Психологія ізольованих і замкнених середовищ

6 днів тому

Читати 13 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Психологія ізольованих і замкнених середовищ досліджує, як людина й невелика група пристосовуються до тривалого життя та роботи в умовах обмеженого простору, віддаленості від звичного соціального оточення, залежності від систем життєзабезпечення й труднощів із виходом або евакуацією. До таких умов належать космічні кораблі й орбітальні станції, полярні зимівлі, підводні човни, підводні дослідницькі оселища та спеціально створені наземні аналоги космічних місій. Центральне питання цієї галузі — як поєднання просторових, соціальних, часових і організаційних обмежень впливає на самопочуття, мислення, взаємодію та виконання завдань.

Сам факт ізоляції не визначає наперед психічний стан учасника. Важливі тривалість і передбачуваність місії, можливість усамітнитися, склад команди, реальна небезпека, якість сну, рівень автономії, зміст роботи, доступність підтримки та спосіб організації життя. Огляд Palinkas і Suedfeld описує одночасно психологічні ризики, групові труднощі та можливості позитивної адаптації, а NASA розглядає ізоляцію й замкненість як окрему небезпеку космічного польоту.

Що означають ізоляція, замкненість та екстремальність середовища

У науковій літературі вживається поняття isolated, confined and extreme environments (ICE) — «ізольовані, замкнені та екстремальні середовища». Це дослідницька категорія, яка об’єднує різні умови за їхніми суттєвими обмеженнями. Вона не є назвою психічного розладу чи ознакою обов’язкової патологічної реакції. Європейський огляд методології космічних аналогів підкреслює, що подібність конкретного аналога до космічного польоту потрібно оцінювати окремо для кожного дослідницького питання.

Ізоляція характеризує відокремленість від звичних людей, установ, ресурсів і можливостей вільного пересування. Вона має фізичний, інформаційний та соціальний виміри. Замкненість описує обмеження житлового і робочого простору, постійну близькість тих самих людей та складність залишити спільне середовище. Екстремальність стосується небезпек і високої залежності від умов: температури, атмосферного тиску, запасів, обладнання, зовнішнього рятування чи медичної допомоги.

Ці характеристики можуть поєднуватися різною мірою. На антарктичній станції простір зазвичай більший, ніж у космічному модулі, але евакуація протягом певного сезону може бути складною. Екіпаж підводного човна живе в тісному технічному середовищі з особливими режимами служби. На Міжнародній космічній станції існують специфічні фізіологічні впливи мікрогравітації, яких немає в наземній імітації. Тому висновок про «ефект ізоляції» без опису конкретних умов залишається неповним.

Особливо важливо розрізняти фізичну ізоляцію і самотність. Самотність — суб’єктивне переживання нестачі бажаної близькості; людина може почуватися самотньою в оточенні колег і водночас добре переносити періоди усамітнення. Загальні відмінності розглянуто в матеріалах «Соціальна ізоляція» та «Самотність і усамітнення». У цій статті головний об’єкт — функціонування людей у спеціально організованих тривалих експедиціях і замкнених професійних середовищах.

Чому така ситуація створює особливе психологічне навантаження

Обмежений вибір контактів і дефіцит приватності

Учасник звичайного робочого колективу може завершити зміну, піти додому, побачити інших людей або тимчасово дистанціюватися від суперечки. У замкненій експедиції партнер по складному завданню може залишатися сусідом по житловому модулю, учасником спільного приймання їжі та єдиною доступною людиною для невідкладної допомоги. Повторювані дрібні подразники здатні накопичуватися, а відсутність приватного часу ускладнює відновлення емоційної рівноваги. Саме поєднання вимушеної близькості й обмеженого виходу з контакту дослідники виділяють як можливий механізм міжособистісного напруження Palinkas і Suedfeld, 2021.

Одноманітність, обмежена новизна і сенсорні умови

Передбачуваний маршрут, той самий інтер’єр, повторення процедур, брак природних подразників і невелика кількість соціальних ролей змінюють характер повсякденного досвіду. Водночас умови можуть бути надзвичайно насиченими сигналами технічних систем, шумом і завданнями. Отже, людина здатна переживати монотонність і перевантаження в межах одного дня. NASA пов’язує небезпеку ізоляції та замкненості також із недосипанням, порушенням добових ритмів і надмірним робочим навантаженням.

Залежність від систем, правил і колег

Коли чисте повітря, вода, зв’язок, медична допомога й переміщення залежать від технічної інфраструктури та колективних рішень, звичайні організаційні питання набувають особливої ваги. Довіра до процедур, справедливість розподілу обов’язків і можливість своєчасно повідомляти про помилки стають частиною психологічної безпеки. Для тривалих експедицій важливо оцінювати взаємодію особистих якостей, групових процесів і організації місії, а не пояснювати труднощі лише «слабкою стресостійкістю» окремої людини Palinkas і Suedfeld, 2021.

Віддаленість від дому й обмежена зовнішня підтримка

Навіть за наявності регулярного зв’язку людина пропускає події родини, не може безпосередньо допомогти близьким і має обмежений контроль над ситуаціями вдома. Канали зв’язку залежать від завдань місії й технічних можливостей. Для майбутніх далеких польотів додається затримка повідомлень і необхідність ухвалювати більше рішень без негайної участі наземних фахівців. NASA виділяє ризики координації та комунікації екіпажу з наземною підтримкою. Спеціальна психологія автономного ухвалення рішень становить сусідню тему, яку L04 розкриває окремою статтею.

Як змінюються емоції, увага та поведінка

Емоційна адаптація має індивідуальну траєкторію

Початок експедиції може супроводжуватися зацікавленням, мобілізацією ресурсів і піднесенням. Згодом частина учасників повідомляє про дратівливість, зниження позитивних переживань, відчуття одноманітності чи збільшення дистанції у спілкуванні. Інші демонструють відносну стабільність або знаходять нові способи пристосування. Огляд Palinkas і Suedfeld розглядає як несприятливі зміни, так і позитивні наслідки адаптації. Часова послідовність не є однаковою для всіх місій.

Показовим є дослідження трьох екіпажів по шість учасників в аналогових місіях HI-SEAS тривалістю 8–12 місяців. Автори поєднували самооцінки настрою, сну й соціальної участі з біологічними та поведінковими вимірюваннями й описали кілька можливих фаз пристосування. Це модель за результатами конкретного наземного аналога, а не загальне правило, яке визначає стан кожного астронавта в польоті.

Увага, пам’ять і рішення залежать від сукупності умов

Втома, недосипання, незвичний режим світла, психологічне напруження й складність завдань можуть одночасно впливати на пильність, робочу пам’ять і точність виконання процедур. Тому дослідникові недостатньо виміряти настрій і назвати зміни когнітивних тестів прямим наслідком ізоляції. Потрібно врахувати години сну, час доби, фізичні чинники, тренування на тестах, особливості роботи та технічні перерви. NASA розглядає когнітивне й поведінкове функціонування як окремий комплексний ризик.

Для читачів, яких цікавлять загальні механізми, створені окремі матеріали «Сон і увага», «Сон і рішення» та «Циркадна десинхронізація». У межах ізольованих місій головне запитання полягає в тому, як організувати режим відпочинку і роботи з огляду на обмеження конкретного середовища.

Переживання ізоляції не дорівнює клінічному діагнозу

Тимчасова пригніченість, роздратування, труднощі зі сном або бажання побути наодинці можуть бути реакціями на навантаження. Їхня клінічна значущість визначається тривалістю, вираженістю, порушенням функціонування, супутніми симптомами та оцінкою відповідного фахівця. Висновок про депресивний, тривожний чи інший розлад не можна робити за одним запитанням анкети, записом у щоденнику або фактом конфлікту. Оновлений звіт NASA про поведінкове здоров’я відокремлює субклінічні зміни настрою від тяжких подій і підкреслює необхідність систематичного спостереження.

Психологія малої групи: згуртованість, конфлікт і довіра

У замкненій команді майже кожна взаємодія має подвійне значення: вона впливає і на стосунки, і на спільну роботу. Згуртованість може полегшувати взаємодопомогу, однак її показники самі по собі ще не доводять високої ефективності місії. Систематичний огляд Bell, Brown і Mitchell включив 72 джерела про наземні аналоги майбутніх далеких польотів. Автори виявили, що наявних кількісних даних недостатньо для надійного висновку щодо величини та напряму зв’язку згуртованості з результативністю таких екіпажів.

Той самий огляд описав накопичення міжособистісних конфліктів у частині довготривалих досліджень, зменшення часу неформального спілкування в довших експедиціях і загалом відносно стабільні показники ефективності багатьох команд. Ці результати важливо читати разом: наявність суперечки ще не означає втрату працездатності, а збереження показників виконання завдань не гарантує психологічного благополуччя кожного учасника Bell та співавтори, 2019.

Особливо цінні нові безпосередні спостереження. У дослідженні Cantisani та співавторів, опублікованому 2026 року, дванадцять учасників десятимісячної зимівлі на станції «Конкордія» проходили повторні психологічні вимірювання, а їхню близькість у просторі реєстрували носимими датчиками. Протягом експедиції посилювалися повідомлення про самотність і конфлікти, знижувалися оцінки згуртованості, а контакти дедалі частіше групувалися за національною належністю. Частіша фізична близькість у цій вибірці не означала більшої підтримки; окремі показники близькості були пов’язані з вищим напруженням.

Це дослідження демонструє цінність спостереження за реальними контактами, водночас його вибірка становила одну невелику команду. Кореляції не встановлюють, що саме контакти спричинили конфлікти. Повідомлення про підозрілість і настороженість у цій роботі описують виміряні психологічні переживання; вони не означають, що учасникам було встановлено психотичні розлади. Для загальних закономірностей групових процесів корисні окремі матеріали «Групова динаміка», «Групова згуртованість» і «Конфлікт у команді».

Конфлікт завдань і конфлікт стосунків

Команда може сперечатися про технічну процедуру, розподіл змін або пріоритети експерименту. Такі розбіжності потребують способу ухвалення рішень і можливості висловити професійний сумнів. Інша ситуація виникає, коли незгода перетворюється на приниження, ворожу атрибуцію намірів або тривале уникання колеги. У замкненому середовищі особливо важливо не змішувати обговорення роботи з оцінкою особистості. Загальне розрізнення розкриває матеріал «Конфлікт завдань і конфлікт стосунків».

Чи існує «ефект третьої чверті»

«Ефект третьої чверті» — назва припущення, за яким найважчий емоційний або груповий період тривалої експедиції часто припадає приблизно на третю чверть її перебігу. Його описують у працях про полярні зимівлі та інші обмежені середовища. Проте наукова література не встановила універсального календаря психологічних криз.

Систематичний огляд Bell та співавторів не виявив стабільної закономірності погіршення командного настрою саме в третій чверті. Огляд Paret, Collomp і Villemain, опублікований 2026 року, показує, що дослідження різняться за тривалістю, умовами, інструментами вимірювання і отриманими часовими кривими. У деяких полярних умовах гіпотеза знаходила підтримку, в інших аналогах — ні.

Для організаторів експедиції наслідок практичний: планування підтримки на весь період важливіше, ніж очікування проблем лише на умовно визначеному місяці. До уваги варто брати реальні зміни режиму, завантаження, взаємин і можливостей зв’язку, а також критичні події, які не підпорядковуються календарю.

Де вивчають поведінку в ізольованих і замкнених середовищах

Реальний космічний політ

Спостереження за астронавтами на орбітальних станціях безпосередньо стосуються космічного середовища, але кількість доступних учасників невелика, відбір суворий, а на результати одночасно впливають мікрогравітація, робота, графік, фізіологічні процеси і системи підтримки. NASA у звіті з оцінювання поведінкового ризику зазначає, що під час сучасних місій на низькій навколоземній орбіті тяжкі поведінкові надзвичайні ситуації не зареєстровані у наведеному масиві даних, хоча субклінічні зміни настрою траплялися. Це характеризує досвід відібраних і підготовлених екіпажів у наявній системі підтримки, а не гарантує відсутність ризиків у майбутніх місіях.

Полярні станції та зимівлі

Антарктична зимівля поєднує тривалість, невелику групу, обмежену евакуацію та сезонні особливості освітлення. Водночас її повсякденна організація, доступ до зв’язку та фізичні умови відрізняються від орбітального польоту. Дослідження «Конкордії» є особливо корисними для аналізу соціальних мереж, приватності й групових змін, але спостереження за дванадцятьма зимівниками не можна автоматично переносити на всі професійні команди чи майбутній екіпаж польоту до Марса.

Штучні аналоги космічних місій

У наземних житлових модулях дослідники можуть задавати тривалість, завдання, комунікаційні обмеження та протоколи спостереження. HI-SEAS, Mars-500, SIRIUS, HERA й CHAPEA створювалися з різними дослідницькими цілями, масштабами та режимами участі. NASA описує HERA і CHAPEA як різні програми аналогових досліджень, а експертна група, підтримана ESA, рекомендує оцінювати придатність конкретного аналога для кожної гіпотези. Аналог дозволяє тестувати способи спостереження й підтримки, але не відтворює всіх небезпек і наслідків реального польоту.

Підводні, експедиційні та інші професійні умови

Підводні човни, морські дослідницькі платформи й віддалені польові експедиції дають змогу вивчати обмежений простір, змінний режим, розподіл влади та співпрацю. Проте відмінності в чисельності груп, організаційній ієрархії, небезпеках і можливостях переміщення можуть істотно впливати на переживання. Огляд Palinkas і Suedfeld спеціально застерігає від узагальнень між полярними станціями, субмаринами, симуляторами й реальними польотами.

Якість доказів: що відомо впевнено, а що залишається відкритим

Достатньо обґрунтовано, що довготривалі ізольовані та замкнені умови створюють специфічні психосоціальні навантаження, а їхній вплив залежить від фізичних, групових та організаційних чинників. Існують систематичні огляди, дані польових експедицій, наземних аналогів та космічних польотів. Але кількість учасників окремих місій часто мала, умови суттєво різняться, а частина результатів побудована на самооцінках або кореляціях Bell та співавтори, 2019; De la Torre та співавтори, 2024.

Окрему проблему становить «ефект успішного відбору»: учасники професійних місій мають спеціальну підготовку, мотивацію та допуск за певними критеріями. Психологічні результати цієї вибірки не відображають реакцій випадкової групи людей. Дослідження різняться також тим, чи вимірюють вони настрій, клінічно значущі симптоми, кількість контактів, суб’єктивну згуртованість або реальні результати виконання завдань. Порівнювати ці показники як одне й те саме — методологічна помилка.

Дослідники дедалі частіше пропонують використовувати повторні вимірювання, різні джерела даних, якісні інтерв’ю, аналіз конфліктів і обережне зіставлення між місіями. Водночас спостереження не повинне створювати надмірного контролю за особистим життям учасників. Рекомендації європейської експертної групи з космічних аналогів наголошують на науковій обґрунтованості методів, відповідності інструментів цілям і нагляді фахівців.

Що допомагає підтримувати працездатність і психологічне благополуччя

Підготовка до реальних обмежень

До експедиції команді корисно обговорити, як виглядатимуть звичайний день, робочі зміни, приватність, засоби зв’язку, розподіл побутових справ, механізм повідомлення про труднощі та доступність медичної допомоги. Значення має конкретне ознайомлення з середовищем, спільні тренування й узгоджені правила прийняття рішень. Palinkas і Suedfeld розглядають відбір, підготовку до спільної роботи та організаційні зміни як важливі напрями профілактики ризиків. Для окремих втручань величина ефекту й перенесення на далекі місії потребують власної перевірки.

Особистий простір, передбачуваність і право на відновлення

Навіть у невеликому модулі можна передбачити час без необов’язкових розмов, правила користування спільними зонами, тихі години та процедури зниження навантаження після конфлікту. Важливо, щоб право на приватність не сприймалося як відмова від участі в команді. Просторовий дизайн, освітлення й середовище відпочинку також розглядаються як можливі чинники психічного благополуччя, хоча систематичний огляд досліджень інтер’єру в ізольованих середовищах, 2026 підкреслює неоднорідність результатів і відсутність універсальних порогових параметрів.

Сон, ритми й реалістичне робоче навантаження

Зручний розклад зміни, регулярні можливості для сну, керування освітленням і контроль надмірного навантаження належать до практичних напрямів планування. Їх слід адаптувати до конкретного середовища й перевіряти за об’єктивними та суб’єктивними показниками. NASA пов’язує ризик ізоляції з недосипанням і циркадними порушеннями, тому психологічна підтримка не може замінити організаційне вирішення проблем режиму.

Відкрита командна комунікація

Корисні домовленості про короткі робочі обговорення, своєчасну передачу важливої інформації, процедуру професійної незгоди та можливість повідомляти про виснаження без приниження. Слід розмежовувати оперативний розбір помилки й особистий конфлікт. Це обґрунтовані організаційні принципи, але застосування конкретного формату зустрічей саме по собі ще не є доведеним способом зменшення аварійності або клінічних розладів. NASA окремо описує групові ризики комунікації, координації та адаптації.

Зв’язок із близькими і професійна підтримка

Спілкування з родиною може підтримувати відчуття безперервності звичного життя. Його формат залежить від доступності каналу, конфіденційності та операційних вимог. Важлива також доступність підготовленого психолога чи медичного працівника, зрозумілі правила звернення і захист приватності. Звіт NASA про поведінкове здоров’я наголошує на розвитку засобів раннього виявлення ризиків і можливостей підтримки для дослідницьких космічних місій.

Підтримувати сенс роботи і можливість впливати на власне життя

Зрозумілі цілі, реалістична свобода вибору в побуті та відповідальність за професійні завдання можуть сприяти пристосуванню. Це узгоджується з оглядами психологічної адаптації, однак достатньо сильних порівняльних даних, щоб назвати один універсальний «рецепт стійкості» для всіх середовищ, наразі немає. Огляд Nicoll та співавторів знайшов свідчення психологічного зростання після тривалих експедицій, але його доказова база обмежувалася дванадцятьма дослідженнями переважно полярних умов.

Як відстежувати труднощі протягом місії

Організаторам потрібна система, яка дозволяє помічати зміни на рівні людини, команди та умов роботи. До індивідуальних сигналів можуть належати тривалі порушення сну, помітне погіршення самопочуття, зміна концентрації, ізоляція від колег або скарги на виснаження. До групових — стійке уникання комунікації, погіршення передачі інформації, часті непорозуміння, конфлікти, які не вдається врегулювати, та надмірне навантаження на окремих учасників. На організаційному рівні слід перевіряти розклад, дефіцит ресурсів, рівень шуму, освітлення та доступність відпочинку.

Окремий показник не встановлює причину і не є діагнозом. Наприклад, зростання кількості зустрічей може свідчити як про добру координацію, так і про загострення суперечок. Дослідження Cantisani та співавторів демонструє, чому просту частоту соціальних контактів треба тлумачити разом із відчуттям підтримки, рівнем конфлікту та умовами місії.

Рішення про психологічні вимірювання потребують поінформованості учасників, визначеної мети, обмеження доступу до чутливих даних і механізму допомоги, якщо виявлено значну проблему. Збір інформації має служити безпеці та підтримці, а не перетворюватися на необмежений нагляд. Етичні та методологічні вимоги слід встановлювати ще на етапі проєктування дослідження De la Torre та співавтори, 2024.

Коли потрібна медична чи психологічна допомога

Коли порушення сну, настрою, уваги або взаємодії стають тривалими, істотно обмежують роботу чи повсякденне функціонування, потрібна професійна оцінка. Гостра дезорієнтація, небезпечна поведінка, втрата контакту з реальністю, висловлювання про самопошкодження або інші невідкладні симптоми вимагають дій відповідно до медичних і аварійних протоколів конкретної місії. У спеціальних середовищах медичні причини змін самопочуття, порушення сну, фізіологічні впливи й можливі токсичні чи технічні чинники теж повинні оцінюватися відповідними спеціалістами.

Психологічне спостереження, анкета ризиків, клінічне обстеження й психіатричний діагноз виконують різні завдання. NASA у своєму доказовому огляді розмежовує зміни настрою та тяжкі поведінкові події, тому повідомлення про дратівливість чи міжособистісну недовіру в експедиції не можна ототожнювати з психічним розладом.

Що змінюється для майбутніх місячних і марсіанських місій

Тривала віддаленість, складніша доставка ресурсів, затримка комунікації й обмежені можливості повернення вимагатимуть більшої самостійності команди. Психологічно це означає необхідність узгодити професійні повноваження, підтримувати довіру до процедур і забезпечувати підтримку за обмеженого доступу до фахівців на Землі. NASA оцінює ризики поведінкового здоров’я для дослідницьких місій як такі, що залишаються неповністю визначеними, а ESA-орієнтований огляд аналогових досліджень закликає не ототожнювати наземну імітацію з усіма аспектами польоту.

Можливі цифрові засоби спостереження, підтримки ухвалення рішень та взаємодії з автономними системами є окремими технічними й психологічними завданнями. Наявність програми або робота не встановлює їхньої клінічної ефективності та не дає підстав приписувати системі людські почуття. Ці питання належать до спеціалізованих вузлів L04 про автономні екіпажі та взаємодію з роботизованими системами.

Чого можуть навчити дослідження ізольованих середовищ

Головний висновок сучасних досліджень полягає в тому, що психологічна адаптація є властивістю взаємодії людини, команди, організації й матеріального середовища. Підготовлені люди можуть успішно виконувати складні завдання протягом тривалого перебування в ізоляції; водночас результати виконання місії не описують усього спектра емоційного досвіду. Вирішальне значення має оцінювання конкретних стресорів, процедур, можливостей відновлення та якості взаємодії, а також готовність змінювати умови, коли дані вказують на проблеми Palinkas і Suedfeld, 2021; Bell та співавтори, 2019.

Водночас досвід експедиції може приносити нові навички співпраці, відчуття компетентності й зміни особистих пріоритетів. Систематичний огляд Nicoll та співавторів описує повідомлення про психологічне зростання після перебування в екстремальних умовах, однак обсяг і стійкість таких змін ще потрібно досліджувати. Підтримка людей у замкнених середовищах має спиратися на їхні реальні потреби, а не на вимогу обов’язково «стати сильнішими» внаслідок труднощів.

Поширені запитання

Чи однаково діє ізоляція на всіх людей?

Ні. Реакції залежать від умов місії, попередньої підготовки, стану здоров’я, особистих способів подолання труднощів, характеру контактів та організації роботи. Дослідження фіксують значну відмінність між людьми й командами Palinkas і Suedfeld, 2021.

Чому людина може почуватися самотньою, якщо постійно перебуває в екіпажі?

Фізична близькість не гарантує довіри чи бажаної емоційної близькості. В умовах тривалої зимівлі досліджували одночасне зростання числа контактів та психологічного напруження Cantisani та співавтори, 2026. Загальне поняття самотності розкрито в матеріалі «Самотність».

Чи неодмінно виникають конфлікти в довгій експедиції?

У низці аналогових місій конфлікти спостерігалися, але їхні прояви та наслідки відрізнялися. Систематичний огляд Bell та співавторів застерігає від спрощеного ототожнення конфліктів із падінням ефективності. Важливі своєчасне обговорення розбіжностей та конкретні правила взаємодії.

Коли під час місії психологічно найважче?

Універсального найскладнішого відрізка не встановлено. Дослідження «третьої чверті» дали неоднорідні результати; зміни можуть залежати від реальних подій, тривалості, сезонності й відносин у колективі Paret та співавтори, 2026.

Чи можна за дослідами на Землі передбачити психологічний стан екіпажу на Марсі?

Земні аналоги допомагають перевіряти окремі механізми, інструменти та робочі процедури. Вони відтворюють різні набори умов і не охоплюють водночас усіх фізичних, медичних і комунікаційних чинників далекого польоту. Це ключове методологічне обмеження, підкреслене в огляді експертної групи ESA.

Чи може тривала експедиція мати позитивні психологічні наслідки?

Такі наслідки описано: учасники інколи повідомляють про підвищення впевненості у власних силах, зміну пріоритетів та інші форми психологічного зростання. Але досліджень поки небагато, вони неоднорідні, а позитивний результат не гарантований Nicoll та співавтори, 2023.

Пов’язані статті

Космічна психологія: психіка та поведінка людини у космосі

Психологія автономних екіпажів: ухвалення рішень і взаємодія

Авіаційна психологія: предмет, завдання та напрями дослідження

Джерела

Bell, S. T., Brown, S. G., & Mitchell, T. (2019). What we know about team dynamics for long-distance space missions: A systematic review of analog research. Frontiers in Psychology, 10, 811. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2019.00811
Cantisani, A., Schmutz, J. B., Marques-Quinteiro, P., et al. (2026). Social interactions in isolated, confined, and extreme environments: A study of Antarctic winter teams using wearable sensors. Proceedings of the National Academy of Sciences, 123(22), e2533420123. https://doi.org/10.1073/pnas.2533420123
De la Torre, G. G., Groemer, G., Diaz-Artiles, A., et al. (2024). Space Analogs and Behavioral Health Performance Research review and recommendations checklist from ESA Topical Team. npj Microgravity, 10, 98. https://doi.org/10.1038/s41526-024-00437-w
Dunn Rosenberg, J., Jannasch, A., Binsted, K., & Landry, S. (2022). Biobehavioral and psychosocial stress changes during three 8–12 month spaceflight analog missions with Mars-like conditions of isolation and confinement. Frontiers in Physiology, 13, 898841. https://doi.org/10.3389/fphys.2022.898841
Li, S., Pei, X., Wu, M., & Mei, H. (2026). The effects of interior design on users’ psychological health under the isolated, confined, and extreme environments: A systematic review. Journal of Environmental Psychology, 113, 103014. https://doi.org/10.1016/j.jenvp.2026.103014
NASA. (2025a). Risk of adverse cognitive or behavioral changes and psychiatric disorders leading to in-mission health and performance and long-term health effects. NASA Technical Reports Server. https://ntrs.nasa.gov/citations/20250001454
NASA. (2025b). Risk of in-mission performance and behavioral health decrements due to inadequate cooperation, coordination, communication, and psychosocial adaptation within a team. https://www.nasa.gov/directorates/esdmd/hhp/team-risk/
NASA. (n.d.). Hazard: Isolation and confinement. Human Research Program. https://www.nasa.gov/hrp/hazard-isolation-and-confinement/
Nicoll, P. M., Ali, J. I., Silveira, K., Harper, N. J., & Smart, C. M. (2023). Psychological growth following exposure to isolated, confined, and extreme environments: A systematic review. Acta Astronautica. https://doi.org/10.1016/j.actaastro.2023.06.038
Palinkas, L. A., & Suedfeld, P. (2021). Psychosocial issues in isolated and confined extreme environments. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 126, 413–429. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2021.03.032
Paret, K., Collomp, K., & Villemain, A. (2026). The third-quarter time phenomenon: State of research, findings, and perspectives in isolated, confined, and extreme environments. Polar Science, 47, 101354. https://doi.org/10.1016/j.polar.2025.101354

Психологічна енкциклопедія