Ренсіс Лайкерт: шкала Лайкерта, вимірювання установок і організаційні дослідження
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 · Редакційна політика
Ренсіс Лайкерт (Rensis Likert; 1903–1981) — американський соціальний та організаційний психолог, дослідник опитувань і один із ключових методологів XX століття, чиє ім’я закріпилося одразу у двох різних традиціях. У психометрії він відомий завдяки техніці сумованих оцінок, з якої виросло сучасне поняття шкали Лайкерта. В організаційних дослідженнях — завдяки роботам про стилі управління, групові процеси, комунікацію, участь працівників у прийнятті рішень і так звану модель зв’язувальних ланок (linking-pin model). Roper Center та Центр досліджень опитувань Університету Мічигану описують його як одного з піонерів наукового опитування і першого керівника дослідницьких структур, з яких сформувався сучасний Інститут соціальних досліджень.
Його спадщина потребує двох важливих розрізнень. Перше: один пункт із відповідями «повністю не згоден — … — повністю згоден» не є всією шкалою Лайкерта; це окремий пункт типу Лайкерта, а шкала в класичній логіці складається з кількох пунктів, об’єднаних у сумарний показник. Друге: організаційні моделі Лайкерта — історично впливові теоретичні конструкції середини XX століття, а не сучасні універсальні закони ефективного менеджменту. Їх варто читати як частину розвитку організаційної психології, порівнюючи з новішими емпіричними моделями, а не як готову нормативну інструкцію для будь-якої організації.
Ренсіс Лайкерт коротко
Ренсіс Лайкерт народився 1903 року в Шаєнні, штат Вайомінг, і помер 1981 року в Енн-Арборі, штат Мічиган. За даними Roper Center, він завершив бакалаврське навчання в Університеті Мічигану у 1926 році та здобув ступінь доктора філософії (PhD) у Колумбійському університеті у 1932 році. Американська психологічна асоціація реєструє його меморіальну статтю в American Psychologist як «Rensis Likert (1903–1981)».
Галузі його роботи перетиналися: соціальна психологія, організаційна психологія, дослідження громадської думки, методологія опитувань, психометричне шкалювання, дослідження організацій. У 1946 році він разом з Ангусом Кемпбеллом та іншими дослідниками прибув до Університету Мічигану для створення Центру досліджень опитувань; у 1949 році став першим директором Інституту соціальних досліджень. Офіційна історія ISR прямо називає його першим директором інституту і розробником шкали Лайкерта.
Серед професійних визнань — президентство в Американській статистичній асоціації (ASA) у 1959 році, що підтверджує Американська статистична асоціація, обрання у 1960 році до Американської академії мистецтв і наук, почесний докторський ступінь Тілбурзького університету у 1967 році та нагорода AAPOR за визначний внесок у дослідження громадської думки у 1973 році, зафіксована в офіційному переліку AAPOR.
Від інженерії до соціальної психології
Лайкерт починав навчання в Університеті Мічигану з цивільної інженерії. У біографічному нарисі, перевиданому Американською статистичною асоціацією, Леслі Кіш описує поворот до соціальних наук після університетського курсу соціології: інтерес Лайкерта змістився від технічних систем до поведінки людей і груп. Він завершив бакалаврську освіту з соціології у 1926 році, певний час навчався в Union Theological Seminary, а потім продовжив вивчати психологію в Колумбійському університеті, де його докторська робота була пов’язана з вимірюванням ставлень. Американська статистична асоціація
Цей біографічний поворот добре пояснює подальшу траєкторію його досліджень. Лайкерта цікавило, як перетворити складні соціально-психологічні явища — ставлення, думки, групові відносини, довіру, участь, сприйняття керівництва — на дані, які можна систематично збирати, порівнювати й аналізувати. Саме тому психометрія, опитування й організаційні дослідження в його роботі не були трьома випадковими темами. Вони були трьома застосуваннями однієї проблеми: як вимірювати соціально-психологічну реальність без редукції її до одного прямого запитання.
1932 рік: A Technique for the Measurement of Attitudes
Докторська праця Лайкерта A Technique for the Measurement of Attitudes була опублікована 1932 року як випуск 140 Archives of Psychology. Бібліографічні записи University of Pennsylvania та Wellcome Collection підтверджують 55-сторінкове видання і те, що воно також було подане як PhD-дисертація в Колумбійському університеті.
Історична задача Лайкерта полягала у вимірюванні ставлення (attitude) — через серію висловлювань, на які респонденти давали впорядковані відповіді. У сучасному українському пошуку часто вживається формула «вимірювання установок», тому саме її використано в заголовку цієї сторінки. У методологічному тексті корисно пам’ятати, що англійське attitude не завжди тотожне всім значенням українського терміна «установка»; у контексті Лайкерта йдеться передусім про вимірюване ставлення до об’єкта, твердження або соціального питання.
Ключова ідея була сумативною. Дослідник не мав робити далекосяжний висновок з одного висловлювання. Кілька змістово пов’язаних пунктів давали серію відповідей, які кодувалися в одному напрямку і могли поєднуватися у сумарний показник. Саме ця логіка відрізняє історичну шкалу Лайкерта від простої рейтингової шкали або одного запитання з п’ятьма кнопками.
Пункт Лайкерта і шкала Лайкерта — не одне й те саме
Пункт типу Лайкерта — окреме твердження або запитання з упорядкованими категоріями відповіді. Шкала Лайкерта у строгішому психометричному сенсі — багатопунктовий інструмент, у якому кілька індикаторів спроєктовано для вимірювання визначеного конструкта і об’єднано за обґрунтованим правилом. Сучасний огляд Джебб, Нґ і Тей (2021) наголошує, що розроблення шкал Лайкерта включає визначення конструкта, створення пунктів, аналіз структури, оцінювання точності та накопичення доказів валідності.
Тому фраза «я використав шкалу Лайкерта від 1 до 5» часто описує лише формат категорій відповіді. Вона ще нічого не говорить про те, чи існує багатопунктова шкала, що саме вона вимірює, як сформовано показник, чи є дані про надійність, внутрішню узгодженість, внутрішню структуру та валідність. Ці питання належать до сучасної психометрії, а не вирішуються самим прізвищем Лайкерта.
Так само числове кодування 1–5 не доводить рівність психологічних відстаней між категоріями. На рівні окремого пункту відповіді природно мають порядок; подальша статистична модель залежить від об’єкта аналізу, кількості пунктів, розподілу даних і припущень моделі. Детальне розрізнення між номінальною, порядковою, інтервальною та шкалою відношень розглянуто в матеріалі «Шкали вимірювання».
Що змінилося в психометрії після Лайкерта
Метод 1932 року має історичне значення, але сучасна оцінка психологічного інструмента значно ширша. «Стандарти освітнього та психологічного тестування» (Standards for Educational and Psychological Testing), спільно розроблені AERA, APA та NCME, розглядають якість тестового використання через систему доказів, пов’язаних з інтерпретацією балів і конкретним застосуванням. Сучасна психометрія не надає статус «валідного тесту» лише тому, що питання мають формат Лайкерта або що внутрішня узгодженість є високою.
Зокрема, альфа Кронбаха не є універсальним сертифікатом якості. Внутрішня узгодженість не дорівнює одновимірності, надійність не дорівнює валідності, а статистично значуща кореляція не доводить, що інструмент вимірює заявлений конструкт. Історичний внесок Лайкерта краще розуміти як сильний методологічний старт, після якого теорія вимірювання, факторні моделі, теорія відповіді на завдання (IRT), дослідження процесів формування відповіді й справедливості вимірювання та сучасна теорія валідності суттєво розширили вимоги до психологічних шкал.
Це розрізнення особливо важливе у клінічних контекстах. Формат Лайкерта сам по собі не є діагностичним методом. Скринінговий опитувальник, навіть коли його пункти мають п’яти- або семикатегоріальні відповіді, залишається скринінговим інструментом у межах свого призначення. Один показник, одне порогове значення або один симптом не встановлює діагноз; значення мають популяція, норми, базова частота, валідність, надійність, чутливість, специфічність, позитивна й негативна прогностична цінність та ширший процес психологічного оцінювання.
Лайкерт і розвиток наукових опитувань
Після захисту докторської дисертації Лайкерт працював у Нью-Йоркському університеті (New York University), а згодом перейшов до прикладних досліджень. Roper Center пов’язує його з Відділом програмних опитувань (Division of Program Surveys) у Бюро сільськогосподарської економіки Міністерства сільського господарства США та з відділом дослідження морального стану U.S. Strategic Bombing Survey під час Другої світової війни. Ця частина кар’єри була важливою не лише адміністративно: вона формувала середовище, у якому методи вибіркових опитувань, інтерв’ювання і вимірювання громадської думки ставали масштабними дослідницькими технологіями.
Університет Мічигану Центр досліджень опитувань також приписує Лайкерту розвиток відкритих запитань у дослідженнях опитувань у 1930-х роках. Для історії досліджень опитувань це принципово: методологія опитування — це не тільки шкала відповіді, а цілий ланцюг від формулювання питання та інтерв’ювання до вибірки, кодування, аналізу і тлумачення.
У 1946 році Рада регентів Університету Мічигану схвалила створення Проєкту соціально-наукових опитувань (Social Science Surveys Project), який невдовзі перетворився на Центр досліджень опитувань під керівництвом Лайкерта. У 1949 році Центр досліджень опитувань об’єднався з Центром досліджень групової динаміки, утворивши Інститут соціальних досліджень. Офіційна історія SRC та офіційна історія ISR документують цей інституційний перехід. Для Лайкерта це означало перехід від окремих методів до побудови великої дослідницької інфраструктури соціальної науки.
Організаційна психологія: друга велика лінія роботи Лайкерта
Ім’я Лайкерта часто звужують до шкали відповідей, але в Університеті Мічигану його прямо називають організаційним психологом. У 1950–1960-х роках він розгорнув програму організаційних досліджень, у якій аналізував зв’язки між стилем керівництва, довірою, комунікацією, участю у прийнятті рішень, груповими процесами та показниками організаційної роботи. New Patterns of Management (1961) і The Human Organization: Its Management and Value (1967) стали головними книжковими викладами цієї програми.
Ці праці належать до історичного контексту післявоєнної організаційної психології. Вони поєднували емпіричні спостереження з теоретичними узагальненнями про те, як організаційні системи впливають на поведінку людей. Їхній науковий статус сьогодні слід читати саме так: як впливову історичну модель і програму досліджень, частина понять якої стала мовою подальших досліджень, але окремі нормативні твердження не можна автоматично переносити на сучасні організації без нової емпіричної перевірки.
Чотири системи управління Лайкерта
Найвідомішою організаційною схемою Лайкерта стали чотири системи управління. Центр досліджень опитувань Університету Мічигану описує діапазон від Системи 1 — експлуататорсько-авторитарної — до Системи 4 — партисипативно-групової. У книгах Лайкерта між крайніми полюсами розташовані Система 2 — прихильно-авторитарна — та Система 3 — консультативна. Це континуум організаційних режимів, у якому змінюються довіра, характер контролю, участь у рішеннях, напрямок комунікації та спосіб мотивації.
Система 1 — експлуататорсько-авторитарна
У цій моделі влада концентрується нагорі, довіра до підлеглих мінімальна, рішення здебільшого централізовані, а взаємодія організована через жорсткий контроль. Лайкерт описував її як крайній авторитарний полюс своєї системи.
Система 2 — прихильно-авторитарна
Керівництво зберігає домінантну позицію, але допускає обмежені форми довіри, винагороди та делегування. Підлеглі можуть мати певний простір дії, проте основна структура влади залишається вертикальною.
Система 3 — консультативна
У цій системі зростають двостороння комунікація, консультації та залучення працівників, хоча ключові рішення залишаються переважно у верхніх рівнях управління.
Система 4 — партисипативно-групова
Система 4 була для Лайкерта найбільш участницькою моделлю: значна довіра, групове прийняття рішень, широка комунікація і взаємний вплив. Саме ця система найбільш пов’язана з його концепцією партисипативного управління. Важливо не перетворювати цю класифікацію на сучасний універсальний рейтинг стилів. Це історична модель, сформована в певній дослідницькій традиції та економічному контексті середини XX століття.
Модель зв’язувальних ланок: організація як мережа пов’язаних груп
Ще одна відома ідея Лайкерта — модель зв’язувальних ланок (linking-pin model). Тілбурзький університет називає її поряд зі шкалою Лайкерта та дослідженнями стилів управління серед його ключових внесків, а New Patterns of Management містить концепцію взаємопов’язаних груп. Її базова логіка полягає в тому, що організаційні рівні не мають існувати як ізольовані вертикальні шари: окремі учасники, особливо керівники, можуть бути членами двох суміжних груп і передавати інформацію, вплив та координацію між ними.
У сучасній мові це легко зіставити з питаннями координації, міжкомандних зв’язків і мережевої структури організацій, але таке зіставлення є інтерпретацією, а не доказом, що всі сучасні мережеві моделі походять безпосередньо від Лайкерта. Його концепція зв’язувальних ланок має історичне авторство і конкретний теоретичний контекст; сучасний аналіз організаційних мереж розвивалася значно ширше.
Причинні, проміжні та результативні змінні
В організаційних роботах Лайкерт намагався пояснити не тільки кореляції між «хорошим керівництвом» і продуктивністю, а й послідовність організаційних процесів. У New Patterns of Management і The Human Organization він розрізняв управлінські умови, проміжні процеси та кінцеві результати. До управлінських умов могли належати стилі керівництва й організаційні практики; до проміжних — довіра, комунікація, групова взаємодія, мотивація; до результатів — продуктивність, витрати та інші організаційні показники.
Історично це був важливий крок від простого опису стилів до моделі механізмів. Сучасний дослідник, однак, не повинен читати цю схему як автоматично встановлений причинний ланцюг. Причинний висновок потребує відповідного дизайну, контролю альтернативних пояснень, часової структури даних і статистичного аналізу. Те, що модель називає змінну «причинною», не робить причинність емпірично доведеною.
Вимірювання організації: сильна ідея та її межі
Однією з наскрізних ідей Лайкерта було використання систематичного вимірювання для розуміння організації. У його працях опитування працівників, індекси організаційного клімату та показники взаємодії мали стати джерелом управлінської інформації. Це історично пов’язує його психометричну роботу з організаційною: в обох випадках латентне соціально-психологічне явище намагалися представити через структуру множинних індикаторів.
Сучасна практика додає жорсткіші вимоги. Якщо організація вимірює «довіру», «залученість», «психологічну безпеку» або «якість керівництва» через анкету, назва конструкта не є доказом того, що показник має заявлене значення. Потрібні теоретичне визначення, валідні пункти, дані про структуру, надійність, інваріантність вимірювання при порівнянні груп, а також аналіз того, чи не створює спосіб використання балів небажаних стимулів або несправедливих рішень.
Особливо небезпечно використовувати анонімне опитування як псевдоточний рейтинг окремих працівників або керівників, якщо інструмент не був валідований для індивідуальних рішень. Групова діагностика організаційного клімату, дослідницька шкала та інструмент для кадрового рішення мають різні призначення і тому потребують різного рівня доказів.
Від шкали ставлень до досліджень опитувань
Внесок Лайкерта в опитування не зводився до формату «1–5». Його кар’єра охоплювала формулювання питань, відкриті інтерв’ю, побудову дослідницьких центрів і масові вибіркові дослідження. Саме тому історія шкала Лайкерта краще читається всередині історії досліджень опитувань. Психометрична шкала є лише одним компонентом: погана вибірка, навідне питання, систематична невідповідь або невдала процедура адміністрування можуть зруйнувати інтерпретацію навіть дуже добре сконструйованих пунктів.
Це також пояснює, чому Лайкерт був одночасно психологом і важливою фігурою для статистичної спільноти. Американська статистична асоціація фіксує його як віцепрезидента ASA у 1953–1955 роках і президента у 1959 році. Його інтерес був не в математичній статистиці як ізольованій дисципліні, а в побудові надійної емпіричної соціальної науки, яка вміє перетворювати людські відповіді на дослідницькі дані.
Інститут соціальних досліджень (ISR): інституційна спадщина
Лайкерт був не лише автором методу, а й організатором дослідницької інфраструктури. Офіційна історія ISR датує створення Інституту соціальних досліджень 1949 роком, коли Центр досліджень опитувань об’єднався з Центром досліджень групової динаміки. Таке поєднання методології опитувань і групової динаміки символічне для його власної програми: вимірювати поведінку і водночас досліджувати соціальні системи, в яких ця поведінка виникає.
Вплив цієї інституції пережив конкретні теорії Лайкерта. Центр досліджень опитувань розвивав методи вибірки, дослідження виборчої поведінки, споживчих очікувань, домогосподарств і великих поздовжніх досліджень. Тому спадщина Лайкерта — це не тільки епонімна шкала, а й участь у формуванні університетської моделі великомасштабної емпіричної соціальної науки.
Основні праці Лайкерта
A Technique for the Measurement of Attitudes, 1932
Робота, з якої походить його найвідоміший психометричний внесок. Вона описувала техніку вимірювання ставлень через множину тверджень і сумування оцінок. Бібліографічний запис
New Patterns of Management, 1961
Книга, у якій Лайкерт систематизував дослідження керівництва, групових процесів, комунікації, впливу та організаційної ефективності. Вона стала одним з основних джерел його систем управління та логіки зв’язувальних ланок. бібліографічний запис
The Human Organization: Its Management and Value, 1967
Подальший розвиток його організаційної теорії, включно з системами управління, підтримувальні взаємини, груповими процесами, організаційними змінними та спробами оцінювати «людську організацію» як актив. бібліографічний запис
New Ways of Managing Conflict, 1976
Спільна книга Ренсіса Лайкерта і Джейн Гібсон Лайкерт про організаційний конфлікт, групове розв’язання проблем і управлінські процедури. Вона показує, що пізня програма Лайкерта виходила за межі класифікації стилів керівництва й охоплювала конфлікт та кооперацію. бібліографічний запис
Який науковий статус мають ідеї Лайкерта сьогодні
Найстійкішою є не конкретна п’ятибальна форма, а загальна психометрична ідея багатопунктового вимірювання латентних конструктів через структуровані відповіді. Сучасні інструменти з відповідями типу Лайкерта можуть використовувати п’ять, сім або іншу кількість категорій, а їхню якість визначають не число кнопок і не історичний авторитет методу, а доказова база для конкретного показника та його призначення. Джебб, Нґ і Тей
Організаційні системи Лайкерта мають інший статус. Вони залишаються історично значущими для розвитку партисипативного управління, організаційного розвитку та поведінкових підходів до управління, але не повинні подаватися як сучасна завершена таксономія організаційної ефективності. Практика менеджменту залежить від завдань, структури, культури, технології, професійної автономії, ризику, регуляторного середовища та багатьох інших умов, яких чотири системи не охоплюють.
Тому коректна формула така: у психометрії Лайкерт дав історично фундаментальний методологічний прототип, який був суттєво розвинений сучасною теорією вимірювання; в організаційній психології він запропонував впливову історичну програму про участь, довіру, групи й комунікацію, яка стала частиною розвитку дисципліни, але не є остаточною сучасною моделлю організацій.
Типові помилки, пов’язані з ім’ям Лайкерта
1. «Будь-яка шкала 1–5 — це шкала Лайкерта». Ні. Числа 1–5 можуть бути будь-якою рейтинговою схемою. Для логіки Лайкерта важливі упорядковані категорії та, у строгому сенсі, багатопунктове вимірювання конструкта.
2. «Один пункт типу Лайкерта і шкала Лайкерта — синоніми». Ні. Один пункт є індикатором; багатопунктова шкала створює показник з кількох індикаторів за визначеним правилом.
3. «Якщо альфа висока, шкала валідна». Ні. Внутрішня узгодженість і валідність відповідають на різні питання. Альфа також залежить від кількості пунктів і припущень моделі.
4. «П’ятибальна шкала — оригінальний і обов’язковий стандарт Лайкерта для всіх задач». Ні. П’ять категорій історично поширені, але сучасний вибір категорій має залежати від конструкта, популяції, когнітивного навантаження та психометричних даних.
5. «Система 4 доведено найкраща для кожної організації». Це надмірне узагальнення історичної моделі. Її слід читати у контексті досліджень середини XX століття, а сучасні управлінські рішення перевіряти на актуальних даних і в конкретному середовищі.
6. «Лайкерт створив діагностичний формат». Ні. Він створив техніку вимірювання ставлень; клінічна діагностика, скринінг, моніторинг і вимірювання результатів — різні застосування з окремими вимогами. Психологічний тест потребує доказів для свого призначення.
Що з Лайкерта варто взяти сучасному досліднику
Перша ідея — не покладатися на одне питання, коли конструкт складний. Множинні індикатори можуть краще представити різні аспекти конструкта, але лише якщо їх об’єднання теоретично та емпірично обґрунтоване.
Друга — ставлення і думки можна вивчати кількісно, не вдаючи, що вони є фізичними величинами. Психометрія працює через моделі, індикатори та аргументи валідності, а не через буквальне вимірювання «п’ять одиниць довіри».
Третя — метод опитування є системою. Якість пункту, категорій відповіді, вибірки, процедури інтерв’ювання, контексту і статистичного аналізу взаємопов’язані.
Четверта — організаційні явища також можна вимірювати, але показник не має ставати магічним числом. Якщо опитування використовується для управлінських рішень, потрібно перевірити, що інструмент придатний саме для цього рівня інтерпретації.
П’ята — організація є соціальною системою, а не лише формальною схемою посад. Комунікація, довіра, групові зв’язки і участь у рішеннях можуть бути важливими механізмами, але їхній вплив потрібно досліджувати, а не припускати.
Поширені запитання
Хто такий Ренсіс Лайкерт?
Ренсіс Лайкерт — американський соціальний та організаційний психолог і методолог опитувань (1903–1981). Він відомий розробленням техніки вимірювання ставлень, що стала основою шкал Лайкерта, а також роботами про організаційні системи, групові процеси та партисипативне управління. Roper Center
Що саме винайшов Лайкерт?
У 1932 році він опублікував A Technique for the Measurement of Attitudes — метод сумованих оцінок для вимірювання ставлень через серію пунктів. Сучасне поняття шкали Лайкерта виросло з цієї техніки, але за десятиліття методологія значно розвинулася.
Чи є один пункт 1–5 шкалою Лайкерта?
У строгому вживанні це пункт типу Лайкерта або пункт типу Лайкерта. Повна шкала Лайкерта зазвичай складається з кількох пов’язаних пунктів, що формують обґрунтований сумарний або модельний показник. Детально — у статті «Шкала Лайкерта».
Чому шкала Лайкерта досі така поширена?
Вона дає простий для респондента спосіб виражати градації ставлення, інтенсивності, частоти або оцінки й добре поєднується з багатопунктовими психометричними інструментами. Поширеність формату, однак, не замінює перевірки валідності та надійності конкретної шкали.
Що таке чотири системи Лайкерта?
Це історична модель організаційних стилів: від Системи 1 — експлуататорсько-авторитарної — через прихильно-авторитарну й консультативну системи до Системи 4 — партисипативно-групової. Університет Мічигану описує цей діапазон як один з основних організаційних внесків Лайкерта. SRC
Що таке модель зв’язувальних ланок?
Це модель, у якій організація складається з взаємопов’язаних груп, а учасники на межі рівнів — часто керівники — виконують роль «зв’язувальних ланок» між групами. Вона була частиною ширшої теорії групової взаємодії й управління Лайкерта.
Чи актуальні організаційні теорії Лайкерта сьогодні?
Вони актуальні як історично впливові концепції організаційної психології та партисипативним управлінням. Для сучасних практичних висновків їх потрібно співвідносити з новішими дослідженнями й конкретним контекстом організації; їх не слід трактувати як універсальний стандарт ефективності.
Чи можна за шкалою Лайкерта поставити психологічний діагноз?
Ні. Шкала Лайкерта — це формат і принцип психометричного вимірювання, а не діагноз. Навіть валідований клінічний опитувальник може бути скринінговим, моніторинговим або інструментом вимірювання результатів. Діагностичний висновок залежить від ширшого клінічного оцінювання й призначення конкретного тесту.
Чи достатньо перекласти шкалу Лайкерта українською?
Ні. Переклад не дорівнює валідованій культурній адаптації. Потрібні перевірка змістової та мовної еквівалентності, психометричні дані для цільової популяції та документовані правила використання. Наявність українського тексту сама по собі не доводить надійність, валідність або інваріантність вимірювання.
Пов’язані статті
Джерела
American Academy of Arts and Sciences. Rensis Likert (1903–1981).
American Association for Public Opinion Research. AAPOR Award Winners.
American Educational Research Association, American Psychological Association, & National Council on Measurement in Education. (2014). Standards for Educational and Psychological Testing.
American Psychological Association. Seashore, S. E., & Katz, D. (1982). Obituary: Rensis Likert (1903–1981). American Psychologist, 37(7), 851–853.
Institute for Social Research, University of Michigan. History.
Jebb, A. T., Ng, V., & Tay, L. (2021). A Review of Key Likert Scale Development Advances: 1995–2019. Frontiers in Psychology, 12, 637547. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.637547
Kish, L. (1982/2010). Rensis Likert: Creator of Organizations. The American Statistician / Amstat News reprint. American Statistical Association.
Likert, R. (1932). A Technique for the Measurement of Attitudes. Archives of Psychology, 140, 1–55.
Likert, R. (1961). New Patterns of Management. New York: McGraw-Hill.
Likert, R. (1967). The Human Organization: Its Management and Value. New York: McGraw-Hill.
Likert, R., & Likert, J. G. (1976). New Ways of Managing Conflict. New York: McGraw-Hill.
Roper Center for Public Opinion Research, Cornell University. Rensis Likert. Pioneers of Polling.
Survey Research Center, University of Michigan. History: Rensis Likert, Director 1946–1948.
Tilburg University. Dr. Rensis Likert, honorary doctorate 1967.
Wellcome Collection. A technique for the measurement of attitudes / by Rensis Likert. (1932).