top of page

Психологічна енкциклопедія

Психосоціальні чинники ризику і захисту у старшому віці

3 дні тому
Читати 13 хв

Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Психосоціальні чинники ризику і захисту у старшому віці — це умови стосунків, життєвих обставин, соціального середовища та психологічних ресурсів, які пов’язані з імовірністю психічних труднощів або підтримують благополуччя людини в пізній дорослості. До них належать якість соціальних зв’язків, матеріальна безпека, досвід дискримінації, можливість приймати рішення, доступність допомоги, переживання втрат, відчуття належності, самодієвість і життєвий сенс. Один чинник рідко визначає результат: значення має їхня взаємодія в конкретних обставинах.

Наукова карта цих чинників потрібна для того, щоб бачити, чому двоє людей одного віку можуть мати різний психологічний стан і різні можливості для адаптації. ВООЗ описує здорове старіння через функціональну спроможність, яка формується у взаємодії фізичних і психічних можливостей людини з її середовищем. Таке розуміння дозволяє вивчати й посилювати ресурси, навіть коли людина живе з хронічним захворюванням або потребує повсякденної підтримки.

Що саме вважають психосоціальним чинником

Психологічна складова охоплює способи осмислення подій, емоційну регуляцію, відчуття впливу на власне життя, ставлення до старіння, навички подолання труднощів і значущі цілі. Соціальна складова охоплює близькі стосунки, участь у спільнотах, фінансові та житлові умови, доступ до транспорту й послуг, соціальні норми та суспільне ставлення до віку. Між складовими існує постійний зв’язок: наприклад, втрата можливості користуватися транспортом може скоротити соціальні контакти, а відчуття ізоляції — посилити емоційне напруження.

Чинник ризику — це характеристика або обставина, що в досліджуваній популяції пов’язана з вищою ймовірністю певного несприятливого результату. Захисний чинник — це ресурс або умова, пов’язана з нижчою ймовірністю труднощів або кращою адаптацією за наявності стресу. Одна й та сама характеристика може змінювати значення залежно від контексту: сімейне співжиття здатне давати безпеку й турботу, але за наявності контролю або насильства створювати додаткові ризики.

Психосоціальний ризик не є діагнозом, а низький показник психологічної стійкості не засвідчує психічного розладу. Діагностичний висновок потребує клінічного оцінювання симптомів, тривалості, їхнього впливу на життя та медичного контексту. Базову вікову психологію докладно пояснює стаття «Геронтопсихологія: психологія старіння і розвитку в пізній дорослості».

Як ризики та захист взаємодіють упродовж життя

Становище людини у старшому віці формується протягом десятиліть. Освіта, праця, досвід втрати житла, умови виховання дітей, стан здоров’я та накопичені соціальні зв’язки можуть впливати на доступ до ресурсів значно пізніше. Разова життєва подія, наприклад вихід на пенсію або переїзд, накладається на вже наявні матеріальні й соціальні умови. Тому коректне пояснення охоплює життєву історію, теперішній стан та можливості середовища.

Корисно розрізняти три рівні: індивідуальний — переживання, навички й цілі; міжособистісний — родина, друзі, сусіди, партнерство та спільноти; структурний — дохід, житло, транспорт, медичні й соціальні послуги, дискримінація, безпека. Систематичний огляд Jacob та співавторів (2025) підтверджує багатовимірність психологічної стійкості в пізньому віці та описує взаємодію особистих, соціальних і зовнішніх ресурсів.

Накопичення ризиків має особливе значення. Людина може одночасно втратити партнера, відчути фінансові труднощі й зіткнутися з обмеженою рухливістю. У такому випадку підтримка повинна враховувати спільний вплив обставин. Наявність захисних ресурсів не гарантує відсутності страждання, проте може полегшувати адаптацію, звернення по допомогу та збереження участі в повсякденному житті.

Соціальні зв’язки, підтримка і належність

Самотність, ізоляція і проживання наодинці

Самотність — суб’єктивне переживання нестачі бажаної близькості або належності. Соціальна ізоляція описує об’єктивно обмежену кількість чи частоту соціальних зв’язків. Проживання наодинці означає побутову ситуацію. Вони можуть перетинатися, але не збігаються: людина з невеликим колом контактів може бути задоволена стосунками, а людина у великій родині — відчувати глибоку самотність.

Метааналіз Hajek та співавторів показав, що тривала самотність трапляється серед людей старшого віку, хоча оцінки залежать від методів вимірювання та вибірок. Огляд Nakou та співавторів (2025) узагальнив поздовжні дослідження зв’язку самотності, ізоляції та проживання наодинці з ризиком смертності. Ці результати описують асоціації на рівні популяцій і не встановлюють індивідуального прогнозу.

Суто кількісний підхід — збільшити число телефонних дзвінків або зустрічей — не завжди розв’язує проблему. Важливими є довіра, взаємність, можливість бути почутим і право визначати бажану інтенсивність спілкування. Детальне пояснення поняття самотності наведено в матеріалі «Самотність: що це, чому виникає і що робити».

Емоційна, практична й взаємна підтримка

Емоційна підтримка означає розуміння, прийняття й можливість говорити про переживання. Практична підтримка — допомогу з транспортом, покупками, отриманням послуг або організацією побуту. Інформаційна підтримка забезпечує зрозумілі відомості та спільне обмірковування рішень. Кожна форма важлива за певних умов, проте її корисність залежить від потреб і вибору самої людини.

Огляд Soares Ruokosuo та співавторів (2026) зафіксував у кількісних дослідженнях позитивний зв’язок соціальної підтримки зі стійкістю та виокремив у якісних дослідженнях належність, взаємні стосунки, можливість робити внесок і слабші сусідські зв’язки як важливі ресурси. Це підстава підтримувати реальні значущі стосунки, а не оцінювати благополуччя лише кількістю контактів.

Підтримка може втрачати захисну дію, коли супроводжується приниженням, надмірним контролем або усуненням людини від рішень. Допомога з повсякденними справами має узгоджуватися з її бажаннями й збереженими можливостями. Взаємність також важлива: старша людина може хотіти не лише отримувати допомогу, а й підтримувати інших, передавати знання, працювати або волонтерити.

Матеріальна безпека, житло та нерівність

Недостатній дохід, нестабільні витрати на лікування, загроза втрати житла і недоступні базові послуги створюють тривале психологічне навантаження. Вони можуть обмежувати вибір занять, харчування, лікування та соціальну участь. Накопичені переваги й обмеження на різних етапах життя впливають на те, наскільки легко людина може скористатися підтримкою після виходу на пенсію.

ВООЗ у матеріалі про старіння і здоров’я наголошує на значенні житла, районів проживання, соціально-економічного становища та доступності середовища протягом усього життя. Зв’язок між доходом і психічним здоров’ям може бути двобічним: фінансова нестабільність посилює стрес, а проблеми зі здоров’ям можуть знижувати можливості працювати й підвищувати витрати. Тому оцінювати людину лише через її особисті способи подолання стресу означало б пропустити частину важливих умов.

Захисний потенціал мають передбачуваний дохід, безпечне й доступне житло, транспорт, зрозумілі правила отримання послуг, можливість підтримувати значущі контакти та доступ до правової й соціальної допомоги. Це умови середовища, на які впливають суспільні рішення, і вони можуть підтримувати благополуччя незалежно від особистих психологічних особливостей.

Ейджизм, дискримінація та повага до автономії

Ейджизм охоплює вікові стереотипи, упередження й дискримінаційну поведінку. У повсякденному житті він проявляється, коли за людину говорять без її участі, спрощують звертання до інфантильного тону, виключають із роботи чи навчання або автоматично вважають нездатною ухвалювати рішення. Серед можливих наслідків — зменшення доступу до можливостей, напруження у стосунках і засвоєння негативного образу власного віку.

Систематичний огляд Kang і Kim (2022) виявив негативний зв’язок ейджизму з психологічним благополуччям у включених кількісних дослідженнях, але автори відзначили обмеженість доказової бази для причинних висновків. Глобальна доповідь ВООЗ про ейджизм обґрунтовує суспільні дії щодо подолання вікової дискримінації.

Автономія означає можливість висловлювати цілі, отримувати зрозумілу інформацію та брати участь у виборі лікування, житла, повсякденного режиму й догляду. Вік, порушення слуху або потреба в допомозі з пересуванням самі по собі не означають нездатності приймати рішення. Підтримане прийняття рішень передбачає доступну комунікацію та достатній час для обговорення.

Втрати, зміни ролей і життєві переходи

У пізньому дорослому віці людина може переживати втрату близьких, зміну партнерських стосунків, переїзд, завершення професійної діяльності, нові обов’язки догляду чи перебудову сімейних ролей. Психологічний зміст цих подій визначається обставинами: бажаний вихід на пенсію може відчуватися як свобода, вимушений — як втрата контролю й доходу. Реакції на втрату різноманітні й можуть змінюватися з часом.

Ризики зростають, коли кілька змін відбуваються одночасно, людина не має можливості впливати на рішення або їй бракує доступної підтримки. Допомагають збереження значущих ритуалів, можливість осмислити зміни, підтримка контактів, поступове переосмислення ролей і практичні рішення щодо нових потреб. Універсального правильного способу переживати горе або адаптуватися до пенсії немає.

Не кожне почуття смутку після втрати є клінічною депресією. Водночас тривале виражене погіршення настрою, втрата інтересу, порушення функціонування та інші симптоми заслуговують на професійне оцінювання. Клінічний матеріал про це — «Депресія у літніх людей: ознаки, ризики, діагностика та лікування».

Здоров’я, мобільність і доступність середовища

Хронічні захворювання, біль, порушення зору чи слуху, труднощі пересування можуть впливати на спосіб життя, спілкування й самостійність. Психологічні наслідки залежать також від безбар’єрності житла, доступності інформації та ставлення оточення. Однакове порушення здоров’я може створювати різні обмеження за різних умов середовища.

Наприклад, людина зі зниженим слухом може відмовлятися від зустрічей, якщо розмови проводять у шумному приміщенні, але активно брати участь у спілкуванні за наявності доступної комунікації. Людина з обмеженою рухливістю може зберігати насичене соціальне життя, коли транспорт, будівлі та послуги адаптовані. Про зв’язок вікових змін, інвалідності й участі докладніше йдеться у статті «Старіння з інвалідністю: автономія, участь і підтримка».

Настанова ВООЗ ICOPE, друге видання (2025) пропонує персоналізоване оцінювання внутрішніх можливостей людини, соціальних потреб і потрібної допомоги в громаді та первинній медичній ланці. Практичний висновок — пов’язувати підтримку психічного здоров’я з усуненням конкретних бар’єрів, а не розглядати переживання людини у відриві від повсякденних умов.

Безпека у стосунках і під час догляду

Зневага, психологічне приниження, фінансовий примус, насильство та нехтування потребами можуть впливати на психічне й фізичне здоров’я людини старшого віку. Ризики особливо важливо помічати там, де є залежність від доглядальника, ізоляція, матеріальна нерівність або обмежений доступ до сторонньої допомоги. Водночас сама потреба в догляді не є свідченням насильства.

ВООЗ у фактологічному матеріалі про насильство щодо людей старшого віку розглядає чинники на рівні особи, стосунків і суспільства та наголошує на наслідках для фізичного і психічного здоров’я. Захисні умови охоплюють доступ до безпечного незалежного контакту, повагу до власних рішень, інформування про можливості допомоги та відповідальні механізми реагування на загрози.

Психологічні ресурси: самодієвість, сенс і стійкість

Самодієвість і відчуття впливу

Самодієвість — це переконання людини у власній здатності виконувати певні дії та справлятися з конкретними завданнями. Відчуття контролю стосується можливості впливати на рішення і події. Вони підтримуються не лише внутрішніми установками, а й реальним вибором: доступною інформацією, можливістю планувати день, адаптованими засобами діяльності та повагою до уподобань.

Коли людина може брати участь у плануванні власного лікування, догляду та життя громади, зберігається простір для активної ролі. Однак вимога «бути самостійним попри все» здатна посилювати провину, якщо середовище не надає потрібної підтримки. Автономію варто забезпечувати разом із доступною допомогою.

Життєвий сенс, стосунки та участь

Почуття значущості може підтримуватися стосунками, творчістю, навчанням, працею, волонтерством, релігійною чи культурною практикою, турботою про близьких або приватними справами, цінними для самої людини. Жодна форма активності не є обов’язковою. Систематичний огляд Jacob та співавторів пов’язує стійкість із самодієвістю, відчуттям контролю, соціальною участю та життєвою метою, водночас відзначаючи методологічні обмеження досліджень.

Психологічна стійкість є процесом пристосування до труднощів, у якому беруть участь індивідуальні та соціальні ресурси. Метааналіз чинників стійкості серед людей старшого віку виявив переважно слабкі або помірні кореляції, суттєву неоднорідність і обмежену кількість поздовжніх даних. Отже, високий показник стійкості не варто перетворювати на вимогу до кожної людини, а переживання вразливості — на оцінку характеру.

Коли один ресурс може посилювати інший

Захисні умови взаємодіють. Доступний транспорт відкриває можливість підтримувати дружбу; якісні стосунки спрощують звернення по допомогу; стабільні витрати на житло зменшують щоденне напруження; слуховий апарат, доступна комунікація або допоміжні засоби можуть відновити участь у важливих заняттях. У цьому сенсі захист формується як мережа практичних можливостей.

Приклад: після госпіталізації людині важко виходити з дому, вона перестає відвідувати звичні зустрічі й відчуває втрату ролі. Корисна підтримка може включати відновлення доступного маршруту, зв’язок зі спільнотою, перегляд навантаження та право самої людини обрати темп повернення. Розмова з психологом може допомагати осмислювати зміни, але доступний транспорт або послуги також є складниками рішення.

Що відомо про причинність і межі наукових доказів

Чимало досліджень психосоціальних чинників є поперечними: вимірювання ризику і психологічного стану проводяться приблизно одночасно. Вони виявляють зв’язок, але часто не дозволяють з’ясувати, що передувало чому. Наприклад, ізоляція може сприяти депресивним симптомам, а депресивні симптоми — ускладнювати підтримання контактів. Поздовжні дослідження краще відображають послідовність подій, проте навіть вони можуть зазнавати впливу невиміряних обставин.

У систематичному огляді й метааналізі соціальної ізоляції та депресії (2025) автори знайшли статистичний зв’язок між ізоляцією та депресією у 11 дослідженнях, що охопили понад 100 тисяч учасників. Такі результати підтримують увагу до соціальних ризиків, проте не доводять, що усунення ізоляції саме по собі вилікує депресивний розлад у конкретної людини.

Інтервенційні дані дають окрему інформацію. Метааналіз Duffner та співавторів (2024) виявив середній сумарний ефект втручань, спрямованих на самотність, але також суттєву неоднорідність результатів. Програма, ефективна для однієї групи, може потребувати адаптації до культури, житлових умов, здоров’я та бажань іншої. Науково обґрунтована підтримка спирається на оцінювання потреб і фактичних результатів, а не на універсальне рішення для всіх.

Важливо враховувати й нерівномірність представленості учасників: найбільш ізольованих людей, осіб із тяжкими обмеженнями функціонування та людей у воєнних або гуманітарних умовах часто складніше включити до досліджень. Результати для відносно здорових добровольців можуть переноситися на такі групи лише з обережністю.

Український контекст: війна, переміщення і доступ до підтримки

В Україні війна може поєднувати небезпеку, втрату дому, розлуку з родиною, переривання медичної допомоги, фінансові труднощі й вимушене переміщення. Для деяких людей старшого віку додатковими бар’єрами стають складність евакуації, відсутність доступного транспорту, необхідних ліків, допоміжних засобів та зрозумілої інформації. Інші люди мають міцні локальні зв’язки та вагомі причини залишатися у своїй громаді. Рішення про безпеку й підтримку потрібно обговорювати з урахуванням права людини на участь.

Спільна заява установ ООН щодо становища людей старшого віку в Україні наголошує на потребах доступу до евакуації, житла, харчування, медичної й психосоціальної допомоги, пенсій, транспорту та інформації. Це документ гуманітарної політики, а не доказ ефективності конкретної психотерапії. Він показує, чому місцеві програми підтримки мають враховувати одночасно соціальні й психологічні потреби.

Практичний маршрут залежить від ситуації: за проблем зі здоров’ям людина може звернутися до сімейного лікаря; за тривалих психічних труднощів — до відповідного фахівця; за побутових або соціальних бар’єрів — до доступних місцевих служб підтримки. Детальний клінічний маршрут описує українська стаття «Доступ до психіатричної допомоги в старшому віці: маршрут і координація».

Як оцінювати ризики й ресурси без стигматизації

Починати варто з розмови про те, що самій людині важливо у повсякденному житті. Відкриті запитання можуть стосуватися задоволеності стосунками, можливості користуватися транспортом і послугами, безпеки вдома, стану здоров’я, фінансового напруження, доступних людей для підтримки, бажаної участі у спільноті та здатності впливати на рішення. Особисті відповіді заслуговують на конфіденційність, а питання про насильство — на безпечні умови розмови.

Під час оцінювання слід з’ясувати, чи дозволяють слух, зір, мова та стан здоров’я вільно спілкуватися, чи потрібні більший шрифт, слухові засоби, паузи або присутність довіреної особи за згодою людини. Іноді соціальна проблема виявляється бар’єром середовища, який можна усунути. ВООЗ у настанові ICOPE поєднує оцінювання функціональних можливостей із соціальними потребами та персоналізованим планом допомоги.

Зручна практична карта містить чотири запитання: які труднощі зараз найбільше впливають на життя; які ресурси людина вже має; які бар’єри можна змінити найближчим часом; хто й у який спосіб може допомогти зі згоди людини. Це орієнтир для спільного планування, а не тест для встановлення діагнозу. Висновки потрібно переглядати після зміни обставин.

Що можуть робити людина, близькі, фахівці та громада

Для самої людини

Корисно визначити одну або дві справи, які зараз мають найбільшу цінність, і перевірити, що заважає їх виконувати: транспорт, самопочуття, гроші, доступність інформації чи брак компанії. Можна домовитися про зручний спосіб контакту з близькими, шукати підтримку в громаді, обговорювати нові потреби з фахівцями й залишати за собою право відмовлятися від небажаних форм активності.

Для родини та людей, які надають допомогу

Підтримка починається з узгодження: яку допомогу людина хоче отримувати, що може й бажає робити сама, у яких питаннях їй потрібен час і простір для вибору. Варто приділяти увагу як практичним труднощам, так і самопочуттю людини, підтримувати її важливі стосунки й забезпечувати приватність. Якщо на доглядальника припадає надмірне навантаження, організація додаткової допомоги може підтримувати благополуччя обох.

Для фахівців і громад

Найбільший потенціал мають індивідуалізовані рішення: виявлення бар’єрів, доступні формати спілкування, безбар’єрне середовище, програми соціальної участі, сприяння мобільності й узгодження між медичними та соціальними службами. Доповідь Комісії ВООЗ із соціальних зв’язків (2025) закликає працювати над соціальним здоров’ям на особистому, громадському й суспільному рівнях.

Для перевірки результату важливо запитувати, чи змінилося те, що людина вважала проблемою: чи стало простіше добиратися до зустрічей, чи зросло відчуття підтримки, чи доступніше отримати послугу, чи покращилася можливість ухвалювати власні рішення. Сам факт участі у програмі не доводить, що допомога досягла мети.

Коли потрібна професійна допомога

Звернення до сімейного лікаря, психолога або фахівця психічного здоров’я доцільне, якщо тривога, пригнічений настрій, порушення сну, втрата інтересу, виражений страх або інші зміни стійко заважають повсякденному життю. Нове різке порушення свідомості, раптова дезорієнтація чи інше гостре погіршення стану потребують термінового медичного оцінювання, оскільки можуть мати медичні причини. Думки про самогубство чи безпосередня загроза безпеці потребують негайної допомоги.

Обговорення психічного стану має включати саму людину та враховувати її побажання щодо участі близьких. Хронологічний вік не визначає автоматично компетентність, потребу в лікуванні чи прогноз. ВООЗ у матеріалі про психічне здоров’я людей старшого віку (2026) наголошує на значенні соціальних умов і доступності якісної допомоги.

Поширені запитання

Чи є самотність обов’язковою частиною старіння?

Ні. Потреби у близькості й кількості контактів відрізняються між людьми, а відчуття належності залежить від якості взаємин і обставин. Проблемою стає небажане, болісне переживання нестачі зв’язків або ізоляція, яка обмежує доступ до підтримки.

Чи означає життя наодинці психологічний ризик?

Сам факт проживання окремо не визначає благополуччя. Важливо оцінити бажаність такого способу життя, наявність контактів, безпеку житла, доступність підтримки та стан здоров’я. Деякі люди дуже цінують приватність і самостійність.

Який захисний чинник найважливіший?

Універсального одного чинника немає. Якість соціальної підтримки, автономія, матеріальна безпека, доступність середовища й значуща діяльність можуть взаємно підсилюватися. Пріоритет визначається конкретною ситуацією та цілями людини.

Чи можна «натренувати стійкість» і прибрати всі ризики?

Деякі навички подолання труднощів можна розвивати за підтримки фахівців і близьких. Однак стійкість залежить також від стосунків, доходу, безпеки, доступності послуг і перебігу хвороб. Психологічна практика має доповнювати реальні зміни умов життя.

Чи означає наявність кількох ризиків, що людина матиме депресію або деменцію?

Ні. Дослідження оцінюють імовірності та асоціації в групах. Діагноз встановлюють за клінічними критеріями й результатами належного оцінювання. Про звичайні вікові зміни пам’яті можна прочитати в матеріалі «Когнітивне старіння: як з віком змінюються пам’ять, увага і мислення».

Як підтримати людину, яка не хоче відвідувати групові заняття?

Спочатку варто з’ясувати її вподобання та причини відмови. Комусь зручне індивідуальне спілкування, прогулянки з однією людиною або телефонні контакти; комусь потрібні доступний транспорт чи зміна формату заходу. Поважний вибір допомагає зберігати автономію.

Чи може цифрове спілкування замінити особисті зустрічі?

Відеозв’язок, повідомлення та спільноти можуть доповнювати стосунки, особливо за обмеженої мобільності або великої відстані. Їхня користь залежить від доступності технологій, навичок, безпеки та бажань людини. Цифрове рішення варто оцінювати за тим, чи покращує воно значущі контакти.

Висновок

Психосоціальні ризики та ресурси у старшому віці утворюють багаторівневу систему. Якість взаємин, матеріальні умови, захищеність від насильства та дискримінації, доступність середовища, автономія й особистісні ресурси взаємодіють і змінюються впродовж життя. Найкраща основа підтримки — уважно визначати значущі потреби конкретної людини, зберігати її право вибору та спільно змінювати ті умови, які заважають благополуччю.

Пов’язані статті

Самотність: що це, чому виникає і що робити — суб’єктивне переживання нестачі близькості.

Джерела

Duffner, L. A., et al. (2024). Facing the Next “Geriatric Giant”—A Systematic Literature Review and Meta-Analysis of Interventions Tackling Loneliness and Social Isolation Among Older Adults. Journal of the American Medical Directors Association, 25(9), 105110. https://doi.org/10.1016/j.jamda.2024.105110

Górska, S., Roy, A. S., Whitehall, L., Fitzpatrick, L. I., Duffy, N., & Forsyth, K. (2022). A systematic review and correlational meta-analysis of factors associated with resilience of normally aging, community-living older adults. The Gerontologist, 62(9), e520–e533. https://doi.org/10.1093/geront/gnab110

Hajek, A., et al. (2025). Chronic loneliness and chronic social isolation among older adults: A systematic review, meta-analysis and meta-regression. Aging & Mental Health, 29(2), 185–200. https://doi.org/10.1080/13607863.2024.2385448

Jacob, B. A., et al. (2025). A Multidimensional Perspective on Resilience in Later Life: A Systematic Literature Review of Protective Factors and Adaptive Processes in Ageing. Geriatrics, 10(6), 154. https://doi.org/10.3390/geriatrics10060154

Kang, H., & Kim, H. (2022). Ageism and Psychological Well-Being Among Older Adults: A Systematic Review. Gerontology and Geriatric Medicine. https://doi.org/10.1177/23337214221087023

Liu, Y., Zhou, Y., Sun, D., Wen, Y., Zhao, H., Long, Y., Yu, Q., Jia, Q., & Yu, Y. (2025). Association between social isolation and depression, and sex differences in older adults: A systematic review and meta-analysis. Archives of Gerontology and Geriatrics, 137, 105915. https://doi.org/10.1016/j.archger.2025.105915

Nakou, A., et al. (2025). Loneliness, social isolation, and living alone: a comprehensive systematic review, meta-analysis, and meta-regression of mortality risks in older adults. Aging Clinical and Experimental Research, 37, 29. https://doi.org/10.1007/s40520-024-02925-1

Soares Ruokosuo, E., Rostgaard, T., Perek-Białas, J., & Timonen, V. (2026). Social Dimensions of Resilience in Older Adults: A Systematic Review. Health & Social Care in the Community, 2026, 3211500. https://doi.org/10.1155/hsc/3211500

United Nations Population Fund Ukraine (UNFPA). (2022). Joint Statement on the Situation of Older Persons in Ukraine. Офіційна публікація

World Health Organization. (2021). Global report on ageism. https://www.who.int/publications/i/item/9789240016866

World Health Organization. (2024). Abuse of older people. Фактологічний матеріал ВООЗ

World Health Organization. (2025). Ageing and health. Фактологічний матеріал ВООЗ

World Health Organization. (2025). From loneliness to social connection: charting a path to healthier societies. Report of the WHO Commission on Social Connection. Офіційна доповідь

World Health Organization. (2025). Integrated care for older people (ICOPE): guidance for person-centred assessment and pathways in primary care, 2nd ed. ISBN 978-92-4-010372-6

World Health Organization. (2026). Mental health of older adults. Фактологічний матеріал ВООЗ

World Health Organization. (без дати). Ageing: healthy ageing and functional ability. Тематичний розділ ВООЗ

World Health Organization. (без дати). Age-friendly environments. Тематичний розділ ВООЗ

 
 
bottom of page