model (FFM), описує широкі індивідуальні відмінності через п’ять вимірів. У популярних текстах її часто називають Великою п’ятіркою, або Big Five. Ці назви позначають дуже близькі дослідницькі традиції, хоча конкретні інструменти, назви факторів і спосіб їх операціоналізації можуть відрізнятися.

нейротизм — схильність до частіших і сильніших негативних емоційних станів та емоційної нестабільності;
екстраверсія — товариськість, активність, наполегливість і схильність переживати позитивні емоції;
відкритість до досвіду — інтерес до нових ідей, переживань, уяви, естетики та інтелектуальної складності;
доброзичливість — орієнтація на співпрацю, довіру, турботу про інших і менш конфронтаційний стиль взаємодії;
сумлінність — організованість, самодисципліна, надійність і спрямованість на досягнення цілей.

Це виміри, а не п’ять типів людей. Людина має певний рівень кожної риси, а психологічний профіль формується їхнім поєднанням. Саме така метрична логіка зробила п’ятифакторну модель зручною для досліджень: вона дозволяє порівнювати індивідуальні відмінності без поділу людей на жорсткі категорії.

Велика п’ятірка існувала до Маккрея і Кости

Маккрей і Коста не створили п’ять факторів з нуля. Їхня робота спиралася на довшу історію лексичних і факторно-аналітичних досліджень особистості. На початку 1960-х Ернест Тьюпс і Реймонд Крістал отримали стійку п’ятифакторну структуру в повторному аналізі наборів рис. Воррен Норман відтворив близьку структуру в 1963 році. Пізніше Льюїс Голдберг розвинув лексичну традицію, систематично досліджував маркери факторів і сприяв закріпленню назви Big Five.

Тому історично точна послідовність виглядає так: ранні факторні результати Тьюпса і Крістала → реплікація Нормана → лексична програма Голдберга → масштабна психометрична, вікова й міжкультурна програма Маккрея та Кости. Це не одна лінія одноосібного авторства, а поступове формування наукової моделі різними дослідницькими групами.

Що саме зробили Маккрей і Коста

Внесок Маккрея і Кости полягає в емпіричному розвитку та операціоналізації п’ятифакторної моделі. Їхні дослідження показували, що п’ять широких вимірів можна виявляти не лише в одному конкретному переліку прикметників чи одному опитувальнику, а в різних інструментах і різних джерелах оцінювання.

вони розвивали психометричні інструменти родини NEO;
перевіряли узгодженість факторів між самооцінками та оцінками інших людей;
досліджували стабільність і зміни рис у дорослому віці та старінні;
проводили масштабні міжкультурні дослідження структури рис;
на основі описової моделі сформулювали ширшу п’ятифакторну теорію особистості.

Ключова стаття Маккрея і Кости 1987 року перевіряла п’ятифакторну модель на самооцінках і оцінках однолітків, використовуючи різні способи вимірювання. Результати підтримали узагальнюваність п’яти факторів між інструментами та спостерігачами. Огляд Маккрея й Олівера Джона 1992 року систематизував історію, докази й застосування моделі та став одним із найвідоміших викладів FFM.

NEO: як модель перетворилася на систему вимірювання

Одна з найвідоміших частин спадщини Маккрея й Кости — родина опитувальників NEO. Назва NEO походить від трьох доменів, які були в центрі ранньої версії інструменту: нейротизму, екстраверсії та відкритості до досвіду. У процесі розвитку системи вона була розгорнута до повної п’ятифакторної структури.

NEO Personality Inventory було опубліковано в 1985 році. Переглянуту версію NEO-PI-R видано у 1992 році; вона дала детальнішу оцінку п’яти доменів і їхніх фасет. Коротший NEO Five-Factor Inventory використовується для компактнішого вимірювання п’яти широких факторів. Пізніша версія NEO-PI-3 була створена з більш читабельними формулюваннями частини пунктів.

Опитувальники NEO є інструментами оцінювання рис, а не клінічними діагнозами. Їхні результати описують положення людини на континуальних вимірах і мають інтерпретуватися відповідно до призначення конкретної версії, нормативної вибірки та психометричних властивостей перекладу або адаптації.

П’ятифакторна модель і п’ятифакторна теорія — не одне й те саме

Це принципове розрізнення. П’ятифакторна модель описує структуру широких рис: вона відповідає на питання, які великі виміри стабільно організовують індивідуальні відмінності. П’ятифакторна теорія, або Five-Factor Theory (FFT), — ширша пояснювальна система, яку Маккрей і Коста розробляли на основі цієї моделі.

У п’ятифакторній теорії базові тенденції, до яких належать риси, розрізняються з характерними адаптаціями — цілями, звичками, установками, ролями, навичками й іншими формами пристосування до життєвого середовища. Теорія також описує місце Я-концепції, зовнішніх впливів і життєвого досвіду. Тому FFT претендує на пояснення того, як відносно стабільні диспозиції взаємодіють із мінливими формами життя людини, а не лише на перелік п’яти факторів.

Чи стабільні риси особистості протягом життя

Роботи Маккрея й Кости сильно вплинули на уявлення про стабільність особистості, але сучасна картина складніша за формулу «риси не змінюються». Дослідження одночасно показують диференційну стабільність — люди частково зберігають своє відносне місце серед однолітків — і закономірні середні зміни рівнів окремих рис із віком.

Огляд Пола Кости, Роберта Маккрея та Корінни Льокенгофф 2019 року підсумував дані про стабільність і дозрівання рис упродовж життя. Автори відзначили надійність багатьох вікових закономірностей, але також підкреслили, що пояснити точні механізми зміни особистості складніше, ніж описати самі зміни. Сучасна психологія рис тому говорить не про нерухомість особистості, а про поєднання стабільності й розвитку.

Міжкультурні дослідження: від «універсальності» до точнішої картини

У статті 1997 року Маккрей і Коста описували структуру рис як можливу людську універсалію, спираючись на дані перекладів NEO-PI-R. Ця робота стала важливою історичною віхою: п’ятифакторну модель почали активно перевіряти далеко за межами англомовних вибірок.

Сучасна оцінка обережніша. Огляд 233 публікацій про міжкультурну психометрію інструментів Big Five показав сильну доказову базу для NEO-PI-R і низки інших інструментів, але не виявив повної скалярної інваріантності для жодного з розглянутих опитувальників. Це означає, що відтворення загальної структури рис ще не гарантує, що середні бали різних культур можна прямо порівнювати без додаткової перевірки еквівалентності вимірювання.

Що Велика п’ятірка справді може прогнозувати

П’ятифакторна модель має значну прогностичну цінність. Великий проспективний мегааналіз, що об’єднав 171 395 учасників із десяти довготривалих панелей, виявив стійкі зв’язки рис Big Five з широким колом подальших життєвих результатів. Водночас сила частини зв’язків змінювалася залежно від набору статистичних коваріат, а сам прогноз не дорівнює причинному поясненню.

Риса є статистичним предиктором, а не сценарієм долі. Висока або низька позиція на певному вимірі не визначає конкретну поведінку в кожній ситуації. На поведінку впливають контекст, мотивація, навички, соціальні ролі, культура, життєві події та взаємодія людини з середовищем.

Критика та межі п’ятифакторного підходу

Вплив FFM не скасовує її меж. Одна з найвідоміших критичних оцінок належить Дену Макадамсу: він визнавав силу Великої п’ятірки як таксономії широких диспозицій, але наголошував, що вона не охоплює всю організацію особистості та не пояснює сама по собі причинні механізми поведінки, життєві цілі, особисті смисли й наративну ідентичність.

FFM добре описує широкі диспозиції, але не є повною картою індивідуальної особистості;
опис риси не є автоматичним поясненням того, чому конкретна людина діє певним чином у конкретній ситуації;
порівняння культур потребує перевірки еквівалентності вимірювання, а не лише перекладу опитувальника;
різні інструменти Big Five не є взаємозамінними: вони можуть відрізнятися фасетами, формулюваннями та психометричними властивостями;
п’ятифакторна модель і п’ятифакторна теорія мають різні наукові функції — описову й пояснювальну.

Маккрей після Національного інституту старіння

Після виходу на пенсію у 2009 році Маккрей не припинив наукової роботи. Його пізніші публікації стосуються причинного статусу рис, розвитку п’ятифакторної теорії та концептуальних основ психології рис. У 2024 році він опублікував статтю про філософські засади психології рис, продовживши дискусію про те, що саме означає вважати рису реальною психологічною властивістю, а не лише статистичним описом.

Ключові праці Роберта Маккрея

McCrae RR, Costa PT Jr. Validation of the five-factor model of personality across instruments and observers. Journal of Personality and Social Psychology. 1987;52(1):81–90.
McCrae RR, John OP. An introduction to the five-factor model and its applications. Journal of Personality. 1992;60(2):175–215.
McCrae RR, Costa PT Jr. Personality trait structure as a human universal. American Psychologist. 1997;52(5):509–516.
McCrae RR, Costa PT Jr. A Five-Factor Theory of Personality. У: Handbook of Personality: Theory and Research. 2-ге видання. 1999.
McCrae RR, Costa PT Jr, Martin TA. The NEO-PI-3: a more readable revised NEO Personality Inventory. Journal of Personality Assessment. 2005;84(3):261–270.
Costa PT Jr, McCrae RR, Löckenhoff CE. Personality Across the Life Span. Annual Review of Psychology. 2019;70:423–448.

Вплив Маккрея на сучасну психологію особистості

Робота Маккрея допомогла створити спільну емпіричну мову для дослідження рис. Завдяки цьому результати різних досліджень стало легше зіставляти, а п’ятифакторні показники почали систематично використовувати в психології розвитку, організаційній психології, дослідженнях здоров’я, соціальній психології та поведінковій генетиці.

Його наукова спадщина складається не з одного «відкриття Великої п’ятірки», а з кількох пов’язаних внесків: розвитку NEO-інструментів, емпіричної перевірки п’ятифакторної структури, досліджень рис упродовж життя, міжкультурної програми та побудови Five-Factor Theory. Саме таке розрізнення найточніше показує місце Маккрея в історії психології.

Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу

Для ширшого контексту дивіться матеріали про структуру особистості, екстраверсію, інтроверсію та емоційну стабільність. П’ятифакторна модель і п’ятифакторна теорія в каноні розглядаються як окремі сутності: перша описує структуру широких рис, друга є ширшою теоретичною системою Маккрея й Кости.

Пов’язані статті

Структура особистості: що це, сучасні моделі рис і підходи Фройда, Юнга та Кернберга

Екстраверсія: що це, хто такий екстраверт, Юнг і сучасна психологія

Інтроверсія: хто такий інтроверт, Юнг і сучасна психологія

Емоційна стабільність: що це, як проявляється та зв’язок із нейротизмом

Психологічна енкциклопедія